Міжнародні економічні відносини

17

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виграш від зовнішньої торгівлі в результаті спеціалізації

Під абсолютною перевагою розуміють здатність країни виробляти той чи інший товар ефективніше, тобто з меншими витратами, у порівнянні з будь-якою іншою країною.

Розглянемо умовний приклад: дві країни (Аргентина і Бразилія) виробляють два товари (зерно і цукор). Нехай Аргентина на одиницю витрат виробляє 50 т зерна, або 25 т цукру, або будь-яку комбінацію обсягів цих продуктів у зазначених межах. А Бразилія при аналогічних затратах може виробити 40 т зерна, або 100 т цукру, або будь-яку їхню комбінацію в зазначених межах (мал. 9.1 і 9.2). У такому випадку максимальні обсяги споживання зерна та цукру в цих країнах будуть задані кривими виробничих можливостей (жирні лінії на малюнках), оскільки за умов відсутності міжнародної торгівлі люди можуть споживати тільки те, що вироблено в країні, і лінії виробничих та лінії споживчих можливостей збігаються. Для спрощення аналізу ми поки що припускаємо, що витрати заміщення є постійними, а тому ці лінії прямі.

У нашому прикладі Аргентина має абсолютну перевагу у виробництві зерна, а Бразилія - цукру. Ці абсолютні переваги можуть, з одного боку, пояснюватися природними факторами - особливими кліматичними умовами або ж наявністю природних ресурсів. Природні переваги відіграють особливу роль в сільському господарстві і в галузях добувної промисловості. З іншого боку, переваги у виробництві певної продукції (переважно в галузях обробної промисловості) можуть бути і надбаними, тобто обумовленими розвитком технології, підвищенням кваліфікації працівників, вдосконаленням організації виробництва тощо.

За умов, коли зовнішня торгівля відсутня, кожна країна може споживати тільки ті товари і лише ту їхню кількість, яку вона виробляє, а відносні ціни цих товарів на внутрішньому ринку визначаються відносними витратами. У нашому прикладі такі ціни дорівнюватимуть:

1 т зерна=0,5 т цукру, або 1 т цукру =2 т зерна в Аргентині; 1 т зерна=2,5 т цукру, або 1 т цукру = 0,4 т зерна в Бразилії.

Відносні ціни на одні й ті ж товари в різних країнах завжди є різними (через наявні відмінності у забезпеченні факторами виробництва, у кваліфікації робочої сили, у застосованих технологіях та ін.). Якщо ця різниця перевищуватиме витрати на транспортування товарів з однієї країни до іншої, то є можливість отримати прибуток від зовнішньої торгівлі. Так, у нашому прикладі виробник зерна в Аргентині при реалізації однієї його тонни на внутрішньому ринку зможе отримати в результаті обміну лише 0,5 т цукру, а в Бразилії цей же товар у 5 разів дорожчий (2,5 т цукру). Цей умовний приклад показує, що після запровадження торговельних відносин між країнами напрямки зовнішньоторговельних потоків будуть визначатися відмінністю у співвідношеннях витрат виробництва. Аргентині буде вигідно експортувати зерно та імпортувати цукор, а Бразилії буде вигідно експортувати цукор та імпортувати зерно.

Для того щоб торгівля була взаємовигідною, ціна товару на зовнішньому ринку має бути вищою, ніж внутрішня ціна рівноваги того ж товару в країні-експортері, і нижчою, ніж у країні-імпортері. Для нашого прикладу світова ціна на зерно повинна встановлюватися в межах:

0,5 т цукру<1 т зерна<2,5 т цукру.

Якщо світова ціна встановиться, скажімо, на рівні 1 т цукру=1 т зерна, то максимальні обсяги споживання цукру і зерна вже будуть визначатися лініями торговельних відносин (пунктирні лінії на мал. 9.1. та 9.2). Вигода, яку отримуватимуть країни від зовнішньої торгівлі, полягатиме у прирості споживання, який може бути обумовлений двома причинами:

а) зміною структури споживання;

б) спеціалізацією виробництва.

Спершу розглянемо випадок, коли спеціалізація не проводиться, а тому структура виробництва, яка вже склалася в країнах, залишається незмінною (наприклад, точка А на мал. 9.1 і точка В на мал. 9.2). Проте країна, продаючи частину тієї продукції, з якої вона має перевагу, в обмін може отримати значно більше іншого товару. Змінюючи таким чином структуру споживання, країна збільшує його обсяг і при цьому виходить за межі лінії виробничих можливостей (пунктирна лінія, яка виходить із точки А на мал. 9.1 та з точки В на мал. 9.2). Отже, у цьому випадку обсяги виробництва залишаються незмінними, проте збільшується обсяг споживання і змінюється його структура.

Ще більше вигод можна отримати, коли обидві країни торгуватимуть між собою, повністю спеціалізуючись на виробництві того товару, де вони мають перевагу. В цьому випадку обидві країни зможуть збільшити обсяги споживання і зерна, і цукру (наприклад, точка А' для Аргентини і точка В' для Бразилії). Це можна продемонструвати на простому цифровому прикладі (табл. 9.1).

попит товар світовий ціна

Платіжний баланс країни-структура рахунків

Багатогранний комплекс міжнародних відносин країни відображається в балансовому рахунку її міжнародних операцій, які за традицією носять назву платіжного балансу (ПБ). За економічним змістом розрізняють ПБ на певну дату і за певний період.

ПБ на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів та надходжень, які з дня на день постійно змінюються. Стан ПБ визначає попит і пропозицію національної та іноземної валюти на цей момент, і він є одним із чинників формування валютного курсу.

ПБ за (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників про здійснені за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв'язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.

За формою складання ПБ визначається як статистичний звіт, у якому в систематизованому вигляді наведені сумарні дані про зовнішньоекономічні операції резидентів даної країни з резидентами інших країн (нерезидентами) за певний період. Основні компоненти ПБ групуються за двома рахунками: рахунком поточних операцій і рахунком операцій з капіталом і фінансових операцій. Він базується на принципах бухгалтерського обліку: кожна економічна операція має подвійний запис - за кредитом однієї статті та дебетом іншої [28].

Кредит (+) - усі грошові надходження до країни внаслідок здійснених операцій вважаються додатними і записуються у кредиті ПБ (за кредитом записуються операції, унаслідок яких відбуваються грошові надходження до даної країни).

Дебет (-) - платежі резидентів даної країни, яких вимагає проведення операцій, вважаються від'ємними і записуються у дебеті ПБ (за дебетом записуються операції, наслідком яких є відплив грошей з рахунків резидентів даної країни).

Щодо реєстрації односторонніх операцій, наприклад списання боргів, дарів, надання безоплатних послуг, то другий запис із цих транзакцій робиться у спеціальній етапі «Трансферти».

Будь-яка операція, що приводить до платежу, проведеного громадянами даної країни (чи урядом), є витратною статтею балансу (-), а та, що веде до отримання громадянами країни (чи урядом) коштів, є прибутковою статтею балансу (+).

Прибуткові статті - це статті, які відображають джерела грошових коштів. Наприклад, експорт товарів і послуг; витрати іноземних туристів у даній країні; депозити нерезидентів у депозитних установах даної країни; продаж золота чи національної валюти нерезидентам.

Витратні статті - це статті, які відображають використання грошових коштів. Наприклад, імпорт товарів та послуг; витрати на туризм громадян даної країни за кордоном; депозити резидентів даної країни в іноземних депозитних установах; придбання золота за кордоном та іноземної валюти.

Методологія складання платіжного балансу визначається за допомогою міжнародного стандарту - «Керівництво з платіжного балансу», що розробляється і періодично публікується МВФ. Останнє, п'яте видання Керівництва опубліковано у 1993 p., у якому і пропонується сучасна класифікація статей ПБ. Прийнята МВФ система класифікацій статей платіжного балансу використовується країнами - членами Фонду як основа національних методів класифікації. Однак платіжні баланси промислово розвинутих країн і країн, що розвиваються, суттєво різняться як за методикою складання, так і за змістом. Схеми ПБ, прийнятих сьогодні МВФ і ОЕСР, ураховують спільні риси, притаманні всім розвинутим країнам, і водночас дають змогу кожній країні вносити свої корективи. Загальним для всіх країн є те, що в структурі ПБ виділяють три основні складові:

торговельний баланс, тобто співвідношення між вивезенням і
ввезенням товарів;

баланс послуг та некомерційних платежів (баланс «невидимих» операцій);

баланс руху капіталів і кредитів.

Крім названих трьох складових, деякі дослідники називають ще дві основні складові ПБ:

баланс поточних операцій, що включає рух товарів, послуг та односторонніх переказів;

операції з офіційними валютними резервами.

Всі угоди між даною країною й іншим світом містять у собі поточні операції і операції з капіталом. Відповідно платіжний баланс містить у собі три складові елементи:

1) рахунок поточних операцій;

2) рахунок руху капіталу і фінансових операцій;

3) зміна офіційних резервів.

Рахунок поточних операцій містить у собі експорт товарів і послуг (із знаком плюс), імпорт (із знаком мінус), чисті прибутки від інвестицій і чисті поточні трансферти. Різниця між товарним експортом і товарним імпортом утворить власне торговий баланс. У цілому рахунок поточних операцій виступає як розширений торговий баланс.

Товарний експорт і всі експортоподібні операції враховуються зі знаком плюс і виступають як кредит тому, що створюють запаси іноземної валюти в національних банках. Навпаки, імпорт і всі імпортоподібні операції враховуються в графі «дебет» із знаком мінус тому, що вони скорочують запаси іноземної валюти в країні.

Чисті факторні доходи з-за кордону утворяться в результаті експорто- і імпортоподібних операцій. Вони містять у собі чисту оплату праці тимчасових (сезонних, прикордонних і т.д.) робітників і чисті прибутки від кредитних послуг, що пов'язані з «експортом» послуг вкладеного за рубежем національного грошового капіталу. Якщо національний капітал, вкладений за рубежем, приносить більший обсяг відсотків і дивідендів, чим іноземний капітал, інвестований у даній країні, то чисті прибутки від інвестицій виявляться позитивними; в іншому випадку - негативними.

Іноді активи і пасиви даної країни збільшуються без відчутних потоків цінностей між країнами. Найбільш частим прикладом такого роду є неповернення на Батьківщину прибутків вітчизняних корпорацій, реінвестованих у іноземних фірмах. У цьому випадку вітчизняна материнська компанія збільшує свої активи за рубежем, але не репатріює їх на Батьківщину у вигляді дивідендів. У звичайній державній статистиці такі прибутки і їхнє реінвестування за кордоном цілком виключаються зі статей платіжного балансу, начебто ніяких міжнародних угод не відбулося, поки ці прибутки не будуть репатрійовані в країну материнської компанії.

Чисті поточні трансферти включають переведення приватних і державних засобів в інші країни (пенсії, подарунки, грошові перекази за межу або безоплатну гуманітарну допомогу іноземним державам). Урахування односторонніх трансфертів (дарунків) є технічно складним, тому що неможливо зіставити два взаємодоповнюючих один одного потоку цінностей (наприклад, коли медична допомога експортується за межу безоплатно). У цьому випадку у графі «дебет» із знаком мінус з'являється спеціальний рядок «односторонні трансферти» (або «дарунки»), тому що подібні платежі виснажують наявний у країні запас іноземної валюти.

У макроекономічних моделях сальдо рахунку поточних операцій звичайно зображується як різниця:

Експорт Х (і експорто подібні операції) - Імпорт М (і імпорто подібні операції) = Чистий експорт Хп = Y - (C + I + G) - Абсорбція

Абсорбція - частина валового внутрішнього продукту, реалізована вітчизняним домашнім господарствам, фірмам і уряду даної країни.

Коли країна зіштовхується з дефіцитом балансу по поточних операціях, це означає, що її витрати по оплаті імпорту перевершують доходи, отримані від експорту. Цей дефіцит фінансується або за допомогою закордонних позик, або шляхом продажу частини активів іноземцям, що і відбивається в рахунку руху капіталів. Ці угоди ведуть до скорочення чистих закордонних активів.

Чисті закордонні активи - різниця між розміром закордонних активів, якими володіють вітчизняні резиденти, і розміром національних активів, якими володіють іноземці.

Вичерпання кредиту й активів, що користуються попитом, призводить до необхідності макроекономічного коригування поточного рахунку платіжного балансу. Коригування припускає або збільшення прибутків від експорту товарів і послуг за корддон, або скорочення витрат по імпорту, в тому числі і за допомогою зовнішньоторговельних обмежень (уведення тарифів на імпорт, імпортних квот і т.д.). У випадку обмежувальної зовнішньоторговельної політики макроекономічне коригування дуже хворобливо для вітчизняних споживачів, тому що вони зіштовхуються зі зрослими цінами як на імпортні, так і на вітчизняні товары. При цьому стан поточного рахунку платіжного балансу поліпшується тільки в короткостроковому періоді, тому що в довгостроковій перспективі (навіть у тому випадку, коли торгові партнери не починають відповідних обмежувальних заходів) чистий експорт із даної країни зменшиться внаслідок підвищення курсу національної валюти.

Позитивне сальдо рахунку поточних операцій протилежне дефіциту: у цьому випадку країна одержує іноземної валюти більше, ніж витрачає за кордоном, а отже, може надавати кредити іноземцям або накопичувати закордонні активи.

У рахунку руху капіталу і фінансових операцій відбиваються всі міжнародні угоди з активами: доходи від продажу акцій, облігацій, нерухомості іноземцям і витрати, що виникають у результаті покупок активів за кордоном.

* Баланс руху капіталу.

* Надходження від продажу активів.

* Витрати на покупку активів за кордоном.

Продаж іноземних активів збільшує запаси іноземної валюти, а їхня купівля зменшує їх. Тому баланс руху капіталу і фінансових операцій показує чисті надходження іноземної валюти від всіх угод з активами.

Позитивне сальдо рахунку руху капіталу і фінансових операцій визначається як чистий притік капіталу в країну. Навпаки, чистий відтік (або вивіз капіталу) виникає на фоні дефіциту рахунку руху капіталу і фінансових операцій, коли витрати на покупки активів за кордоном перевершують прибутки від їхнього продажу за кордон. Взаємозв'язок поточного рахунку і фінансового рахунку може бути поданий алгебраїчно шляхом послідовних перетворень основної макроекономічної тотожності:

Y=C+1+G+Xn

Y - C - G = С + I + G +Xn - (C + G)

Sn = I + Хп, де Sn - національні заощадження

(I - S) + Хп = 0 (у режимі гнучкого валютного курсу без втручання Національного банку).

Величина (I - S) являє собою надлишок внутрішніх інвестицій над внутрішніми заощадженнями і характеризує сальдо рахунку руху капіталу і фінансових операцій. Рахунок поточних операцій фіксує, яким чином формується сума, одержувана через кордон в обмін на вітчизняний чистий експорт (включаючи чистий виторг від використання вітчизняних чинників виробництва). Тому величина Хn відображає сальдо рахунку поточних операцій.

З основної макроекономічної тотожності випливає, що фінансовий рахунок і поточний рахунок платіжного балансу врівноважують один одного, тобто

Х - М = Хn = (I - S) = S - I

зовнішній баланс внутрішній баланс

Це означає, що дефіцит платіжного балансу по поточних операціях фінансується в основному чистим притоком капіталу на фінансовий рахунок:

Хп < 0? Х - М < 0? Х < М

I - S > 0? I > S? притік капіталу з-за кордону (боржники)

Якщо інвестиції перевищують національні заощадження (I>S), то надлишок інвестицій повинний фінансуватися з-за кордону, за рахунок іноземних позик. Ці позики дозволяють країні імпортувати товарів і послуг більше, ніж експортувати (М>Х), тобто чистий експорт є негативною величиною (Хп<0). На світовій арені країна виступає як боржник.

Навпаки, якщо національні заощадження перевищують внутрішні інвестиції, то надлишкові заощадження використовуються для кредитування закордонних партнерів. Їм потрібні ці кредити, оскільки експорт товарів і послуг з даної країни перевищує імпорт (Х>М), тобто чистий експорт є позитивною величиною (Хп>0). На світовій арені країна виступає як кредитор.

Отже, активне сальдо поточного рахунку супроводжується чистим відтоком капіталу, тому що надлишкові засоби поточного рахунку будуть використані для покупки нерухомості за кордоном чи наданням позик іншим країнам:

Хп > 0? Х - М > 0? Х > М

I - S < 0? I < S? відтік (вивіз) капіталу за кордон (кредитори)

Для того, щоб надходження від всіх угод балансували сукупні витрати, необхідно, щоб дефіцит поточного рахунку в точності відповідав позитивному сальдо фінансового рахунку, чи навпаки - дефіцит рахунку руху капіталу і фінансових операцій повинний у точності відповідати активному сальдо поточного балансу. Таке взаємоврегулювання рахунків платіжного балансу здійснюється за умови, що Національний банк не починає валютних інтервенцій і не змінює величину офіційних валютних резервів. У цьому випадку на тлі припливу капіталу з'являється тенденція до відносного подорожчання національної валюти, а на тлі відтоку капіталу - до її відносного здешевлення. Вільні коливання валютного курсу є механізмом автоматичного зрівноважування поточного і фінансового рахунків платіжного балансу.

Задача №1

1 По даним про затрати на виробництво товару Х-меблі та У-автомобілі у країнах А та Б знайти:

1.1. У якої з країн є порівняна перевага по якому товару?

1.2. У якої з країн є абсолютна превага по якому товару?

1.3. У яких межах встановиться світова ціна

1.4. Визначити експортні та імпортні товари для кожної країни

2 По даним про виробничі можливості та внутрішній попит на товари Х-меблі та У-автомобілі у країнах А та Б знайти:

2.1.У якої з країн є порівняна перевага по якому товару?

2.2. У якої з країн є абсолютна перевага по якому товару?

2.3. У яких межах встановиться світова ціна

2.4. Визначити експортні та імпортні товари для кожної країни

Дані

Розв'язання

Складаємо таблицю виробництва продукції країною А та Б:

1. Країна А має абсолютні переваги при виробництві обох видів товарів. Згідно теорії абсолютних переваг країна А повинна експортувати ці товари в країну Б, а країна Б - тільки імпортувати, для експорту в неї нема можливості.

Відносна ціна товару Y в країні А, що виражена через вартість одиниці товару Х, складе 215/145 = 1,48 одиниці товару Х, а в країни Б - 340/270 = 1,26. Тобто виробнику товару Х країни А купувати товар Y на внутрішньому ринку не вигідно, оскільки йому потрібно буде віддати 1,48 одиниць свого товару, в той час як в країні Б тільки 1,25 одиниць товару Х. Виграш складе 1,48-1,25 = 0,23 одиниці товару Х. Тому країна А буде імпортувати товар Y з країни Б, оскільки це обійдеться дешевше.

Відносна ціна товару Х в країні Б, що виражена через вартість одиниці товару Y, складає 270/340 = 0,79 одиниці товару Y, а в країні А - менше 145/215 = 0,67 одиниці товару Х. Це значить, що виробнику товару Y країни Б купувати товар Х на внутрішньому ринку не вигідно, країна Б буде імпортувати товар Х з країни А, оскільки це відносно дешевше.

2. Витрати при заміщенні на виробництво товару Y в країні А складе 19/29 = 0,65, а в країні Б 30/15 = 2. Тобто в країні Б виготовлення однієї одиниці товару Х дорівнює затратам на виготовлення 2 одиниць товару Y, а в країні А навпаки, виготовлення одиниці товару Y дорівнює витратам на виготовлення 1,5 одиниць товару Х. Отже, країні А вигідно виготовляти товар Х, а країні Б - товару Y. Тоді світова ціна на товар Х буде в межах 0,5; 1,52, а для товару Y в межах 0,65; 2.

Задача №2

- Побудувати лінії попиту та пропозиції на товар для кожної з країн

- Знайти рівноважну ціну та обсяг торгівлі для кожної з країн

- Визначити країну-експортера та країну-імпортера

- Визначити рівняння попиту та пропозиції для світового ринку

- Побудувати лінії попиту та пропозиції на товар для світового ринку

- Побудувати світову ціну на ринках обох країн

Дані:

Лінії попиту та пропозиції на товар країни А:

Функція попиту на товар представлена рівнянням , а функція пропозиції рівнянням .

Оскільки в точці рівноваги , а , то , звідси рівноважна ціна грн. Обсяг торгівлі для країни А: од.

Побудуємо графік:

17

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лінії попиту та пропозиції на товар країни Б

Функція попиту на товар представлена рівнянням , а функція пропозиції рівнянням .

Оскільки в точці рівноваги , а , то , звідси рівноважна ціна грн. Обсяг торгівлі для країни Б: од.

Визначимо емність світового ринку при ціні від 0 до 10,87 грн; визначимо загальний обсяг світового виробництва . Світова ціна встановиться на рівні , , грн. Таким чином:

грн. грн. при та .

17

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таким чином, країна А може забезпезпечувати свій внутрішній попит за світовою ціною та експортувати товар до країни Б, а країна Б має купувати недостатню кількість товарів у країни А. Отже А - країна-експортер, а Б - країна-імпортер.

Побудуємо лінії попиту та пропозиції на товар для світового ринку

Використана література

1. http://www.vuzlib.net/lazebnik/11.htm

2. http://eprints.ksame.kharkov.ua/4335/

3. http://bibliofond.ru/detail.aspx? id=23820