Розвиток інтеграційних процесів у Північній Америці

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: Міжнародні економічні відносини

Київ 2010

Питання контрольної роботи

1. Розвиток інтеграційних процесів у Північній Америці

2. Структура міжнародної економіки

1. Розвиток інтеграційних процесів у Північній Америці

Інтеграційні процеси в Північній Америці розвивалися в умовах поступового зближення національних економік США, Канади, Мексиканських Сполучених Штатів. Особливість цих процесів полягала в тому, що його передумови створювалися приватним капіталом, переважно США, які досить активно проникали як в канадську, так і в мексиканську економіку.

Кроком до об'єднання континентальних масштабів була американсько-канадська угода про вільну торгівлю між двома державами, укладена в 1988р. Пізніше починається переговорний процес між США і Мексикою з приводу подібної ж угоди, до якого згодом підключається і Канада. В результаті тривалого переговорного процесу у грудні 1992р. була підписана тристороння угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі, НАФТА, згідно з якою із січня 1994р. розпочато формування найбільшого у світі ринку на території в понад 21млн.кв.км, з населенням більше 370 млн.чол. - потенціальних споживачів і сумарним обсягом ВВП в 6,8 трлн.дол. Північноамериканське інтеграційне об'єднання перевищує в багатьох економічних показниках ЄС, а в поєднанні з поширенням зони вільної торгівлі і на латиноамериканський регіон підводить базу під створення найбільшого у світовій практиці спільного ринку товарів та послуг.

Специфічність північноамериканської зони вільної торгівлі характеризують такі риси:

-континентальні масштаби об'єднання: йдеться про угрупування лише трьох, але великих за територією і економічним потенціалом країн;

-центром зони вільної торгівлі є США - світовий лідер з величезним економічним, науковим і технологічним потенціалом та конкурентоспроможною економікою;

-зовнішня торгівля Канади і Мексики зорієнтована на США;

- НАФТА майже рівновіддалена від Західної Європи і АТР, що дає можливість рівномірно розвивати економічні зв'язки з обома світовими економічними центрами;

- існує реальна можливість переростання НАФТА в міжконтинентальну, з поширенням і на Центральну та Південну Америку, тобто в Єдину зону вільної торгівлі в Західній півкулі.

Мета: створення не спільного ринку західноєвропейського зразка, а зони вільної торгівлі, що дала б можливість кожному з її учасників без перешкод і обмежень розвивати економічні стосунки з іншими державами і регіонами. Мова не йде про погодження торгово-економічної політики кожного із членів з будь-якими наднац. структурами. Більше того, створення подібних структур просто не передбачено. Щоправда, передбачено, створення тристоронніх комісій з вирішення суперечок між країнами-партнерами у сфері трудових відносин та збереження довкілля.

Згідно з угодою передбачено:

-поетапне, протягом 15років, скасування мита, а також нетарифних обмежень у взаємній торгівлі;

-лібералізація інвестиційного режиму, включаючи надання фінансових послуг;

-забезпечення високого рівня захисту інтелектуальної власності, розробка спільної програми боротьби із забрудненням довкілля.

Угода дає можливість практичного розв'язання важливих питань співробітництва, зокрема :

-у митній сфері: всі країни-інтегранти зробили суттєвий крок у скасуванні митних обмежень -США на 84% і Канада на 79% мексиканського експорту (за винятком нафтопродуктів); Мексика ліквідувала митні обмеження на 43% товарів із США і на 41% товарів із Канади. Через 15 років такі обмеження будуть ліквідовані повністю;

-в інвестиційній сфері: запроваджений інвестиційний режим не передбачає будь-яких обмежень в діяльності іноземних інвесторів; при цьому гарантується конвертованість національної валюти і перекази грошових засобів за кордон;

-у виробничій сфері: угодою передбачається створення РНС місцевим фірмам;

-в невиробничій сфері: запроваджено РНС у взаємовідносинах між державами-інтегрантами;

-у фінансовій сфері: вся система розрахунків залишається під контролем держав.

Для розв'язання спірних питань узгоджено механізм дії інститутів трьох рівнів: міжурядові консультації, комісія з вільної торгівлі, арбітраж.

Цілі країн:

США:

-посилити могутність північноамериканського економічного «центру» і його вплив на світове господарство;

-розширити безмитний ринок реалізації продукції власних товаровиробників; -закріпити позиції національного капіталу, ТНК в економіці Мексики і Канади,

- збільшити доступ до мексиканських і канадських ек ресурсів;

- через Мексику посилити вплив на всю Латинську Америку.

Канада:

-позбавитися протекціоністських обмежень з боку законодавства США і підвищити конкурентоспроможність товарів своїх виробників на ринках США;

-суттєво збільшити товарооборот з Мексикою;

- через США і Мексику вийти на ринки країн латиноамериканського регіону;

-через активізацію зв'язків в межах інтеграційного об'єднання пожвавити економіку в країні.

Мексика:

-одержати доступ до досягнень науково-технічного прогресу для модернізації національної економіки;

-вигідні умови експорту продукції національних виробників до США і Канади;

-залученням додаткових інвестицій і новітніх технологій в національне виробництво, що має забезпечити значне збільшення кількості робочих місць, підвищення кількості товарів національного виробництва.

Особливість НАФТА полягає в тому, що це торговельне інтеграційне угрупування об'єднує 3 країни з різними економічними і науково-технічними потенціалами. Мексика протягом 15-ти р. буде користуватися пільгами в реформуванні митної системи щодо партнерів по НАФТА, Мексиці надано більш пільговий порядок оподаткування її експорту; Мексиці гарантовано повний суверенітет щодо нафтової промисловості, Мексиці надано безмитний режим експорту до США і Канади мексиканських легкових автомобілів; США та Канада значно послабили також режим митного оподаткування мекс. експорту сільськогосподарської продукції.

Перспективи розвитку пов'язують з його поширенням на всю Західну півкулю. Більше того, в цьому процесі досить виразно прослідковується зв'язок сучасності з давнішньою доктриною «панамериканізму».

2. Структура міжнародної економіки

національний економіка торгівля

В сучасному світі виробляти всі види товарів, так як і створювати і удосконалювати всі типи факторів виробництва, не під силу ні одній, навіть найбагатшій країні.

Міжнародна економіка є тим механізмом, який може забезпечити досягнення цих цілей в інтересах всіх країн.

Після кризи 30-х років, яка потрясла буквально весь світ світове господарство виявилось розбалансованим. Країни входили в торгові війни між собою. З появою перших комп'ютерів, які показали здатність замінити не тільки фізичний, але й розумовий труб людини, що нерідко називають науково-технічною революцією, фінансування, хоча і продовжувало грати свою обслуговуючу роль, перетворилось в самостійну сферу міжнародного спілкування. Причому його масштаби, які погано піддаються оцінці, можуть виявитись значно більшими, ніж масштаби світової торгівлі і міжнародного руху факторів виробництва. До середини ХХ ст. поступово виникло розуміння того, що світове господарство не в силі стабільно функціонувати без якихось спільних для всіх країн механізмів координації і управління.

На мікрорівні фірми стали активніше утворювати вертикальні схеми управління відтворювальними процесами, в багатьох країнах світу. На макрорівні буквально протягом десятиріччя виникла ціла система міждержавних економічних і фінансових організацій з мандатом спостерігати за світовим економічним розвитком, попереджувати про виникнення дисбалансів і надавати країнам у випадку необхідності все стороню підтримку. В їх числі - Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Світова торгова організація, Організація Об'єднаних Націй, декілька об'єднань в Європі і багато інших.

Все це дозволяє зробити висновок, о в другій половині ХХ ст.. ринкова економіка перейшла в нове, більш високе, ніж світове господарство, стала міжнародною.

Ознаки міжнародної економіки є:

· розвинута сфера міжнародного обміну товарами на базі міжнародної торгівлі;

· розвинута сфера міжнародного руху факторів виробництва, перш за все в формах вводу - виводу капіталу, робочої сили і технології;

· міжнародні форми виробництва на підприємствах. розташованих в декількох країнах, в першу чергу в рамках ТНК;

· самостійна міжнародна фінансова сфера, не пов'язана з обслуговуванням ні міжнародного руху товарів ні руху факторів виробництва;

· система міжнаціональних і наднаціональних, міждержавних і недержавних механізмів міжнародного регулювання в цілях забезпечення збалансованості і стабільності економічного розвитку;

· економічна політика держав, яка виходить із принципів відкритої економіки.

Отже, міжнародна економіка (international economics) - частина теорії ринкової економіки, яка вивчає закономірності взаємодії господарських суб'єктів різних держав в області міжнародного обміну товарами, руху факторів виробництва і фінансування і формування міжнародної економічної політики. Легко зауважити, що перша ознака є характерною для світового ринку; перша, друга та третя разом - для світового господарства, а всі вони загалом характеризують міжнародну економіку в цілому.

Існування міжнародної економіки проявляється через ряд її конкретних форм, закономірностей, механізми і тенденції розвитку яких є предмети скрупульозного вивчення.

Умовна структура міжнародної економіки може бути ображена схемою (табл. 1.)

Таблиця 1. Структура міжнародної економіки

У ній можна виділити 4 рівні: базові поняття; державне регулювання; форми міжнародних економічних відносин; міжнародне регулювання і нагляд. На першому рівні закладаються концептуальні базові поняття, основні на тому, що сучасна економіка за своєю суттю є міжнародною і базується на МПП та поділ факторів виробництва між країнами. Міжнародний поділ праці і його міжнародна кооперація стали основою виникнення світового ринку.

Розвиток світового ринку товарів зумовив інтенсифікацію міжнародного економічного обміну не лише товарами, а й переміщенням факторів виробництва, насамперед капіталу та робочої сили, що привело до виникнення світового господарства.

Важливе значення для міжнародної економіки має економічна політика держав, механізми регулюванням економіки загалом і її зовнішніх аспектів зокрема. Міжнародній економіці властивий прагматичний підхід до вибору теорії, моделей та інструментів економічної політики. Вона використовує досягнення різних шкіл економічної думки (неокласичної, неокейнсіанської, школи раціональних очікувань). Теоретичні напрацювання привели до висновку про необхідність державного втручання в економіку і її регулювання в тих чи інших формах. Питання про ступінь державного втручання в економічний розвиток є актуальним і сьогодні. Основними формами державного регулювання на мікрорівні є регулювання зовнішньої торгівлі та руху факторів виробництва, а на макрорівні - валютне і фінансове регулювання. Міжнародна економіка проявляється у конкретних формах міжнародних економічних відносин, а саме: міжнародна торгівля товарами і послугами; міжнародний рух факторів виробництва-капіталу, робочої сили; технології; міжнародна торгівлі фінансовими інструментами - валютою, цінними паперами, дериватами, кредитами; міжнародні розрахунки.

Міжнародне регулювання і нагляд здійснюють міжнародні економічні та фінансові організації. Вони покликані спостерігати за світовим економічним розвитком, запобігати дисбалансом та надавати країнам всебічну підтримку. Серед них - Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Організація Об'єднаних Націй тощо.

Взаємозв'язки у наведеній схемі складні. Окремі форми МЕВ перетинаються і не існують у чистому вигляді. Але ця схема дає змогу зрозуміти саму суть структури міжнародної економіки.

Функціонально міжнародна економіка поділяється на мікро та макроекономіку.

Міжнародна мікроекономіка - це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності міждержавного руху конкретних товарів і факторів їх виробництва та ринкові характеристики - попит, пропозицію, ціну тощо.

Міжнародна макроекономіка - це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік і світового господарства загалом.

При визначенні предмета теорії міжнародної економіки слід виходити з 2-х основних понять, які можна вважати критеріями виокремлення теорії міжнародної економіки із загальної економічної теорії.

В теорії міжнародної економіки окремі ринки розглядаються як внутрішні, а інші - як міжнародні. На міжнародних ринках можуть продавати лише ті товари, що мають міжнародний попит і міжнародну пропозицію. Чи всі товари, що вважаються такими на внутрішньому ринку, відповідають цій вимозі?

В економічній теорії під товаром розуміють продукт праці, який задовольняє певну суспільну потребу і виготовлений для обміну. В теорії міжнародної економіки при визначенні поняття “товар” головна увага зосереджується на з'ясуванні того, чи є цей продукт праці об'єктом міжнародних попиту і пропозиції. Визначальною ознакою товару у цьому випадку є не створена працею вартість (або процес в-ва), як в економічній теорії, а сфера обігу, в якій відбувається обмін товарами, сфера міжнародного визнання.

Причина такої розбіжності у визначенні сутності товару полягає у тому, що один і той же продукт праці може бути товаром на внутрішньому ринку і не бути таким на міжнародному ринку. Тобто для того, щоб продукт праці, який на внутрішньому ринку визнається товаром, був таким і на міжнародному ринку, необхідна наявність 2-х ринкових сил: іноземного попиту та іноземної пропозиції.

Наприклад: пральна машина, виготовлена українським товаровиробником, на внутрішньому ринку країни є товаром, оскільки визнається як така суспільством: на неї існує попит. На світовому ж ринку, де на неї немає попиту, ця пральна машина не є товаром. При цьому, попит може бути національним, а пропозиція - вітчизняна.

Важливе питання теорії міжнародної економіки - чому одні національні продукти визнаються на міжнародних ринках як товари, а інші - ні?

Міжнародний попит на товари, є як правило, похідним від їх конкурентоспроможності. За умов жорсткої конкурентної боротьби на міжнародних ринках товаром визнаються лише конкурентоспроможні вироби. Відсутність міжнародних ознак товару через його не конкурентоспроможність може бути тимчасовою. Інновації у виробництво або інші заходи, спрямовані на підвищення якості продукції при збереженні прийнятих цін, сприяють подоланню бар'єра конкурентоспроможності, продукт праці стає товаром на внутрішньому і міжнародному ринках.

Наприклад: Якщо українська пральна машина споживає більшу електроенергію, виконує менше операцій, складніша в експлуатації, і загалом має гірші технічні характеристики, ніж її іноземний аналог, то, звісно, вона не користуватиметься міжнародним попитом, навіть якщо буде дешевшою. З точки зору міжнародної економіки, така пральна машина не є товаром.

Особливістю пропозиції на міжнародних ринках є те, що далеко не всі продукти, які є товарами на внутрішньому ринку, можна запропонувати закордонному споживачеві, незважаючи на те, що він має на них попит. Існує група товарів, якими не торгують на міжнародних ринках через те, що їх неможливо переміщати між країнами.

Товари, які неможливо переміщати між країнами, визначають як немобільні. Немобільними товарами є здебільшого послуги, що не можуть бути вивезені за кордон. До них належать:

а) державні послуги (оборона, обов'язкові соціальні послуги, освіта, охорона здоров'я, зв'язок тощо);

б)громадянські, в т.ч. комунальні, послуги;

в) побутові послуги;

г) фінансове посередництво;

д) оптова та роздрібна торгівля, ресторани, кафе, їдальні, готелі;

е) послуги транспорту;

є) будівництво.

Товари, якими не торгують на міжнародних ринках через відсутність міжнародної пропозиції, мають дві особливості:

- їх дефіцит на внутрішньому ринку не може бути компенсований відповідним імпортом. Тому на внутрішньому ринку діє тенденція до його незбалансованості, яка загрожує нестабільністю всій національній економіці;

- за відсутності світових цін на товари, якими не торгують на міжнародних ринках, їх внутрішні ціни в різних країнах не мають тенденції до вирівнювання і характеризуються значною диференціацією.

Наприклад: орендна плата в Нью-Йорку вища за орендну плату в Бонні, і оскільки комунальні послуги є товаром, яким не торгують на міжнародних ринках, то не може відбутися зближення розцінок. І навпаки, якщо персональний комп'ютер є товаром, яким торгують, то в усіх країнах встановлюється однакова ціна.

Для загальної економічної теорії ця специфіка не має особливого значення, а в теорії міжнародної економіки вона є об'єктом соціального дослідження. Значимість такого дослідження підсилюється тим, що з економічним прогресом товари якими не торгують на міжнародних ринках, мають тенденцію до переходу до групи товарів, якими торгують.

До принципових понять, які є визначальною рисою теорії міжнародної економіки, належить також поняття національного суверенітету. Національний суверенітет впливає на характер економічної активності та на міжнародний обмін. По-перше він є чинником зовнішньоекономічної політики країни, яка податковими та іншими засобами перешкоджає вільному товарообміну між країнами. Таке втручання неможливе всередині країни. Тому міжнародна економіка вивчає дію цих обмежень, їх вплив на товаропотоки й на добробут країни. По-друге, всі національно-суверенні країни (за невеликим винятком, як, наприклад, Панама, Ліберія та деякі Тихоокеанські острівні держави) мають власну валюту. Тому, угоди, які укладаються всередині країни, опосередковуються рухом національному валюти, а угоди між економічними суб'єктами різних країн потребують певної валюти, яка має обмінюватися одна на одну. На відміну від загальної економічної теорії, теорія міжнародної економіки досліджує рух валют та функціонування ринків валют, обмінні курси, вплив змін на ринках валюти і валютних курсів на укладання міжнародних торговельних угод.

Використана література

Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. - К.: Знання, 2008.- 406 c.

Савельєв Є. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів : Підручник для магістрантів з міжнарод. економіки і держ. служби/ Євген Савельєв За ред. Олександра Устенка . -Тернопіль: Економічна думка 2003. -495 с.

Липов В. Міжнародна економіка : Навчальний посібник/ Володимир Липов М-во освіти і науки України ХНЕУ. -Харків: ВД ІНЖЕК 2005. -406 с.

Размещено на Allbest.ru