Україна як суб’єкт світової політичної макросистеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Черкаський національний університет ім. Б.Хмельницького

Кафедра державного управління і соціально-політичних наук

Контрольна робота

Україна як суб'єкт світової політичної макросистеми

Студента 3 б курсу

Заочного навчання

ННІ ”Економіки і права”

спеціальність “Правознавство”

Тютюнника Тараса Петровича

Науковий керівник;

кандидат політичних наук,

доцент

Іщенко Олег Миколайович

Черкаси 2011

План

Вступ

Розділ 1 Поняття світової політичної макросистеми

Розділ 2 Україна - суб'єкт світової політичної макросистемb

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

світовий зовнішня політика україна

Пройшовши довгий історичний шлях, міжнародні відносини тільки в новітній час стали по-справжньому всесвітніми. Саме як такі вони формують обличчя сучасного світу, де співіснують понад 200 різних держав, величезна кількість народів, які говорять понад двома з половиною тисячами мов.

Протягом багатьох десятиліть після Жовтня 1917 р. світ був розділений на СРСР і капіталістичний світ, який складався, у свою чергу, з метрополій Заходу та колоній (напівколоній, залежних територій) Сходу й Півдня. Така була карта світу, типологія держав, що базувалася на їх соціально-економічному устрої і політичній орієнтації.

У перші післявоєнні десятиліття світове співтовариство було більше утворенням формальним -- механічною сумою держав з різними, часто антагоністичними інтересами. Кінець 70-х -- початок 80-х років стали тим рубіконом, коли держави почали усвідомлювати свою взаємозалежність, взаємозв'язаність загальними, глобальними інтересами (запобігання ядерній війні та економічній катастрофі, боротьба з голодом і смертністю, вирішення проблеми відсталості тощо). Національно-державні інтереси сьогодні тісно переплетені із загальнолюдськими. Це перетворює світове співтовариство на живий цілісний організм. Світове співтовариство сьогодні являє собою інтегровану єдність різноманітних, багатих на суперечності взаємодоповнюючих елементів (компонентів, структур), свого роду єдність у багатоманітності.

Світове співтовариство характеризується не тільки сукупністю держав, а й їх зв'язками. Життєдіяльність будь-якої підструктури нерозривно пов'язана з іншими. Сьогоднішній капіталізм набув сучасних рис багато в чому завдяки засвоєнню досягнень соціалістичного суспільства, а саме: використанню планування в економіці, розробці державної соціальної політики (створення державних систем освіти, медицини, соціального забезпечення тощо). Трансформація соціалізму в Китаї, В'єтнамі, на Кубі вбирає ті цінності західних суспільств, що зробили їх ефективними, -- ринкову економіку, свободу підприємництва, демократизацію.

Всередині кожного елемента світового співтовариства у своєрідній формі відтворюються частки, клітинки інших. Таким чином, всі елементи є взаємозв'язаними, взаємопереплетеними, взаємодоповнюючими та взаємонеобхідними. І чим глибші, багатоманітніші ці зв'язки, тим сталіше світове співтовариство, тим більше воно стає глобальною самоорганізованою системою. За всієї гетерогенності світового співтовариства владно торує собі шлях тенденція до зближення всіх його компонентів через все більшу внутрішню схожість. Метою даної роботи є визначення місця України в світовій макросистемі.Актуальність даної роботи полягає в тому, що на сьогоднішній день існує безліч підходів до визначення напрямів та пріоритетів зовнішньої політики України.

Об'єктом дослідження є місце України в світовій макросистемі.

РОЗДІЛ 1. Поняття світової політичної макросистеми

Світова політична макросистема -- це система економічних, правових, дипломатичних, ідеологічних, військових, культурних та інших зв'язків і відносин між народами, державами і групами держав, провідними соціальними, економічними та політичними силами й організаціями, що діють на світовій арені.

Термін ''міжнародна політика'' використовується з іншими схожими визначеннями, які мають власне, специфічне смислове навантаження. Це насамперед поняття ''міжнародні відносини''. Воно ширше, ніж поняття ''міжнародна політика'', означає не лише політичні, а й інші (економічні, соціальні, культурні тощо) зв'язки між суб'єктами міжнародного спілкування. У політичних документах поняття ''міжнародні відносини'' застосовують, коли треба підкреслити офіційний характер зв'язків між країнами на відміну від позаурядових, громадських або особистих контактів та ініціатив.

Міжнародні відносини -- це продовження за умов міжнаціонального спілкування тих суспільних взаємин, що вже склалися на національному ґрунті у межах конкретної держави. Вони охоплюють усі різновиди громадських і приватних, політичних та інших відносин, які передбачають перетин державного кордону людьми, товарами чи ідеями.

Історично першими були і тривалий час залишалися пріоритетними такі цілі учасників міжнародних взаємин, які пов'язані з територіально-економічними зазіханнями. У нинішньому столітті, наприклад, гегемоністські прагнення великих держав утілювалися в спробах силоміць насаджувати певні моделі суспільного устрою в інших, здебільшого залежних країнах, примушувати останні дотримуватися нав'язаних їм умов і принципів. У зв'язку з цим до цілей і завдань міжнародної політики слід віднести також протистояння держав іноземному впливові, об'єднання зусиль для спільної протидії такому втручанню. Так, національно-визвольні та антиколоніальні рухи залежних у минулому країн і народів не тільки були суто внутрішньополітичною справою, а й мали міжнародно-політичне звучання.

За останні десятиліття до цілей і завдань міжнародної політики входять: міжнародний поділ праці й пов'язаний з ним обмін товарами, сировиною, технологіями, науково-технічними винаходами та духовними цінностями; спільне розв'язання глобальних проблем сучасного світу (захист довкілля, боротьба з хворобами, наркоманією, злочинністю тощо); захист прав людини, колективне забезпечення міжнародного миру.

Постановка цілей у міжнародній політиці, визначення засобів їх досягнення значною мірою зумовлені й таким чинником, як співвідношення зовнішньої і внутрішньої політики. Міжнародна політика є продовженням, функцією внутрішньополітичних процесів, залежить від суспільної природи й характеру панівних у країні соціальних сил, є похідною від них. Сили, що прийшли до влади внаслідок внутрішнього політичного протиборства в якійсь країні, визначають зміст і спосіб здійснення її міжнародної політики. Водночас лінія поведінки правлячих кіл на міжнародній арені може посилювати або, навпаки, ослаблювати їхні внутрішньополітичні позиції, авторитет влади. Часто ті чи інші міжнародні акції здійснюються для вирішення власних внутрішньополітичних проблем

Особливості сучасної ситуації у світі:

1)вступ людства у мирний етап розвитку;

2)посилення взаємозалежності держав;

3)посилення тенденції багатополюсності, поліцентризму, регіональної інтеграції у світовому розвитку;

4)збереження старих та виникнення нових вогнищ військових конфліктів.

РОЗДІЛ 2. Україна - суб'єкт світової політичної макросистеми

Україна стала суб'єктом світової політичної макросистеми після проголошення Акта про незалежність 24 серпня 1994 р.

Зовнішня політика України базується на загальновизнаних принципах міжнародного права.

У Декларації про державний суверенітет України записано, що Україна, як суб`єкт міжнародного права, здійснює безпосередні відносини з іншими державами, укладає з ними договори, бере участь у діяльності міжнародних організацій у обсязі, який є необхідним для ефективного забезпечення національних інтересів республіки у політичній, економічній, інформаційних та інших сферах.

Україна виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру та міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах.

Україна визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами державного права.

Україна урочисто проголошує про свій намір стати у майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках та дотримується трьох без'ядерних принципів: не використовувати, не виробляти та не купувати ядерної зброї.

Основні напрямки зовнішньої політики України були доповнені у Зверненні Верховної Ради України «До парламентів та народів світу». У ньому говориться : «Україна будує демократичну правову державу, першочерговою метою якої є забезпечення прав та свобод людини. З цією метою Україна буде дотримуватись норм міжнародного права, керуючись Загальною Декларацією прав людини, Міжнародними пактами про права людини, які Україна ратифікувала, та іншими міжнародними документами»

ВИСНОВКИ

Суперечливим є становище України у Співдружності незалежних держав. З одного боку, існує обґєктивна необхідність економічної інтеграції держав, які в минулому були тісно повґязані між собою як радянські республіки. З іншого боку, є небезпека перетворення СНД у наддержавне утворення з домінуванням у ньому Росії, з чим не може погодитися Україна. Тому вона не приєдналася до низки укладених в межах СНД угод, виступає проти надання їй статусу субґєкта міжнародного права. Загалом ступінь інтеграції держав-членів СНД залишається низьким. За визнанням самих керівників цих держав, СНД скоріше нагадує клуб за інтересами, ніж міждержавне обґєднання. Досить привабливою для України є орієнтація на інтеграцію до Європейського союзу та НАТО. Вступ до ЄС дав би Україні змогу використовувати сприятливі можливості міжнародного- поділу праці, піднятися до рівня економічного, соціального й демократичного розвитку передових європейських країн. Інтеграція до НАТО слугувала б зміцненню безпеки України. НАТО обстоює принципи стабільності й недоторканності кордонів держав-членів, гарантує їм територіальну цілісність, що особливо важливо для України з огляду на наявність певних територіальних претензій до неї з боку окремих політичних сил деяких держав-сусідів. Однак через свою відсталість Україна не готова до вступу в ці організації в економічному, соціальному, політичному і воєнному відношенні. Близької перспективи такого вступу немає. Можливі лише партнерські відносини. Крім того, зближення України з НАТО наштовхується на рішучий спротив Росії, яка вбачає у цьому загрозу своїй безпеці.За таких умов найвірогіднішим варіантом зовнішньополітичної стратегії України є її балансування між Заходом і Росією, використання переваг співробітництва на євразійському й західному просторі. Та щоб це балансування не мало вигляду намагання сидіти одночасно на двох стільцях, воно має здійснюватись з орієнтацією на поступову -- в міру нагромадження відповідних передумов -- інтеграцію до європейських і євроатлантичних структур для того, щоб не залишитися на задвірках Європи й не виступати в ролі заручниці політики Росії. Саме такою, на мою думку, за своїм основним змістом є зовнішня політика незалежної України.

Національні інтереси України виходячи з реалій сьогодення такі:

1)гарантування суверенітету держави;

2)підтримання територіальної цілісності і непорушності кордонів;

3)досягнення безпеки в усіх її вимірах: військово-політичному, економічному тощо;

4)подолання економічної кризи;

5)створення правової демократичної держави;

6)забезпечення національної згоди;

7)забезпечення політичної і соціальної стабільності, гарантій прав людини;

8)налагодження добросусідських відносин з країнами близького і далекого зарубіжжя;

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. http://ua.textreferat.com/referat-11732.html 2.http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=26614

3.http://free.infoworks.com.ua/viewfree.php?diplomID=142

4.http://sr.ksu.edu.ua/component/content/article/58-teorya-mzhnarodnix-vdnosin/1382-2-sutnst-czl-ta-funkcz-mzhnarodno-poltiki.html

5.http://books.br.com.ua/37272

6.http://www.grinchuk.lviv.ua/referat/1/248.html

Размещено на Allbest.ru