Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти України

Київський Державний Економічний Університет

Кафедра фінансів

Курсова робота

на тему:

Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності

Виконав: студент 7 групи

3 курсу ФЕФ

Вертелецький Д.Б.

Науковий керівник: Чирва Н. В.

Київ 1996

Вступ

Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності використовується для провадження у цій сфері фінансової політики держави та суб'єктів господарювання. Він являє собою сукупність способів організації фінансових відносин, що застосовуються в цілях досягнення благоприємних умов розвитку як сфери зовнішньоекономічної діяльності, так і економіки країни в цілому.

Фінансовий механізм включає види, форми, методи фінансових відносин та способи їх кількісного визначення. Кількісні параметри та способи їх визначення є найбільш рухомими частинами фінансового механізму зовнішньоекономічної діяльності. Так неодноразово змінювались ставки податків, способи розподілення прибутку та ін.

Чітко працюючий, ефективний фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності дуже важливий як для держави вцілому, так і для суб'єктів підприємницької діяльності, бо він формує обличча держави у зовнішньоекономічних стосунках з іншими країнами та надає можливість максимально ефективно використати наявні ресурси та потенціал.

Для більш глибокого розуміння фінансового механізму зовнішньоекономічної діяльності треба визначити що собою являє зовнішньоекономічна діяльність та хто її має право здійснювати на території України.

Отже суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

а) фізичні особи, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на теріторії України ;

б) юридичні особи зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місце знаходження на території України, в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності ;

в) об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб які не є юридичними особами за законами України, але які мають постійне місце знаходження на території України і яким за законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність ;

г) структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності які не є юридичними особами за законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місце знаходження на території України.

д) спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місце знаходження на території України.

е) інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України ;

Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності на території України, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України діють як юридичні особи згідно з законів України.

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать:

а) експорт, імпорт товарів, капіталів, робочої сили ;

б) надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, що не заборонені законами України ; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України ;

в) кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності ;

г) міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках передбачених законами України ;

д) кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських кредитних та страхових установ за межами України ; створення зазначених установ іноземними суб'єктами господарської діяльності на території України у випадках передбачених законами України ;

е) спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України так і за її межами ;

ж)підприємницька діяльність на території України пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгівельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності та аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України ;

з) організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності ; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

и) діяльність побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності ;

к) орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності ;

л) операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та міжбанківському валютному ринку ;

м) роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України так і за її межами ; роботи на контрактній основі іноземних фізичних осіб суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України так і за її межами ;

н) інші види зовнішньоекономічної діяльності не заборонені законами України.

Розділ 1 Фінансове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

1.1 Оподаткування зовнішньоекономічної діяльності

1.1.1 Принципи оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на Україні

Оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України здійснюється за такими принципами:

Україна самостійно встановлює і скасовує податки і пільги для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України ;

Ставки податків встановлюються і скасовуються Верховною радою України за поданням Ради Міністрів України ;

Рівень оподаткування встановлюється виходячи з необхідності досягнення та підтримання самоокупності та самофінансування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та з метою бездефіцитності платіжного балансу України ;

Забороняється встановлювати податки крім тих, що встановлені Верховною Радою України ;

Ставки податків є однаковими для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та визначаються за товарною ознакою: для одного товару діє єдина ставка податку ;

Заохочення експорту продукції

Податкові пільги згідно з законами України надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, які відповідають таким критеріям:

експорт перевищує імпорт за фінансовий рік

обсяг експорту становить не менше 5 % від обсягу реалізованих за фінансовий рік товарів.

стабільна реалізація наукових та наукоємних товарів, а також товарів в яих часта доданої вартості становить не менше 30 %

Зазначеним суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності надаються пильги по строках амортизації основних виробничих фондів у вигляді:

норм прискореної амортизації основних виробничих фондів, що використовуються для виробництва експортних товарів

пільгових норм амортизації основних фондів, створених за рахунок нових інвестицій, що використовуються для виробництва експортних товарів.

норм амортизації на імпортне обладнання, яке використовується для виробництва експортних товарів, не менших ніж ті, що встановлені в країні походження такого обладнання.

Зазначені пільги застосовуються Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків України за поданням суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. При цьому Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків приймає відповідне рішення, яке є обов'язковим для державних фінансових та податкових органів України.

1.1.2 Мито, як податковий інструмент регулювання експорту імпорту країни

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон країни, тобто ввозяться, вивозяться або прямують транзитом. Введення мита може мати на меті декілька цілей серед яких фіскальні, економічні, політичні. На відміну від інших податків стягнення мита переслідує не стільки фіскальні цілі (формування доходної частини бюджету), митна політика здебільшого спрямована на формування раціональної структури експорту-імпорту в умовах відсутності прямого втручання держави у цю сферу. Введення мита може мати на меті здійснення економічного тиску на відповідні держави чи надання їм режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів.

В економічно розвинених країнах найпоширенішим є мито, яке стягується з товарів, що ввозяться до країн, тобто регулюванню підлягає лише імпорт. Експорт товарів регулюється, як правило, у країнах з невисоким рівнем економічного розвитку.

Платниками мита є будь-які юридичні чи фізичні особи, котрі здійснюють переміщення через митний кордон України товарів або інших предметів, що підлягають митному оподаткуванню згідно до чинного законодавства України.

Об'єкт оподаткування - митна вартість товарів або інших предметів, що переміщуються через митний кордон. Для визначення митної вартості валюта контракту перераховується у національну валюту України за курсом НБУ, що діє на день подання митної декларації.

Мито сплачується у національній валюті України. Існує два види мита:

а) ввізне - сплачується по товарах, що імпортуються ;

б) вивізне - по товарах, які експортуються ;

Запроваджено також два види ставок, за якими обчислюється сума мита, що підлягає сплаті до бюджету:

1) в процентах до митної вартості товарів ;

2) у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару ;

Мито нараховується митними органами виходячи з митної вартості й установлених ставок мита. Митна вартість визначається у фактично сплачених цінах, або цінах, що підлягають сплаті на момент перетинання митного кордону. При встановленні митної вартості до неї включаються:

а) ціна товару за контрактом;

б) витрати з транспортування, навантаження, розвантаження та страхування товару від пункту постачальника до митного кордону України;

в) комісійні та брокерські витрати

г) плата, яка повинна бути сплаченою імпортером як умова ввозу (вивозу) за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до даних товарів.

При справлянні мита на Україні встановлена розгалужена система пільг. Так від оплати мита повністю звільняються:

ь Транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів, багажу та пасажирів, а також предмети матеріально-технічного постачання і спорядження паливо, продовольство та інше майно необхідні для їх нормальної роботи під час перебування у дорозі, в пунктах проміжної зупинки або придбанні за кордоном у зв'язку з ліквідацією аварії (поломки) транспортних засобів ;

ь Предмети матеріально-технічного постачання та спорядження паливо, сировина для промислової переробки, продовольство та інше майно, що вивозися за межі митної території України для забезпечення виробничої діяльності суден, які ведуть морський промисел, а також продукція їх промислу, що ввозитися на територію України ;

ь Валюта України, іноземна валюта та цінні папери ;

ь Товари та інші предмети, що підлягають оберненню у власність держави у випадках, передбачених законами України ;

ь Товари та інші предмети, що врезультаті їх пошкодження до проходження митного кордону стали непридатними для використання їх як виробів або матеріалів ;

ь Предмети, які ввозяться на Україну для офіційного та особистого користування або вивозяться за кордон організаціями та особами, які відповідно до міжнародних договорів України та законів України користуються правом безмитного ввезення на територію України та безмитного вивезення з території України таких товарів ;

ь Товари та інші предмети,які походять з митної території України і ввозяться назад на цю територію без обробки або переробки, а також товари та інші предмети іноземного походження, які вивозяться назад за межі митної території України без обробки або переробки ;

ь Товари та предмети, що знову ввозяться на митну територію України, і походять з іншої території, які були обкладені митом при первісному ввезенні на митну територію України та тимчасово вивозились за її межі ;

ь товари та інші предмети, що знову вивозяться за межі митної території України і походять з цієї території, які були обкладені митом при первісному вивезенні за межі митної території України та тимчасово ввозились на цю територію ;

ь Інші товари та предмети, що визначаються законами України ;

Згідно законів України можуть бути встановлені пільги по сплаті мита у вигляді:

а) зниження ставок мита ;

б) безмитного ввезення та вивезення товарів зі спеціальних митних зон

в) установлення преференцій, щодо ставок Єдиного митного тарифу України

Звернемось до порядку обчислення мита при ввезенні товарів юридичними особами. Це порядок сплати визначається Єдиним митним тарифом України. Оподатковувані товари зведені в товарну класифікаційну схему, що базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів. Усі предмети, що підлягають митному контролю систематизовано у 21 розділі, 97 главах, 1241 товарній позиції, 5019 товарних підпозиціях. Кожний товар має свій чотиризначний цифровий код. Перші дві цифри означають товарну групу, другі - товарну позицію.

Єдиний митний тариф України передбачає три види ставок, що розрізняються за розміром: преференційні, пільгові та повні.

Преференційні ставки застосовуються:

а) до товарів та інших предметів, що походять із країн, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють із нею спеціальні митні зони ;

б) при встановлені будь-якого преференціального митного режиму згідно до міжнародних договорів за участю України ;

в) до товарів та інших предметів, які походять з країн, що розвиваються за винятком товарів котрі належать до товарних груп 25-97 (товарні групи 1-24 це продукція тваринництва та харчової промисловості, продукти рослинного походження та ін.)

Преференційні ставки у розмірі від 10 до 30 % застосовуються лише до алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Усі інші товари, що оподатковуються за преференційними ставками звільняються від сплати мита.

Пільгові ставки застосовуються до товарів та інших предметів, що:

а) походять з країн або економічних союзів, що користуються в Україні режимом найбільшого сприяння ;

б) походять з країн, що розвиваються (за винятком товарних груп, до яких застосовуються преференційні ставки) ;

Найменший розмір пільгової ставки становить 2 %, най більший - 30 %. На відміну від оподаткування за преференційними ставками, мито за пільговими ставками сплачується по всіх групах товарів, які визначені у Тарифі.

Повні (загальні) ставки застосовуються до решти товарів та інші предметів, їх розмір становить від 5 до 50 % митної вартості.

Таким чином, для правильного визначення суми мита, яка належить до сплати, важливо встановити не тільки тарифну позицію товару, а і правильно визначити країну їх походження. Країною походження товарів вважається країна де товари були повністю вироблені або піддалися достатній обробці чи переробці.

Розглянемо порядок обкладання митом предметів, які ввозяться (пересилаються) громадянами (фізичними особами) в Україну, оскільки тут існують деякі особливості порівняно з і сплатою ввізного мита юридичними особами. Термін “ громадяни “ або “ фізичні особи “ охоплює громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які є платниками ввізного мита при переміщенні товарів та інших предметів через митний кордон України.

Для визначення суми мита у вказаних платників застосовуються тільки повні ставки Єдиного митного тарифу. Але для цих платників дещо розширений обсяг пільг. Так від сплати мита звільняються такі предмети:

а) товари (крім вино-горілчаних і тютюнових виробів) загальною вартість еквівалентною 1400 доларів США включно ;

б) предмети особистого користування (за винятком транспортних засобів індивідуального користування та запасних частин до них), що тимчасово ввозяться на митну територію України ;

в) речі, що ввозяться (пересилаються) при переселенні на постійне місце проживання в Україну ;

г) горілчані вироби в кількості 1 л, вино - 2 л, тютюнові вироби - 200 цигарок (або 200 г цих виробів) на одну особу.

Перелік ставок ввізного мита на транспортні засоби індивідуального користування та запасні частини до них визначається не Єдиним митним тарифом, а окремим Декретом Кабінету Міністрів України. Ставки диференційовані в залежності від строку експлуатації транспортного засобу, що ввозиться: найменші ставки (0,1 долара США за 1 см3 об'єму циліндра двигуна) застосовується до нових транспортних засобів (строк експлуатації до 1 року включно) ; найбільші (0,5 долара США за 1 см3 об'єму циліндра двигуна) застосовується до транспортних засобів строк експлуатації яких понад 6 років.

Вивізне мито є одним із інструментів регулювання структури експорту і вводиться з метою скорочення переліку товарів, експорт яких підлягає нетарифному регулюванню. Ставки вивізного мита та товари, які підлягають оподаткуванню стверджуються Кабінетом Міністрів України. Вивізне мито сплачується у національній валюті України, його ставки встановлюються у відсотках до митної вартості товарів, що вивозяться за митні межі України. Згідно з переліком вивізним митом оподатковуються: продукція тваринництва та харчової промисловості, продукти рослинного походження та деякі види сировини та корисних копалин. Найменша ставка - 10 % митної вартості, найбільша - 30 %.

Від обкладення вивізним (експортним) митом звільняються товари (роботи, послуги), які вивозяться (надаються) в межах отриманих суб'єктами підприємницької діяльності експортних квот, а також ті товари, що вироблені повністю з давальницької сировини, яка була попередньо імпортована.

За ухилення від сплати мита застосовуються фінансові санкції у вигляді безспірного стягнення суми мита та штрафу за кожний день прострочки у розмірі 0,2 % суми недоплати.

1.1.3 Особливості застосування податку на додану вартість та акцизного збору у зовнішньоекономічній діяльності в Україні

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість та акцизного збору за товари (роботи, послуги), ввезені за-за меж митних кордонів України та товари (роботи, послуги), експортовані за межі митних кордонів України визначаються відповідною інструкцією Головної державної податкової інспекції України.

У відповідності до неї платниками податку на додану вартість та акцизного збору за імпортні товари є:

1) суб'єкти підприємницької діяльності, включаючи громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи (декларанти), які ввозять товари (продукцію) як для власних так і для виробничих потреб з ціллю реалізації у вільному обігу.

2) міжнародні об'єднання, включаючи міжнародні урядові організації, іноземні юридичні особи та громадяни, які від свого імені здійснюють підприємницьку діяльність на території України, у випадку ввезення на територію України ними імпортних товарів, за винятком майна, що ввозиться у якості внеску іноземного інвестора в статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями

3) у випадку відсутності у зазначених вище нерезидентів розрахункових рахунків в установах банків України та їх постійних представництв в Україні, сплата податку виконується покупцями (замовниками, отримувачами) товарів.

4) при подальшій реалізації на території України майна, що ввозиться в якості внеску іноземного інвестора в статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями податок на додану вартість та акцизний збір сплачується на загальних підставах.

У відповідності до чинного законодавства об'єктами оподаткування ввезених на територію України товарів є:

1) для податку на додану вартість (крім конфіскованого, безхозного, успадкованого майна, вкладів та інших цінностей, що перейшли за правом успадкування до держави, імпортних товарів та продукції, які провозяться через територію України транзитом) є їх митна вартість, перерахована за курсом Національного банка України на дату подачі грозової митної декларації в митний орган, з урахуванням фактично сплачених сум мита та митних зборів та акцизного збору за підакцизні товари.

В митну вартість ввезених на територію України товарів включається:

а) ціна товару за контрактом;

б) витрати з транспортування, навантаження, розвантаження та страхування товару від пункту постачальника до митного кордону України;

в) комісійні та брокерські витрати

г) плата, яка повинна бути сплаченою імпортером як умова ввозу (вивозу) за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до даних товарів.

2) для акцизного збору на підакцизні товари (крім конфіскованого безхозного, успадкованого майна, вкладів та інших цінностей, що перейшли за правом успадкування до держави, імпортних товарів та продукції, які провозяться через територію України транзитом а також тих, що використовуються для виробництва підакцизних товарів) є їх митна вартість, перерахована за курсом Національного банка України на дату подачі грозової митної декларації в митний орган, з урахуванням фактично сплачених сум мита та митних зборів.

При цьому рекламні матеріали та сувеніри, які ввозяться в Україну й призначені для представницьких цілей під час проведення в Україні виставок, конкурсів, нарад, семінарів, ярмарок та інших подібних міроприємств (пропускається за рішенням митного органу в кількості достатній для забезпечення потреб з врахуванням цілі переміщення), не є об'єктом оподаткування.

Слід зазначити що у відповідності до податкового законодавства України не підлягають обкладенню податком на добавлену вартість та акцизним збором:

а) транспортні засоби, що використовується для міжнародних перевезень пасажирів та вантажів ;

б) професійне обладнання, майно та інструменти, що належать іноземним юридичним особам і необхідні для надання послуг або виконання робіт ними на території України ;

в) зразки товарів, якщо вони залишаються власністю іноземних юридичних осіб та їх використання на території України не має комерційного характеру.

Інші товари, які ввозяться на територію України та входять до переліку, що затверджений Верховною Радою України обкладаються акцизним збором за ставками вказаними у вищезазначеному переліку.

Обчислення акцизного збору здійснюється виходячи з митної вартості товарів, перерахованої за курсом Національного банку України з врахуванням сплачених сум мита та митних зборів і розміру ставок, затверджених за наступними формулами:

а) за товари, що підлягають обкладенню митом та митними зборами:

(В + М) х А: 100

б) інші товари:

(В х А): 100

де: В - митна вартість товару ;

М - мито та митні збори ;

А - ставка акцизного збору.

Підставою для обчислення акцизного збору є вантажна митна декларація. Як було вже зазначено, імпортні підакцизні товари, що використовуються для виробництва підакцизних товарів звільняються від сплати акцизного збору при переміщені через митний кордон України. Якщо ввезені імпортні підакцизні товари використовуються не для зазначених цілей, то обчислення акцизного збору виконується на загальних підставах.

Для розуміння принципу обкладення податком на додану вартість товарів що ввозяться з-за меж України треба чітко визначити оподатковуваний оборот та механізм оподаткування.

Отже, оподатковуваним оборотом для обчислення податку на додану вартість є вартість, яку необхідно сплатити до чи після провадження митних процедур за товари ввезені на територію України, що включає в себе митну вартість товару, перераховану за курсом Національного банку України, мито, митні збори та суму акцизного збору за підакцизні товари.

Обчислення самого податку провадиться за ставкою 20 % від оподатковуваного обороту. Сума податку обчислюється за такими формулами:

а) товари, що належать обкладенню митом, митним та акцизним збором:

(В+М+А) * П: 100

б) товари, що належать обкладенню митом і митним збором, але не обкладаються акцизним збором:

(В +М) * П: 100

в) інші товари:

В * П: 100

де: В - митна вартість в українських гривнях ;

М - мито, митна вартість ;

А - акцизний збір ;

П - ставка податку на додану вартість (20 %)

Треба зазначити, що сума ПДВ за придбані матеріли сировину та інші вироби не зменшує суму ПДВ, яка належить сплаті до бюджету, а разом з вартістю придбаних товарів включається до витрат виробництва і обігу. Тобто якщо розглядати бухгалтерський бік справи то сума ПДВ після отримання товару не списується з кредиту рахунку 60 в дебет рахунку 68, а списується з кредиту рахунку 51 і разом з вартістю товару і відображається за дебетом рахунків обліку виробничих запасів, затрат на виробництво, капіталовкладень та нематеріальних активів.

60 - “ Розрахунки з постачальниками і підрядниками “

68 - “ Розрахунки з бюджетом “

51 - “ Розрахунковий рахунок “

В підприємствах, що безпосередньо самостійно реалізують імпортні товари або надають посередницькі послуги з продажу імпортних товарів на території України, окрім їх реалізації їх за іноземну валюту, об'єктом обкладення для податку на додану вартість є різниця між ціною реалізації, що містить податок на додану вартість та митною вартістю, до якої включено сума митних зборів, мита, акцизного збору на підакцизні товари та податку на додану вартість. Обчислення суми ПДВ здійснюється за ставкою 16,67 % до оподаткованого обороту.

Розглянемо цю ситуацію на прикладі: нехай куплений непідакцизний товар митна вартість якого разом з митом, та митними зборами складає 10 гр. Отже сума ПДВ складе 2 гр, відповідно ці 2 гр будуть віднесені на вартість товару, і він вже коштуватиме 12 гр. Доставляючи товар до споживача імпортер витратив ще 1 гр і вартість товару стала 13 гр. Щоб мати свій інтерес при продажу товару імпортер закладає до ціни товару прибуток у розмірі 7,7 % - це приблизно 1 гр. Для визначення кінцевої ціни реалізації йому треба включити в неї ПДВ: (13 + 1) * 1,2 = 16,8 гр. Для обчислення суми ПДВ, яку необхідно сплатити у бюджет необхідно відняти від ціни реалізації митну вартість разом з митом, та митними зборами: 16,8 - 12 = 4,8 гр (це буде оподатковуваний оборот), помноживши його на 0,1667 ми отримаємо суму яку необхідно сплатити в бюджет: 4,8*0,1667 = 0,8 гр. Але якщо виділити чисту додаткову вартість (4,8 / 1.2 = 4 гр) то можна помітити цікавий факт, що ця сума складається з:

1) суми ПДВ сплаченої на митниці 2 гр ;

2) витрат пов'язаних з продажем товару ;

3) прибутку імпортера;

Виявляється, що при сплаті вдруге податку імпортер сплачує його втому числі і на суму попереднього ПДВ, що підвищує ціну його товарів. Це на мій погляд було зроблено для захисту національного виробника (ціни на імпортні товари завищуються порівняно з вітчизняними товарами).

Як буде нижче зазначено імпортна сировина, матеріали, комплектуючі вироби, обладнання, яке ввозиться резидентами для власних виробничих потреб не оподатковується ПДВ при пересіченні митного кордону України.

Якщо ж відбувається реалізація на території України (обмін або передача) або використання не на власні виробничі потреби імпортної сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання, яке ввозилось резидентами для власних виробничих потреб, окрім їх реалізації за іноземну валюту, оподаткований оборот визначається виходячи з їх вартості з врахуванням ПДВ та акцизного збору (за підакцизні товари), але не нижче їх митної вартості з врахуванням сплачених сум мита, митного та акцизного зборів (за підакцизні товари), та ПДВ або ціни придбання з врахуванням ПДВ, а по імпортних основних виробничих фондах не нижче їх балансової вартості за вичетом їх фактичного зносу та врахуванням ПДВ та акцизного збору (за підакцизні товари). Обчислення суми ПДВ здійснюється за ставкою 16,67 % до оподаткованого обороту.

За імпортні енергоносії (нафта, газ, нафтопродукти) які ввозиться резидентами для виробничих потреб України ПДВ при подальшій реалізації (передачі чи обміну) споживачам для виробничих потреб обчислюється виходячи з різниці між кінцевою ціною реалізації і ціною їх придбання або митною вартістю, перерахованою в українські гривні за курсом Національного банку України на день подання вантажної митної декларацій.

У випадку реалізації (використанні) вказаних енергоносіїв споживачам для невиробничі потреби ПДВ обчислюється виходячи з їх загальної вартості з врахуванням ПДВ, але не нижче митної, а у відповідних випадках закупівельної вартості. Обчислення суми ПДВ здійснюється за ставкою 16,67 % до оподаткованого обороту.

За імпортні матеріально-технічні ресурси для сільського господарства які ввозиться резидентами для виробничих потреб України ПДВ при подальшій реалізації (передачі чи обміну) сільськогосподарським споживачам обчислюється виходячи з різниці між кінцевою ціною реалізації і у відповідних випадках ціною їх придбання або митною вартістю, перерахованою в українські гривні за курсом Національного банку України на день подання вантажної митної декларацій.

У випадку реалізації (обміну, передачі чи використання) вказаних матеріально-технічних ресурсів не для потреб сільського господарства ПДВ обчислюється виходячи з їх загальної вартості з врахуванням ПДВ, але не нижче митної, а у відповідних випадках закупівельної вартості. Обчислення суми ПДВ здійснюється за ставкою 16,67 % до оподаткованого обороту.

Актуальним питанням в сучасному економічному житті, і особливо в сфері зовнішньоекономічної діяльності є питання про надання пільг при сплаті акцизного збору та податку на додану вартість.

Отже, від сплати акцизного збору під час провадження митних процедур вивільнюються:

а) легкові автомобілі для інвалідів сплата за які провадиться органами соціального забезпечення ;

б) легкові автомобілі спеціального призначення (швидка медична допомога, міліція та інш.), у відповідності з переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України і які будуть використані за призначенням.

Від сплати податку на додану вартість під час провадження митних процедур вивільнюються:

а) товари, передбачені для використання іноземними дипломатичними та прирівняними до них представництвами, а також особового використання дипломатичним та адміністративним персоналом ціх представництв, включаючи членів їх сімей, що мешкають з ними, якщо таке вивільнення для України передбачено іноземною державою;

б) вугілля, вугільні брикети та електроенергія ;

в) продукти дитячого харчування та дитяче харчування, яке імпортується для реалізації виключно через молочні кухні ;

г) дитячі газети та журнали, учнівські зошити та підручники.

д) лікарські препарати, товари медичного призначення, що імпортуються для реалізації виключно через аптечні заклади та спеціалізовані магазини (Оптика, Медтехника)

е) товари спеціального призначення для інвалідів ;

ж) поштові марки, окрім колекційних, конверти, відкритки з поштовими марками, лотерейні білети, марки державного мита та інших знаків ;

з) імпортна сировина, матеріали, комплектуючі вироби, обладнання, яке ввозиться резидентами для власних виробничих потреб ;

и) енергоносії (нафта, нафтопродукти, газ), що ввозяться в Україну для виробничих потреб ;

к) матеріально-технічні ресурси для сільського господарства що ввозяться в Україну для виробничих потреб ;

Товари, вказані в пунктах “а” “в” “д” “е”, вивільняються від сплати акцизного збору та податку на додану вартість лише при митному оформленні. У випадку використання їх не за призначенням або на комерційні цілі податок на додану вартість та акцизний збір за такі товари стягується у встановленому порядку.

Контроль за цільовим використанням і цільовою реалізацією товарів, вивільнених від сплати податку на додану вартість та акцизного збору, проводять органи державної податкової служби України.

Вище були наведені особливості та методика обчислення акцизного збору та ПДВ по товарах, що ввозяться на територію України з-за кордону. Але наряду з імпортними товарами вищезгаданими податками обкладаються також експорт України.

Треба зазначити, що об'єкти оподаткування та оподатковуваний оборот при обчисленні акцизного збору та ПДВ на імпортні та експортні товари співпадають. Різниця полягає лише в товарах які звільняються від сплати податків.

Отже, акцизний збір не стягується за реалізацію підприємствами-виробниками підакцизних товарів (продукції) на експорт за іноземну валюту при обов'язковій наявності митних декларацій, що підтверджені митними органами. Також не підлягають оподаткуванню підакцизні товари власного виробництва підприємств та організацій агропромислового комплексу України, що використовуються для обміну на паливно-мастильні матеріали, ліс, гербіциди, добрива, та інші матеріально-технічні ресурси для сільського господарства.

Якщо відбувається реалізація на експорт за іноземну валюту підакцизних товарів, за яки вже був сплачений акцизний збір при проходженні митних процедур, то власникам таких товарів повертається сума акцизного збору виходячи з митної вартості товарів, але не вище сплаченої у бюджет. Повернення вказаної суми провадиться фінансовими органами за наказом податкової інспекції у 5-денний строк після надання підприємством письмової заяви з документальним підтвердженням:

а) про надходження валютних коштів в іноземній валюті на розрахунковий рахунок ;

б) про пересічення товаром митного кордону ;

в) про купівлю товару;

г) на товари, що підлягають ліцензуванню та квотуванню, копіі ліцензій та документів на отримання квот.

До особливостей обчисленні ПДВ на експортні товари можна віднести наступне.

Не підлягає оподаткуванню тимчасовий експорт товарів (продукції) - поставка давальницької сировини українським замовником для обробки (переробки) за кордоном з наступним поверненням його в повному обсязі.

При цьому та частина давальницької сировини, що використовується для проведення розрахунків за його переробку, або готова продукція, що залишається в країні виробника, як плата за послуги переробки також не обкладається ПДВ. Якщо ж вказані товари є підакцизними то акцизний збір за них стягується по мірі їх відвантаження виходячи з їх вартості з врахуванням акцизного збору, але не нижче їх митної вартості.

Товари, що повертаються на Україну і були раніше вивезені за кордон на умовах тимчасового вивозу, та готова продукція, що повністю виготовлена з давальницької сировини українського замовника, при її поверненні в Україні не підлягає обкладенню акцизним збором та ПДВ.

Треба зазначити, що існує суттєва різниця у відшкодуванні ПДВ на експортні товари, сировину і матеріали що пішли на їх виготовлення при реалізації за національну та іноземну валюту.

При реалізації за іноземну валюту сума ПДВ відноситься в рахунок майбутніх платежів у бюджет або відшкодовується з відповідних бюджетів. При реалізації ж за національну валюту сума ПДВ включається в собівартість товару і в розрахунках з бюджетом не враховується.

Питанню надання пільг по сплаті окремих видів податків (ПДВ, акцизний збір та ін) суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності хотілося б приділити особливу увагу.

За даними Державного митного комітету України, внаслідок використання різноманітних пільг з оподаткування зовнішньоекономічної діяльності (крім встановлених міжурядовими та міжгалузевими угодами) сумма коштів, що не надійшла до Держбюджету України за 7 місяців поточного року складає 873 млн грн. (Таб 1)

Таблиця № 1 Втрати Державного бюджету України від використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності податкових пільг.

Податок	Сумма, що не надійшла до бюджету країни, млн. грн.
ПДВ	605
Імпортне мито	251
Акцизний збір	11
Експортне мито	6
Разом	873

Для усвідомлення цих даних треба зазначити, що за той самий строк в бюджет надійшло від зовнішньоекономічної діяльності тільки 811 млн. грн., а сума заборгованості по зарплаті в бюджетній сфері за станом на 16.10.1996 р. склала 844 млн грн. Таким чином, з-за пільг страждає державний бюджет та, як наслідок, - рядові громадяни. Пільги - питання дискусійне. Можна зрозуміти, коли з їх допомогою заохочується ввіз до країни високотехнологічного обладнання з ціллю стимулювання виробництва. Але ж практично всі структури, що використовують пільги, завозять продукти харчування (підсобне господарство Управління справами ВР України “ Чайка “ на пільгових умовах здійснювало 25 % всіх імпортних поставок пива на Україну), продукцію легкої промисловості, нафтопродукти (підсобне господарство ім. Іваненка здійснило використовуючи податкові пільги поставки нафтопродуктів в Україну на суму 110 млн дол США) та інші товари, які дають можливість отримувати цім підприємствам надприбутки, нічого не вкладаючи в економіку України для її подальшого розвитку.

Отже видно, що якщо держава не наведе порядок в сфері надання податкових пільг суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, то вона і надалі втрачатиме свої доходи у вигляді недонадходжень коштів у бюджет. А це при наших бюджетних проблемах дуже велика розкіш.

1.1.4 Аналіз законодавства про оподаткування прибутку підприємств з іноземними інвестиціями

Податок на прибуток як основний вид прямого податку на юридичних осіб в Україні є складовою частиною податкової системи держави і служить інструментом перерозподілу національного доходу. Оподаткування прибутку підприємств з іноземними інвестиціями в Україні процес надзвичайно суперечливий, він весь час перебуває в процесі діалектичного розвитку відповідно до ходу ринкових реформ.

Визнаючи, з одного боку, позитивну роль Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств “, слід відмітити, що з іншого боку, він ще більше ускладнив розвиток інвестиційного процесу, оскільки містить ряд неточностей, які можна по різному тлумачити. Це зокрема стосується і положення про звільнення підприємства з іноземними інвестиціями від сплати податку на прибуток. Суперечки між економістами виникають навколо статті, яка визначає наявність пільг для іноземних інвесторів та пов'язує їх збереження з фактом реєстрації підприємства до 1 січня 1995 року. Застосування буквального трактування Закону свідчить, що термін “ зареєстрованих “ відноситься саме до слова підприємств, а не “ інвестицій “, оскільки у протилежному випадку законодавець мав би вжити термін “ зареєстрованими “.

Виникає й таке питання: чи продовжуються на новий п'ятирічний строк пільги щодо оподаткування прибутку у разі збільшення статутного фонду за рахунок нової кваліфікаційної інвестиції? Чи не будуть податкові органи вважати що підприємство, яке перереєструвалося після 1 січня 1995 року, буде розглядатися як таке, що зареєстроване після набрання чинності закону? Виникає також інтерес щодо питання оподаткування прибутку іноземних учасників спільних підприємств при переказуванні його за кордон. В статті 2 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств “ зазначається, що платниками податку є нерезиденти, які здійснюють репатріацію прибутків отриманих з джерел на території України. Але в статті 4 цього Закону “ Ставки податку “ ми не знаходимо “ нерезидентів “ У статті 6 цього ж Закону “ Особливості оподаткування прибутків нерезидентів “ мова йде про оподаткування пасивних прибутків і зовсім не згадується про репатріацію прибутку. Не визначені ці питанні і в статті 7 “ Особливості оподаткування прибутку підприємств з іноземними інвестиціями “ (до речі, стаття 1 “ Визначення термінів “ терміну “ репатріація прибутку “ також не містить.

Не на користь національній економіці стало скасування пільг в оподаткуванні для іноземних інвесторів. З 1 січня 1995 року прибуток підприємств, зареєстрованих після набуття чинності вищезгаданого Закону, або прибуток одержаний від здійснення іноземної інвестиції на основі договорів (угод) без створення юридичної особи, укладених після набуття чинності цього Закону, оподатковується на загальних підставах.

Прибуток підприємств з іноземними інвестиціями, зареєстрованих до набуття чинності Закону, п'ять років з моменту внесення кваліфікаційної інвестиції (при цьому інвестиція не повинна відчужуватись протягом пільгового податкового періоду)

Взагалі питання про надання пільг в оподаткуванні прибутку підприємствам з іноземними інвестиціями зводиться до визначення позиції держави, що до необхідності залучення іноземних інвестицій в економіку країни.

На мій погляд необхідність залучення іноземних інвестицій в економіку нашої держави існує і зумовлена наступними факторами:

а) для виходу з кризи необхідні значні капіталовкладення, мобілізувати які за короткий період за рахунок власних коштів майже неможливо;

б) в сучасних умовах процес міжнародного руху капіталу приводить до розповсюдження досягнень у галузі техніки і технології, що сприяє реструктуритизації на вищому рівні ;

в) іноземні інвестиції супроводжує передовий менеджмент, що є важливим фактором розвитку дійсно ринкових форм і методів господарювання ;

г) іноземні інвестори мають достатньо досвіду і інформації про стан світового ринку, що дає ім можливість ефективніше розміщуватись на міжнародних експортних ринках.

Першочергові потреби України в іноземних інвестиціях тільки на найближчі декілька років оцінюються в 5.5 млрд. дол. США. (Таб 1).

Минулого року В Україні зареєстровано 3828 фактів іноземних інвестицій у нашу країну на суму 1068.7 млн. Дол.США., що у 1.4 рази більше ніж у 1994 році. Це пояснюється насамперед зростанням питомої ваги контрактних інвестицій.

Слід зазначити, що прямі інвестиції (участь іноземних інвесторів в статутних фондах спільних підприємств) за станом на 01.01.96 р. склали 750.1 млн. дол. (Таб 2)

Найбільший інтерес інвесторів викликають такі галузі як внутрішня торгівля, харчова промисловість, машинобудування та металообробка (Таб 3).

Нажаль, обсяг іноземних інвестицій у приорітетні галузі економіки України незначні. Невеликий обсяг інвестицій спрямовано на підтримку малого бізнесу.

На сьогоднішній день іноземні інвестори в Україні це або крупні компанії, які можуть дозволити собі достатньо високий ступінь ризику в інвестиційній діяльності за наших нестабільних умов, або підприємці що займаються посередницькою діяльністю у невеликих обсягах.

Таблиця № 1 Потреби пріоритетних галузей народного господарства України в іноземних інвестиціях.

Галузь	Потреби в іноземних інвестиціях, млрд. дол. США
Нафтопереробка	1.7
Металургія	1.2
Машинобудування	0.5
Електроенергетика	0.5
Будівельна промисловість	0.4
Медична промисловість	0.2

Таблиця № 2 Обсяги прямих інвестицій основних країн-інвесторів економіки України.

Країна-інвестор	Обсяг прямих інвестицій, млн дол США	Доля в загальному обсягу прямих інвестицій в економіку Украіни, %
США	171. 4	22. 8
Німеччина	129. 6	17. 3
Великобританія	46. 3	6. 2
Кіпр	38. 6	5. 1
Російська Федерація	37. 8	5. 0
Швейцарія	35. 2	4. 7

Таблиця № 3 Розподіл прямих інвестицій по галузях народного господарства України

Галузь	Обсяг прямих інвестицій, млн дол США	Доля в загальному обсягу прямих інвестицій в економіку Украіни, %
Внутрішня торгівля	168. 2	22. 4
Харчова промисловість	108. 4	14. 5
Машинобудування, металообробка	96. 3	12. 8
Чорна та кольорова металургія	37.8	5. 0
Зовнішня торгівля	33. 1	4. 4
Транспорт та зв'язок	31. 0	4. 1
Легка промисловість	30. 1	4. 0
Хімічна промисловість	29. 0	3. 9
Промисловість буд. матеріалів та будівництво	28. 9	3. 7

Оскільки інвестиційний клімат в Україні й так є надзвичайно несприятливим (достатньо звернути увагу на те що при інвестуванні коштів в економіку України рівень ризику оцінювався в світі на декілька порядків вище ніж аналогічний показник по відношенню до країн колишньої Югославії під час ведення на їх території військових дій), то буде доцільно на етапі кризового стану економіки не позбавляти іноземних інвесторів різноманітних пільг, зокрема одних з найважливіших - пільг по сплаті податку на прибуток. Треба лише забезпечити інтереси держави, тобто за допомогою економічних та юридичного механізмів не допустити масового вивозу капіталу з країни у вигляді отриманого від інвестиційної діяльності прибутку та заохотити його реінвестування. А от вже на етапі стабілізації, а тим більше - на етапі інтенсивного розвитку, доцільно буде зменшити або взагалі скасувати пільги для підприємств з іноземним капіталом. Збереження пільг можливе буде лише у певних видах виробництва, якщо воно буде необхідне для забезпечення високої конкурентоспроможності експорту.

Верховною Радою в березні 1996 року був прийнятий новий Закон України “ Про режим іноземного інвестування “, який теж як і попередні законодавчі акти спрямований на зрівняння інтересів вітчизняних та іноземних інвесторів. Зокрема, стаття 20 Закону чітко вказує на те, що підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки у відповідності до законодавства України нарівні з вітчизняними підприємствами. Ніяких пільг в оподаткуванні Закон не встановлює. Більше того, він відміняє закони України “ Про іноземні інвестиції “, “ Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій “, Декрет КМУ “ Про режим іноземного інвестування”, і відповідно ті пільги, які встановлювалися вищезгаданими законами для підприємств з іноземним капіталом.

Отже, процес творення механізму оподаткування прибутку підприємств з іноземними інвестиціями в Україні знаходиться в постійному розвитку відображаючи економічну політику держави в данній сфері.

1.2 Ведення розрахунків та кредитування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності

1.2.1 Особливості кредитування зовнішньоторговельних угод

Зовнішня торгівля у кредит стала світовою нормою. В умовах підвищення вартості продукції, зростання частки машин та обладнання, що мають значні строки виготовлення, експортери та імпортери зацікавлені у використанні зовнішньоторговельних кредитах. В світовій практиці існує класифікація кредитів за наступними ознаками:

1. По джерелах кредити розрізняють: внутрішні, зовнішні

2. По видах кредити діляться на:

товарні (надаються в основному експортерами своїм покупцям)

валютні (що надаються банками у валютній формі)

3. По строках кредити підрозділяються на:

короткострокові

середньострокові

довгострокові

У 80 х роках склалася ситуація, коли кредитори не хотіли зв'язувати себе довгостроковими фіксованими процентними ставками і як наслідок - обсяги довгострокового кредитування різко знизилися. Виходом з цієї ситуації стало винаходження нової форми кредитів - ролловерні кредити. Суть цієї форми кредитування полягає в тому, що процентна ставка при довгостроковому кредиті корегується через певні проміжки часу (квартал, півроку) у відповідності з процентними ставками по 3-х або 6-місячним міжбанківським депозитам.

4. З точки зору забезпечення розрізняють:

забезпеченні кредити

балансові кредити

Забезпеченням звичайно виступають товари, товаророзпорядчі документи, цінні папери, векселя, нерухомість та інші коштовності. Застава товару здійснюється у трьох формах: тверда застава (певна маса товару закладається на користь банка), застава у товарообігу, застава товару у переробці. Бланковий кредит видається під зобов'язання боржника погасити його в певний строк. Документом по кредиту виступає соло-вексель з однім підписом боржника. Різновидами бланкових кредитів є контокорент та овердрафт. Контокорентом називається єдиний рахунок, за яким здійснюються всі операції між банком і клієнтом, в тому числі і по використанню кредитів. Овердрафт - надання банком право відставляти в межах певної суми платіжні доручення на даного клієнта поверх залишку на його рахунку.

5. По валюті займу розрізняють:

кредити, що надаються в валюті країни позичальника

кредити, що надаються в валюті країні кредитора

кредити, що надаються в валюті третьої країни

кредити, що надаються в міжнародній грошовій одиниці

6. За умовами реалізації кредити підрозділяють на:

наявні (сума кредиту зараховується на рахунок кредитора)

акцептні

При цій формі кредитування акцептується тратта - перевідний вексель, що являє собою письмовий наказ кредитора позичальнику про виплату останнім певної суми грошей третій особі або пред'явнику тратти.

7. По кредиторах розрізняють:

урядові кредити

кредити, що надаються міжнародними валютно-фінансовими організаціями

приватні кредити

В світовій практиці існують наступні джерела отримання кредиту:

1. Брокерські та комісійні фірми.

Кредити, як правило надаються під товари. Ці фірми використовують банківські кредити, тому їх кредити дорожче ніж у банку. До послуг брокерів вдаються тоді, коли отримання кредиту в своїй країні обходиться дорожче, коли ринок є мало відомим або реалізація товару потребує особливої специфіки.

2. Банківські установи

Якщо в роботі Зовнішньоекономічного банку широко застосовується довгострокове валютне кредитування під гарантію міністерств та відомств, то в практиці комерційних банків переважає короткострокове кредитування. При вирішенні питання про надання валютного кредиту вповноважені банки розглядають ціль отримання кредиту, характеристику товару, що закупається та можливість його реалізації в межах країни, а також економічний ефект від використання товарів, що закуповуються за рахунок кредиту, джерела фінансування в національній валюті та джерела погашення кредиту в іноземній валюті. Серед різних варіанті здійснення експортно-імпортних операцій, пов'язаних з кредитом, зустрічаються, в переважній більшості, наступні:

1. Кредит в гривнях для закупки товару в Україні та продажу за кордоном

2. Кредит в гривнях, конверсія його в валюту, для закупки товару за кордоном та продажу в Україні за гривні

3. Кредит в валюті, для закупки товару за кордоном та продажу в Україні за гривні

4. Кредит в гривнях для закупки товару в Україні, бартер з інофірмою, продаж в Україні за гривні.

Для забезпечення кредитів використовуються в основному такі форми:

1. Застава валютних цінностей (вразі неповернення кредиту банк частково відшкодовує збитки за рахунок застави)

2. Товарно-матеріальні цінності, які закупає позичальник (банки не заінтересовані, як правило, в цій формі, бо в них можуть виникнути проблеми з реалізацією застави)

3. Гарантія (найбільш приваблива для банків форма, бо вразі несплати кредиту, повністю або частково, банк має право на відшкодування збитків за рахунок гаранта.

Ставки по валютних кредитах можуть бути фіксованими та плаваючими. Плаваючі ставки складаються з двох частин: базової ставки та надбавки (маржі) банка, яка і є безпосередньо предметом договору між кредитором та позичальником. Роль базової ставки можуть відігравати ставка по незабезпеченим кредитам першокласним позичальникам, облікова ставка центрального банку та ін.