Світова організація торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Вільна торгівля

2. Глобальні переваги та недоліки

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У сучасних умовах абревіатура СОТ має подвійне значення: по-перше, СОТ є організацією, по-друге, СОТ -- це комплекс правових документів, який визначає права та обов'язки урядів у сфері міжнародної торгівлі товарами та послугами. Отже, серед основних завдань СОТ -- підтримка та розвиток «певних правил гри» рухутоварів і послуг, за якими працюють уряди країн-членів СОТ.

Сучасна СОТ -- провідна міжнародна організація, членами якої є 149 країн світу, на долю яких припадає близько 96% обсягу світової торгівлі. Останнім часом сфера діяльності СОТ розширюється і передбачає не тільки регулювання торговельних потоків, а й міжнародне економічне регулювання капіталу та робочої сили. Членство в цій організації стало практично обов'язковою умовою для будь-яких країн, які прагнуть інтегруватися у світове господарство.

Світова організація торгівлі (СОТ) є міжнародною міжурядовою організацією, заснованою в 1994 р. згідно з угодою, укладеною в м. Марракеш (Марокко) під час Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів під егідою Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Відповідно до угоди, країнами-засновницями СОТ стали всі сторони-учасниці ГАТТ. Правовою основою СОТ є Генеральна угода з тарифів і торгівлі у редакції 1994 р., включно із низкою нових угод, домовленостей та рішень, Генеральна угода з торгівлі та послуг (ГАТС), Угода з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС), а також інші правові акти і міжнародні домовленості.

світова організація торгівля

1. Вільна торгівля

Нині на планеті налічується близько двохсот незалежних держав. Вони відіграють неоднакову за значенням роль у світовій економіці загалом і міжнародній торгівлі зокрема. Українське прислів'я каже, що своя сорочка до тіла ближча. Отже, у сфері міжнародної торгівлі держави світу намагаються домогтися вигідних саме їм позицій, умов тощо. Кожна держава активно або пасивно здійснює свою політику у міжнародній торгівлі, тобто дотримується певної лінії поведінки. У міжнародній торгівлі вирізняють:

* зовнішньоторговельну політику;

* міжнародну торговельну політику.

Поняття "зовнішньоторговельна політика" охоплює цілеспрямовані дії окремо взятих держав у торговельних відносинах з іншими країнами та їх групами. Друге поняття означає колективні дії держав стосовно міжнародної торгівлі.

Два основні напрями зовнішньоторговельної політики такі:

* політика вільної торгівлі;

* протекціонізм.

Насамперед слід розглянути, як англійські економісти розуміють вільну міжнародну торгівлю. В "Oxford Paperback Encyclopedia" (1998 р., с. 538) у статті "Free trade" зазначається: "Економічна політика, що виступає за вільний потік товарів між країнами для заохочення взаємного економічного розвитку та міжнародної гармонії за допомогою комерційної взаємозалежності (commercial interdependence) націй, що торгують. Політика вільної торгівлі забороняє як тарифи на імпорт, так і субсидії на експорт, запроваджені для захисту промисловості певної країни. Найчіткіше і вперше доктрина була сформульована Адамом Смітом у його "Багатстві націй" (Wealth of Nations, 1776). На конференції у Женеві у 1947 р. було розроблено перший розклад для вільної світової торгівлі -- Генеральну угоду з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Понад десятиріччя після Другої світової війни Британія була рішучим прихильником (strong supporter) кроків з відновлення вільної торгівлі. У 1958 р. вона була країною-засновницею Європейської асоціації вільної торгівлі (European Free Trade Association, EFT А), але несприятливі торговельні обставини, що загострилися впродовж 1960-х років, змусили її вступити до Європейського Економічного Співтовариства (нині Європейський Союз). У Східній Європі подібне товариство -- РЕВ -- було засноване у 1949 p.; після 1987 року РЕВ (COMECON) прагнула до співробітництва з країнами ЄЕС. Надзвичайно успішне зростання японської економіки після війни змусило багато країн вдаватися до тарифів, спрямованих проти Японії. На початку 1990-х років світова економічна політика виявилася непослідовною -- хтось підтримував політику вільної торгівлі, дехто -- протекціоністські заходи. У 1993 р. наприкінці Уругвайського раунду країни-члени ГАТТ погодилися на подальше зниження тарифів та експортних субсидій і на створення Світової організації торгівлі (СОТ). Вона домагатиметься виконання правил ГАТТ, особливо сільськогосподарських заходів, погоджених на Уругвайському раунді, що знизить експортні субсидії та імпортні мита (export subsidies and import duties) на 20-36 відсотків".

Отже, політика вільної торгівлі означає усунення держави від прямого втручання у зовнішню торгівлю. Вважається, що не держава, а ринок має бути основним регулятором міжнародної торгівлі. Зрозуміло, що держава не може повністю усуватися від зовнішньої торгівлі. Навіть найрішучіші прихильники концепції вільної торгівлі допускають укладення державами міжнародних торговельних договорів, що надають максимально можливу свободу дій суб'єктам господарювання.

У разі здійснення політики вільної торгівлі країни стають взаємопов'язаними, зменшується небезпека їх ворожого ставлення одна до одної. Така політика є бажаною і позитивною, але ще ніхто і ніколи у цьому світі не бачив її в чистому вигляді. Така політика є своєрідним маяком для тих, хто пливе бурхливим морем протекціонізму.

У зарубіжній економічній літературі зустрічається думка, що саме Великобританія свого часу створила у світі несправедливий поділ праці (unfair division of labour). На початку XIX ст. у представників британських правлячих кіл склалася точка зору: "Все, що добре для Британії, добре і для решти світу". У першій половині XIX ст. Британія, безперечно, була найрозвиненішою промисловою державою світу. її підприємці мали стартові переваги над промисловцями з інших країн. У 1849 р. Великобританія відкрила свої ринки перед іншими країнами світу і доклала зусиль, щоб інші країни світу слідували її прикладу. Великобританія спеціалізувалася на випуску товарів обробної промисловості (manufactured goods), таких як транспортні засоби (vehicles), двигуни (engines), інструменти (machine tools), папір (paper), текстиль (textile yarn and fabrics). Ці товари експортувалися в обмін на товари першого сектору економіки, а саме перські килими (Persian carpets), хутра (furs), вина (wines), шовк (silk), деревину (timber), зерно (grain), фрукти (fruits), м'ясо (meat). Найбільший зиск від такого поділу праці отримала саме Великобританія.

2. Глобальні переваги та недоліки

Переваги та недоліки системи світової торгівлі доцільно розподіляти на глобальні (або загальні), національні (макроекономічні), галузеві (мікроекономічні) та корпоративні (для виробників). Баланс потенційних можливостей і загроз від членства в СОТ на національному, галузевому та корпоративному рівнях визначається станом розвитку, конкурентоспроможністю відповідної національної економіки в цілому, сфери економіки або галузі виробництва, бізнес-одиниці (підприємства, фірми, організації).

Доцільність дослідження переваг та недоліків системи світової торгівлі полягає в тому, що їх об'єктивна ідентифікація на кожному з зазначених рівнів має важливе практичне значення. Так, визначені глобальні переваги та недоліки допомагають всебічно оцінити діяльність СОТ, зрозуміти об'єктивні і суб'єктивні чинники виникаючих в системі світової торгівлі проблем, передбачити пріоритетні напрями вдосконалення діяльності організації та формування глобальних правил світової торгівлі, а також слугують підгрунтям для визначення на національному рівні потенційних позитивних і негативних наслідків членства крани в СОТ. Дослідження останніх необхідно не тільки для побудови стратегії переговірного процесу та підвищення його результативності, а й для розробки комплексу урядових дій щодо максимізації використання потенційних можливостей і, відповідно, мінімізації дії негативних чинників. Знання галузевих можливостей і загроз членства в СОТ дає можливість з одного боку, врахувати конкретні умови в програмах урядових дій, в стратегіях переговорних процесів після інтеграції в світову торговельну систему, а з іншого - розробити галузеві програми розвитку. Досконале знання обговорюваних переваг і недоліків на корпоративному рівні, а також прав експортерів і імпортерів дасть змогу підприємцям сформулювати ефективні стратегії розвитку, експортної поведінки, міжнародної маркетингової діяльності, а також підвищити ефективність зовнішньоторговельних операцій і розширити присутність українських фірм на зарубіжних ринках.

До позитивних аспектів, переваг світової торгової системи віднесені наступні:

Укріплення міжнародної стабільності: світова торговельна система сприяє збереженню миру, запобігає виникненню військових конфліктів внаслідок створення можливості розв'язання торговельних суперечок і гармонізації економічних інтересів.

2. Ефективний механізм розв'язання суперечок: інституційні механізми організації, створені в межах СОТ, дозволяють конструктивно розв'язувати виникаючі торговельні суперечки.

3. Забезпечення рівних можливостей для всіх учасників: діяльність Світової організації торгівлі грунтується на правилах, вироблених і ухвалених всіми країнами-членами, а не на впливі (владі) окремих країн.

4. Зниження вартості життя: лібералізація світової торгівлі сприяє зниженню вартості життя (прожиткового мінімуму).

5. Більш широкий вибір товарів і послуг: розвиток міжнародної торгівлі забезпечує споживачам можливість більш широкого вибору як за асортиментом, так і за якістю і ціновими параметрами товарів і послуг.

6. Підвищення доходів: правила сучасної торговельної системи сприяють зниженню бар'єрів у торгівлі, що обумовлює зростання її обсягів і, одночасно, доходів держави, виробників і громадян.

7. Підвищення зайнятості: торгівля стимулює економічне зростання та створення нових робочих місць.

8. Підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльності: реалізація основних принципів міжнародної торгівлі робить світову торговельно-економічну системи більш економічно ефективною.

9. Боротьба з корупцією: система міжнародних правил і норм щодо торгівлі і торговельної політики стимулює роботу урядів країн-учасниць, сприяє підвищенню дисципліни і порядку в діяльності державних установ, боротьбі з корупцією.

10. Захист від лобіювання: механізми торговельної системи сприяють формуванню більш широкого погляду урядів на національну торгову політику, запобігаючи практиці реалізації інтересів в вузьких груп тиску.

Як ефективний механізм розв'язання торгових суперечок система СОТ створює умови для справедливого і безконфліктного розв'язання виникаючих між країнами торговельних спорів, які за умов відсутності такого механізму могли б спричинити серйозні конфлікти. До створення світової торговельної системи такої можливості не було, і країни вимушені були узгоджувати шляхом переговорів правила торгівлі, які на сьогодні існують в рамках СОТ і є юридичною основою розв'язання спорів. Одним з таких правил є необхідність винесення всіх спорів в СОТ та незастосування односторонніх дій. Кожна суперечка, яка виноситься в СОТ, перш за все розглядається з точки зору діючих норм і правил. А після винесення рішення країни повинні сконцентрувати сої зусилля на його виконанні і, можливо навіть, наступному перегляді застарілих норм і правил шляхом знову ж таки переговорів. Підтвердженням ефективності механізму розв'язання суперечок є той факт, що з моменту його створення (1995 р.) було розглянуто спорів більше, ніж за всю попередню історію ГАТТ. Збільшення кількості спорів, що розглядаються в СОТ, свідчить не про зростання торговельно-економічної конфліктності в світі, а про збільшення довіри країн до існуючої системи ліквідації торговельних спорів, справедливості рішень, що грунтуються на системі угод СОТ.

Зниження вартості життя є найбільш вагомим для споживачів позитивним наслідком зниження протекціоністських бар'єрів, в результаті ліквідації яких стають дешевшими не тільки готові імпортні товари та послуги, але і вітчизняна продукція, у виробництві якої використовуються зарубіжні компоненти, імпортні тарифи, державні виробничі субсидії (наприклад, в сільськогосподарському секторі економіки) та кількісні обмеження імпорту (на зразок обмежень в торгівлі текстилем та одягом) в кінцевому рахунку призводять до підвищення вартості життя, а не до бажаного захисту внутрішнього ринку. Так, за даними СОТ споживачі в Великобританії сплачують за одяг внаслідок торговельних обмежень на імпорт текстиля на 500 мільйонів фунтів в рік більше, а для канадців ця сума становить приблизно 780 млн. канадських доларів. Аналогічною є ситуація і в секторі послуг: лібералізація сектору телекомунікацій в ЄС призвела до зниження цін на ці послуги в середньому на 7-10%. Таким чином, система СОТ, стимулює конкуренцію і знижує торговельні бар'єри, а в результаті цього виграють споживачі товарів та послуг.

Більш широкий вибір товарів та послуг також є беззаперечною перевагою системи світової торгівля для споживача. Це стосується не тільки готової зарубіжної продукції, а й вітчизняних товарів і послуг, асортимент яких розширюється внаслідок зниження цін на імпорті матеріали, комплектуючі, обладнання. Конкуренція стимулює ефективність вітчизняного виробництва і, відповідно, опосередковано знижує ціни та підвищує якість виробляємої продукції. Крім того, в результаті більш інтенсивного міжнародного товарообміну розвиваються і скоріше застосовуються нові прогресивні технології, як це відбулось, наприклад з телекомунікаціями та інформаційними технологіями.

Підвищення доходів є також результатом лібералізації міжнародних торговельно-економічних відносин. Так, зниження торговельних бар'єрів сприяє динамізації торгівлі, що, в свою чергу, приводить до підвищення як державних доходів, так і доходів фірм та громадян. За даними експертів СОТ після Уругвайського раунду внаслідок переходу країн на нову систему торговельних відносин світовий дохід збільшився зі 109 до 510 млрд. доларів США. Зростання державного доходу за рахунок діяльності успішних національних експортерів і допомагати іншим фірмам, які зтикаються з іноземною конкуренцією. Однак неможливо провести чітку межу між впливом вільної торгівлі на споживачів, виробників і державу в контексті зростання доходів. Крім того, така схема стосується лише конкурентоспроможного експорту.

Підвищення зайнятості населення також є перевагою лібералізації міжнародної торгівлі, але при наявності в країні певних умов. Розвиток торгівлі обумовлює підвищення зайнятості в конкурентоспроможних експортних галузях в довгостроковій перспективі. Однак втрати робочих місць в результаті конкуренції національних виробників з зарубіжними практично неминучі. Але і протекціонізм не вирішує цю проблему, і, навпаки, підвищення торговельних бар'єрів викликає зниження ефективності виробництва і якості національних товарів (послуг), що при обмеженому імпорті обумовлює зростання цін на її, і, негативно впливає на обсяги продажів, що, в кінцевому рахунку, призводить знову ж таки до скорочення робочих місць.

Підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльності відбувається, як правило, за рахунок насамперед спрощення системи митного оподаткування та інших торгових бар'єрів. Наслідком такої передбачуваності і прозорості є збільшення кількості торгових партнерів і, відповідно, товарообігу. Недискримінаційність, прозорість, визначеність і незмінність умов здійснення торговельних операцій сприяють зниженню витрат компаній, оптимізації їх діяльності та створенню привабливого торговельно-інвестиційного середовища.

Мабуть дійсні переваги існуючої системи міжнародної торгівлі доводить той факт, що всі великі торговельні нації (за виключенням Росії) на сьогодні є членами СОТ. Крім суто економічних вигод, які досягнуті шляхом зниження бар'єрів для вільного обміну товарами та послугами, система позитивно впливає на політичну і соціальну ситуацію в країнах-членах, а також на добробут населення. Правильно використані переваги торгової системи СОТ проявляються на всіх рівнях - населення країни, галузі економіки, країни, регіонального інтеграційного угруповання та світової спільноти в цілому.

Існують також різні точки зору щодо ефективності, справедливості світової системи торгівлі, а також конкретних напрямів діяльності СОТ. Ці негативні, або стримані оцінки функціонування СОТ можна розглядати як недоліки цієї організації (системи). При цьому слід зазначити, що критика СОТ в багатьох випадках грунтується на невірному уявленні опонентів щодо правил і механізмів роботи цієї організації. До так званих типових “невірних” уявлень (з точки зору експертів в СОТ) щодо наслідків функціонування системи світової торгівлі і, зокрема, Світової організації торгівлі належать наступні:

Захист інтересів ТНК: СОТ сприяє діяльності і захищає інтереси тільки транснаціональних корпорацій.

Неефективність механізму розв'язання суперечок: існуючий в організації механізм розв'язання торговельних суперечок є багатоступеневим і бюрократичним, створюючим бар'єри в торгівлі, а члени групи експертів підходять до справи з формальних позицій.

Диктат з боку СОТ та втрат національного суверенітету: СОТ диктує урядам політику, що призводить до підриву національного суверенітету. Під тиском економічних санкцій уряди не можуть довго діяти на благо інтересів суспільства.

Скорочення робочих місць: наслідками діяльності СОТ є скорочення робочих місць і зайнятості, що збільшує дистанцію між багатими і бідними націями (на сьогодні 20% населення, яке належить до індустріально розвинених країн споживає 86% світових ресурсів, а решта 80% найбідніших споживачів - тільки 14%).

Пріоритет комерційних інтересів над проблемами розвитку: СОТ цікавлять в першу чергу комерційні інтереси, а не проблеми соціально-економічного розвитку країн-членів організації.

Пріоритет комерційних інтересів над проблемами довкілля: комерційні інтереси в системі світової торгівлі превалюють над інтересами захисту навколишнього середовища, особливо в країнах що розвиваються.

Пріоритет комерційних інтересів над проблемами охорони здоров'я: комерційні інтереси є вищими за інтереси захисту здоров'я і життя людей (в першу чергу це стосується прав на інтелектуальну власність великих фармацевтичних компаній, захист яких блокує доступ населення найбідніших країн до життєво необхідних дешевих медичних препаратів).

Бідні країни не мають альтернативи приєднанню до СОТ: бідні країни не мають вибору і змушені приєднуватися до СОТ, яка є інструментом реалізації інтересів впливових груп тиску розвинених країн.

Маленькі країни в СОТ безсиллі: найменш розвинені країни і країни що розвиваються безсиллі в системі світової торгівлі внаслідок того, що вони не в змозі успішно реалізувати деякі можливості, якими користуються розвинені країни.

Недемократичність СОТ: СОТ є недемократичним інститутом, оскільки рішення приймаються на користь розвинених країн та їх транснаціональних корпорацій.

Захисними аргументами щодо звинувачення в неефективності механізму розв'язання суперечок є наступні: по-перше, механізм вирішення спорів був ухвалений свого час всіми членами організації одностайно; по-друге, за існуючими правила всі три кандидатури членів групи експертів погоджуються з обома конфліктуючими сторонами. Ця проблема, на наш погляд, не є суттєвою, оскільки будь-який процедурний механізм з часом потребує вдосконалення. А таке вдосконалення в межах СОТ є абсолютно можливим через використання відповідних процедур винесення питання на обговорення.

Диктат з боку СОТ та втрата національного суверенітету є більш серйозним звинуваченням на адресу організації. По-перше, що стосується того, що СОТ диктує державну політику урядам країн-членів, то скоріше навпаки - члени організації формують її політику. СОТ не вказує урядам, як їм провадити свою торговельну політику, оскільки організацією керують її учасники, а угоди приймаються в результаті переговорів між урядами країн-членів на основі консенсусу та ратифікуються парламентами. Певні інструменти примушення можуть бути використані лише у випадку відхилення члена від виконання своїх зобов'язань, виникнення торгового спору з винесенням його в СОТ. Однак і при цьому остаточне рішення приймає Орган з врегулювання суперечок, до складу якого входять всі країни-члени. Це рішення стосується тільки розглядаємої суперечки і являє собою висновок відносно того, чи порушив уряд певну угоду СОТ. У випадку, коли член СОТ, який порушив зобов'язання, не бажає виправляти ситуацію згідно рішення, до нього з санкції СОТ можуть бути застосовані постраждалою стороною відповідні заходи.

Що ж стосується втрати національного суверенітету, то СОТ нічим не відрізняється від інших міжнародних організацій, які не передбачають делегування будь-якої частини національного суверенітету. В цьому її відмінність від організацій інтеграційного типу, таких як ЄС. Не слід забувати, що зобов'язання країни формуються і за рахунок підписання інших міжнародних економічних угод, більшість з яких містить ті чи інші обмеження для дій підписавших їх урядів. Крім того, в компетенцію СОТ не входять питання власності, макроекономічна, структурна, антимонопольна політика, бюджетні відносини, політика валютного курсу, режим інвестицій (за виключенням інвестицій в сферу послуг, а також пов'язаних з торгівлею інвестиційних заходів), а також питання безпеки і оборони. І нарешті, умови участі у будь-якій торговельні угоді, в тому числі і в СОТ, не перешкоджають державі реалізувати своє суверенне право на вихід з угоди тоді, воли вона визначає це за доцільне.

Скорочення робочих місць та збільшення розриву між багатими і бідними країнами - це твердження на думку експертів Сот є неточним, оскільки занадто спрощує факти. Міжнародна торгівля, сприяючи економічному зростанню, одночасно створює передумови для збільшення робочих місць і скорочення бідності. Однак майже завжди ситуація в країнах ускладнюється тим, що потрібен певний адаптаційний період для розв'язання проблеми втрати робочих місць. Найбільшу вигоду в сфері зайнятості від вільної торгівлі отримує країна, яка знижує свої торговельні бар'єри, але це відбувається через певний час. Країни ж, які експортують в цю країну, також виграють, особливо конкурентоспроможності галузі. І відбувається ще не в довгостроковому, а в короткостроковому періоді.

При лібералізації внутрішнього ринку виробники, які раніше були захищені, з тикаються з активною конкуренцією, і їх перспективи залежать від здатності пристосуватися до нових умов. Країни з більш конструктивною і дієвою адаптаційною політикою пристосовуються до міжнародної конкуренції краще, ніж ті, які втрачають нові можливості, що з'являються в світовій системі торгівлі. Проблема пристосування виробників д більш ліберальних умов торгівлі вирішується в СОТ наступними шляхами. По-перше, лібералізаційні заходи в рамках СОТ є результатом дво- та багатосторонніх переговорів, а тому у країни є можливості відстоювати свою позицію щодо відкриття відповідних секторів своїх ринків. По-друге, лібералізація ринків як при вступі країни в СОТ, так і згідно досягнутих домовленостей між членами організації здійснюється поступово, що дає країнам час на необхідну адаптацію. По-третє, існуючі угоди дозволяють країнам застосовувати обмежувальна заходи проти імпорту, який негативно впливає на розвиток національної економіки, але робити це згідно визначеним правилам.

Протекціонізм, як альтернатива лібералізації торгівлі в цілях збереження робочих місць неефективен, так як підвищує витрати на випуск продукції, не стимулює продуктивність праці, знижує рівень оплати праці в країні. Крім того, існує багато чинників, не пов'язаних з діяльністю СОТ, які впливають на зміни в рівні заробітної плати. І нарешті, аналіз виключно імпорту товарів нерівно характеризує ситуацію, оскільки в сфері послуг іноземна конкуренція впливає на робочі місця по іншому: якщо, наприклад, консалтингова фірма, телекомунікаційна компанія, банк тощо відкривають свій бізнес в іншій країні, то вони наймають на робочу місцевий персонал (за виключенням керівних посад).

Пріоритет комерційних інтересів над проблемами розвитку країн - це твердження є дискусійним. З одного боку, вільна торгівля сприяє економічному зростанню та підтримує розвиток, і саме ця концепція покладена в основу торгової системи СОТ. З іншого - питання про те, чи в достатній мірі країни що розвиваються виграють від системи СОТ, є предметом постійних дискусій. Слід нагадати, що Угоди СОТ містять багато важливих положень, які беруть до уваги інтереси країн, що розвиваються. Так, для них передбачаються більш тривалі терміни для внесення змін, що передбачаються правилами СОТ. А до найменш розвинених країн застосовується спеціальний підхід, в тому числі і виключення з багатьох положень угод. Разом з тим, необхідність вирішення питань розвитку використовується деякими країнами для обгрунтування дій, які заборонені угодами СОТ, наприклад, надання урядових субсидій.

Пріоритет комерційних інтересів над проблемами довкілля також є типовою хибною думкою відносно СОТ. В багатьох положенням СОТ особлива увага приділяється саме питанням захисту навколишнього середовища. Так, в Преамбулі Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі, серед інших завдань передбачено оптимальне використання світових ресурсів, підтримка розвитку та захисту навколишнього середовища. В так званих парасолькових положеннях, таких як Стаття 20 ГАТТ “Загальні винятки”, країнам дозволено застосовувати заходи щодо захисту життя і здоров'я людини, тварин або рослин. Держави також мають змогу зберігати природні ресурси, які вичерпуються. Особлива увага проблемам захисту навколишнього середовища приділяється в угодах СОТ стосовно стандартів та технічних регламентів на продукцію, безпеки харчових продуктів, захисту прав інтелектуальної власності тощо. До того ж для захисту навколишнього середовища урядам дозволено застосовувати субсидії.

В світовій торговельній системі дуже важливо, щоб заходи щодо захисту навколишнього середовища були обгрунтованими, справедливими та недискримінаційними, оскільки в цьому питанні неприпустимо бути поблажливими до національних товаровиробників і в той же час проявляти жорсткість по відношенню до іноземних товарів і послуг.

Правила системи СОТ також можуть опосередковано допомоги країнам розподіляти більш ефективно рідкісні та обмежені ресурси. Так, скорочення промислових і сільськогосподарських субсидій, а в перспективі і можлива повна їх заборона, скоротять витратне перевиробництво і дозволяють зберегти природні ресурси.

Необхідно також зазначити, що розробка міжнародних норм і правил щодо захисту навколишнього середовища є компетенцією відповідних міжнародних агентств і венцій, а не безпосередньо СОТ. Однак до сьогодні документи СОТ та міжнародні угоди щодо захисту навколишнього середовища не вступали в протиріччя, навпаки, в них є багато співпадінь.

До того ж, бути або не бути в СОТ - добровільний вибір кожної країни, і на сьогодні переговори щодо вступу ведуть як малі, так і великі держави. Приєднуючись до СОТ, навіть невелика країна автоматично отримує можливість користуватися всіми гарантованими перевагами членства в організації. Але в обмін на це країна бере на себе зобов'язання, не вимагаючи взаємності, щодо зниження митних тарифів, роблячи тим самим свій внесок в процес лібералізації міжнародної торгівлі. Ця вимога є стандартною для всіх нових членів, і країни при вступі погоджуються на її виконання добровільно.

Ще одним звинуваченням на адресу СОТ є те, що малі країни в організації безсилі і не взмозі успішно реалізувати деякі можливості, якими користуються розвинені країни. Фахівці СОТ спростовують цю думку наступним чином: в торговій системі всі Члени дотримуються одних і тих же правил, що розширює переговорні можливості маленьких країн; в рамках механізму розв'язання суперечок країни зо розвиваються, успішно захищають свої торговельні інтереси від дій індустріально розвинених країн, що поза межами багатосторонньої торговельної системи було б неможливо. Прикладом впливу найменш розвинених країн і країн, що розвиваються на реформування правил міжнародної торгівлі може слугувати згода розвинених країн лібералізувати такі сфери, як сільське господарство та виробництво текстилю, які є життєво важливими для більшості малих країн. Стосовно здатності успішно реалізувати певні можливості світової торговельної системи, то зрозуміло, що не всі країни мають однаковий зовнішньоторговельний потенціал.

І останнім в цьому переліку є звинувачення СОТ в недемократичності. Спростовуючими цю думку аргументами є наступні: СОТ є настільки демократичним інститутом, наскільки демократичними є уряди країн-членів; абсолютна більшість рішень в організації приймається на основі консенсусу, а це більш демократично, ніж більшістю голосів, оскільки кожен Член повинен погодитися із запропонованим рішенням; згідно принципа прозорості всі документи СОТ та рішення національних урядів стосовно торговельних питань оприлюднюються, і до матеріалів організації є вільний доступ.

Отже, ми охарактеризували загальні переваги та недоліки системи світової торгівлі, Зрозуміло, що кожній з наведених позицій як переваг, так і недоліків можна навести численні факти на користь підтримки справедливості твердження, або його спростування. Але таке поглиблене дослідження потребує значних ресурсів і часу, а результат, на наш погляд, неважко спрогнозувати: система СОТ має як переваги, так і недоліки. Важливіше, на наш погляд, усвідомлювати ці переваги та недоліки як свого роду загальний фон для визначення на їх основі національних переваг і недоліків приєднання до системи світової торгівлі. Слід зазначити, що на національному рівні ці теоретичні “переваги та недоліки” трансформуються в прагматичні потенційні можливості і проблеми, які визначають стратегію переговорного процесу щодо приєднання та конкретні заходи уряду протягом підготовчого та перехідного

Висновки

Вільна торгівля -- зовнішньоекономічна політика, за якої держава не втручається у торгівельні відносини з іншими країнами; відсутність штучних (створених урядом) бар'єрів на шляху торгівлі між окремими фірмами різних країн. На рівні теоретичної моделі передбачається, що вільна торгівля призводить до появи додаткових вигод, оскільки дозволяє уникати втрат від викривлень у виробництві та споживанні, пов'язаних із митним захистом. Використання мита має своїм наслідком появу чистих втрат для економіки, які виникають через викривлення мотивів поведінки як виробників, так і споживачів. І навпаки, перехід до вільної торгівлі усуває ці викривлення і збільшує національний добробут. У цілому розгляд ринкової рівноваги з використанням моделі «попит-пропозиція» підтверджує той висновок, що розвиток міжнародної торгівлі може надавати виграш усім країнам. Однак якщо у країні-експортері чистий виграш виникає в результаті перевищення вигод виробників над втратами споживачів продукції, то у країні-імпортері, навпаки, загальний приріст добробуту забезпечується за рахунок більшого виграшу споживачів, а виробники продукції, що конкурує з імпортом, несуть втрати. Цей висновок є принципово важливим для пояснення причин державного втручання у сферу зовнішньої торгівлі. Протилежністю вільної торгівлі є політика протекціонізму. Більшість країн більш або менш широко застосовує протекціоністські заходи у вигляді субсидій, податків, митних тарифів та квот.

Термін «вільна торгівля» означає такі торгівельні відносини, в умовах яких будь-яка особа, група осіб або держава можуть вільно ввійти в ринкові відносини: купувати товари, продавати або обмінювати товари за вільними цінами, які автономно встановлюються контрагентами не залежно від тарифних і нетарифних бар'єрів окремого національного ринку (митних зборів, адміністративних, санітарних та інших приписів).

Список використаної літератури

1. Звернення Президента України до Верховної Ради України у зв'язку з Посланням Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році».

2. Моніторинг макроекономічних та галузевих показників. Міністерство економіки України. -- 2006. -- Жовтень. -- Вип. 10 (78).

3. Гончаров Ю., Петін Ю., Сальник О. Застосування системи рейтингових оцінок як засіб ефективного управління процесом євроінтеграції // Економіка України. -- 2005. -- № 11. -- С. 73-82.

4. Дюмулен И. И. Международная торговля услугами. -- М.: Изд-во «Экономика», 2003.

5. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / Я. А. Жаліло, Я. Б. Базилюк, Я. В. Белінська та ін. -- К.: НІСД, 2005.

Размещено на Allbest.ru