Сучасний міжнародний ринок капіталу та еволюція його структури

15

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Волинський національний університет ім. Лесі Українки

Факультет міжнародних відносин

Кафедра міжнародних економічних відносин

Сучасний міжнародний ринок капіталу та еволюція його структури

Виконав Бондар Ігор

Науковий керівник:

кандидат економічних наук, доцент кафедри

міжнародних економічних відносин

Сищук Андрій Артемович

Луцьк 2010

Зміст

Вступ 3

Розділ 1. Теоретичні основи функціонування міжнародного ринку капіталу 5

1.1 Суть і функції міжнародного ринку капіталу 5

1.2 Передумови формування міжнародного ринку капіталу 8

1.3 Структура міжнародного ринку капіталу 10

Розділ 2. Аналіз розвитку міжнародного ринку капіталу 15

2.1 Динаміка розвитку та обсяги руху капіталу 15

2.2 Роль ТНК в міжнародному русі капіталу 20

2.3 Еволюція структурних елементів міжнародного ринку капіталу 23

Розділ 3. Основні тенденції розвитку міжнародного ринку капіталу 27

3.1 Дематериалізація цінних паперів, сек'юритизація, і лібералізація потоків капіталу 27

3.2 Інтеграція України до міжнародного ринку капіталу 30

Висновки 35

Список використаних джерел 38

Додатки 41

Вступ

Актуальність теми. Сучасний етап світового розвитку характеризується поглибленням процесів глобалізації та інтернаціоналізації господарського життя, що характерні як для економічно розвинутих країн, так і для країн, що розвиваються, економічні системи яких взаємодіють між собою. Гострою проблемою для країн, що розвиваються є нестача капіталу. Нестача грошових ресурсів(перш за все інвестицій) ставить ці країни у складне становище. Саме тому вони намагаються отримати необхідний капітал у різноманітних формах у промислово розвинутих країнах. На сьогоднішній день промисловий капітал активно підкоряє світовий економічний простір саме через інвестиції, що виражають іманентну гнучкість капіталу, його можливість поєднувати чи послідовно використовувати різні методи та форми зовнішньоекономічної фінансової експансії, його вміння пристосовуватися до мінливих економічних, соціально-політичних та юридичних умов у різноманітних країнах та групах країн.

Об'єктом дослідження є особливості функціонування міжнародного ринку капіталу в сучасних умовах.

Предметом дослідження є міжнародний рух капіталу та світові інвестиційні процеси.

Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є вивчення формування, розвитку та особливостей функціонування міжнародного ринку капіталу.

Встановлена мета зумовила виконання наступних завдань:

- вивчити теоретичні основи функціонування міжнародного ринку капіталу;

- здійснити аналіз міжнародного ринку капіталу;

- розглянути основні тенденції розвитку міжнародного ринку капіталу.

Методи дослідження, які були використані при виконанні роботи:

1. Аналітичний;

2. Статистичний;

3. Історичний;

4. Порівняння.

Розділ 1. Теоретичні основи функціонування міжнародного ринку капіталу

1.1 Суть і функції міжнародного ринку капіталу

Капітал є одним із факторів виробництва - ресурсом який необхідно затратити задля того, щоб виробити будь - яку продукцію. Міжнародний рух капіталу як явище активно почало розвиватись із середини ХІХ ст., саме в епоху становлення капіталістичного способу виробництва; в цей час капітал трактувався як фінансовий ресурс, який підприємці вкладали в розвиток свого виробництва з метою отримання прибутку.

Міжнародний рух капіталу являє собою переміщення через національні кордони вартості в товарній або грошовій формі з метою отримання прибутку [12, С. 111].

Основною формою міжнародного руху капіталу є вивіз капіталу. У процесі вивозу капіталу участь беруть різноманітні інституціональні одиниці:

1. Міжнародні організації;

2. Центральні, комерційні, транснаціональні банки;

3. Підприємства.

Вивіз капіталу може здійснюватись як у товарній так і грошовій формах. Вивіз у товарній формі означає експорт обладнання, машин, технологій тощо. Вивіз у грошовій формі - це є вивіз валюти та валютних цінностей: дорогоцінних металів (золота, срібла, платини), валюти іноземних держав, цінних паперів (акцій, облігацій) [11, С. 117].

Основними цілями вивозу капіталу є:

1. Одержання підприємницького прибутку;

2. Забезпечення довгострокових економічних інтересів власників капіталу;

3. Встановлення контролю за діяльністю компаній - імпортерів капіталу [11; С. 117].

За характером використання поділяється на:

1. Підприємницький капітал - є довгострокові зарубіжні інвестиції, що ведуть до створення за кордоном філій, дочірніх компаній, спільних підприємств.

У свою чергу вивіз підприємницького капіталу поділяється на такі форми:

- прямі інвестиції - капіталовкладення, які забезпечують контроль інвестора над підприємством, що досягається за рахунок купівлі великого пакету акцій статутного капіталу підприємства;

- портфельні інвестиції - є капіталовкладення в іноземні цінні папери з метою отримання прибутку, що досягається за рахунок купівлі невеликого пакету акцій.

2. Позичковий капітал - форма вивозу капіталу, коли капітал віддається у позику під відсотки, а також у формі придбання боргових цінних паперів.

Формами вивозу позичкового капіталу є:

1. Міжнародний кредит - позика у грошовій або товарній формі, надана кредитором однієї країни позичальнику з іншої на умовах терміновості, платності, повернення;

2. Пільговий кредит - є міжнародний кредит, який надається на різноманітних пільгових умовах;

3. Міжнародні облігації - боргові цінні папери, які емітент продає за посередництва міжнародних фінансових інститутів міжнародним інвесторам [11, С. 117 - 118].

Тепер слід перейти саме до міжнародного ринку капіталу. У вітчизняній економічній літературі немає однозначного визначення міжнародного ринку капіталу. У вузькому розумінні слова - це ринок здійснення міжнародних кредитних операцій або міжнародний ринок позичкових капіталів. У широкому розумінні слова - це є економічний механізм акумулювання та перерозподілу вільного капіталу в межах всього світу [15, С. 10].

Міжнародний ринок капіталу сприяє зростанню виробництва, збільшенню товарообігу, трансформації грошових заощаджень у капіталовкладення. Економічна роль цього ринку полягає в його спроможності об'єднати дрібні кошти й у такий спосіб активно впливати на концентрацію та централізацію виробництва та капіталу.

Міжнародний ринок капіталу виконує важливі економічні та соціальні функції.

Основні економічні функції ринку капіталу полягають у тому, щоб сприяти інвестиціям, економічному зростанню та розвитку галузі фінансових послуг, а також посилювати корпоративне управління.

1. Інвестиції та економічне зростання - фінансові ринки взагалі і ринок капіталу здійснюють важливу економічну функцію спрямування коштів від суб'єктів, у яких їх відносний надлишок, до тих кому вони необхідні, таким чином ринок капіталу робить внесок у підвищення виробництва, та перерозподілу капіталу;

2. Розвиток галузі фінансових послуг - полягає у тому, що ринок капіталу сприяє розвитку галузі фінансових послуг шляхом встановлення цін на активи у процесі торгівлі між покупцями та продавцями. Також забезпечує ліквідність та можливість конвертувати фінансові активи у грошові одиниці. Крім того, ринок капіталу зменшує витрати на проведення фінансових операцій шляхом зведення покупців та продавців фінансових активів;

3. Посилення корпоративного управління - фондові біржі, брокерські контори та інвестиційні банки приносять економічну користь та сприяють покращенню корпоративного управління. Фондові ринки також слугують так званим «термометром» діяльності компаній, даючи можливість менеджменту компаній, акції яких зареєстровані на фондовій біржі, отримувати неупереджену інформацію про динаміку цін на їхні активи, і таким чином оцінювати досягнення та невдачі діяльності компанії [22].

Отже, міжнародний ринок капіталу забезпечує платоспроможність міжнародної фінансової системи, так як він дає можливість різноманітним економічним суб'єктам отримувати вільні фінансові ресурси у вигляді кредиту з подальшим їх використанням. В загальному міжнародний ринок капіталу являє собою переплетіння міжнародного кредитного ринку, та міжнародного ринку цінних паперів, які взаємодіють між собою та доповнюють один одного.

1.2 Передумови формування міжнародного ринку капіталу

Поява міжнародного ринку капіталу була обумовлена значним прискорення руху капіталу між країнами в другій половині ХХ ст.. Так з кінця 50 - х років ХХ ст. почали здійснюватись операції з різноманітними фінансовими активами на світовому рівні, також почали надаватися міжнародні позики, що і свідчило про стрімке формування міжнародного ринку капіталу. Щодо міжнародного руху капіталу, який став передумовою становлення ринку капіталу, то він у своєму розвитку пройшов такі етапи:

I - етап зародження вивозу капіталу (з кінця XVII - початку XVIII ст. до кінця XIX ст.). Цей процес носив обмежений і випадковий характер, а також винятково однобічний (з метрополій у колонії).

II - етап вивозу капіталу (з кінця XIX - початку XX ст. до середини XX ст.). В міру утвердження у світовому господарстві капіталістичних виробничих відносин процес вивозу капіталу став здійснюватися як між промислово розвинутими країнами, так і між країнами, що розвиваються. Цей процес став типовим, повторюваним і характерним явищем.

III - етап міжнародної міграції капіталу ( із середини 50-60-х років XX ст. до теперішнього часу). Вивіз капіталу здійснюють не тільки промислово розвинуті країни, але і багато країн, що розвиваються. Країни одночасно стають і експортерами, і імпортерами капіталу. Експорт капіталу викликає значні по обсягах зворотні рухи капіталу у вигляді відсотків на кредити, підприємницького прибутку, дивідендів по акціях [8, С. 95].

Саме третій етап розвитку міжнародного руху капіталу, характеризує виникнення міжнародного ринку капіталу, так як за цей період відбулось активне прискорення руху капіталу, що в свою чергу було обумовлено зростанням економічного розвитку країн, поступовою лібералізацією умов руху капіталу, а також появою міжнародних фінансово - кредитних організацій. Також основними передумовами, що обумовлювали активне прискорення міжнародного руху капіталу є:

1. Інтернаціоналізація господарського життя - тобто встановлення та розвиток господарських зв'язків між країнами світу. Саме торгівля, науково - технічні зв'язки, виробництво - дали своєрідний поштовх для розвитку відносин з використання капіталу в міжнародній сфері.

2. Поява можливості вигіднішого застосування капіталу за кордоном.

3. Відносний надлишок капіталу на внутрішньому ринку та відсутність умов його ефективного використання.

4. Прагнення власників капіталу застосувати його в країнах, де існують низькі ціни на:

- сировину;

- матеріали;

- енергію;

- транспорт.

5. Можливість стабільного постачання національних підприємств іноземною сировиною.

6. Економія фінансових ресурсів від застосування більш низьких митних тарифів у країнах, куди переміщується капітал.

7. Прагнення забезпечити збереження та чистоту навколишнього середовища у країнах, які експортують капітал.

8. Існування різних шляхів та форм міжнародного руху капіталу та його ефективніше застосування за кордоном [11, С. 116-117].

Таким чином всі перелічені вище факти посприяли виникненню та успішному розвитку міжнародного ринку капіталу, який на сьогодні є невід'ємною частиною фінансового ринку, на якому здійснюються операції з акумулювання та перерозподілу вільного капіталу між економічними суб'єктами.

1.3 Структура міжнародного ринку капіталу

Структурними елементами сучасного міжнародного ринку капіталу є:

1. Міжнародний кредитний ринок;

2. Міжнародний ринок цінних паперів.

Кожен з структурних елементів міжнародного ринку капіталу є його невід'ємною складовою, без яких ринок капіталу не зміг би повноцінно функціонувати. Розглянемо кожен з цих ринків.

1. Міжнародний кредитний ринок

Міжнародний кредитний ринок становить собою сукупність кредитних відносин, які функціонують у масштабах світового господарства, або попит та пропозиція кредитів у міжнародній сфері [11, С. 143].

Міжнародний кредитний ринок є частиною міжнародного ринку капіталу, на якому надають іноземні кредити.

Головними суб'єктами на міжнародному кредитному ринку є державні структури, банки, міжнародні та регіональні валютно - кредитні організації, підприємства та інші юридичні особи, а також окремі громадяни; кредиторами і позичальниками на міжнародному кредитному ринку є представники різних країн. Міжнародний кредит в сучасних умовах обслуговує широке коло світогосподарських зв'язків: міжнародну торгівлю, інвестиційні процеси, регулювання платіжних балансів та зовнішнього боргу різних країн та ін. На міжнародному кредитному ринку позики можуть надаватися як в грошовій так і товарній формах. При наданні позик у грошовій формі об'єктом позики виступають міжнародні платіжні засоби, вільноконвертовані валюти. Товарна ж форма зв'язана з комерційним, або фірмовим кредитом, тобто товари надають з відстрочкою платежу.

Існує три основні види міжнародного кредиту:

1. Державний кредит, який надається на двосторонній і багатосторонній основі, включаючи позики міжнародних організацій;

2. Банківський кредит, пов'язаний з кредитними відносинами між банками різних країн;

3. Комерційний кредит, який безпосередньо обслуговує зовнішню торгівлю та послуги підприємств, він пов'язаний з відстрочкою платежу [5; с. 126 -127].

Кредитні відносини, які виникають між суб'єктами різних країн базуються на таких основних принципах: поверненість, терміновість, платність, цільовий характер. Слід відзначити, що в світовому господарстві міжнародні кредитні відносини відіграють досить важливу роль, сприяючи розширенню масштабів торгівлі, також розвитку продуктивних сил, але й водночас вони можуть призвести і до негативних наслідків, що можливе при неефективному використанню кредитних ресурсів, і як наслідок підриву платоспроможності позичальників, які не будуть в змозі повернути отримані кошти кредитору.

За своїм цільовим призначенням міжнародні кредити поділяють на виробничі та невиробничі.

До виробничих належать кредити призначені для розвитку економіки певної країни: для закупівлі промислового обладнання, матеріалів, ліценцій, ноу-хау, оплати виробничих послуг, забезпечення внутрішньо торговельних операцій та інших господарських потреб.

Невиробничі кредити в основному використовують для погашення зовнішнього боргу, на утримання армії, державного апарату.

За умовами використання кредити бувають разові, які надаються на певну суму і погашаються у визначений строк, і поновлювальні, коли визначається ліміт кредиту і загальний термін користування ним, а погашена частина автоматично поновлюється.

Отже, слід відзначити, що міжнародний кредитний ринок є невід'ємною складовою міжнародного ринку капіталу, який забезпечує перерозподіл вільних фінансових ресурсів, прискорює процеси інтернаціоналізації виробництва, та економічного розвитку країн.

2. Міжнародний ринок цінних паперів

Міжнародний ринок цінних паперів - це попит та пропозиція цінних паперів(акцій, облігацій, сертифікатів) на міжнародному рівні [11, С. 143].

Ринок цінних паперів займає особливе місце у структурі сучасного міжнародного ринку капіталу, що обумовлено насамперед унікальними особливостями цінних паперів як фінансових інструментів. Ринок цінних паперів є економічним механізмом, який забезпечує раціональне розміщення фінансових ресурсів, дозволяє ефективно керувати підприємством, сприяє розвитку конкуренції, приваблює широкі верстви населення до участі в управлінні власністю. Головними учасниками міжнародного ринку цінних паперів є емітенти та інвестори, оскільки емітенту необхідні кошти для діяльності та розвитку, а інвестор є тим суб'єктом який ці кошти має можливість надати. Важливим для аналізу міжнародного ринку цінних паперів є його поділ на первинний і вторинний. Первинний ринок цінних паперів - це є економічне середовище на якому цінний папір проходить від свого емітента до першого покупця. Економічним цей простір називають тому, що на ньому діють емітент та інвестор, він раціонально організований, і тільки в межах цього простору емітент може одержати необхідний йому капітал. На первинному ринку міжнародні позичальники розміщують цінні папери, зазвичай за допомогою великих інвестиційних інституцій (інвестиційного банку). На вторинному ринку продаються та купуються уже випущені цінні папери між різними закордонними емітентами та інвесторами.

Залежно від місця проведення операцій з цінними паперами, ринок цінних паперів поділяється на:

- біржовий ринок - функціонує на основі здійснення операцій на фондових біржах, які утворюються не менше ніж двадцятьма засновниками - торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів. Особливостями біржової торгівлі є те, що: угоди виконуються завжди в одному і тому ж місці, у чітко відведений час, за чітко встановленими правилами.

- позабіржовий ринок - який відповідно функціонує поза біржами, тобто обслуговує компанії, що не потрапили на біржу, і вимоги до них більш прості [4, С. 27].

У більшості країн на позабіржовому ринку обертається основна маса цінних паперів, проте саме біржовий ринок, визначає кон'юнктуру та процес розвитку міжнародного ринку цінних паперів.

Операції, що здійснюються на ринку цінних паперів, можна поділити на:

1. Пасивні операції - це діяння з цінними паперами на ринку цінних паперів для досягнення поставленої мети; забезпечення діяльності суб'єкта фінансовими ресурсами шляхом формування і збільшення власного капіталу, залучення позикового капіталу. Здійснюються через емісію цінних паперів;

2. Активні операції - це вкладення суб'єктом операцій власних фінансових ресурсів у фондові активи від свого імені. Здійснюються шляхом придбання фондових активів;

3. Клієнтські операції - це забезпечення зобов'язань суб'єкта операцій перед клієнтом щодо цінних паперів або зобов'язань клієнта, пов'язаних з цінними паперами [1, С. 111].

Міжнародний ринок цінних паперів є фактором, який прискорює світовий процес економічного зростання, полегшує різним господарським суб'єктам доступ до міжнародного ринку вільних капіталів.

Загалом, міжнародний ринок цінних паперів охоплює частково як кредитні відносини шляхом включення у свою сферу ринку боргових інструментів, так і відносини співволодіння, що виникають на ринку акцій.

Отже, міжнародний ринок цінних паперів відіграє важливу роль, як структурний елемент міжнародного ринку капіталу, виконуючи такі функції як залучення іноземного капіталу в економіку країни, сприяння реалізації науково - технічних досягнень та ін., завдяки чому можливе ефективне функціонування економіки будь-якої країни.

Розділ 2. Аналіз розвитку міжнародного ринку капіталу

2.1 Динаміка розвитку та обсяги руху капіталу

міжнародний капітал сек'юритизація

Міжнародний ринок капіталу вже від початку свого виникнення досить таки динамічно розвивається, про що свідчать обсяги руху капіталу між країнами, збільшення кола учасників цього ринку, а також зростання його ролі на світовому фінансовому ринку.

Аналізуючи міжнародний ринок капіталу, слід виділити чотири основних етапи його розвитку(рис 2.1), початок та закінчення кожного з яких характеризується вагомою подією в світовій економіці.

Рис. 2.1. Етапи розвитку міжнародного ринку капіталу * Складено за: [20]

Так початком першого етапу розвитку міжнародного ринку капіталу був активний рух капіталу між країнами, що виник завдяки поступової лібералізації фінансової сфери, та збільшення потреб країн у зовнішньому фінансуванні економіки; введення СДР та започаткування Ямайської валютної системи ознаменувало повну демонетизацію золота, що безперечно позитивно вплинуло на розвиток міжнародного ринку капіталу. Початок другого етапу розвитку охарактеризувався значним розвитком комп'ютерних та інформаційних технологій, що полягали в широкому використанні новітніх інформаційних систем управління операціями, а також зростанням ролі валютно - фінансових установ, в кінці цього етапу спостерігалося значне зростання операцій на міжнародному ринку цінних паперів, що свідчило про те, що на міжнародному ринку капіталу почав зароджуватися процес сек'юритизації, тобто оформлення боргів у цінні папери з подальшою їх реалізацією. Початок третього етапу охарактеризувався швидким зростанням ролі ТНК в міжнародному русі капіталу, а також розколом Радянського Союзу, що послугувало формування ринків капіталу в цих країнах, що звісно привертало увагу інвесторів, які отримали можливість вкладати капітал в ці країни на вигідних умовах. Початок четвертого етапу супроводжувався підвищенням ролі країн, що розвиваються, які поступово почали ставати як імпортерами так і експортерами капіталу, зростанням обсягів прямих іноземних інвестицій, також подальше зростання ролі ТНК на міжнародному ринку капіталу дає підставу говорити про процеси транс націоналізації економіки

Одним з важливих чинників розвитку міжнародного ринку капіталу є обсяги операцій, які здійснюються на ньому. Так обсяги вивозу прямих іноземних інвестицій набагато випереджають обсяги експорту товарів. Так наприклад, якщо з 1982 р. по 2000 р. світовий експорт товарів і послуг збільшився в 3,3 рази, то річний вивіз прямих іноземних інвестицій в 6 разів. Досвід розвинених країн показує, що використання зарубіжного капіталу у формі ПІІ дозволяє підвищити ефективність розвитку економіки, мати доступ до нових технологій, отримувати передовий управлінський досвід, такі інвестиції не збільшують зовнішній борг, а навпаки, сприяють одержанню коштів для погашення заборгованості. Іноземний капітал зробив значний внесок в промисловий розвиток США, у Франції 30% промислової продукції випускалося підприємствами, які належали повністю або контролюються іноземними інвесторами, в Італії на частку таких підприємств припадало до 25%, у Великобританії - від 15 до 18% [20].

Для розуміння динаміки прямих іноземних інвестицій наведемо таблицю 2.1.

Таблиця 2.1 Динаміка прямих іноземних інвестицій, млрд. дол. США

Регіони / Рік	1995-2000	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Приплив інвестицій
Розвинуті країни	534,9	361,3	414,2	613,1	972,8	1358,6	962,3
Країни, що розвиваються	188,3	184,0	290,4	329,3	433,8	529,3	620,7
Країни СНД та Південно - Східної Європи	7,3	19,9	30,3	30,9	54,5	90,9	114,4
Відплив інвестицій
Розвинуті країни	626,3	507,2	795,1	742,0	1157,9	1809,5	1506,5
Країни, що розвиваються	74,5	45,5	120,4	122,7	215,3	285,5	292,7
Країни СНД та Південно - Східної Європи	2,0	10,7	14,1	14,3	23,7	51,5	58,5

За своєю регіональною структурою основна маса прямих іноземних інвестицій рухається між промислово розвинутими країнами. Майже 90% світового накопиченого обсягу прямих іноземних інвестицій припадає на ТНК розвинутих країн, причому понад 60% вивозиться компаніями США, Франції, Великої Британії, ФРН і Японії. У 2003 р. серед найпривабливіших країн з точки зору припливу прямих іноземних інвестицій були Люксембург, Китай, Франція, Бельгія, США, Іспанія і Велика Британія. Для більш чіткого відображення обсягів залучення ПІІ та інвестування розвинутими країнами, слід визначити темпи росту та приросту (таблиця 2.2, 2.3).

Формули розрахунків темпів росту та приросту:

Темпи росту = у / у0 - базисний

Темпи приросту = у - у0 / у0 - базисний

Таблиця 2.2. Темпи залучення ПІІ розвиненими країнами

Темпи / Рік	2004	2005	2006	2007	2008
Росту	1,15	1,69	2,69	3,76	2,66
Приросту	0,15	0,69	1,69	2,76	1,66

З даної таблиці видно, що найбільша активність залучення розвиненими країнами прямих іноземних інвестицій була у 2007 році, про що свідчать показники темпів росту та приросту.

Таблиця 2.3. Темпи відпливу ПІІ з розвинених країн

Темпи / Рік	2004	2005	2006	2007	2008
Росту	1,57	1,46	2,28	3,57	2,97
Приросту	0,57	0,46	1,28	2,57	1,97

Отож, найбільш інтенсивно розвинуті країни експортували капітал у 2007 році, про засвідчують показники темпів росту та приросту.

В загальному збільшення обсягів операцій на міжнародному ринку цінних паперів (рисунок 2.2.) сприяє взаємозалежності національних фондових ринків, що виявляється в синхронному підвищенні або падінні курсів цінних паперів на національних ринках. Пожвавлення міжнародних операцій з цінними паперами пояснюється також швидким збільшенням операцій з похідними фінансовими інструментами.

Рисунок 2.2. Динаміка міжнародного ринку цінних паперів, млрд. дол.

Таблиця 2.3 Темпи росту та приросту для міжнародного ринку цінних паперів

Темпи/ рік	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Росту	1,20	1,40	1,65	1,89	2,01	2,05	2,47	2,76	3,29
Приросту	0,20	0,40	0,65	0,89	1,01	1,05	1,47	1,76	2,29

Отож, розрахувавши темпи росту та приросту, слід відмітити, що найбільш активно міжнародний ринок цінних паперів розвивався у 2007 році, про що свідчать найвищі показники темпів росту та приросту, і що було зумовлено активною діяльністю ТНК, розширенням операцій на ринку цінних паперів та ін.

Здійснення кредитних операцій на міжнародному ринку капіталу є також важливою складовою перерозподілу фінансових ресурсів між країнами для яких вони необхідні для покращення свого економічного становища. На сьогодні в структурі міжнародного кредитного ринку переважають транскордонні банківські кредити, та кредити надані міжнародними валютно - фінансовими організаціями. Для того, щоб зрозуміти обсяги надання міжнародних кредитів загалом, відобразимо їх на рисунку 2.3.

Рисунок 2.3. Динаміка обсягів міжнародних кредитів, млрд. дол. * Складено за: [27, С. 11]

Отже, на даному рисунку ми бачимо, що починаючи з ХХ ст. обсяги операцій на міжнародному кредитному ринку активно зростають, що свідчить про велику потребу країн у зовнішньому фінансуванні.

Таким чином, проаналізувавши динаміку розвитку та обсяги руху капіталу, слід відзначити, що міжнародний ринок капіталу досить динамічно розвивається, хоча циклічні кризові явища у світовій економіці все таки зменшують обсяг операцій на ньому, проте у період активності обсяги операцій на ньому збільшуються, так як і коло учасників якого неупинно зростає. На сьогодні головними учасниками міжнародного ринку капіталу є розвинені країни, між якими рухаються найбільші потоки капіталу, і які виступають як експортерами так і імпортерами капіталу. Хоча слід відмітити і групу країн, що розвиваються, які теж є активними учасниками на ринку капіталу, роль яких з кожним роком все більше зростає.

2.2 Роль ТНК в міжнародному русі капіталу

В широкому розумінні слова транснаціональні корпорації - це акціонерні чи неакціонерні компанії, які складаються з материнських компаній ї їхніх закордонних афілійованих фірм [12, С. 129].

Характерною рисою сучасного етапу транснаціоналізації є величезний масштаб операцій ТНК. Відкриття нових ринків викликало нову хвилю зростання міжнародного виробництва та потоків капіталу.

Початок інтенсивного розвитку ТНК відноситься до другої третини ХІХ ст. Хоча термін «транснаціональні корпорації» з'явився значно пізніше у 60-х роках ХХ ст. [10, С. 52]. Взаємозалежність національних економік виявляється не тільки в галузі експорту та імпорту товарів і послуг, але й (в зростаючій мірі) в галузі виробництва, про що говорить швидке збільшення обсягів експорту капіталу. Експорт фінансового капіталу є головним джерелом створення так званого "міжнародного товару", тобто продукції, реалізованої закордонними філіями транснаціональних корпорацій.

Саме ТНК є головними суб'єктами вивозу капіталу, головною мірою у вигляді прямих іноземних інвестицій. У розвинених країнах з ринковою економікою базується близько 90% кількості транснаціональних компаній, хоча за останні роки в процес транснаціоналізації активно залучаються і компанії країн, що розвиваються [14, С. 284].

Так, наведемо таблицю 2.4., в якій відобразимо найбільші злиття і поглинання за 1998 - 2004рр.

Таблиця 2.4. Найбільші злиття в поглинання, млрд. дол.

Компанія - покупець	Компанія - продавець	Галузі	Вартість угоди	Рік
Vodafone Air Touch	Mannesmann	телекомунікації	202,8	2000
British Petroleum	Amoco	нафта та газ	48,2	1998
France Telecom	Orange-Mannesmann	телекомунікації	46,0	2000
Daimler-Benz	Chrysler	автомоб. промисл.	40,5	1998
Vivendi	Seagram	телекомунікації	40,4	2000

Аналізуючи наведені дані, слід відмітити тенденцію до злиття великих та середніх за обсягами операцій ТНК між собою, що робить їх набагато потужнішими та надає вигоду обом компаніям.

Однією з основних стратегій ТНК, є формування спільної міжнародної системи виробництва, яка вимагає залучення додаткового капіталу, що й викликає посилення його потоків між країнами. Про збільшення масштабів руху капіталу свідчить той факт, що на початку ХХІ ст. 51 країна світу отримувала в середньому щорічно більше ніж 1 млрд. дол. прямих іноземних інвестицій [9, С. 105].

Промислово розвинуті країни є головними експортерами капіталу. На три основні центри сили - Європейський Союз, США, Японію припадає 85% щорічних потоків вивезення капіталу. ТНК цих центрів контролюють 4/5 сукупного обсягу накопичених прямих іноземних інвестицій. Корпорації США після Другої світової війни традиційно були найбільшими інвесторами в економіку зарубіжних країн. Щорічний обсяг вивезення капіталу із США набагато перевищував обсяги вивезення капіталу з таких країн як Німеччина, Великобританія, Японія [9, С. 106]. На сьогодні поряд із ТНК США, потужними центрами вивозу капіталу є ТНК Японії, Великобританії, Франції, Німеччини, Канади, Швейцарії. Ще однією помітною тенденцією останніх двох десятиріч стало вивезення капіталу із країн, що розвиваються. Домінуючу частку серед країн, що розвиваються займають транснаціональні компанії НІК. Серед основних реципієнтів капіталу виступають ТНК країн ЄС, США, також країни, що розвиваються, а саме НІК, які розташовані в Латинській Америці, та Південно - Східній Азії, особливу увагу слід надати Китаю, який досить динамічно залучає іноземний капітал в національну економіку, і виходить на новий рівень розвитку. Відносно новою сферою вкладення капіталу транснаціональними компаніями стали країни Центрально - Східної Європи, де найбільша динаміка інвестицій ТНК спостерігається в Польщі та Чехії.

Основними стимулами руху капіталу між країнами є економічні фактори, тобто стремління промислово розвинутих країн експортувати надлишок капіталу до країн, які потребують капіталовкладень, такий рух капіталу і здійснюється в переважній більшості випадків транснаціональними компаніями, хоча як було зазначено раніше і самі промислово розвинуті країни виступають імпортерами капіталу, але мета компаній, які виступають інвесторами в ці країни є в основному поглинання вже існуючих фірм, а не інвестування у нові об'єкти. Володіючи величезними обсягами капіталу ТНК активно діють на міжнародному ринку капіталу, для прикладу сукупні валютні резерви ТНК у кілька разів більші, ніж резерви всіх центральних банків світу разом узятих. ТНК у все більшій мірі стають визначальним чинником розвитку багатьох країн світу. Активна виробнича, інвестиційна та торгова діяльність транснаціональних корпорацій дозволяє їм виконувати функцію міжнародного регулятора виробництва і сприяння економічної глобалізації в світі.

Здійснюючи операції на міжнародному ринку капіталу ТНК можуть і негативно впливати на приймаючі країни. Основною причиною негативного відношення до ТНК у країнах імпортерах капіталу є те, що уряди цих країн побоюються політичного тиску з боку ТНК і проникнення в галузі, що зв'язані з національною безпекою. Національні виробники також бувають не в змозі витримувати конкуренцію збоку іноземних товарів, і тому жадають вживання протекціоністських заходів від уряду країни [10, С. 61].

В загальному роль ТНК в міжнародному русі капіталу, є визначальною, так як саме вони виступають основними посередниками руху капіталу між країнами, виступають потужним ядром посилення глобалізації та інтернаціоналізації виробництва.

2.3 Еволюція структурних елементів міжнародного ринку капіталу

Структурні елементи міжнародного ринку капіталу: міжнародний кредитний ринок та міжнародний ринок цінних паперів, пройшли свій шлях розвитку від зародження ще в початок капіталістичних відносин до сьогоднішніх днів. Виникнення цих ринків було зумовлене об'єктивною потребою суспільства на певному етапі розвитку світового господарства.

Історично фондовий ринок був покликаний вирішити задачу концентрації дрібних приватних заощаджень у великі торгові і промислові капітали. Перші операції з цінними паперами відбувалися на оптових ринках і товарних біржах, де цінні папери продавалися поряд з іншими товарами. Батьківщиною фондової біржі вважається бельгійський порт Антверпен (1531р.), який відіграв в епоху великих географічних відкриттів значну роль у світовій торгівлі. Згодом за Антверпеном котирування майже всіх цінних паперів почали здійснювати в нідерландському порту Амстердамі, де було створено одну з перших у світі фондових бірж (початок ХVIII ст.), на якій велася торгівля облігаціями позик Голландії, Англії, Португалії, Іспанії, Індії [3, С. 102].

Розвиток міждержавної торгівлі став основною рушійною силою розвитку ринку цінних паперів та фондових бірж. Позитивний вплив на цей процес справив і прогрес державної організації та державних фінансів, тобто поява державних облігацій та векселів розширила коло цінних паперів на фондових біржах, насамперед Англії, Франції та Німеччини. На початку ХІХ ст. роль фондових бірж в економіці зростає, адже з'явився третій чинник: первісне нагромадження капіталу. Промислова революція сприяла інтенсивному зростанню суспільного виробництва, яке випереджало зростання споживання, і таким чином було джерелом нагромадження великих фінансових ресурсів. Свою частку у розвиток фондового ринку вніс і розвиток організаційних форм суспільного виробництва у вигляді промислових корпорацій та акціонерних банків.

Ринок цінних паперів активно сприяв розвитку виробництва внаслідок вільної конкуренції на фондових біржах, в цей період у 1817 році було засновано Нью-Йоркську фондову біржу. Наприкінці ХІХ ст. на фондових біржах основне місце зайняли операції з акціями, у зв'язку з широким поширенням акціонерної форми власності [1, С. 100-101].

На початку ХХ ст. найшвидшими темпами ринок цінних паперів розвивався у США, тоді як європейські підприємці для збереження своїх коштів користувалися банківськими послугами. В другій половині ХХ ст. обсяги операцій на ринку цінних паперів невпинно зростали завдяки економічному зростанню країн, посиленню процесів глобалізації; на сьогодні міжнародний ринок цінних паперів продовжує активно розвиватися, про свідчить все більше поширення операцій з похідними цінними паперами. В Україні виникнення ринку цінних паперів датується ХVIII ст., коли було відкрито Одеську фондову біржу, хоча пізніше радянський уряд заборонив операції з цінними паперами, і по суті відродження ринку цінних паперів в Україні пов'язується зі здобуттям незалежності.

Слово «кредит» із латинської означає «довіра». Кредит та кредитні відносини є історичною економічною категорією. Виникнення кредитних відносин пов'язане із розшаруванням первісного суспільства на бідних та багатих, та із становленням товарно - грошових відносин. Спочатку кредит надавався у натуральній формі для задоволення потреб та сплати боргів, але пізніше у ході розвитку товарно - грошових відносин кредит здобув грошову форму. Історично існує дві наукові теорії які пояснювали існування кредитних відносин, та кредиту зокрема [19].

Натуралістична теорія розглядає кредит як спосіб перерозподілу матеріальних цінностей у натуральній формі, не визнаючи ролі банків у створені кредиту, участі кредиту в сприянні розширеного капіталістичного відтворення. Найвідомішими представниками цієї теорії були А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс [5, С. 126-127].

Капіталотворча теорія базується на тому, що кредит створює капітал і є двигуном розширеного відтворення. Основоположником цієї теорії вважаться англійський економіст Дж. Ло, який вважав що за допомогою кредиту можна підтримувати постійне зростання економіки. Відомий продовжувач цієї теорії Г. Маклеод розробив концепцію згідно з якою кредит приносить прибуток, тобто він є «виробничим капіталом» [19].

Перші історичні згадки про кредитні відносини сягають Стародавнього Вавилона (VIІ - VI ст. до н.е.), де банки надавали позики під письмові зобов'язання та під заставу цінностей. У Греції вже в VІ ст. до н. е. з'явилися банки при храмах, які приймали вклади та видавали позики під високі відсотки. У Стародавньому Римі були так звані міняйли які приймали вклади, надавали кредити під заставу рухомого та нерухомого майна. В Київській Русі перші кредити мали високу вартість. За часів правління Ярослава Мудрого була встановлена максимальна ставка 20% річних. Пізніше кредитні відносини почали ставати все більше необхідними, так як кредит завжди був і залишається важливим інструментом у стимулюванні розвитку виробництва, він прискорює процес обігу капіталу в економіці країни. Так із посиленням економічної глобалізації в світі, міжнародний кредитний ринок відіграє роль своєрідного регулятора економіки будь - якої країни, дозволяючи отримати необхідні кошти для покращення економічного становища.

Отже, міжнародний кредитний ринок та міжнародний ринок цінних паперів пройшли свій шлях розвитку, і на сьогодні активно розвиваються про що свідчать збільшення обсягів операцій, та їхня важливість для ефективного функціонування будь-якої країни.

Розділ 3. Основні тенденції розвитку міжнародного ринку капіталу

3.1 Дематериалізація цінних паперів, сек'юритизація, і лібералізація потоків капіталу

В останні десятиліття міжнародний ринок капіталу стрімко розвивається, велику частку в цьому відіграють основні тенденції, які пришвидшують динаміку його розвитку.

Дематериалізація цінних паперів - універсальна тенденція, яка формується в останні десятиліття. На сьогодні торгівля фінансовими інструментами на паперових носіях поступається торгівлі цінними паперами, які оформленні у вигляді записів на рахунках. Створюються передумови більш надійного зберігання та більш ефективного управління рухом цінних паперів за рахунок позбавлення дорогих поліграфічних послуг [15, С. 33].

Важливою послугою з розвитком цієї тенденції є зберігання цінних паперів, яке називається «депозитарною» або «кастодіальною» діяльністю, ця діяльність полягає у представлені послуг по безпечному зберіганню сертифікатів цінних паперів.

На сьогодні, в країнах, що розвиваються все ще більша частина цінних паперів існує в фізичній формі, що призводить до проблем при обліку та звітності, так як затримує оборот інвестування грошових коштів, і як наслідок зменшується ліквідність цінних паперів, також зберігання та управління фінансовими інструментами в фізичній формі збільшує витрати, що здорожує операції і перешкоджає торгівлі. В країнах з розвинутою ринковою економікою, та розвинутим фінансовим ринком, використовується бездокументарна форма цінних паперів, що полегшує здійснення операцій з ними, таким чином підвищуючи ліквідність цінних паперів. Для зберігання бездокументарної форми цінних паперів у розвинутих країнах використовується спеціалізована комп'ютерна система регістрації безготівкових цінних паперів, яка забезпечує їх зберігання та відстеження руху цінних паперів в умовах повної дематериалізації [15, С. 35].

В Україні в зв'язку з прийняттям закону «Про акціонерні товариства» у 2008 році, всі акції планується випускати лише в бездокументарній формі, а товариства, які мають акції в документарній формі існування, повинні перевести їх в бездокументарну форму протягом двох років з дня опублікування Закону [16].

Сек'юритизація - сучасна тенденція на міжнародному кредитному ринку. ЇЇ суть полягає у заміщенні банківських кредитів випуском цінних паперів. Механізм заміщення зводиться до того, що один або кілька власників заставних активів формують пул (єдиний пакет) активів, кількість яких у пулі може коливатися від кількох десятків до кількох сотень. Цінні папери за допомогою фінансового посередника імітуються і розміщаються серед інвесторів і називаються частками (share) або сертифікатами участі в пулі активів. Власники цінних паперів отримують дохід і беруть участь у диверсифікованому портфелі заставних. Переваги сек'юритизації полягають у тому, що вона дає можливість залучити значні суми порівняно з іншими видами фінансових інструментів. Відносно ризиків сек'юритизації думки експертів розходяться. Одні вважають, що особливих ризиків не існує, хіба що є ризик неадекватного відображення сек'юритизованого цінного паперу кредитного портфеля. Однак поки що не зрозуміло, чи буде готовою юридична практика забезпечувати повернення заборгованості [25].

У процесі сек'юритизації посередники продають велику кількість різноманітних видів банківських кредитів. Серед них: заставні під нерухомість, кредити для купівлі автомобілів, зобов'язання за кредитними картами та кредитними фірмами через ринок. Сек'юритизація має велике економічне значення, допомагає кредиторам здійснювати диверсифікацію та розділити ризик. Така диверсифікація знижує ризик банківського портфеля. Фахівці вважають, що одним зі способів, яким банки можуть гарантувати якість проданого кредиту, є володіння частиною цього кредиту для того, щоб переконати покупців у своєму зобов'язанні здійснювати моніторинг діяльності первинного позичальника [26].

Таким чином зростання процесів сек'юритизації в світі, є важливою складовою подальшого модернізування розвитку ринку капіталу.

Лібералізація потоків капіталу як тенденція сформувалась ще в 70 - х роках ХХ ст., але на сьогодні її вплив є беззаперечним виходячи з того, що все більше країн інтегруються до міжнародного ринку капіталу, таким чином лібералізуючи законодавство щодо припливу капіталу всередину країни. В нинішніх процесах глобалізації та інтернаціоналізації світового господарства все більше країн тісно співпрацюють між собою об'єднуючись у різні угрупування, і таким чином знімаючи митні тарифи між собою прискорюють рух факторів виробництва, серед яких виділяється капітал. Як мобільний фактор виробництва, капітал переміщається між країнами без усіляких труднощів, і отже швидкість його руху динамічно прискорюється. Головною рушійною силою в прискоренні потоків капіталу є ТНК, які починаючи з 90-х років ХХ ст. зайняли провідну роль на міжнародному ринку капіталу, як основні суб'єкти вивозу так і залучення капіталу. Також із зародженням ринків капіталу у країнах, що розвиваються, дало своєрідний поштовх для прискорення руху капіталу, оскільки митні бар'єри в цих країнах поступово почали зникати, і звісно розвинуті країни відчули можливість ефективного інвестування у нові країни, які стають на новий шлях розвитку. В майбутньому, на мій погляд, коло учасників міжнародного ринку капіталу буде неупинно зростати і лібералізація потоків капіталу, яка основана на знятті митних бар'єрів між країнами, залишатиметься однією з важливих тенденцій розвитку міжнародного ринку капіталу.

Отож, міжнародний ринок капіталу має хороші подальші передумови для динамічного розвитку, про що свідчать висвітлені основні тенденції, а також і ряд другорядних, які всебічно стимулюють його розвиток.

3.2 Інтеграція України до міжнародного ринку капіталу

На сучасному економічному просторі відбувається подальше інтегрування економік різних країн в єдину економічну систему. Вчені відзначають, що типовою тенденцією розвитку міжнародних економічних відносин на початку ХХІ століття є процеси глобалізації та інтернаціоналізації, що проявляються в органічному об'єднанні країн світу. Глобалізація економічного середовища не обійшла і Україну, для якої є нагальним завданням гідно інтегруватись у світову економічну систему. За таких умов Україні необхідно адаптувати свої умови господарювання до світових. Таким чином в Україні почали формуватися нові підходи до розуміння завдань з адаптації до світових умов. В сучасних умовах глобалізації ринки капіталів, а разом з ними і фондові, стають основними структуроформуючими факторами національної економіки, які забезпечують інтеграційні процеси національних економік в цілому. Стратегічною метою України, має стати формування фондового ринку, спроможного слугувати ефективним механізмом залучення та перерозподілу капіталів у вітчизняній економіці, стимулювати внутрішню інвестиційну активність та зміцнювати позиції країни на світовому ринку капіталу. Як один із напрямів досягнення цієї мети є інтегрування ринків облігацій як складових фондового ринку. Ринок облігації має стати тим інструментом, з допомогою якого здійснюється перетік коштів між національними ринками країн світу. Інтеграційні процеси, які охоплюють український ринок облігацій, носять перманентний характер і ведуть до формування його нових якісних параметрів. Ринок облігацій, як сегмент фондового ринку, теж зазнає впливу глобалізації. Зокрема, ринок державних облігацій України, починаючи з 1996-го, перебуває в стадії інтегрування до світового ринку державних облігацій.

Так, згідно з даними (рисунка 3) рівень прибутковості за короткостроковими та середньостроковими державними облігаціями відповідно становив в середньому 9% та 11,2%, що демонструє середні показники прибутків, але перспективи цього сегменту достатньо високі для його подальшого розвитку.

Рис. 3.1 Рівні прибутковості державних облігацій України * Складено за: [23]

Задля регулювання та динамічної інтеграції України до міжнародного ринку капіталу, було прийнято низку законів, які створюють правові умови функціонування міжнародного ринку капіталу. Так були прийняті такі закони як: Закон „Про захист іноземних інвестицій” 10.09.1991р. [17], Закон „Про іноземні інвестиції” 13.03.1992р. [18]. Проте найновішим у цьому питанні є Розпорядження Кабінету Міністрів України „Про схвалення концепції Державної цільової програми модернізації ринків капіталу в Україні” від 8.11.2007р [24]. Метою Державної цільової економічної програми модернізації ринків капіталу в Україні є забезпечення конкурентоспроможності ринків капіталу шляхом проведення правового, інституційного та технологічного реформування ринків капіталу в усіх його складових - ринку цінних паперів та кредитного ринку.

Аналізуючи приплив іноземних інвестицій в економіку України (рисунок 3.2.) слід відзначити, що їх обсяги ще не є значними, причиною чого є несприятливий інвестиційний клімат країни, який Україні слід покращувати всіма можливими способами, такими як стабілізація економічного розвитку, лібералізація податкової сфери.

Рис. 3.2 Обсяги залучення іноземних інвестицій в Україні, млн. грн. * Складено за: [21]

Так, незважаючи на щорічне збільшення обсягів іноземного інвестування в економіку України, це все ще є недостатнім для нарощування економічного потенціалу країни, та її інтеграції до міжнародного ринку капіталу.

В рамках вдосконалення та розвитку українського ринку капіталів Україна має розв'язати безліч проблемних питань у таких сферах як законодавство, технологічна сфера, інвестиційна привабливість держави як перспективного ринку тощо.

Модернізація ринків капіталу повинна ґрунтуватися на одночасному розв'язанні на законодавчому, інституційному та технологічному рівні таких завдань:

· проведення інституційної реформи ринків капіталу, що передбачає утворення нових потужних фінансових інститутів (інвестиційних компаній та інвестиційних банків), підвищення ролі інститутів спільного інвестування, пенсійних фондів та страхових компаній для акумуляції сукупних національних накопичень та їх спрямування в реальний сектор економіки;

· консолідація біржової системи України на принципах регульованих ринків, передбачених Директивами Європейського Союзу;

· завершення розбудови Національної депозитарної системи з урахуванням світового досвіду інтеграції обліково-розрахункової інфраструктури;

· удосконалення системи захисту прав інвесторів, корпоративного

законодавства, способів оприлюднення інформації для громадян-інвесторів та професійних користувачів;

· забезпечення розвитку фінансових інструментів як об'єктів

розміщення інвестиційних ресурсів, у тому числі шляхом розбудови ринків похідних фінансових інструментів (деривативів), законодавчого удосконалення умов провадження діяльності з рейтингування, зокрема на основні добровільності проведення рейтингових оцінок;

· забезпечення податкового стимулювання ринків капіталу [24].

Також у рамках інтеграції України до світового ринку капіталів цінною є програма US Aid „Проект розвитку ринку капіталів”, за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку. Діяльність Проекту містить три головні компоненти:

- Зміцнення інституційних можливостей українських регуляторів щодо контролю і нагляду за небанківськими ринками капіталу;

- Розробка відповідних фінансових інструментів для формування інвестиційних портфелів, особливо для установ, що надають послуги з заощадження коштів за відповідними угодами;

- Зміцнення можливостей організацій у сфері пенсійного забезпечення [21].

Також передбачається кілька напрямків спільної діяльності, включаючи вдосконалення законодавчої бази, координації регуляторної діяльності і модернізацію інформаційних систем регуляторів ринку. Крім цього, Проект допомагатиме зміцнювати ключові інституції ринків капіталу, проводитиме навчання фінансових посередників і підвищуватиме рівень знань широкого загалу про нову пенсійну систему. Ці заходи будуть реалізовуватись у тісній співпраці з широким колом українських партнерів з метою передачі знань, надання допомоги для підвищення кваліфікації українських спеціалістів і подальшого збільшення кількості прибічників реформи фінансового сектора України [21].

Отже, Україна має усі об'єктивні передумови для динамічного поступу до цивілізованих ринків капіталу, але ті проблеми, які постійно виникають через недосконалість і безсистемність реформ, несумісність економічних методів управління і закономірностей розвитку ринкових структур, значні недоліки в правовому забезпеченні розвитку ринку цінних паперів та інших фінансових інструментів справляють негативний вплив на економічний стан країни, позначаються на формуванні економічної політики і фінансовій безпеці держави.

Висновки

У курсовій роботі внаслідок проведеного дослідження теоретичних основ та практичної ситуації на світовому ринку капіталів, аналізу найважливіших показників та динаміки були розроблені наступні висновки.

1. Міжнародний рух капіталу в глобальному економічному просторі є визначальною рисою сучасного світового розвитку. Світова фінансова система постійно змінюється та характеризується на сучасному етапі високим рівнем мобільності капіталу, що обумовлено посиленням взаємозалежності національних ринків капіталу, зростанням ролі інформаційних технологій, появою нових учасників та фінансових інструментів, лібералізацією руху потоків міжнародного капіталу та створенням нової глобальної економіки;

2. Світовий ринок капіталів слід розглядати як економічний механізм накопичення та перерозподілу вільного фінансового капіталу, який складається з міжнародного кредитного ринку, міжнародного ринку цінних паперів;