Способи регулювання платіжного балансу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТ ВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА ПРИКЛАДНОЇ ЕКНОМІКИ

Реферат

з предмету “Міжнародна економіка”

на тему:

“Способи регулювання платіжного балансу в Україні”

Виконав:

студент II курсу 1-ї групи спеціальності

“Економіка підприємства”

Тимцясь Назар Вікторович

Київ-2010

Зміст

Вступ

1. Суть і структура платіжного балансу

2. Платіжний баланс, як складова балансу міжнародних розрахунків

3. Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ

4. Фактори, які впливають на платіжний баланс

5. Основні методи регулювання платіжного балансу

Висновок

Список літератури

Вступ

Всі країни є учасницями сучасного світового господарства. Активність цієї участі, ступінь інтеграції окремих країн у світове господарство різні. Як один з основних об'єктів державного регулювання, платіжний баланс характеризує відношення країни з іншим світом. Стан платіжного балансу - індикатор стану всієї економіки, а динаміка зміни стану окремих його статей відображає головні тенденції економічного розвитку суспільства й, як слідство, може служити основним джерелом інформації для прийняття рішень державної політики. Стійкий стан платіжного балансу для економіки відкритого типу повинен розглядатися як пріоритетний напрямок розвитку економіки.

Слід зазначити, що платіжний баланс - це насамперед відбиття зовнішньоекономічних зв'язків країни. Регулювання платіжного балансу не є самоціллю, а виступає як елемент соціально-економічної політики країни, тому що спроба стабілізувати платіжний баланс у відриві від внутрішнього стану національної економіки може привести до протиріч внутрішніх і зовнішніх цілей розвитку економіки й погіршити внутрішню ситуацію в країні. Тому аналізу стану платіжного балансу має приділятися значна увага.
Таким чином, у своїй роботі я спробувала розкрити поняття платіжного балансу, викласти його сутність і структуру, розглянути фактори , які впливають на платіжний баланс, дослідити основні методи його регулювання й дати характеристику рис й особливостей платіжного балансу в Україні.

1. Суть і структура платіжного балансу

Платіжний баланс -- це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв'язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів. Тобто, це кількісне і якісне вартісне відображення масштабів, структури і характеру зовнішньоекономічних операцій країни, її участі у світовому господарстві.

Платіжний баланс складається із таких розділів:

· Торговельний баланс.

· Баланс послуг та некомерційних платежів.

· Поточний платіжний баланс.

· Баланс руху капіталів.

· Баланс офіційних розрахунків.

Торговельний баланс -- співвідношення вартості експорту та імпорту за певний проміжок часу. Торговий баланс може мати активне та пасивне сальдо. Промислово розвинуті країни використовують активне сальдо для створення другої економіки за кордоном. Пасивний торговельний баланс вважається небажаним і звичайно оцінюється для країни, що розвивається, як ознака слабкості її світових позицій але для промислово розвинутих країн цей показник може мати зовсім інше економічне значення.

Баланс послуг та некомерційних платежів охоплює платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, телекосмічний та інші види зв'язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо.

Поточний платіжний баланс охоплює всі операції, які завершилися протягом даного періоду, а саме: експорт та імпорт товарів, послуг (куди входять туризм, перевезення та страхування), а також прибуток від іноземних інвестицій, односторонні трансферти на приватні й офіційні рахунки - грошові перекази, пенсії, дари та урядові субсидії.

Баланс руху капіталів охоплює операції з довгостроковими та короткостроковими інвестиціями, що впливають на міжнародну позицію країни з інвестицій. У наступні періоди вони впливатимуть на платіжний баланс унаслідок надходжень потоків прибутків чи повернення інвестицій, зроблених у попередні роки.

Вивезення капіталу охоплює прямі інвестиції за кордон, проведені національними фірмами; придбання національними інвесторами зарубіжних акцій та облігацій; надання кредитів національними кредиторами позичальникам з інших країн; придбання національними резидентами банківських депозитів у зарубіжних банках.

Приплив капіталу охоплює прямі інвестиції в економіку країни, що здійснюються зарубіжними фірмами; придбаннязарубіжними інвесторами акцій та облігацій іншої країни;надання кредитів зарубіжними кредиторами позичальни-кам іншої країни; придбання нерезидентами депозитів банків країни.

Баланс офіційних розрахунків -- це чиста сума всіх урядових операцій, кінцеві розрахунки за цими операціями, для яких використовуються офіційні резерви. В офіційні розрахунки можуть входити резерви урядових витрат (у тому разі, коли міжнародні витрати приватного сектору переважать надходження), акумульовані резерви уряду (у тому разі, коли надходження приватного сектору переважають його витрати).

Помилки та пропуски -- спеціальна стаття, до якої долучаються дані статистичних похибок і неврахованих операцій. Показники різко зростають у кризових ситуаціях.

Операції з ліквідними валютними активами -- кінцева стаття платіжного балансу відображає операції з ліквідними валютними активами, у яких беруть участь державні валютні органи і внаслідок чого відбуваються зміни як величини, так і складу центральних офіційних золотовалютних резервів.

За економічним змістом ці операції поділяють на дві категорії:

a) Підприємницький капітал включає прямі закордонні інвестиції

(придбання і будівництво підприємств за кордоном) і портфельні інвестиції (купівля цінних паперів закордонних компаній).

b) Міжнародний рух позикового капіталу класифікується за терміновістю:

* Довгострокові і середньострокові операції включають державні та приватні запозичення та кредити, які надаються на термін понад один рік.

* Короткострокові операції включають міжнародні кредити терміном до 1 р., поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари), переміщення грошового капіталу між банками.

2. Платіжний баланс, як складова балансу міжнародних розрахунків

Зовнішньоекономічна діяльність кожної країни приводить до виникнення двох зустрічних потоків іноземної валюти: вхідного (наприклад, виручка від експорту продукції) та вихідного (наприклад, оплата імпорту). Інтегральним показником цих потоків є баланс міжнародних розрахунків.

Баланс міжнародних розрахунків - співвідношення грошових вимог та зобов'язань, поступлень і платежів однієї країни по відношенню до інших країн.

Основними видами балансів міжнародних розрахунків є:

- розрахунковий баланс;

- баланс міжнародної заборгованості;

- платіжний баланс.

Платіжний баланс є найпоширенішим балансом міжнародних розрахунків, який показує співвідношення платежів за кордон і надходжень з-за кордону.

За економічним змістом розрізняють платіжний баланс на певну дату і за певний період.

a) Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів і надходжень, які з дня на день постійно змінюються.

b) Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік)складається на основі статистичних показників про здійснені за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв'язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві. платіжний баланс україна

При побудові платіжного балансу враховується той факт, що всі зовнішньоекономічні операції можна поділити на кредитні (які приносять іноземну валюту) і дебетні (пов'язані з її витратами).

Таблиця 1.1.

Кредитні операції (+) (Джерела грошових коштів)	Дебетні операції (-) (Способи використання грошових коштів)
Експорт товарів та послуг	Імпорт товарів та послуг
Приток капіталу	Вивіз капіталу
ь Приватні та державні дари із-за кордону	ь Дари за кордон
ь Транспортні послуги, що надані нерезидентам	ь Використання транспорту інших держав
ь Витрати іноземних туристів в даній країні	ь Витрати на туризм за рубежем
ь Військові витрати інших держав	ь Військові витрати за кордоном
ь Проценти та дивіденди, отримані із-за кордону	ь Проценти та дивіденди, що виплачуються нерезидентам
ь Продаж активів даної країни нерезидентам	ь Придбання іноземних активів ь (наприклад: акцій, облігації та нерухомості)
ь Депозити нерезидентів в депозитних установах даної країни	ь Депозити в іноземних депозитних установах
ь Продаж золота нерезидентам	ь Придбання золота за кордоном
ь Продаж національної валюти нерезидентам	ь Купівля іноземної валюти

З точки зору бухгалтера платіжний баланс завжди перебуває в рівновазі. Проте за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо -- якщо надходження перевищують платежі, або пасивне -- коли платежі перевищують надходження.

3. Сучасна класифікація статей платіжного балансу

за методикою МВФ

Методологія складання платіжного балансу визначається за допомогою міжнародного стандарту -- «Керівництво з платіжного балансу» ВРМ, що розробляється і періодично публікується МВФ. Останнє, п'яте видання Керівництва опубліковано у 1993 р., в якому і пропонується сучасна класифікація статей платіжного балансу:

А. Поточні операції:

· товари;

· послуги;

· доходи від інвестицій;

· інші послуги та доходи;

· приватні односторонні перекази;

· офіційні односторонні перекази.

В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал:

· прямі інвестиції;

· портфельні інвестиції;

· інший довгостроковий капітал;

Підсумок А + В відповідає концепції базисного балансу в США.

Суть цієї концепції полягає у виділенні базисних, стійких угод, що включаються в основні статті; на думку її авторів, вона характеризує стійкість у часі і несприйняття до коливань економічної кон'юнктури.

С. Короткостроковий капітал.

D. Помилки та пропуски.

Підсумок А + В + С + D відповідає концепції ліквідності в США.

Концепція ліквідності виходить з того, що долар США був резервною валютою і широко використовувався як міжнародний платіжний і резервний засіб.

Е. Компенсуючі статті:

· переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СДР (СПЗ).

F. Надзвичайне фінансування

G. Зобов'язання, що становлять валютні резерви іноземних офіційних органів.

Підсумок А + В + С + D + Е + F + G відповідає концепції офіційних розрахунків у США.

Концепція балансу офіційних розрахунків. Привабливість цієї методики полягала в тому, що вона:

- по-перше, давала менші показники дефіциту;

- по-друге, підводила теоретичну основу під практику широкого залучення іноземного приватного короткострокового і портфельного капіталу для покращення платіжного балансу.

Н. Підсумкова зміна резервів:

СДР (СПЗ);

· резервна позиція в МВФ;

· інші вимоги;

· кредити МВФ.

4. Фактори, які впливають на платіжний баланс

Платіжний баланс прямо і зворотно пов'язаний з процесом відтворення. З одного боку, він формується під безпосереднім впливом процесу відтворення, з другого, -- впливає на останній через курсові співвідношення валют, золотовалютні резерви, валютний стан, зовнішню заборгованість.

1) Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.

Із посиленням західноєвропейського і японського центрів, зростанням їх економічного і науково-технічного потенціалу, експансією на світових ринках товарів і капіталів платіжні баланси ряду країн Західної Європи і Японії в 70-80-ті роки, як правило, зводилися із значним позитивним сальдо, що перетворилось на одну з гострих проблем міжнародних економічних і валютно-кредитних відносин. Падіння конкурентоспроможності американських товарів, пов'язане з підвищенням курсу долара, призвело до погіршення поточного платіжного балансу США в 1982-1985 рр. Японії вдалось активізувати поточні операції свого платіжного балансу.

2) Циклічні коливання економіки.

На платіжних балансах відбиваються коливання, підйоми і спади господарської активності в країні, адже від стану внутрішньої економіки залежать її зовнішньо¬економічні операції. Коливання платіжного балансу, зумовлені механізмом промислових циклів, сприяють перенесенню внутрішньоекономічних циклічних процесів з однієї країни в інші. Експорт товарів, капіталів, послуг сильно реагує на зміни умов світового ринку. В силу асинхронності сучасні економічні цикли впливають на платіжний баланс найчастіше непрямо. Світові економічні кризи призводять до значних дефіцитів платіжних балансів то одних, то інших країн.

3) Зростання закордонних державних витрат.

4) Мілітаризація економіки і військові витрати.

Непрямий вплив військових витрат на платіжний баланс визначається їх впливом на умови виробництва, темпи економічного зростання, а також масштабами вилучення з цивільних галузей ресурсів, які могли б використовуватися для капіталовкладень.

5) Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.

У сучасних умовах рух фінансових потоків став важливою формою міжнародних економічних зв'язків. Це зумовлено збільшенням масштабів вивезення капіталів, розвитком світового ринку позичкових капіталів за лібералізації умов угод. Важливими факторами руху капіталів стали посилення нерівноваги платіжного балансу і потреба в залученні позичкових коштів для покриття його пасивного сальдо. Внаслідок цього фінансова взаємозалежність країн стала сильнішою від комерційної взаємозалежності. Це посилює валютні і кредитні ризики, насамперед ризик неплатоспроможності позичальника.

6) Зміни в міжнародній торгівлі.

НТП, зростання інтенсифікації господарства, перехід на нову енергетичну базу спричиняють структурні зрушення в міжнародних економічних зв'язках. Інтенсивнішою стала торгівля готовими виробами, зокрема науковомісткими товарами, а також нафтою, енергоресурсами. У географії товарних потоків позначилась тенденція до розширення обміну між промислове розвинутими країнами (70 % світової торгівлі; країни ЄС - 38 %) при скороченні питомої ваги країн, що розвиваються, в їх зовнішній торгівлі. Посилився вплив нецінових факторів конкуренції - новизни, якості, надійності, термінів постачання продукції на платіжний баланс.

7) Вплив валютио-фіиансових факторів на платіжний баланс.

Нестабільність світової валютної системи погіршує умови міжнародної торгівлі і розрахунків. Девальвація переважно заохочує експорт, а ревальвація стимулює імпорт за інших однакових умов. Коливання курсу провідних валют, які використовують як валюти ціни і платежу, впливають на платіжні баланси більшості країн.

8) Негативний вплив інфляції на платіжний баланс.

Підвищення цін знижує конкурентоспроможність національних товарів, ускладнює їх експорт, заохочує імпорт товарів і сприяє відтоку капіталів за кордон.

9) Надзвичайні обставини - неврожай, стихійні лиха, катастрофи тощо негативно впливають на платіжний баланс.

Розглянувши множинність факторів, які впливають на платіжний баланс, напрошується висновок, що досягти щорічної збалансованості надходжень у країну чи її виплат іншим країнам -- завдання надзвичайно складне. Тому навряд чи будь-яка держава світу ставить його для беззаперечного вирішення, оскільки не існує безпосередньої загрози порушення економічної стабільності при певному незбігу вхідних та висхідних потоків. Однак, як і в усьому, тут також має дотримуватись певна міра.

5. Основні методи регулювання платіжного балансу

Причини державного регулювання платіжного балансу:

> платіжним балансам притаманна неврівноваженість, яка проявляється при тривалому і великому дефіциті в одних країн і надзвичайно активному сальдо в інших.

> після відміни золотого стандарту в 30-х роках ХХ століття стихійний механізм вирівнювання платіжного балансу шляхом цінового регулювання діє вкрай слабо.

> в умовах інтернаціоналізації господарських зв'язків підвищилось значення платіжного балансу в системі державного регулювання економіки.

Матеріальною основою регулювання платіжного балансу служать:

1. Державна власність, у тому числі офіційні золотовалютні резерви;

2. Зростання частки (до 40-50%) національного доходу, що перерозподіляється через державний бюджет;

3. Безпосередня участь держави у міжнародних економічних відносинах як експортера капіталів, кредитора, гаранта, позичальника.

4. Регламентація зовнішньоекономічних операцій за допомогою нормативних актів і органів державного контролю.

Країна, яка має негативне сальдо (дефіцит) по основних статтях платіжного балансу, постає перед необхідністю стимулювання експорту національних і одночасного стримування імпорту іноземних товарів і послуг, а також залучення довгострокових іноземних капіталів та обмеження вивозу капіталів національних. Якщо цих заходів недостатньо для зменшення обсягу дефіциту по основних статтях балансу, мають бути використані методи балансування платіжного балансу за допомогою балансуючих статей.

Вважається, що основними статтями платіжного балансу є такі, що, впливаючи на сальдо платіжного балансу, характеризуються відносною самостійністю. До них, як правило, відносять статті, що відображають поточні операції та рух довгострокового капіталу. Сальдо основних статей ототожнюють з поняттям «сальдо платіжного балансу».

До балансуючих статей платіжного балансу відносять такі, що характеризуються обмеженою самостійністю. Це, як правило, статті, що відображають зміни у валютних резервах, короткострокових активах, окремі види іноземної допомоги, зовнішні позики, кредити міжнародних фінансових організацій. Підсумкові показники основних і балансуючих статей взаємно погашаються. Отже, якщо обсяги платежів по основних статтях платіжного балансу перевищують суми надходжень по них, то держава мусить вдаватися до балансуючих статей. Методи балансування сальдо платіжного балансу можуть бути поділені на тимчасові та остаточні.

До тимчасових методів балансування належать:

- одержання іноземних позик і ввезення підприємницького капіталу;

- використання короткострокових кредитів за взаємними угодами між центральними банками країн за системою «своп»;

- використання нафтодоларів шляхом перерозподілу валютної виручки нафтодобувних країн від експорту нафти;

- надання МВФ країнам-членам резервних кредитів (резервна позиція в МВФ);

- мобілізація коштів на світовому фінансовому ринку (кредити банківських консорціумів, облігаційні позики);

- пільгові кредити по лінії програм іноземної «допомоги».

Остаточними методами балансування вважаються:

- вивіз золота (при золотому монометалізмі);

- купівля іноземної валюти в обмін на золото або отримання кредиту в іноземній валюті під заставу золота з подальшим використанням валюти для розрахунків (після відміни золотого стандарту);

- використання для остаточних розрахунків коштів з внутрішніх валютних резервів країни;

- обмін СДР на певну кількість необхідної іноземної валюти;

- отримання іноземної «допомоги» у вигляді субсидій та дарувань.

Висновок

На підставі викладеного матеріалу можна зробити наступні висновки:

> платіжний баланс - є відбиття зовнішньоекономічних зв'язків країни, ступеня її інтеграції у світове господарство;

> платіжний баланс має індивідуальні особливості для кожної країни, що є слідством її економічної політики, економічного розвитку й національної самобутності;

> на платіжний баланс впливає міжнародні обставини. Розрядження міжнародної напруженості впливають на платіжні баланси. Платіжний баланс - є об'єктом державного регулювання;

> стан платіжного балансу - один з найважливіших критеріїв економічної безпеки. Розглянутий підхід до аналізу припускає тісний взаємозв'язок стану платіжного балансу і внутрішнього грошового ринку.

Основний висновок, це те, що вплив на платіжний баланс будь-яких мір не може бути оцінено належним чином без оцінки їхніх монетарних наслідків. І навпаки, будь-яка зміна рівноваги грошового ринку приводить до змін платіжного балансу.

Список використаної літератури

1. Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. - Ч. II. Открытая экономика и макроекономическое программирование.Учебное пособие для вузов. - М.: 488 с.

2. Вазилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономика: опорний конспект лекцій - К.: Четверта хвиля, 1997.

3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 1998.

4. Віденко В.М., Прядко В.В. Фінанси. Чернівці: “Ратуша”. 1998.

5. Економіка: теоретичні основи. Ковальчук В.М. - Тернопіль: Астон, 1997.

6. Економічна політика. Навчальний посібник. - Тернопіль: ТАНГ, 1997.

7. Зовнішньоекономічна діяльність. Кредісова А.І. - К.: ВІРА-Р, 2002.

8. Крачило М.П. Основи економічної теорії. - К.: 1997. - 344 с.

9. Михасюк І. Державне регулювання економіки. - Львів: “Українські технології”, 1999.

10. Основи економічної теорії. Г.Н. Климко. - К.: Вища школа. Знання, 1997.

11. СтепановО.П. Стратегія економічного розвитку Україн. - К.: КНЕУ, 2001.

12. Чистилін Д. Проблеми самоорганізації у перехідній економіці. Економіка України. 2000.

Размещено на http://www.allbest.ru/