Історичні етапи створення і діяльності Європейського Союзу від Єдиного об’єднання вугілля і сталі до Єдиного економічного союзу

Міністерство внутрішніх справ України

Львівський державний університет внутрішніх справ України

Прикарпатський юридичний інститут

Юридичний факультет

РЕФЕРАТ

з курсу «Право Європейського Союзу»

на тему:

«Історичні етапи створення і діяльності Європейського Союзу від Єдиного об'єднання вугілля і сталі до Єдиного економічного союзу»

Виконала: студентка групи ПР-(м)-52

Валуєва А.О.

м.Івано-Франківськ

2010р.

План

Вступ

1. Європейська спільнота з вугілля та сталі

2. Європейська економічна спільнота та Європейська спільнота з атомної енергії

3. Злиття інституцій Спільнот. Єдиний економічний союз

Висновок

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Європейській Союз утворився в результаті послідовного розвитку процесу інтеграції країн Західної Європи, яка пройшла у своєму розвитку декілька етапів.

Інтеграційні процеси підштовхувались високим рівнем розвитку продуктивних сил, поглибленням спеціалізації виробництва в умовах відносно незначних масштабів внутрішніх ринків країн Західної Європи. Необхідно відзначити, що вагомим чинником інтеграційних процесів у Європі стала і необхідність протидії цілковитому домінуванню США у світовому господарстві. 1948р. США виробляли понад 60% сукупної продукції промислово розвинутих країн, на частку США припадало близько половини усіх довгострокових зарубіжних капіталовкладень і майже 80% усіх золотих запасів капіталістичного світу. Крім того, створена після війни система міжнародних валютних та інших економічних відносин, а також мережа міжнародних економічних організацій -- МВФ, МБРР, ГАТТ -- були побудовані таким чином, щоб зміцнити економічне становище і вплив США, які домінували і у політичних союзах: від НАТО до АНЗЮС. Жодна країна Західної Європи поодинці не могла бути для США рівноправним партнером, для цього потрібен був міцний і довгостроковий економічний союз, єдиний господарський простір, який міг би зіставитися з національним господарством США.

Все це і обумовлювало необхідність консолідації західноєвропейської економічної еліти на власній основі.

Ідеї пан'європеїзму, що довгий час висувалися мислителями впродовж історії Європи, з особливою силою зазвучали після Другої світової війни. У післявоєнний період на континенті з'явилися ціла низка організацій: Рада Європи, НАТО, Західноєвропейський союз.

1.Європейська спільнота з вугілля та сталі

Перший крок у бік створення сучасного Євросоюзу був зроблений в 1951: ФРН, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Італія підписали договір про заснування Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЕОВС, ECSC -- European Coal and Steel Community), метою якого стало об'єднання європейських ресурсів з виробництва сталі й вугілля, в дію даний договір вступив з липня 1952 року.

Європейська спільнота з вугілля та сталі (англ. European Coal and Steel Community, ECSC, також Європейське об'єднання вугілля і сталі) -- міжнародна державно-монополістична організація, що об'єднує кам'яновугільну, залізорудну і металургійну промисловість 10 країн Європейського економічного товариства (ЄЕТ).

Ідея створення наднаціонального органа керування життєво важливими галузями промисловості, який зв'язав би потенційних суперників економічно, належала Жану Моне, а вперше офіційно озвучив її міністр закордонних справ Франції Роберт Шуман («Декларація Шумана»).

Створена у 1951 р. згідно з Паризьким договором терміном на 50 років країнами: Бельгія, Західна Німеччина, Італія, Люксембург, Нідерланди та Франція з метою об'єднання вугільних та сталеливарних ресурсів країн-учасниць і запобігти в такий спосіб новій війні в Європі. Своєю метою об'єднання проголосило сприяння економічному розвитку країн-членів шляхом утворення загального ринку для продукції вугільної і металургійної промисловості. Створення ECSC було результатом структурних зсувів, що відбуваються в економіці капіталізму після 2-ї світової війни 1939-45 рр., що вплинуло безпосередній чином на характер об'єднання.

Контролювала майже все видобування кам'яного вугілля, понад 80 % виробництва чавуну і сталі, близько 50 % видобування залізної руди в Західній Європі. Штаб-квартира спільноти знаходилась у Брюсселі.

Європейська спільнота з вугілля та сталі завершила своє існування 2002 року, коли втратив чинність відповідний договір (Паризький договір).

Країни-засновники ECSC

Прапор спільноти, 1986--2002 рр.

З метою поглиблення економічної інтеграції ті ж шість держав в 1957 заснували Європейське економічне співтовариство (ЄЕС, Спільний ринок) (EEC -- European Economic Community) і Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом, Euratom -- European Atomic Energy Community).

2. Європейська економічна спільнота та Європейська спільнота з атомної енергії

Європейська економічна спільнота (ЄЕС) (англ. European Economic Community, EEC)-- нині не існуюча назва інституції, що заснована 1957 р. згідно з Договором про заснування Європейської економічної спільноти (один з Римських договорів) з метою створення спільного ринку. Початково складалася з шести країн: Бельгія, Західна Німеччина, Італія, Люксембурґ, Нідерланди та Франція. Разом з Європейською спільнотою з вугілля та сталі (ЄСВС) і Європейською спільнотою з атомної енергії становить Європейські спільноти. Договір було укладено 25 березня 1957 року в залі Гораціїв і Куріаціїв палацу Киджі на Капітолійському пагорбі в Римі чільниками Бельгії, Німеччини, Франції, Італії, Люксембурга і Нідерландів. Згідно з Римською угодою, шість країн вирішили створити економічне співтовариство, засноване на ширшому спільному ринку, що включає велику кількість товарів і послуг. Митні збори між шістьма країнами-учасницями були повністю скасовані до 1 липня 1968 року. В 1960-х роках розвивалися спільні економічні політики, особливо в області торгівлі і сільського господарства.

Згідно з Договором про Європейський Союз назву «Європейська економічна спільнота» було змінено на «Європейська Спільнота». Після того, як 2002 року Паризький договір про заснування ЄСВС втратив чинність, залишилось дві Європейських спільноти, які часто узагальнено називають «Європейські спільноти». Англійський акронім «EC» (European Communities) також розуміє всі три (дві) спільноти.

Країни--засновники ЄЕС

Європейська спільнота з атомної енергії (Євратом) (англ. European Atomic Energy Community, EAEC (Euratom))

Створена згідно з Римськими договорами 1957 року одночасно з заснуванням Європейської економічної спільноти і через шість років після створення Європейської спільноти з вугілля та сталі. Разом три об'єднання отримали назву Європейські Спільноти. Згідно з договором, Євратом сприяє розвиткові та дослідженням з атомної енергетики, створенню спільного ринку ядерного пального, контролю за ядерними виробництвами та розвиткові атомних технологій у мирних цілях в рамках єдиних стандартів безпеки. Після об'єднання органів керування Спільнотами 1967 року, функції Євратому, визначені договором, виконує Європейська Комісія.

3. Злиття інституцій Спільнот. Єдиний економічний союз

західноєвропейський інтеграція євросоюз

8 квітня 1965 року було підписано Договір про злиття виконавчих органів ЄСВС, Євратому та ЄЕС. 1 липня 1967 року цей Договір набув чинності. У результаті була створена єдина структура інститутів, що забезпечують розвиток європейської інтеграції. Основними інститутами стали Європейська Комісія, Рада Європейських Співтовариств, Європейський Парламент та Суд Європейських Співтовариств. У грудні 1974 року до цих органів додався новий - Європейська Рада, яка складається з глав держав та урядів країн-членів Європейських Співтовариств.

У 1968 році завершується формування зони вільної торгівлі та митного союзу (перших двох етапів інтеграції) .

Наприкінці 1969 року завершується формування спільного ринку (третього етапу інтеграції).

Первісні цілі Єдиного економічного союзу, визначені Римським договором 1957 року, виявились досягнутими. Необхідно було визначати подальші завдання для розвитку європейської інтеграції.

На початку 70-х років розпочався процес розширення Єдиного економічного союзу.

1 січня 1973 року членами Єдиного економічного союзу стали Велика Британія, Данія, Ірландія.

1 січня 1981 року членом Єдиного економічного союзу стала Греція.

1 січня 1986 року членами Єдиного економічного союзу стали Іспанія та Португалія.

1 липня 1987 року набув чинності Єдиний європейський акт, підписаний у лютому 1986 року. Цей документ визначив подальші цілі Європейської інтеграції. Зокрема, він поставив за мету створення до 1 січня 1993 року Єдиного внутрішнього ринку (наступного етапу економічної інтеграції, що передбачав гармонізацію економічної політики та інституцій), запровадив спільну політику в соціальній сфері, в галузі науково-технологічного розвитку, охорони навколишнього середовища. Цей документ також вніс зміни до договорів про утворення Європейських Співтовариств, а також поширив інтеграційний процес на сферу зовнішньої політики. Крім того, у Єдиному Європейському акті було поставлено питання про створення Європейського Союзу, який мав стати інститутом не лише економічним, а й політичним.

Висновок

Отже, ринкове домінування США, необхідність розвитку продуктивних сил, поглибленням спеціалізації виробництва в умовах відносно незначних масштабів внутрішніх ринків обумовило необхідність об'єднання європейських країн.

Першим етапом створення сучасного Європейського Союзу було заснування Єдиного об'єднання вугілля і сталі. Метою було об'єднання вугільних та сталеливарних ресурсів країн-учасниць і запобігти в такий спосіб новій війні в Європі. Своєю метою об'єднання проголосило сприяння економічному розвитку країн-членів шляхом утворення загального ринку для продукції вугільної і металургійної промисловості.

Наступними етапами було створення Європейської економічної спільноти та Європейської спільноти з атомної енергії. Основною метою першої було скасування митних зборів, другої - сприяння розвиткові та дослідженням з атомної енергетики, створення спільного ринку ядерного пального, контроль за ядерними виробництвами та розвитком атомних технологій у мирних цілях в рамках єдиних стандартів безпеки.

Разом три об'єднання отримали назву Європейські Спільноти.

Пізніше була створена єдина структура інститутів, що забезпечують розвиток європейської інтеграції.

Первісні цілі Єдиного економічного союзу виявились досягнутими.

Було поставлено питання про створення Європейського Союзу, який мав стати інститутом не лише економічним, а й політичним.

Список використаних джерел та літератури

1. Петров Р.А. Право Європейського Союзу: Навчальний посібник. / За заг. ред. Р.А. Петрова. - 2-ге вид. - К.: Істина, 2009. - 376 с.

2. Кернз И. Вступ до права Європейського Союзу. Навчальний посібник. - К.: Знання, 2002. - 381с.

3. Луць Л.А. Деякі проблеми європейської правової інтеграції // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - Львів, 2002. - Вип. 1. - С. 23-32.

4. Татам А. Право Європейського Союзу: Підручник: Пер. з англ. --. К., 1998. -- 2 с. 29.

5. Топорнин Б.Н.Европейский интеграция: правовые проблемы / Под ред. Топорнина Б.Н. - М., 2002. - Кн. I. - 124с.

6. Юмашев Ю.М. Правовая эволюция Европейских сообществ: до и после Маастрихта // Московский журнал международного права. - 2002. - № 3. - С.73-92.

7. www.uk.wikipedia.org

Размещено на Allbest.ru