Акредитив як основна форма розрахунку

по-третє, процес впровадження був не завжди підкріплений як практичними, так і теоретичними знаннями особливостей і нюансів проведення міжнародних торгових операцій. До цього додавалася ще й невідповідність законодавчо-нормативнoї бази.

Діяльність міжнародних підрозділів нових комерційних банків, покликаних обслуговувати зовнішньоекономічну діяльність підприємств, також не могла вважатися цілком задовільною. Склалася ситуація, коли і підприємство, і банк змушені були разом учитися специфіці міжнародного бізнесу і специфіці його обслуговування. Природно, у більш гіршому положенні в зазначеній ситуації виявилося підприємство, розмір ризиків котрого набагато вище. Слід зазначити, проте, що за останні роки роботи рівень обслуговування зовнішньоекономічної діяльності клієнтів комерційними банками досяг міжнародних стандартів, і на сьогоднішній день у відношенні деяких вітчизняних банків визнані провідними банками світу.

Що ж стосується підприємств, то можна відзначити десь схожу ситуацію в порівнянні з процесом розвитку професіоналізму здійснення міжнародних операцій в банках. Хоча і в даний час має місце достатня кількість практичних прикладів неефективної і недоцільної поведінки вітчизняних суб'єктів ЗЕД. До основних помилок, що допускаються підприємствами при здійсненні зовнішньоекономічних операцій можна віднести такі:

організація економічних взаємовідносин з іноземним партнером в умовах повної відсутності інформації як про його реальний фінансовий стан, так і про його репутацію;

вибір недоцільної для розрахунку по угоді форми розрахунку;

взяття на себе підвищених зобов'язань у порівнянні з іноземним партнером, що призводить до підвищення як ризиків, так і розміру витрат.

Слід зазначити, що використання підприємствами-новачками в області проведення зовнішньоторговельних операцій саме акредитивної форми розрахунку вже саме по собі може вважатися позитивною характеристикою, оскільки серед різноманіття видів міжнародних розрахунків і різноманіття ризиків, що супроводжують процес міжнародної торгівлі, саме акредитивна форма розрахунку найбільш оптимально враховує і захищає інтереси обох сторін зовнішньоторговельної операції. Але не дивлячись на позитивні характеристики акредитивної форми розрахунків, в аспекті їхньої дієвості по захисту від ризиків, багато чинників, властиві саме акредитивам можуть на практиці послужити причиною нездійснення угоди. Щоб довести зазначене положення, звернемося, для початку, до визначення документарного акредитива.

Документарний акредитив є по своїй суті зобов'язанням банку виплатити експортеру за рахунок свого замовника визначену суму в узгодженій валюті, якщо експортер надасть у встановлений термін документи, передбачені в акредитиві, і які підтверджують виконання ним своїх зобов'язань.

Отже, банк “Фінанси та кредит” діє як посередник між покупцем і продавцем. Через нього після ряду операцій здійснюється платіж: проти представлення відповідних акредитивних документів продавець одержує від банку суму, передбачену в акредитиві, наприклад як-от: у залежності від домовленості.

Таким чином, при розрахунках за допомогою документарних акредитивів, у випадку, якщо постачальник при оформленні документів припускає пускай навіть найменшу граматичну помилку (описку), що робить даний документ по змісту вже не цілком відповідним передбаченому в умовах акредитива, то працівники Відділу документарних операцій банку знімають із себе зобов'язання оплачувати такі документи. Отже, питання про рішення оплати переадресовується покупцю, що, природно, відтягає на визначений період термін оплати.

Приведений приклад можливого джерела проблем при здійсненні розрахунків за допомогою акредитива є, у деякому роді перебільшеним, але не позбавленим, проте, своєї актуальності. На практиці ж, в основному, основні розбіжності при представленні експортером у банк документів для оплати полягають або у відсутності якогось із передбачених в умовах акредитива документа, або в невідповідності мови оформлення документа передбаченому в акредитиві. Абстраговане розуміння даних положень не може дати повного усвідомлення всієї складності ситуації, що має місце на практиці. Оформити документи в різноманітних органах і службах у термін і в повній відповідності з умовами акредитива в даний час вітчизняному експортеру дуже складно. Крім того, специфікою оформлення транспортних документів є те, що 2 копії підписані на борту судна повинні бути надіслані на адресу банку з указівкою повного найменування й адреси покупця. Дана умова є обов'язковою і які-небудь відхилення при її виконанні можуть бути приводом для відмови працівниками банку від оплати. Зазначені ускладнення виконання продавцем своїх зобов'язань можуть посилюватися ще і такою вимогою, як всі документи повинні бути оформлені англійською мовою.

Таким чином, можна констатувати, що вітчизняне підприємство може по якійсь причині поставити себе в достатньо невигідне положення.

Розрахунки за допомогою акредитивів використовуються вітчизняними підприємствами не тільки в розрахунках по експортних операціях, але також і в розрахунках по імпортних операціях. Специфіка здійснення розрахунків у даному випадку така, що саме імпортер подає в банк умови акредитива. Вітчизняному імпортеру дане положення повинно допомагати в підсиленні захисту своїх інтересів у кожному випадку. Отже найбільш раціональним вважається метод попередження можливих несприятливих ситуацій за допомогою оптимального визначення для себе умов акредитива разом з партнером. Підводячи результат під аналізом використання вітчизняними підприємствами акредитивної форми розрахунків по експортно-імпортних операціях, можна відзначити, що дана форма застосовується ними в даний час достатньо широко, але, на жаль, не завжди максимально ефективно. Як правило, мова йде про вірний вибір форми розрахунку, проте, умови виконання своїх зобов'язань визначаються з недостатнім ступенем урахування потенціалу захисту своїх інтересів.

3. Перспективи розвитку акредитивної форми для розрахунків між суб'єктами господарської діяльності в міжнародній торгівлі

3.1 Вдосконалення системи обслуговування клієнтів за допомогою акредитивів в КБ

Розглядати використання документарних акредитивів як форми міжнародних розрахунків і посилення їх позицій у зазначеному аспекті необхідно, насамперед, у розрізі виконуваної ними функції захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Здійснення зовнішньої торгівлі пов'язано з ризиками. У більшості випадків проблематика ризиків зростає для експортера. Для нього ризики пов'язані з можливістю неплатоспроможності покупця.

Для імпортера ризики пов'язані з його власною зацікавленістю в бездоганному стані замовленого товару й одержанні його без затримок, що виникають у зв'язку з перебільшеними формальностями.

Нарешті, фірми, що виступають як комерсанти-посередники, несуть ризики як експортера, так і імпортера. Крім того, вони мають додаткові зобов'язання - повинні забезпечувати оплату постачальникам або надавати гарантію здійснення платежу до того, як їх заплатять замовники.

Ризики, тобто небезпека потерпіти збитки, можуть залежати як від самого контрагента за контрактом, так і від політичної й економічної ситуації в країні, або в "третіх країнах".

При наявності, в принципі, однакових видів ризиків, причини їх виникнення для покупця і продавця різноманітні. Інформація, наведена у таблицях 3.1 та 3.2 дає уявлення про різноманітні категорії ризику, а також найважливіші можливі причини збитків.

Таблиця № 3.1 Ризик, пов'язаний з виконанням зобов'язань сторони за угодою

Таблиця № 3.2 Ризик, пов'язаний з економічною і/або політичною ситуацією в країні партнера за договором або у “третіх країнах”

Здійснюючи міжнародні комерційні операції необхідно старанно зважувати ступінь ризику.

Договір, укладений між резидентами країни зі стійкою економікою і стабільним законодавством, є звичайно достатньою гарантією того, що платіж і, відповідно, послуга будуть здійснені. Тому усередині країни при наявності вище зазначених умов у більшості випадків постачання проводяться по «відкритому рахунку»: продавець виписує рахунок-фактуру лише після того, як він поставив товар або зробив послугу.

У відношеннях із маловідомими закордонними партнерами договір про купівлю-продаж або договір підряду на виконання робіт або надання послуг є, звичайно, не завжди тією самою надійною і довгостроковою основою, як в операціях у середині країни. Простий договір з іноземними діловими партнерами лише тоді представляє достатню гарантію, коли між сторонами, що беруть участь вже давно існують відношення довіри або сильний альянс інтересів (наприклад, фінансова взаємозалежність). Крім того, у країні закордонного партнера повинні царювати стабільні політичні, правові й економічні відношення. Якщо ці передумови відсутні, то для обох сторін виникає потреба в додаткових гарантіях.

Чи може продавець і в якому обсязі вимагати забезпечення платежів або покупець забезпечення виконання контракту, у більшому ступені залежить від того, наскільки сильна його позиція на ринку і, відповідно, його позиція при переговорах.

Перераховані вище види ризиків, пов'язаних із стороною за договором, незважаючи на об'єктивність свого існування в міжнародній торгівлі, можуть бути істотно зменшені шляхом використання документарних форм розрахунків.

Документарний акредитив є по своїй суті обіцянкою банку виплатити бенефіціару за рахунок свого замовника визначену суму в узгодженій валюті, якщо бенефициар подасть у встановлений термін документи, передбачені в акредитиві.

Завдяки документарному акредитиву продавець не залежить більше від платоспроможності покупця і його готовності сплачувати, і він відразу ж після відвантаження товару може одержати ліквідні кошти.

Як інструмент забезпечення платежу документарний акредитив особливо важливий для зм'якшення зіткнення інтересів покупця і продавця:

- Продавець бажає бути упевненим, що належна йому сума за постачання товару оплачується в правильній валюті.

- Покупець не хоче сплачувати за замовлений товар, перед тим, як товар дійсно не буде на шляху до нього.

Отже, використання даної форми розрахунків зменшує розмір ризику як для покупця, так і для продавця. Хоча для покупця використання документарного акредитива як форми розрахунків трохи дорожче - у переважній більшості випадків при відкритті акредитива заздалегідь бронюються кошти імпортера для наступної оплати документів, що надійшли від експортера.

Найбільшу по ступені захист від ризиків надає така форма акредитива як безвідкличний підтверджений акредитив. Її застосування при здійсненні міжнародних розрахунків здатне захистити контрагентів від політичного ризику і ризику затримки переказу відповідних сум. Існуючий на практиці такий вид ризику як валютний по своїй суті не залежить від застосування тієї або іншої форми розрахунків. Деякою мірою зменшити його розмір можна шляхом використання форм міжнародних розрахунків, що забезпечують найбільшу швидкість їх здійснення.

Для задоволення потреби в забезпеченні платежів і зобов'язань, по виконанню договорів, банки надають різноманітний інструментарій, що враховує різноманітні інтереси покупця і продавця. У кожному окремому випадку потрібно старанно перевіряти, які інструменти забезпечення необхідні і доцільні. На практиці в більшості випадків виникає баланс між інтересами обох сторін договору.

Документарний акредитив має свої специфічні переваги:

Придатність у якості інструмента забезпечення при операціях практично з усіма країнами світу

Завчасне розпорядження належною сумою для продавця

Гнучкість у відношенні умов платежу при не високій надійності

Придатність у якості засобу короткострокового фінансування

Швидке і безперешкодне здійснення платежу, що дозволяє продавцю при певних обставинах надати привабливі знижки

Висока міжнародна правова надійність

Таким чином, документарні форми розрахунків є класичними інструментами, наданими банками в розпорядження економіки для забезпечення і здійснення платежів у зовнішній торгівлі з наданням високої гарантії виконання зобов'язань сторонами за контрактом.

На сьогоднішній день існує багато видів розрахунків за допомогою документарного акредитиву та застосовуються різноманітні конструкції акредитивів. Детальний їх опис наведено у першому розділі даної роботи. Але ніщо не стоїть на місці - з'являються нові товари, послуги, які вимагають розробки специфічного підходу до виконання зобов'язань по угодам їх купівлі-продажу. Відповідно, удосконалюються методи здійснення розрахунків за надані товари та послуги. Міжнародна торгова палата постійно удосконалює та оновлює своє видання “Уніфікованих правил та звичаїв по документарним акредитивам”.

Комерційні банки є основною ланкою, що обслуговує міждержавний документообіг і рух коштів у процесі міжнародної торгівлі. Отже, якість зазначеного обслуговування має величезне значення для підвищення загальної ефективності зовнішньоторговельних операцій.

Здійснення вітчизняними підприємствами зовнішньоторговельних операцій, а банками - операцій у сфері міжнародних розрахунків на сучасному етапі поєднано цілим рядом різноманітних проблем.

Специфіка національного законодавства, що наділяє банки функцією органів нагляду за діяльністю своїх клієнтів, тим самим блокує розвиток нормальних умов співробітництва між ними. Це, у свою чергу, знижує ефективність зазначеного співробітництва, що ставить у невигідне положення як клієнтів банків, так і самі банки. Перегляд існуючого положення є об'єктивно необхідним.

Однієї з основних проблем, що супроводжують активної зовнішньоекономічної діяльності підприємств, є її підвищена ризикованість. Зазначені ризики можуть бути пов'язані як із стороною за договором (дебіторський ризик; виробничий ризик, відповідно ризик невиконання договору), так і ризики, пов'язані з економічної і/або політичною ситуацією в країні партнера за договором або в «третіх країнах» (політичний ризик; ризик затримки перекладу належних сум; валютний ризик). Документарний акредитив, як форма розрахунків є класичними інструментами, наданими банкам в розпорядження економіки для забезпечення і виробництва платежів у зовнішній торгівлі.

В перспективі, з подальшим розвитком інтеграції країн третього світу у міжнародну торгівлю, акредитивна форма розрахунків буде використовуватись ще ширше в географічному масштабі. Це у свою чергу, полегшить та уніфікує здійснення розрахунків між партнерами у міжнародній торгівлі, забезпечить додатковий захист від ризиків у торгівлі з країнами, які на даний час не користуються розрахунками з допомогою документарного акредитиву, розширить рамки міжнародної торгівлі та покращить загальну кооперацію між державами-учасниками міжнародної торгівлі, що повинно неодмінно привести до налагодження дружніх стосунків між ними.

Висновки

Розглянувши поставлені на початку роботи завдання можна підсумувати наступне.

1. Використовуючи різноманітні форми акредитивів експортери та імпортери можуть звести до мінімуму труднощі та проблеми (здебільшого ризики), які виникають у міжнародній торгівлі. Експортер має змогу, використовуючи акредитивну форму розрахунків, звести до незначних ризики, спричинені його поганою обізнаністю з вимогами, стандартами нового освоюваного ринку збуту, політичною та економічною стабільності в країні імпортера, незнанням місцевих законів щодо розрахунків в іноземній валюті. Імпортер, в свою чергу, може звести до мінімуму ризики, пов'язані із закупівлею товару у незнайомих країнах, незнанням особливостей валютного законодавства країни-експортера, невпевненістю в добропорядності експортера.

2. В роботі доведено, що саме акредитивна форма розрахунків, як вид платежу, здійснюваний банками, у міжнародному бізнесі, є найбільш вигідною порівняно із іншими розповсюдженими формами розрахунків, такими як документарне інкасо, перекази, але в той же час найбільш складна і дорога. Для імпортера вона хоча і веде до іммобілізації і розпилення його капіталів, оскільки він повинний відкрити акредитив до одержання і реалізації товарів, але одночасно дає йому можливість контролювати (через банки) виконання умов угоди експортером та дає йому впевненість в тому, що банк виплатить продавцю гроші в тому випадку, якщо він підтвердить постачання відповідними документами.

Для експортера розрахунки у формі акредитива є після авансових платежів найбільш вигідними, тому що це єдина форма розрахунків (крім гарантійних операцій банків), що містить тверде зобов'язання банку здійснити платіж. Тому не можна відмовлятися від переваг, що дає безвідкличний підтверджений акредитив тільки через більш високу вартість банківських комісій.

3. Акредитив застосовується в якості засобу платежу при міжнародній торгівлі дуже часто, в той час як в межах України його застосування досить обмежене. Визначено, що серед форм безготівкових розрахунків в господарському обороті України акредитивна форма - це досить рідке явище (0,1% загального платіжного обороту). Найрозповсюдженою формою розрахунків виступають платіжні доручення на долю яких припадає 95%. Причиною рідкого застосування документарного акредитиву в Україні є погане розуміння абсолютною більшістю підприємців його суті, але головною причиною слабкого розвитку є низький освітній рівень ділової еліти.

4. В ході дослідження з'ясовано, що небажання економічних суб'єктів застосовувати при розрахунках на території України такі прогресивні форми розрахунків як акредитиви пояснюється:

- неможливістю при таких розрахунках перекручення реальних сум платежу - зменшення або збільшення суми, ціни контракту (часто сума контракту не відповідає вартості товару за цим контрактом), бо використовуючи акредитив банки мають можливість здійснювати контроль за ходом операції та відповідності всіх умов контракту реальній угоді;

- другим, не менш важливим фактором є “звичка”, сформований стереотип використання платіжних доручень як єдиного засобу платежу;

- застосуванням в більшості випадків передоплати всієї суми контракту;

- акредитивна форма розрахунків досить дорога, а контрагенти не бажають нести додаткових витрат.

- незнання суб'єктами господарської переваг цієї форми розрахунків та механізму проведення операції.

5. В процесі вивчення різних видів акредитивів, які зустрічаються у міжнародній практиці, було визначено, що українськими експортерами та імпортерами використовуються далеко не всі види акредитивів, найчастіше застосовуються покриті акредитиви, зустрічаються і непокриті акредитиви (клієнтам відкривається кредитна лінія), підтвердженні і непідтвердженні. Інші види акредитивів є рідким явищем в українській практиці. Тому, виходячи зі сформованих в Україні економічних і політичних умов, у даний час варто більш широко застосовувати різноманітні види і конструкції акредитивів, а для здешевлення операції вибирати - при можливості - непідтверджений акредитив.

6. В ході аналізу існуючої практики проведення акредитивних операцій дійшли висновку, що перспектива документарного бізнесу в Україні - використання акредитивів на непокритих умовах. Це дає можливість клієнту, що не має коштів отримати товар і розрахуватись за нього поступово.

7. Визначено, що при здійснення розрахункових операцій у формі документарного акредитива банки та їх клієнти керуються “Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів” (публікація МТП №500) при міжнародних розрахунках, та Інструкцією №7 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України” при розрахунках в середині країни. Останній нормативний документ освітлює і питання обліку акредитивів як інструмента системи безготівкових розрахунків, в той час як для відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій по розрахунках акредитивами за експортно-імпортними контрактами при міжнародній торгівлі не існує нормативного документа, який би чітко освітлював саме питання бухгалтерського обліку. Цим фактом пояснюються невідповідності у методиках обліку даних операцій у різних банківських установах.

8. Організація обліку акредитивів в банку “Аваль”, а саме, порядок документообігу, забезпечення прав підпису документів та порядок відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку виконується на підставі спеціально розроблених технологічних карт і посадових інструкцій і відповідає вимогам облікової політики банку.

9. В процесі вивчення механізму акредитивної операції з'ясовано, що документи при розрахунках акредитивами є невід'ємною складовою частиною операції. Доведено важливість вивчення цих документів особливо банком, тому що незнання будь-яких тонкостей у їх оформленні може призвести до помилкової оплати суми акредитиву, а звідси і виникнення зобов'язання банка перед аплікантом.

10. Аналіз акредитивних операцій дає можливість встановити, що в практиці використання цієї форми розрахунків зустрічаються наступні типові помилки, які допускають підприємці при роботі з документами:

- Неправильно укладений договір (не враховуються всі необхідні умови).

- Комісії бере на себе одна сторона, а їх потрібно ділити.

- Відсутність у клієнта уявлення про схему операції. Мова йде про комісії закордонного банку, які потім стають “приємною” несподіванкою для клієнта, про довготривалість операції. Потрібно пам'ятати про те, що краще не використовувати більше двох проміжних банків, тому що витрачається багато часу на обмін інформацією, через що операція затягується.

- Саме слабке кільце - підготовка документів. Експортер повинен чітко уявляти, які документи він реально може підготувати, а також які витрати він понесе у зв'язку з підготовкою документів.

11. Аналіз доходів від акредитивних операцій показав, обсяги доходів, що їх отримує банк від цих операцій безпосередньо залежать від обсягів самих операцій. Хоча і спостерігається чітка тенденція до збільшення доходів, але банк не має впливу на суми контрактів, під які відкриваються акредитиви. Його функція полягає лише в перевірці документів. Можна припустити, що шляхом підвищення розміру комісійних банк отримає більше доходів, але жодна банківська установа, яка хоче залишатись конкурентноспроможною на ринку банківських послуг і не втрати свої клієнтів, не піде в цьому напрямку. Єдиним залишається проводити рекламну політику по залученню клієнтів до банку шляхом ознайомлення їх з перевагами акредитивної форми розрахунків та підвищенням рівня обслуговування в самому банку.

Пропозиції

1. Для збільшення обсягів операцій пропонуємо проведення активної рекламної політики шляхом видання брошур, де б освітлювались питання розрахунків акредитивами та їх переваги для сторін угоди порівняно із використанням інших форм розрахунків.

2. Проведення безпосередньо банківськими працівниками агітаційної роботи по ознайомленню клієнтів із можливостями акредитивної форми розрахунків та її перевагами.

3. Запропонування проведення розрахунків непокритими (гарантованими) акредитивами, що є вигідним для клієнтів банку, бо це не призводить до іммобілізації коштів імпортера дозволить залучити більше клієнтів і тим самим збільшить доходи банку.

Для покращання становища по роботі з акредитивами в тих областях, які цього потребують банку “Аваль” необхідно підготувати кваліфікаційних фахівців, для цього пропонується вжити наступних заходів.

4. Проведення навчальних семінарів по ознайомленню працівників банку із механізмом проведення операцій із документарними акредитивами.

5. Вивчення правил (тонкощів) перевірки документів проти яких здійснюється платіж.

6. Підвищення рівня знань англійської мови шляхом організації курсів в установі банку.

7. Безпосередньо ознайомлення із правилами роботи в самій системі SWIFT.

8. Забезпечення та ознайомлення із необхідними законодавчими документами стосовно проведення розрахунків в іноземній валюті при експортно-імпортних операціях та матеріалами практики проведення цих операцій закордонними банками.

Щодо обліку в банку, то у зв'язку із виявленням недоліків пропонується деякі вдосконалення стосовно його організації.

9. Інформація, яка міститься на титульній сторінці акредитивної справи клієнта, на мою думку, не дає можливості отримувати необхідну інформацію по акредитиву в ході роботи з ним. Тому пропонується зазначати наступне: номер акредитиву, дата відкриття, дата закінчення строку акредитиву, найменування апліканта і бенефіціара, банка бенефіціара, виконуючого банку, що підтверджує, сума акредитива і валюта, за чий рахунок будуть сплачені комісії по акредитиву.

Підсумовуючи вищесказане, сподіваємося, що запропоновані нами пропозиції для покращання роботи банку по операціях з акредитивами будуть прийняті до уваги і сприятимуть посиленню позицій банку на ринку банківських послуг і підвищенню його конкурентоспроможності.