Передумови поглиблення торгівельних відносин між Україною та Європейським Союзом

ПЕРЕДУМОВИ ПОГЛИБЛЕННЯ ТОРГОВЕЛЬНИХ ВІДНОСИН МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ

Олександр Сущенко,

аспірант Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана

Робота присвячена аналізу готовності України брати повноцінну участь у процесі лібералізації зовнішньоторговельного режиму з країнами Європейського Союзу (ЄС), а також дослідженню головних передумов процесу економічної інтеграції.

Автор доходить висновку, що головною не вирішеною на сьогодні проблемою є питання компліментарності структури виробництва та експорту України і відповідних структурних показників ЄС.

Поглиблення торговельних відносин між країнами передбачає насамперед їх лібералізацію, що, у кінцевому підсумку, повинно проявитись у підвищенні темпів економічного зростання економіки країн-учасниць. Саме такої думки дотримуються багато науковців, зокрема Ж. М. Гроссман та Е. Хелпман [7], Джеймс Kессінг та Стівен Токарік [9], Тео Хітіріс [8], Ягдіш Н. Бхагваті [11], Аллан Д. Бруннер [4], О. Петрунін [2].

Ними, зокрема, розглядаються питання отримання якомога більше позитивних наслідків від поглиблення торговельних відносин шляхом створення зон вільної торгівлі, митних союзів чи спільного ринку. Мелвін Краус [10] та Ульріх Браше [5] виокремили наслідки від участі в таких утвореннях та необхідні передумови їх ефективного функціонування.

Метою даної роботи є дослідження готовності України брати повноцінну участь у процесі лібералізації зовнішньоторговельного режиму з країнами Європейського Союзу (ЄС) та оцінка передумов цього процесу.

Україна поставила перед собою доволі амбіційну мету - стати повноправним членом ЄС.

Однак інвестиційні потоки в економіку нашої країни поки що є настільки малими, що не можуть суттєво впливати на її розвиток, тому мова може йти максимум про створення митного союзу.

Приєднання України до спільного ринку ЄС зумовлює цілий ряд як позитивних, так і негативних наслідків.

Позитивні наслідки проявляються на мікро- та на макрорівнях. На мікрорівні можна виокремити такі позитивні ефекти від переходу до стадії спільного ринку у відносинах з ЄС [5, s. 51]:

- для підприємств залежно від їх розміру та експортної частки може спостерігатися падіння витрат через усунення бюрократичних та часових перешкод на кордоні;

- отримання доступу до величезного ринку збуту, що дозволяє використання ефекту економії від масштабу і зменшення через це витрат на виробництво одиниці продукції;

- можливе падіння споживчих цін на товари через посилення конкуренції серед виробників та розширення пропозиції;

- посилення інноваційних процесів з метою зниження вартості кінцевої продукції та поліпшення конкурентних позицій на ринках збуту, що, в кінцевому підсумку, веде до підвищення темпів зростання галузі та економіки в цілому.

Якщо ж брати до уваги макрорівень, то перехід до вищезгаданої стадії економічної інтеграції може мати такі позитивні наслідки [Там само, s. 51-52]:

- зменшення виробничих витрат підприємств призведе до поліпшення конкурентоспроможності національної економіки;

- падіння цін на експортні товари сприятиме збільшенню обсягів експорту та виробництва і використання при цьому більшої кількості робочої сили;

- за умов підвищення темпів економічного зростання та падіння вартості кредитних ресурсів можливе зменшення податкових ставок.

Проте реалізація переваг вимагає виконання певних передумов та підтримки держави, яка використовує для цього цілу низку інструментів. Функціонування української економіки з огляду на значну залежність від зовнішньої торгівлі можна подати у такому вигляді (рис. 1).

Як видно з рис. 1, створення певних передумов поглиблення зовнішньоторговельних відносин між Україною та ЄС і активне використання державою наявних методів та інструментів дадуть можливість забезпечити необхідний економічний та фінансовий розвиток України.

Рис. 1. Механізм функціонування української економіки

В якості першої предумови вважаємо за доцільне виділити наступне: зростання добробуту всередині країни тим більше, чим більшою є частка країн(и)-партнера(ів) у зовнішньоторговельному обороті країни і чим ближче вони розташовані географічно одна до одної [10, р. 47].

Тому одним із важливих напрямів зовнішньоекономічної діяльності України є подальший розвиток торговельно-економічних зв'язків з іншими країнами і особливо з країнами Європейського Співтовариства (рис. 2). Це - перша економічна передумова євроінтеграції.

Рис 2. Частка країн ЄС-25 у зовнішній торгівлі України у 1996 - 2005 рр., у %. [1, 3, за даними ДКСУ]

Починаючи з 1996 року зовнішньоторговельний оборот між Україною та країнами ЄС, за даними Держкомстату, зріс на 19 130,2 млн дол. США і склав у 2005 році 24 093,4 млн дол. США, або 27,4% зовнішньоторговельного обороту України (88 085 млн дол. США).

Для порівняння, у 1998 році зовнішньоторговельний оборот України з країнами ЄС склав 13% від загального зовнішньоторговельного обороту України. Частка ЄС у зовнішній торгівлі України показана на рис. 2. Як бачимо, частка країн ЄС у загальній структурі зовнішньої торгівлі України зростає з кожним роком. Разом із тим від 1996 року майже уп'ятеро зріс обсяг українського експорту до ЄС, склавши у 2005 році 10935,3 млн дол. США.

Імпорт із країн ЄС також збільшився у 4,4 раза і склав 13158,1 млн дол. США. Зважаючи на дані вищезгаданої таблиці, можна говорити про позитивну тенденцію розвитку загальноторговельного обороту між Україною та ЄС. Тим часом спостерігається негативне сальдо у торгівлі у розмірі 2222,8 млн дол. Хоча у 1996 році відповідний показник складав 894,4 млн дол. США.

Одночасно відбувається процес лібералізації зовнішньоторговельного режиму у відповідності з програмою економічних реформ і вимог ГАТТ/СОТ. Кінцевою метою реформ є побудова відкритого ринку, що стане запорукою збільшення обсягів експорту, зменшення бюджетного дефіциту, врівноваження платіжного балансу та подолання кризи неплатежів. Надходження від експорту стануть також вагомим джерелом для придбання технологій та необхідних засобів, проведення реструктуризації конкурентоздатних галузей, проведення технологічного оновлення продукції.

Друга передумова для ефективного перебігу процесів євроінтеграції України визначена таким чином: створення митного союзу може призвести до втрат, якщо країни-учасниці є комплементарними у процесі виробництва (у структурі експорту країн переважають однакові групи товарів) [10, р. 35]. Розвиток економіки України з метою уникнення такої комплементарності з економікою країн ЄС - друга важлива передумова євроінтеграції.

У 2005 році обсяг зовнішньої торгівлі товарами між Україною та країнами ЄС склав 21 083,1 млн дол. США, що більше у порівнянні з відповідним показником 1996 року на 16717,7 млн дол. США (рис. 3).

Рис. 3. Структура європейського експорту до України (%) (за даними Eurostat, розрахунки автора) [6, 12]

За даними Євростату, найбільшу частку в експорті європейських товарів до України складають: машини та машинне устаткування (5 466 млн дол. США у 2005 році та 626 млн дол. США у 1996 році), продукція хімічної промисловості (1 824 млн дол. США у 2005 та 238 млн дол. США у 1996 роках), транспортне обладнання (1 654 млн дол. США у 2005 році та 217 млн дол. США у 1996 році), пряжа та вироби з неї (1 088 млн дол. США у 2005 та 71 млн дол. США у 1996 роках), пластик та гума (1 158 млн дол. США у 2005 та 78 млн дол. США у 1996 роках).

Майже в усіх товарних групах провідне місце посідають Німеччина, Італія та Франція, але особливо важливу роль ці країни відіграють у наступних групах товарів: машини та машинне устаткування, пластик та гума.

У структурі українського експорту до країн ЄС (рис. 4) переважають чорні метали (у першу чергу залізо)

(2 257 млн дол. США у 2005 році та 272 776 млн дол. США у 1996 році) та мінеральні продукти (2 508 млн дол. США у 2005 році та 140 413 млн дол. США у 1996 році).

Таким чином, можна констатувати, що друга передумова не задовольняється, оскільки в експорті ЄС переважають високотехнологічні товари, а експорт України має яскраво виражений ресурсний характер, отже, досягти суттєвого підвищення ефективності виробництва в таких умовах не можна. Хоча обсяги виробництва та експорту будуть збільшуватись, але це буде призводити до переливання ресурсів до монопольних виробників певної продукції. Третя передумова теж сформульована у [10, р. 47]:

чим меншою є залежність країни від зовнішньої торгівлі і чим більше споживається всередині країни у порівнянні з обсягами вивезених товарів та послуг, тим більшою буде вигода країни від приєднання до інтеграційного утворення.

Рис 4. Структура українського експорту до країн ЄС (%) (за даними Eurostat, розрахунки автора) [6, 12]

Якщо ж розрахувати залежність України від зовнішньоторговельних відносин загалом, то можна констатувати, що наша країна значною мірою залежить від зовнішньоторговельних операцій. Так, наприклад, у 2005 році відношення зовнішньоторговельного обороту України до ВВП становило майже 110%. Значна залежність від міжнародної торгівлі спостерігається у деяких країн-членів ЄС, зокрема Бельгії (172%), Нідерландах (122%). У більшості інших країн ЄС цей показник знаходиться в межах 40-70%.

Значна залежність розвитку країни від зовнішньоторговельних відносин, а саме від експорту, спричинила значні проблеми, оскільки приєднання до єдиного ринку ЄС нових країн-членів із відносно дешевою та кваліфікованою робочою силою і привабливими податковими та географічними умовами призвело до масового перенесення виробничих одиниць німецькими фірмами до нових країн-членів, залишаючи при цьому велику кількість безробітних та зменшуючи темпи зростання економіки.

Якщо проаналізувати споживання в Україні і порівняти його з обсягами експорту, що вивозяться до інших країн для споживання із України, то, як видно з табл. 1, кінцеві споживчі витрати переважали експорт товарів та послуг: позитивна різниця була на рівні 70 млрд грн.

Таким чином, остання передумова задовольняється лише у другій її частині, але її перша частина не є загрозливою, беручи до уваги приклад із Німеччиною, оскільки Україна також має у розпорядженні значні порівняльні переваги.

Таблиця 1. - Основні показники економічного розвитку у 2001-2004 рр. (млн грн)*

*Джерело: складено за даними ДКСУ [1, с. 30].

Підсумовуючи, можна сказати, що приєднання України до ЄС або ж просто створення зони вільної торгівлі може призвести до позитивних наслідків, якщо будуть задоволені всі вищезазначені передумови. На сьогодні жодна з них не задоволена повністю. Ця вимога стосується питання компліментарності структури українського виробництва та експорту і відповідних структурних показників ЄС. Це не дасть можливості підвищити ефективність виробництва і знизити ціни на відповідні товари, оскільки в такому випадку буде спостерігатись переливання ресурсів до виробників-монополістів, які будуть користуватись із переваг вільної торгівлі з країнами-партнерами та захистом від закордонних конкурентів. Дві інші передумови зреалізовані лише частково. Предметом подальших досліджень стане пошук можливих шляхів виконання сформульованих передумов, яким на даний момент не відповідає вітчизняний стан торгівлі України з ЄС та структура української економіки, що не дозволяє з упевненістю дивитись на перспективу суттєвого поглиблення торговельних відносин між нашою країною та ЄС.

Література:

1. Статистичний щорічник України за 2003 рік / Держкомітет статистики України; Ред. О.Г. Осауленко та ін. - К.: Техніка, 2004. - 648 с.

2. Петрунин О. Подводные камни либерализации внешней торговки // Мировая экономика и международные отношения. - 2001. - № 11. - С. 39-43.

3. Осауленко О.Г. Україна у цифрах у 2004 році. Статистичний довідник // Держкомстат України. - К.: Консультант, 2005. - 261 с.

4. Allan D. Brunner. The Long-Run Effects of Trade on Income and Income Growth. - IMF Working Paper, WP/03/37. - 38 р.

5. Europaische Integration. Wirtschaft, Erweiterung und regionale Effekte/ Von Professor Dr. Ulrich Brasche. R. - Munchen: Oldenbourg Verlag , 2003. - 302 s.

6. External and intra-European Union trade. Statistical Yearbook. Data 1958-2005. - Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 2006. - 324 p.

7. Gene M. Grossman and Elhaman Helpman. Innovation and Growth in the Global Economy. - The MIT Press, 1992. - XIV, 359 p.

8. Hitiris, Teo. European Union Economics, 5 th ed., Prentice Hall, 2003. - XXV, 360 p.

9. James Cassing and Stephen Tokarick. Trade and Growth in the Presence of Distortions. - IMF Working Paper, WP/05/12, - 33 р.

10. The Economics of Integration/ Edited and Introduced by Melvyn B. Krauss. - Oxford: GEORGE ALLEN & UNWIN LTD, 1973. - 297 p.

11. Trade, balance of payment and growth. Edited by Jagdish N. Bhagwati and other. North-Holland Publishing Company - Amsterdam, London, 1979. - XI, 532 p.

12. Ukraine. EU Bilateral Trade and Trade with the World. - Eurostat, 2006. - 8 p.