Міжнародний бізнес: поняття, суб’єкти, типи, види

Міжнародний бізнес: поняття, суб'єкти, типи, види

ЗМІСТ

Вступ

І. Міжнародний бізнес

1.1 Поняття міжнародного бізнесу

1.2 Основні причини здійснення міжнародного бізнесу

1.3 Суб'єкти міжнародного бізнесу

1.4 Види і типи міжнародного бізнесу

1.5 Форми міжнародної підприємницької діяльності

Висновки

Бібліографічний список

ВСТУП

В цій роботі, на підставі вивчення навчальних посібників, законів та документів, наукової літератури розглянуто поняття, суб'єкти, типи та види міжнародного бізнесу.

Підприємницька діяльність є основою економіки будь-якої розвиненої ринкової країни. В процесі розвитку виробництва підприємство може досягти того рівня, на якому воно здатне виробляти більше, ніж того потребує внутрішній ринок. На цьому етапі для даного підприємства доцільним є вихід на зовнішні ринки товарів та послуг, тобто включення в міжнародну підприємницьку діяльність.

Міжнародний бізнес можна визначити як ділову взаємодію фірм різних форм власності або їхніх підрозділів, що знаходяться в різних країнах, що має головною метою одержання прибутку за рахунок отримання вигод із переваг ділових міжнародних операцій.

На сучасному етапі розвитку світового господарства, міжнародна підприємницька діяльність набуває все більшого і більшого розмаху. Тому проблема розвитку та регулювання міжнародної підприємницької діяльності набула зараз крайньої актуальності.

Об'єктом дослідження цієї роботи є міжнародна підприємницька діяльність в Україні.

Метою даної роботи є осягнення суті міжнародного бізнесу.

Основною задачею поставленої мети досліджуваної теми є розглядання поняття, суб'єктів, типів та видів міжнародної підприємницької діяльності.

І. МІЖНАРОДНИЙ БІЗНЕС

1.1 Поняття міжнародного бізнесу

Ведення міжнародного бізнесу має значні відмінності в порівнянні з веденням бізнесу в рамках країни. Велике значення для успішної діяльності фірми набувають речі, про які національним компаніям не доводиться навіть думати. У зв'язку з цим стає очевидним необхідність ретельного вивчення особливостей ведення і управління міжнародним бізнесом, чим саме і займається міжнародний менеджмент.

Міжнародний бізнес можна визначити як ділову взаємодію фірм різних форм власності або їхніх підрозділів, що знаходяться в різних країнах, що має головною метою одержання прибутку за рахунок отримання вигод із переваг ділових міжнародних операцій [1].

Міжнародний бізнес включає будь-які господарські операції, що здійснюються двома і більше країнами. Такі ділові взаємовідносини можуть виникати на рівні як приватних, так і державних організацій. У випадку участі приватних компаній у міжнародному бізнесі господарські операції, як правило, проводяться з метою одержання прибутку. Діяльність фірм, що мають державну форму власності, не завжди орієнтована на прибуток.

1.2 Основні причини здійснення міжнародного бізнесу

1) Вихід до нових джерел корисних копалин і сировини;

2) Доступ до нових ринків робочої сили;

3) Прагнення до нових ринків збуту.

Характерні риси міжнародного бізнесу:

1) Отримання прибутку відбувається за рахунок використання переваг виходу за межі національних ринків.

2) Підприємства отримують додаткові економічні можливості, що витікають із:

· Ресурсних особливостей міжнародних ринків;

· Місткості зарубіжних ринків;

· Правових особливостей зарубіжних країн;

· Специфіки міждержавних політичних та економічних взаємовідносин.

3) Внаслідок інтернаціоналізації кожному бізнесу стає максимально доступним глобальний бізнес-сервіс, незалежний від національної належності, орієнтований лише на економічну ефективність.

4) Визначна роль культурного фактора в діяльності міжнародних компаній.

5) Міжнародний бізнес - це система постійно оновлюваних і складно взаємодіючих професійних знань принципово вищого рівня, ніж наявна в будь-якому національному бізнесі.

6) Міжнародний бізнес вбирає в себе найкращі національні зразки, все найкраще у світовій практиці.

7) Принципова відмінність міжнародного бізнесу полягає в оберненій оцінці внутрішньої державної ситуації: негативні тенденції в економіці можуть відкрити додаткові можливості для розвитку міжнародних компаній.

8) На відміну від національної конкуренції, міжнародний бізнес може відчувати підтримку своєї держави у боротьбі з конкурентами в багатьох формах.

9) Інформація - головний стратегічний ресурс міжнародного бізнесу, адаптація - його головна стратегічна зброя [5].

1.3 Суб'єкти міжнародного бізнесу

Суб'єктами міжнародної підприємницької діяльності є її учасники, які спроможні ефективно працювати задля реалізації власних бізнесових інтересів. До основних суб'єктів такої господарської діяльності належать фізичні та юридичні особи, інституціональні й добровільні об'єднання останніх, держави та міжнародні організації. Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єктами такої діяльності визначають:

1) фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають діє- і правоздатність;

2) юридичні особи, що зареєстровані в Україні та постійно перебувають на її території;

3) об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, що не є юридичними особами згідно з законами України, але мають постійне місцезнаходження на території України;

4) структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності іноземних держав (дочірні фірми, філії, відділення, представництва);

5) інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України;

6) спільні підприємства, що мають постійне місцезнаходження в Україні [2].

До цього слід додати, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України при господарюванні мають дотримуватись таких принципів:

§ суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

§ свободи зовнішньоекономічного підприємництва;

§ юридичної рівноправності та недопущення дискримінації;

§ верховенства закону;

§ захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

§ еквівалентності обміну, недопустимості демпінгу в процесі ввезення і вивезення товару [7].

1.4 Види і типи міжнародного бізнесу

Виходячи з мотивації та особливостей здійснення міжнародної підприємницької діяльності, можна виокремлювати певні її типи і види.

Є два основні типи бізнесу -- приватний і державний міжнародний бізнес. Таке виокремлення типів міжнародного бізнесу здійснюється на основі розмежування суб'єктів господарювання за ознакою форм власності. Зараз у країнах Із перехідною економікою домінує тенденція до поступового збільшення частки приватного міжнародного бізнесу.

За галузево-технологічною і функціональною ознаками розрізняють певні види міжнародного бізнесу: промисловий, аграрний, промислово-аграрний, будівельний, торговельний, транспортно-комунікаційний, фінансовий. Найбільш швидкими темпами розвиваються промисловий, торговельний і фінансовий міжнародний бізнес [6].

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать:

o експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

o надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

o наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

o міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

o кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

o спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

o підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності;

o аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

o організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

o товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

o орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

o операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

o роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній сплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

o інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України [3].

1.5 Форми міжнародної підприємницької діяльності

У міжнародній практиці підприємницької діяльності розрізняють певні форми та рівні інтернаціоналізації різних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Першою і найнижчою за рівнем інтернаціоналізації формою підприємницької діяльності є здійснення окремих зовнішньоекономічних операцій -- експортно-імпортних, лізингу, посередницьких, консультаційних і маркетингових послуг.

Другою формою підприємницької діяльності є різноманітна промислова кооперація -- науково-технічна, виробнича, збутова, сервісна (технічне обслуговування і ремонт після продажу).

Третя форма міжнародної підприємницької діяльності -- це достатньо широкомасштабна організація спільного підприємства, яка має високий рівень інтернаціоналізації і охоплює створення та функціонування спільних підприємств, ліцензування, управління за контрактом.

Четверта форма міжнародної підприємницької діяльності з найвищим рівнем інтернаціоналізації суб'єктів господарювання -- це територіально-виробничі комплекси з багатосторонніми міжнародними зв'язками. Прикладами таких форм господарських зв'язків можуть бути прикордонна і прибережна торгівля, різні консорціуми, реалізація концесійних угод тощо [8].

Економічні зв'язки з зарубіжними фірмами реалізуються переважно шляхом здійснення комерційних операцій, тобто певних технічних і організаційних процедур для підготовки і здійснення міжнародного співробітництва. Найбільш поширеною, традиційною формою зовнішньоекономічної діяльності є зовнішньоторговельні операції -- імпортні та експортні.

Імпорт -- завезення товарів з іншої країни і реалізація їх на внутрішньому ринку.

Експорт -- продаж товарів, вивезених із країни іноземному покупцю [4].

Розрізняють нерегулярний експорт, коли фірма експортує надлишки своїх товарів чи окремі товари, виготовлені на замовлення, та активний експорт, за якого продуцент розширює постійні експортні операції на конкретних міжнародних ринках. Є ще прямий експорт, коли будь-який суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності може експортувати свої товари самостійно, і побічний експорт, коли реалізація здійснюється за допомогою міжнародних посередників [2].

Не наявність достатньої кількості конвертованих національних валют, прагнення скоротити валютні ресурси на імпорт зарубіжних товарів спричиняють значний розвиток зустрічної торгівлі, основними формами якої є:

-- бартер -- одноразовий або послідовний обмін товарів у натуральній формі без грошей. У цьому випадку гроші є лише розрахунковою категорією;

-- зустрічна купівля -- торгівля за одним або кількома контрактами, кожний з яких має бути оплачений покупцем негайно, але із зобов'язанням продавця закупити в свою чергу певний товар на відповідну суму в покупця. У цьому випадку операції оплати і закупівлі розмежовані в часі;

-- кліринг (міжнародний) -- безперервна зустрічна торгівля в обумовлених договорами обсягах з використанням системи безготівкових розрахунків, тобто заліку взаємних вимог і зобов'язань;

-- компенсаційна операція -- це операція, подібна до бартерної; проте можливе часткове погашення заборгованості грошима;

-- офсет -- це виробничі взаємовідносини, коли продавець зобов'язується виготовляти товар або складувати готовий виріб у місці збуту (в іноземній державі), або купувати певні комплектуючі деталі (вузли) для даного товару в конкретних виробників цих деталей;

-- спільне підприємство -- підприємство, діяльність якого базується на співпраці вітчизняних та іноземних партнерів, солідарному ризику її здійснення, спільному розподілі прибутків. Необхідні передумови такої діяльності створюються у процесі інтернаціоналізації суб'єктів господарювання, розвитку експортно-імпортних операцій [8].

Щоб реалізувати окремі форми міжнародної підприємницької діяльності, рекомендуються два основні шляхи:

1) встановлення міжнародних відносин між партнерами, без створення нового підприємства, що мають регулюватися відповідними економічними угодами або контрактами, чинними законодавчими актами про міжнародну торгівлю та кооперацію;

2) створення нового спільного підприємства або зарубіжної філії (представництва), тобто нового суб'єкта господарювання і міжнародного бізнесу.

Ці шляхи передбачають обґрунтування всіх факторів, що впливають на вибір відповідної форми бізнесу [7].

ВИСНОВКИ

Міжнародна підприємницька діяльність становить собою діяльність, що здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу взаємокорисну співпрацю суб'єктів господарювання двох чи більше країн (міжнародних партнерів);

Суб'єктами міжнародної підприємницької діяльності є фізичні особи, фірми, спілки підприємців, представники держав, міжнародні організації, спільні підприємства та транснаціональні компанії;

Основними формами сучасного міжнародного бізнесу є експорт та імпорт товарів та послуг, господарська діяльність за кордоном (банківські операції, аренда, прокат, лізинг, страхування та менеджмент), інвестиційна діяльність, спільне підприємництво, а також кооперація в галузі науково-технічної, виробничої, збутової та сервісної діяльності.

Найбільш поширеною серед форм міжнародного бізнесу є спільне підприємництво.

Розвиток міжнародного бізнесу обумовлює необхідність існування ефективного регулювання його на державному, національному на наднаціональному рівнях. Метою такого регулювання є: забезпечення збалансованості сфер та галузей країни в умовах максимальної свободи міжнародного руху товарів та факторів їх виробництва; стимулювання розвитку зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності; створення передумов для широкої інтеграції національної економіки у світове господарство; захист національних економічних інтересів в цілому і окремих суб'єктів міжнародного бізнесу зокрема; створення рівних можливостей усім суб'єктам міжнародного бізнесу. На державному рівні регулювання міжнародного бізнесу здійснюють законодавчі та виконавчі органи влади. В нашій країні це Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний Банк та інші органи. На міжнародному рівні регулювання бізнесу здійснюється міжнародними організаціями, передусім такими як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Міжнародна організація праці, Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Рада 00Н з промислового розвитку (ЮНІДО), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). На міжнародному рівні регулюються умови експорту-імпорту товарів і факторів їх виробництва, здійснення спільної підприємницької діяльності, правила переведення платежів (коштів) у країну базування, порядок розв'язання суперечок господарського і фінансового характеру, норми поведінки іноземних партнерів тощо. Регулювання міжнародного бізнесу на наднаціональному рівні здійснюється в межах інтеграційних об'єднань. Країни-учасниці заключають відповідні угоди щодо здійснення спільного підприємництва і утворюють відповідні наднаціональні інститути по регулюванню спільної підприємницької діяльності.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Великий економічний словник / під ред. А.Н. Азрилияна. -М. : «Правова культура», 1994. -с. 229

2. Економіка підприємства: Підручник/ За аг.ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. Та доп. - К.: КНЕУ,2005.

3. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

4. Кукурудза І.І. Міжнародна економіка. Матеріали до лекцій та семінарів. - Черкаси: РВВ ЧДУ, 2000. - с.166-175.

5. Международные экономические отношения / Под ред. проф. Е.Ф. Жукова.-М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999.-485с.

6. Овчинников Г.П. Международная экономика: Учебное пособие. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А, , 1999. - 390 с.

7. www.refine.org.ua

8. www.vuzlib.net