Роль міжнародних організацій у вирішенні глобальних проблем сучасності

Підсумки Уругвайського раунду підбили делегації 147 держав і понад 30міжнародних організацій (у т. ч. ООН, МВФ тощо) під час світової конференції в Марракеші (Марокко), в ході якої 15 квітня 1994р. була підписана угода про заснування Світової організації торгівлі.

Створення СОТ фактично стало найбільшою реформою міжнародної торгівлі за період, що минув з кінця Другої світової війни, що реалізувала у сучаснішій формі спробу створення Міжнародної організації торгівлі (МОТ) у 1948 р. Цим було завершено формування основного комплексу універсальних договорів системи ГАТТ, що дозволяє говорити про створення нового глобального правового порядку в галузі торговельних, тарифних, митних, інвестиційних та інших сфер міжнародних економічних відносин, до якого держави-члени ГАТТ прагнули протягом останніх 50 років. Фактично наново створено організаційний (інституційний) механізм реалізації комплексу угод системи ГАТТ. Тобто, з моменту створення СОТ та підписання комплексу угод і домовленостей у рамках Уругвайського раунду система ГАТТ/СОТ виступає у вигляді торговельно-економічної ООН, де угоди -- це правова основа, а СОТ -- інституційний механізм забезпечення дії цієї системи.

Сторонами, що підписали угоду про заснування Світової організації торгівлі, визначено, що головною умовою набуття членства у СОТ є відповідність національного законодавства базовим стандартам і нормам, що містяться в угодах системи ГАТТ/СОТ, метою яких є забезпечення кожному її члену безпечного і передбачуваного міжнародного торговельного середовища та продовження лібералізації торгівлі, сприяння економічному зростанню і розвитку. При цьому правова система ГАТТ/СОТ є балансом між правами, вигодами членства та зобов'язаннями, а СОТ виконує роль міжнародного форуму для торгових переговорів, врегулювання торговельних суперечок торговельного "суду"), постійно діючого інституту моніторингу національної торговельної політики країн-членів.

Питання ослаблення протекціонізму в зовнішній торгівлі сільськогосподарською продукцією є одним з головних в діяльності СОТ. Важливе місце в основоположних документах займає угода по сільському господарству, яка припускає переклад всіх нетарифних бар'єрів в тарифні еквіваленти і поступове зниження тарифів. Найменш розвинені країни взагалі звільняються від зобов'язань. [2,с.380]

2.4 Співробітництво держав на регіональному рівні у вирішенні глобальних проблем

В останні роки серйозні зусилля по рішенню глобальних проблем на регіональному рівні здійснюються різними регіональними організаціями держав. Найактивніше в цьому напрямі діють європейські організації. Зокрема, учасники сесії Європейської Ради в квітні 1990 р. прийняли спеціальну Екологічну програму. В ній керівники держав і урядів Європейського Співтовариства визнали особливу відповідальність за стан навколишнього середовища як перед власними громадянами, так і перед світом. Вони зобов'язалися активізувати зусилля по захисту і поліпшенню природного середовища в рамках, як самого співтовариства, так і всього світу. Визнання більш ширшої відповідальності за рішення однієї з головних і найбільш могутніх регіональних груп і угрупувань в світі, має принципове значення для розширення співпраці на глобальному рівні, надання конкретної допомоги країнам третього світу і вирішення їх труднощів.

В Західній Європі Європейський Союз зобов'язався прийняти більш ефективні заходи для захисту морів і прибережних районів держав-членів ЄС від загроз внаслідок транспортування нафти і небезпечних речовин.

Співтовариство закликало всі держави ЄС виділити більше фінансових і технічних ресурсів для країн, що розвиваються, щоб допомогти їм у вирішенні таких проблем, як збереження лісів, поліпшення стану навколишнього середовища, неконтрольоване зростання населення та ін.

Накреслені певні заходи по вирішенню ряду екологічних проблем Західної Європи. Було ухвалено рішення про створення Європейського екологічного агентства, яке повинне надавати надійну і об'єктивну інформацію громадянам Європи про стан навколишнього середовища. Ряд держав супроводжує ці доповіді національними планами дій з захисту навколишнього середовища, які підготовлені в такому вигляді, щоб вони привернули максимальний інтерес і підтримку громадськості.

Мета таких планів - забезпечити гарантоване право громадян на чисте і здорове навколишнє середовище, особливо в тому, що стосується:

- якості повітря;

- річок, озер, прибережних і морських вод;

- якості продуктів і питної води;

- захисту від шумів;

- захисту від зараження гранту, від ерозії гранту, від запустинювання;

- збереження місць існування флори і фауни, ландшафтів і інших елементів природної спадщини;

- якості зручностей житлових районів.

В 1991 році керівники семи найбільших промислово розвинених країн Заходу прийняли економічну декларацію, в якій передбачалося:

- підготовка ефективного проекту конвенції про зміну клімату, яка містить належні зобов'язання із згадкою всіх джерел і причин викидів, що викликають "парниковий ефект". Всі учасники конференції узяли на себе зобов'язання з проведення в життя конкретної стратегії, направленої на обмеження цих викидів і передбачаючих мір після полегшення адаптації природи;

- виробітку угод по принципах управління, охорони і стабільного розвитку всіх видів лісів, на основі якого буде підготовлена конвенція про загальні принципи. Воно повинне мати форму, прийнятну для країн, що розвиваються, де ростуть тропічні ліси, відповідну меті висновку усесвітньої конвенції про ліси;

- мобілізація фінансових ресурсів для сприяння вирішенню країнами, що розвиваються, екологічних проблем.

Як показує досвід міжнародної співпраці, для підвищення ефективності в справі вирішення глобальних проблем принципово важливим є створення оптимальних, сприятливих параметрів міжнародного середовища.

В цьому розділі курсової роботи зроблено спробу дослідити діяльність деяких спеціалізованих установ та міжнародних організацій системи ООН, визначити особливість їх функціонування. Із великої кількості проаналізованої інформації можна зробити висновок, що Організація Об'єднаних Націй - це найбільш універсальна міжнародна організація сучасності, політична діяльність якої знаходиться у нерозривному зв'язку з економічними і соціальними завданнями, безпосередньо пов'язаними із світовою стабільністю. Забезпечити цю стабільність і покликані багаточисельні структурні підрозділи та міжнародні організації системи ООН.

ВИСНОВКИ

Ефективність міжнародної співпраці у вирішенні проблем XXI ст. багато в чому залежить від загального міжнародного стану і міжнародних відносин в цілому. Припинення холодної війни і перехід держав від ворожнечі і протистояння до взаємодії і співпраці, відкрили перед світовою спільнотою принципово нові можливості для усунення і попередження виникаючих погроз. Проте на цьому шляху залишається немало труднощів. В різних частинах планети продовжують спалахувати вогнища локальних і регіональних конфліктів. Зберігаються територіальні спори, що переростають в озброєні зіткнення. Залишається небезпека громадянських воєн і насильства. Політична нестабільність в світі заважає виробленню консенсусу між урядами щодо вибору шляхів вирішення глобальних проблем. В той же час такі явища, як швидке зростання населення, виникнення екологічно небезпечних зон і заражених районів, скорочення ресурсів, збільшення безробіття, убогості, розповсюдження хвороб, міжнародного тероризму, можуть викликати зростання соціальної напруженості, яке здатне підірвати політичну стабільність в суспільстві у відносинах між державами світу.

Таким чином, на початку XXI ст. загальносвітові проблеми і проблеми міжнародної стабільності виявилися тісно взаємозв'язаними. Світова спільнота стоїть перед необхідність надійного забезпечення міжнародної безпеки, і не тільки політичною і військовою, але і екологічною, економічною, соціальною. Саме у реалізації цієї історичної місії полягає головна відповідь на глобальні виклики людства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Базылев Н.И. "Экономическая теория", Мн. 1998 г. с. 732

2. Борисов Е.Ф. "Глобальная экономика", М. 1996 г. с. 399

3.Войтович А.Г. "Глобальные проблемы мира", М. 1999 г. с. 360

4. Основные сведения об ООН: справочник: перев. с анг. - М.: Международные отношения, 1991г. с. 216

5. Спеціалізовані установи системи ООН / під. ред. В. С. Бруза / - К., 1995 - с. 276

6. Организация Объединенных Наций: Справочник - 3-е изд., перераб. и доп. / Сост. В. Н. Игнатов, А. А. Титаренко - М., Междунар. отношения, 1980, с. 144

7. Международные организации системы ООН: Справочник / Сост. А. А. Ритаренко, М.: Междунар. отношения, 1990 - с. 192

8. Максимова М. В XXI век - со старыми и новыми глобальными проблемами // Мировая экономика и международные отношения. - 1998. - № 10. с. 156

9. http://www.vokrugsveta.ru/encyclopedia/index.php?title=ФАО

10. http://www.unitednations.ru/articles_23_1162284379.html

11. http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/84651

12.http://www.unido.org/index.php?cHash=88ed624a65&tx_ttnews%5Btt_news%5D=466&id=7881