Уніфіковані правила документарних акредитивів та інкасо

с) Опис товарів у комерційних рахунках повинен відповідати описові в акредитиві. В усіх інших документах товар може бути описаний у загальній формі, яка не суперечить описові товару в акредитиві.

1.5 Операційна класифікація акредитивів

Розрізняють наступні види акредитивів [18]:

1.За способом використання: документарні (товарні) і грошові (циркулярні).

Документарні (товарні) акредитиви - використовуються для розрахунків за товари та послуги при наданні обумовлених в акредитиві документів.

Грошові (циркулярні) акредитиви - це такі акредитиви, виплата за якими не обумовлена наданням документів.

2. За формою: документарні акредитиви й акредитивні комерційні листи.

Особливість акредитивних комерційних листів полягає у тому, що вони направляються не банку в країні продавця, а безпосередньо бенефіціару. Розрахунки у формі акредитивних комерційних листів повинні бути узгоджені сторонами у контракті купівлі-продажу. Бенефіціар після відправлення товару та отримання усіх необхідних, передбачених в акредитивному листі документів може або передати їх у банк, вибраний на власний розсуд, або направляти для сплати безпосередньо банку, який виписав акредитивний лист.

3. За способом повідомлення бенефіціара (експортера) про відкриття акредитива на його користь: 1) прямо авізовані акредитиви; 2) акредитиви, авізовані через авізуючий банк; 3) попередньо авізовані акредитиви.

Прямо авізовані акредитиви банк-емітент направляє безпосередньо бенефіціару без втручання іншого банку.

Авізовані через авізуючий банк - це акредитиви, за якими банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку (авізуючого), щоб сповістити бенефіціара про відкриття акредитива без будь-якого зобов'язання з боку авізуючого банку.

Попередньо авізовані акредитиви - це акредитиви, за якими банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку (авізуючого), щоб попередньо сповістити бенефіціара про можливість відкриття акредитива без будь-якого зобов'язання як із боку авізуючого, так із боку банку-емітента.

4. Залежно від виду зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання документарні акредитиви бувають в розрахунках за імпортовані товари і отримані послуги (акредитиви на імпорт) та за експортовані товари і надані послуги (акредитиви на експорт) .

Акредитиви на імпорт використовуються для розрахунків за імпортовані товари та надані послуги і відкриваються українськими банками за дорученням організацій, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, наказодавців акредитивів.

Одним із видів акредитивів на імпорт є транзитні акредитиви. Вони можуть авізуватися, підтверджуватися та виконуватись банками за дорученням іноземних банків-кореспондентів, які відкривають ці акредитиви в інших країнах. Підтвердження і виконання транзитних акредитивів слід здійснювати тільки в особливих випадках, наприклад, за умови надання з боку банку-емітента попереднього валютного покриття. Транзитні акредитиви відкриваються з ряду причин. Банк-емітент може не мати можливості зв'язатися напряму з банком в країні бенефіціара з політичних причин або не мати з ним кореспондентських відносин.

Акредитиви на експорт використовуються для розрахунків за експортовані товари та надані послуги та відкриваються іноземними банками за дорученням іноземних фірм.

5. За ступенем гарантованої оплати сум, що мають бути сплачені експортерові: відкличні і безвідкличні.

Відкличний акредитив може бути в любий час змінений або анульований банком-емітентом, у більшості випадків за вказівкою наказодавця акредитива без попереднього сповіщення бенефіціара. Відкличний акредитив не надає бенефіціару відповідних гарантій і забезпечення отримання платежу за відвантажений товар, тому у зовнішньоторговельних розрахунках він використовується дуже рідко.

Безвідкличний акредитив надає бенефіціару високу ступінь впевненості, що його поставки або послуги будуть оплачені, якщо він виконає умови акредитива. Для зміни або анулювання умов акредитива при безвідкличному акредитиві потребує згоди як бенефіціара, так і відповідальних банків.

6. За наявністю або відсутністю підтвердження за акредитивом з боку авізуючого чи іншого банку: підтверджені і непідтверджені.

Підтверджений акредитив - це акредитив, за яким банк-емітент звертається з проханням до іншого банку (досить часто до авізуючого банку) взяти безпосередню участь в операції шляхом надання свого власного зобов'язання перед бенефіціаром своєчасно здійснити обумовлені акредитивом платежі. Підтверджуючий банк зв'язаний із банком-емітентом. Останній повинен надати відшкодування банку, який робить підтвердження, якщо той здійснив платіж.

7. За характером платежу у зв'язку з можливістю чи неможливістю здійснювати часткові поставки продукції: подільні і неподільні.

Подільним акредитивом передбачається виплата експортеру відповідно до контракту сум після кожної часткової поставки.

Неподільним акредитивом - передбачається, що уся сума, яка належить експортеру, буде сплачена після завершення поставок або після останньої часткової поставки.

8. За валютою платежу: 1) в національній валюті бенефіціара (експортера), 2) в національній валюті імпортера, 3) у валюті третьої країни;

9. За місцем та суб'єктом виконання: 1) акредитиви, що виконуються банком-емітентом у країні імпортера; 2) акредитиви, що виконуються авізуючим або підтверджуючим банком, який міститься у країні бенефіціара (експортера); 3) акредитиви, що виконуються за участю третього банку.

10. За способом виконання: 1) акредитиви, що виконуються шляхом платежу за пред'явленням; 2) шляхом акцепту; 3) шляхом платежу з відстрочкою; 4) шляхом негоціації;

При виконанні акредитива шляхом платежу за пред'явленням, розрахунки з бенефіціаром здійснюються безпосередньо після надання відповідних документів до виконуючого банку, якщо дотримані всі умови акредитива.

У разі виконання акредитива шляхом акцепту, експортер виписує трату на банк-емітент або на банк, який підтверджує платіж, або на покупця, або на третій банк. По пред'явленню документів відбувається не платіж, а акцептування трати. Зобов'язання банку, що акцептує трату, полягає не тільки в акцепті, але і в оплаті виписаного на нього переказного векселя. Платіж здійснюється у зазначений строк. Акредитив із тратою дозволяє імпортеру до настання строку платежу реалізувати товар і за рахунок виручки оплатити акцепт.

Акредитиви, які виконуються шляхом платежу з відстрочкою, передбачають отримання платежу бенефіціаром не при наданні документів, а в більш пізніший строк, який передбачено в акредитиві. При наданні документів у відповідності з акредитивом, бенефіціар отримує письмове погодження банку-емітента або підтверджуючого банку здійснити платіж в день настання відповідного строку оплати. Виконання акредитива шляхом платежу з відстрочкою, як і шляхом акцепту, дозволяє імпортеру вступати у володіння документами значно раніше, чим буде здійснено платіж.

При виконанні акредитиву шляхом негоціації, банк-емітент надає повноваження бенефіціару виставити вексель на нього, іншого трасата, зазначеного в акредитиві, або на наказодавця акредитива. Під негоціацією розуміється виплата коштів банком, уповноваженим до негоціації, проти надання бенефіціаром трат та/або документів. Акредитиви з негоціацією можуть оплачуватися як негайно, так і при настанні терміну платежу.

Акредитиви можуть бути з вільною або обмеженою негоціацією. Якщо акредитив з вільною негоціацією, то любий банк може виступати у якості негоцііруючого.

11. Залежно від наявності інших бенефіціарів: переказні (трансферабельні) і непереказні.

Трансферабельний акредитив (переказний) - акредитив, що надає бенефіціарові право давати розпорядження банкові, який здійснює оплату, акцепт або купівлю трат (документів), передати акредитив повністю або частинами одному чи кільком третім особам (іншим бенефіціарам). Останні права подальшого переказу такого акредитива не мають. Трансферабельний акредитив використовується, коли перший бенефіціар не поставляє товар сам, а є посередником і бажає передати частину або всі свої права і обов'язки дійсному постачальнику (другому бенефіціару). Перший експортер доручає авізуючому (виконуючому) банку авізувати другого експортера (постачальника) про суму, яка підлягає переводу і про умови акредитива. Умови, які авізуються по перевідній частині, повинні бути тотожними умовам початкового акредитива, але:

1) найменування і адреса наказодавця акредитива можуть бути замінені на назву і адресу першого бенефіціара;

2) сума акредитива ( і ціна за одиницю товару) може бути змінена в переведеній частині акредитива, що дозволить першому бенефіціару отримати прибуток у вигляді різниці;

3) термін дії акредитива і період для відвантаження можуть бути скорочені, що дозволить першому бенефіціару часу для надання документів за акредитивом після того, як їх надасть другий бенефіціар.

12. Залежно від наявності депонованих грошових коштів у підтверджуючому банку: покриті і непокриті.

Покриті акредитиви - акредитиви, при відкритті яких банк-емітент попередньо надає у розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття) у сумі акредитива на строк дії зобов'язань банку-емітента з умовою можливості їх використання для виплат за акредитивом. Валютне покриття може надаватися шляхом: 1) кредитування кореспондентського рахунку виконуючого банку у банку-емітенті або в іншому банку, в якому банк-емітент і виконуючий банк мають коррахунки; 2) надання виконуючому банку права дебетувати відкритий у нього кореспондентський рахунок банку-емітента; 3) відкриття банком-емітентом в виконуючому банку рахунку страхового депозиту.

13. Спеціальні форми акредитивів: компенсаційні, зустрічні, резервні (“стендбай”), відновлювальні (револьверні) та з червоною смугою .

Револьверний акредитив - акредитив, за яким банк-емітент зобов'язаний після використання цього акредитива відновити його вартість до початкової суми. Кількість використань і період чинності обумовлюють в акредитиві. Револьверний акредитив використовується в тому разі, коли покупець потребує отримання замовлених товарів частинами, що відправляються через певні інтервали часу. Револьверний акредитив може бути кумулятивним або некумулятивним.

Кумулятивний акредитив передбачає перенесення залишку з одного періоду на наступний, у разі некумулятивного акредитиву невикористаний залишок повертається.

Компенсаційний акредитив - на відміну від переказного (трансферабельного) акредитива, коли виставляють лише один акредитив, що його потім перший бенефіціар (посередник) переказує другому бенефіціарові, у розрахунках за допомогою компенсаційних акредитивів використовують два акредитиви. Перший (основний) акредитив за дорученням іноземного покупця його банк виставляє бенефіціарові, який є справжнім постачальником товарів. Другий акредитив за дорученням посередника виставляється банком посередника, де справжній постачальник товарів виступає у ролі бенефіціара. Через те, що перший акредитив служить банкові бенефіціара-посередника своєрідним забезпеченням для виставлення другого, бажано, щоб основний акредитив був підтвердженим безвідкличним. Документи по першому акредитиву не можуть використовуватись для одержання платежу по другому.

Зустрічний акредитив - форма акредитива, аналогічна компенсаційному акредитиву, за винятком того, що у разі використання зустрічного акредитива для виставлення другого акредитива банк бенефіціара-посередника не приймає першого (основного) акредитива як забезпечення. Натомість банк дебетує рахунок бенефіціара-посередника за всіма платежами, здійснюваними за другим акредитивом. Перший (основний) акредитив використовують тільки як потенційне джерело надходження коштів на рахунок бенефіціара-посередника.

Резервний акредитив (“стенд-бай”) - зобов'язання банку-емітента перед отримувачем-бенефіціаром (організацією-експортером) здійснювати оплату в межах зазначеної в акредитиві сумі у разі невиконання наказодавцем (імпортером) своїх зобов'язань за основним контрактом. Оскільки зобов'язанням імпортера за контрактом є його оплата, резервний акредитив є надійною гарантією повної і своєчасної сплати заборгованості за контрактом.

Акредитив з червоною смугою - акредитив, згідно з яким авізуючий або підтверджуючий банк авансує бенефіціара (експортера) до відправки ним товарів. Іншими словами, він використовується як метод фінансування до відвантаження. Цю спеціальну умову зазначають а акредитиві за вимогою заявника акредитива (покупця-імпортера). Назва акредитива походить від того, що первісно таку спеціальну умову (застереження) вписували червоним чорнилом. Виплата авансу хоч і здійснюється із коштів банка-кореспондента, але під відповідність банка-емітента. Якщо продавець не надасть в строк документи або не погасить аванс, банк-кореспондент має право дебетувати рахунок банку-емітента на суму авансу. Банк-емітент відшкодовує цю суму з наказодавця акредитива.

2. Документарне інкасо

2.1 Загальні поняття по операціях міжнародних розрахунків з використанням документарного інкасо

Інкасо можна спрощено визначити як доручення експортера своєму банку одержати від імпортера через інший банк визначену суму чи підтвердження (у формі акцепту імпортером тратти (векселя), виписаної експортером на нього) того, що ця сума буде виплачена у встановлений термін [19].

Застосування інкасової форми розрахунків регулюється спеціальним документом - "Міжнародні правила по інкасо", що розроблений Міжнародною Торговельною Палатою (ICC) [8]. В даний час діє редакція Правил 1995 р.

Відповідно до Уніфікованих правил, інкасо означає операцію з документами, здійснювану банком на підставі отриманих інструкцій, з метою:

- одержання акцепту чи платежу;

- видачі документів проти акцепту чи платежу.

Документи, з якими виконуються операції по інкасо розділяються на дві групи: фінансові документи (переказні і прості векселі, чеки й інші документи, використовувані для одержання платежу грошима) і комерційні документи.

Розрахунки за товари у формі інкасо, відповідно контракту, можуть вимагати оформлення наступних комерційних документів:

- рахунок-фактура, що виписується експортером і містить інформацію про товар;

- відвантажувальні документи;

- страхові поліси;

- сертифікати, специфікації, свідчення, що визначають кількість і якість товару.

Таким чином, інкасо комерційних документів, іноді супроводжуваних фінансовими документами, чи інкасо тільки комерційних документів і являє собою документарне інкасо.

Інкасова форма розрахунків деякою мірою вигідна експортеру тим, що банки захищають його право на товар до моменту оплати документів чи акцепту тратт (письмової згоди на оплату тратти). Право на товар імпортеру дають товаророзпорядчі документи, у володіння якими він вступає після їхньої оплати (акцепту тратт), якщо експортер не дав банкам розпорядження про видачу документів без оплати.

У міжнародній практиці можливі два варіанти оплати інкасових документів [17]:

- інкасо з негайним платежем (документи проти платежу);

- інкасо на умовах відстрочки платежу (документи проти акцепту).

У випадку використання інкасо в розрахунках, експортеру необхідно домагатися, де це можливо, застосування інкасо з платежем проти телекса уповноваженого банку, що підтверджує виставляння документів на інкасо.

Імпортеру ж при інкасовій формі розрахунків необхідно наполягати на варіанті оплати документів проти акцепту з максимально можливою відстрочкою платежу. До настання терміну платежу по інкасо імпортер має право ознайомитися в банку з інкасовими документами. Однак, ці документи залишаються в розпорядженні банку до моменту їхньої оплати (акцепту тратт) і у випадку несплати повертаються банку експортера з указівкою причин несплати (неакцепту). Проте, ця перевага не завжди реалізується на практиці. Так, імпортер може одержати товар (наприклад, по одному з оригіналів коносамента, висланому експортером разом з товаром) до моменту надання йому документів. Тоді підвищується ризик необґрунтованої затримки платежу покупцем.

Інкасова форма розрахунків особливо вигідна імпортеру, оскільки вона має на увазі оплату дійсно поставленого товару, а витрати по проведенню інкасової операції відносно невеликі.

Розрахунки у формі інкасо дозволяють банкам здійснювати контроль за

своєчасністю здійснення платежів, хоча банки не мають реальних важелів впливу на імпортера з метою прискорення оплати чи акцепту документів.

Основним недоліком інкасової форми розрахунків є тривалість пробігу документів через банки і, відповідно, періоду їхніх оплат, що може займати від декількох тижнів до місяця і більше. Крім того, імпортер може відмовитися від оплати представлених документів.

У цьому випадку експортер понесе витрати, зв'язані зі збереженням вантажу, продажем його третій особі чи транспортуванням назад у свою країну.

У цьому зв'язку, у розрахунках по інкасо можуть використовуватися різні заходи прискорення і забезпечення платежів. У розрахунках, що передбачають відстрочку платежу, інкасо документів часто супроводжується виставлянням на прохання імпортера банківської гарантії платежу на користь експортера [8], що забезпечує платіж у випадку несплати імпортером документів в обумовлений термін. Експортеру варто прагнути до одержання банківської гарантії платежу від імпортера, у той час як для імпортера звертання в банк за гарантією зв'язано з додатковими витратами.

2.2 Загальна термінологія документарного інкасо

1. (I) "Інкасо" означає операції, здійснювані банками на підставі отриманих інструкцій, з документами, зазначеними нижче в підпункті (II) з метою:

(а) одержання акцепту і/чи платежу, у залежності від випадку, чи

(b) видачі комерційних документів проти акцепту і/чи проти платежу, у залежності від випадку, чи

(c) видачі документів на інших умовах.

(II) "Документи" означають фінансові документи і/чи комерційні документи, при цьому:

(а) "фінансові документи" означають переказні векселі, прості векселі, чеки, платіжні розписки чи тому подібні документи, використовувані для одержання платежу грошима;

(b) "комерційні документи" означають рахунки, відвантажувальні документи, документи про право власності чи тому подібні документи, чи які-небудь інші документи, що не є фінансовими документами.

(III)"Чисте інкасо" означає інкасо фінансових документів, не супроводжуваних комерційними документами.

(IV) "Документарне інкасо" означає інкасо:

(а) фінансових документів, супроводжуваних комерційними документами;

(b) комерційних документів, не супроводжуваних фінансовими документами.

2. " Сторонами, що беруть участь," є:

(I) "довіритель" - клієнт, що доручає операцію по інкасо своєму банку;

(II) "банк-ремітент" - банк, якому довіритель доручає операцію по інкасо;

(III) " банк, що інкасує," - будь-який банк, що не є банком ремітентом, що бере участь в операції по виконанню інкасового доручення;

(IV) " банк, що представляє," - банк, що інкасує та робить представлення платнику.

3. "Платник" - особа, якій повинне бути зроблене представлення відповідно до інкасового доручення.

Усі документи, відіслані на інкасо, повинні супроводжуватися інкасовим дорученням, що містить повні і точні інструкції. Банкам дозволяється діяти тільки відповідно до інструкцій, що містяться в такому інкасовому дорученні, і відповідно до дійсних Правил.

Якщо який-небудь банк не може з якої-небудь причини виконати інструкції, що містяться в інкасовому дорученні, отриманому їм, він повинний негайно про це сповістити сторону, від якої він одержав інкасове доручення.

2.3 Зобов'язання банків при виконанні операцій документарного інкасо

Банки повинні упевнитися в тім, що отримані документи по зовнішніх ознаках відповідають тим, що перераховані в інкасовому дорученні, і повинні негайно сповістити сторону, від якої було отримано інкасове доручення, про відступ якого-небудь документа. Банки не мають яких-небудь інших зобов'язань по перевірці документів.

Для виконання інструкцій довірителя банк-ремітент буде використовувати як інкасуючий банк:

(I) банк, що інкасує, зазначений довірителем, чи, при відсутності такої вказівки,

(II) будь-який банк, по власному вибору чи вибору іншого банку в країні платежу чи акцепту, у залежності від випадку.

Документи й інкасове доручення можуть бути відіслані інкасуючому банку безпосередньо чи за посередництвом іншого банку.

Банки, які користуються послугами інших банків для виконання інструкцій довірителя, роблять це за рахунок і ризик останнього. Довіритель зобов'язаний надати відшкодування банкам по всіх витратах, понесеним згідно іноземними законами і звичаями.

Банки, що беруть участь у інкасуванні, не несуть ніяких зобов'язань і ніякої відповідальності за наслідки, що виникають через затримку і/чи втрату на шляху яких-небудь повідомлень, чи листів документів, чи за затримку, чи перекручування та інші помилки, що виникають при передачі каблограм, телеграм, чи телексів при повідомленні за допомогою електронних систем, чи за помилки в перекладі чи тлумаченні технічних термінів.

Банки, що беруть участь у інкасуванні, не несуть ніяких зобов'язань і ніякої відповідальності за наслідки, що виникають у результаті припинення їхніх дій через форс мажор, бунти, цивільні хвилювання, повстання, воєн чи яких-небудь інших причин, що знаходяться поза їхнім контролем, чи через які-небудь страйки чи локаути.

Товари не повинні відправлятися безпосередньо на адресу банку чи на консигнацію банку без попередньої на це згоди з боку такого банку.

У випадку, якщо товари були відправлені безпосередньо на адресу банку чи на консигнацію банку для видачі платнику проти платежу чи акцепту, чи на інших умовах без попередньої згоди з боку цього банку, банк не зобов'язаний приймати постачання товару, ризик і відповідальність за який продовжує нести сторона, що відправляє товар.

2.4 Надання документів при документарному інкасо

Документи повинні бути представлені платнику в тій формі, у якій вони отримані, за тим виключенням, якщо банк-ремітент і банк, що інкасує, вправі приклеїти необхідні марки за рахунок довірителя, якщо немає інших інструкцій, і зробити будь-які необхідні індосаменти, чи проставити будь-які печатки чи інші ідентифікуючі позначки чи позначення, звичайно використовувані в інкасовій операції чи необхідні для цієї операції.

Інкасові доручення повинні містити повну адресу платника чи домицілянта, до якому повинне бути зроблене представлення. Якщо адреса є неповною чи неточною, інкасуючий банк може, без зобов'язання і відповідальності зі своєї сторони, вжити заходів для встановлення правильної адреси.

У випадку, якщо документи підлягають оплаті по пред'явленню, представляючий банк повинний зробити представлення до платежу без затримки.

У випадку, якщо документи підлягають оплаті в термін інший, ніж по пред'явленню, представляючий банк повинний, коли запитаний акцепт, зробити представлення до акцепту без затримки, а коли запитаний платіж, зробити представлення до платежу не пізніше ніж у день настання відповідного терміну платежу.

У відношенні документарного інкасо, що включає переказний вексель платежем на визначену дату в майбутньому, інкасове доручення повинне містити вказівку, чи підлягають комерційні документи видачі платнику проти акцепту (D/A) чи проти платежу (D/P). При відсутності такої вказівки комерційні документи будуть видані тільки проти платежу.

2.5 Правила здійснення платежів при документарному інкасо

У випадку, коли документи підлягають оплаті у валюті країни платежу (у місцевій валюті), представляючий банк повинний, при відсутності іншої інструкції в інкасовому дорученні, видати у власність документи платнику тільки проти платежу в місцевій валюті, що може бути негайно використана способом, зазначеним в інкасовому дорученні.

У випадку, коли документи підлягають оплаті у валюті інший, ніж валюта країни платежу (в іноземній валюті), представляючий банк повинний, при відсутності інших інструкцій в інкасовому дорученні, видати у власність документи платнику тільки проти платежу у відповідній іноземній валюті, що може бути негайно переведена відповідно до інструкцій, даних в інкасовому дорученні.

По чистому інкасо часткові платежі можуть бути прийняті, якщо вони дозволені законодавством, що діє в місці платежу, у межах і на умовах, установлених цим законодавством.

Документи будуть видаватися у власність платнику тільки після одержання по ньому повного платежу.

По документарному інкасо часткові платежі будуть прийматися тільки при наявності спеціального дозволу в інкасовому дорученні. Однак при відсутності інших інструкцій, представляючий банк буде видавати у власність документи платнику тільки після одержання повного платежу.

Інкасовані суми (за винятком комісії і/чи витрат, відповідно) повинні бути негайно надані в розпорядження банку, від якого було отримано інкасове доручення, відповідно до інструкцій, що містяться в інкасовому дорученні.

2.6 Порядок акцепту при документарному інкасо

Виконуючий Банк зобов'язаний стежити за тим, щоб акцепт переказного векселя за формою був повним і правильним, але він не несе відповідальності за дійсність якого-небудь підпису чи за наявність у якої-небудь особи, що підписала акцепт, повноваження на таке підписання.

Представляючий Банк не несе відповідальності за дійсність якого-небудь підпису чи за наявність у якої-небудь особи, що підписали простий вексель, розписку чи інший подібний документ, повноваження на таке підписання.

Інкасове доручення повинне містити спеціальні інструкції у відношенні здійснення протесту (чи іншої юридичної дії замість нього) у випадку неакцепту чи неплатежу.

При відсутності таких спеціальних інструкцій банки, що беруть участь у інкасо, не зобов'язані представляти документи для протесту (чи здійснення іншої юридичної дії замість нього) у неплатежі чи неакцепті.

Будь-яка комісія і/чи витрати, понесені банками в зв'язку з таким протестом чи іншою юридичною дією, будуть віднесені на рахунок довірителя.

Якщо довіритель призначає представника діяти як представника на випадок потреби при неакцепті і/чи неплатежі, інкасове доручення повинне ясно і повно вказувати повноваження такого представника на випадок потреби.

При відсутності такої вказівки банки не будуть приймати яких-небудь інструкцій від представника на випадок потреби.

Банки не зобов'язані починати які-небудь дії у відношенні товару, до якого відноситься документарне інкасо. Тим, не менш, у випадку, коли банки починають дії для захисту товару, незалежно від того, чи є на це вказівка чи ні, вони не несуть відповідальності за долю і/чи стан товару, і/чи за які-небудь дії, і/чи недогляд з боку яких-небудь третіх сторін, яким доручене збереження і/чи захист товару. Однак банк, що інкасує, повинний негайно сповістити банк, від якого було отримано інкасове доручення, про яку-небудь таку почату дію.

Будь-яка комісія і/чи витрати, понесені банками в зв'язку з якою-небудь дією по захисту товару, будуть віднесені на рахунок довірителя.

2.7 Правила повідомлення банками при документарному інкасо

Банки, що інкасують, зобов'язані сповіщати у відповідності з наступними правилами:

(I) Форма повідомлення.

Усі повідомлення чи інформація від банку, що інкасує, банку, від якого було отримано інкасове доручення, повинні містити відповідні деталі, включаючи, у всіх випадках останній банківський номер для посилань на інкасове доручення.

(II) Спосіб повідомлення.

При відсутності спеціальних інструкцій банк, що інкасує, повинний посилати всі повідомлення банку, від якого було отримано інкасове доручення, найшвидшою поштою, але якщо банк, що інкасує, вважає питання терміновим, може бути використаний за рахунок принципала більш швидкий спосіб, такий як каблограма, телеграма, чи телекс повідомлення за допомогою електронної системи і т.д.

(III) (а) Повідомлення про платіж. Банк, що інкасує, повинний без зволікання послати повідомлення банку, від якого було отримано інкасове доручення, докладно вказавши інкасовану суму чи суми, утримані комісією і/чи витрати і/чи відповідно і спосіб розпорядження засобами.

(b) Повідомлення про акцепт. Банк, що інкасує, повинний без зволікання послати повідомлення про акцепт банку, від якого було отримано інкасове доручення.

(с) Повідомлення про неплатіж чи неакцепт. Банк, що інкасує, повинний без зволікання послати повідомлення про неплатіж чи неакцепт банку, від якого було отримано інкасове доручення.

Банк, що представляє, повинний спробувати з'ясувати причини такого неплатежу чи неакцепту і відповідно сповістити банк, від якого було отримано інкасове доручення.

По одержанню такого повідомлення банк-ремітент, протягом розумного терміну, дає відповідні інструкції щодо подальших дій з документами. Якщо такі інструкції не будуть отримані банком, що представляє, протягом 90 днів від його повідомлення про неплатіж чи неакцепт, документи можуть бути повернуті банку, від якого було отримано інкасове доручення.

2.8 Відсотки, комісія і витрати банків при документарному інкасо

Якщо інкасове доручення включає вказівку про інкасування відсотків, що не включені в прикладений фінансовий документ(и), якщо такий мається, а платник відмовляється сплатити такі відсотки, представляючий банк може передати документ(и) проти платежу чи акцепту, у залежності від випадку, без інкасування таких відсотків, якщо тільки інкасове доручення прямо не передбачає, що не може мати місце відмовлення від права на такі відсотки. Коли такі відсотки інкасуються, інкасове доручення повинне нести вказівку про процентну ставку і період нарахування. Коли в оплаті відсотків відмовлено, представляючий банк повинний інформувати відповідно банк, від якого було отримано інкасове доручення.

Якщо документи включають фінансовий документ, що містить безумовну і визначену процентну ставку, вважається, що сума відсотків складає частину суми документів, що підлягають інкасуванню. Відповідно, сума відсотків оплачується додатково до основної суми, зазначеної у фінансовому документі, і відмовлення від права на неї не може мати місця, якщо тільки немає прямого дозволу на це в інкасовому дорученні.

Якщо інкасове доручення включає вказівку, що комісія з інкасо і/чи витрати повинні бути віднесені за рахунок платника, а платник відмовляється їх сплатити, то представляючий банк може передати документи проти платежу чи акцепту, у залежності від випадку, без інкасування комісії і/чи витрат, якщо тільки інкасове доручення прямо не передбачає, що відмовлення від права на таку комісію і/чи витрати не може мати місця. Коли в оплаті комісії і/чи витрат по інкасо відмовлено, представляючий банк повинний інформувати відповідно банк, від якого отримане інкасове доручення. Усякий раз, коли має місце відмовлення від права на комісію і/чи витрати по інкасо, вони повинні бути віднесені за рахунок довірителя і можуть бути утримані з виторгу.

Якщо інкасове доручення спеціальне забороняє відмовлення від права на комісію і/чи витрати по інкасо, то ні банк-ремітент, ні інкасуючий банк, ні представляючий банк не буде нести відповідальність за які-небудь витрати чи затримки, що випливають з такої заборони.

В усіх випадках, коли в прямо виражених умовах інкасового доручення чи в силу дійсних Правил витрати і/чи комісія з інкасо повинні бути покладені на довірителя, інкасуючий банк(и) вправі швидко одержати відшкодування витрат у відношенні витрат і комісії від банку, від якого було отримано інкасове доручення, а банк-ремітент вправі швидко одержати відшкодування від довірителя будь-якої суми, виплаченої їм таким чином, разом із усіма своїми витратами і комісією, незалежно від результату інкасування.

Висновки

Міжнародні розрахунки можна розглядати, як механізм регулювання платежів по зобов'язаннях, що виникають у результаті економічної взаємодії фірм різних держав. Розрахунки виконуються безготівковим шляхом на рахунках банків різних держав, що відіграють найважливішу роль у системі міжнародних розрахунків.

Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів редакції 1993 р., публікація МТП N 500, застосовуються до всіх документарних акредитивів (включаючи резервні акредитиви тією мірою, якою вони можуть бути до них застосовані), коли вони включаються до тексту акредитива. Вони є обов'язковими для всіх сторін, якщо інше не передбачене в акредитиві.

Для цілей даних правил терміни "документарний акредитив" і "резервний акредитив" (далі іменовані як акредитиви) означають будь-яку угоду, як би вона не була названа або позначена, згідно з якою банк (банк-емітент), діючи на прохання і на підставі інструкцій клієнта (заявника) або від свого імені:

- повинен провести платіж третій особі (бенефіціару) або його наказу, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), виставлені бенефіціаром, або

- уповноважує інший банк провести такий платіж або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або

- уповноважує інший банк негоціювати проти передбачених документів при дотриманні строків та умов акредитива.

Від бенефіціара (експортера) за умовами акредитива може вимагатися надання таких документів:

1) Комерційний рахунок. Обов'язковий до складання документ, що містить інформацію про умови акредитива, про порядок відвантаження і про самий товар.

2) Транспортні документи. Вони виписуються вантажоперевізником у

посвідчення того, що товар прийнятий їм до перевезення. Як транспортні документи виступають: при залізничних перевезеннях - залізнична накладна; при авіаперевезеннях - авіанакладна; при автодорожніх - автодорожня накладна; при морських - коносамент.

3) Комерційні документи. До їхнього числа відносяться документи, що дають якісну і кількісну характеристику товару. Комерційними документами є: специфікація, пакувальний аркуш, сертифікат якості, свідчення походження, страховий поліс і деякі інші документи.

Застосування інкасової форми розрахунків регулюється спеціальним документом - "Міжнародні правила по інкасо", що розроблений Міжнародною Торговельною Палатою (ICC) . В теперішній час діє редакція Правил 1995 р.

“Документи” означають фінансові документи та комерційні документи:

- “фінансові документи” - переказні векселі, прості векселі, чеки та інші подібні документи, які використовуються для отримання платежу грошима;

- “комерційні документи” - рахунки, транспортні документи, товаророзпорядчі документи чи інші подібні документи, які не є фінансовими документами.

“Документарне інкасо” означає інкасо :

- фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами;

- комерційних документів, не супроводжуємих фінансовими документами;

Згідно Міжнародним правилам, інкасо означає операцію з документами, здійснювану банком на підставі отриманих інструкцій, з метою:

- одержання акцепту чи платежу;

- видачі документів проти акцепту чи платежу.

Документи, з якими виконуються операції по інкасо розділяються на дві групи: фінансові документи (переказні і прості векселі, чеки й інші документи, використовувані для одержання платежу грошима) і комерційні документи.

Розрахунки за товари у формі інкасо, відповідно до контракту можуть вимагати оформлення наступних комерційних документів:

- рахунок-фактура, що виписується експортером і містить інформацію про товар;

- відвантажувальні документи;

- страхові поліси;

- сертифікати, специфікації, свідчення, що визначають кількість і якість товару.

Таким чином, інкасо комерційних документів, іноді супроводжуваних фінансовими документами, чи інкасо тільки комерційних документів і являє собою документарне інкасо.

Список використаної літератури

1. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про банки і банківську діяльність» // від 7 грудня 2000

року N 2121-III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 22 червня 2004 року N 1828-IV)

2. Закон України “Про порядок виконання розрахунків в іноземній валюті”//

№ 185/94-ВР від 23.09.1994 (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 5 лютого 2004 року N 1454-IV)

3. Закон України “Про обіг векселів в Україні” (5 квітня 2001 2374-III) 

4. ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю//від 19 лютого 1993 року N 15-93

(Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України та Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року N 436-IV )

5. “Женевская Конвенция, устанавливающая единообразний закон о переводом и простом векселе” (1930 г. о единообразном Законе о переводном и простом векселе от 07.06.30 г.) N 358 (ДЛЯ УКРАИНЫ: 06.01 2000 г )

6. ІНКОТЕРМС - Офіційні правила тлумачення торговельних термінів

Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) // Видання МТП N 560

7. УНІФІКОВАНІ ПРАВИЛА ТА ЗВИЧАЇ ДЛЯ ДОКУМЕНТАРНИХ

АКРЕДИТИВІВ // МІЖНАРОДНА ТОРГОВЕЛЬНА ПАЛАТА (редакція

1993 р., публікація Міжнародної Торговельної Палати N 500)*

8. МЕЖДУНАРОДНЫЕ ПРАВИЛА ПО ИНКАССО* // (редакция 1995 года,

публикация Международной торговой палаті № 522 )

9. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України // Постанова Правління НБУ від 17.06.2004 № 280 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 2004 року N 556)

10. План рахунків бухгалтерського обліку банків України // Постанова Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 2004 року N 556)

11. Правила бухгалтерського обліку операцій з документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями в банках України //Постанова Правління Національного банку України від 17 листопада 2004 року N 549

12. „Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними

операціями ” // Постанова Правління Національного банку України від 03.12.2003 N 514

13. Банківські операції. Під ред. А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф.Пудовкіна та

інші -- Київ: КНЕУ, 2000.

14. Васюренко О.В. Банківські операції : Навч.посібник - К.: Т-во “Знання”,

КОО, 2002

15. Коцовська Р., Ричаківська В та інш. Операції комерційних банків - Львів :

ЛБІ НБУ, 2001

16. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник/ під редакцією А.С.Філіпенка- Київ:”Либідь”,1997.

17. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения / под редакцией Л.Н.Красавиной - М.: «Финансы и статистика», 2001

18. Международные расчеты по коммерческим операциям. Часть :Аккредитив. Перевод под ред. Носко А.П., АО "Консалтбанкир", М.: 1994 .

19. Международные расчеты по коммерческим операциям. Часть 2: Инкассо.

Перевод. Перевод под ред. Носко А.П., АО "Консалтбанкир", М.: 1994 .

20. Международные расчеты по коммерческим операциям. Часть 3:

Определение оптимальных форм и условий расчетов. Типовые условия платежей по экспорту и импорту. Гарантии. Перевод под ред. Носко А.П.,

АО "Консалтбанкир", М.: 1994 .