Ставлення польського суспільства

Ставлення польського суспільства до ідеї вступу Польщі в ЄС (1989-2008 рр.)

Сергій Бочаров, кандидат історичних наук, завідувач кафедри виховання та розвитку особистості Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

Стаття містить аналіз громадської думки польського суспільства щодо ідеї приєднання Польщі до Європейського Союзу. Показана динаміка змін, які відбулися в поглядах суспільства на процес інтеграції Речі Посполитої в європейські структури. Акцентується увага на позитивних та негативних очікуваннях громадян країни від євроінтеграційного процесу та на тому, наскільки вони справдилися згідно з суспільною думкою.

Ключові слова: Польща, ЄС, громадська думка, євроінтеграція.

Процес приєднання Польщі до Європейського Союзу не міг закінчитися позитивно, як і розпочатися взагалі, без певної підтримки з боку польського суспільства, тому дослідження громадської думки поляків щодо приєднання їхньої країни до ЄС є надзвичайно важливою складовою загального вивчення процесу євроінтеграції Польщі.

На жаль, вітчизняна історіографія не приділяє серйозної уваги проблемі підтримки польським суспільством ідеї приєднання Речі Посполитої до ЄС. У той же час польські дослідники в останні роки ретельно вивчають зазначену проблему, що відображено в ряді робіт [1].

Таким чином, зазначена проблема є актуальною й заслуговує на увагу з боку українських науковців.

Мета статті полягає у визначенні ставлення польського суспільства до ідеї приєднання Польщі до ЄС на різних етапах об'єднавчого процесу.

Польське суспільство після падіння комуністичного режиму в країні у 1989 році надзвичайно позитивно ставилося до Європейського Союзу та до ідеї входження Польщі до цього об'єднання. І все ж таки ставлення громадян країни до ідеї приєднання Речі Посполитої до ЄС у 1989-2008 роках змінювалося, через що можна умовно поділити суспільні настрої в ці роки на три етапи:

1 етап охоплює період, коли Польща почала робити перші кроки на шляху приєднання до Європейської спільноти (1989-1998 рр.).

2 етап - період проведення безпосередніх переговорів про приєднання Польщі до структур ЄС (1998 - травень 2004 р.).

3 етап - перебування Речі Посполитої в складі ЄС (червень 2004-2008 рр.).

Для першого етапу характерним був високий рівень підтримки євроінтеграційних процесів, які здійснювала польська влада. Так, у 1994-1997 роках 75-80 % громадян країни (у середньорічному розрахунку), опитаних різноманітними соціологічними службами, висловлювалися за приєднання Польщі до Європейського Союзу. Кількість противників цього процесу коливалася в межах 6-12 % [2]. На цьому етапі вступ Речі Посполитої до ЄС видавався польським громадянам далекою та надзвичайно привабливою перспективою.

Ситуація змінилася на другому етапі. Так, кількість прихильників євроінтеграції Польщі лише з травня 1998 року по травень 1999 року зменшилася на 11 % - з 66 % до 55 %, а кількість противників зросла з 19 % до 26 % [3]. У 1999-2001 роках шлях Польщі до ЄС підтримувало 55-60 % населення країни, а кількість противників цього процесу досягла в березні 2002 року рекордних 30% [4].

Зміна настроїв у польському суспільстві стала наслідком достатньо складних переговорів між Польщею та ЄС щодо приєднанні до Союзу та публічного обговорення проблем пов'язаних із перспективним членством Польщі в ЄС. Згідно з соціологічними дослідженнями, поляки (навіть ті, хто виступав за приєднання Польщі до Європейської спільноти) у ці роки найбільше побоювалися таких рис Європейського Союзу, як: забюрократизованість управлінських структур, захист Союзом переважно власних інтересів (пересічних поляків, наприклад, турбувала перспектива масового викупу польських земель іноземцями в разі приєднання країни до ЄС), недостатня увага до загальноприйнятих у Польщі моральних норм та християнських цінностей. У той же час більшості поляків подобалися в Європейському Союзі: економічна потужність, уміння захищати власні інтереси, стабільність і великий досвід діючих інститутів, відсутність внутрішніх кордонів та особистісні свободи; крім того, громадяни Речі Посполитої великі надії на покращення економічної ситуації на батьківщині покладали саме на вступ їхньої країни до ЄС [5].

Щоправда, з квітня 2002 року кількість прихильників євроінтеграції почала зростати і сягнула на початку 2003 року 65 % [6]. Це зростання багато в чому стало наслідком активної інформаційної політики, яку проводив уряд країни. Причому в 2002-2003 роках інформаційна компанія за приєднання Польщі до ЄС велася надзвичайно активно. Юридичною підставою інформаційної політики уряду в цій сфері стала «Програма інформування суспільства» (ПІС), затверджена Радою Міністрів Речі Посполитої 4 травня 1999 року. Мета Програми полягала у формуванні позитивного ставлення польського суспільства до ідеї приєднання Польщі до ЄС. «Програма інформування суспільства» була розрахована на 4 роки та мала зацікавити поляків позитивними перспективами членства Польщі в ЄС, а також інформувати суспільство про хід євроінтеграційних переговорів, які проводив уряд [7]. Координували інформаційну діяльність у рамках ПІС, перш за все, Управління комітету європейської інтеграції, а також Представник уряду зі справ європейської інформації (Славомир Вятр), який відповідав за інформаційний зв'язок між урядом та суспільством. Крім того, напередодні референдуму 2003 року цю функцію виконувало Бюро зі справ Європейського референдуму.

Реалізовувати поставлені в Програмі завдання уряд намагався через тісну співпрацю із засобами масової інформації, суспільними організаціями, органами місцевого самоврядування, клубами й центрами з проблем євроінтеграції, які створювалися при школах. Уряд передбачав за допомогою ПІС стимулювати дебати навколо ідеї входження Польщі до ЄС на рівні вищезгаданих суспільних інститутів і структур. У Програмі були визначені суспільні групи, на які, головним чином, вона спрямовувалася, це: представники мас-медіа, духовенство, політики, активні діячі суспільних та професійних організацій, учителі, власники малого та середнього бізнесу, селяни, студенти та учнівська молодь.

Можна констатувати певні успіхи в реалізації «Програми інформування суспільства», про що свідчать як результати референдуму з приєднання Польщі до ЄС, так і дані щодо поінформованості суспільства про проблеми євроінтеграції країни. Так, у 1998 році лише 18 % поляків вважали себе добре інформованими про процес інтеграції їхньої країни до ЄС, а в 2003 році ця цифра зросла до 43 %. Однак навіть напередодні референдуму з приєднання до Європейської спільноти, у квітні 2003 року, 53 % громадян Польщі вважали себе недостатньо поінформованими про хід зазначеного інтеграційного процесу, що є свідченням далеко не ідеально проведеної інформаційної компанії [8].

Варто відзначити, що різні верстви населення країни не однаково ставилися до європейських перспектив Польщі. Найбільший відсоток євроскептиків спостерігався серед селян та низькокваліфікованих працівників, найменший - серед мешканців великих міст, управлінських кадрів, осіб із вищою освітою та студентів [9].

Що ж найбільше лякало та вабило поляків в ідеї приєднання їхньої країни до ЄС? Як показали опитування, громадяни Польщі найбільше побоювалися таких наслідків євроінтеграції, як обмеження суверенітету країни та зниження національної самосвідомості польської нації, падіння моральності суспільства, втрата національних та релігійних традицій, посилення економічної залежності, експансія Німеччини (зокрема широкомасштабний викуп польської землі німцями), наплив товарів із Заходу і, як наслідок, економічне падіння та зростання безробіття, погіршення стосунків із Росією, змова політичних еліт Польщі та ЄС з метою розпродажу країни. У той же час більшість поляків бачили в приєднанні до ЄС цивілізаційну закономірність та шанс на перетворення Польщі на сучасну європейську державу, вихід країни на новий рівень культурного розвитку. Громадяни країни також сподівалися на впровадження в Польщі різноманітних стандартів та норм ЄС, підвищення якості товарів і послуг, зростання міжнародного авторитету Речі Посполитої; великі сподівання поляки покладали на прискорення економічного розвитку країни завдяки напливу іноземних капіталів і технологій, завдяки чому мали б зрости доходи населення та зменшитися безробіття [10].

Варто відзначити, що ставлення поляків до євроінтеграції значною мірою залежало від їхньої політичної орієнтації. Так, переважна більшість прихильників партій «Самооборона» та «Ліга польських родин» виступали проти приєднання Польщі до ЄС. Відзначимо, що обидві політичні сили критикували ідею подібного приєднання. Прихильники ж таких партій, як «Союз демократичної лівиці», «Унія свободи», «Громадянська платформа», «Виборча компанія солідарність», «Право і справедливість», «Польська селянська партія» в абсолютній більшості висловлювалися за євроінтеграційну ідею, як, зокрема, і керівництво цих партій [11].

Напередодні вступу Польщі до ЄС 7-8 червня 2003 року в країні відбувся референдум з питання приєднання країни до Союзу, за подібний крок висловилося 77,45 % громадян з тих, хто прийшов на виборчі дільниці, проти - 22,25 %, загальна явка виборців становила 58,85 %. Якщо звернути увагу на результати референдуму в регіональному розрізі, то тут проглядалася така тенденція: підтримка євроінтеграції зростала зі сходу на захід, тобто чим ближче до західних кордонів розташовувалося воєводство, тим більша частина його мешканців висловлювалася за приєднання Речі Посполитої до ЄС. Так, найбільший відсоток бажаючих бачити свою країну в ЄС виявився у Поморському - 62,8 %, Шльонському - 61,4% та Дольношльонському - 60,1 % - воєводствах, найнижчий - у Свентокжиському - 52,1 % і Подляскому - 52,7 % - воєводствах, розташованих на сході країни [12].

Після приєднання Речі Посполитої до ЄС польське суспільство не лише не розчарувалося в євроінтеграційному процесі, а й збільшило прихильність до нього. Зокрема, у жовтні 2004 року 72 % населення підтримувало ідею перебування Польщі в Європейському Союзі, у 2005 році цей показник коливався в межах 73-78 %, у 2006 році - 80-88 %, у 2007 році - 86-89 %, а у квітні 2008 року склав 88 % [13]. Таким чином, приєднання Польщі до ЄС скоріше виправдало позитивні очікування польського суспільства, ніж негативні.

Як показує виконане дослідження, суспільна думка щодо ідеї євроінтеграції Польщі змінювалася; кількість прихильників ідеї приєднання Речі Посполитої до ЄС на рубежі ХХ/ХХІ сторіч суттєво зменшилася порівняно з періодом кінця 80-х - середини 90-х років ХХ ст., але знову збільшилася й навіть перевищила показники 1989-1998 років після приєднання країни до Європейського Союзу. Однак, необхідно відзначити, що протягом усього періоду євроінтеграції (1989-2008 рр.) більшість громадян Польщі підтримувала ідею приєднання країни до ЄС і саме це стало запорукою успішного входження Речі Посполитої до Об'єднаної Європи.

Література:

1. A.Domagіa Integracjia Polski z Uni№ Europejsk№. - Warszawa: Wydawnictwa Akademickie i profesionalne, 2008; A.Doliwa-Klepacka, Z.M.Doliwa-Klepackі Czіonkowstwo Unii Europejskiej. - Biaіostok: Temida 2, 2008; Zagуrski Krzysztof, Strzeszewski Michaі Polska, Europa, њwiat. - Warszawa: SCHOLAR, 2005. - 368 s.; E.Skotnicka-Illasiewicz. Spoіeczny bilans korzyњci i kosztуw czіonkostwa Polski w Unii Europejskiej. - Warszawa: UKIE, 2003; Trzy Lata czіonkostwa Polski w Unii Europejskiej: Bilans kosztуw spoіeczno-gospodarczych zwi№zanych z czіonkostwem w Unii Europejskiej - Polska na tle regionu (1 maja 2004 r. - 1 maja 2007 r.) // Pod red. Agnieszkі Bielskoj. - Warszawa: Urz№d Komitetu Integracji Europejskiej - Departament Analiz i Strategii, 2007; T. Їukrowski Polacy wobec integracji europejskiej - droga do referendum // Miкdzynarodowy Przegl№d Polityczny. - 2003. - № 2.

2. Див: Poparcie dla integracji Polski z Uni№ Europejsk№ / komunikat z badan. - Warszawa: Centrum Badania Opinii Spoіecznej, listopad 1999 roku. - S. 2 // www.cbos.pl; A.Domagіa Integracjia Polski z Uni№ Europejsk№. - Op.sit. - S.109.

3. Див: Opinie o niegocjacjach Polski z Uni№ Europejsk i poparcie dla integracji / komunikat z badan. - Warszawa: Centrum Badania Opinii Spoіecznej, maj 1998 roku. - S. 2. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.cbos.pl; Poparcie dla integracji Polski z Uni№ Europejskoj / komunikat z badan. - Warszawa: Centrum Badania Opinii Spoіecznej, listopad 1999 roku. - S. 6. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.cbos.pl

4. T.Їukrowski Polacy wobec integracji europejskiej - Op.sit. - № 2. -S.158-159.

5. Integracja europejska z perspektywy regionуw - w przededniu referendum akcesyjnego. - Warszawa: Centrum Europejskie Natolin, 2003. - S.3-5, 6.

6.T. Їukrowski Polacy wobec integracji europejskiej - Op.sit. - № 2. -S.159.

7. Див: Programa Informowania Spoleczenstwa - Warszawa: urz№d komitetu integracji europejskiej, 4 maja 1999. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.wlodkowic.pl

8. T. Їukrowski Polacy wobec integracji europejskiej - Op.sit. - № 2.- S. 157.

9. Там само. - S.164.

10. Zagуrski Krzysztof, Strzeszewski Michaі Polska, Europa, њwiat. - Op.sit.- S.260.

11. T. Їukrowski Polacy wobec integracji europejskiej - Op.sit. - № 2. - S.124.

12. A.Doliwa-Klepacka, Z.M.Doliwa-Klepacka, Czіonkowstwo Unii Europejskej. - Op.sit. - S.105.

13. Bilans czterech lat integracji Polski z Uni№ Europejsk№ / komunikat z badan. - Warszawa: Centrum Badania Opinii Spoіecznej, kwiecieс 2008 roku. - S. 1. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.cbos.pl