Російсько-німецькі відносини в 90-х рр. ХХ століття: Економічний аспект

РОСІЙСЬКО-НІМЕЦЬКІ ВІДНОСИНИ

в 90-Х рр. ХХ ст.: ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ

У статті досліджується економічний аспект становлення та розвитку російсько-німецьких відносин 1990-х рр. Визначено, що концепція стратегічного партнерства, якої дотримувалися обидві країни, передбачала для Росії роль сировинного експортера, а для Німеччини - в першу чергу великого інвестора в російську економіку. Показано залежність динаміки російсько-німецьких відносин від позиції країн ЄС та НАТО, розвитку процесу трансформацій у самій Росії.

У 1990 р. на політичній карті світу з'явилася об'єднана Німеччина, що призвело й до змін у міжнародних відносинах. Це було обумовлено значним посиленням німецької держави, порушенням колишньої рівноваги в європейському співтоваристві, утворенням політичного вакууму в Східній і Центральній Європі. Цей час поклав початок переосмисленню основних засад зовнішньої політики Росії, пошуку свого місця на світовій арені в умовах переходу від двополярного до однополярного світу. При цьому єдиного погляду на основні засади нової зовнішньої політики Росії не було, тому їх становлення, особливо визначення стратегічних орієнтирів, проходило в боротьбі різних концепцій, які, хоча й мали в основному спрямованість на глобалізм, проте й суттєво розрізнялися: від «чистого» глобалізму до «євразійства» та збереження за Росією ролі однієї з провідних держав світу [1]. Вибору сприяло й те, що нова Німеччина успішно скористалася сприятливими для себе умовами для переходу до нової зовнішньої політики, що відповідало її економічній потужності й зростаючому міжнародному політичному впливу.

Нова світова роль Німеччини може істотно змінити не тільки долю європейського співтовариства, але й позначитися на формуванні політичної карти світу в цілому. Це зазначають як російські дослідники О. О. Ахтамазян [2], Б. О. Шмельов [3], так і німецькі аналітики, зокрема V. Leonhard [4], H-H. Hohmann [5], H. Timmermann [6] та ін. В. Платковський [7], С.Романов [8], С. Крилов [9] відзначають, що Німеччина є головним зовнішньополітичним партнером Росії, О. Чернов зупинився на основних засадах зовнішньої політики Росії, відзначивши її постійний курс на підтримання стратегічної стабільності [10]. H. Ehnke, K. Koppe, H. Wehner [11] показали можливості Німеччини як стратегічного партнера Росії, а Б. Бушин - розвиток сучасних російсько-німецьких ділових зв'язків [12]. А. Головін показав конкретні кроки в розвитку взаємовідносин двох країн [13], H.Jacobsen, U. Heuer, U. Rautenberg побудували свій аналіз на відносинах двох країн у період 1949-1989 рр. [14]. Російський дослідник Г. А. Астреїн [15] та німецький D. Fahmi [16] приділили увагу економічному розвитку Німеччини в ці роки. Особливості зовнішньополітичного курсу Росії та Німеччини розглянув С. Скурихін [17]. Німецькі дослідники Т. Вагензон [18], R. Herzog, Chr. Meier, H. Timmermann розглянули особливості становлення нових взаємовідносин між Німеччиною та Росією, зробивши акцент на існуючих проблемах між ними [19]. Особливе значення окремі дослідники приділяють інтеграції Росії до європейського співтовариства, значенню цього як для Росії і Німеччини, так і для світового співтовариства. Серед них слід відзначити праці Ю. Борко [20], Т. Пархоліної [21], H. Vogel [22], R. Hackvill, R. Breitveit, A. Tanaka [23], матеріали Deutsches Historisches Museum [24], Nach der new Economy [25] та ін.

У цих працях подано погляди двох зацікавлених сторін, які будували нові взаємовідносини в нових умовах, проте більшість із них не йшли далі аналізу конкретних кроків у зовнішній політиці двох країн, при цьому економічному аспекту російсько-німецьких взаємовідносин не приділялася належна увага, хоча всі дослідники відзначали його важливість. Для безстороннього аналізу треба мати об'єктивний погляд дослідників, які не належать до жодної із зацікавлених сторін. Це сприятиме більш глибокому й неупередженому прогнозу зовнішньополітичних процесів Росії та Німеччини, відповідності тих чи інших рішень стратегічним інтересам двох держав та збереженню безпеки у світі.

Мета дослідження - проаналізувати економічний аспект російсько-німецьких взаємовідносин у 90-ті pp. XX ст., формування основних засад їх зовнішньої політики та вплив на світове співтовариство.

І в Німеччині, і на Заході загалом очікували, що Росія після завершення структурних реформ без особливих проблем впишеться до кола країн ліберальної демократії, при цьому виходили з того факту, що без участі Росії гарантувати безпеку на європейському континенті та у світі неможливо [26]. До того ж Німеччина зацікавлена в забезпеченні дотримання Росією умов договорів та угод, які було укладено між ФРН і СРСР [27]. Німеччина як провідна торговельна держава була зацікавлена в розвитку економічних зв'язків із Росією, яка виступала головним постачальником нафти й газу до ФРН. Та й сам досить значний внутрішній ринок Росії становив великий інтерес, особливо для провідних фірм Німеччини.

Правові засади економічних відносин між ФРН і Росією було закладено в роки так званої „перебудови” СРСР. 13 червня 1989 р. було підписано Договір про взаємний захист капіталовкладень, а 9 грудня 1990 р. - Договір про розвиток широкомасштабного співробітництва у сфері економіки, промисловості, науки та техніки. Правонаступництво Росії згодом було підтверджено в Заяві про підсумки візиту Президента РФ Єльцина до ФРН у листопаді 1991 р. Торговельно-політичні умови для Росії та Німеччини були досить сприятливими. Угода про партнерство і співробітництво між РФ та ЄС, яка була підписана 27 червня 1994 р. на о. Корфу, а також тимчасова Угода із ЄС щодо торгівлі закріпили вже діючий між двома країнами торговельно-політичний режим, встановлювали зобов'язання ЄС із подальшої лібералізації торгівлі з Росією. Ця програма пропонувала Росії широкий спектр співробітництва з Європейською Радою й фінансову підтримку в усіх сферах [28]. У перехідний період реформування російської економіки діяла загальна система преференцій для російського експорту на ринки ЄС, а також продовжено пільговий режим поставок до нових федеральних земель за номенклатурою та обсягами, які були закріплені раніше угодою з НДР. Одночасно діяли й захисні заходи: антидемпінгові процедури, кількісні показники з експорту сталі, текстилю та ін. Крім того, бар'єром на шляху російських товарів були норми та стандарти, у першу чергу, з безпеки й екологічності. У рамках ЄС встановлено досить суворий режим контролю за вивозом товарів воєнного та подвійного призначення та встановлено відповідальність за його дотримання на національному рівні.

У розвитку торговельних зв'язків частка Німеччини в експорті та імпорті Росії досить суттєва - 8,1 % та 15,7 % відповідно. У той же час частка Росії в німецькому експорті та імпорті складає 1,6 % та 2,2 % відповідно. Товарообіг між двома країнами мав постійну тенденцію до зростання, головним чином за рахунок зміцнення експортних позицій Росії, що показує наступна таблиця.

Аналіз таблиці показує, що після деякого зменшення в 1993 р. товарообіг Росії з Німеччиною в 1994 р. зазнав підйому й склав 23,9 млрд нім. марок, тобто зріс на 22,7 %, а імпорт зменшився до 10,8 млрд німецьких марок, тобто склав - 5,6 %. Такий розвиток призвів до змін зовнішньоторговельного сальдо на користь Росії на 2,4 млрд німецьких марок. У 1995 р. тенденція зростання російського експорту збереглася.

Структура взаємного товарообігу протягом досліджуваних років залишалася без особливих змін. У російському експорті переважали сировина, яка складала 60 %, головним чином нафта (31 %) та газ (25,1 %). 1994 р. до Німеччини було поставлено 23 млн т російської нафти на 4,08 млрд німецьких марок і 29,6 млрд куб. м природного газу на 3,4 млрд німецьких марок. При цьому збільшення поставок відбувалося на фоні зниження цін на нафту та газ у Німеччині. Тільки за перше півріччя до Німеччини було поставлено 10,9 млн т нафти на суму 1,8 млрд німецьких марок і 16 млрд куб. м газу на суму 1,7 млрд німецьких марок. Як відомо, енергетична програма ФРН орієнтована на зміну енергобалансу шляхом зменшення користування вугіллям, у першу чергу бурим, і сирою нафтою для енергозбереження й збільшення частки газу як у промисловому, так і побутовому секторі. Зростання імпорту газу було можливим тільки за рахунок збільшення його поставок із Росії.

Значну частку в російському експорті до ФРН складали напівфабрикати (30 %), у т. ч. кольорові метали, деревина й целюлоза, добрива, хімічні товари та ін. Як позитивний момент можна відзначити зростання поставок до Німеччини готових виробів - їх частка зросла з 2 до 2,9 %. Відносно стабільним попитом на німецькому ринку користувалися російські легкові автомобілі, електротехнічні вироби, устаткування, насоси, оптика, силові установки та ін. Головною перешкодою на шляху зростання їх частки в експорті залишалися їх кількість, обмеженість асортименту, відсутність виробів високої технології та вади дизайну. З іншого боку, цьому заважали жорсткі норми та стандарти, які було прийнято в ЄС.

Провідні позиції в структурі імпорту з Німеччини займає готова продукція - близько 80 %. Основну частину її складає машинно-технічна продукція - близько 60 %. І це так само автомобілі, електротехнічні вироби, обладнання для машинобудування, металургії, енергетики, агропромислового комплексу тощо. У значному обсязі в Німеччині закуповувалися й тканини, одяг, взуття, фармацевтична та косметична продукція та ін. Крім того, майже 18 % імпорту становило продовольство. Частка сировини й напівфабрикатів у закупівлях у Німеччини незначні. Отже, структура російсько-німецького товарообігу залишається традиційною [30, 31, 32].

І все ж на середину 1990-х рр. у Німеччині працювало понад 500 російських зовнішньоекономічних об'єднань і фірм, акціонерних товариств, окремих підприємств, спільних товариств. Багато з них здійснювали операції з досить широкого й нерідко випадкового асортименту. Це призводило до втрати ними фахівців, створювало середовище для недоброчесної конкуренції вітчизняних виробників на німецькому ринку.

Одночасно розгорнулася структурна перебудова німецької промисловості як у нових, так і у старих землях з метою досягнення найвищого світового рівня в ряді галузей.

Важливим напрямком співпраці Росії з Німеччиною стало інвестиційне співробітництво. Базовим правовим документом у цій сфері залишалася Угода СРСР і ФРН про взаємозахист капіталовкладень від 13.06.1989 р. Питання оподаткування регулювалися Угодою СРСР і ФРН про відсутність подвійного оподаткування прибутків та майна. У 1995 р. було прийнято нову Інструкцію державної податкової служби Російської Федерації, згідно з якою було вирішено ряд питань, які хвилювали обидві сторони.

За оцінкою міністерства економіки ФРН, обсяг німецьких інвестицій у російську економіку досяг у 1995 р. близько 240 млн нім. марок, з яких 150 млн були гарантовані державою. Зрозуміло, що це не така вже велика для Росії цифра, якщо врахувати, що інвестиції німецької сторони в економіку, наприклад, Чехії та Угорщини майже в десять разів вищі. У той же час німецькі фірми виявляли зацікавленість економікою Росії, що засвідчили заявки фірм та фінансових інститутів на отримання урядових гарантій для інвестування в Росію близько 1 млрд нім. марок.

На території Росії було створено 1,5 тис. змішаних підприємств за участю німецьких фірм. Щоправда, вони розташовані головним чином у центрі європейської частини РФ. Для об'єднання зусиль німецьких фірм з інвестицій та вивчення російського ринку в Москві були створені Бюро делегата німецької економіки та Спілка представників німецької економіки, які є виразниками інтересів більше 800 німецьких фірм. Інвестиційна співпраця з Німеччиною значною мірою має регіональний характер, що особливо яскраво проявилося наприкінці 1990-х років. Швидкими темпами зростали економічні зв'язки окремих суб'єктів РФ як із федеральними установами ФРН, так і з земельними. Найбільш активно проявили себе в цьому відношенні ділові партнери із земель Північний Рейн-Вестфалія, Баварія, Баден-Вюртембург, Бранденбург, Берлін. Адміністрації Пермської, Тюменської, Челябінської, Оренбурзької областей підписали з колишнім федеральним відомством рамочні кредитно-торговельні угоди. Вони передбачали фінансування німецького імпорту під державні гарантії за допомогою страхового товариства «Гермес» на базі бартеру. Найважливішою складовою частиною програм регіонального співробітництва стало здійснення інвестиційних проектів. Наприклад, 28 проектів у Тюменській і 16 - у Пермській областях, обсягами в 3,3 і 1 млрд нім. марок. Зрозуміло, що це, разом із процесом приватизації в Росії, спричинило подальше формування ринку акцій РФ та його капіталізації. Щоправда, капіталізація ринку акцій Росії робила перші кроки й значно відставала від позицій провідних держав світу, що показує таблиця 2.

Аналізуючи таблицю, можемо відзначити, що процес капіталізації ринку акцій Росії фактично розпочався із середини 1990-х рр. й отримав певний поштовх для швидкого зростання наприкінці 1990-х рр. При цьому капіталізація ринку акцій порівняно з провідними країнами світу була досить незначною.

Значний вплив на розвиток російсько-німецьких стосунків у досліджуваний період мала внутрішньополітична ситуація в Росії, особливо воєнні дії в Чечні. Починаючи з 1995 р. у Росії встановлюється зовнішньополітичний курс, який одержав назву «багатополярного світу». Відповідно до нього хід міжнародних подій мали визначати кілька «полюсів», що скоротило б домінування американців на світовій арені. Це змінило й ставлення до відносин Росії з іншими країнами, хоча взаємовідносини між двома країнами залишалися «найпершими з найперших» [34]. У той же час німецька сторона утрималася від подальшої фінансової підтримки Росії, і в листопаді 1998 р. дала зрозуміти, що можливості німецької фінансової допомоги вичерпані. Замість двосторонніх переговорів усе частіше відбувалися багатосторонні, замість вирішення проблем у взаємовідносинах між двома країнами все частіше виступала стурбованість багатосторонніми проблемами. І тільки зміни в 1999 р. у російському керівництві призвели до нового пожвавлення російсько-німецьких взаємовідносин. У середині 2000 р. В. Путін провів перші офіційні переговори з німецьким урядом, заявивши при цьому, що Німеччина є «провідним партнером Росії у Європі і світі» [35]. Під час зустрічі у верхах у Берліні в червні 2000 р. Г. Шредер і В. Путін домовилися про нові підходи, подальший розвиток взаємовідносин; головним стало двостороннє стратегічне партнерство як складова більш значного стратегічного партнерства ЄС - Росія; інтенсивний політичний діалог; пілотні проекти в економічному співробітництві та ін. Проте вирішення цих завдань та здійснення стратегічного партнерства на практиці залежали не тільки від внутрішньої ситуації в обох країнах, а й позиції країн ЄС та НАТО.

Висновки

Поява в 1990 р. на політичній карті світу об'єднаної Німеччини призвела до змін у міжнародних відносинах і розпочала нову еру у відносинах між об'єднаною Німеччиною і новою Росією.

Основою зовнішньополітичих концепцій двох країн стало стратегічне партнерство, що відповідало їх геополітичним, стратегічним та економічним інтересам. ФРН залишалася для Росії брамою до Європейського Союзу. Німеччина як провідна торговельна держава була зацікавлена в розвитку економічних зв'язків із Росією, яка виступала головним постачальником нафти й газу до ФРН. Та й сам досить значний внутрішній російський ринок Росії становив великий інтерес, особливо для провідних фірм Німеччини. Для Росії це була можливість долучитися до найновіших досягнень науково-технічного прогресу, залучити іноземні інвестиції і на цій підставі провести структурне реформування власної економіки. Перша половина 90-х рр. була найбільш сприятливим періодом у розвитку економічних відносин двох країн. Це знайшло прояв у розвитку ділової активності, збільшенні імпорту та експорту, зростанні інвестицій тощо.

У другій половині 1990-х pp. відбулося деяке охолодження двосторонніх відносин, проте розуміння, що економічні зв'язки залишаються значним фактором розвитку міжнародних відносин, від яких багато в чому залежить збереження безпеки й стабільності в Європі збереглося. Проте ці успіхи не були стабільними, оскільки інвестиційний клімат у Росії вважався несприятливим, законодавча база для подальшого розвитку інвестування - суперечливою, а інвестори стикалися з фінансовими, економічними, правовими, політичними труднощами як у Росії загалом, так і в окремих регіонах.

Література

1. Сергунин А. А. Российская внешнеполитическая мысль: проблемы национальной и международной безопасности / А. А. Сергунин. - Нижний Новгород, Нижегородский государственный лингвистический университет им. Н. А. Добролюбова, 2003. - 94 с.

2. Ахтамазян А. А. Объединение Германии: десять лет спустя века / А. А. Ахтамазян // Эхо планеты. - 1990. - № 40.

3. Шмелев Б. А. Отношение Запада к политике России в ближнем зарубежье / Б. А. Шмелев. - М. : РИСИ, 1995.

4. Leonhard V. Die Reform en tlaft ehre Vater / V. Leonhard. - Stutgart, 1994.

5. Hohmann H-H. Deutsch - Russische Wirtscyaftsbezi ehungen Stand Problem e Perspektiven / H-H. Hohmann, Chr. Meier. - Koln, 1994.

6. Timmemann H. Russiands Aussenpolitik in Richtung Europas / H. Timmemann // BIOST Zwischen Krise und Konsolidierung. - Munchen, 1993.

7. Платковский В. В. Россия и Германия в наше время / В. В. Платковский // Социологические исследования. - М. : Наука, 2005. - С. 49-60.

8. Романов С. Восточногерманские земли по-прежнему тяготеют к России / С. Романов // Международная жизнь. - 1998. - № 7. - С. 75-80.

9. Крылов С. Главный внешнеполитический партнер России / С. Крылов // Международная жизнь. - 2002. - № 8. - С. 42-44.

10. Чернов О. Россия за укрепление стратегической стабильности / О. Чернов // Международная жизнь. - 2002. - № 3. - С. 106-115.

11. Ehnke H. Zwanzig Jahre Ostpolitik blanz und Perspektiven / H. Ehnke, K. Koppe, H. Wehner. - Bonn, 1986.

12. Бушин Б. Российско-германские деловые связи / Б. Бушин // Внешняя торговля. - 1996. - № 1-2. - С. 25-34.

13. Головин А. В российско-германском партнерстве создан серьезный задел / А. Головин // Международная жизнь. - 1998. - № 9. - С. 30-35.

14. Jacobsen H. Friedessiherung dirch Verteid guns bereitschaft Deutsche Sicherheitspolitik 1949-1989 / H. Jacobsen, U. Heuer, U. Rautenberg. - Mainz, 1990.

15. Астреин Г. А. Экономические аспекты объединения Германии / Г. А. Астреин // Вестник Московского ун-та. Сер. 6. Экономика. - 1993. - № 1. - С. 46-54.

16. Fahmi D. Schweizer Geschichte: ein historischer Abriss von den AnfSngen bis zur Gegenwart / D. Fahmi. - Zurich Rro Helvetia, 2002. - 135 s.

17. Скурихин С. Постлиберальная Россия и постконсервативная Германия / С. Скурихин // Власть. - 1998. - № 2. - С. 5-7.

18. Вагензон Т. Преобладание новой целесообразности / Т. Вагензон // Внешняя политика России: от Ельцина к Путину: Пер. с нем. - К. : Оптима, 2002. - С. 183-192.

19. Nach der new Economy. Perspektiven der deutschen Wirtschaft. - Munster, 2002; Hohmann H-H. Deutsch - Russische Wirtscyaftsbezi ehungen Stand Problem e Perspektiven / H-H. Hohmann, Chr. Meier. - Koln, 1994.

20. Борко Ю. Россия и Европейский Союз: ближние и дальние перспективы партнерства / Ю. Борко // Россия и Германия в Европе. - М., 1998. - С. 85.

21. Пархолина Т. Безопасность Европы на рубеже ХХ - ХХ1 века / Т. Пархолина // Россия и Германия в Европе. - М., 1998. - С.152-165.

22. Vogel H. Deutschland neue Aussenpolitik Dl 3: Interesen und Strategien - Munchen, 1996.

23. Hackvill R., Breitveit R., Tanaka A. Rull and einbinden ein bericht der trilateralen Komission. - Bonn 25.5. 1996.

24. Deutsches Historisches Museum. LeMO: Lebendiges virtuelles Museum Online. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dhm.de/lemo/suche/statistiken.html.

25. Nach der new Economy. Perspektiven der deutschen Wirtschaft. - Munster, 2002.

26. Григорьев А. Н. Гельмут Коль / А. Н. Григорьев // Эхо планеты. - 1988. - № 29. - С.16-28.

27. Vogel H. Op. Cit. - С.108.

28. Вагензон Т. Указ. праця. - С. 187.

29. Таблицю складено за: Бушин Б. Росийско-германские деловые связи // Внешняя торговля. - 1996. - № 1-2. - С. 26.

30. Борко Ю. Россия и Европейский Союз: ближние и дальние перспективы партнерства / Ю. Борко //Роcсии и Германия в Европе. - М., 1998. - С.85.

31. Вагензон Т. Указ. праця. - С. 188.

32. Арбатова Н. Россия и ее стратегические партнеры в Европе. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http:// www.ng.ru/politics/2000-10-13/3_partners.html.

33. Таблицю складено за: Emerging Stok Markets Factbook. IFC. Wash 1999\ 2000, 1995 - 1998; FIBV Annual Report. P.,1997-2001; FEAS Yearbook.

34. HohmannH-H., Meier Chr., Timmermann H. Russland und Deutshiand in Europa // BIOST -1997. - № 38.

35. Вагензон Т. Указ. праця. - С. 188.