43

32

Вступ

Зовнішньоекономічна діяльність, тобто міжнародний обмін товарами й послугами, належить до числа найбільш давніх форм міжнародних відносин. До неї також належать рух капіталу, міжнародна міграція робочої сили, міжнародні валютні відносини. Необхідність і ефективність системи міжнародного обміну очевидна: для кожної країни характерний свій набір природних ресурсів, розміри капіталів і праці, які можуть бути використані для виробництва ВНП. Спеціалізація країни на виробництві товарів, для яких у неї є найкращі умови, дає змогу їй розширити їх випуск, використавши частину з них для продажу, а за виручені гроші закупити товари, яких не вистачає.

Виходячи з економічної доцільності, держава планує свою зовнішньоекономічну діяльність, яка відіграє важливу роль у розвитку економіки будь-якої країни (й України зокрема). Вона створює умови для економії витрат в економіці або в окремих її галузях. Плани зовнішньоекономічної діяльності націлюють на встановлення й розвиток взаємовигідних зв'язків з країнами світу. Вони мають всебічно враховувати переваги, які випливають з міжнародного розподілу праці в інтересах розвитку економіки, технічного прогресу та підвищення рівня життя народу.

Ось уже сім років Україна виступає на світовій арені як незалежна європейська держава, її економіка переживає затяжну кризу. Через зниження попиту на внутрішньому ринку велика кількість підприємств працює практично в півсили. Типовим явищем стало приховане безробіття.

Депресійні процеси у виробництві негативно впливають на стан зовнішньої торгівлі. Обсяг експорту не відповідає можливостям товаровиробників і не задовольняє державних потреб щодо валютних надходжень, які використовуються для стабілізації економіки, зниження рівня інфляції та бюджетних витрат. Крім того, характер експорту залишається пасивно-сировинним. Навіть у країни СНД необхідно збільшити експорт продукції виробничо-технічного призначення. Негативне також сальдо в торгівлі щодо енергоносіїв, прокату кольорових металів, целюлози, деревини, каучуку. Відомо, що незадовільний стан зовнішньоекономічних зв'язків не може позитивно впливати на економіку України. У той же час значну роль в оздоровленні економічної ситуації має відігравати ефективна зовнішньоекономічна діяльність, яка включає в себе економічні відносини між окремими країнами, їх регіональними об'єднаннями, а також окремими підприємствами (корпораціями).

Щоб стати рівноправним учасником загальноєвропейського процесу інтеграції, Україні необхідно докласти немало зусиль для створення нової економічної системи; проходження стабілізаційного періоду, подолання кризи економіки; усунення бар'єрів у спілкуванні із зовнішнім світом; налагодження активних і взаємовигідних зв'язків з країнами-партнерами. Для цього має бути створена інфраструктура, сумісна із західноєвропейською та здатна функціонувати з нею в одній системі координат. Головні її елементи - це самостійні суб'єкти господарської діяльності; економічний раціоналізм у відносинах з країнами-учасницями; співробітництво в технологічному оновленні металургійних підприємств, розвитку АПК, харчової та переробної промисловості; створення сучасних телекомунікацій; розвиток уніфікованої митної системи.

Для інтеграції з економікою європейських та інших країн Україні необхідно максимально використовувати переваги міжнародного! розподілу праці та розташування в центрі Європи, створити сприятливий клімат для залучення іноземного капіталу та зарубіжних інвестицій. На сучасному етапі понад половину експорту України припадає на Європу. Одним з найважливіших завдань зовнішньоекономічної діяльності є диверсифікація ринків збуту та просування українських товарів у Африку, Латинську Америку, Азію з метою збільшення обсягів експорту та валютних надходжень.

Промисловий потенціал України достатній для успішного вирішення проблем забезпечення валютних надходжень, потрібних для закупівлі найнеобхіднішого з імпорту, покриття загальнодержавних потреб і сплати зовнішнього боргу. Важливо збільшити питому вагу продукції машинобудування в загальному обсязі експорту України. Необхідність підтримки державою експортерів продукції машинобудування зумовлена й тим фактором, що Захід не зацікавлений у прониканні наших товарів на світові ринки, тому створює додаткові квоти та митні бар'єри. Не дуже поспішають розвинені країни з наданням Україні вигідних кредитів під реалізацію проектів, що стимулюють експорт машинобудівної продукції.

Без розробки й реалізації державної програми розвитку експорту продукції машинобудування Україні не піднятися до рівня розвинених держав. Ця проблема ускладнюється ще й необхідністю одночасного проведення структурної перебудови, конверсії та диверсифікації цілого ряду підприємств. Слід зазначити, що Україна виробляє багато видів наукомісткої, складної продукції машинобудування, яка зробила 6 честь економіці будь-якої країни світу (це літаки, трактори, автобуси, судна, ракетні космічні комплекси, верстати, турбіни та ін.).

Метою даної роботи є удосконалення існуючої системи управління і функціонування системи зовнішньоекономічної діяльності підприємства з урахуванням сучасних теоретичних напрацювань в цій галузі.

Для досягнення цієї мети необхідно виконати такі завдання:

1) розглянути теоретичні аспекти зовнішньоекономічної діяльності підприємства;

2) проаналізувати фінансову, господарську діяльність підприємства;

3) розробити ефективну маркетингову стратегію для підприємства.

Об'єктом дослідження виступає зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Предметом дослідження є побудова взаємозв'язків в системі дослідження та їх реалізація на практиці.

Методами аналізу, що застосовуються в роботі є аналіз, синтез, узагальнення, статистичний, порівняльний методи.

1. Теоретичні засади розвитку ЗЕД підприємства

1.1 Теоретичний аналіз законодавчої бази розвитку ЗЕД підприємства

Міжнародні економічні відносини є однією з найбільш динамічно розвинутих сфер економічного життя. Економічні зв'язки між державами мають багатовікову історію. Протягом сторіч вони існували переважно як зовнішньоторговельні, вирішуючи проблеми забезпечення населення товарами, що національна економіка робила неефективно чи не робила зовсім. У ході еволюції зовнішньоекономічні зв'язки переросли зовнішню торгівлю і перетворилися в складну сукупність міжнародних економічних відносин, - світове господарство. Процеси, що відбуваються в ньому, торкаються інтересів усіх держав світу. І, відповідно, усі держави повинні регулювати свою зовнішньоекономічну діяльність, щоб досягти дотримання в першу чергу своїх інтересів. Світовий досвід свідчить, що навіть у промислово розвинутих країнах існує об'єктивна необхідність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Держава насамперед, закликана, захищати інтереси своїх виробників, вживати заходів для збільшення обсягів експорту, залучення іноземних інвестицій, збалансування платіжного балансу, валютного регулювання, і, що особливо важливо, - приймати законодавчі акти, що встановлюють правила здійснення ЗЕД, і контролювати їх неухильне дотримання.

Повноцінне функціонування економіки жодної країни не може відбуватися без розвинутої системи зовнішньоекономічних зв'язків. Включення національної економіки в систему світових господарських процесів позитивно впливає на розвиток економіки країни, сприяє підвищенню технічного рівня виробництва, раціональному використанню природно-сировинних ресурсів, ліквідації дефіциту окремих товарів, а відтак і підвищенню рівня життя населення.

Зовнішньоекономічна діяльність - це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій. У всіх країнах, а особливо в країнах із перехідною економікою, де сталася широка лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання є об'єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій, на розвиток конкуренції та ліквідацію монополізму.

До головних цілей державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні належать:

– забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни;

– стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

– створення найбільш сприятливих умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці;

– наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Регулювання такої діяльності здійснюється за допомогою законів України, актів тарифного та нетарифного регулювання, економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та ін.), рішень недержавних органів управління економікою, які ухвалюються відповідно до їхніх статутних документів, договорів, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля, фінансово-кредитні операції, підприємницька діяльність, науково-технічна кооперація з іноземними підприємцями, надання їм різноманітних послуг. Ці напрями діяльності регулюються, з одного боку, державою в особі її органів, а з іншого - недержавними органами управління економікою (біржами, торговельними палатами, спілками тощо) та самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі укладених між ними координаційних угод.

Рис. 1.1. Система органів державного правління що регулюють зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарювання

Органи державного управління, що здійснюють свої функції на макрорівні, поділяються на: загальнодержавні структури, які регулюють діяльність усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та територіального розміщення. До них належать Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк, Державний митний комітет, Антимонопольний комітет. У компетенцію Верховної Ради України входить ухвалення та зміна законів, затвердження основних напрямів зовнішньоекономічної політики та структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, укладання міжнародних угод, установлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності тощо. Кабінет Міністрів України визначає методи здійснення зовнішньоекономічної політики країни, координує діяльність міністерств та комітетів з регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ухвалює нормативні акти з питань такої діяльності, укладає міжнародні угоди та ін. Національний банк регулює курс національної валюти, проводить розрахунки за отриманими державними кредитами та боргами, здійснює використання золотовалютного резерву країни. Міністерство економіки забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, координує зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів підприємництва та контролює додержання ними умов міжнародних угод, уживає заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Державний митний комітет здійснює митний контроль в країні, а Антимонопольний комітет контролює додержання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства (рис. 1.1).

До територіальних органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності належать місцеві Ради народних депутатів та їхні виконавчі й розпорядчі органи, а також територіальні підрозділи органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Місцеві Ради народних депутатів та їхні виконавчі органи можуть виконувати свої зовнішньоекономічні функції лише через створені ними зовнішньоекономічні організації, які мають статус юридичної особи, і лише щодо суб'єктів підприємництва, розміщених на їхній території. Державні органи територіального регулювання зовнішньоекономічної діяльності створюються за погодженням з місцевими Радами народних депутатів у межах загального ліміту бюджетних коштів, що виділяються на утримання відповідних органів державного регулювання [10].

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою адміністративних та економічних методів.

Адміністративні методи безпосередньо впливають на господарські відносини. Адміністративні методи найдоцільніше застосовувати за умов економічної нестабільності, зростання дефіциту та інфляції. Ними користуються, як правило, протягом короткого терміну з метою захисту економіки країни або її відродження через мобілізацію та оптимальне використання ресурсів. До них належать ембарго (повна заборона зовнішньоекономічної діяльності), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товару та ін.

Економічні - діють через ринковий механізм. Економічні методи регулювання займають провідне місце в період стабілізації економіки. До них належать митні тарифи, збори, імпортні депозити (в галузі імпорту), пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків тощо (в галузі експорту).

Важливу роль з-поміж економічних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності відіграють валютні обмеження, які спрямовано на розширення або отримання розвитку зовнішньоекономічних зв'язків країни. Валютні обмеження охоплюють сферу зовнішньої торгівлі, рух капіталів та кредитів, переказ прибутків, податкових та інших платежів. У галузі зовнішньої торгівлі валютні обмеження вважають опосередкованим фактором стримування імпорту, оскільки використання валюти на закупівлю іноземних товарів дозволяється лише після отримання на це спеціального дозволу. Регулювання залучення та вивозу капіталу в цілому спрямовується на підвищення ефективності іноземного інвестування в економіку країни. Воно має подвійний характер. З одного боку, державне регулювання сприяє створенню сприятливого інвестиційного клімату за допомогою державних гарантій та надання пільг, а з іншого - обмежує вплив іноземного капіталу на економіку країни, яка залучає такі кошти.

У системі зовнішньоекономічних відносин держави головне місце належить торговельній діяльності. Саме зовнішня торгівля була тією початковою формою міжнародної господарської діяльності, яка стимулювала розвиток інших її видів. Міжнародна торгівля - це система економічних відносин країн, метою яких є ввезення або вивезення товарів та послуг. До товарів, що продаються та купуються на зовнішньому ринку, належать: готова продукція, сировина, напівфабрикати, а також призначені для продажу продукти інтелектуальної діяльності - патенти, ліцензії, фірмові знаки тощо. Міжнародна торгівля послугами охоплює міжнародний туризм, транспортні послуги, страхові операції, банківські, біржові та посередницькі послуги, ярмарки та ін.

Надзвичайне поширення торговельної діяльності потребує законодавчого встановлення певних умов і правил її функціонування. При цьому метою державного регулювання зовнішньоторговельних операцій є встановлення найбільш сприятливих умов для вітчизняних виробників, заохочення вивезення національних товарів на ринки інших країн та обмеження ввезення іноземних товарів до своєї країни. Залежно від масштабів втручання держави в міжнародну торгівлю розрізняють два типи зовнішньої торговельної політики: вільна торгівля і протекціонізм.

Політика вільної торгівлі не передбачає втручання держави в зовнішню торгівлю. За цих умов експортно-імпортні відносини регулює не держава, а ринок на підставі співвідношення попиту та пропозиції. Саме вільна торгівля стимулює конкуренцію, примушує національні підприємства підвищувати якість своєї продукції та знижувати ціни. Протекціонізм - це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції через систему певних обмежень. Така політика, з одного боку, сприяє розвитку національного виробництва та захисту вітчизняного виробника, а з іншого - може призвести до застійних явищ в еко номіці, посилення монополізму та зниження конкурентоспроможності національних товарів. Як правило, країни ведуть гнучку зовнішньоторговельну політику, котра поєднує як елементи вільної торгівлі, так і протекціонізм. Політика вільної торгівлі переважає за умов високого рівня розвитку продуктивних сил і ринкових відносин, а протекціонізм - за умов становлення ринкових відносин і недостатнього розвитку експортного потенціалу країни [26].

Державне регулювання зовнішньої торгівлі може бути одностороннім та багатостороннім. Одностороннє полягає в застосуванні певних методів регулювання міжнародної торговельної діяльності з боку однієї країни без погодження з іншими торговельними партнерами. Багатостороннє регулювання передбачає попереднє узгодження регулюючих механізмів між державами, що мають торговельні угоди. Прикладом такого багатостороннього регулювання торговельних відносин країн світової співдружності є діяльність Всесвітньої торгової організації (ВТО), яка використовує структури Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ) та положення про торгівлю між членами угоди. У рамках ГАТТ (ВТО) проводяться переговори з актуальних проблем зовнішньоторговельної політики та міжнародної торгівлі [10].

Регулювання зовнішньоторговельної діяльності здійснюється за допомогою економічних та адміністративних методів. Економічні методи, у свою чергу, поділяються на тарифні й нетарифні. Центральне місце в державному регулюванні зовнішньої торгівлі належить тарифному регулюванню, яке в Україні спирається на Закон «Про єдиний митний тариф». Митний тариф - це систематизований перелік товарів із зазначенням мита, яким вони обкладаються під час перетину митного кордону країни. Митні тарифи розробляються за товарним класифікатором. Найпоширенішим класифікатором, що діє в міжнародній торгівлі, є так звана Гармонізована система опису та кодування товарів, яку Україна почала застосовувати з 1991 р.

Митні тарифи складаються з конкретних ставок мита. Мито - це податок, який стягується митними органами з товарів, що вивозяться або ввозяться на територію країни. Запровадження мита сприяє захисту національних виробників від іноземної конкуренції, забезпечує надходження коштів до державного бюджету, поліпшує умови доступу національних товарів на зарубіжні ринки. У міжнародній практиці застосовується експортне, імпортне, транзитне, антидемпінгове, компенсаційне та інші види мита. Найбільш широко в процесі державного регулювання зовнішньоторговельних операцій використовується імпортне (ввізне) мито, експортне (вивізне) мито застосовують лише окремі країни переважно до товарів традиційного експорту. В Україні з метою поповнення державного бюджету певний час застосовувалось експортне мито на шкіряну сировину й кольорові метали.

Важливим митним інструментом є антидемпінгове мито. Воно застосовується тоді, коли в країну ввозяться товари за цінами, які значно нижчі за ціни або навіть собівартість у країні-експортері, через що зазнають шкоди національні виробники аналогічних товарів. Антидемпінговим митом може обкладатися й експортна продукція, якщо її ціна суттєво менша за ціну інших експортерів подібних товарів. Ставка антидемпінгового мита не повинна перевищувати різниці між демпінговою ціною конкурентного товару та середньою ціною товару, що експортується або імпортується в країну.

До нетарифних методів державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності відносять: надання субсидій виробникам експортних товарів, пільгове експортне кредитування, застосування індикативних цін, установлення мінімальної митної вартості на окремі товари та ін. Субсидії спрямовано на підтримку національних виробників і за характером виплат їх поділяють на прямі й непрямі. Прямі субсидії надаються експортеру у формі безпосередніх виплат на відшкодування різниці між його витратами та отриманим доходом, а непрямі - є формою надання пільг в оподаткуванні, позик за більш низькими ставками, пільгових умов страхування тощо. Експортне кредитування передбачає фінансове стимулювання розвитку експорту національних товарів. Воно, як правило, здійснюється у формі надання державних кредитів національним експортерам під пільгові процентні ставки або іноземним імпортерам за умови придбання товарів лише вітчизняного виробництва.

До найпоширеніших адміністративних інструментів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності належать квотування та ліцензування. Квотування - це кількісне обмеження імпорту або експорту певної категорії товарів, а ліцензування - це умови і порядок надання державними органами спеціального дозволу на ввезення або вивезення таких товарів. Перелік товарів, щодо яких встановлюються спеціальні експортно-імпортні режими чи взагалі забороняється експорт та імпорт, затверджується Кабінетом Міністрів України. Надання квот та ліцензій на експорт та імпорт товарів і послуг здійснюється Міністерством економіки. Експортно-імпортні операції з товарами понад встановлені квоти можливі за умови сплати ввізного (експортного) мита.

Іншим напрямом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є управління іноземними інвестиціями. Необхідність залучення зовнішніх інвестицій зумовлюється тим, що країна, маючи обмежені бюджетні фінансові ресурси, не може власними силами забезпечити ефективні структурні зміни в економіці. Це потребує пильної уваги до пошуку додаткових фінансових джерел, що з них найзначнішим є іноземне інвестування. Світовий досвід свідчить, що країни з перехідними економіками не можуть вийти з економічної кризи без залучення іноземних інвестицій. Використання таких інвестицій сприяє формуванню національних інвестиційних ринків, макроекономічній стабілізації економіки й уможливлює вирішення окремих соціальних проблем перехідного періоду. Тому іноземне інвестування посідає особливе місце в структурі зовнішньоекономічних пріоритетів української економіки [27].

Політика України щодо державного регулювання іноземних інвестицій визначається Законами «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», «Про захист іноземних інвестицій» тощо, а також постановами Кабінету Міністрів України «Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій», «Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора» та ін. Цими документами визначаються загальні засади державного регулювання іноземних інвестицій, суб'єкти, види і форми інвестування, порядок контролю за здійсненням інвестицій та державні гарантії їхнього захисту.

Одним з видів міжнародного руху капіталів є експорт позичкового капіталу, який виступає у формі міжнародного кредиту. Міжнародний кредит - це економічні відносини, що виникають між державами, іноземними комерційними банками та фірмами з метою позичання валютних або товарних ресурсів на умовах повернення їх у визначені строки та сплати винагороди (процентів) за користування. Іноземні кредити є важливим інструментом фінансування зовнішньої торгівлі, проведення комплексної модернізації та реконструкції підприємств, підтримування стабільності міжнародних розрахунків.

На ділі, роль держави при деякій зміні його функцій у перехідній економіці зростає. Якщо в колишній системі всесильна тоталітарна держава в зовнішньоекономічній сфері, насамперед здійснює функцію збереження сформованої і планової економіки, яка роз'їдається кризою, що поширюється, то в перехідному процесі воно закликано активно сприяти формуванню нової майбутньої системи, шляхом регулювання зовнішньоекономічної діяльності - однієї з найважливіших складових економіки. Адже, один з найбільш потенційних шляхів «порятунку і процвітання» національної економіки - це інтеграція національної економіки у світове господарство і зовнішню торгівлю.

1.2 Місце і роль систем стимулювання розвитку ЗЕД підприємства

Фінансове сприяння, як відомо, є найбільш ефективним засобом мобілізації експортно-імпортного потенціалу підприємств. Однак, пропонуючи засоби стимулювання експорту із коштів державного бюджету, необхідно дотримуватися норм і вимог ГАТТ/COT, прийнятих у світовій практиці щодо порядку надання державної підтримки експорту, а також брати до уваги особливості узгодження умов приєднання України до цієї організації.

Першочерговими завданнями в галузі економічного сприяння експорту підприємств з урахуванням сучасного стану економіки України й актуальних проблем у розвитку її загальноекономічного комплексу є: надання урядом гарантійних зобов'язань під кредитні ресурси, залучені уповноваженими банками для забезпечення оборотними коштами експортоорієнтованих виробництв і організацій; сприяння гарантуванню і страхуванню експортних кредитів для забезпечення захисту експортерів від комерційних і політичних ризиків.

У межах подальшого розвитку і вдосконалення механізмів фінансової допомоги суб'єктам ЗЕД слід розширити державне кредитування експортоорієнтованих науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), опанування виробництвом наукоємної і високотехнологічної продукції, можливості закупки обладнання для розвитку експортного виробництва (кредити на тривалий період у залежності від термінів окупності проектів), кредитування виробництва експортної продукції з тривалим циклом виготовлення, включаючи закупівлю сировини, матеріалів і комплектуючих частин, що не виробляються в Україні.

Серед заходів економічного сприяння, здатних стимулювати зовнішньоекономічну діяльність підприємств, можливі такі:

– забезпечення державних гарантій банкам, що фінансують експортні поставки комерційного довгострокового кредиту;

– забезпечення державних гарантій по кредитах на участь у міжнародних торгах;

– страхування операцій по опануванню зовнішніх ринків [6].

Фінансування капітальних вкладень, враховуючи гострий дефіцит коштів у бюджетах на найближчі роки, реально може здійснюватись у межах Державної програми економічного і соціального розвитку. В цьому зв'язку ефективним є проведення конкурсів з розміщення на підприємствах централізованих інвестиційних ресурсів і наступним відбором інвестиційних пропозицій для забезпечення в промисловості та сфері послуг виробництва експортних товарів на рівні кращих світових зразків. Державна підтримка мала б скласти до 40% від вартості проекту. Серед важливих напрямків підтримки експорту, особливо товарів високого ступеня обробки, є використання заходів податкового регулювання. У зв'язку з цим у межах удосконалення податкової системи і посилення її стимулюючого впливу на вітчизняних товаровиробників можливі різні форми податкового заохочення експортерів, у тому числі:

– утворення системи відшкодування ПДВ, виплаченого на внутрішньому ринку при закупівлі товарів у випадку їх подальшого експорту;

– стимулювання виробничої кооперації шляхом розширення масштабів ефективного використання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків митних режимів переробки відповідно до Митного кодексу України;

– розробка комплексу заходів зі зниження непрямого оподаткування експорту послуг;

– звільнення експортерів від виплати податку на рекламу;

– зниження розміру державного мита при розгляді в арбітражних судах тих справ, які пов'язані з виробництвом і подальшим експортом товарів.

По мірі поліпшення економічної ситуації в країні стає можливою розробка додаткових механізмів податкового стимулювання експортної діяльності підприємств, у тому числі в формі інвестиційного податкового кредиту, що спричинило б збільшення машинотехнічного експорту через створення збутових фірм, дилерської мережі, сервісних центрів.

На сучасному етапі економічних перетворень, коли йде активний процес формування принципово нової правової та інституційної основи відкритого ринкового господарства, особливого значення набувають цілеспрямовані зусилля держави з удосконалення нормативної бази, організаційного та іншого забезпечення експортної діяльності. Зі зменшенням втручання держави в підприємницьку діяльність, у тому числі в сфері зовнішньої торгівлі, суттєво зростає роль непрямих форм її участі в реалізації загальнонаціональних цілей і завдань у цій галузі. Система організаційно-правових і спеціальних заходів стимулювання експорту дозволить більш ефективно виконати покладені на державу функції її розвитку і розширення участі України в міжнародному розподілі праці.

Підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції і розширення її доступу на зовнішні ринки пов'язано із створенням ефективної системи сертифікації експортованої продукції, у тому числі з відтворенням державної інспекції якості експортних товарів. Важливим аспектом цієї діяльності є участь України в роботі міжнародних і регіональних організацій по сертифікації.

Процеси стандартизації зараз охоплюють не тільки сферу матеріального виробництва, але й сферу документообігу в зовнішній торгівлі. Використання прогресивних форм оформлення зовнішньоторговельної документації і листування дозволяє скоротити передпродажні витрати і заощадити час. У цьому зв'язку треба активізувати роботу з популяризації і широкого впровадження відповідного стандарту в діловодство і практику контрактної роботи експортерів.

Однією з функцій державної підтримки експорту товаровиробників є сприяння в просуванні вітчизняної продукції на зовнішні ринки. Вдосконалення реклами експортних товарів є необхідною органічною частиною політики стимулювання експорту. Особливо сконцентрованою формою експортної реклами виступають торговельні виставки і ярмарки. При цьому в останні роки державна підтримка виставково-ярмаркової діяльності була практично згорнута, що призвело до значного збідніння українських експозицій на традиційних світових виставках. Перспективними формами просування експортної продукції України є проведення специфічних виставкових заходів, ярмарок, міжнародних контактів для суб'єктів малого підприємництва, виставок ідей і технологій, а також організація під егідою держави спеціалізованих торговельних делегацій для ознайомлення з ситуацією па зовнішніх ринках і встановлення ділових зв'язків

Здійснення вищенаведених організаційно-правових і спеціальних заходів стимулювання експорту потребує нових витрат. їх сума незначна, оскільки відповідні заходи, як правило, не є високовитратними і можуть здійснюватися поетапно. Ефективним інструментом стимулювання експорту, в першу чергу підтримки виставково-ярмаркових, рекламних та інших» заходів з освоєння зовнішніх ринків, може стати Фонд підтримки експорту за умови виділення йому необхідних коштів.

Згідно із завданням щодо створення умов і механізмів надання кваліфікованої допомоги з експорту, з урахуванням світової практики, об'єднання експортерів мають виконувати такі інформаційно-консультаційні функції:

– координацію дій експортерів на зовнішніх ринках та узгодження умов виходу на ринок між зацікавленими членами об'єднання в інтересах оптимального використання кон'юнктури, дотримання правил конкуренції і міжнародних зобов'язань в Україні;

– збір та розповсюдження серед членів об'єднання інформації про державне регулювання зовнішньої торгівлі в іноземних країнах;

– збір та розповсюдження інформації про стан і перспективи розвитку світових товарних ринків;

– збір та розповсюдження інформації про специфічні вимоги до якості експортованих товарів за кордон та сприяння підвищенню якості таких товарів.

Необхідно створити сприятливу основу для залучення іноземних інвестицій. Окрім забезпечення політичної та економічної стабільності, основним фактором залучення інвестицій ззовні є також зменшення податкового навантаження. Ефективність зниження податків для залучення іноземних інвестицій не тільки теоретично доведена, а й практично підтверджена досвідом країн з перехідною економікою, зокрема, Чехії [8].

Іншою необхідною умовою розвитку реального сектору України є створення умов для переведення грошових коштів до нього з фінансового сектору. Для досягнення цієї мети ставки відсотків потрібно зменшити нижче рівня рентабельності вітчизняного виробництва (використавши досвід Росії).

Такі засоби слід застосовувати одночасно, інакше відсутність хоча б одного з них зведе нанівець успіхи від інших.

Свій вибір ринкової трансформації Україна зробила разом із проголошенням незалежності. Йдеться про утвердження основного принципу державотворення, за яким суверенність держави можлива лише на основі ринкової трансформації економіки. Тому головним завданням зовнішньоекономічної політики країни є створення сприятливих зовнішньоекономічних умов для розширеного відтворення економіки, розробка механізмів її модернізації, засвоєння досягнень міждержавного спілкування, обмін досягненнями науково-технічного прогресу з іншими країнами. Це стає можливим у процесі встановлення стабільних та широких контактів з країнами розвинутої ринкової економіки, що, в свою чергу, можливо за умови виробництва порівняно конкурентоспроможної продукції. Для досягнення цього потрібне вдосконалення механізму державного господарювання, створення відкритої економіки, запровадження інших елементів соціально орієнтованої ринкової економіки.

Проблема створення в країні механізму економічного саморегулювання багато в чому збігається із завданням адаптації країни до сучасних реалій світового господарства. Крім того, перехід від централізовано керованої до ринкової економіки примушує паралельно вирішувати надзвичайно складні проблеми становлення власної державності. Тому в контексті нової стратегії розвитку ' країни особливого значення набуває питання подальшого поглиблення зовнішньоекономічного розвитку, забезпечення інтеграції української економіки в структуру світового економічного простору, міжнародного поділу праці.

Стало очевидним, що спонтанне формування ринкової економіки і відповідної їй соціальної сфери в суспільстві в принципі неможливе. Для цього необхідне енергійне втручання держави, надання певних повноважень регіонам, активні, цілеспрямовані дії та копітка робота щодо входження країни в міжнародний поділ праці на повноправних засадах. Тому для розуміння закономірностей розвитку України в цілому та її регіонів на будь-якому етапі необхідно поєднувати виявлені загальні тенденції з аналізом структурних і функціональних особливостей сфер їхньої зовнішньоекономічної діяльності.

Розуміння того, що економічне зростання неможливе без глибокого проникнення у міжнародні відносини і що зовнішньоекономічні відносини є домінуючими у суспільній свідомості, надзвичайно важливе для суб'єктів, які безпосередньо працюють у цій сфері.

2. Аналіз діяльності ТзОВ «Євротоп»

2.1 Характеристика підприємства ТзОВ «Євротоп»

ТзОВ «Євротоп» розміщене на території України. Юридична адреса: Івано-Франківська обл. м. Коломия, вул. Театральна, 5.

Згідно з законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16. 04. 1991 р.

ТзОв «Євротоп» як юридична особа є суб'єктом ЗЕД, та може самостійно, у визначених законодавством межах, здійснювати ЗЕД.

ТзОВ «Євротоп» здійснює такі види ЗЕД:

– Експортує шкіряні вироби.

– Імпортує сировину і матеріали.

– Здійснює інші види діяльності зазначені в установчих документах.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Називаючи цей вид товариства «товариством з обмеженою відповідальністю», законодавець має на увазі обмеження відповідальності товариства як суб'єкта господарського права (юридичної особи) якимись певними розмірами майна або грошових коштів (наприклад, лише розміром статутного фонду). Насправді йдеться про обмеження відповідальності учасників товариства які несуть її ризик у межах своїх вкладів до статутного фонду. Установчими документами товариства з обмеженою відповідальністю може бути передбачено, що учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства.

Однією з особливостей змісту установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю є те, що вони, крім відомостей, загаданих для всіх видів господарських товариств, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 30 відсотків зазначеного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше одного року після реєстрації товариства.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки учасника, який її відступив, пропорційно їхнім часткам у статутному фонді товариства або в іншому, погодженому між ними розмірі.

У разі передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково. Частку учасника товариства (після повного внесення ним вкладу) може придбати саме товариство, яке протягом одного року зобов'язане передати її іншим учасникам або третім особам. Будь-який з учасників має право вийти з товариства зі сплатою його вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників, що складаються з учасників або призначених ними представників. До компетенції зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:

1) визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

2) внесення змін до статуту товариства;

3) обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;

4) затвердження річних результатів діяльності товариства, звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку;

5) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їхніх статутів та положень;

6) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства;

7) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення його організаційної структури;

8) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;

9) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

10) виключення учасника з товариства;

11) визначення умов оплати праці посадових осіб товариства;

12) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті товариства;

13) прийняття рішення про припинення діяльності товариства.

Статутом товариства до компетенції зборів учасників можуть бути віднесені й інші питання.

З питань, зазначених у пункті 1, 2 і 10, у вищому органі необхідна одностайність. З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів (учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їхніх часток у статутному фонді). Збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше як два рази на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Такі збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), які володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів, а з питань, що потребують одностайності, - всі учасники. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників, її повноваженнями цьому визначено ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» та установчими документами товариства.

Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснює ревізійна комісія, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа у кількості не менше трьох осіб. Її діяльність регламентовано ст. 62 Закону України «Про господарські товариства».

2.2 Аналіз фінансової діяльності ТзОВ «Євротоп»

Оцінку ефективності ТзОВ «Євротоп» здійснюємо на основі бухгалтерських звітів за 2004-2005 pp. Необхідні для розрахунку дані зводимо в таблицю 1.

Таблиця 1. Показники експортно-імпортної діяльності ТзОВ «Євротоп» протягом 2004-2005 рр.

№ п/п	Показники експортно-імпортної діяльності підприємства	Звітний період
		2004 р.	2005 р.
1	Контрактна вартість імпортної сировини, тис. грн.	19621,77	17037,96
2	Акцизні збори, тис. грн.	42,04648	42,59493
3	Мито і митні збори, тис. грн.	91,10182	99,38871
4	Транспортні витрати, тис. грн.	1331,476	1561,814
5	Вантажно-розвантажувальні витрати, тис. грн.	700,7775	709,915
6	Складські витрати, тис. грн.	350,3879	141,9836
7	Експедиторські витрати, тис. грн.	336,3735	227,1735
8	Страхові витрати, тис. грн.	84,09296	56,79378
9	Інші витрати на ЗЕД, тис. грн.	70,07691	141,9836
10	Виробнича собівартість продукції, тис. грн.	46326,39	40569,65
11	Поза виробничі витрати, тис. грн.	7007,775	7099,151
12	Ціна імпорту, тис. грн.	14,01605	14,90782
13	Кількість імпорту, т.	3083,421	2839,66
14	Коефіцієнт кредитного впливу	1,433251	1,452008
15	Експортна виручка за умов надання комерційного кредиту, тис. грн.	88374,66	91691,08

Оцінку ефективності ТзОВ «Євротоп» здійснюємо в такій послідовності:

Визначимо накладні витрати в аналізованому і базовому році.

CН= CТ + СЗР + ССКЛ + СЕКСПЕД +ССТР + СІН (1),

де

СТ - транспортні витрати за базисом постачання, тис. грн.

СЗР - вантажно-розвантажувальні витрати, тис. грн.

ССКЛ - складські витрати, тис. грн.

СЕКСПЕД - експедиторські витрати, тис. грн.

ССТР - страхові витрати, тис. грн.

СІН - інші витрати на ЗЕД, тис. грн.

СН 2005 = 1561,814+709,915+141,9836+227,1735+56,79378+141,9836 =

= 2839,663 тис. грн.

СН 2004 = 1331,476+700,7775+350,3879+336,3735+84,09296+70,07691 =

= 2873,185 тис. грн.

Витрати на імпорт в аналізованому та базовому році.

СЗТ ІМП = CК + CН + СА + СМ (2),

де

СК - контрактна вартість імпортної сировини, тис. грн.

СН - накладні витрати, тис. грн.

СА - акцизні збори, тис. грн.

CМ - мито і митні збори, тис. грн.

СЗТ ІМП 2005 = 17037,96+2839,663+42,59493+99,38871 = 20019,60 тис. грн.

СЗТ ІМП 2004 = 19621,77+2873,185+42,04648+91,10182 = 22628,10 тис. грн.

4. Виручка від імпорту в аналізованому та базовому році.

ВРІМП = ЦІМП х NІМП (4),

де

ЦІМП - середня ціна імпорту, тис. грн.

NІМП - кількість імпорту, т.

ВРІМП 2005 = 14,90782 x 2839,66 = 42333,14 тис. грн.

ВРІМП 2004 = 14,01605 x 3083,421 = 43217,38 тис. грн.

5. Витрати на експорт в аналізованому та базовому році.

СЗТ ЕКС = СВИР+ СПВ (5),

де

СВИР - виробнича собівартість, тис. грн.

СПВ - позавиробничі витрати, тис. грн.

СЗТ ЕКС 2005 = 40569,65 + 7099,151 = 47668,80 тис. грн.

СЗТ ЕКС 2004 = 46326,39 + 7007,775 = 53334,16 тис. грн.

6. Прибуток від імпорту в аналізованому та базовому році.

ПІМП = ВРІМП - СЗТ ІМП (6),

де

ВРІМП - виручка від імпорту, тис. грн.

СЗТ ІМП - витрати на імпорт, тис. грн.

ПІМП 2005 = 42333,14 - 20019,60 = 22313,54 тис. грн.

ПІМП 2004 = 43217,38 - 22628,10 = 20589,28 тис. грн.

7. Прибуток від експорту в аналізованому та базовому році.

ПЕКС = ВРЕКС Г - СЗТ ЕКС (7),

де

ВРЕКС Г - виручка від експорту за готівку, тис. грн.

СЗТ ЕКС - витрати на експорт, тис. грн.

ПЕКС 2005 = 63147,78 - 47668,80 = 15478,98 тис. грн.

ПЕКС 2004 = 61660,28 - 53334,16 = 8326,12 тис. грн.

8. Експортно-імпортні витрати в аналізованому та базовому році.

ВЕКС-ІМП = СЗТ ЕКС + СЗТ ІМП (8),

де

СЗТ ЕКС - витрати на експорт, тис. грн.

СЗТ ІМП - витрати на імпорт, тис. грн.

ВЕКС-ІМП 2005 = 47668,80 + 20019,60 = 67688,4 тис. грн.

ВЕКС-ІМП 2004 = 53334,16 + 22628,10 = 75962,26 тис. грн.

9. Прибуток від експортно-імпортних операцій в аналізованому та базове році.

ПЕКС-ІМП = ПЕКС + ПІМП (9),

де

ПЕКС - прибуток від експорту, тис. грн.

ПІМП - прибуток від імпорту, тис. грн.

ПЕКС-ІМП 2005 = 15478,98 + 22313,54 = 37792,52 тис. грн.

ПЕКС-ІМП 2004 = 8326,12 + 20589,28 = 28915,4 тис. грн.

Згідно проведених розрахунків ефективність ЗЕД фірми в аналізованому періоді склала 156%.

Ефективність ЗЕД зросла за рахунок того, що прибуток від експортно-імпортних операцій зріс в порівнянні з базовим періодом на 8877,12 грн. і 131%, а витрати експортно-імпортні знизились на 8273,86 грн., що в порівнянні з базовим роком склало 89%.

Прибуток від експортно-імпортних операцій зріс за рахунок того, що прибуток від експорту зріс в порівнянні з базовим періодом на 7152,86 грн. і 186% та прибутку від імпорту, який теж збільшився на 1724,26 грн. та 108%.

Зменшення експортно-імпортних витрат відбулося за рахунок зменшення витрат на експорт, які становлять менше на 5665,36 грн. та 89% в порівнянні з базовим роком та зменшення витрат на імпорт 2608,5 грн., що в порівнянні з базовим роком склало 88%.

Прибуток від експорту зріс за рахунок того, що виручка від експорту за готівку збільшилась на 1487,5 грн. і 102%, а також витрат на експорт, які зменшились на 5665,36 грн., що в порівнянні з базовим роком склало 89%.

Прибуток від імпорту зріс на 1724,26 грн. та 108%. Це зумовлено тим, що виручка від імпорту знизилась на 884,24 грн. та 98% і зниженням витрат на імпорт на 2608,5 грн. та 88% в порівнянні з базовим роком.

Витрати на експорт зменшились на 5665,36 грн., що в порівнянні з базовим роком складає 89%. Витрати зменшились за рахунок зменшення на 5756,74 грн. та 88% виробничої собівартості і збільшення позавиробничих витрат на 91,376 грн. та 101% в порівнянні з базовим роком.

Витрати на імпорт теж зменшились на 2608,5 грн., що становить в порівнянні з базовим роком 88%.

Таблиця 2. Аналіз ефективності зовнішньоекономічної діяльності ТзОВ «Євротоп»

Показники	Індекс	Одиниця виміру	Величина	Відхилення
			Аналізована	Базова	Абсолютне	Відносне %
Ефективність ЗЕД	ЕЗЕД	%	56	36	20	156
Прибуток від експортно-імпортних операцій	ПЕКС-ІМП	тис. грн.	37792,52	28915,4	8877,12	131
Експортно-імпортні витрати	ВЕКС-ІМП	тис. грн.	67688,4	75962,26	- 8273,86	89
Прибуток від експорту	ПЕКС	тис. грн.	15478,98	8326,12	7152,86	186
Прибуток від імпорту	ПІМП	тис. грн.	22313,54	20589,28	1724,26	108
Витрати на експорт	СЗТ ЕКС	тис. грн.	47668,80	53334,16	- 5665,36	89
Витрати на імпорт	СЗТ ІМП	тис. грн.	20019,60	22628,10	- 2608,5	88
Виручка від експорту за готівку	ВРВКС Г	тис. грн.	63147,78	61660,28	1487,5	102
Виручка від імпорту	ВРІМП	тис. грн.	42333,14	43217,38	- 884,24	98
Коефіцієнт кредитного впливу	KКВ	част. од.	1,452008	1,433251	0,018757	101
Виручка від експорту за умов надання комерційного кредиту	ВРНКС К	тис. грн.	91691,08	88374,66	3316,42	104
Виробнича собівартість	СВИР	тис. грн.	40569,65	46326,39	- 5756,74	88
Позавиробничі витрати	СПВ	тис. грн.	7099,151	7007,775	91,376	101
Середня ціна імпорту	ЦІМП	тис. грн.	14,90782	14,01605	0,89177	106
Кількість імпорту	NІМП	тис. грн.	2839,66	3083,421	- 243,761	92
Контрактна вартість сировини	СК	тис. грн.	17037,96	19621,77	- 2583,81	87
Накладні витрати	СН	тис. грн.	2839,663	2873,185	- 33,522	99
Акцизні збори	СА	тис. грн.	42,59493	42,04648	0,54845	101
Мито і митні збори	CМ	тис. грн.	99,38871	91,10182	8,28689	109
Транспортні витрати за базисом постачання	CТ	тис. грн.	1561,814	1331,476	230,338	117
Вантажно-розвантажувальні витрати	СЗР	тис. грн.	709,915	7007,775	9,1375	101
Складські витрати	ССКЛ	тис. грн.	141,9836	350,3879	- 208,4043	41
Експедиторські витрати	СЕКСПЕД	тис. грн.	227,1735	336,3735	- 109,2	68
Страхові витрати	CСТР	тис. грн.	56,79368	84,09296	- 27,29918	68
Інші витрати	СІН	тис. грн.	141,9836	70,07691	71,90669	203

3. Підготовка і укладання контракту

3.1 Встановлення контакту з іноземним партнером

Способом вставлення контакту з іноземним контрагентом є запит і тверда оферта. В даному випадку ініціатива встановлення контакту надходить від покупця. Його звертання до продавця з проханням надіслати оферту надсилається у вигляді запиту.

Продавець відсилає покупцю тверду оферти. Тверда оферта - це письмова пропозиція на продаж визначеної партії товару, що надана оферентом одному можливому покупцю, з указівкою терміну, протягом якого продавець є зв'язаним своєю пропозицією і не може зробити аналогічну пропозицію іншому покупцеві.

Якщо покупець згодний з усіма умовами оферти, він посилає продавцю письмове підтвердження що містить беззастережний акцепт, тобто свою згоду прийняти без змін усі умови твердої оферти продавця.

Встановлення контакту з угорською контрагентом здійснюємо в такій послідовності рис 3.1.

Рис. 3.1. Встановлення контракту з угорською фірмою «Паритет»

На основі телефонних переговорів між ТзОВ «Євротоп» та угорською фірмою «Паритет» було узгоджено, що проект контракту буде готувати продавець.

Також були визначені усі основні статті та умови майбутнього контракту.

До визначених статей відносять:

Предмет контракту.

Ціна та сума контракту.

Строки поставки.

Санкції.

Оплата.

Упаковка та маркування.

Гарантія.

Форс-мажор.

Арбітраж та керівний закон.

Інші умови.

Юридичні адреси, реквізити та підписи сторін

3.2 Проробка базисних та валютно-фінансових умов контракту

Згідно з проекту контракту базовою умовою поставки є: «Поставка до кордону» (DAF).

«Поставка до кордону» означає, що обов'язки продавця вважаються виконаними у момент прибуття товару, очищеного від мита на експорт у зазначений пункт і місце на кордоні, однак до вступу на «митний кордон» країни, зазначений в договорі Термін «кордон» можна використовувати для будь - якого кордону, включаючи країни експорту. Тому надзвичайно важливо, щоб розглядуваний кордон був точно визначений шляхом зазначення у терміні пункту і місця. Ці умови призначені для застосування головним чином при перевезенні товару залізницею або автомобільним транспортом, але вони можуть застосовуватися незалежно від способу перевезення.

А. ТзОВ «Євротоп» зобов'язана

А.1. Поставка товару відповідно до договору.

Поставити товар і торговий рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення згідно договору купівлі-продажу, а також будь-яке інше свідоцтво відповідності, яке може бути потрібним за договором.

А.2. Ліцензії, дозволи і формальності.

Одержати на свій ризик і за свій рахунок будь-яку експортну ліцензію або інший дозвіл державних органів або інший документ, необхідний для надання товару у розпорядження покупця.

Виконати всі митні формальності, потрібні для вивезення товару в зазначене місце поставки на кордоні, а в окремому випадку - для їхнього попереднього перевезення через іншу країну.