Міжнародні товарні аукціони

Класичні теорії міжнародної торгівлі

Першою теорією, яка зробила великий крок в розвиток вчення про міжнародну торгівлю, був меркантилізм економічне вчення періоду становлення капіталізму у XV-XVII ст. Прихильники меркантилізму обстоювали повну експлуатацію природних ресурсів, сприяння експорту та обмеження імпорту. Меркантилісти вважали, що важливо володіти золотом та іншими валютними металами. Країни, яким їх бракувало, мали отримувати золото завдяки торгівлі. Багатство націй, згідно з цією концепцією, безпосередньо пов'язувалося з торговельним балансом. Меркантилізм на практиці означав, що міжнародна торгівля контролювалася компаніями, які мали урядову підтримку, запроваджувалися високі тарифи та починалися торговельні війни (наприклад, англо-нідерландські).

Представники: Томас Ман, Уільям Петі, Жан Батіст Кольберт.

Постулати меркантилізму:

1. Меркантилісти дотримувались статичного погляду на світ, який на їх думку має лише обмежену кількість багатства. Тому багатство однієї країни могло збільшуватись лише за рахунок іншої держави.

2. Економічна система складається з 3-х секторів: виробничий сектор, сільськогосподарський сектор, колонії.

3. Вирішальну роль серед усіх верств суспільства відіграють торгівці.

4. Вирішальний фактор виробництва - праця (тобто меркантилісти були початківцями трудової теорії вартості).

5. Багатство країни визначається обсягом грошей (золото, дорогоцінні вироби), які вона має, таким чином кожна нація має проводити таку економічну політику, яка б сприяла накопиченню золота, срібла та інших дорогоцінних металів.

Для зміцнення своїх позицій держава повинна:

ѕ підтримувати постійно позитивний торговельний баланс, тому що експорт забезпечує надходження золота в країну, що в свою чергу збільшує виробництво та зайнятість;

ѕ регулювати зовнішню торгівлю з метою обмежувати імпорт та збільшувати експорт;

ѕ обмежувати експорт з країни сировини та дозволяти імпорт дефіцитної сировини з метою підтримання низьких цін на експортну продукцію;

ѕ заборонити колоніям мати власні торговельні відносини з іншими країнами окрім метрополії.

Національна економіка функціонує в умовах неповної зайнятості, тому збільшення пропозиції грошей (приток золота в країну) сприяє не стільки інфляції, скільки зростанню рівня виробництва та зайнятості.

Меркантилістів критикують за те, що вони вважають зовнішню торгівлю «грою з нульовою сумою» - оскільки виграш однієї країни означає програш іншої, то загальна сума виграшів та програшів всіх країн дорівнює нулю.

Девід Х'юм поставив погляди меркантилістів під сумнів. Д. Х'юм відомий як автор "Трактату про природу людини" (1739-1740 pp. та "Історії Англії" (1754-1762 pp.) у п'яти томах.

Учений довів, що резерви банківських металів країни визначаються обсягом її економіки та її потребою у грошах як засобах платежу. Основні положення теорії Д. Х'юма такі:

ѕ уряду не слід постійно втручатися у сферу міжнародної торгівлі;

ѕ якщо уряд країни хоче, щоб її економіка зростала, він мусить

зменшити бар'єри на шляху товарів з інших країн.

Девід Х'юм розробив модель «ціни золото потоків», яка ставить під сумнів можливість постійно позитивного торгового балансу. Ця модель мала декілька припущень:

1) наявність прямої залежності між кількістю грошей в обігу та рівнем цін (пізніше ця теорія отримала назву кількісна теорія грошей);

2) повна зайнятість в кожній країні;

3) попит на торговельні товари еластичний по ціні;

4) доскональна конкуренція на ринку товарів та факторів виробництва;

5) національні валюти вільно обертаються в золото та навпаки.

Теорія абсолютних переваг Адама Сміта

Ця теорія була розроблена і описана в 1776 році в роботі «Дослідження про природу та причини багатства націй». В ній вперше доводиться, що багатство націй не залежить від кількості золота та срібла, які вона має, а від її спроможності виробляти товари та послуги. Згідно з цим основне завдання держави полягає в тому, щоб розвивати виробництво за рахунок поділу праці та кооперації. Найкращим чином держава це може зробити, якщо не буде втручатися в економіку (принцип «лесе-фер»). Аналіз, здійснений Адамом Смітом, став вихідною точкою класичної теорії, що служить основою для усіх видів політики вільної торгівлі.

Теорія Адама Сміта має такі припущення:

1) праця являє собою єдиний фактор виробництва;

2) має місце повна зайнятість (тобто всі ресурси, як має та чи інша країна, використовуються повністю);

3) в міжнародній торгівлі беруть участь тільки дві країни, які торгують між собою тільки двома товарами;

4) витрати виробництва залишаються постійними, а їх зниження збільшує попит на товар;

5) ціна одного товару відображена кількістю праці, яку необхідно витратити для виробництва одиниці іншого товару;

6) транспортні витрати дорівнюються нулю;

7) зовнішня торгівля вільна від обмежень та регламентацій.

Країна експортує ті товари, які виробляються з найменшими витратами, тобто вона має абсолютну перевагу в виробництві даного товару, і імпортує ті товари, які виробляються іншою країною з найменшими витратами, тобто інша країна має абсолютну перевагу в виробництві другого товару.

Проте, продовжуючи ці міркування до кінця, можна дійти висновку: якщо країна може знайти за кордоном усе, що потрібно, за меншу ціну і без обмежень, то в її інтересах одержувати за кордоном все. А чи робитиме щось вона сама для продажу? Ніщо цього не гарантує. Але яким чином вона розраховуватиметься за те, що купуватиме? Отже, теорія абсолютної переваги заводить у безвихідь.

Теорія відносної переваги Д. Рікардо - Р. Торренса

Р. Торренс у "Нарисах про зовнішню торгівлю зерном" (1815 p.), а також Д. Рікардо в дослідженні "Початок політичної економії й оподаткування" (1817 р.) виводять класичну теорію з безвиході. Вони показують, у яких межах можливий та бажаний обмін між двома країнами, виділяючи критерії міжнародної спеціалізації. В інтересах кожної країни - спеціалізуватися на виробництві, в якому вона має найбільшу перевагу або найменшу слабкість і для якого відносна вигода є найбільшою, їхні міркування знайшли своє відображення в так званому принципі, або теорії, порівняльних переваг.

Д. Рікардо показав, що міжнародний обмін можливий і бажаний в інтересах усіх країн. Він визначив ту цінову зону, всередині якої обмін вигідний для кожного. За допомогою хрестоматійного прикладу торгівлі сукном і вином між Англією і Португалією Д. Рікардо запропонував три варіанти міжнародної торгівлі:

а) рівне співвідношення витрат на виробництво двох видів товарів між двома країнами - у торгівлі немає стимулу;

б) співвідношення витрат, при якому одна з країн має абсолютну перевагу у виробництві одного з видів товарів - тут торгівля можлива з урахуванням абсолютних переваг;

в) співвідношення витрат, при якому кожна з країн має відносну перевагу у виробництві одного з видів товарів - у цьому випадку обидві сторони зацікавлені торгувати внаслідок порівняльних переваг [21, с. 83].

Теорія міжнародної вартості Дж. Cm. Мілля

Джон Стюарт Мілль у своїй роботі "Основи політичної економії" (1844 р.) показав, за якою ціною здійснюється обмін. За Міллем, ціна обміну встановлюється за законом попиту і пропозиції на такому рівні, що сукупність експорту кожної країни дає змогу оплачувати сукупність її імпорту. Цей закон міжнародної вартості, або "теорія міжнародної вартості", - важлива заслуга Дж. Ст. Мілля. Теорія міжнародної вартості доводить, що існує ціна, яка оптимізує обмін товарів між країнами. Ця ринкова ціна залежить від попиту і пропозиції. На думку сучасного американського економіста Д. Чіпмена, цей закон - "одне з найбільших досягнень людського інтелекту". Той факт, що робота одержала визнання лише через 100 років, Д. Чіпмен пояснював тим, що "цей закон був занадто великим відкриттям для свого часу".

Таким чином, запропоновані Дж. Ст. Міллем закони міжнародної конкуренції зводяться, в основному, до двох найважливіших положень. Перше: природне прагнення до міжнародної виробничої спеціалізації веде до встановлення рівноваги у вигодах, одержуваних від цієї спеціалізації. Друге: умови повної або часткової спеціалізації визначаються нерівністю в прибутках, одержуваних від виробництва. Можливості ж повної виробничої спеціалізації залежать від еластичності заміни в споживанні, що існує між виробленими товарами і тенденцією до відносного вирівнювання абсолютних вигод держав, що беруть участь у міжнародному обміні.

Міжнародні товарні аукціони

Сутність та організаційні форми аукціонної торгівлі

У ряді країн деякі сировинні і продовольчі товари продаються і купуються на особливих ринках, що називаються міжнародними товарними аукціонами.

Міжнародні товарні аукціони - це спеціально організовані, що періодично діють у певних місцях ринки. На них шляхом публічних торгів по черзі відбувається продаж попередньо оглянутих покупцями аукціонних товарів, що переходять у власність того покупця, що запропонував за них найвищу ціну, не перекриту іншими учасниками торгів.

Таким чином, поняття аукціон у міжнародній торгівлі має три значення:

- як спеціально організований товарний ринок, на якому здійснюється процес продажу-купівлі товару, що складається з певних етапів -- підготовки, огляду товару, аукціону (торгу), оформлення контракту;

- як безпосередній торг за товар, який відбувається між аукціоністом (особою, що проводить торг і представляє інтереси організаторів і продавців) та покупцями;

- як комерційна структура, що організовує, готовить і провадить продаж товарів за допомогою торгу.

Аукціони як комерційні організації можна класифікувати за такими критеріями: джерела отримання прибутку, функціональна спрямованість, форма організації торгівлі.

За функціональною спрямованістю переважаюча більшість аукціонів є суто торговими фірмами, які мають відповідні приміщення, обладнання, кваліфікований персонал. У той же час деякі великі аукціони мають власне виробництво, на якому завершується процес підготовки товару до продажу (наприклад, вичинка сирих шкурок, що скуповуються у заготівельників, або сортування та пакування овочів, фруктів, квітів). Такі аукціони можна класифікувати як торговельно-виробничі.

Залежно від форми організації торгівлі аукціони поділяються на відкриті, з безпосередньою участю самих покупців, та закриті, в яких самі продавці і покупці не беруть участі, а їх доручення в межах визначених повноважень виконують брокери.

Організація аукціонної торгівлі має певні особливості залежно від товару і практики, яка склалася в торгівлі конкретними аукціонними товарами. Залежно від характеру діяльності всі фірми, що здійснюють аукціонну торгівлю, умовно можна поділити на три групи:

- спеціалізовані;

- брокерсько-комісійні;

- аукціонні, які належать кооперативам або спілкам виробників.

Періодичність проведення аукціонних торгів залежить від специфіки товару. Чай продають звичайно 1-2 разу на тиждень, хутро - кілька разів на рік. Аукціони можуть організовуватися як окремими торговельними фірмами, так і кількома продавцями.

Спеціалізовані фірми займаються організацією аукціонів і продажем на них аукціонних товарів як за свій рахунок, так і на комісійних засадах. Такі фірми беруть на себе виконання всіх Функцій з підготовки й проведення аукціонів. Частіше за все вони видають продавцям позички під їх товари, передані аукціонній фірмі для продажу. Прикладом таких фірм є спеціалізовані фірми, що є торговими монополіями.

Брокерсько-комісійні фірми дістали поширення у торгівлі хутряними виробами, вовною, чаєм, тютюном. Вони організують аукціони і продають на них на комісійних засадах товари за дорученням своїх клієнтів. Брокерська фірма, що проводить аукціони, як правило, може виступати одночасно представником як покупця, так і продавця, отримуючи від них комісійну винагороду. В її обов'язок входить продаж визначеної кількості товарів у межах повноважень комітента (власника товару), переданих комісіонеру (посереднику) і встановлених у договорі комісії. Всі взаємні права і обов'язки виникають далі між покупцем і брокерською компанією. Власник товару не отримує безпосередньо жодних прав і не несе жодних зобов'язань стосовно покупця.

Аукціонні фірми, які належать кооперативам або спілкам (асоціаціям) виробників, набули поширення в Скандинавських країнах. Так, у кожній з них (Данії, Норвегії, Швеції, Фінляндії) є по одній фірмі, що посідає монопольне положення в аукціонній торгівлі хутром у своїй країні.

Міжнародні аукціони належать до добровільних і регулярних форм організації торгівлі на зовнішньому ринку, що мають публічний характер, тобто надають можливість усім заінтересованим експортерам та імпортерам брати участь у торгових операціях.

Переваги міжнародних аукціонів полягають у тому, що вони дозволяють створювати відкриту конкуренцію, виявляти ціну товару та швидко його реалізовувати у великих обсягах. З урахуванням цього на міжнародних товарних аукціонах частіше за все превалює пропозиція товарів з боку великої кількості продуцентів, переважно потужних представників індустріально розвинутих держав. Великі торгові фірми виступають як брокери з продажу. Покупцями ж є обмежена кількість компаній, в основному роздрібної та оптової торгівлі і переробної промисловості, що використовують надмірну пропозицію в своїх інтересах і зацікавлені в заниженні цін.

Основні предмети торгу та міжнародні центри аукціонної торгівлі

Основними предметами торгу на міжнародних аукціонах хутряні товари (у вигляді сировини та вже перероблених товарів), немита вовна, щетина, чай, тютюн, овочі, фрукти, квіти, риба, тропічні породи лісу, худоба, прянощі, антикваріат, витвори мистецтва та інші. Для таких товарів, як хутро, немита вовна, чай, тютюн, аукціон є найважливішою формою реалізації на міжнародному ринку. Наприклад, через міжнародні аукціони в США і Канаді реалізується понад 70 % усього хутра, що продається цими країнами, в Данії -- 90 %, у Швеції і Норвегії -- приблизно 95 %. Через міжнародні аукціони реалізується близько 70 % чаю, що продається на світовому ринку, 90--95 % немитої вовни, що експортується Австралією і Новою Зеландією. Для кожного аукціонного товару склалися свої центри аукціонної торгівлі. 

Найважливіші аукціонні центри з продажу:

ѕ вовни - Лондон, Ліверпуль, Сідней, Антверпен;

ѕ хутра - Санкт-Петербург, Лондон, Нью-Йорк, Монреаль;

ѕ чаю - Лондон, Амстердам, Калькутта, Коломбо; 

ѕ тютюну - Амстердам, Нью-Йорк;

ѕ прянощів - Лондон, Амстердам;

ѕ антикварних і художніх виробів - Лондон, Амстердам.