Міжнародна підприємницька діяльність

Курсова робота

Тема: Міжнародна підприємницька діяльність

Зміст

Вступ

Розділ І Теоретичні поняття міжнародної підприємницької діяльності

1.1 Поняття «міжнародна підприємницька діяльність». Суб'єкти та види міжнародної підприємницької діяльності

1.2 Законодавче регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства в Україні

Розділ ІІ Характеристика зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Ласощі»

2.1 Загальна характеристика підприємства ВАТ «Ласощі»

2.2 Методи здійснення зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Ласощі»

2.3 Стратегія підприємства ВАТ «Ласощі» виходу на міжнародний ринок

Розділ ІІІ Шляхи покращення зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Ласощі»

3.1 Укладання зовнішньоекономічних угод, як один з методів діяльності в зовнішньоекономічній діяльності

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується інтенсивним розширенням міжнародної підприємницької діяльності, тобто діяльності, що здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу взаємокорисну співпрацю суб'єктів господарювання двох чи більше країн (міжнародних партнерів).

Основним спонукальним мотивом активізації і розширення участі партнерів у міжнародному бізнесі є можливість збільшення масштабів та ефективності підприємництва за рахунок інтернаціоналізації певних сегментів ринку, використання нових додаткових джерел необхідних матеріальних (інвестиційних) ресурсів, диверсифікації виробничо-господарської діяльності.

Важливою стратегічною тенденцією є інтернаціоналізація національних економік і різних суб'єктів господарювання. Проголошення незалежності України породило докорінні зміни у взаєминах між нею та іншими зарубіжними країнами. Почали формуватися нова концепція, прогресивніші форми зовнішньоекономічних відносин.

Тепер виникли принципово інші можливості економічного розвитку і трансформації зв'язків між Україною та світовим співтовариством. Однією з характерних особливостей світового суспільного розвитку на сучасному етапі є все більша взаємозалежність різних країн і господарських територіальних утворень. Без залучення будь - якої країни до тісних світогосподарських зв'язків неможливий її ефективний і соціально спрямований економічний розвиток.

Формування ринкової системи господарювання діалектично зв'язано зі світовою економікою, процесами інтернаціоналізації господарської діяльності, здійснюваної на рівні інституціональних органів управління та окремих фірм з окремими формами власності. У першому випадку зовнішньоекономічна діяльність спрямована на встановлення міжнародного (міждержавного) співробітництва, створення належного правового поля з метою стимулювання розвитку і підвищення ефективності економічних зв'язків, а у другому - вона виявляється в укладенні та виконанні певних угод, договорів, контрактів. Усім підприємствам і організаціям надано право безпосередньо здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на основі самофінансування і валютної самоокупності.

Забезпечення гармонійного входження первинних комерційно - господарських ланок (фірм) у систему міждержавного поділу праці, кооперована взаємодія на зовнішньому ринку, перетворення зовнішньоекономічних відносин на органічний елемент відтворювальних процесів мають сприяти не лише зростанню ефективності міжнародних економічних відносин, а й інтенсифікації ринкової системи господарювання всередині країни.

Все це вимагає більш гнучких і ефективних підприємницьких зв'язків між внутрішньою виробничо - економічною системою та її зовнішніми партнерами, що виступають на міжнародному ринку як суб'єкти економічних відносин, рівновага котрих зумовлюється попитом на товари (послуги) та їх пропонування.

Розділ І Теоретичні поняття міжнародної підприємницької діяльності

1.1 Поняття «міжнародна підприємницька діяльність»

У нинішніх ринкових умовах розвитку світової економіки все більших масштабів набуває міжнародна підприємницька діяльність (бізнес), тобто сфера практичної реалізації форм міжнародних економічних відносин.

Міжнародна підприємницька діяльність (міжнародний бізнес, міжнародне підприємництво) стала в останній час об'єктом багатьох досліджень. Будь-якіпідприємства, фірми, кооперативи та їх обєднання незалежно від форми власності повинні мати вихід на зовнішній ринок. Тільки в цьому разі вони зможуть брати реальну участь у міжнародних економічних процесах.

С.Ф. Покропивний визначає підприємницьку діяльність, як діяльність, що здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу взаємокорисну співпрацю суб'єктів господарювання двох чи більше країн (міжнародних партнерів)[1, с.51]. В іншому джерелі міжнародна підприємницька діяльність визначається як сфера виробничо-господарської діяльності, пов'язаної з міжнародною виробничою і науково-технічною кооперацією, з експортом та імпортом товарів та послуг. Згідно з судженням І. Бойчик - це одна із сфер господарської діяльності, пов'язана із виходом на зовнішні ринки та функціонування на них, створенням спільних підприємств, здійсненням валютно-фінансових та кредитних операцій[2,c.414].

Міжнародний бізнес трактується також як співробітництво між країнами світу, окремими підприємствами і суб'єктами господарювання на взаємовигідних умовах. Він базується на подальшому розвитку і міжнародному поділі праці. Це зумовлено структурою розміщення найрізноманітніших природних багатств, географічним положенням, кліматичними умовами, історичними традиціями виробництва, розмірами трудових ресурсів та іншими факторами.

Сучасний міжнародний бізнес фактично охоплює всі сфери діяльності людей, пов'язані з переміщенням і взаємопроникненням головних чинників виробництва (трудових ресурсів, засобів та предметів праці), товарів і послуг через національні кордони.

Загальними мотивами, що спонукають окремих суб'єктів господарювання брати участь у міжнародному бізнесі, є можливість розширення продажу товарів, придбання (використання) нових джерел ресурсів, диверсифікація виробництва. Постійна присутність на міжнародному ринку дає змогу підприємствам (фірмам) значно збільшувати свій зиск, отримувати великі прибутки. Розвиток міжнародної підприємницької діяльності може бути зорієнтований і на реалізацію довгострокових власних інтересів, коли цілі забезпечення і збереження повної прибутковості не є пріоритетними.

Виробничі можливості будь-якого підприємства можуть бути обмежені зменшенням обсягу внутрішнього (національного) ринку через недостатню кількість споживачів або низьку купівельну спроможність. За сприятливої кон'юктури на світовому ринку національна фірма має можливість нарощувати обсяги виробництва і продажу товарів через вихід на міжнародний ринок. Як свідчить досвід господарювання, великі корпорації у наш час понад 40 % обсягу продажу власних товарів здійснюють поза межами національних ринків.

Розширювати і збільшувати ринки збуту (і відповідно свої прибутки) те чи інше підприємство може за рахунок купівлі за кордоном певних видів первинної сировини, напівфабрикатів тощо. У деяких випадках вирішальне значення мають унікальні властивості закордонних товарів або послуг, які використовуються вітчизняними підприємствами.

Різким коливанням у виробничій і комерційно - торгівельній діяльності можна зарадити диференціацією підприємства, за якої підтримуються оптимальні обсяги продажу продукції (на випадок економічного спаду у своїй країні або фірмі) за рахунок виходу на ринки інших країн, економіка котрих перебуває на стадії пожвавлення і піднесення. Крім того, підприємство стає менш залежним від кон'юктури внутрішнього ринку, якщо певну частину ресурсних компонентів і напівфабрикатів воно одержує по імпорту з - за кордону.

1.2 Суб'єкти та види міжнародної підприємницької діяльності

Суб'єктами міжнародної підприємницької діяльності є її учасники, які спроможні ефективно працювати задля реалізації власних бізнесових інтересів. Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види не залежно від форми власності та інших ознак післю державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єктами такої діяльності визнаються[1,с.51]:

1) фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

2) юридичні особи зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України, в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

3) об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

4) структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

5) спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України.

Виходячи з мотивації та особливостей здійснення міжнародної підприємницької діяльності (бізнесу), можна виокремлювати певні її (його) типи і види (рис.1.1.)

Рис.1.1. Основні типи і види міжнародної підприємницької діяльності (бізнесу)

Як видно із рисунка, є два основні типи бізнесу - приватний і державний міжнародний бізнес. Таке виокремлення типів міжнародного бізнесу здійснюється на основі розмежування суб'єктів господарювання за ознакою форм власності. Зараз у країнах із перехідною економікою домінує тенденція до поступового збільшення частки приватного міжнародного бізнесу.

За галузево-технологічною і функціональною ознаками розрізняють певні види міжнародного бізнесу: промисловий, аграрний, промислово-аграрний, будівельний, торговельний, транспортно-комунікаційний, фінансовий. Найбільш швидкими темпами розвиваються промисловий, торговельний і фінансовий міжнародний бізнес.

У міжнародній практиці підприємницької діяльності розрізняють певні форми та рівні інтернаціоналізації різних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що показано на рис.1.2.

Рівні інтернаціоналізації

Рис.1.2. Форми міжнародної підприємницької діяльності та рівні інтернаціоналізації

Першою і найнижчою за рівнем інтернаціоналізації формою підприємницької діяльності є здійснення окремих зовнішньоекономічних операцій - експортно-імпортних, лізингу, посередницьких, консультаційних і маркетингових послуг.

Другою формою підприємницької діяльності є різноманітна промислова кооперація - науково-технічна (в галузі науково-дослідних і дослідно-конструкторських, випробувальних робіт), виробнича, збутова, сервісна (технічне обслуговування і ремонт після продажу).

Третя форма міжнародної підприємницької діяльності - це достатньо широкомасштабна організація спільного підприємства, яка має високий рівень інтернаціоналізації і охоплює створення та функціонування спільних підприємств, ліцензування, управління за контрактом.

Четверта форма міжнародної підприємницької діяльності з найвищим рівнем інтернаціоналізації суб'єктів господарювання - територіально-виробничі комплекси з багатосторонніми міжнародними зв'язками. Прикладами таких форм господарських зв'язків можуть бути прикордонна і прибережна торгівля, різні консорціуми, реалізація концесійних угод тощо.

Економічні зв'язки з зарубіжними фірмами реалізуються переважно шляхом здійснення комерційних операцій, тобто певних технічних і організаційних процедур для підготовки і здійснення міжнародного співробітництва. Найбільш поширеною, традиційною формою зовнішньоекономічної діяльності є зовнішньоторговельна діяльність.

Зовнішньоторговельна діяльність - це підприємницька діяльність у галузі міжнародного торговельного обміну.

Правом здійснення зовнішньоторговельної діяльності володіють всі вітчизняні суб`єкти, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Їм надається можливість вступати в переговори із зарубіжними партнерами, відкривати рахунки в банках, укладати від свого імені експортні та імпортні контракти, за які вони несуть повну матеріальну відповідальність і приймають на себе зовнішньоторговельні ризики.

Підприємства самостійно здійснюють вибір іноземного партнера, номенклатури товарів для експортно-імпортної угоди, визначення ціни та вартості угоди, обсягу поставок.

У міжнародній торгівлі існує 4 основних види зовнішньоторговельних операцій, які здійснюють і вітчизняні підприємства:

експорт - вивіз товару, робіт, послуг, результатів інтелектуальної власності, а також виключних прав на них, з території України без зобов`язань про їх зворотний ввіз;

імпорт - ввіз товарів, робіт, послуг та інше на територію України без зобов`язань щодо їх зворотного вивозу;

реекспорт - зворотний вивіз раніше ввезеного з-за кордону товару без будь-якої його переробки в країні;

реімпорт - зворотний ввіз раніше вивезеного із країни товару, який не піддавався переробці за кордоном.

Розрізняють нерегулярний експорт, коли фірма експортує надлишки своїх товарів чи окремі товари, виготовлені на замовлення, та активний експорт, за якого процент розширює постійні експортні операції на конкретних міжнародних ринках. Є ще прямий експорт, коли будь-який суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності може експортувати свої товари самостійно, і побічний експорт, коли реалізація здійснюється за допомогою міжнародних посередників.

Не наявність достатньої кількості конвертованих національних валют, прагнення скоротити валютні ресурси на імпорт зарубіжних товарів спричиняють значний розвиток зустрічної торгівлі, основними формами якої є:

- бартер - одноразовий або послідовний обмін товарів у натуральній формі без грошей. У цьому випадку гроші є лише розрахунковою категорією;

- зустрічна купівля - торгівля за одним або кількома контрактами, кожний з яких має бути оплачений покупцем негайно, але із зобов'язанням продавця купити в свою чергу певний товар на відповідну суму в покупця. У цьому випадку операції оплати і закупівлі розмежовані в часі;

- кліринг (міжнародний) - безперервна зустрічна торгівля в обумовлених договорами обсягах з використанням системи безготівкових розрахунків, тобто заліку взаємних вимог і зобов'язань;

- компенсаційна операція - це операція, подібна до бартерної; проте можливе часткове погашення заборгованості грошима;

- офсет - це виробничі взаємовідносини, коли продавець зобов'язується виготовляти товар або складувати готовий вибір у місці збуту (в іноземній державі), або купувати певні комплектуючі деталі (вузли) для даного товару в конкретних виробників цих деталей;

- спільне підприємство - підприємство, діяльність якого базується на співпраці вітчизняних та іноземних партнерів, солідарному ризику її здійснення, спільному розподілі прибутків. Необхідні передумови такої діяльності створюються у процесі інтернаціоналізації суб'єктів господарювання, розвитку експортно-імпортних операцій.

Надвисокий рівень інтернаціоналізації є важливим чинником зростання ефективності зовнішньоекономічної діяльності будь-якого суб'єкта господарювання; досягається лише в межах четвертої форми міжнародного бізнесу. У цій формі фактично інтегруються всі інші форми міжнародної підприємницької діяльності, в тому числі створення спеціальних (вільних) економічних зон, міжнародних консорціумів, концесій тощо.

Щоб реалізувати окремі форми міжнародної підприємницької діяльності, рекомендуються два основні шляхи: встановлення міжнародних відносин між партнерами, без створення нового підприємства, що мають регулюватися відповідними актами про міжнародну торгівлю та кооперацію; створення нового спільного підприємства або зарубіжної філії (представництва), тобто нового суб'єкта господарювання і міжнародного бізнесу. Ці шляхи передбачають обґрунтування всіх факторів, що впливають на вибір відповідної форми бізнесу.

1.3 Законодавче регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства в Україні

Інтернаціоналізація комерційно - господарської діяльності зумовлює необхідність існування чіткого механізму регулювання міжнародного спільного підприємництва, здійснюваного відповідними державними структурами і міжнародними організаціями.

Передовсім детального розгляду потребує державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні, яке відіграватиме винятково важливу роль у реформуванні економіки і підвищенні ефективності використання сучасної системи господарювання. Ця роль значно зростає нині, коли після ліквідації монополії держави на зовнішньоекономічну діяльність підприємства й організації отримали можливість самостійно й безпосередньо налагоджувати зв'язки з іноземними партнерами.

Можна виокремити такі цілі регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання:

· забезпечення збалансованості різних сфер економіки й рівноваги внутрішнього ринку України;

· стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності;

· створення особливо пільгових умов для інтеграції економіки України в систему світового поділу праці та її максимально можливе наближення до ринкових структур розвинутих країн;

· здійснення захисту економічних інтересів України в цілому й окремих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зокрема;

· надання рівних можливостей суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, розвиток усіх видів підприємництва незалежно від форми власності;

· заохочення конкуренції і подолання монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Регулювання підприємницької діяльності практично здійснюють державні органи законодавчої і виконавчої влади - Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Національний банк, Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, Державне управління митного контролю.

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До компетенції Верховної Ради України належить таке:

o прийняття, зміна і скасування законів стосовно зовнішньоекономічної діяльності;

o затвердження основних напрямків зовнішньоекономічної політики України;

o розгляд, затвердження і зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

o ратифікація міжнародних договорів України;

o затвердження нормативів обов'язкового розподілу валютного виторгу між державою та місцевими органами влади, ставок і умов оподаткування, митних тарифів, зборів і процедур щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

o встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України;

o затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню та квотуванню або забороняється.

Кабінет Міністрів України має такі повноваження:

o здійснює конкретні заходи в галузі зовнішньоекономічної політики України відповідно до чинного законодавства;

o координує діяльність міністерств, державних комітетів і відомств щодо регулювання і здійснення зовнішньоекономічної діяльності; узгоджує роботу торговельних представництв України за кордоном;

o приймає нормативні акти з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених чинним законодавством України;

o проводить переговори та підписує міжурядові договори (угоди) з питань зовнішньоекономічної та спільної підприємницької діяльності, забезпечує їх виконання всіма органами, підпорядкованими Кабінету Міністрів України;

o забезпечує складання платіжного балансу, валютного плану, а також реєстрацію міжнародних спільних підприємств;

o здійснює заходи, спрямовані на раціональне використання Державного валютного фонду України.

Національний банк України:

o забезпечує здійснення і належне використання золото - валютного резерву України та інших державних цінностей, що використовуються у міжнародній підприємницькій діяльності;

o представляє інтереси України у відносинах з банками інших держав, між банками та іншими фінансово - кредитними установами, а також укладає відповідні міжбанківські угоди;

o регулює курс національної валюти України стосовно грошових одиниць інших країн;

o здійснює облік і розрахунки по виданих та отриманих кредитах, операції з централізованими валютними ресурсами, що надаються йому Державним валютним фондом України.

Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України:

o забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики у процесі виходу суб'єктів господарювання на зовнішній ринок, координацію їхньої діяльності у сфері міжнародного бізнесу;

o контролює виконання всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності законів та міжнародних договорів України;

o здійснює заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів спільного підприємства.

Процеси інтернаціоналізації підприємств і країн відбуваються регулюючої участі певних міжнародних союзів, співтовариств, а також конкретних міжнародних організацій. Основні міжнародні організації фінансово - економічного спрямування, що здійснюють певну сукупність функцій щодо регулювання і розвитку спільної підприємницької діяльності. У сукупності вони здатні допомагати сфері міжнародного бізнесу вирішувати його актуальні, насамперед фінансові та інші економічні проблеми.

Регулювання міжнародної підприємницької діяльності має здійснюватися за допомогою певної сукупності методів, форм і конкретних інструментів на різних рівнях просторового поля (рис.1.3.).

Рис.1.3. Методи, форми і рівні регулювання міжнародної підприємницької діяльності

Правові методи мають відповідне інституційне забезпечення і охоплюють цивільне та процесуальне право, державний арбітраж тощо.

Розширенням і продовженням правових треба вважати адміністративні методи, котрі юридично визначають господарську суб'єктивність МСП, регламентують форму власності майна та результатів діяльності, а також процедурний механізм розв'язування конфліктних соціально - економічних ситуацій в судовому порядку.

Економічні методи реалізуються у системі підприємницької діяльності наданням кредитів і дотацій, здійсненням податкової політики та інших фінансово - економічних операцій регулюючого спрямування.

Соціально-психологічні методи мають бути орієнтовані на формування певної ідеології, типу менталітету громадян України і суспільства в цілому за допомогою існуючих державних інституцій. При цьому варто зазначити, що методи регулювання міжнародної спільної підприємницької діяльності надають очевидний пріоритет правовим методам як основі формування і функціонування інших механізмів управління такою системою господарювання.

На національному рівні система регулювання міжнародної спільної підприємницької діяльності має включати такі елементи:

1) форми іноземних інвестицій;

2) вимоги до результатів діяльності іноземного партнера;

3) трансферт (репатріація) прибуток іноземного інвестора;

4) інвестиційні пільги та обмеження;

5) гарантії дотримання прав іноземного партнера.

На міжнародному рівні звичайно регулюються:

1) ідентифікація інвестицій та інвесторів;

2) умови імпорту і заохочення іноземного капіталу;

3) вимоги до здійснення спільної підприємницької діяльності;

4) переведення платежів (коштів);

5) розв'язання суперечок господарського характеру;

6) норми поведінки іноземних партнерів.

На наднаціональному рівні в рамках інтеграційних угруповань регулювання спільної підприємницької діяльності здійснюється складнішими угодами, які фіксують взаємовідносини між багатьма країнами. Таке регулювання підприємництва відбувається у випадках, коли забезпечується вільний рух капіталів, гармонізується економічна політика країн - учасниць, ефективно працюють відповідні наднаціональні інституції.

Процес інтернаціоналізації підприємств і країн відбувається за участю різних міжнародних організацій. До основних міжнародних організацій фінансово-економічного спрямування, що здійснюють певну сукупність функцій стосовно регулювання спільної підприємницької діяльності, належать:

· Банк міжнародних розрахунків -- БМР (сприяння співпраці центральних банків країн світу і здійснення міжнародних фінансових операцій);

· Міжнародний банк реконструкції та розвитку -- МБРР (спеціалізована установа 00Н, основною метою діяльності якої є надання позик і кредитів країнам-членам 00Н);

· Міжнародний валютний фонд -- МВФ (сприяння розвитку міжнародної торгівлі й валютних операцій, надання коштів у іноземній валюті);

· Міжнародна фінансова корпорація -- МФК (філія Міжнародного банку реконструкції і розвитку для інвестування приватного сектора економіки);

· Рада 00Н з промислового розвитку -- ЮНІДО (сприяння всебічному розвитку виробничої сфери країн-членів 00Н);

· Європейський банк реконструкції та розвитку--ЄБРР (філія МБРР з обслуговування країн Європи).

Розділ ІІ Характеристика зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Ласощі»

2.1 Загальна характеристика підприємства ВАТ «Ласощі»

ВАТ “Ласощі” розміщене на території України. Юридична адреса:

Івано-Франківська обл.

м. Снятин

вул. Воєводи Коснятина, 19.

Згідно з законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1994 р.

ВАТ “Ласощі” як юридична особа є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, та може самостійно, у визначених законодавством межах, здійснювати ЗЕД.

ВАТ “Ласощі” здійснює такі види ЗЕД:

1. Експортує кондитерські вироби.

2. Імпортує сировину і матеріали.

3. Здійснює інші види діяльності зазначені в установчих документах.

Згідно зі ст. 80 Господарського кодексу України акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Корпорація (акціонерне товариство) є нині домінуючою формою підприємницької діяльності, її власниками вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виокремлюють дві його частини. Одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга -- це нерозподілений прибуток, що використовується на подальший розвиток корпорації. Функції власності та контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і менеджерами. Переваги корпорації (акціонерного товариства) досить вагомі.

Перше АТ в Україні виникло в 1988. АТ поділяють на: 1) відкриті -- акції яких вільно продаються і купуються всіма бажаючими. В деяких країнах (наприклад, у США) АТ називають публічними, 2) закриті -- акції яких не надходять у вільний продаж, а розподіляються серед засновників.

Власник акції має формальне право брати участь в управлінні АТ, оскільки володіння акцією дає йому право голосу при виборі керівних органів; власник облігації такого права не має. Кількість акціонерів у розвинутих країнах Заходу постійю зростає (за винятком періоду економічних криз).

Економічним стимулом до придбання акцій є вищий рівень дивідендів порівняно з вкладенням певної суми в ощадний банк. На початку 90-х середній прибуток частини найманих працівників на дивіденди становив до 10% його щорічного заробітку. За 20 років він може таким чином накопичити майже 120 тис. дол. Водночас під час економічної кризи дрібні акціонери можуть втратити всі свої заощадження. Розповсюдження акцій серед робітників і службовців та збільшення дивідендів частково долають їх відчуженість від засобів виробництва, посилюють матеріальну заінтересованість у діяльності АТ, їх конкурентоспроможність. Акціонерна форма підприємств використовується в процесі трансформації існуючої в Україні економічної системи при формуванні різних форм власності у промисловості та сільському господарстві. За 1992--96 майже 8 тис. середніх та крупних державних підприємств в Україні було перетворено на відкриті АТ.

Протягом 2008 року ВАТ «Ласощі» збільшило обсяги виробництва хліба, хлібобулочної та кондитерської продукції до 138,5 тис. тонн продукції, що на 24,5% більше, ніж в 2007 році.

Чистий дохід підприємства за звітний період зріс на 19,1% до 457,0 млн. грн, а чистий прибуток за підсумком року є від'ємним і складає 97,4 млн. грн.

Показник EBITDA компанії станом на кінець 2008 року склав 53,5.Значні обсяги чистого збитку компанії були спричинені ростом офіційного курсу іноземних валют (USD та EUR) до української гривні та переоцінкою всіх зобов'язань за кредитами, проведеної згідно положень бухгалтерського обліку відповідно до вищих значень офіційних курсів НБУ, дійсних на дату складання звітності. Таким чином збільшення витрат у звітності фірми на суму 92,2 млн. грн. стало наслідком переоцінки усіх зобов'язань компанії за валютними кредитами. Дані витрати не є монетарними, тобто такими, що понесло підприємство в 2008 році, а стосуються майбутніх погашень кредитів частинами із термінами погашення до восьми років. Тому навантаження, спричинене додатковими витратами від змін обмінного курсу UAH/USD на грошовий потік компанії, буде рівномірним і помірним.

5 лютого 2009 року ВАТ «Ласощі» виплатило власникам облігацій серії «С» 291, 720 тис. грн. процентного доходу за 13-ий процентний період з розрахунку 18% річних. Раніше, 5 січня компанія також виплатила власникам облігацій серії «В» 360, 230 тис. грн. процентного доходу за 13-ий процентний період за ставкою 17% річних.

Параметри випуску облігацій: іменні процентні облігації, номінальною вартістю 1000 гривень кожна, випущені двома серіями (В і С) в кількості 17 000 штук на загальну суму 17 млн. гривень. Термін обігу 1 820 днів. Організатором випуску облігацій виступила «Універсальна інвестиційна група», андеррайтером -- «Банк Універсальний».

За 9 місяців 2008 року ВАТ «Ласощі» збільшило випуск продукції на 26% -- до 103,5 тис. тонн хлібобулочної продукції та напівфабрикатів.

Три квартали поточного року фірма закінчила з чистим прибутком 3,3 млн. грн. Чистий дохід компанії за даний період склав 332 млн грн., що на 30% більше, ніж за попередній аналогічний період. Показник EBITDA за 3 квартали 2008 року зріс на 69% і склав 37,758 млн. грн. Активи компанії станом на 1.10.2008 року становлять 580,5 млн. грн.

24 листопада ВАТ «Ласощі» завершило викуп пред'явлених облігацій серій В, С та D і таким чином виконав свої довгострокові зобов'язання перед кредиторами в повному обсязі.

Як повідомлялось раніше, близько 3% облігацій концерну залишається у власників, які не виявили бажання їх продавати.

24 листопада ВАТ «Ласощі» виплатило 1,552 млн.грн. процентного доходу за 9-тий процентний період по облігаціях серії D. Виплата десятого купону по облігаціям даної серії планується 23 лютого 2009 року.

Параметри випуску: облігації серії D випущені на суму 50 млн. грн. зі ставкою купону у розмірі 17% річних у гривнях на 9--12 відсоткові періоди, терміном обігу -- 5 років та офертою у 12 місяців. Кредитний рейтинг присвоєний облігаціям -- uaBBB. Менеджер та платіжний агент випуску -- ЗАТ «Перший український міжнародний банк», організатор випуску -- «Універсальна інвестиційна група».

6 листопада ВАТ «Ласощі» здійснило достроковий частковий викуп облігацій серії С в розмірі 6,435 млн. грн. Тоді ж компанія по облігаціям даної серії виплатила в повному обсязі процентний дохід за 12-ий процентний період з розрахунку 10,5% річних. Сума купонних виплат склала 222, 530 тис. грн. Наступна виплата процентного доходу по облігаціям ВАТ серії С планується 5 лютого 2009 року. Раніше, 6 жовтня компанія також достроково викупила 382 облігації серії В на суму 382 тис. грн. та здійснила виплату 12 купону в розмірі 155,771 тис. грн за ставкою 10,5% річних.

2.2 Методи здійснення зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Ласощі»

Оцінку ефективності ВАТ “Ласощі” здійснюємо на основі бухгалтерських звітів за 2007-2008 роки. Необхідні для розрахунку дані зводимо в таблицю 2.1.

Таблиця 2.1

Показники експортно-імпортної діяльності ВАТ “Ласощі”

за 2007-2008рр.

№ п/п	Показники експортно-імпортної діяльності підприємства	Звітний період
		2007	2008
1.	Контрактна вартість імпортної сировини, тис. грн.	12464,28	10623,76
2.	Акцизні збори, тис. грн.	26,70907	26,55943
3.	Мито і митні збори, тис. грн.	57,87037	61,97233
4.	Транспортні витрати, тис. грн.	845,7902	973,8453
5.	Вантажно-розвантажувальні витрати, тис. грн.	445,153	442,6568
6.	Складські витрати, тис. грн.	222,576	88,53176
7.	Експедиторські витрати, тис. грн.	213,6737	141,6506
8.	Страхові витрати, тис. грн.	53,41815	35,41291
9.	Інші витрати на ЗЕД, тис. грн.	44,51477	88,53176
10	Виробнича собівартість продукції, тис. грн.	40063,77	35412,54
11.	Поза виробничі витрати, тис. грн.	4451,53	4426,569
12.	Ціна імпорту, тис. грн.	8,903379	9,295547
13.	Кількість імпорту, т.	1958,673	1770,627
14.	Коефіцієнт кредитного впливу	0,91044	0,905378
15.	Експортна виручка за умов надання комерційного кредиту, тис. грн.	45502,02	47056,64

Оцінку ефективності ВАТ “Ласощі” здійснюємо в такій послідовності:

1. Визначаємо накладні витрати в аналізованому і базовому році.

С_н = С_т + С_зр + С_скл + С_експед + С_стр + С_ін (2.1)

де

С_т - транспортні витрати за базисом постачання, тис. грн.

С_зр - вантажно-розвантажувальні витрати, тис. грн.

С_скл - складські витрати, тис. грн.

С_експед - експедиторські витрати, тис. грн.

С_стр - страхові витрати, тис. грн.

С_ін - інші витрати, тис. грн.

С_{н 2008} = 973,8453 + 442,6568 + 88,53176 + 141,6506 + 35,41291 + 88,53176 = =1770,62943 тис. грн.

С_{н 2007} = 845,7902 + 445,153 + 222,576 + 213,6737 + 53,41815 + 44,51477 = 1825,12582 тис. грн.

2. Визначимо витрати на імпорт в аналізованому та базовому році.

С_зтімп = С_к + С_н + С_а + С_м (2.2)

де

С_к - контракт на вартість імпортної сировини, тис. грн.

С_н - накладні витрати, тис. грн.

С_а - акцизні збори, тис. грн.

С_м - мито і митні збори, тис. грн.

С_{зтімп 2008} = 10623,76 + 1770,62913 + 26,55943 + 61,97233 = 12482,9208 тис. грн.

С_{зтімп 2007} = 12467,28 + 1825,12582 + 26,70907 + 57,87037 = 14373,9853 тис. грн.

3. Визначимо виручку від експорту за готівку в аналізованому та базовому році.

ВР_{екс г} = (2.3)

де

ВР_{екс к} - виручка від експорту та за умов надання комерційного кредиту, тис. грн.

К_кв - коефіцієнт кредитного впливу.

ВР_{екс г 2008} = = 51974,5786 тис. грн.

ВР_{екс г 2007} = = 49978,0546 тис. грн.

4. Визначимо виручку від імпорту в аналізованому та імпортному році

ВР_імп = Ц_імп * N_імп (2.4)

де

Ц_імп - середня ціна імпорту, тис. грн.

N_імп - кількість імпорту в тонах, тис. грн.

ВР_{імп 2008} = 9,295547 * 1770,627 = 16458,9465 тис. грн.

ВР_{імп 2007} = 8,903379 * 1958,673 = 17438,8081 тис. грн.

5. Визначимо витрати від експорту в аналізованому та базовому році.

С_{зт екс} = С_вир + С_пв (2.5)

де

С_вир - виробнича собівартість, тис. грн.

С_пв - поза виробничі витрати, тис. грн.

С_{зт екс 2008} = 35412,54 + 4426,569 = 39839,109 тис. грн.

С_{зт екс 2007} = 40063,77 + 4451,53 = 44513,3 тис. грн.

6. Прибуток від імпорту в аналізованому та базовому році.

П_імп = В_рімп - С_{зт імп} (2.6)

де

ВР_імп - виручка від імпорту, тис. грн.

С_{зт імп} - витрати на імпорт, тис. грн.

П_{імп 2008} = 16458,9465 - 12482,9208 = 3976,0257 тис. грн

П_{імп 2007} = 17438,8081 - 14373,9853 = 3064,8228 тис. грн

7. Визначимо прибуток від експорту в аналізованому та експортному році.

П_екс = ВР_ексг - С_{зт екс} (2.7)

де

ВР_ексг - виручка від експорту за готівку, тис. грн.

С_{зт екс} - витрати на експорт, тис. грн.

П_{екс 2008} = 51974,5786 - 39839,109 = 12135,4696 тис. грн.

П_{екс 2007} = 49978,0546 - 44515,3 = 5462,7546 тис. грн.

8. Визначимо експортно-імпортні витрати в аналізованому та базовому році

В_{екс-імп} = С_{зт екс} + С_{зг імп} (2.8)

де

С_{зт екс} - витрати на експорт, тис. грн.

С_{зг імп} - витрати на імпорт, тис. грн.

В_{екс-імп 2008} = 39839,109 + 12482,9208 = 52322,0298 тис. грн.

В_{екс-імп 2007} = 44513,3 + 14373,9853 = 58889,2853 тис. грн.

9. Визначимо прибуток від експортно-імпортних операцій в аналізованому та базовому році.

П_{екс-імп} = П_екс + П_імп (2.9)

де

П_екс - прибуток від експорту, тис. грн.

П_імп - прибуток від імпорту, тис. грн.

П_{екс-імп 2008} = 12135,4696 + 3976,0257 = 16111,4953 тис. грн.

П_{екс-імп 2007} = 5462,7546 + 3064,8228 = 8527,5774 тис. грн.

10. Визначимо ефективність ЗЕД в аналітичному базовому році.

Е_зед = (2.10)

де

П_{екс-імп} - прибуток від експортно-імпортних операцій, тис. грн.

В_{екс-імп} - витрати на експортно-імпортних витрат, тис. грн.

Е_{зед 2008} = %

Е_{зед 2007} = %

Отримані результати зводимо в таблицю 2. 2

Таблиця 2.2

Показники для аналізу ефективності зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Ласощі» за 2007-2008рр.

Показники	Індекс	Одиниця виміру	Величина	Відхилення
			Аналізована	Базова	Абсолютне	Відносне %
1	2	3	4	5	6	7
Ефективність ЗЕД	ЕЗЕД	%	30,792948	14,480694	16,312254	213
Прибуток від експортно-імпортних операцій	ПЕКС-ІМП	тис. грн.	16111,4953	8527,5774	7583,9179	189
Експортно-імпортні витрати	ВЕКС-ІМП	тис. грн.	52322,0298	58889,2853	-6567,2555	89
Прибуток від експорту	ПЕКС	тис. грн.	12135,4696	5462,7546	6672,715	222
Прибуток від імпорту	ПІМП	тис. грн.	3976,0257	3064,8228	911,2029	130
Витрати на експорт	СЗТ ЕКС	тис. грн.	39839,109	44515,3	-4676,191	89
Витрати на імпорт	СЗТ ІМП	тис. грн.	12482,9208	14373,9853	-1891,0645	87
Виручка від експорту за готівку	ВРЕКС Г	тис. грн.	51974,5786	49978,0546	1996,524	104
Виручка від імпорту	СВИР	тис. грн..	16458,9465	17438,8081	-979,8616	94
Коефіцієнт кредитного впливу	ККВ	част . од.	0,9053778	0,91044	-0,005062	99
Виручка від експорту за умов надання комерційного кредиту	ВРЕКС К	тис. грн.	47056,64	45502,02	1554,62	103
Виробнича собівартість	СВИР	тис. грн.	35412,54	40063,77	-4651,23	88
Поза виробничі витрати	СПВ	тис. грн.	4426,569	4451,53	-24,961	99
Середня ціна імпорту	ЦІМП	тис. грн.	9,295547	8,903379	0,392168	104
Кількість імпорту	NІМП	т.	1770,627	1958,673	-188,046	90
Контрактна вартість сировини накладні витрати	СК	тис. грн.	10623,76	12464,28	-1840,52	85
Акцизні збори	СН	тис. грн.	1770,62913	1825,12582	-54,49669	97
Накладні витрати	СА	тис. грн.	26,55943	26,70907	-0,14964	99
Мито і митні збори	СМ	тис. грн.	61,97233	57,87037	4,10196	107
Транспортні витрати за базисом постачання	СТ	тис. грн.	973,8453	845,7902	128,0551	115
Вантажно-розвантажувальні витрати	СЗР	тис. грн.	442,6568	445,153	-2,4962	99
Складські витрати	ССКЛ	тис. грн.	88,53176	222,576	-134,04424	40
Експедиторські витрати	СЕКСПЕД	тис. грн.	141,6506	21367,37	-72,0231	66
Страхові витрати	ССТР	тис. грн.	35,41291	53,41815	-18,00524	66
Інші витрати	СІН	тис. грн.	88,53176	44,51477	44,01699	199

Згідно проведених розрахунків ефективність ЗЕД ВАТ “Ласощі” в аналізованому другому періоду склала 231%.

Ефективність ЗЕД зросла за рахунок того, що прибуток від експортно-імпортних операцій зріс в порівнянні з базовим періодом на 7583,9179грн. і 189%, а експортно-імпортні витрати знизились на 6567,2555грн., що в порівнянні з базовим роком склали 89%.

Прибуток від експортно-імпортних операцій зріс за рахунок того, що прибуток від експорту зріз в порівнянні з базовим періодом на 6672,715 грн. і 222% та прибуток від імпорту який теж збільшився на 911,2029 грн. і 130%.

Зменшення експортно-імпортних витрат відбулося за рахунок зменшення витрат на експорт, які становлять менше на 4676,191грн. і 89% у порівнянні з базовим роком, та зменшення витрат на імпорт на 1891,0645, що в порівняльні з базовим роком склало 87%.

Прибуток від експорту зріс за рахунок того, що виручка від експорту за готівку збільшилась на 1996,524грн. і 104%, а також витрат на експорт зменшилась на 4676,191грн., що в порівнянні з базовим роком склала 89%.

Прибуток від імпорту зріс на 911,2029 і 130%. Це зумовлено тим, що виручка від імпорту знизилась на 979,8616грн. і 94%, та зниження витрат на імпорт 1891,0645 грн. і 87% в порівнянні з базовим роком.

Витрати на експорт знизились на 4676,191грн., що в порівнянні з базовим роком склало 89%. Витрати зменшились за рахунок зменшення на 4651,23 і 88% виробничої собівартості і зменшення поза виробничих витрат на 24,961грн. і 99% в порівнянні з базовим роком.

Витрати на імпорт теж зменшились на 1891,0645 грн., що становить в порівняні з базовим роком 87%.

2.3 Стратегія підприємства ВАТ «Ласощі» виходу на міжнародний ринок

Стратегія зовнішньоекономічної діяльності передбачає обґрунтування довгострокових цілей фірми у спектрі її зовнішньоекономічних інтересів.

Вихідною умовою стратегії зовнішньоекономічної діяльності є її узгодження зі стратегічною метою фірми - максимізація прибутків, збільшення частки ринку, виживання; а також зв'язок зі стратегією конкурентних переваг: низьких витрат, диференціації, диверсифікації [2, c.424].

Стратегія зовнішньоекономічної діяльності для різних фірм може відрізнятися за способом її реалізації:

§ розміщення капіталу в країнах з відносно низькими податковими квотами;

§ участь у міжнародному концерні, підприємства якого розташовані в різних країнах;

§ використання лізингу у фінансуванні зовнішньоекономічних операцій та інше.

Досягнення довгострокових цілей зовнішньоекономічної діяльності залежатиме від повноти врахування всіх можливих чинниквів зовнішньоекономічної діяльності, як зовнішніх( національної зовнішньоекономічної політики, чинників міжнародних ринків та ринків інших країн), так і внутрішніх ( інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, обізнаності щодо проблем міжнародного маркетингу, міжнародної торгівлі).

ВАТ «Ласощі» в рамках завершення процесу реструктуризації компанії планує в кінці 2009 року на загальних зборах акціонерів розглянути питання про ліквідацію дочірніх підприємств «Гайсинський комбінат хлібопродуктів», «Жовківський комбінат хлібопродуктів» і «Подільське борошно». З 1 листопада 2008 року операційна діяльність даних підприємств була переведена на ВАТ «Ласощі».

Проект з переходу усіх дочірніх підприємств компанії на роботу в єдиній юридичній особі дозволить ВАТ «Ласощі» оптимізувати та підвищити ефективність діяльності компанії загалом, посилити контроль на усіх ланках діяльності товариства. Як наслідок, компанія переходить на централізацію управління -- закупівлями, запасами, виробництвом, продажами.

Протягом 2008 року, таким чином вже відбувся процес переведення діяльності решта дочірніх підприємств на роботу в єдиній юридичній особі ВАТ «Ласощі». Для здійснення проекту було залучено консультантів компанії «Ernst&Young».

Провідні виробники ТОВ «АВІС» та ВАТ «Ласощі» в рамках акції «Кращі продукти -- без ГМО» об'єднали свої зусилля з метою інформування громадськості на тему безпеки продуктів харчування в Україні.

ВАТ «Ласощі» планує розірвати угоду укладену з ТОВ «Кредит-рейтинг» щодо оновлення рейтингу облігацій серії D. В компанії пояснюють свої дії спадом, що спостерігається на фондовому ринку, спричиненим економічної кризою, і, як наслідок, практично повною відсутністю попиту на облігації. Крім того, 95% облігацій компанії на даний момент викуплені підприємством і не перебувають в обігу.

Відтак, на думку фахівців компанії, подальше підтвердження рейтингу емісії облігацій серії D не має змісту.

ВАТ «Ласощі» станом на 19 листопада викупило понад 95% облігацій серій В та С, а також планує викупити до кінця поточного місяця понад 95% облігацій серії D.

Решта власників облігацій не виявили бажання пред'явити свої облігації для погашення емітентом. Таким чином, ВАТ «Ласощі» планує виконати взяті на себе раніше зобов'язання перед усіма кредиторами своєчасно та в повному обсязі. Як повідомлялось раніше, кредитне рейтингове агентство «Кредит Рейтинг» змінило рейтинг облігацій серій В-С ВАТ «Ласощі» на рівень «uaBBB». В умовах, що склалися, ВАТ «Ласощі» прогнозує підвищення попиту на свою продукцію.Також фірма має намір продовжити обіг облігацій на вторинному ринку.

На виробничому підрозділі ВАТ «Ласощі» планується впровадити у дію нову автоматизовану словенську лінію «Gostol» з виробництва житньо-пшеничного хліба. Це перша технологічна лінія такої широкої комплектації в Україні. Це забезпечить більш ефективне виробництво, і дасть більше шансів виходу на міжнародний ринок.

Для оцінки варіантів виходу фірми на зовнішній ринок мають значення не тільки ємність ринку певної країни, а й її транспортна інфраструктура, наявність сировинно-матеріальних ресурсів, кваліфікованої дешевої робочої сили, доцільність інвестицій, юридична захищеність.

Розділ ІІІ Шляхи покращення зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Ласощі»

3.1 Укладання зовнішньоекономічних угод, як один з методів діяльності в зовнішньоекономічній діяльності

Зовнішньоекономічні відносини здійснюються за допомогою укладення угоди (контракту) між контрагентами.

Суть зовнішньоекономічного контракту зафіксована в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність», де зазначається, що під зовнішньоекономічним договором розуміють матеріально обумовлену угоду двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямовану на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності[2,c.420].

Зовнішньоекономічні контракти мають певну форму:

1. Преамбула;

2. Предмет контракту;

3. Ціна та загальна сума контракту;

4. Термін постачання товару;

5. Умови платежів;

6. Пакування і маркування товарів;

7. Претензії та санкції;

8. Форс-мажор;

9. Арбітраж;

10. Інші умови;

11. Юридичні адреси сторін.

Безпосередньому встановленню контакту з потенційним контрагентом передувало маркетингове дослідження зовнішнього ринку. Метою дослідження було вивчення попиту на товар та вибір країни-контрагента.

При виборі країни-контрагента бралися до уваги такі фактори: політичні відносини з країною-контрагентом, торгові умови, умови платежу та кредиту, правові питання.

Проаналізувавши зібраний матеріал, для проведення експортної операції країною-контрагентом обираємо Туреччину. Встановлення контакту з турецькою фірмою здійснюємо в послідовності (рис.3.1).

Рис.3.1. Послідовність встановлення контакту з турецькою фірмою “Сенджет”

ВАТ “Ласощі” і турецькою фірмою “Сенжет” було узгоджено, що проект контракту буде готувати продавець.

FOB Франко-борт (порт відвантаження зазначений). “Франко-борт” означає, що зобов'язання щодо поставки вважається виконаним після того, як товар передано через поручні судна в погодженому порту відвантаження. Це означає, що покупець повинен нести всі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару від цього моменту.

Умова FOB вимагає, щоб продавець здійснив очистку товару від мита на експорт.

Цю умову можна використовувати тільки для морського або внутрішнього водного транспорту.

У міжнародній практиці при здійсненні зовнішньоторговельних угод використовують такі форми розрахунків:

· Банківський переказ.

· Інкасо.

· Акредитив.

· Відкритий рахунок.

На відміну від внутрішніх розрахунків, міжнародні розрахунки мають деякі особливості, а саме:

§ більш складні складні відносини, пов'язані із оформленням, пересилкою і оплатою рахунків;

§ повинні відповідати прийнятим міжнародним правилам, які регулюють порядок здійснення розрахунків;

§ мають, як правило документарний характер, що означає здійснення розрахунків за умови пред'явлення документів ( залізничних накладних, морських коносаментів, страхових полісів, рахунків квитанцій та інше).

За своїм змістом зовнішньоекономічний контракт має бути складений за схемою, яка визначена Положенням про форму зовнішньоекономічного контракту, затвердженим наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.

Форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладання. Угода, яка укладена за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок недодержання форми, якщо додержано вимоги законів України.

Висновки

У нинішніх ринкових умовах розвитку світової економіки все більших масштабів набуває міжнародна підприємницька діяльність (бізнес), тобто сфера практичної реалізації форм міжнародних економічних відносин.

Міжнародна підприємницька діяльність становить собою діяльність, що здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу взаємокорисну співпрацю суб'єктів господарювання двох чи більше країн (міжнародних партнерів).

Сучасний міжнародний бізнес фактично охоплює всі сфери діяльності людей, пов'язані з переміщенням і взаємопроникненням головних чинників виробництва (трудових ресурсів, засобів та предметів праці), товарів і послуг через національні кордони.

Загальними мотивами, що спонукають окремих суб'єктів господарювання брати участь у міжнародному бізнесі, є можливість розширення продажу товарів, придбання (використання) нових джерел ресурсів, диверсифікація виробництва.

Суб'єктами міжнародної підприємницької діяльності є її учасники, які спроможні ефективно працювати задля реалізації власних бізнесових інтересів. Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види не залежно від форми власності та інших ознак післю державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності.