Стратегія співробітництва України з міжнародними організаціями

3

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Фінанси” на тему

Стратегія співробітництва України з міжнародними фінансовими

організаціями”

Зміст

Вступ

1. Проблеми співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями

2. Стратегія співробітництва з провідними міжнародними фінансовими організаціями

3. Напрями і завдання співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями

Висновки

Список літератури

Вступ

На сучасному етапі важко уявити будь-яку країну світу, як розвинену, так і ту, що розвивається, яка не бере участі в міжнародних економічних відносинах, знаходиться осторонь процесів міжнародного економічного співробітництва та не задіяна у міжнародному поділі праці. Така ситуація є наслідком існування цілого ряду об'єктивних чинників, до яких, насамперед, слід віднести систему тісних зв'язків між національними економіками країн та економічну взаємозалежність більшості країн світу.

Як відомо, причиною виникнення та розвитку міжнародних економічних відносин є нерівномірність розподілу між країнами факторів виробництва (економічних ресурсів), що, з одного боку, зумовлює міжнародний поділ праці, а з іншого - переміщення цих факторів між окремими країнами та їх групами.

Нині практика міжнародного співробітництва виробила ряд організаційно-правових форм регулювання міжнародних економічних відносин, важливе місце в системі яких посідає співпраця між державами в рамках міжнародних економічних організацій. Україна виробила певну стратегію співпраці з міжнародними фінансовими організаціями, що сприятиме її інтеграції у світовий простір, засвідчуючи тим самим, що це є важливою стороною політики держави.

Теоретичним підґрунтям дослідження стала постанова КМУ від 20.06.2006 р. “Стратегія співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2006-2008 роки”, а також праці С. Ковальчука, І. Форкуна [1], О. Сатановської [4], О. Шарова [5] та інших.

Метою реферативної роботи є дослідження проблем співробітництва із міжнародними економічними організаціями, стратегію співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями, зокрема напрями і завдання цього співробітництва на сучасному етапі розвитку міжнародних економічних відносин.

1. Проблеми співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями

Членство України у Міжнародному валютному фонді (МВФ), Міжнародному банку реконструкції та розвитку (МБРР), Багатосторонньому агентстві по гарантіях інвестицій (БАГІ), Міжнародній фінансовій корпорації (МФК), Міжнародній асоціації розвитку (МАР), Чорноморському банку торгівлі і розвитку (ЧБТР) і Європейському банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) сприяє доступу до порівняно дешевих кредитних ресурсів, які надаються на пільгових умовах. Підписання у 2005 році рамкових угод між Україною та Європейським інвестиційним банком і між Україною та Північним інвестиційним банком сприятиме створенню нових можливостей фінансування пріоритетних проектів розвитку економіки в державному та приватному секторах.

За весь період співробітництва з МФО Україна (станом на 1 травня 2006 р.) отримала кредитних ресурсів на загальну суму більш як 11 млрд. доларів США, в тому числі від МВФ - 4,41 млрд. (3009,83 млн. спеціальних прав запозичення), МБРР - 4,3 млрд., МФК - 470 млн. та ЧБТР - 97,5 млн. доларів США, а також від ЄБРР - близько 2,27 млрд. евро.

Співробітництво із зазначеними організаціями сприяло урахуванню світового досвіду у процесі формування в Україні ринкової економіки, необхідної законодавчої бази та оновлення системи державного управління, забезпечення макроекономічної та фінансової стабільності, розвитку приватного сектору, удосконалення системи соціального захисту, створення сприятливого середовища для економічного зростання в умовах обмежених власних ресурсів, можливостей щодо комерційних запозичень на зовнішньому ринку.

Через недоліки організаційного та інституціонального характеру не вдалося повною мірою використати можливості, які дає співробітництво з МФО. Передусім це стосується реалізації інвестиційних проектів Світового банку - за роки співробітництва використано менш як 0,43 млрд. доларів США, що становить 28,1 відсотка запропонованих на інвестиційні цілі ресурсів (1,53 млрд. доларів США).

Потребують розв'язання проблеми, пов'язані з пасивною позицією Української Сторони під час ініціювання проектів, тривалістю та складністю процедури їх підготовки і реалізації, зниженням ефективності використання позик, що надаються МФО, відсутністю досвідчених фахівців з питань управління проектами, зокрема з проведення тендерів та здійснення закупівель відповідно до установлених МФО процедур. Зазначені проблеми істотно впливають на структуру проектного портфеля Світового банку, який на даний час включає значну кількість інституціональних неприбуткових проектів.

Підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, що надаються МФО, потребує удосконалення законодавства, яке регулює питання щодо процедури підготовки та реалізації проектів, здійснення місцевих запозичень та надання державних гарантій, впровадження касового обслуговування проектів через Державне казначейство та удосконалення системи управління проектами, підвищення якості та поліпшення структури проектних портфелів МФО.

Подальший розвиток співробітництва з МФО ґрунтуватиметься на таких принципах:

1) посилення ролі Української Сторони в процесі підготовки та реалізації проектів, зокрема на стадії їх ініціювання та під час залучення міжнародної технічної допомоги;

2) підвищення якості комплексної експертизи проектних пропозицій, зокрема стосовно доцільності залучення фінансових ресурсів МФО для підтримки загальнодержавних та галузевих програм розвитку;

3) концентрація фінансових, технічних і консультативних ресурсів, що надаються МФО та донорами міжнародної технічної допомоги, на пріоритетних напрямах проведення економічних та соціальних реформ;

4) «оздоровлення» проектного портфеля Світового банку шляхом реструктуризації у найкоротший строк проектів, щодо реалізації яких виникли проблеми;

5) збільшення частки самоокупних інвестиційних проектів у кредитних портфелях МФО;

6) максимальне використання можливостей МФО, зокрема МФК, БАГІ, ЄБРР та ЧБТР, з метою розширення співробітництва з приватним сектором економіки, що не передбачає прямих зобов'язань держави або надання державних гарантій;

7) мінімізація нових державних запозичень для реалізації інституціональних проектів, крім тих, що пов'язані з безпекою життя людини, охороною здоров'я та освітою.

Співробітництво з МФО здійснюватиметься з урахуванням правил і процедур їх діяльності.

2. Стратегія співробітництва з провідними міжнародними фінансовими організаціями

Співробітництво з МВФ з огляду на стабілізацію макроекономічної ситуації базуватиметься в подальшому на остаточному переході до безкредитних відносин, проведенні консультацій при формуванні макроекономічної політики держави. Важливу роль у співробітництві відіграватиме залучення технічної допомоги для забезпечення дотримання рекомендацій, розроблених у рамках програми оцінки стану фінансового сектору, податково-бюджетної прозорості, таргетування інфляції, управління валютними ризиками, банківського нагляду, бухгалтерського обліку та фінансової звітності, запобігання фінансовим правопорушенням тощо.

Співробітництво з МБРР здійснюватиметься у напрямі розроблення ефективних програм і проектів, реалізація яких сприятиме економічному зростанню України.

Фінансова підтримка державного бюджету шляхом застосування механізму позики на політику розвитку поєднуватиметься із залученням консультаційної допомоги для розв'язання першочергових завдань структурних реформ, підвищення конкурентоспроможності національної економіки та її найважливіших секторів, підтримки вступу до СОТ та створення умов для європейської інтеграції України.

Разом з тим у процесі співробітництва з МБРР слід акцентувати увагу на реалізації інвестиційних проектів, які сприятимуть розвитку інфраструктури, комунального господарства, енергетики, підвищенню конкурентоспроможності приватного сектору економіки та вдосконаленню інформаційно-комунікаційних технологій. Триватиме інституціональне реформування органів виконавчої влади. Передбачається збільшення кількості проектів, пов'язаних з розвитком регіонів, розв'язанням соціальних та екологічних проблем територіальних громад.

Значна увага приділятиметься координації роботи із залучення до підготовки та реалізації проектів технічної допомоги інших міжнародних організацій та країн-донорів.

З метою поглиблення знань та вивчення світового досвіду з питань організації стратегічного планування, зокрема щодо проектного аналізу та управління проектами, передбачається використання можливостей Інституту економічного розвитку Світового банку.

Пріоритетним напрямом співробітництва з іншими інституціями групи Світового банку стане подальше збільшення кількості інвестиційних та кредитних проектів, спрямованих на підтримку приватного сектору (без надання державних гарантій). Залучатимуться інвестиції МФК для забезпечення розвитку інфраструктури, зокрема муніципальної та портової, будівництва, агропромислового комплексу, сфери роздрібної торгівлі та надання послуг, виробництва транспортного обладнання і сфери телекомунікацій.

Планується активізувати співробітництво з БАТІ шляхом надання іноземним інвесторам, які працюють в Україні, гарантій від некомерційних ризиків та створення організаційно-технічних умов, сприятливих для інвестування.

Для забезпечення захисту національних інтересів використовуватимуться у разі потреби можливості Міжнародного центру по врегулюванню інвестиційних спорів, членом якого є Україна.

Подальше співробітництво з ЄБРР передбачає збільшення обсягів фінансових ресурсів, що надаються організацією як державному, так і приватному сектору економіки. Для реалізації проектів з високим ступенем ризику залучатимуться одночасно ресурси ЄБРР, інших МФО та іноземних інвесторів. Широко використовуватиметься досвід Банку, здобутий у процесі реалізації масштабних інвестиційних проектів, впровадженні сучасних методів фінансового менеджменту і корпоративного управління. Підтримуватиметься відкриття прямих кредитних ліній для українських комерційних банків без надання державних гарантій. Пріоритетним напрямом залишатиметься виконання програми кредитування малих та середніх підприємств.

Передбачається подальше фінансування: міжнародних транспортних коридорів (автомобільних, залізничних) та транспортної інфраструктури; міської інфраструктури та комунальних підприємств; енергетичної галузі (підвищення потужності енергетичних об'єктів та впровадження енергозберігаючих технологій, модернізація блоків атомних електростанцій).

Крім того, у подальшому можливе залучення ресурсів ЄБРР для підтримки сільського господарства та експортоорієнтованого виробництва.

У процесі співробітництва з ЧБТР перевага надаватиметься проектам, спрямованим на розвиток багатостороннього співробітництва країн Чорноморського басейну, зокрема створення спільних підприємств, або співфінансуванню проектів, які сприятимуть розвитку суміжних галузей економіки країн - членів ЧБТР, прикордонної торгівлі та кооперації виробництва.

Ресурси ЧБТР залучатимуться насамперед для забезпечення:

1) виробництва товарів та надання послуг;

2) розвитку транспортної інфраструктури та перевезень;

3) видобування природних корисних копалин;

4) розвитку сфери телекомунікацій;

5) розвитку фінансового сектору.

Співробітництво з Європейським інвестиційним банком здійснюватиметься з метою залучення до економіки України довгострокових фінансових ресурсів для реалізації проектів у сфері міської та транспортної інфраструктури, енергетики, охорони навколишнього природного середовища, телеко-мунікацій, малого та середнього бізнесу тощо.

У рамках співробітництва з іншими МФО розвиватиметься співробітництво з Північним інвестиційним банком, зокрема шляхом довгострокового проектного інвестиційного кредитування під державні гарантії. Водночас передбачається залучення ресурсів зазначеного Банку для розвитку приватного сектору економіки без надання державних гарантій.

3. Напрями і завдання співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями

Фінансові ресурси, консультативна і технічна допомога МФО повинні доповнювати внутрішні ресурси держави, що спрямовуватимуться на розв'язання пріоритетних завдань соціально-економічного розвитку за такими напрямами:

1) підтримка економічного зростання та стратегічних реформ:

диверсифікація і підвищення конкурентоспроможності економіки, забезпечення розвитку її приватного сектору та закладення основ для поглиблення інтеграції з міжнародним ринком;

забезпечення макроекономічної і фіскальної стабільності, економічного зростання;

підвищення якості надання державних послуг шляхом скорочення квазіфіскальних розрахунків, лібералізація державного регулювання та заохочення приватного сектору до інвестування національної економіки;

удосконалення системи фінансового посередництва з метою підтримки інвестування національної економіки;

забезпечення дотримання фінансової дисципліни, збільшення реальних доходів населення, зменшення фіскального навантаження і регулівного впливу державних органів на приватний сектор економіки;

покращення державного управління, у тому числі об'єктами державної власності, удосконалення системи державної служби;

удосконалення системи управління державними фінансовими активами, подолання корупції у державному секторі;

підвищення якості та доступності соціальних послуг, які надаються за бюджетні кошти;

сприяння розвитку села шляхом закладення правових та інституціональних основ для забезпечення захисту прав власності на землю, іпотеки, оренди та торгівлі землею;

2) удосконалення системи соціального захисту та підвищення якості життя населення:реформування системи освіти з метою забезпечення рівного доступу до загальної середньої освіти, підвищення її якості та ефективності;

удосконалення системи адресності соціальної допомоги та підвищення ефективності управління програмами соціальної допомоги;

поліпшення умов життя громадян, зокрема тих, що проживають переважно у сільській місцевості, шляхом підвищення якості надання соціальних послуг та спрощення доступу до них, розширення повноважень територіальних громад щодо розв'язання соціальних проблем на місцевому рівні;

розвиток пенсійної системи, покращення управління пенсійним страхуванням, консолідація функцій із збору та адміністрування внесків соціального страхування;

створення системи медичного страхування, підвищення якості надання медичних послуг та покращення умов роботи медичних закладів шляхом застосування сучасних медичних технологій та обладнання; підвищення конкурентоспроможності сільського господарства та забезпечення безпеки продуктів харчування;

3) розвиток муніципальної інфраструктури, транспортно-дорожнього комплексу, зв'язку та інформатизації:

розвиток комунального господарства - реконструкція та модернізація систем водопостачання та водовідведення, у тому числі зниження енергоспоживання, підвищення якості очищення питної і стічної води, удосконалення системи утилізації твердих побутових відходів, а також підвищення якості інших послуг, що надаються підприємствами житлово-комунального господарства;

удосконалення транспортної інфраструктури міст;

модернізація системи аеронавігаційного обладнання, підвищення рівня безпеки польотів;

оновлення парку повітряних суден, створення сучасної інфраструктури аеропортів;

створення комплексної системи з комерціалізації українських космічних технологій;

розвиток інфраструктури морських торговельних портів;

збільшення транспортних потужностей українських судноплавних компаній, будівництво морських суховантажних суден;

розвиток міжнародних транспортних коридорів та приведення їх стану у відповідність з європейськими вимогами;

реконструкція міжнародних пунктів пропуску через державний кордон, облаштування сучасними засобами контролю пунктів пропуску на митному кордоні;

модернізація рухомого складу залізничного транспорту - оновлення парку електропоїздів, вантажних електровозів змінного струму, дизель-поїздів, тепловозів, вантажних та пасажирських вагонів;

проведення структурних перетворень у галузі зв'язку з метою збільшення кількості видів послуг, що надаються у цій галузі, а також підвищення їх якості;

розвиток технічної бази інформатизації на основі новітніх технологій, забезпечення швидкісного доступу до Інтернет, інтеграція національної системи зв'язку до європейської та глобальної інформаційної мережі, впровадження цифрового мовлення на території всієї України;

запровадження в органах виконавчої влади моделей електронних закупівель, електронного документообігу та здійснення трансакцій за допомогою Інтернет;

4) інституціональний розвиток органів державної влади і судочинства:

подальше удосконалення системи державної статистики шляхом її комплексного, та системного реформування, задоволення потреб користувачів;

реформування податкової служби з метою досягнення високого рівня добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків, здійснення компетентного, чесного та неупередженого адміністрування податків;

модернізація системи управління державними фінансами, включаючи удосконалення роботи та підвищення інституціональної спроможності Державного казначейства;

розвиток інфраструктури фінансово-кредитного ринку та удосконалення механізму муніципального кредитування, забезпечення більш широкого доступу до фінансових послуг суб'єктів господарювання, які провадять свою діяльність у сільській місцевості, територіальних громад та комунальних підприємств;

підтримка судової реформи, підвищення інституціональної спроможності судової системи, поліпшення матеріально-технічного забезпечення судів;

5) розвиток приватного сектору економіки:

створення сприятливого клімату для посилення підприємницької активності, поширення передових управлінських знань та технологій, розвиток консалтингу та інфраструктури підтримки підприємництва;

сприяння технологічній модернізації і оновленню засобів виробництва, розвитку наукоємних виробництв;

підтримка приватного сектору економіки шляхом надання фінансової допомоги малим та середнім підприємствам за участю українських комерційних банків;

забезпечення захисту права власності на землю шляхом видачі державних актів власникам земельних ділянок та створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру; реформування дозвільної системи, упорядкування контролюючих функцій органів державної влади у сфері підприємництва;

спрощення доступу суб'єктів підприємницької діяльності до кредитних ресурсів, зокрема шляхом утворення спеціалізованих фінансових установ з мікрокредитування;

6) розвиток енергетичного сектору, енергозбереження та охорона навколишнього природного середовища:

забезпечення енергетичної безпеки держави, формування прозорого конкурентоспроможного ринку енергоносіїв, розроблення та запровадження комплексної стратегії гармонізації енергетичного ринку України з внутрішнім ринком ЄС;

реформування механізму підтримки проектів з енергозбереження, в тому числі з використанням ресурсів приватного сектору, розвиток Української енергозберігаючої сервісної компанії (УкрЕСКО);

забезпечення модернізації всіх атомних енергоблоків, зокрема підвищення надійності роботи другого енергоблоку Хмельницької та четвертого Рівненської атомних електростанцій;

реконструкція та добудова блоків Старобешівської, Трипільської, Добротворської теплоелектростанцій;

реконструкція та модернізація виробничих потужностей кримських теплоелектроцентралей, Бурштинської теплоелектростанції;

розвиток виробництва електроенергії з використанням поновлювальних джерел енергії, впровадження етанолу як альтернативного пального у пасажирському транспорті.

Висновки

Отже, у процесі зміцнення фінансової незалежності національної економіки Україна планує всебічний розвиток партнерських зв'язків та посилення позиції України у відносинах з МФО. З цією метою проводитиметься активна політика щодо ініціювання проектів, здійснюватиметься диверсифікація джерел їх фінансування.

Забезпечення врахування національних інтересів у програмній діяльності МФО досягатиметься у процесі:

1) періодичного спільного проведення перегляду проектних портфелів;

2) активної участі Української Сторони в підготовці програмних документів МФО;

3) проведення щорічних консультацій з питань макроекономічної політики згідно із статтею IV Статей Угоди Міжнародного валютного фонду від 22 липня 1944 року;

4) участі Української Сторони в роботі спільних з МФО комітетів, координаційних рад, робочих груп.

Подальше співробітництво з МФО повинне сприяти:

1) підвищенню ролі держави в міжнародних кредитно-фінансових відносинах через розширення представництва в МФО;

2) поліпшенню результативності проведення економічних реформ шляхом вивчення досвіду роботи МФО з державним і приватним секторами в інших країнах - членах МФО;

3) участі у формуванні завдань і нових напрямів діяльності МФО;

4) участі у процесі удосконалення процедур, принципів роботи МФО та реформуванні цих організацій;

5) поглибленню взаємодії з іншими державами шляхом активної участі у заходах, які організовуються МФО;

6) підвищенню кредитного рейтингу України, а також зміцненню довіри іноземних інвесторів до економічної політики держави.

Список літератури

1. КМУ. Стратегія співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2006-2008 роки: постанова КМУ ВІД 20.06.06 Р. № 844 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2006. - № 7. - С. 19-25.

2. Ковальчук С.В., Форкун І.В. Фінанси. - Львів: “Новий Світ - 2000”, 2006. - 568 с.

3. Кваша С, Патыка Н. Направления и проблемы интеграции Украины в мировое экономическое пространство // Экономика Украины. - 2001. -№ 9. - С. 77-81.

4. Сатановська О. Роль держави врегулюванні економічних відносин // Економіка України. - 1999. -- № 11. -- С. 37-45.

5. Шаров О. Україна та МВФ: "у пошуках втраченого часу " // ВісникНБУ. - 2002. - № 9. - С. 38-46.