Зовнішньоекономічна діяльність підприємства

Той самий результат маємо через застосування іншого базового принципу СОТ: первинним інструментом торговельної політики повинен бути тариф. Він корисний для країни тому, що тариф може однаково застосовуватися до всіх іноземних компаній, даючи змогу найефективнішим із них працювати на національному ринку. Навіть більше: тарифи, на відміну від квот, сприяють зростанню надходжень до державного бюджету.

Забезпечення відповідності законів і нормативних актів вимогам СОТ може допомогти державі перейняти корисну практику, політику й інститути, аналогічні тим, що існують у країнах, які інтегрувалися до світової економіки, полегшуючи в такий спосіб торгівлю і допомагаючи стійкому економічному зростанню.

Із 1994 року ГАТТ трансформовано у Світову організацію торгівлі (СОТ). Її членами сьогодні є 142 країни світу (у тому числі 6 країн колишнього СРСР: Латвія, Литва, Естонія, Грузія, Киргизстан, Молдова), на частку яких припадає близько 92% світової торгівлі. СОТ, окрім нового, розширеного пакету дисциплінарних вимог ГАТТ, включає в себе ще два базових документи, а саме угоду про торгівлю послугами (ГАТС) та угоду про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС).

Основними цілями СОТ є підвищення рівня життя і зростання реального доходу в країнах-членах, забезпечення повної зайнятості, розширення виробництва й торгівлі, оптимальне використання світових ресурсів.

На відміну від ГАТТ, названі цілі СОТ визначені чіткіше. А ще перед багатосторонньою організацією постали нові завдання: забезпечення "сталого розвитку" шляхом "оптимального використання світових ресурсів"; сприяння захисту і збереженню навколишнього середовища, з урахуванням різних рівнів національного економічного розвитку; сприяння країнам, які розвиваються, та особливо менш розвиненим у забезпеченні для них кращої частки у зростанні міжнародної торгівлі.

Відповідно до своїх повноважень СОТ виконує такі функції:

-- сприяє реалізації, застосуванню, функціонуванню і досягненню цілей правових документів, включених у Додатки до угоди про СОТ, а також результатів подальших багатосторонніх переговорів;

-- є форумом для переговорів із питань, які регулюються чинними багатосторонніми торговельними угодами, а також із питань подальшого розвитку багатосторонніх торговельних відносин між її членами;

-- керує врегулюванням суперечок між членами СОТ;

-- керує періодичним оглядом торговельної політики членів;

-- співробітничає з МВФ та Світовим банком.

Тепер хотілося б навести певну аргументацію на підтримку необхідності вступу України до СОТ. На думку автора, це питання схоже на те, чи треба нам будувати відкриту, ринкове орієнтовану економіку або, скажімо, чи треба Україні прагнути до найвищих світових стандартів життя. Тобто воно безальтернативно. На жаль, не здається воно таким багатьом людям -- як причетним до влади, так і пересічним громадянам України. Отож спробуємо їх переконати.

Передусім членство України в СОТ забезпечуватиме зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товарні ринки внаслідок одночасного поліпшення умов торгівлі з 142 країнами світу, що безумовно означатиме швидкий і прогресивний розвиток експортоорієнтованих галузей економіки, а також дасть поштовх для розвитку нетрадиційного експорту в галузях, які мають певні порівняльні переваги.

Членство України в СОТ -- невід'ємна передумова удосконалення й лібералізації режиму торгівлі між Україною та ЄС, створення зони вільної торгівлі та забезпечення поступової інтеграції України в Європейський Союз шляхом підготовки та укладання угоди про асоційоване членство України в ЄС. Членство України в СОТ є також необхідною передумовою для приєднання України до Центральноєвропейської зони вільної торгівлі.

Членство у СОТ дасть змогу кардинально розв'язати проблему застосування дискримінаційних антидемпінгових торговельно-обмежувальних заходів Щодо українських товарів. Саме це є надзвичайно актуальним у поточній ситуації, оскільки проти України нині ведеться понад 100 антидемпінгових розслідувань у 13 країнах, і під загрозою застосування антидемпінгових обмежувальних заходів перебуває понад 35% українського експорту.

Участь України у цій інституції приведе до зменшення тарифних і нетарифних обмежень на експорт до ЄС важливих для України товарів -- металургійної, текстильної та швейної продукції, до запобігання торговельно-економічній ізоляції України не лише від країн Західної та Центральної Європи, а й від країн Східної Європи та Балтії внаслідок їх інтеграції в ЄС, створення ефективної системи захисту національного товаровиробника.

Водночас непрямі вигоди від членства в СОТ можуть бути значно більшими, ніж перелічені вище. До них необхідно віднести можливість суттєвого збільшення інвестицій в економіку країни, оскільки членство в СОТ гарантує інвесторам збереження відкритої і прозорої торговельної та інвестиційної політики. Це надзвичайно важливо для економік, у яких довіра до політичного режиму не досить велика. У свою чергу, приплив інвестицій дасть змогу технічно переоснастити й переозброїти національне виробництво, що має переорієнтувати українських виробників на експорт високотехнологічної і наукомісткої продукції, продукції з більш глибоким рівнем переробки та з більшою доданою вартістю. Це має особливе значення для української економіки, обсяг експорту якої становить близько 40% ВВП.

Крім того, відсутність членства несе в собі реальну загрозу скорочення обсягів торгівлі з багатьма важливими торговельними партнерами України, які вийшли на фінішну пряму завершення переговорів щодо вступу до СОТ, а також формує непривабливі кредитні й інвестиційні рейтингові оцінки нашої країни.

Звичайно, крім суттєвих торговельних переваг існують певні негативні моменти, які досі не дають можливості українському суспільству сформувати своє ставлення до такої організації, як СОТ. За отримання цих переваг необхідно сплатити певну ціну, а саме таким же чином відкрити власний ринок, спростити доступ на наш ринок іноземних товарів і послуг. Це, звичайно, призведе до того, що деякі вітчизняні виробництва не зможуть ефективно конкурувати з іноземними й муситимуть або переорієнтуватися на випуск іншого виду продукції (послуг), або піти із ринку. Але це стосується лише неефективних компаній, тоді як ринкове орієнтовані компанії, що працюють у галузях, у яких країна має очевидні переваги, отримають потужний імпульс для стрімкого розвитку свого бізнесу і просування своєї продукції (послуг) на міжнародні ринки.

Першочерговим завданням кожного уряду, в тому числі й українського, має бути використання СОТ як механізму сприяння комплексу політичних заходів, що підтримують експортоорієнтовані виробництва й залучають інвестиції у сфери діяльності, в яких країна має порівняльні переваги.

Чимало держав, як і Україна, прагнуть набути членство в СОТ. Це прагнення базується на тому, що система, яка виникла з появою СОТ, має на меті розвиток міжнародної торгівлі за єдиними загальновизнаними правилами, і її першочерговою метою є забезпечення вільної, гарантованої і передбачуваної можливості доступу до ринків товарів і послуг, що створює стабільне й передбачуване торговельне середовище.

Вступ і членство в СОТ дають унікальну можливість державі для консолідації і просування політики лібералізації торгівлі та збільшення чутливості внутрішніх галузей промисловості до тих можливостей, які існують для експорту на світові ринки.

На останок хотілося б сказати кілька слів про те, як Україна почала процес приєднання до СОТ, що вже зроблено на цьому шляху і що необхідно зробити для успішного завершення цієї процедури.

Україна почала процес приєднання до ГАТТ/СОТ у грудні 1993 року, коли до Секретаріату ГАТТ було подано офіційну заявку Уряду України про намір приєднатися до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Координацією роботи, пов'язаної з підготовкою до вступу в СОТ, займається Міжвідомча комісія з питань вступу України до СОТ.

За час від подання заявки було проведено 8 засідань (перше -- 27--28 лютого 1995 р., останнє -- 13--14 червня 2001 р.) робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ, до якої входять делегації 42 країн, низку неформальних засідань, а також численні двосторонні та багатосторонні переговори з країнами -- членами робочої групи про взаємний доступ до ринків товарів і послуг.

Основні напрями, з яких здійснюється робота щодо вступу до СОТ, такі:

1) приведення національного торговельне орієнтованого законодавства у відповідність із вимогами системи угод ГАТТ/СОТ;

2) проведення двосторонніх переговорів із питань доступу до ринку товарів і послуг.

Загалом на даний час узгоджено близько 75% консолідованого тарифного запиту країн -- членів робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ, підписано 3 двосторонніх протоколи з питань доступу до ринку товарів із Мексикою, Уругваєм та Новою Зеландією, досягнуто принципових домовленостей із доступу до ринків товарів і послуг ще з кількома країнами -- членами робочої групи.

Упродовж останніх двох років відчувається суттєвий прогрес у переговорному процесі, проте в попередні роки були допущені суттєві хиби, через що процес вступу України до СОТ затягнувся. До таких хиб треба передусім віднести:

-- недосягнення єдності у поглядах і діях усіх гілок влади щодо необхідності й термінів набуття Україною членства в СОТ (особливо це відчувається у Верховній Ради України, зокрема під час розгляду відповідних законопроектів);

-- відсутність системного підходу до переговорного процесу з питань вступу до СОТ. Протягом семи років переговорів треба було щоразу починати їх майже з початку, оскільки швидко змінювалася законодавча база, що у багатьох випадках не відповідало вимогам СОТ;

-- недостатній рівень координації Міжвідомчою комісією з питань вступу України до СОТ роботи галузевих міністерств, спрямованої на забезпечення j трансформації національного законодавства у відповідності з вимогами СОТ. (Окремі міністерства (Мінпромполітики, Мінагрополітики) внаслідок об'єктивних і суб'єктивних чинників не завжди адекватно здійснювали оцінку переваг і вад щодо вступу України до СОТ, зокрема щодо зниження тарифів з огляду на можливість напливу іноземних товарів і послуг на український ринок).

Безумовно позитивно вплинув на стан роботи із вступу до СОТ Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі", прийнятий 5 вересня 2001 року. Цим указом забезпечення завершення вступу України до СОТ визнано одним із пріоритетних напрямів діяльності Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади.

Україна досягла суттєвого прогресу на шляху вступу до СОТ, проте для успішного завершення процедури вступу необхідно пройти наступні ключові етапи: укласти протоколи з доступу до ринку товарів і послуг із країнами -- членами робочої групи, що передбачає досягнення узгодженої міжвідомчої позиції для поступового зниження тарифів до і впродовж трансформаційного періоду після вступу до СОТ та щодо лібералізації доступу іноземних підприємств до окремих чутливих секторів ринку послуг України; законодавче забезпечити процес вступу до СОТ, що передбачає виконання графіка прийняття пріоритетних законопроектів із метою гармонізації національного законодавства з нормами і вимогами СОТ, який включає в себе законопроекти, що коригують законодавчі акти, які не відповідають нормам СОТ; прийняти чіткі зобов'язання щодо трансформації державної підтримки сільського господарства відповідно до норм СОТ.

Для прозорості процесу приєднання до СОТ необхідно впровадити систему ефективного інформаційного забезпечення цього процесу, видавати й розповсюджувати відповідну навчальну літературу. Доцільно було б також залучати міжнародну технічну допомогу для підготовки українських спеціалістів із питань діяльності СОТ.

Звичайно, для забезпечення якнайшвидшого завершення двосторонніх переговорів із країнами -- членами робочої групи вкрай необхідна чітка й оперативна координація дій органів влади.

ВИСНОВОК

На сучасному етапі для багатьох розвинутих країн провідною формою е транснаціональна виробнича діяльність, в основі якої -- закордонна інвестиційна діяльність економічних суб'єктів, великих компаній і банків, що зумовлює формування т.зв. "других економік", транснаціональних економічних володінь різних країн. Масштаби міжнародної виробничої діяльності, "міжнародного виробництва" значно переважають розміри експортно-імпортної торгівлі. Складовими зовнішнього середовища міжнародного бізнесу є: правове, політичне (у т.ч. політичні, економічні, ідеологічні системи); економічне, фінансове, людське і культурне середовища. Національна економіка ефективніше розвивається за більших масштабів і складнішої структури її міжнародного бізнесу, Україна на початку XXI ст. значно відстає від розвинутих країн за розмірами, рівнем диверсифікації (галузевої, організаційної та географічної) зовнішньоекономічної діяльності.

Підсумовуючи сказане, хотілося б зазначити, що гальмування процеси вступу України до СОТ неминуче призведе до торговельно-економічної ізоляції нашої країни. Членство в СОТ є фактором удосконалення ринкових засаді національної економіки, створення ефективної системи захисту національного виробника, яка відповідає загальновизнаним правилам системи ГАТТ/COT. Членство України в СОТ сприятиме розвитку вітчизняного виробника, спроможного успішно конкурувати як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках товарів і послуг.

Принципове значення для реалізації ефективної політики України має інтенсифікація її дво- та багатосторонніх зв'язків, активна участь у діяльності міжнародних економічних організацій.

Розглядаючи інтеграцію України у світове господарство в контексті розвитку світової економіки, можна виділити елементи, що характеризують стан взаємодії України і світової економіки: структуру національної валютної системи, географічну і продуктову структуру зовнішньої торгівлі, обсяг іноземних інвестицій у національну економіку, участь у міжнародних міграційних процесах.

Інтеграція України у світове господарство -- один із пріоритетів її державної політики від моменту проголошення незалежності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. - М.: Банки и биржи, «ЮНИТИ», 1995.

2. Економічна енциклопедія. / За ред. Е.В. Мочерного.-К: Видавничий центр “Академія”, Т.-2, 2001.

3. Економіка підприємства: Підручник / Під заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-е, перероб. та доп. - К., 2001.

4. Зубовський В. Економіка підприємства. - К., 1999.

5. Ейлер В. Экономика предприятия: Курс лекций. - М., 1999.

6. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономика: Принципы, проблемы и политика: В 2 т. - М., 1992.

7. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоули Ф. Основы менеджмента. - М.: Дело, 1992.

8. Примак Т. Економіка підприємства. - К., 1999.

9. Раицкий К. Экономика предприятия: Учебник. - М., 1999.

10. Журнал “Фінанси України” - №3, 2002.

11. Журнал “Фінанси України” - №5, 2003.

12. Газета “Голос України”, 26 червня 2002.