Дослідження системи державного регулювання інвестиційного клімату в Республіці Польща та розробка напрямів її адаптування в Україні

Розділ 2. Особливості параметрів національного інвестиційного клімату

2.1 Державне регулювання прямих і портфельних інвестицій України

Прямі іноземні інвестиції справляють суттєвий вплив на перехідну економіку, проте їх надходження може мати як позитивний, так і інколи негативний ефект. Політика залучення прямих іноземних інвестицій до перехідної економіки України потребує виважених підходів, щоб вона не шкодила розвитку вітчизняних підприємств.

Надходження прямих іноземних інвестицій до фінансового сектора країни має сприятливо впливати і давати численні переваги для її економіки. Умовами успішного залучення прямих іноземних інвестицій до перехідної економіки є створення сприятливого інвестиційного клімату. На який значною мірою впливає стан нормативно-правового поля та якість існуючих конституцій у країні.

Макроекономічна нестабільність, характерна для перехідної економіки України, фактично змушує іноземних інвесторів надавати капітали під короткострокові контракти, тобто робити портфельні інвестиції. Такі надходження значно допомагають становленню національного корпоративного сектора, оскільки міжнародний ринок з жорсткою конкуренцією вимагає від місцевих компаній прозорої діяльності та ефективного корпоративного управління [23, C.87-89]

Основними визначальними умовами надходження прямих та портфельних інвестицій в Україну є рівень лібералізації ринку, кредитоспроможність уряду, показники економічної діяльності, якість фінансового сектора та його зв'язок із світовим фінансовим ринком [15,C.35-37].

Гостра потреба перехідних економік у інвестиціях вимагає від урядів країн здійснення активної макроекономічної політики, спрямованої на усунення недосконалостей внутрішнього ринку. Проведення такої політики буде позитивним сигналом для інвесторів і забезпечуватиме постійне надходження іноземних інвестицій у країну.

Необхідно створити ефективні механізми управління, за допомогою яких буде налагоджено ретельний контроль за функціонуванням фінансового сектора, а саме відслідковування актуальної інформації стосовно фондових індексів, відсоткових ставок та валютних курсів. Маючи таку інформацію, економічні агенти та уряд зможуть здійснювати більш досконалі заходи, спрямовані на ефективне залучення інвестиційних ресурсів до виробничого сектора, зменшення негативних наслідків фінансової лібералізації та запобігання фінансовим кризам.

Хоча традиційна економічна теорія стверджує, що найефективніших результатів діяльності економіка може досягти за умови функціонування вільних ринків, можна припустити, що у випадку фінансової лібералізації втручання уряду не тільки можливе, але й іноді бажане. Адже ті, хто розробляє політику, повинні створювати ефективні регуляторні механізми для координування потоку капіталів, зниження рівня коливання валютних курсів та збільшення прозорості фінансового ринку. З огляду на необхідність обмеження надходження капіталів у сучасній ситуації Україна вимушена покладатися на відверто недійові механізми його контролю, аж поки інституції вітчизняного фінансового сектора не працюватимуть ефективніше [13,C.18-20].

Прямі іноземні інвестиції значні і динамічні тільки в порівнянні з параметрами внутрішнього інвестування, яке практично припинилося в період ринкового трансформування економіки. Іноземні портфельні інвестиції і кредити визначаються не стратегічними перевагами продуктивної валютно-фінансової взаємодії, а орієнтацією на зовнішні джерела фінансування поточних потреб в кризових умовах. Потреби в інвестиціях для структурної перебудови і модернізації лише комплексу чорної металургії сягають 40 млрд. дол. З іншого боку, відповідно до оцінки фахівців, фактичні обсяги та питома вага іноземних інвестицій у реальну економіку України залишаються мізерними по відношенню до масштабів економіки, що стримує процеси пожвавлення. Основними видами залучення інвестицій є грошові внески, рухоме і нерухоме майно. Склад іноземних інвесторів в Україні формується за рахунок:

- транснаціональних корпорацій;

- аутсайдерів, що не витримали конкуренції в своїх країнах;

- фірм з обмеженими фінансовими можливостями, які розраховують на швидку віддачу;

- офшорних компаній з українським капіталом.

На надходження прямих іноземних інвестицій у конкретний область впливає також її розташування. Так, у західних областях України велику питому вагу мають прикордонні або близько розташовані держави - Угорщина. Чехія, Польща, Словаччина. Інвестори з таких країн. Як США, Великобританія, Німеччина. Віддають перевагу Дніпропетровській, Донецькій. Одеській і Черкаській областям. Інвестори з інших країн ще вимогливіші до вибору регіону інвестування. Так, російські інвестори основну частину своїх капіталів спрямували у Крим (і зокрема у Севастополь), у галузі: охорона здоров'я (будівництво санаторіїв і будинків відпочинку), будівництво житла. Нідерландські інвестори охоче вкладають капітали у Київську і Львівську області, де їх цікавить харчова промисловість. Вибірково вкладають кошти бізнесмени з Кіпру. Основна частина інвестицій припадає на Одеську, Дніпропетровську, Львівську, Миколаївську і полтавську області. Обсяг інвестування з цієї країни такий великий, що має у кожному українському регіоні найпитомішу вагу. Наприклад, 36% іноземних інвестицій, вкладених у Миколаївську область, надійшли з Кіпру. Для порівняння: частка США-2%, Німеччини - 3%. [14,C.46-48]. Можна припустити, що у вигляді іноземних інвестицій з Кіпру сюди повертається український капітал. Капітали з Кіпру надходять у такі галузі, як машинобудування і металообробка, внутрішня торгівля, хімічна і паливна промисловість, харчова промисловість, фінанси, сільське господарство. Географічна структура іноземного інвестування в Україні формується під впливом двох взаємопов'язаних груп факторів. З одного боку, її розвиток визначається глибиною зовнішньоекономічних зв'язків з традиційними партнерами (країни СНД з домінуванням Росії, окремі східноєвропейські та західні країни), а з іншого - потребою диверсифікації міжнародної інвестиційної діяльності. Тривалий час значними інвесторами української економіки залишаються США, Нідерланди, Німеччина, Великобританія, Росія, Польща. Галузева структура іноземних інвестицій формується переважно за рахунок харчової промисловості, внутрішньої торгівлі, машинобудування і металообробки, фінансових послуг [22,C.87-91].

Структура іноземного інвестування за регіонами України характеризується тим, що традиційно домінують Київ, Київська, Запорізька, Дніпропетровська, Донецька ,Одеська та Львівська області.

Таблиця . 2.1

Регіональний розподіл прямих іноземних інвестицій,ПІІ на одну особу та приросту ПІІ

* За даними Інституту реформ

За 2002 рік чистий приріст прямих іноземних інвестицій у столицю склав 307 млн. дол., а в Черкаській області обсяг прямих іноземних інвестицій зменшився на 3,1 млн. дол. При цьому від'ємні значення приросту прямих іноземних інвестицій зберігаються на Черкащині практично уже протягом чотирьох років. Регіон залишив крупний інвестор Reemstma, а також знизилась частка іноземного капіталу в одному з найбільших підприємств хімічної промисловості України АТ «Азот».

Приріст в обсягах прямих іноземних інвестицій, що є вищими за 30 млн. дол., спостерігався лише у 6 регіонах (крім м. Києва) - Одеській, Львівській, Запорізькій, Дніпропетровській та Донецькій областях і АР Крим. За останні три роки значно активізувався притік іноземного капіталу у південні регіони (Запорізьку, Одеську області, АР Крим), а також в Житомирську, Луганську та Івано-Франківську області. Натомість, дещо зменшилось зацікавлення іноземних інвесторів Дніпропетровською, Київською та Харківською областями [75].

Щодо участі іноземних інвесторів у структурній перебудові слід зазначити, що їх в Україні цікавлять насамперед сировина, металопрокат, вугілля, кокс, продукти хімічної промисловості, невикористані відходи та вторинні ресурси. Таким чином, прямі іноземні інвестиції , по-перше, суттєво не впливають на стан національної економіки України через відносно незначні масштаби, а по-друге-не сприяють оперативному та ефективному вирішенню завдань, які визначені для іноземного інвестування.

Внутрішній ринок позичкового капіталу України з його високими процентними ставками за довгостроковими кредитами також є фактично недоступним для виробників джерелом кредитування, що, у свою чергу, заморожує весь процес виробництва, не кажучи вже про зростання його продуктивності. Підприємства в такій ситуації змушені вимагати від уряду дотацій, які йдуть. Зрештою , не на підвищення продуктивності, а просто “проїдаються”. З іншого боку, недосконалість валютного законодавства, відсутність гарантій та свободи використання валютних надходжень, інші валютні обмеження призводять до постійного відпливу капіталу за кордон.

Поряд із нерозвиненістю ринку капіталів і банківської системи, рівню наявності готового до інвестування капіталу, як і самому інвестиційному процесу, перешкоджає також існуюча податкова система України.

Формально базова ставка податку на прибуток згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” становить в Україні 25% , що відповідає рівню розвинутих країн світу. Однак, у дійсності рівень вилучення реального прибутку є значно вищим. Це відбувається з двох причин:

- включення до бази оподаткування багатьох видів витрат, що у міжнародній практиці відносять на собівартість;

- неврахування рівня інфляції при визначенні прибутку.

Підвищення рівня економіки неможливе без інвестицій в інфраструктуру та забезпечення консультац3ійно-інформаційної підтримки.

На структурні зрушення впливає також і вивіз капіталів. Не тільки абсолютно незначні, але і надто непродуктивні наші інвестиції за кордоном. Прямі інвестиції з України станом на 1 жовтня 2003 р. вкладені в 116 зарубіжних підприємств на суму лише 159.2 млн. дол.

У той же час свого рішення в практичному плані вимагає проблема відпливу капіталу з України, що має два аспекти - кількісний і якісний. По-перше, капітали, вилучені із економіки країни, вимірюються в офіційних джерелах справді значними показниками (20 млрд. дол.). По-друге, під відпливом капіталу потрібно розуміти не тільки його нелегальний вивіз з України, але і більш широкі за своєю природою процеси згортання підприємницької діяльності, зокрема іноземними структурами, які вивозять за межі держави як отриманий прибуток, так і кошти статутних фондів. Така “репатріація” капіталів нерезидентам загрозлива, оскільки реально відображає погіршення інвестиційного клімату і економічної кон'юнктури загалом [21,C.132-134].

Таким чином притік портфельних інвестицій слід стимулювати у всі галузі економіки. Вони забезпечують притік фінансових ресурсів без втрати контролю української сторони над об'єктом інвестування.

Проте сьогодні залученню портфельних інвестицій приділяється мало уваги, й їх в Україні практично нема. Тим часом акумулювати такі кошти можна було б через мережу регіональних та галузевих фінансово-промислових компаній, що мають статус інвестиційних. Ці компанії могли б створюватись з ініціативи державних та місцевих органів для фінансування регіональних та галузевих інвестиційних програм (проектів). Компанії повинні мати форму акціонерних товариств відкритого типу. При цьому обов'язкова участь у них регіональної влади або уряду, що буде свідчити про їх готовність проводити часткове бюджетне фінансування програми та послужить певним гарантом захисту інтересів акціонерів. Акціонерами таких компаній можуть бути українські та іноземні громадяни, підприємства, організації та фінансові інститути. Участь українських акціонерів у компанії не повинна обмежуватись, не слід обумовлювати й частку акціонерного капіталу, який може перебувати в іноземному володінні.

Однак має бути обмежена частка акцій з правом голосу, яка може перебувати у власності іноземних осіб (юридичних та фізичних) та українських підприємств, що перебувають під іноземним контролем. Наприклад, слабка законодавча захищеність дрібних акціонерів залишається однією із проблем, що гальмує рух портфельних інвестицій. Іноземні портфельні інвестори через наявне в українському законодавстві обмеження іноземної участі у статутному фонді підприємства не мають можливості впливати на рішення й отримувати інформацію про головні питання діяльності підприємства і поступово витісняються з нього.

Наприклад, протягом 1994-1997 рр. Україною здійснювалося активне залучення коштів міжнародних фінансових організацій . В цілому кредити міжнародних фінансових організацій (МФО) є пільговими, оскільки ставки за ними невисокі, а видаються вони на порівняно довгий строк. За цими ознаками кошти, залучені у МФО, можуть вважатися капіталами. Проте вважати ці кошти інвестиціями у повному розумінні цього терміна можна далеко не завжди.

Капітали Міжнародного Валютного фонду у вигляді кредитів урядові почали надходити в Україну з 1994 року. З цього часу борг України перед МВФ зростав, і на початок 1999 року склав 2,5 млрд. доларів. Повернення боргу розпочалося у 1999 році. В цей час борг повертався кредитами того ж МВФ. У 2000 році МВФ припинив виконання своїх зобов'язань перед Україною, посилаючись на завищення НБУ валютних резервів у 1997-1998 рр. Попри це, завдяки сприятливій зовнішньоекономічній кон'юнктурі та зростанню експорту Україні вдалося протягом 2000 року зменшити свій борг перед МВФ на 900 млн. доларів. При цьому загальний зовнішній борг було зменшено на 2,5 млрд. доларів.

Світовий банк, до якого входять Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародна асоціація розвитку (МАР), активно кредитує Україну. Причому, оскільки МАР кредитує найбільш бідні та ризикові країни, кредитування здійснюється лише по лінії МБРР. Як показує досвід України, проекти, що фінансувалися МБРР, виявилися у переважній більшості погано підготовленими та, кінцевим чином, збитковими. Відсутність мотивації у кредитодавця вибирати прибуткові проекти та проводити усесторонній інвестиційний аналіз приводить до заспокоєності та впевненості у поверненні грошей, яке гарантоване державою незалежно від результату проекту.

На початок 2001 року МБРР погодився кредитувати 18 проектів на загальну суму 2,8 млрд. доларів та 16 млн. німецьких марок. При цьому 12 проектів визначаються як інвестиційні, 6 - як системні, тобто такі, що спрямовані на створення ринкових інститутів і інструментів. Фінансування інвестиційних проектів відбувається на умовах самоокупності та обов'язкового внутрішнього корпоративного фінансування. Проте на початок 2001 року українською стороною отримано всього 245,1 млн. доларів та 6,1 млн. марок. Значна кількість проектів анулюється, оскільки або не ратифікується Верховною Радою, або обов'язки, взяті українською стороною, не виконуються. Часом проекти демонструють таку низьку рентабельність, що їхнє фінансування доводиться припиняти. Розмір пені за зарезервовані, але не використані ресурси, яку доводиться платити з державного бюджету, склав на початок 2001 року 2,7 млн. доларів. За цей час Світовий банк анулював понад 30 % загальної вартості кредитів, позбавивши економіку України 270 млн. доларів.

Загальновідомо, що МФО жорстко пов'язують надання фінансової допомоги з реалізацією українським урядом запропонованої моделі економічних перетворень. Такий тісний взаємозв'язок привів до того, що МФО фактично отримали статус консолідованого члена українського уряду”. Якщо, за незначним винятком, отримані від МФО кошти й не виглядають як традиційні інвестиції, їх можна з повним правом вважати інвестиціями у політичний розвиток України, у формування умов для майбутнього входження іноземних капіталів, в тому числі - ТНК, на національні ринки. Щоправда, в попередні роки динаміка приватних іноземних інвестицій в українську економіку була обернено пропорційною до динаміки кредитів МВФ [89] .

2.2 Макрорівень інвестиційної діяльності України

Показник співвідношення зовнішнього боргу та ВВП вказує на залежність держави від зовнішніх джерел фінансування. Зрозуміло, що чим нижчим є цей показник, тим більший кредит довіри у зовнішніх позичальників має така держава. У 2002 р. Україна мала схожі показники з Польщею та Росією

На макрорівні інвестиційний клімат включає в себе такі фактори, як існуючі в приймаючій країні політичне і економічне становища, а також соціальний клімат. В першому випадку вирішальну роль відіграють такі параметри, як державна політика по відношенню до іноземних інвестицій, традиція дотримання міжнародних угод, схильність до націоналізації іноземного майна, участь в системі міжнародних договорів по різним питанням; міцність державних інститутів, ступінь державного втручання в економіку тощо [6,C.6-10].

Державна політика у сфері іноземних інвестицій здійснюється Кабінетом міністрів України разом з Національним Банком і регулюється Верховною Радою України. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації, а їх реквізиція може бути здійснена лише у випадках стихійного лиха. І навіть в цих випадках передбачені оскарження в судах і компенсації. До того ж всі витрати і збитки іноземних інвесторів відшкодовуються з державного бюджету або інших джерел, встановлених КМУ в поточних ринкових цінах на основі оцінок незалежних аудиторів, і в тій валюті, в якій здійснювались інвестиції або іншій валюті прийнятній для інвестора. З моменту виникнення права на компенсацію і до моменту її виплати на компенсовану суму інвестицій нараховуються відсотки, відповідні тим, по яким лондонські банки надають позики першокласним клієнтам на ринку євровалют.

У випадку припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення на протязі 6 місяців своїх інвестицій, а також доходів по ним в грошовій або речовій формі по реальним ринковим цінам, сформованим в момент припинення інвестиційної діяльності. Після виплати обов'язкових зборів, платежів і податків іноземним інвесторам гарантується безперешкодне переведення за кордон одержаних на законних підставах засобів в іноземній валюті. Порядок переведення встановлюється НБУ. При переведені або вивозі іноземних інвестицій податок складає 15%. Доход або прибуток від інвестиції іноземний інвестор має право реінвестувати в економіку України в будь-якій валюті, а також зберігати їх на поточних розрахункових рахунках або на депозитах.

Іноземні інвестори мають право на придбання паїв і цінних паперів у відповідності з валютним законодавством і законами про цінні папери та фондову біржу, приймати участь в приватизації майна державних підприємств і незавершеного будівництва, в конкурсах і аукціонах. Надання майна в оренду іноземним інвесторам на суму більш як 10 млн. доларів здійснюється за рішенням Фонду держмайна України.

Інвестиційний клімат для іноземного інвестора в Україні переважно визначається впливом таких факторів, як політична, правова та економічна нестабільність. З цієї причини Україну розглядають за кордоном як зону підвищеного ризику для крупних інвестицій. Нерішучість, обережність у прийнятті кінцевих рішень потенційними інвесторами в такій ситуації - з'ясоване явище. Закон України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні" скерований на заохочення и підсилення припливу іноземного капіталу в пріоритетні сфери економіки держави шляхом надання різного роду страхових гарантій, особливо по найбільш важливим інвестиційним програмам і проектам, покращення правового регулювання іноземного інвестування, розвитку інфраструктури міжнародного бізнесу.

В завдання "Програми" входить залучення додаткових джерел інвестування прогресивних структурних зрушень та інших якісних перетворень в економіці України за рахунок коштів іноземних інвесторів, формування експортного потенціалу, росту технічного рівня виробництва, скорочення енергоємності продукції.

Особливу роль в активізації інвестиційної діяльності повинно мати страхування інвестицій від некомерційних ризиків. Важливим кроком у цьому напрямку стане приєднання України до Багатостороннього агентства по гарантіях інвестиціям (БІГА), що здійснює їх страхування від політичних та інших некомерційних ризиків. Капітал, що інвестується в Україну, зможе застрахуватись від ризику громадянської війни та експропріації, втрат від переведення української гривні в іншу валюту, від недотримання українським урядом узятих зобов'язань. Гарантії БІГА поширюються на прямі та портфельні інвестиції, середньо - та довгострокові позики.

Для забезпечення доступу іноземних інвесторів до інформації про становище на українському ринку інвестицій необхідне створення державного інформаційного центру сприяння інвестиціям, що формує банк пропозицій української сторони щодо об'єктів інвестування. Створення такого банку даних особливо важливе для регіонів, яким самостійний пошук зарубіжного інвестора не під силу через нерозвиненість їх ділової інфраструктури.

Залишається невирішеною проблема забезпечення зарубіжних інвесторів інформацією про чинне стосовно іноземних інвестицій законодавство. Тексти законів та інструкцій недосяжні для ознайомлення. Практично немає єдиного підходу до статусу та відміни попередніх законів, тому важко визначити, які закони зберігають чинність, а які були анульовані. Щоб дати зарубіжним інвесторам уявлення про правовий режим в Україні стосовно іноземного капіталу, потрібно організувати регулярний випуск бюлетеня, що містить відповідну інформацію кількома мовами.

В Україні інвестиції можуть здійснюватись шляхом:

- створення підприємств з пайовою участю іноземного капіталу (спільних підприємств);

- створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, їх філіалів;

- придбання іноземним інвестором у власність підприємств, майнових комплексів, будівель, споруд, паїв участі в підприємствах, акцій, облігацій та інших цінних паперів;

- придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами, а також інших майнових прав;

- надання позик, кредитів, майна та майнових прав і т. ін.

Однак, незважаючи на всі зусилля державних органів, приплив підприємницького капіталу в Україну невеликий.

У той час, як помірний континентальний клімат є характерним для всіх українських регіонів, за винятком південного узбережжя Криму, інвестиційний клімат територій України є більш строкатим. Звичайно, ризики, які генеруються на макрорівні (зокрема у сфері податкової та регуляторної політики), певною мірою обмежують можливості регіонів щодо залучення зовнішніх інвестицій. Однак, твердження про несприятливість вітчизняних умов для інвесторів не здається таким категоричним, якщо розглядати ситуацію на рівні деяких регіонів.

Офіційна статистика підтверджує тезу про диспропорції в інвестиційній привабливості регіонів країни. Майже 80% вкладених за останніх 11 років іноземних інвестицій сконцентровано на підприємствах семи областей та міста Києва. Щоправда, у 2003 році у всіх регіонах країни продовжилася тенденція нарощування активності інвесторів-нерезидентів. Чистий приріст прямих іноземних інвестицій рік тому майже подолав «психологічний бар`єр» в 1 млрд. дол. Не вистачило якихось 20,5 млн. дол. Також як позитив можна розглядати стабілізацію (на рівні 2002 року) процесів репатріації вже здійснених капіталовкладень нерезидентами: на кожних 3,8 млрд. дол. вкладених рік тому інвестицій припадав 1млн.дол офіційно вивезеного капіталу. У результаті іноземні інвестиції в Україну за останніх 11 років досягнули на початок 2004 року 6,66 млрд. дол. або 140 млрд. дол. у розрахунку на одного мешканця.

Подібним чином виглядають “регіональні уподобання” і вітчизняних інвесторів: якщо частка 7 областей та м. Києва з найбільшими обсягами залучених інвестицій в 1990 році становила половину від загальної величини, то у 2002 році на Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Київську, Луганську, Одеську, Харківську області та м. Київ припадало уже понад 60%. Така ситуація є особливо показовою з огляду на те, що більшість інвестиційних проектів впроваджуються у галузях з високою оборотністю капіталу, а отже швидкою окупністю та порівняно низькими ризиками ,тобто це- внутрішня торгівля та харчова промисловість. З іншого боку, саме ці дві галузі пропорційно представлені у структурі практично всіх регіональних економік України та не вимагають особливих, специфічних передумов місцевості. Таким чином можна стверджувати, що регіони конкурують між собою за залучення капіталу [18,С.47-50].

З іншого боку - метою рейтингу є сприяння підвищенню ефективності заходів місцевих органів влади у сфері інвестиційної політики та поширення передового досвіду територій.

Ми вважаємо , що більш точно визначити інвестиційну привабливість областей України може , лише кластерний аналіз.

Метою кластерного аналізу є формування групи (класу) однорідних одиниць сукупності у багатовимірному просторі. Інформаційною базою кластерного аналізу є матриця відстаней.

Для розробки низки типових рекомендацій щодо підвищення інвестиційної привабливості областей України , ми використовували метод евклідової відстані.

Для кластерного аналізу було використано такі групи показників :

1. Людські ресурси; 2. Економічний розвиток області; 3. Фінансовий розвиток області; 4. Підприємництво і місцева влада; 5. Розвиток інфраструктури області.

В результаті аналізу, ми отримали наступні (групи) кластери (рис. 2.1)

Рис. 2.1. Графік “дерево поєднань” областей України за показниками інвестиційної привабливост

За допомогою просторової візуалізації рис.2.1 , ми можемо згрупувати області України в 8 кластерних груп.(див.таблиця 2.2).

Таблиця 2.2

Характеристика кластерів областей України, згрупованих за показниками людських ресурсів, економічного розвитку, фінансового розвитку, підприємництва і місцевої влади, розвитку інфраструктури.

З даної таблиці , ми можемо помітити , що найбільш інвестиційно привабливими є Дніпропетровська (1кластер), Луганська (7 кластер), Донецька (4 кластер) області та м. Київ (5 кластер). Оскільки їхня евклідова відстань до центру кластера нульовою. Високим рівнем інвестиційної привабливості характеризуються Вінницька та Черкаські області, які відносяться до шостого кластера. Потім середній рівень інвестиційної привабливості мають Волинська, Житомирська, Закарпатська ,Київська, Кіровоградська, Миколаївська, Сумська, Івано-Франківська, Полтавська , Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області (8 кластер) мають середній рівень інвестиційної привабливості. Серед них найтиповішим представником цієї групи є Кіровоградська область. Оскільки її відстань до центру кластера становить 488,7153.І найменше інвестиційно-привабливими є АР “Крим”, Запорізька, Львівська, Одеська, Чернігівська області. Проте найтиповішим представником цієї групи є Одеська область. Тому що, її відстань до центру кластера становить 569,1401.

Для покращання інвестиційного клімату насамперед потрібні закони, що випливають із Земельного кодексу; новий закон, що стимулював би розвиток акціонерної форми власності та зростання вартості акціонерного капіталу; вдосконалений закон про емісійні цінні папери та фондовий ринок, який забезпечив би створення надійної системи виконання угод та обліку прав власності на акції; ліквідація необґрунтованого поділу випусків акцій у "документарній" і "бездокументарній" формах; існування одного центрального депозитарію корпоративних цінних паперів; закон про реєстрацію прав власності на нерухомість; закон про недержавне пенсійне забезпечення та інші.

Вітчутним є регуляторний вплив, який характеризується бюрократизмом та корупцією, прийняттям актів, які вступають в силу негайно, або мають зворотну дію. Для інвестора надзвичайно важливо започаткувати інвестиційний проект і не міняти бізнес-план у зв'язку зі змінами регуляторного впливу, бо гроші вкладаються у перший рік проекту в надії одержати прибутки через кілька років. Корупція підвищує вартість інвестицій, а бюрократизм стає їх бар'єром. Економічна природа корупції полягає у зрощенні приватного капіталу та бюрократичного апарату, а також у свідомо занижених ставках заробітної плати рядових чиновників та мовчазній підтримці нелегального обігу коштів. Інвестор наштовхується на додаткові ризики, які потрібно страхувати зв'язками з державною та місцевою владою. Регуляторна політика держави має бути націлена на ліквідацію економічної природи корупції.

Ми вважаємо, якщо у найближчі роки суттєві зміни у регуляторній політиці щодо сприяння інвестиціям не відбудуться, інвестиційний клімат за цим чинником не покращиться. Було б неправильно казати, що уряд не робить кроків щодо поліпшення інвестиційного клімату. Затверджена Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки. (постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. № 1801), схвалені план заходів щодо виконання Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки. (розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2002 р. № 440-р.) та програма "Інвестиційний імідж України" (розпорядження Кабінету Міністрів України вiд 17.08.2002 № 477-р). Це теж породжує сподівання на ефективну інвестиційну політику держави [17,C.56-60].

2.3 Характеристика інвестиційної діяльності Львівської області

Аналіз інвестиційної привабливості окремих регіонів і Львівщини зокрема, вказує на певні відмінності в інвестиційному кліматі областей України, що впливають і на стан залучення інвестицій у їх розвиток.

Так, для Львова та Львівщини отримано наступні показники інвестиційної привабливості:

- загальний показник інвестиційної привабливості регіону визначено як середній. При цьому інвестиційна привабливість господарської діяльності у Львові характеризується як висока (4,3 бали, за 5-ти бальною шкалою - третє місце в Україні після Києва та Дніпропетровська).

- рівень та структура інвестиційного ризику - 3,6 бали. Рівень інвестиційного ризику на Львівщині є найнижчим в Західній Україні, хоча в структурі ризиків суттєвою залишаються: криміногенна складова (економічні злочини, порушення в діяльності учасників фондового ринку тощо).

Основні показники інвестиційної інфраструктури Львова та Львівщини наступні:

- стійкість кредитного портфеля комерційних банків - 64%. При цьому загальна величина кредитного портфеля комерційних банків Львова за різними оцінками складає від 300 до 400 млн. гривень (6-е загальноукраїнське місце). Частка проблемних кредитів у його структурі - 10%. В структурні кредитного портфеля комерційних банків кредити юридичним особам складають 80,2%, міжбанківські кредити - 14,1%, кредити фізичним особам - 3,9%;

- частка недержавного сектору в ринковій інфраструктурі регіону становить близько 67% при чисельності зайнятих порядку 17 тис. чоловік та наступному структурному розподілі: фінансування, кредитування, страхування (79 %), загальна комерційна діяльності по забезпеченню ринку (12%), посередницькі послуги та операції з нерухомим майном (9%). При цьому, якщо загальний рівень забезпеченості Львівської області ринковою інфраструктурою визначено як низький (5 на 100 тис. населення), то рівень її у Львові характеризується як дуже високий (функціонує понад 250 закладів ринкової інфраструктури при частці інвестиційної інфраструктури у загальній кількості закладів 69%);

- загальна величина статутного фонду комерційних банків Львова складає порядку 250 млн. гривень;

- надійність комерційних банків Львова (за системою оцінки надійності комерційних банків „ САМЕL”) оцінюється як середня (2,6 бали);

- інтенсивність інвестиційної діяльності комерційних банків Львова є середньою (величина інвестиційного портфеля за різними оцінками становить близько 35 млн. грн. При цьому в його структурі інвестиційні цінні папери становлять 83%, цінні папери для продажу - 13%, державні цінні папери - 3%);

- дуже низькими є обсяги інвестицій в основний капітал , освоєні за рахунок кредитів комерційних банків (не перевищують 2 млн. грн. / рік);

- хоча інтенсивність розвитку інститутів спільного інвестування міста є середньою на загальноукраїнському фоні (функціонують 3 інвестиційні фонди та 8 інвестиційних компаній), високою при цьому є їх активність (показник вартості випущених інвестиційних сертифікатів становить порядку 500 грн. / на 100 мешканців). Зобов'язання фондів з розміщення інвестиційних сертифікатів складає 7,7 млн. грн.;

- у місті функціонують 5 довірчих товариств , але слід відзначити, що сумарна економічна ефективність їх діяльності є незадовільною (середня збитковість їх діяльності - більше 10000 грн. / рік);

- рівень забезпеченості акціонерних товариств депозитарними установами є високим і становить близько 18 установ на 1000 емітентів. У структурі депозитарних установ м. Львова переважають реєстратори (80%) над зберігачами;

- величина страхових платежів страхових компаній міста складає близько 1 млн. грн. Рівень інвестиційної активності за часткою доходів від інвестування в загальному обсязі доходів страхових компаній - 7%;

- рівень інвестиційної активності страхових організацій високий (за часткою доходів від інвестування в загальному обсягу доходів страхових організацій становить 8,7%). При цьому доходи страхових організацій від інвестування в регіоні становлять близько1,7 млн. грн. [94]

Показники інвестування в основний капітал регіону та Львова наступні:

- зміна обсягу інвестицій в основний капітал регіону за 1990-2002 р. становить 35% (у 2002 р. до 1990 р. в порівняних цінах), що є 6-им загальноукраїнським показником. Обсяг інвестицій в основний капітал складає близько 750 млн. грн. В структурі інвестицій, зокрема, вкладення коштів у технічне переоснащення та реконструкцію діючих підприємств становить 18%; будівництво нових підприємств - 15%; будівництво окремих об'єктів - 25%;

- структура джерел фінансування інвестицій в основний капітал є наступною: власні кошти підприємств - 73%; кошти місцевих бюджетів - 7%; централізовані державні джерела фінансування - 6%; інші джерела - 15%;

галузева структура інвестицій в основний капітал :

транспорт і зв'язок - 27% та промисловість - 19% (виробнича галузь); житлове господарство - 17% та комунальне господарство - 7% (невиробнича галузь); інші галузі невиробничої та виробничої сфери - 30%. При цьому частка виробничих галузей у загальному обсязі інвестицій в основний капітал становить 57%;

- інвестиційна активність галузей господарства є найвищою в галузях транспорту та зв'язку (близько 3,4 тис. грн. на одного працюючого в галузі) та в житлово-комунальному господарстві (3,8 тис. грн. на одного працюючого);

в промисловості основними галузями інвестування є: паливна промисловість (40%); електроенергетика (36%); машинобудування (7%) та харчова промисловість (4%). Інші галузі - чорна та кольорова металургія, хімічна та нафтохімічна, деревообробна та целюлозно-паперова, промисловість будівельних матеріалів - менше 3%.

Загальний обсяг залучених іноземних інвестицій в економіку Львівщини на кінець 2003 року становив 304,9 млн. дол. За участю іноземного капіталу в області реалізуються інвестиційні проекти на ВАТ "Львівська пивоварня", ЗАТ ЛКФ "Світоч", ТзОВ "Орлан-Транс-Краковець", СП "Львів-Торонто договір", ДП "Систем Консалтінг Україна" та інші.

А обсяг прямих іноземних інвестицій у Львівську область з різних країни світу можна простежити в таблиці 2.2

Таблиця2.2

Обсяг інвестицій у підприємства та організації Львівської області

з країн світу

Подобные документы

• Польські інвестиції в Україну в світлі східної політики ЄС

  Дослідження польсько-українських прямих інвестицій на тлі євроінтеграційних процесів і економічної ситуації. Аналіз негативних і позитивних тенденцій взаємної інвестиційної діяльності. Розвиток і стимулювання взаємних інвестицій між Україною і Польщею.
  
  дипломная работа [907,3 K], добавлен 09.01.2011
  

• Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

  Регулювання ЗЕД як сукупність інституціонального, державного та громадського регулювання. Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності. Розрахунок ефективності експорту товару. Визначення величини торгового балансу та балансу руху капіталу.
  
  контрольная работа [59,9 K], добавлен 13.04.2013
  

• Ефективність залучення прямих іноземних інвестицій (на прикладі вертикальних та горизонтальних іноземних інвестицій) в Україну

  Економічні теорії міжнародного інвестиційного руху капіталів. Горизонтальні й вертикальні прямі іноземні інвестиції. Динаміка та структура залучених прямих іноземних інвестицій в економіку України. Стан і перспективи зростання інвестиційної привабливості.
  
  дипломная работа [2,4 M], добавлен 02.07.2015
  

• Залучення іноземних інвестицій в Україні

  Надходження в Україну прямих іноземних інвестицій з країн-членів Європейського Союзу. Сучасний стан іноземного інвестування. Зовнішня торгівля товарами та послугами. Формування привабливого інвестиційного клімату України, підвищення обсягу інвестицій.
  
  контрольная работа [500,8 K], добавлен 29.03.2012
  

• Прямі іноземні інвестиції в Україні

  Аналіз розвитку прямих іноземних інвестицій в Україні. Перспективи активізації залучення їх в економіку країни. Вирішення проблем правового регулювання інвестицій. Застосування механізму приватного партнерства. Розміщення акціонерного капіталу в державі.
  
  курсовая работа [168,5 K], добавлен 29.11.2014
  

• Політичний портрет екс-міністра закордонних справ Республіки Польща – Радослава Сікорського

  Дитинство, освіта Радослава Сікорського - польського політика і державного діяча, політолога і журналіста. Початок кар'єри, політичні погляди щодо зовнішньої політики режиму Путіна. Підписання договору про створення американської системи ПРО в Польщі.
  
  реферат [12,2 K], добавлен 17.11.2014
  

• Вплив митно-тарифного регулювання на розвиток міжнародної торгівлі

  Теоретичні засади митно-тарифного регулювання: аналіз митного кодексу - основного інструменту регулювання митної політики країни та мита, як інструмента регулювання експортно-імпортних операцій. Аналіз митно-тарифної політики України на сучасному етапі.
  
  курсовая работа [47,1 K], добавлен 25.04.2010
  

• Особливості державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності у країнах з різними моделями управління економікою

  Методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Порівняльний аналіз державного регулювання в країнах з різними моделями управління. Особливості державного регулювання у країнах ЄС (на прикладі Німеччини, Франції і Великобританії).
  
  курсовая работа [45,6 K], добавлен 22.11.2013
  

• Іноземні інвестиції в Україні. Проблеми залучення іноземних інвестицій

  Значення іноземних інвестицій в розвитку національної економіки. Встановлення в Україні національного режиму інвестиційної та іншої господарської діяльності. Форми іноземних інвестицій. Недоліки та проблеми залучення іноземних інвестицій в Україні.
  
  контрольная работа [93,2 K], добавлен 16.10.2014
  

• Міжнародні організації та регулювання світової торгівлі

  Сутність і форми світової торговельної політики, її тарифні та нетарифні методи регулювання. Причини виникнення та класифікація міжнародних організацій, їх призначення в сфері регулювання світової торгівлі. Особливості співробітництва України з СОТ.
  
  дипломная работа [112,3 K], добавлен 19.06.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам