Сучасна класифікація валютних режимів Міжнародного валютного фонду

Доповідь

з дисципліни “Міжнародна економіка ”

на тему:

Сучасна класифікація валютних режимів Міжнародного валютного фонду

Сучасна класифікація, запропонована спеціалістами МВФ в 1999 р., базується на спостереженні за фактичною поведінкою валютного курсу. Згідно з сучасною класифікацією режимів курсоутворення, 13 режимів згруповано в три групи: режими жорсткої прив'язки, режими плаваючих курсів та проміжні режими. Найбільшою є група проміжних режимів, яка включає 8 систем курсоутворення: фіксацію до якірної валюти, фіксацію до валютного композиту, горизонтальний коридор, випереджуючу прив'язку, прив'язку, що запізнюється, випереджуючий уклінний коридор, уклінний коридор, що запізнюється, та жорстко кероване плавання. Групи режимів жорсткої прив'язки та плаваючого курсу є більш обмеженими за кількістю систем курсоутворення. Так, до систем жорсткої прив'язки відносять 3 режими (формальна доларизація, валютний союз, валютне правління), а група плаваючих курсів включає 2 режими (кероване плавання та незалежне плавання).

На різних етапах розвитку світового господарства країни віддають перевагу тому або іншому режиму, і співвідношення між окремими типами режимів постійно змінюється. Так, у 1970-х - на початку 1990-х рр. більшість країн віддавали перевагу режиму повзучої прив'язки (36% країн) та вузького похилого коридору (42% країн), тобто проміжним режимам. Починаючи з 90-х рр. спостерігається поступова відмова від змішаних курсових режимів. Дослідження змін, що сталися останнім часом в національних системах курсоутворення, свідчить про більш активне використання «чистих» режимів - жорсткої прив'язки та незалежного плавання, що представлено на рис.1.

Так, в групі країн, що надають перевагу фіксованим курсам, спостерігається поступовий відхід від м'якої форми прив'язки до жорсткої, а деякі країни, що раніше використовували жорстко регульоване плавання, перейшли до системи вільного або м'яко керованого плавання.

Рис. 1. Динаміка використання режимів курсоутворення країнами світу в 1991-2008 рр.

Загалом, в світі питома вага проміжних режимів зменшилася з 60,2% в 1991 р. до 28,3% в 2005 р., тоді як частка жорсткої прив'язки зросла з 16,1% до 25,7%, а незалежного плавання - з 23,6% до 46,0% країн. У 2008 році спостерігається суттєве зростання кількості країн, що використовують проміжні режими (до 43,1%), при одночасному зменшенні кількості країн з жорсткими системами курсоутворення (до 12,23%).

Це можна пояснити тим, що багато країн розпочали масовий перехід до режимів плаваючого курсу, обравши поступовий варіант переходу, який передбачає на перших етапах упровадження менш жорстких форм фіксації, тобто змішаних режимів. Крім того, внаслідок світової фінансової кризи центральні банки деяких країн, втративши можливість підтримувати фіксований курс, підвищили гнучкість обмінних курсів з метою створення буферу для фінансових шоків.

Процеси трансформації систем курсоутворення не однаково протікають в країнах з різними типами соціально-економічних систем. Так, в групі розвинутих країн тенденція до поляризації режимів проявляється найбільш чітко. Перехід цих країн до крайніх курсових режимів є результатом розвитку інтеграційних процесів у світовій економіці. З одного боку, наслідком розвитку процесів регіоналізації в країнах Західної Європи стало утворення валютного союзу, який вважається різновидом жорсткої фіксації. З іншого боку, зростаюча глобалізація світової економіки, зокрема, світових фінансових ринків, лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків, потреба у посиленні ринкового регулювання валютних курсів для протидії валютним шокам вимагають використання більш гнучкої системи курсоутворення, що знаходить відображення у впровадженні режимів вільно плаваючого курсу.

Група країн, що розвиваються, є найбільш диференційованою за видами використовуваних режимів (ці країни застосовують всі типи режимів, що містить сучасна класифікація МВФ). Водночас, в зазначеній групі країн, також спостерігається тенденція до поступової відмови від проміжних режимів курсоутворення. Тільки за період з 1999 р. по 2005 р. в системах курсоутворення країн, що розвиваються, сталися значні зрушення: частка країн, що використовують змішані режими, зменшилась на 7,24%; питома вага гнучких режимів зросла на 5,88%, а режимів жорсткої фіксації - на 1,36%.

В динаміці використання режимів курсоутворення країнами СНД і ЦСЄ відсутня чітка тенденція до поляризації, яку було виявлено для інших економічних типів країн. Найбільшою за кількістю є група країн, які використовують режими гнучкого курсоутворення, однак якщо в 2002 році їх частка порівняно з 1999 роком зросла (з 60,8% до 64,3%), то в 2005 р. знову зменшилась до вихідного рівня (60,7%). При цьому країни стали більше надавати перевагу керованому плаванню валют (його частка зросла з 42,9% до 50,0%) порівняно з незалежним плаванням (питома вага зменшилась з 17,9% до 10,7%). Таку ситуацію можна пояснити, по-перше, недостатнім включенням зазначених країн до системи світового господарства, що не дозволяє слідувати загальним тенденціям його розвитку, а по-друге, перехідним типом валютно-фінансового сектору цих держав, завдяки чому вони по-своєму реагують на зміни у закономірностях функціонування світового фінансового середовища.

Поступова відмова країн від проміжних режимів і надання переваги «чистим» системам курсоутворення в іноземній літературі отримала назви «зникнення середини» (vanishing middle), «кутові рішення» (corner solutions), «закон виключення середини» або теорія поляризації. Згідно з цією теорією, в сучасному світі з його високим ступенем інтеграції міжнародних фінансових ринків можуть ефективно діяти тільки два «чистих» режими - або незалежне плавання, або жорстка форма фіксації. Проміжні режими залишаються більш ефективними для тих країн, які ще недостатньо інтегрували до світового фінансового середовища, і фінансові ринки яких в належній мірі досі не відкриті для іноземного капіталу.