Світова організація торгівлі

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Реферат

з курсу: «Міжнародна економіка»

на тему: «Світова організація торгівлі»

Київ 2008

Зміст

Вступ

1. Історія створення

1.1 Створення системи ГАТТ

1.2 Уругвайський раунд торговельних переговорів і створення СОТ

2. Про СОТ

2.1 Статус і сфера діяльності

2.2 Цілі СОТ

2.3 Члени СОТ

3. Україна і СОТ

3.1 Історія переговорного процесу зі вступу України до СОТ

3.2 Поточний стан відносин

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Світова організація торгівлі (СОТ) - це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже сьогодні є 151 країн, на долю яких припадає близько 96% обсягів світової торгівлі. Після приєднання ряду країн, які зараз є кандидатами на вступ, у рамках СОТ здійснюватиметься майже весь світовий торговельний оборот товарів та послуг.

За останні роки значно розширилася сфера діяльності СОТ, яка на сьогодні далеко виходить за рамки власне торговельних стосунків. СОТ є потужною і впливовою міжнародною структурою, здатною виконувати функції міжнародного економічного регулювання. Членство у СОТ стало на сьогодні практично обов`язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.

Процеси створення, становлення і розширення СОТ не були простими та однозначними. Хоча за останні 30 років масив загальних правил СОТ надзвичайно зріс, СОТ усе ще базується на принципі двосторонніх переговорів між членами з метою взаємного відкриття їх ринків. Члени СОТ, формулюючи вимоги до країн-претендентів стосовно доступу до їх ринків, відстоюють інтереси власних компаній, захищаючи таким чином власне виробництво та робочі місця. Тому переговорний процес є непростим і, як правило, тривалим.

1. Історія створення

1.1 Створення системи ГАТТ

Після закінчення Другої світової війни у світі під егідою ООН почалися переговори про створення Міжнародної торговельної організації (МТО). У ході Конференції ООН у 1948 р. була прийнята Гаванська хартія, якою затверджувався Статут МТО. Однак Гаванська хартія так і не набрала чинності, оскільки парламенти деяких країн, у т.ч. США, відмовилися ратифікувати Угоду про Статут МТО.

У ході роботи над Статутом МТО представники 23 країн почали шукати можливості зменшення протекціонізму в міжнародній торгівлі. Результатом такої роботи було прийняття 45 тисяч тарифних знижок, а також затвердження правил міжнародної торгівлі, що стали називатися Генеральною угодою з тарифів і торгівлі (ГАТТ). ГАТТ набрала сили з 1 січня 1948 року. Умовами ГАТТ спочатку не передбачалося створення міжнародної організації. Норми ГАТТ діяли як звичайний міжнародний договір. Зміни і доповнення норм могли здійснюватися винятково в рамках міжнародних конференцій, що іменувалися раундами.

Усього з 1946 по 1994 р. було проведено вісім раундів багатосторонніх торговельних переговорів у рамках ГАТТ:

- 1947 (Женева, Швейцарія);

- 1949 (Аннесі, Франція);

- 1951 (Торки, Великобританія);

- 1956 (Женева, Швейцарія);

- 1960 - 1961 (Женева, Швейцарія), «Діллон-раунд»;

- 1964 - 1967 (Женева, Швейцарія), «Кеннеді-раунд»;

- 1973 - 1979 (Женева, Швейцарія), «Токіо-раунд»;

- 1986 - 1993 (Женева, Швейцарія), «Уругвайський раунд».

Результатом кожного з раундів було прийняття нових угод, що регулюють різні аспекти міжнародної торгівлі.

Серйозним недоліком системи ГАТТ була відсутність інституційної основи, тобто міжнародної організації як такої. Угоди ГАТТ не носили обов'язкового характеру для країн-учасників ГАТТ. У подальшому кодекси, присвячені регулюванню субсидій і компенсаційних заходів, технічних бар'єрів у торгівлі, ліцензуванню імпорту, митної оцінки й антидемпінгових заходів, стали складовою частиною Угоди про утворення Світової організації торгівлі. Вони стали обов'язковими для всіх її членів.

1.2 Уругвайський раунд торговельних переговорів і створення СОТ

Останнім раундом багатосторонніх торговельних переговорів у рамках комплексу міжнародних угод ГАТТ був восьмий Уругвайський раунд, що почався у вересні 1986 р. у Пунта-дель-Эсте (Уругвай). Прийнятий порядок денний включав питання, що розширюють рамки міжнародної торговельної політики і питання створення повноцінної міжнародної організації як такої. До обговорення були включені питання регулювання торгівлі послугами й інтелектуальної власності, здійснення міжнародних інвестицій. Найбільш складним на сесіях Уругвайського раунду переговорів залишалося питання допуску на ринки сільськогосподарської продукції.

У квітні 1994 року більшість учасників переговорного процесу (123 учасників з 125), у Марракеші (Марокко) підписали Заключний акт Уругвайського раунду торговельних переговорів і Марракеську декларацію, якою засновувалася Світова організація торгівлі. Переговори в рамках ГАТТ були завершені. Після вступу в силу Маракеської угоди про утворення СОТ Генеральна угода з тарифів і торгівлі від 1947 року з усіма доповненнями, прийнятими до вступу в силу Марракеської угоди, стала іменуватися Генеральною угодою з тарифів і торгівлі 1947 року.

2. Про СОТ

2.1 Статус і сфера діяльності

Згідно зі статтею VIII Маракеської угоди про утворення Світової організації торгівлі, СОТ є міжнародною міжурядовою організацією, створеною у відповідності з нормами міжнародного права. СОТ може діяти незалежно від волі кожної країни-члена цієї організації. Проте така діяльність СОТ здійснюється виключно через створені нею органи (Міністерську конференцію, Генеральну раду і Секретаріат). Діяльність СОТ може здійснюватися виключно в рамках її компетенції, визначеної Марракеською угодою і прийнятими на її основі іншими документами.

Згідно з Марракеською угодою, СОТ забезпечує загальну інституційну основу для здійснення торговельних відносин між її членами, тобто утворює міжнародний форум з робочими органами. В його рамках можуть здійснюватися міжнародні переговори як між усіма членами СОТ, так і між окремими учасниками. Сфера регулювання СОТ може бути розширена за рахунок майбутніх угод, які будуть включені в загальну систему СОТ.

2.2 Цілі СОТ

Основними цілями СОТ, визначеними у преамбулі до Угоди про заснування СОТ, є підвищення рівня життя та зростання реального доходу в країнах-Членах, забезпечення повної зайнятості, розширення виробництва та торгівлі, та оптимальне використання світових ресурсів. На відміну від ГАТТ дані цілі визначені більш чітко, зазначається, що вони також поширюються й на послуги. Крім того, серед нових завдань, які постали перед багатосторонньою організацією, визначено:

- забезпечення "сталого розвитку" шляхом "оптимального використання світових ресурсів";

- сприяння захисту та збереженню навколишнього середовища, з урахуванням різних рівнів національного економічного розвитку;

- сприяння країнам, які розвиваються, та особливо менш розвиненим, у забезпеченні для них кращої частки у зростанні міжнародної торгівлі;

- забезпечення стійкого функціонування інтегрованої багатосторонньої торговельної системи, до якої входять ГАТТ, результати попередніх заходів, спрямованих на лібералізацію торгівлі, а також всі результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів.

2.3 Члени СОТ

Станом на грудень 2005 року до СОТ входить 149 членів, з яких 145 - це держави, а 4 - митні території. У грудні 2005 року членом СОТ стала Саудівська Аравія, а під час Міністерської Конференції СОТ у Гонконгу було прийнято рішення про вступ Королівства Тонга (1). 145 країн світу - членів СОТ (з 192) - це понад 95% обсягу світової торгівлі, близько 85% світового ВВП та понад 85% населення світу. При цьому майже 30 країн перебувають у стадії переговорного процесу про вступ до СОТ (Алжир, Андорра, Азербайджан, Багами, Білорусь, Бутан, Боснія і Герцеговина, Кабо-Верде, Казахстан, Лаоська Народно-Демократична Республіка, Ліван, Російська Федерація, острови Самоа, Сербія і Чорногорія, Сейшельські острови, Судан, Таджикистан, Україна, Узбекистан, Вануату, В'єтнам, Ємен).

3. Україна і СОТ

3.1. Історія переговорного процесу зі вступу України до СОТ

Вступ України до СОТ є одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики України і розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення передбачуваного та прозорого середовища для залучення іноземних інвестицій, що відповідає національним інтересам України. На початку 2005 року Президент проголосив вступ України до Світової організації торгівлі одним із першочергових пріоритетів зовнішньоекономічної політики на 2005 рік. Орієнтовним терміном вступу України до СОТ визначено грудень 2005 року - час проведення Міністерської конференції СОТ у Гонконгу.

Загалом процес вступу України до СОТ передбачає дві головні складові:

- проведення двосторонніх та багатосторонніх переговорів та підписання угод з доступу до ринків товарів та послуг з країнами-членами Робочої групи СОТ;

- гармонізація законодавства України відповідно до вимог угод СОТ.

Процес приєднання України до системи ГАТТ/СОТ розпочався 17 грудня 1993 року, коли було прийнято рішення про створення Робочої групи (РГ) з розгляду заявки України щодо приєднання до ГАТТ/СОТ. Наступним кроком, відповідно до процедури приєднання, стало подання на розгляд Робочої групи 28 червня 1994 року Меморандуму про зовнішньоторговельний режим України. Після ознайомлення членів РГ з Меморандумом та завершення етапу запитань та відповідей розпочалися переговори про вступ у багатосторонньому форматі. З того часу відбулося шістнадцять офіційних засідань РГ (останнє - у червні 2006 року), а з 1997 року розпочався процес двосторонніх переговорів з країнами-членами РГ. В цілому до складу РГ з розгляду заявки України щодо приєднання до СОТ входить 43 країни (країни ЄС ведуть переговори як один учасник РГ).

За станом на 15 червня 2006 року підписано 44 двосторонніх протоколів з країнами-членами СОТ, на 80% узгоджено текст проекту Звіту Робочої групи - документу, що описує торговельний режим країни та містить перелік зобов`язань, погоджено більше 98% тарифних позицій у рамках доступу до ринку товарів, завершено переговори з більшістю країн-членів Робочої групи щодо доступу до ринку послуг.

3.2 Поточний стан відносин

У 2003 - 2006 рр. було значно активізовано переговорний процес між Україною до СОТ. Зокрема, протягом цього періоду було забезпечено:

- проведення 7-ти засідань Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ;

- проведення двосторонніх переговорів з 35 країнами-членами СОТ.

Протягом 2003 - 2006 років підписано 35 з 44 двосторонніх протоколів з доступу до ринків товарів та послуг:

- у 2003 році (11) з Бразилією, Болгарією, Естонією, ЄС, Ізраїлем, Кубою, Польщею, Словаччиною, Таїландом, Чехією, Угорщиною;

- у 2004 році (10) з Аргентиною, Гондурасом, Домініканською Республікою, Литвою, Малайзією, Монголією, Парагваєм, Туреччиною, Швейцарією, Шрі-Ланкою;

- у 2005 році (9) з Сальвадором, Молдовою, Норвегією, Індонезією, Японією, Ісландією, Хорватією, Еквадором та Китаєм;

- у 2006 році (5 протоколів) з США, Панамою, Австралією, Єгиптом та Колумбією.

Також завершено переговори із Перу, Вірменією та Тайванем. Тривають переговори з Киргизстаном.

Протягом 2005 - 2006 рр. було вирішено низку проблемних питань, які уповільнювали переговори між Україною та РГ СОТ.

Зокрема, було:

- усунуто податкові пільги, що надавались окремим підприємствам промисловості;

- встановлено однакові ставки акцизного збору на вітчизняні та імпортні транспортні засоби відповідно до принципу національного режиму;

- усунуто звільнення від ПДВ та податку на прибуток, платежів у Державний інноваційний фонд, від ПДВ та митних зборів на імпорт сировини, матеріалів, обладнання та товарів (не вироблених в Україні), які призначались для використання в межах технологічних парків;

- усунуто пільги у спеціальних економічних зонах та особливі режими для інвестиційної діяльності. Зокрема, всі звільнення від сплати мита на імпорт, ПДВ, акцизних зборів, квот та ліцензій, податку на прибуток, платежів у фонд соціального страхування безробіття, збору у Державний інноваційний фонд та обов'язкового продажу валютних надходжень;

- скасовано вимогу продажу Національному банку України 50% валютної виручки суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності при реалізації зовнішньоторговельних контрактів;

- скасовано дискримінаційний підхід до іноземних компаній щодо використання податкових векселів при розрахунках з бюджетом;

- скасовано режим ліцензування і квотування експорту деяких видів продукції;

- встановлено фіксовану плату за видачу експортних ліцензій, що відповідає вартості надання зазначеної послуги замість плати в адвалерному еквіваленті до вартості контракту;

- скасовано додатковий збір при імпорті нафтопродуктів.

Що потрібно зробити для завершення приєднання до СОТ?

Для завершення багатосторонніх та двосторонніх переговорів між Україною та СОТ необхідно:

- привести у відповідність до вимог угод СОТ ряд нормативних актів, що стосуються формування цін на цукор білий (підтримка мінімальної ціни) в Україні;

- ліцензування імпорту алкогольної продукції, вартість ліцензії;

- спрощення процедури отримання дозволів (ліцензій) на право торгівлі алкогольною продукцією;

- визначення зобов`язань із скасування пільгової ставки ПДВ для вітчизняної автомобілебудівної галузі, усунення всіх пільг, які застосовуються при виробництві та доступі товарів на внутрішній ринок;

- приведення Єдиного митного тарифу України (в частині скасування географічних зазначень в описах товарних позицій) у відповідність з Конвенцією про Гармонізовану систему опису товарів;

- застосування дискримінаційних тарифів на залізничні перевезення;

- скасування мита на експорт лому чорних металів, скасування заборони експорту лому кольорових металів;

- формування зобов`язань щодо незастосування (або уточнення перехідного періоду скасування) заборонених субсидій в промисловому секторі;

- в сфері технічних вимог, санітарних, ветеринарних та фітосанітарних заходів необхідність доповнення та уточнення відповідних пунктів розділів зобов`язаннями щодо приведення зазначених заходів у відповідність з вимогами угод СОТ до набуття Україною членства в СОТ;

- підвищення прозорості режиму підтримки мінімальної ціни на цукор білий (та застосування квот на продаж цукру білого) у світлі зобов'язань стосовно незастосування заборонених інвестиційних заходів, що мають відношення до торгівлі;

- приведення у відповідність з вимогами СОТ законодавства в сфері автомобілебудування; неможливість узгодження перехідного періоду для зазначеної сфери правовідносин;

- у вільних економічних зонах скасування тих привілей, які не відповідають нормам угод СОТ;

- створення незалежного регулюючого органу у сфері телекомунікацій до моменту вступу до СОТ;

- забезпечити створення та постійне функціонування центрів обробки запитів щодо санітарних та фітосанітарних заходів, а також технічних регламентів, які діють в Україні;

- узгодити з країнами СОТ граничний обсяг сукупного виміру внутрішньої підтримки сільського господарства т.з. «жовтої скриньки» та розробити програму реформування системи державної підтримки сільського господарства з метою більш широкого використання дозволених в рамках СОТ заходів підтримки т.з. «зеленої скриньки»;

- узгодити з членами РГ СОТ терміни щодо відкриття ринків фінансових послуг (щодо доступу на український ринок філій іноземних банків та страхових компаній);

- розробити програму заходів щодо спрощення системи сертифікації та стандартизації шляхом визнання міжнародних стандартів та сертифікатів якості, а також гармонізації санітарних, фітосанітарних та ветеринарних заходів згідно з Угодою СОТ про застосування санітарних та фітосанітарних заходів;

- забезпечення в Україні режим захисту прав інтелектуальної власності, який би унеможливив виробництво і збут піратських копій об'єктів права інтелектуальної власності.

Основні переваги участі України в СОТ. Необхідність участі України у міжнародних торговельних процесах та вступу до Світової організації торгівлі обумовлена такими факторами:

- Переваги міжнародного розподілу праці.

Україна, як і кожна країна, має певні переваги у виробництві тих чи інших видів продукції (географічне розташування, природні ресурси, дешева кваліфікована робоча сила, наявність певних технологій, традиції національного виробництва тощо). Проте ізольованість країн колишнього Радянського Союзу від світової економіки призвела до формування замкненої самодостатньої системи, що перешкоджало поглибленню виробничої спеціалізації. Хоча в період економічної трансформації у підприємців з'явилося багато можливостей для розвитку торговельних зв'язків з закордонними партнерами, можна стверджувати, що Україна все ще не сповна використовує переваги міжнародної торгівлі.

- Вплив на макроекономічну політику.

Вступ до СОТ буде потужним стимулом для здійснення макроекономічних, структурних та інституційних реформ. Ринкова конкуренція сприятиме зростанню загальної ефективності економіки, підвищенню якості товарів та послуг. Покращення інвестиційного клімату внаслідок запровадження стабільних прозорих та передбачуваних правил призведе до зростання обсягу та покращення структури інвестицій. Зниження обсягів нелегального сектору зовнішньої торгівлі сприятиме зростанню надходжень до бюджету.

- Вплив на бізнесове середовище.

Головною перевагою, яку отримають українські підприємці внаслідок вступу України до СОТ, стане створення прозорого та передбачуваного ділового середовища. Це означає, що адміністративні процедури не будуть часто змінюватися, обмеженим буде запровадження заходів державної підтримки на користь окремих підприємств чи галузей, відбудеться спрощення процедур зовнішньоторговельної діяльності в цілому. Зокрема, у відповідність до угод СОТ буде приведено правила ліцензування.

Відповідно до вимог СОТ буде удосконалено систему стандартизації, сертифікації, застосування санітарних та фітосанітарних заходів. Так, буде оптимізовано терміни видачі та дії сертифікатів відповідності, усунено дублювання функцій кількох державних органів з цього питання. За результатами дослідження, опублікованого в збірці наукових статей за ред. Жаліла, за рахунок впровадження міжнародних стандартів і відмови від застосування різних стандартів для внутрішнього ринку та експорту зменшаться витрати на обов'язкове підтвердження відповідності експортної продукції на 3 - 5%.

Але: запровадження правил СОТ у сфері ліцензування, стандартизації та сертифікації потребує суттєвих витрат для розробки та впровадження нових інститутів і механізмів здійснення таких процедур. Значна частина витрат, пов'язаних з переходом до нових стандартів, припаде на вітчизняних виробників, що може стати значним тягарем для багатьох підприємств. Проте слід зазначити і те, що необхідність дотримання міжнародних норм у цих сферах існує об'єктивно, оскільки є передумовою підвищення конкурентоздатності виробників, а вступ до СОТ лише коригує терміни запровадження нових стандартів.

- Створення умов для збільшення іноземних інвестицій в економіку України.

Очікується, що участь України в СОТ збільшить привабливість українських підприємств для іноземних інвесторів завдяки встановленню стабільного прозорого торговельного режиму, чіткого закріплення в національному законодавстві прав інвесторів, що суттєво звузить можливості втручання чиновників у діяльність підприємств. Інвестори зможуть з більшою впевненістю прогнозувати потенційні доходи та видатки. Відкриття світових ринків збільшить привабливість експортоорієнтованих виробництв.

У країнах Східної Європи відбулося зростання іноземних інвестицій після вступу до СОТ. Так, у Болгарії в наступний після вступу до СОТ рік іноземні інвестиції виросли майже в 4 рази, а в Словенії - майже в 2 рази. В Естонії після вступу до СОТ прямі іноземні інвестиції зросли з 282 млн. дол. США у 1999 році до 594 млн. дол. США у 2001 році. За розрахунками міжнародних експертів, лише в рік вступу країни до СОТ іноземні інвестиції в середньому (при інших рівних умовах) підвищуються на 1,2% ВВП. Це досить серйозний ефект, якщо врахувати, що середній рівень прямих іноземних інвестицій у країнах, що розвиваються, складає 1,5% ВВП.

Існує помилкове переконання, що зменшення торговельних бар'єрів (імпортних тарифів), навпаки, робить недоцільним інвестування у виробництво, орієнтоване на внутрішнє споживання, оскільки товари можна майже безперешкодно завезти з інших країн. Однак, досвід інших країн свідчить, що зменшення ставок імпортного мита не призводить до скорочення обсягів іноземних інвестицій і не впливає суттєво на поведінку інвесторів. Не викликає сумнівів привабливість для інвестування експорторієнтованих галузей України.

Але: не в усіх країнах вступ до СОТ супроводжується суттєвим збільшенням іноземних інвестицій. Так, після вступу до СОТ Киргизстану та Молдови не спостерігалося росту іноземних інвестицій у перші роки. Це може бути пояснено тим, що якість інвестиційного клімату визначають також інші важливі фактори, такі як: загальна ефективність макроекономічної політики, політична стабільність, ефективність податкової системи та системи забезпечення прав приватної власності тощо.

- Створення передумов для розширення співпраці з Європейським союзом.

Відповідно до статей 4,5,9 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейським Союзом членство України в СОТ є необхідною передумовою лібералізації режиму торгівлі між Україною та ЄС, започаткування переговорів із створення зони вільної торгівлі та забезпечення поступової інтеграції України до Європейського Союзу шляхом підготовки та укладання Угоди про асоційоване членство України в ЄС.

Розширення ЄС, у результаті якого 10 країн-торговельних партнерів України ввійшли до Спільного європейського ринку, породжує нові аргументи на користь якнайшвидшого вступу до СОТ. Європейський союз автоматично поширює квоти на імпорт української продукції на нових членів. Наприклад, у 2004 році Європейська комісія встановила квоту на імпорт сталі з України у розмірі 184550 тонн, в той час як обсяг експорту сталі з України до країн-кандидатів на вступ до ЄС становить приблизно 800000 тонн. Тому українські виробники перебувають під загрозою втрат значних ринків збуту у розширеному ЄС. Участь у СОТ допоможе уникнути кількісних обмежень на експорт української продукції до ЄС, оскільки такі обмеження в рамках СОТ заборонено.

- Лібералізація доступу українських товарів на ринки світу.

Українські виробники одержать додаткові можливості експорту продукції внаслідок запровадження режиму найбільшого сприяння (РНС) щодо українських товарів у торговельному просторі всіх країн-членів СОТ (148 країн світу, частка яких в світовій торгівлі складає близько 93%). Запровадження РНС щодо товарів, які походять з України, означає, що вони будуть постачатися на ринки країн СОТ на не менш вигідних умовах, ніж товари з інших країн.

На даному етапі торговельні партнери України застосовують режим найбільшого сприяння до української продукції добровільно і на тимчасовій основі. Проте немає жодної гарантії, що такі преференції будуть зберігатися і надалі. Для прикладу, США щороку переглядають доцільність поширення режиму найбільшого сприяння на товари, що походять з країн СНД, у т. ч. - з України. У разі вступу до СОТ режим найбільшого сприяння буде поширено на українські товари усіма членами СОТ. Зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товарні ринки розвинених країн світу сприятиме збільшенню обсягів реалізації української продукції, а, отже, зростанню виробництва в експортоорієнтованих галузях.

Але: водночас, товари, вироблені в країнах СОТ, отримають більш вільний доступ на українські ринки. Зросте конкуренція між вітчизняними та іноземними виробниками, що може спричинити скорочення виробництва неконкурентоздатних вітчизняних підприємств та галузей. У довгостроковому періоді це сприятиме раціональному перерозподілу ресурсів між галузями та підприємствами від неефективних до конкурентоздатних. Проте, у короткостроковому періоді можливе загострення економічних і соціальних проблем, оскільки виникне необхідність працевлаштування вивільнених працівників, реструктуризації виробництва та пошуку необхідних для цього інвестиційних ресурсів.

Втім зменшення імпортних мит і, як наслідок, вартості імпорту не варто розглядати лише як загрозу національному виробнику. Багато виробників самі є споживачами імпортованої продукції. Загальне здешевлення ресурсів для виробництва зменшить собівартість вітчизняних товарів, що сприятиме зростанню конкурентноздатності підприємств.

Окрім того, дешевий імпорт вже присутній на українському ринку. Багато імпортних товарів потрапляє на ринок шляхом контрабанди, і мито з них не стягується взагалі. Із вступом до СОТ відповідальність України за боротьбу з тіньовим імпортом зросте, оскільки контрабанда загрожуватиме вже не тільки українському ринку, але і ринкам зовнішньоекономічних партнерів нашої держави. В результаті скорочення нелегального імпорту українські ринки стануть більш захищеними для дешевої низькоякісної продукції.

- Зменшення втрат експортерів від дискримінаційних заходів.

Починаючи з 1992 року, проти української продукції було порушено та проведено більше 90 антидемпінгових, спеціальних та антисубсидійних розслідувань. За цей час орієнтовна місткість ринків, що були закриті (або можуть бути закритими за результатами розслідування) для українських товарів у зв'язку із застосуванням антидемпінгових, спеціальних, компенсаційних заходів, у вартісному виразі становить майже 2 млрд. дол. США. Під загрозою проведення розслідувань або застосування антидемпінгових обмежувальних заходів з боку країн-членів СОТ знаходиться експорт товарів України в обсязі 0,5 млрд. дол. США. При цьому левова частка цієї продукції припадає на гірничо-металургійний комплекс України, що є соціально утворюючим у південно-східних регіонах України.

Слід зазначити, що до цього часу ініціатори антидемпінгових розслідувань розглядали Україну як країну з неринковою економікою. Тому санкції впроваджувалися не проти окремих підприємств, а проти цілих галузей. При цьому не бралася до уваги фактична собівартість української продукції, а структура ціни, що використовувалася для встановлення факту демпінгу, штучно моделювалася за аналогами зарубіжних країн. Хоча вступ до СОТ не означає автоматичного набуття Україною статусу країни з ринковою економікою, він є вагомим аргументом в переговорах з торговельними партнерами.

- Доступ до механізму вирішення торгових суперечок.

Після набуття Україною членства у СОТ українські виробники отримають можливість захисту своїх інтересів згідно з процедурою розгляду торговельних суперечок. Процедура врегулювання торговельних суперечок СОТ є потужним механізмом захисту прав малих країн-учасників міжнародної торгівлі. Необхідно відзначити, що ця процедура є набагато тривалішою, ніж процедура розгляду фактів порушень правил торгівлі відповідними компетентними органами окремих країн (досить часто вона триває кілька років). Це дає змогу виробникам, навіть у разі виникнення загрози визнання факту недобросовісної конкуренції та запровадження відповідних обмежувальних заходів, здійснити географічну диверсифікацію ринків збуту своєї продукції або переорієнтувати виробництво на випуск іншої продукції.

Але: успішне використання існуючих у СОТ механізмів багатостороннього врегулювання може стримуватися відсутністю належного числа добре підготовлених, досвідчених фахівців у галузі міжнародного торговельного права.

- Участь у світовій торгівлі.

Окремо слід наголосити на тому, що вступ України до СОТ слід здійснити якнайшвидше. Після приєднання Китаю до СОТ Україна отримала ще одного члена Робочої групи, який висунув свої вимоги. Те саме може статися після приєднання до СОТ, наприклад, Росії чи будь-якої іншої країни. Водночас, необхідність поспішати не означає вступ за будь-яку ціну. Перспективи приєднання до СОТ залежать від уміння трактувати країною-претендентом основні положення та угоди СОТ, виходячи саме з національних інтересів, від уміння виграшно висвітлювати національний торговельний режим, а також від уміння поступатися менш важливими позиціями, відстоюючи принципові.

Крім того, необхідність якнайшвидшого набуття членства в СОТ обумовлена ще одним фактором. Зараз в рамках СОТ проходить новий раунд багатосторонніх переговорів, започаткований Міністерською конференцією СОТ у м. Доха (Катар), головною метою якого є створення світової торговельної системи, яка б відповідала інтересам всіх без винятку країн-членів організації. Ці багатосторонні переговори визначатимуть умови світової торгівлі на десятиріччя вперед, тому важливо, щоб і інтереси України були враховані. А цього можна буде досягти тільки будучи повноправним членом багатосторонніх переговорів, тобто членом СОТ.

- Висновки щодо позитивних наслідків.

Україна матиме можливість отримати значні позитивні наслідки від приєднання до СОТ для виробників, споживачів, а також для макроекономічного стану країни в цілому. Але реалізація зазначених потенційних вигод потребує змін багатьох адміністративних процедур, реформи податкової системи, додаткових витрат держави та підприємств. Таким чином, отримання вигод від приєднання до СОТ великою мірою залежить від того, наскільки добре буде проведено підготовку до вступу.

- Можливі негативні наслідки приєднання до СОТ.

Лібералізація торгівлі посилює вплив світової кон`юнктури на економіку країни, що зумовлює підвищення економічних ризиків України у періоди глобальної економічної нестабільності (як, наприклад, у 2001 - на початку 2002 р.). Крім того, включення країни до глобальних процесів не призводить до автоматичного виправлення структурних недоліків економіки країни.

Членство України у СОТ вимагатиме скасування багатьох положень, закріплених у чинних програмах субсидування окремих галузей, які суперечать нормам СОТ. У короткостроковій перспективі це може спричинити проблеми для галузей з високим рівнем субсидування.

Вітчизняні виробники в окремих випадках можуть виявитися неготовими до зростання конкуренції через низьку ефективність підприємств, недосконалу якість продукції, а також невідповідність українських стандартів і процедур сертифікації продукції світовим стандартам та процедурам. Втім необхідність підвищення власної конкурентоспроможності зумовлена не тільки підготовкою до членства в СОТ, але й зростанням конкуренції у глобальному світі.

Але слід зазначити, що більшість негативних наслідків матимуть місце лише у короткостроковому періоді. Крім того, немає достатніх підстав очікувати шокового впливу приєднання до СОТ на ринок товарів. За даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, рівень тарифного захисту внутрішнього ринку України вже сьогодні знаходиться на рівні країн, що вступили до СОТ після 1995 р. Середньозважена ставка діючого митного тарифу складає сьогодні 7,02%, а ставка тарифу, на якому Україна зв`язує свої зобов`язання - 5,66%. Більше того, за оцінками фахівців Українсько-європейського консультативного центру, реальні адвалорні (процентні) митні тарифи в Україні вже сьогодні можна визначити на рівні 1-2%. Такий низький показник спричинений тим, що значна частина імпортерів споживчих товарів сьогодні взагалі ухиляється від сплати мита.

Після вступу до СОТ очікується зменшення нелегального імпорту товарів в Україну, адже країни - члени СОТ, зацікавлені в українському ринку, вимагатимуть підвищення прозорості та покращення виконання процедур контролю за товарними потоками. Таким чином, немає підстав очікувати істотного зменшення рівня тарифного захисту за умов вступу України до СОТ.

З проблемами конкуренції зіткнеться і сектор послуг. Від претендентів на вступ до СОТ зараз вимагається більш ліберальний підхід щодо доступу до їхніх ринків послуг, ніж той, що застосовувався під час Уругвайського раунду переговорів у 1986 - 1994 р. За оцінками деяких експертів, лібералізація у сфері авіаційних і морських транспортних послуг може призвести до витіснення частини українських постачальників послуг з міжнародних ринків перевезень.

Однак більшість секторів послуг меншою мірою потерпають від міжнародної конкуренції, ніж галузі, пов`язані з виробництвом товарів, оскільки національний постачальник послуг завжди має перевагу перед іноземним завдяки кращому розумінню місцевого споживача та місцевих традицій, відсутності мовного та культурного бар`єрів, налагодженим громадським зв`язкам тощо.

Висновки

Певні негативні наслідки очікуються переважно в адаптаційний період після приєднання України до СОТ. Проте навіть у початковий період після приєднання не слід очікувати значних за масштабом змін у обсягах виробництва більшості галузей. Невизначеною є ситуація щодо високотехнологічної продукції. У цій сфері все залежатиме переважно від здатності вітчизняної промисловості адаптуватися до умов більш жорсткої конкуренції та до прискорення темпу інновацій.

Також слід мати на увазі наступне: на даному етапі в Україні існує багато ефективних власників, які вже довели свою здатність до адаптації та успішної роботи в умовах, що змінюються. Питання полягає лише у тому, чи досить вони мають інформації і чи усвідомлюють вже сьогодні необхідність підготовки до роботи в умовах СОТ.

Таким чином, успіх щодо мінімізації негативних впливів залежатиме не лише від умов приєднання, на яких зійдуться сторони у ході переговорного процесу. Значною мірою цей успіх залежатиме також від усвідомлення (як на державному рівні, так і на рівні окремого підприємства) можливих наслідків вступу до СОТ, а також від того, чи буде своєчасно розпочато підготовку до роботи в нових умовах.

Список використаних джерел

1. Моринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. - К.: Знання - Парес, 2002. - 311с.

2. http://ru.wikipedia.org/wiki/

3. http://www.rada.gov.ua/euroint/integroad.php?fn=2#

4. http://wto.inform.org.ua/uwto/?sid=uwto7

5. http://me.kmu.gov.ua/control/uk/publish/category/system?cat_id=50972