Макроекономічна нестабільність та методи її подолання

2. Стабілізація національної валюти. Фінансово-економічна криза вимагає впровадження непопулярних, проте ефективних і дієвих методів підтримки внутрішніх виробників. В короткостроковій перспективі саме такий ефект дала реальна девальвація гривні. Варто відмітити, що в 2004 р. - жовтні 2008 р.(до девальвації гривні) реальний ефективний обмінний курс гривні девальвував більш, ніж на 30 %, що відобразилося в збільшенні імпорту в Україну і погіршенні конкурентоспроможності вітчизняної продукції на зовнішніх ринках. Девальвація гривні до 7,5-7,7 грн./дол. вирівняла ситуацію. Водночас, в подальшому бачиться оптимальним сприяння закріпленню курсу навколо цієї відмітки, що дозволить балансувати між ризиками зменшення конкурентоспроможності вітчизняних виробників і посилення боргового тиску на позичальників, борги яких номіновані в іноземній валюті.

3. Підвищення ліквідності в банківський системі. Оскільки українські підприємства зіткнулися не лише з проблемами збуту своєї продукції, а і з гострим дефіцитом грошових ресурсів, Уряд та НБУ розширили ресурсну базу державних банків та збільшили ліквідність в банківській системі. Проте в Україні через системну проблему довіри між банками і їх клієнтами такий механізм не реалізує весь свій потенціал. Перехід у власність держави низки потужних банків вимагає розробки та впровадження стратегії активізації їх кредитної діяльності, насамперед - на ринку "довгих" грошей.

4. Легалізація тіньового капіталу. Вітчизняні фінансово-промислові групи накопичили значні кошти в офшорних компаніях. За підрахунками різних експертів, їх сума може становити від 13 до 25 млрд. дол. Очевидно, що частину з них вони готові повернути в Україну для інвестицій у свої підприємства. В даному контексті є раціональним надання можливості легалізації цих коштів в Україні. В той же час, даний механізм може мати значний ефект лише при формування лояльних умов для легалізації тіньового капіталу, а саме конфіденційності інформації та низької ставки оподаткування.

5. Стимулювання інвестицій. В даному контексті, бачиться актуальним використання практики багатьох країн світу щодо диференціації ставки податку на прибуток. В залежності від напрямків спрямування прибутку, практикується встановлення різних ставок податку. Зокрема, для реінвестицій податки значно нижчі (або взагалі відсутні), ніж для тої частини прибутку, яка спрямовується на виплату дивідендів. Крім цього, серед пріоритетів державної політики має бути зниження податкового тиску на інвестиційно-інноваційну діяльність підприємств. Цьому можуть сприяти скасування ПДВ на імпорт енергозберігаючого обладнання, що не виробляється в Україні, компенсування ставок по кредитах спрямованих на подібні проекти, тощо.

6. Заморожування цін та тарифів на послуги природних монополій, передусім тарифів на електричну та теплову енергію, залізничні перевезення, портових зборів та ін. Це дозволить збільшити фінансовий ресурс компаній в умовах кризи. Водночас, цей захід буде дієвим лише в разі створення стимулів спрямування додаткової ліквідності на інвестиційні цілі.

ВИСНОВКИ

Вищезазначене підкреслює важливість адекватної оцінки поточної ситуації при виробленні як антикризових, так і стратегічних заходів монетарної політики, які повинні вирішувати дилему стимулювання економічної активності й втримання темпів інфляції на прийнятному для української економіки рівні, забезпечення валютної та фінансової стабільності.

Лише вкрай виважена грошово-кредитна, валютна й фіскальна політики дадуть можливість підтримати внутрішній попит і відновити інвестиційну активність без розкручування інфляційних процесів, забезпечити ефективну конкуренцію на товарних ринках без суттєвого погіршення позицій вітчизняних виробників, забезпечити достатній рівень ресурсної бази і прибутковості банків за переорієнтації їх із зовнішніх на внутрішні ресурси, а кредитної активності - у менш ризикові та стратегічно важливі сфери діяльності.

Фактично йдеться про розробку в логіці антикризових заходів концепції політики "оптимально доступних грошей" - з погляду задоволення потреб фінансування пріоритетних напрямів економічного розвитку, стимулювання внутрішнього попиту, підтримання конкурентоспроможності виробників і платоспроможності населення, забезпечення фінансової стійкості банківської системи, недопущення різких коливань курсу гривні, та про радикальне удосконалення фіскальної політики, насамперед - щодо підтримання соціальних стандартів за мінімальної інфляційності в фінансуванні соціальної сфери.

Оскільки на сучасному етапі розвитку України значні суспільні та економічні сили виявились відторгнутими від процесу творення національної економіки, вони змушені чинити опір економічній стратегії держави. Ефективна стратегія має бути орієнтована на максимально широкий розподіл ефекту від економічного зростання на усі верстви суспільства та економічні групи, що дозволить об'єднати їхні інтереси навколо загальнонаціональних цілей.

Подолання протиріч між інтересами економіко-політичних груп та тенденцій до рентної поведінки суб'єктів господарювання має відбутися через здійснення політики стимулювання економічного зростання за допомогою бюджетно-податкових та грошово-кредитних важелів і забезпечення вдосконалення механізмів міжгалузевого переливу капіталів та розбудови ринкової й інформаційної інфраструктури.

Таким чином, на даному етапі існує нагальна потреба формування надійної та дієвої інституційної системи громадянського суспільства, яка б втілила розуміння провідними суспільними силами - владою, підприємцями та населенням - колективної відповідальності за соціально-економічне становище в країні. Забезпечуючи постійний моніторинг державної політики з метою виявлення точок її неузгодженості із завданнями розвитку національного капіталу та національного підприємництва, громадські об'єднання підприємців здійснюють "демонополізацію" процесу прийняття політичних рішень. Тому суттєва активізація громадських об'єднань підприємців сприятиме підвищенню ефективності державної політики.

Сучасні завдання, пов'язані з реалізацією потенційних конкурентних переваг, стимулюванням інвестиційно орієнтованого та інноваційного розвитку безумовно, вимагають активізації заходів державної економічної політики. Насамперед необхідно сформувати механізми забезпечення здатності держави дієво впливати на суб'єкти господарювання з використанням переважно непрямих важелів економічної політики. Ця здатність ґрунтується на спроможності суб'єктів господарювання до адекватної реакції на такі важелі, відтак їхній спроможності будувати та реалізувати власну стратегію розвитку. Для цього визначальними є наявність прозорого прогнозованого макросередовища, власних фінансових ресурсів підприємств або можливості їх запозичення без втрати незалежності, спроможності вільно виходити на ринки, сумлінно сплачувати податки та платежі, виконувати інші вимоги законодавства без загрози для відтворювальних процесів. Іншими словами, завдання держави полягає у сприянні максимально швидкому становленню дієздатних суб'єктів господарювання та заохоченні їх легальної прозорої ринкової самоорганізації. За умов глобалізації економіки наявність в національній економіці потужних, самостійних, ефективних суб'єктів господарювання стає принципово важливою для збереження економічної незалежності української держави.

Список використаної літератури

1. Базилевич В., Базилевич К., Баластрик Л. Макроекономіка:підручник/за ред. В.Д. Базилевича .-3-тє вид., випр.-К.:Знання,2006 -623с.

2. Базилевич В., Базилевич К., Баластрик Л. Макроекономіка:підручник/за ред. В.Д. Базилевича -К.:Знання,2007 -703с.

3 . Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Ринкова економіка: основні поняття і категорії:навч. посіб.2-ге вид., стер.-К.:Знання,2008 -263с .-(Вища освіта ХХI століття).

4. Башнянин Г.І., Томашик Л.С., Середа А.Р., Аніловська Г.Я. Макроекономічна теорія:навч. посіб./за ред.: Г.І. Башнянина, Л.С. Томашик .-2-ге вид., стер.-Львів:Новий світ-2000,2006 -552с.

5. Батура О.В., Івашина О.Ф., Новікова Л.Ф. Макроекономіка: навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2007 - 236с.

6. Бобров Є.А. Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал. Фінанси України. - Київ. - 2008. - №12 - 33 - 43с.

7. Бобров Є.А. Аналіз причин виникнення світової фінансової кризи та її вплив на економіку України // // Науково - теоретичний та інформаційно - практичний журнал. Фінанси України. - Київ. - 2008. - №12 - 33 - 43с.

8. Гондар В.В. Світова фінансова нестабільність та її загрози для фінансової системи України//Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки.-Хмельницький.-2008

9. Динаміка зростання та ризики нестабільності економіки України в 2008р. / Я.А. Жаліло; за заг. ред. В.Є. Воротіна. - К.: НІСД, 2008.- 108с.

10. Економічна теорія: Політекономія:підручник/за ред. В.Д. Базилевича - К.:Знання,2006 -631с.

11. Луніна І.О., Баліцька В.В., Короткевич О.В., Фролова Н.Б. Шляхи мінімізації впливу фінансової кризи на бюджет України // Науково - теоретичний та інформаційно - практичний журнал. Фінанси України. - Київ. - 2008. - №12 - 22 - 33с.

12. Макроекономіка та макроекономічна політика:навч. посіб.- К.:Знання,2008 -699с.

13. Мігай Н.Б. Управління виробничим потенціалом машинобудівних підприємств в умовах макроекономічної нестабільності//Актуальні проблеми економіки.-К..-2009.-№7 -С. 121-128.

14. Науково - практичний журнал. Інститут регіональних досліджень НАН України - Регіональна економіка. - Львів.- 2009. - №1 - 156 - 163с.

15. Науково - теоретичний та інформаційно - практичний журнал. Фінанси України. - Київ. - 2008. - №12 - 22 - 43с.

16. Сайт національного банку України // www.bank.gov.ua

17. Сайт : Фінансова криза: ЛIГАБiзнесIнформ // Інформаційне агентство www.liga.net

18. СніжкоО.В. Структурні ризики фінансової нестабільності//Актуальні проблеми міжнародних відносин.-К..-2008.-№71, Ч.2 -С. 179-185.

19. Харкянен Л.В. Макрокономіка:навч. посіб.-К.:Каравела,2006 -176с.