Зовнішньоекономічний договір (контракт)

Зовнішньоекономічний договір (контракт)

1. Структура, реєстрація та митне оформлення зовнішньоекономічних договорів (контрактів)

1.1 Укладання зовнішньоекономічного договору (контракту)

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності (згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р.)

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом ЗЕД або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладання зовнішньоекономічного договору (контракту) може впливати з доручення, статутних документів, договорів.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Зовнішньоекономічний контракт повинен містити:

1) назву, номер договору (контракту), дату і місце його укладення;

2) преамбулу - назви сторін-учасників, документи, якими керуються сторони (статути);

3) предмет договору (контракту) - інформацію про товар (роботи, послуги), який одна сторона зобов'язана поставити (виконати) на користь іншої сторони (у випадку бартеру - точну назву зустрічних поставок);

4) визначення кількості та якості товару - обсягів виконання робіт, надання послуг. В цьому розділі також зазначаються документи та організації, які підтверджують якість товару, певні комерційні гарантії якості, умови перевірки якості або прийняття товару на підприємствах постачальників;

5) базисні умови поставки товарів - прийом-здачі виконаних робіт чи послуг, вид транспорту. Фіксуються також спеціальні застереження стосовно дострокової поставки, додаткові інструкції експортерам, умови поставки товарів;

6) ціну та загальну суму контракту. У цьому розділі зазначаються:

а) базисні умови поставки;

б) валюта контракту;

в) рівень та спосіб фіксації ціни товару;

г) (не) включення у ціну вартості тари, упаковки, маркування;

д) загальна сума контракту.

Якщо згідно з умовами договору валюта платежу відрізняється від валюти ціни (відповідні валюти контракту, валюти специфікації), то для перерахування валюти ціни у валюту платежу використовується передбачений у договорі курс (крос-курс). За відсутності у договорі умов, які дають змогу однозначно визначити курс (крос-курс), за яким здійснюється перерахування, можна використовувати:

а) офіційний обмінний курс Національного банку України на дату платежу, якщо однією з валют є гривня;

б) курс, що склався на Московській міжбанківській валютній біржі або встановлений центральним банком країни СНД чи Балтії на дату платежу, якщо одна з валют є валютою країни СНД чи Балтії, а інша - не є гривнею;

Курс на останню дату публікації у «FINANCIAL TIMES» на дату платежу в усіх інших випадках;

7) умови платежів (аванс, гарантії, акредитив, інкасо, валюта платежу, перелік товаророзпорядчих документів);

8) умови здачі (приймання) товару (робіт, послуг). У даному розділі зазначаються товаросупровідні документи, вид здавання-прийняття, місце та строки передачі товару, способи здавання-прийняття за кількість та за якістю;

9) інформацію про упаковку та маркування - вказується тара, ящики, вид та характер упакування, якість пакування, розміри пакування, спосіб оплати пакування, повернення контейнерів, зміст або реквізити маркування, порядок нанесення маркування;

10) визначення форс-мажорних обставин - чіткий перелік форс-мажорних обставин (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго тощо), документи, якими будуть підтверджуватись ці обставини, максимальний строк дії форс-мажору;

11) санкції та рекламації - порядок застосування штрафів, види санкцій, які можуть застосовуватись у разі невиконання контракту однією або двома сторонами, максимальний розмір штрафу;

12) арбітраж - місце арбітражного суду та країна його місцезнаходження;

13) юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін.

Крім того, сторони можуть зазначати в договорі так звані додаткові умови, наприклад умови страхування, субпідрядників контракту, агентів-перевізників, гарантії якості (обумовлюються обсяг та термін гарантій, термін пред'явлення претензій, способи врегулювання претензій та порядок їх задоволення, випадки, на які гарантії не поширюються та претензії не задовольняються), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати мита, податків, зборів, різного роду захисні застереження, час, з якого моменту починає діяти контракт, кількість примірників контракту, порядок внесення змін, умови конфіденційності, тощо.

Додатки є невід'ємною частиною контракту. Вони можуть містити будь-яку інформацію, що деталізує порядок виконання контракту, уточнює або змінює спосіб виконання зобов'язань, інше.

Варто звернути увагу, що страхування зовнішньоекономічних операцій в Україні здійснюється комерційними, державними, акціонерними, іноземними, змішаними, кооперативними та іншими страховими компаніями, а також іншими суб'єктами ЗЕД, до статутного предмету діяльності яких входять страхові операції (страхування). Страхування зовнішньоекономічних операцій в Україні здійснюється щодо ризиків, які існують у світовій практиці. А страхування експортних кредитів, позичок, окремих контрактів на поставку машин і обладнання, інвестицій як на території України, так і за її межами здійснюється спеціалізованим страховим акціонерним товариством, контрольний пакет акцій якого належить Кабінету Міністрів України.

У світовій практиці використовується велика кількість зовнішньоекономічних угод, структура та вид яких обумовлюються видом зовнішньоекономічної операції (купівля-продаж, підряд, страхування, бартер, франчайзингові, ліцензійні, біржові, інвестиційні операції, позики, перевезення, зберігання, консигнація, оренда (лізинг), кліринг, факторинг, операцій з давальницькою сировиною, тощо).

1.2 Реєстрація і митне оформлення

Для проведення зовнішньоекономічної операції фірма повинна здійснити акредитацію на митниці. Під час митного оформлення укладається договір про декларування вантажу, заповнюється вантажно-митна декларація (ВМД), проводиться сплата всіх необхідних платежів (мита, акцизу, ПДВ), перевірка, пломбування та відправка вантажу. При митному оформленні зовнішньоекономічного контракту вимагається перелік типових документів: ідентифікаційна картка, контракт-договір, рахунок-фактура (інвойс), експертний висновок про код товару ТН ЗЕД, товарно-транспортна накладна, довідка про декларування валютних коштів, експертний висновок про ціну товару, книжка МДП, сертифікат походження, сертифікат «УкрСепро», ветеринарний сертифікат (для товарів рослинного походження), ліцензія, довідка про 100% передоплату для країн СНД, довідка про транспортні витрати, платіжні доручення про сплату митних процедур, мит, акцизу.

Указом Президента від 7 листопада 1994 р. №659/94 було запроваджено облік (реєстрацію) окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які укладені суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України всіх форм власності та предметом яких є:

- товари, відносини з реекспорту яких регулюються чинним законодавством України та міжнародними договорами;

- товари походженням з України, щодо яких здійснюються антидемпінгові процедури;

- товари походженням з України, імпорт яких до інших держав квотується, контингентується, ліцензується відповідно до законодавства цих держав або нормативних актів економічних угрупувань, митних союзів;

- товари походженням з України, експорт яких здійснюється у рамках бартерних операцій чи операцій з зустрічною торгівлею.

«Положення про порядок реєстрації окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів)», затверджене Указом Президента України від 7 листопада 1994 р. №659/94, визначає порядок розгляду поданих для реєстрації зовнішньоекономічного договору (контракту) документів. Розгляд документів повинен тривати не більше 20 календарних днів, починаючи з дати звернення за реєстрацією. За його результатами орган реєстрації приймає рішення про реєстрацію зовнішньоекономічного договору або про відмову у такій реєстрації.

Для реєстрації зовнішньоекономічного договору суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності України, який є стороною контракту, подає такі документи:

- інформаційну картку зовнішньоекономічного договору (контракту) за формою, що встановлює Міністерство економіки України;

- оригінал контракту та його копію, завірену в установленому порядку керівником суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. У разі, якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) підписаний фізичною особою, його копія засвідчується в установленому порядку;

- документ про оплату послуг за реєстрацію зовнішньоекономічного договору (контракту).

Документом, що підтверджує реєстрацію зовнішньоекономічного договору (контракту), є картка реєстрації-обліку зовнішньоекономічного договору (контракту), що видається суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності України у двох примірниках. Митне оформлення проводиться лише за наявності цієї картки. перший примірник картки суб'єкт ЗЕД залишає у митних органах після митного оформлення відповідних товарів, другий примірник залишається у суб'єкта ЗЕД.

У реєстрації зовнішньоекономічного договору (контракту) може бути відмовлено якщо:

- подано не всі необхідні документи;

- умови контракту не відповідають законодавству України;

- до субєкта зовнішньоекономічної діяльності, який звернувся за реєстрацією зовнішньоекономічного договору (контракту), застосовано санкції згідно статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

- існує заборона з боку іноземних держав щодо ввезення на їх митну територію відповідних товарів походженням з України;

- вичерпано імпортні квоти (контингенти), установлені іноземними державами, митними союзами на ввезення відповідних товарів походженням з України;

- до іноземного контрагента суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України застосовано режим індивідуального ліцензування згідно статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

Картка реєстрації-обліку зовнішньоекономічного договору (контракту) дійсна для митного оформлення товарів, які є предметом відповідного договору (контракту), до кінця поточного календарного року і втрачає чинність після здійснення митного оформлення товарів, що експортуються, у повному обсязі, передбаченому договором (контрактом).

2. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС

2.1 Визначення та цілі

Міжнародні правила тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС - скорочення від англійського «International Commercial Terms» (міжнародні торгові терміни) - видаються Міжнародною торговою палатою з 1936 року. Метою ІНКОТЕРМС є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

Застосування термінів ІНКОТЕРМС дозволяє суб'єктам господарювання (продавцю і покупцю) із різних країн, що мають різне внутрішнє законодавство, різну практику здійснення торгових операцій і т.д., значною мірою скоротити ризик неоднакової інтерпретації торгових термінів, досягти однакового розуміння своїх зобов'язань, уникнути непотрібної витрати часу на узгодження і детальний опис у договорі купівлі-продажу умов постачання товару, звести до мінімуму можливі суперечки зв'язку з їх неправильним розумінням чи тлумаченням.

Згідно з вимогами ринку правила ІНКОТЕРМС регулярно переглядаються та доповнюються. Зміни і доповнення вносились у 1953, 1967, 1976, 1980, 1990, 2000 роках. В ІНКОТЕРМС-2000, які діють сьогодні, значні зміни були внесені в дві області:

- обов'язки щодо митного очищення товару та здійснення митних платежів за термінами FAS і DEQ;

- обов'язки щодо навантаження та розвантаження за терміном FСА.

Як вказує у свої офіційних коментарях ІНКОТЕРМС-2000 Міжнародна торговельна палата, вони пропонують простіше і зрозуміліше пояснення 13 термінів (визначень), а також враховують поширення зон вільної (безмитної) торгівлі, збільшення використання електронних засобів зв'язку при здійснення торгових угод і зміні в практиці транспортування товарів. До того ж, при їх опрацюванні використовувалися саме ті терміни, що вживаються в Конвенції ООН 1980 року про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. (CISG).

Правила ІНКОТЕРМС по своїй суті є систематизованим зводом торговельних порядків, які носять рекомендаційний характер. Прийняття нової редакції Правил 2000 року не означає, що сторони договору купівлі-продажу не можуть з цього моменту робити посилання в договорі на попередню редакцію правил 1990 року.

Застосування термінів ІНКОТЕРМС українськими господарюючими суб'єктами, у взаємовідносинах із їх іноземними контрагентами спрощує укладання й узгодження торгових договорів, сприяє однаковому розумінню і тлумаченню умов постачання товарів, незважаючи на можливі різниці між законодавством України і законодавством країни контрагента українського суб'єкта господарювання.

В Україні застосування ІНКОТЕРМС є обов'язковим згідно з Указом Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 04.10.94 р. №567/94 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента №505/95 від 01.07.95 р.

2.2 Включення правил ІНКОТЕРМС у договорі купівлі-продажу

Слід підкреслити, що сфера дії ІНКОТЕРМС обмежується питаннями, пов'язаними з правами та обов'язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки товарів (під словом «товари» тут розуміються виключно «матеріальні речі»).

Було виявлено два найпоширеніших напрямки неправильного розуміння правил ІНКОТЕРМС. По-перше, часто ІНКОТЕРМС помилково сприймають як правила, що мають більше відношення до договору перевезення, аніж договору купівлі-продажу. Треба пам'ятати, що ІНКОТЕРМС відносяться тільки до договору купівлі-продажу. тим не менше, домовленість сторін про застосування певного терміну. ІНКОТЕРМС обов'язково має значення й для інших договорів. По-друге, іноді їм приписують охоплення всіх зобов'язань, які сторони могли б воліти включити до контракту. Проте, ІНКОТЕРМС поширюються виключно на відносини між продавцями та покупцями в рамках договору купівлі-продажу, більше того, тільки в деяких, чітко визначених аспектах, наприклад таких як:

- обов'язок продавця надати товар у розпорядження покупця шляхом передачі його для перевезення чи доставки до пункту призначення;

- митне оформлення товару;

- упаковка товару;

- обов'язок покупця прийняти поставку;

- обов'язок сторін надати підтвердження того, що відповідні зобов'язання були належним чином виконані.

ІНКОТЕРМС не розглядають питання передачі права власності та інших майнових прав, порушення договору та наслідків таких порушень, звільнення від відповідальності в певних ситуаціях.

Слід пам'ятати, що у кожному випадку, коли сторони мають намір інкорпорувати правила ІНКОТЕРМС у свій договір купівлі-продажу, вони повинні робити чітке посилання на певну редакцію правил може призвести до суперечок щодо застосування поточної або ж більш ранньої версії ІНКОТЕРМС.

2.3 Структура ІНКОТЕРМС

Всі терміни ще в Правилах ІНКОТЕРМС-1990 було розділені на 4 категорії (див. Таблицю 1):

- терміни групи «Е» (ЕХW) - продавець надає товари покупцеві безпосередньо в свої приміщеннях;

- терміни групи «F» (FСА, FАS, FOB) - продавець зобов'язується надати товар в розпорядження перевізника, який забезпечується покупцем;

- терміни групи «С» (СFR, СІF, СРТ, СІР) - продавець зобов'язується укласти договір перевезення, однак без прийняття на себе ризику випадкової загибелі, пошкодження товару або будь-яких додаткових затрат після навантажування товару;

- терміни групи «D» (DАF, DЕS, DЕQ, DDU, DDР) - продавець несе всі витрати й приймає на себе всі ризики до моменту доставки товару в країну призначення.

Таблиця 1. ІНКОТЕРМС-2000

Група «Е»	Відправлення
	ЕХW	Франко-завод (…назва місця)
Група «F»	Основне перевезення товару
	FСА FАS FOB	Франко-перевізник (…назва місця призначення) Франко впродовж борту судна (…назва порту відвантаження) Франко-борт (…назва порту відвантаження)
Група «С»	Основне перевезення оплачено
	СFR СІF СРТ СІР	Вартість і фрахт (…назва порту призначення) Вартість, страхування і фрахт (…назва порту призначення) Фрахт/перевезення оплачені до (…назва місця призначення) Фрахт/перевезення та страхування оплачені до (…назва місця призначення)
Група «D»	Прибуття
	DАF DЕS DЕQ DDU DDР	Поставка до кордону (…назва місця поставки) Поставка з судна (…назва порту призначення) Поставка з причалу (…назва порту призначення) Поставка без сплати мита (…назва місця призначення) Поставка зі сплатою мита (…назва місця призначення)

3. Регулювання зовнішньоекономічних операцій

Згідно Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. №959-ХІІ регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:

- Україною як державою в особі її органів в межах їх компетенції;

- недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;

- самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:

- законів України;

- передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

- економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

- рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

- угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.

- Забороняється регулювання зовнішньоекономічної діяльності прямо не передбаченими цим Законом актами і діями державних і недержавних органів.

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До установ, що регулюють ЗЕД, належать також Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство економіки України, Державна митна служба України, Антимонопольний кабінет України, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі. До органів місцевого управління ЗЕД належать місцеві Ради народних депутатів України та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання ЗЕД.

3.1 Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі експортної, в Україні можуть бути:

- фізичні особи-громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал який є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але не мають постійне місцезнаходження на території України;

- спільні підприємства за участі суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

3.2 Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків за експортними операціями

Відлік 90-денного законодавчо встановленого строку розрахунків починається:

1) у разі експорту товару - з наступного календарного дня після для оформлення ВМД (за договором консигнації - попередньої ВМД, оформленої відповідно до митного режиму «експорт при ордерних поставках»);

2) у разі експорту товару на суму, що не перевищує 100 дол. США - з дати оформлення уніфікованої митної квитанції МД-1;

3) у разі експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) - з наступного календарного дня після дня підписання акту або іншого документу, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

3.3 Ліцензування експортних операцій

Ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання дозволу на здійснення суб'єктом ЗЕД експорту (імпорту) товарів.

Ліцензування експорту товарів здійснюється у формі автоматичного або неавтоматичного ліцензування.

Автоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб'єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження). Автоматичне ліцензування експорту як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії не справляє обмежувального впливу на товари, експорт яких підлягає ліцензуванню.

Неавтоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб'єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом вказаного періоду експорту товарів, щодо яких встановлюються певні квоти (кількісні або інші обмеження).

Ліцензування експорту товарів запроваджується в Україні в разі:

- значного порушення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому ринку, особливо сільськогосподарської продукції, продуктів рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарів широкого вжитку першої необхідності або інших товарів, що мають вагоме значення для життєдіяльності в Україні;

- необхідності забезпечення захисту життя, здоров`я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історичного чи археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;

- експорту дорогоцінних металів, крім банківських металів;

- необхідності застосування заходів захисту вітчизняного товаровиробника;

- необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та авторських прав;

- необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України.

Рішення про застосування режиму ліцензування експорту товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень), приймається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики з визначенням списку конкретних товарів, експорт яких підпадає під режим ліцензування, періоду дії цього режиму та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару.

У разі застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника рішення про запровадження режиму ліцензування приймається Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі згідно із законодавством.

Стосовно кожного виду товару може встановлюватися лише один вид ліцензії.

Ліцензії видаються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, а також у межах наданих ним повноважень - відповідним республіканським органом Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Ліцензії видаються на підставі заявок суб'єктів ЗЕД, що подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. У заявці на одержання ліцензії зазначаються такі дані: повне найменування суб'єкта ЗЕД, прізвище та ім'я його керівника, найменування та код товару (товарів) згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), найменування виробника, споживача товару (товарів), код та назви країни (країн) походження і призначення - у разі експорту, строк дії ліцензії, кількість та вартість товару (товарів), код і назва митниці, повне найменування та адреса продавця і покупця, вид угоди, валюта платежу, основна та додаткова одиниці виміру та ціна товару (товарів), погодження з органами виконавчої влади (у разі необхідності), особливі умови ліцензії.

Рішення про відмову у видачі ліцензії повинне бути вмотивованим, прийнятим у строки, встановлені для розгляду заявок, і надсилається (видається) заявникові в письмовій формі. У разі відмови у видачі ліцензії заявник має право на оскарження рішення згідно з законодавством.

За видачу ліцензії справляється збір, розмір якого встановлюється Кабінетом міністрів України з урахуванням фактичних витрат, пов'язаних із застосуванням процедури ліцензування.

Митне оформлення товарів здійснюється за умови подання митному органу оригіналу ліцензії, яку одержав суб'єкт ЗЕД. Копія ліцензії додається до вантажної митної декларації під час декларування товарів, експорт яких підпадає під режим ліцензування, і є однією з підстав для пропуску таких товарів через митний кордон України.

Ліцензування товарообмінних (бартерних) операцій здійснюється в тому разі, якщо предметом цих операцій є товари, експорт яких підпадає під режим ліцензування.

Ліцензування експорту (як і імпорт) дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництв здійснюється з урахуванням вимог законодавства з питань виробництва, експорту дисків для лазерних систем зчитування відповідно до процедури видачі ліцензій.

Режим ліцензування не поширюється на експорт та реалізацію компенсаційної та прибуткової продукції, одержаної інвестором у власність на умовах угоди про розподіл продукції, укладеної відповідно до вимог Закону України «Про угоди про розподіл продукції».

Перелік товарів, експорт яких підпадає під режим ліцензування, інформація про строк дії ліцензій та внесення будь-яких змін до них, порядок подання та розгляду заявок опубліковується в офіційних друкованих виданнях України з повідомленням відповідного комітету світової організації торгівлі (СОТ) протягом 60 днів з дня опублікування та надання копій цих публікацій.

3.4 Заборона окремих видів експорту

В Україні забороняється експорт:

- з території України предметів, які становлять національне, історичне або культурне надбання українського народу, що визначається згідно із законами України;

- товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності.

Конкретний перелік товарів затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Контроль за відповідністю експорту покладається на митні органи України та центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.

Виключно уповноваженими Україною суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності може здійснюватись експорт:

- озброєння, боєприпасів, військової техніки та спеціальних комплектуючих виробів для їх виробництва, вибухових речовин, ядерних матеріалів (включаючи матеріали у вигляді тепловипромінюючих зборок), технологій, устаткування, установок, спеціальних неядерних матеріалів та пов'язаних з ними послуг, джерел іонізуючого випромінювання, а також інших видів продукції, технологій і послуг, які в даний час використовуються при створенні озброєнь і військової техніки або становлять державну таємницю України;

- дорогоцінних металів та сплавів, дорогоцінного каміння;

- наркотичних та психотропних засобів;

- творів мистецтва і старовинних предметів з музейних фондів України.

Призначення уповноважених суб'єктів ЗЕД, які можуть здійснювати зазначені експорт та імпорт, і регулювання відповідних експортно-імпортних операцій належать до компетенції Кабінету міністрів України, який має право погоджувати свої рішення з відповідними Комітетами Верховної Ради України.

Встановлення у будь-якій формі державної монополії на експорт інших видів товарів, окрім зазначених, не дозволяється.

3.5 Санкції

Застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій відбувається у відповідності до статті 37 Закону України «Про зовнішню економічну діяльність», Постанов НБУ №198 від 21.05.2003 р. та №49 від 08.02.2000 р., наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №52 від 17.04.2000 р. Спеціальні санкції застосовуються Міністерством економіки України за рішенням судових органів України або за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів та Національного банку України в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового та іншого законодавства.

Види спеціальних санкцій:

- індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. Передбачає отримання разової індивідуальної ліцензії для проведення кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності;

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності. Означає позбавлення права займатися всіма видами зовнішньоекономічної діяльності;

- індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, що вводиться в дію через певний проміжок часу (1-3 місяці).

Для спеціальних санкцій поширюється на всі види зовнішньоекономічної діяльності.

Українські суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, до яких у встановленому порядку застосована спеціальна санкція, не мають права укладати угоди доручення, комісії, агентські, про спеціальну діяльність та співробітництво, консигнації, дилерські, дистриб'юторські, оренди, найму, лізингу, зберігання та інші, що передбачають проведення зовнішньоекономічних операцій іншими особами або на користь інших осіб за дорученням чи передачу майна у строкове користування з метою проведення зовнішньоекономічної діяльності.

Українські суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності не мають права укладати угоди з іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування чи тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, угоди доручення, комісії, агентські, про спільну діяльність та співробітництво, консигнації, дилерські, дистриб'юторські, оренди, найму, лізингу, зберігання та інші, що передбачають проведення зовнішньоекономічних операцій іншими особами чи на користь інших осіб за дорученням або передачу майна у строкове користування з метою проведення зовнішньоекономічної діяльності в Україні чи з товарами українського походження.

Санкції застосовуються на термін до вжиття суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності практичних заходів з усунення порушення чинного законодавства у сфері зовнішньоекономічних відносин. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до Міністерства економіки України матеріали, що підтверджують вжиті ними заходи до приведення зовнішньоекономічної та пов'язаної з нею господарської діяльності у відповідність до норм чинного законодавства та виходити з клопотанням про скасування дії санкції.

4. Митне оформлення зовнішньоекономічних операцій

Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється згідно з законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. №959-ХІІ, Митним кодексом України, законами України про митне регулювання. Єдиним митним тарифом України та міжнародними договорами України.

Єдиний митний тариф України визначається згідно з відповідним законом України та договорами України. Єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території України оподаткування митом предметів, що ввозяться на територію України або вивозяться з неї, або переміщуються транзитом по її території. Ставка єдиного митного тарифу України є єдиним для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та їх міжнародними договорами.

5. Митне оформлення товарів, що експортуються з митної території України

Згідно з установленим законодавством порядком митне оформлення товарів, що експортуються з митної території України, може бути проведене митним органом, у якому перебуває на обліку суб'єкт ЗЕД, що здійснює операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України, або іншим митним органом, у якому перебуває на обліку суб'єкт ЗЕД.

Під час митного оформлення товарів, що експортуються з митної території України, митним органом оформлюється вантажна митна декларація на бланках уніфікованого адміністративного документа форми МД-2 (МД-3). Вантажна митна декларація (ВМД) - це заява, що містить відомості про товари, інші предмети, транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. Форму ВМД, порядок їх подання, оформлення та використання встановлено Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. №574 (зі змінами й доповненнями) (далі - Положення).

Розподіл аркушів ВМД, відповідно до пункту 16 Положення, такий:

- перший основний аркуш («примірник для митниці») зберігається на митниці оформлення протягом 12 місяців, після чого передається на зберігання до архіву митниці;

- другий основний аркуш («примірник для статистики») використовується у підрозділі митної статистики митного органу;

- третій основний аркуш («примірник для митниці») - використовується у підрозділі митних доходів та платежів митного органу;

- четвертий основний аркуш («примірник для митниці») передається до архіву митниці, що здійснила пропуск товару через митний кордон;

- п'ятий основний аркуш передається декларанту;

- якщо декларування товару проводиться митним брокером, то під час митного оформлення експорту товару на прохання декларанта передбачається оформлення шостого аркуша ВМД, при цьому він повинен бути копією п'ятого аркуша. При використанні шостого аркуша ВМД на зворотному боці першого і п'ятого аркушів декларантом робиться запис «оформлено шостий аркуш ВМД», який засвідчується печаткою декларанта. Крім того у разі потреби орган Державної митної служби має право видавати (завіряти) заявникам (особам зазначеним у ВМД) засвідчені особистою номерною печаткою інспектора митниці ксерокопії оформленої ВМД відповідно до обліку видачі таких копій.

Після фактичного вивезення в повному обсязі товарів, задекларованих у ВМД у режимі експорту, за межі митної території України митний орган, що здійснював митне оформлення експорту, одержує від митного органу, у зоні діяльності якого здійснювалося вивезення товарів, повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України в порядку, передбаченому наказом Держмитслужби України від 08.12.98 р. №771 «Про затвердження Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.01.99 р. за №42/3335.

Згідно з пп. 6.2.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» операції з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України, оподатковується за нульовою ставкою.

Для одержання експортного (бюджетного) відшкодування податку на додану вартість суб'єкт ЗЕД, який здійснив митне оформлення експорту цих товарів, із заявою про надання підтвердження про фактичне вивезення (пересилання) експортованих ним товарів за межі митної території України.

До заяви додається оригінал п'ятого основного аркуша («примірник для декларанта») ВМД форми МД-2 (МД-3), оформленої цим митним органом під час митного оформлення експорту товарів. Одержавши таку заяву, митний орган, до якого із заявою звернувся цей суб'єкт ЗЕД, здійснює реєстрацію заяви та розглядає її протягом п'яти робочих днів.

Протягом цього періоду митний орган завіряє доданий до заяви оригінал п'ятого основного аркуша («примірник для декларанта») ВМД форми МД-2 (МД-3) з іншими примірниками цієї ВМД, що зберігаються в митниці.

За відсутності зауважень та на підставі підтвердження про фактичне вивезення товарів за межі митної території України в повному обсязі, одержаного від митного органу, через який здійснювалося вивезення товарів, митним органом на п'ятому основному аркуші («примірник для декларанта») ВМД форми МД-2 (МД-3) вчиняється запис «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі» та зазначається дата фактичного вивезення. Цей запис засвідчується підписом відповідальної посадової особи митного органу й гербовою печаткою митного органу та п'ятий основний аркуш («примірник для декларанта») ВМД повертається заявникові.

З метою уникнення повторного експортного (бюджетного) відшкодування податку на додану вартість митний орган обов'язково веде облік наданих підтверджень. Інформація про надане підтвердження вноситься також до електронної копії відповідно ВМД, що міститься в центральній базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України.

Підставою для експортного (бюджетного) відшкодування податку на додану вартість платникові податку, що здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), є разом з іншими передбаченими чинним законодавством документами (податковою декларацією з ПДВ) оригінал п'ятого основного аркуша («примірник для декларанта») ВМД форми МД-2 (МД-3) з відповідним запасом митного органу, засвідчений гербовою печаткою митного органу. Якщо в декларації з ПДВ заповнено рядок 23 «Сума бюджетного відшкодування, яка може бути відшкодована платнику протягом 30 календарних днів від дати подання цієї декларації», то разом із декларацією подається додаток 1 « Розрахунок експортного відшкодування».

6. Митне оформлення товаробмінних (бартериних) операцій

Даний вид зовнішньоекономічної діяльності регулюється Законом України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі ЗЕД» від 23.12.1998 р. Це один із варіантів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб'єктом ЗЕД України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.

Товарообмінні (бартерні) операції суб'єктів ЗЕД, що здійснюються без розрахунків через банки, підлягають ліцензуванню центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики в разі негативного сальдо балансу розрахунків суб'єкта ЗЕД за попередній фінансовий рік. Зазначений суб'єкт повинен додати банківську довідку про стан його розрахунків до заявки на ліцензію. Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики не має права відмовити в ліцензії на товарообмінні (бартерні) операції в разі, якщо сальдо балансу розрахунків суб'єкта є позитивним.

У бартерному договорі зазначається загальна вартість товарів, що імпортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються за цим договором, з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют.

Товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (дати оформлення вантажної митної декларації на експорт) товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг - з дати підписання акту або іншого документу, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

Згідно «Порядку віднесення бартерних договорів до таких, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, поставку складних технічних виробів і товарів спеціального призначення», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 квітня 1999 р. №756, бартерні договори відносяться до таких, що передбачають:

1) виробничу кооперацію - у разі, коли за цими договорами здійснюються операції з поставки сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготівок напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого та міжгалузевого призначення, технологічно взаємопов'язаних та необхідних для спільного виготовлення кінцевої продукції, а також операції з надання послуг з проектних і ремонтних робіт, технічного обслуговування та технологічних операцій;

2) консигнацію - у разі, коли за цими договорами здійснюються операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням другої сторони (консигнанта) протягом визначеного часу (терміну дії угоди консигнації) за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту;

3) комплексне будівництво - у разі, коли за цими договорами здійснюються операції з виконання проектних і проектно-пошукових робіт, передачі «ноу-хау» в галузі будівництва та виробництва будівельних матеріалів, конструкцій, виконання будівельно-монтажних та спеціальних будівельних робіт, а також поставки машин і механізмів, матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій та матеріалів для виконання зазначених робіт;

4) поставку складних технічних виробів - у разі, коли за цими договорами здійснюються операції з поставки устаткування частинами або технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх в дію на місці експлуатації, а також складних технічних виробів, термін виготовлення та транспортування яких перевищує 90 днів;

5) поставку товарів спеціального призначення - у разі, коли за цими договорами здійснюються операції з поставки товарі, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

За вищезгаданим Законом України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23 грудня 1998 р. №351-14 оцінка товарів за бартерними договорами здійснюється з метою створення мов для забезпечення еквівалентності обміну, а також для митного обліку, визначення страхових сум, оцінки претензій, застосування санкцій. Умовою еквівалентності обміну за бартерним договором є обмін товарами (роботами, послугами) за цінами, що визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладання бартерних договорів. У випадках передбачених законодавством України, контрактні ціни визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України відповідно до індикативних цін.

У разі експорту за бартерним договором високоліквідних товарів строки ввезення на митну територію України імпортних товарів не повинні перевищувати 60 календарних днів з дати оформлення вивізної вантажної декларації.

У разі переоформлення в установленому порядку бартерного договору на інші види зовнішньоекономічного договору строки не поновлюються і не перериваються. При цьому переоформлення здійснюється в установленому порядку, а строк грошової оплати високоліквідних товарів продовжується до 90 днів.

У разі, коли замість поставок товарів (робіт, послуг), що імпортуються за бартерним договором, іноземний контрагент виконує свої зобов'язання шляхом перерахування коштів на рахунок суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України - сторони договору, підставою для зняття з контролю митного органу питання щодо імпортної частини за бартерним договором є подання зазначеним суб'єктом до митного органу довідки уповноваженого банку про надходження коштів в рахунок цього договору в установлені законодавством строки на суму, еквівалентну вартості товарів (робіт, послуг), зазначених у договорі, та копії додаткових угод, які зумовлюють зміну характеру договору.

У разі зміни умов договору, що передбачає заміну зобов'язання щодо оплати товару іноземним контрагентом в грошовій формі на зобов'язання з постачання товарів (робіт, послуг), український постачальник подає копії договору та додаткових угод до органу державної податкової служби України.

Порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерним договором, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% вартості неодержаних товарів (робіт, послуг), що імпортуються за бартерним договором. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України, які здійснили експорт або імпорт робіт, послуг за бартерним договором, зобов'язані протягом п'яти робочих днів з дня підписання акту або іншого документу, що засвідчує виконання робіт чи надання послуг, повідомити органи державної митної служби України (якщо імпортуються або експортуються за даним договором товари) або органи державної податкової служби України (якщо імпортуються або експортуються за даним договором роботи чи послуги) про факти здійснення експорту товарів (робіт, послуг). Неподання або несвоєчасне подання такої інформації тягне за собою нарахування пені у розмірі 1% вартості експортованих товарів (робіт, послуг) за кожен день прострочення.

7. Митне оформлення операцій з давальницькою сировиною

7.1 Визначення та види операцій з давальницькою сировиною

Операції з давальницькою сировиною - це операції з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини, незалежно від кількості замовників та виконавців, а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини), з метою отримання готової продукції за відповідну плату. Результаті технологічного процесу перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини відбувається зміна коду за Товарною номенклатурою ЗЕД.

Давальницька сировина (згідно Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15.09.1995 р.) - це сировина, матеріали, напівфабрикати, номенклатурні вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції. Право власності на імпортовану давальницьку сировину та вироблену з неї готову продукцію належить іноземному замовнику.

Усі операції з давальницькою сировиною поділяють на:

1. Ввезення на митну територію України давальницької сировини іноземного замовника та вивезення виробленої з неї готової продукції (або реалізація частини / всього обсягу виробленої з неї готової продукції на митній території України).

2. Закупівля на митній території України іноземним замовником давальницької сировини за іноземну валюту та вивезення виробленої з неї готової продукції за межі митної території України (або реалізація частини / всього обсягу виробленої з неї готової продукції на митній території України).

3. Вивезення давальницької сировини українського замовника за межі митної території та повернення в Україну готової продукції або грошових засобів за реалізовану за межами митної території України готову продукцію.

Давальницька сировина не може бути придбана іноземним замовником на митній території України за національну валюту України або отримана ним в результаті проведення інших операцій, у тому числі товарообмінних.

До операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах належать операції, в яких сировинам замовника на конкретному етапі переробки, а також на заключному, є основним матеріалом, та її вартість становить не менше 20% загальної вартості готової продукції, при цьому обов'язковим є попереднє здійснення поставки виконавцю давальницької сировини відносно повернення виготовленої продукції замовнику.

У додатку до договору (контракту) на переробку давальницької сировини вказується відповідна технологічна схема такої переробки. Така технологічна схема повинна відображати:

- усі основні етапи переробки сировини та процес перетворення сировини у готову продукцію;

- кількісні показники сировини на кожному етапі переробки з обґрунтуванням технологічних втрат сировини.

7.2 Порядок ввезення на митну територію України давальницької сировини іноземного замовника та вивезення виробленої з неї готової продукції

Давальницька сировина, що ввозиться на митну територію України іноземним замовником, обкладається ввізним митом за ставками Єдиного митного тарифу України, податками та зборами, що справляються при ввезенні товарів відповідно до законодавства.

Сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) провадиться українським виконавцем шляхом видачі простого векселя державній податковій інспекції за місцезнаходженням виконавця з терміном платежу, що дорівнює терміну здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як на 90 календарних днів з моменту оформлення ввізної вантажної митної декларації. Сума, обумовлена векселем, визначається у валюті контракту на переробку давальницької сировини. Виходячи з технологічних особливостей виробництва Кабінет міністрів України може встановлювати інші терміни виконання окремих видів операцій з давальницькою сировиною.