Умови та способи міжнародного платежу

Реферат

Умови та способи міжнародного платежу

Зміст

Вступ

1. Умови платежу

2. Способи платежу

Висновок

Література

Вступ

Під умовами платежу розуміють спосіб і порядок здійснення фінансових розрахунків (платежів) і гарантії виконання сторонами взаємних міжнародних платіжних зобов'язань. В сучасних умовах зовнішньоекономічної діяльності використовуються такі умови платежу:

* Готівкові та безготівкові платежі:

- готівкові платежі -- це перш за все, виплата заробітної плати іноземним громадянам, що працюють на контрактній основі.

в Україні, платежі громадян України за куплені за кордоном товари та надані їм послуги;

* безготівкові платежі -- це платежі, що здійснюються за допомогою банків та інших кредитних установ шляхом переказу коштів з розрахункового рахунку одного підприємства іншому або однієї особи іншій.

* Платежі з відстрочкою -- це платежі, яким надана короткотермінова, середньотермінова чи інша відстрочка платежів згідно із зовнішньоекономічними договорами в (контрактів) та міжурядових угод.

* Платежі на умовах кредиту -- передбачають, що покупці сплачують суму, обумовлену договором через певний час після поставки товару.

* Кредит з опціоном негайного платежу -- альтернативна форма платіжних умов, за якої імпортер, використавши право відстрочки платежу за куплений товар, позбавляється цінової знижки, що надається за його негайної оплати.

* Клірингові розрахунки -- система безготівкових розрахунків за товари, послуги, цінні папери, що базуються на заліку взаємних вимог і зобов'язань.

* Валютні застереження -- умова в міжнародних кредитних та платіжних угодах і контрактах, що передбачає страхування кредитора або експортера від ризику знецінення валюти платежу. З метою валютного застереження (тобто страхування валютного ризику) можуть бути використані різні методи, але найпоширенішими із них є -- валюта країни одного із партнерів, валюта третьої країни, мультивалютне застереження і хеджування.

1.Умови платежу

Особливість мультивалютного застереження у зовнішній торгівлі полягає в тому, що як валютне застереження береться не одна, а декілька валют, об'єднаних разом у так званому «кошику» валют. Валютний «кошик» -- це набір певної кількості різних національних валют, нерідко зі встановленою часткою кожної з них у загальній величині кошику, що використовується для котирування іноземної чи національної валюти при визначенні валютного курсу. Набір таких валют переважно визначається виходячи з характеру торгівлі даної країни з зовнішньоторговими партнерами та її роллю у світогосподарських відносинах. Такий «кошик» виконує функцію умовних чи облікових валютних одиниць. Прикладом подібного валютного «кошику» може служити умовна розрахункова одиниця Міжнародного валютного фонду МВК.

Спеціальне право запозичення). СПЗ (спеціальне право запозичення) -- це безготівкові гроші у вигляді запису на спеціальних рахунках у МВФ.

СПЗ є резервною валютою, як додаток до існуючих доларових резервів і визначається на основі середньозваженої вартості валют п'яти найбільших країн-членів МВФ: США, Великобританії, Німеччини, Франції, Японії. Кожна національна валюта має в кошику свою питому вагу, яка станом на жовтень 1998 р. Становила: американський долар -- 39%, німецька марка -- 21%, японська єна -- 18%, англійський фунт -- 11%, французький франк -- 11%. Курс СПЗ розраховують щоденно як середньозважену величину.

Використовуючи СПЗ як мультивалютну поправку, ціну в договорі встановлюють у відповідній погодженій конвертованій валюті беручи до уваги її вартість у СПЗ на дату укладання угоди. Платежі здійснюються у визначеній договором валюті згідно з курсом до СПЗ на дату розрахунку, при цьому сума платежу перераховується з огляду на те, щоб еквівалент ціни в ній зберігався.

З першого січня 1999 року в Європі запроваджена нова грошова одиниця ЕІЛЮ, її вартість визначає середньозважений валютний «кошик» країн, що входять у Європейський союз. Використання її в міжнародних розрахунках також направлене на страхування учасників ЗЕД від знецінення валюти платежу.

Важливим методом страхування від можливих валютних втрат через різкі коливання курсів валют та їх інфляцію є метод хеджування, тобто метод укладення поряд з основною угодою до-поміжної ф'ючерсної угоди на купівлю в постачальників певного товару «на термін» (мова йде про пізніший термін ніж за основним контрактом. Внаслідок чого будь-яка зміна ціни приносить продавцям і покупцям збитки від одного товару і вигоду від іншого.

Хеджування зумовлено несприятливими для продавців або покупців змінами ринкових цін на товари в майбутньому порівняно з теперішніми, тобто такими, що існували при укладанні угоди. На практиці використовують декілька видів хеджування -- арбітражне, випереджаюче, купівлею, продажем, селективне, чисте або звичайне.

Хеджування арбітражне -- враховує витрати на зберігання і є вигідним завдяки очікуваній позитивній зміні співвідношення цін на реальний товар біржових котирувань за різними термінами поставки товару.

Хеджування випереджаюче -- полягає у купівлі чи продажі ф'ючерсного контракту до закінчення угоди з реальним товаром.

Хеджування купівлею -- операція, що здійснюється на ринку через купівлю ф'ючерсного контракту особою, яка продає реальний товар на ринку. Якщо ціна на цей (реальний) товар знизиться, то ф'ючерсний контракт стане дорожчим від ціни купівлі, що дасть змогу компенсувати втрати від продажу реального товару.

Хеджування продажем -- операція, що передбачає продаж ф'ючерсного контракту особою, яка купує реальний товар на ринку.

Хеджування селективне -- угода на продаж-купівлю реального товару на ф'ючерсному ринку, що здійснюються не одночасно і не на однакову кількість товару.

Хеджування чисте або звичайне -- полягає у балансуванні протилежними зобов'язаннями на ринку окремого товару та ф'ючерсному ринку і використовується з метою зниження цінових ризиків.

Фінансові гарантії -- гарантія авторитетного банку (у формі гарантійного листа, аваля на векселі) за виконання клієнтом або іншою особою грошових та інших зобов'язань. У разі не виконання цих зобов'язань, банк який видав гарантію несе відпо-відальність за борги позичальників в межах обумовленої гарантії.

2. Способи платежу

Способи платежу, як правило, залежать від механізму оплати товару стосовно до моменту його фактичної доставки. В сучасних зовнішньоторговельних операціях використовуються такі способи платежу -- готівкою, авансовий та платіж у кредит.

- Платіж готівкою у міжнародному платіжному обороті не означає, що розрахунки проводяться наявними грошовими знаками (банкнотами), навпаки, вони в розрахунках тут практично не використовуються. Під поняттям «платіж готівкою» в міжнародних розрахунках розуміють як платіж, що відрізняється від авансового або платежу в кредит. Готівковий платіж означає швидкий розрахунок між продавцем і покупцем, відповідно до обумовлених сторонами в міжнародному договорі форм розрахунків і проводиться при умові дотримання таких вимог:

а) імпортер отримав повідомлення про готовність товару до відвантаження;

б) імпортер має телеграфне повідомлення про закінчення навантажування;

в) імпортер отримав комплект документів, обумовлених контрактом для здійснення розрахунків за товар, що знаходиться в дорозі;

г) імпортер отримав комплект документів і право відстрочки платежу на кілька годин чи днів, якщо перед цим імпортер надав банківську гарантію, що він здійснить оплату до /або після прийому товару.

Цілком природно, що для експортера найвигіднішою буде перша умова, а для імпортера -- остання. Платіж готівкою здійснюється через банк угодами типу «спот» до чи після передачі продавцем товаророзпорядчих документів або самого товару покупцю.

Стосовно купівлі валюти -- банківська угода «спот» передбачає поставку валюти на другий робочий день, тобто -- «сьогодні на післязавтра». Купівля-продаж валюти на умовах «спот» означає, що курс валюти фіксується на день купівлі-продажу, а її поставка здійснюється на другий робочий (банківський) день без урахування дня продажу, наприклад -- вівторок -- на четвер. Слід відмітити, що сьогодні на міжбанківському валютному ринку валютні операції «спот» становлять понад 60%. Основна їх мета -- повне забезпечення потреб клієнтів, що обслуговуються банками, в іноземній валюті, а також конверсія іноземних валют та отримання банківськими установами винагороди (доходу) від різниці валютних курсів. Існують і інші умови, наприклад -- «тод», «том», «СВОП» і т.п.

Угода «тод», означає поставку валюти сьогодні, тобто на протязі поточного робочого дня -- «сьогодні на сьогодні».

Угода «том» (від англ. -- завтра), означає поставку ва-люти наступного робочого дня, тобто -- «сьогодні на завтра».

Угода «СВОП», операція з обміну фіксованих валютних курсів на плаваючі, тобто поєднує купівлю -- продаж валюти на умовах «спот» із одночасним продажем (або купівлею) тієї самої валюти на певний термін на умовах «форвард» -- форвардний контракт, за яким кожна сторона погоджується доставити у визначений момент у майбутньому визначену суму валюти в обмін на іншу валюту відповідно до раніше обумовленого курсу), тобто здійснюється комбінація двох протилежних конверсійних угод на одинакові суми, але з різними датами валютування.

Основною метою валютних свопів є:

- забезпечення фінансування в іноземній валюті довгострокових зобов'язань;

- хеджування довгострокового валютного ризику;

- зміна валюти на вимогу інвестора при надходженні доходів від інвестицій;

- забезпечення конвертації експортного капіталу в іншу валюту. В залежності від умов валютних операцій свопи діляться на види:

а) ванільні -- стандартні, укладені між двома партнерами без будь-яких умов;

б) амортизуючі -- укладені між двома партнерами і, обумовлена сума яких рівномірно зменшується з наближенням дати закінчення угоди;

в) зростаючі -- укладені між двома партнерами і обумовлена су-ма яких рівномірно збільшується з наближенням дати закінчення угоди;

г) структуровані свопи -- в яких бере участь декілька сторін і валют;

д) активні свопи -- свопи, що змінюють існуючий тип відсоткової ставки активу на іншу, наприклад, фіксовану ставку на плаваючу;

е) пасивні -- змінюють існуючі процентні ставки зобов'язань на інші;

є) форвардні -- укладені сьогодні, але дія їх розпочнеться через певний час;

ж) свопціон -- комбінація свопу й оиціону.

Авансовий платіж передбачає виплату покупцем продавцю, обумовленої зовнішньоторговельним контрактом суми грошей до передачі йому товаророзпорядчих документів або самого товару у власність. Він здійснюється під час виконання замовлення або до його виконання, в обумовлений договором термін. Авансовий платіж має велике значення як для продавця, так і покупця оскільки виконує дві важливі функції. З однієї сторони покупець як імпортер авансом кредитує продавця (експортера), з іншої -- забезпечує виконання договірних зобов'язань продавцем, так як отримує певні переваги на першочергову поставку товару в порівнянні з іншими покупцями.

У свою чергу, в разі відмови покупця прийняти поставлений товар згідно з договором, продавець може використати цей аванс для відшкодування своїх збитків. Аванс може мати грошову і товарну форму. Розмір авансу в грошовій формі визначається у відсотках до вартості контрактного замовлення і залежить від ряду чинників -- характеру та новизни товару, його вартості, строку виготовлення та ін. Проте найчастіше він складає 15-20 відсотків вартості замовлення і як правило, його виплата здійснюється після підписання угоди.

Звичайно покупець, перш ніж зробити авансовий платіж домовляється з продавцем про банківські гарантії на випадок невиконання умов замовлення експортером, або в зовнішньоторговому контракті відображається захисне застереження типу, що в разі невиконання експортером своїх договірних зобов'язань, аванс повертається імпортеру в повному розмірі. Слід відзначити, що в зовнішній торгівлі авансові платежі надаються переважно солідним фірмам, котрі добре себе зарекомендували як постачаль-ники товарів. Також аванси надаються на товари тривалого строку виготовлення чи такі, що виробляються за індивідуальними специфікаціями. При поставках дефіцитних товарів, коли авансовий платіж є запорукою того, що товар буде поставлений саме цьому покупцю.

Аванс у товарній формі передбачає надання замовником (покупцем, імпортером) необхідної сировини і комплектуючих матеріалів (давальна сировина) для виготовлення замовлення.

Висновок

Платіж у кредит передбачає, що імпортер сплачує експортеру обумовлену в міжнародному договорі купівлі-продажу певного товару суму грошей не відразу, а через деякий час після його поставки. Кредит, що надається продавцем для покупця має назву комерційного (товарного) кредиту, або фірмового (товарного) кредиту, оскільки одна фірма надає кредит іншій. Максимальна величина кредиту, яку надає продавець як правило, не перевищує 10 відсотків вартості капіталу покупця. Для її визначення продавець повинен зробити моніторинг фінансового стану покупця. Досвід міжнародної торгівлі засвідчує, що комерційний (фірмовий) кредит надається не на всю вартість товарів контракту, а лише на 80-85 відсотків. Решту -- (20-15%) покупець сплачує авансом, що дає можливість продавцю відшкодувати свої витрати в разі, якщо покупець не виконає свої договірні обов'язки. За користування комерційним кредитом покупець сплачує продавцю певний відсоток, тому в контракті сторони обумовлюють вартість кредиту, виражену у процентах річних, термін його використання, строк погашення та пільговий період, на протязі якого не береться плата за кредит. Щоб уникнути моментів недовіри в ділових стосунках між партнерами та можливих ускладнень в ході міжнародних розрахунків, сторони також обумовлюють у договорі питання гарантії (договірні та платіжні) і основні способи запобігання неплатежу чи його затримки. Слід підкреслити, що відповідно до загальних правил зовнішньої торгівлі договірні гарантії захищають інтереси по-купця, а платіжні -- інтереси продавця.

Захисними застереженнями від неплатежів виступають гарантійні листи першокласних банків, підтверджені (резервні) акредитиви першокласних банків, векселі, банківський акцепт, аваль векселів, чеків та інше.

За терміном користування комерційні (товарні) кредити поділяються на довгострокові (5-10 і більше років), середньострокові (1-5 років) та коротко строкові -- до одного року.

Література

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. --М., 2001.

2. Дергачев В.А. Геополитика. -- К.: ВИРА-Р, 2000.

3. Економіка зарубіжних країн / За ред. Ю. Г. Козака, В. В. Ковалевського, K. I. Ржепішевського. - К.: ЦУЛ, 2003.

4. Економічна теорія: Політекономія / За ред. В. Д. Базилевича. -- К.: Знання-Прес, 2003.

5. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.В. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. -- Київ: Знання -- Прес, 2000.

6. Кудров В.М. Мировая экономика. - Москва: БЕК, 2000.

7. Международные экономические отношения / Под ред. В. Е. Рыбалкина. - М., 1998.

8. Международные экономические отношения / Под ред. Е. Ф. Жукова и др.. - Москва, Изд.«Юнити-Дана» 2000.

9. Мировая экономика / Под ред. Л. Тарасовича. -- СПб: Питер, 2001.

10. Мировая экономика, экономика зарубежных стран / Под ред. проф. В. П. Колесова и проф. М. Н. Осьмовои. - Москва: Флинта, 2000.

11. Мировая экономика / Под ред. И.П. Николаевой, 2-е изд., перераб. и доп.-М.: ЮНИТИ, 2000.

12. Міжнародні економічні відносини / Під ред. А. С. Філіпенко та інші. - Київ: Либідь, 1994.

13. Пузакова Е. П. Международные экономические отношения. -- Ростов-на-Дону: Изд. центр "МарТ", 2000.

14. Ростов Є. Ф. Економіка країн світу. Довідник. -- К.: Картографія, 1998.

15. Світова економіка / А. С. Філіпенко, О. І. Рогач, О. І. Шнирков та ін. - К.: Либідь, 2003.

16. Соколенке С.И. Современные мировые рынки и Украина. - К.: Демос, 1995.

17. Філіпенко А.С. Світова економіка. -- К.: Либідь, 2000.

18. Юдина И.Н. Финансовая нестабильность и новые вызовы для развивающихся стран: Монография. - Барнаул: Изд-во Алт. ун-та, 2005.