Міжнародні лізингові операції

7

14

ЛЕКЦІЯ 4

Лізингові операції в практичній діяльності іноземних суб'єктів підприємництва та їх особливості в АПК України

ПЛАН

1. Поняття лізингу. Особливості міжнародних лізингових операцій

2. Види лізингу та їх класифікаційна характеристика

3. Правове регулювання лізингу і практика його застосування в Україні

1. Поняття лізингу. Особливості міжнародних лізингових операцій

Слово "лізинг" походить від англійського терміну „lease”,- брати і здавати майно в тимчасове володіння і користування, що означає "оренда". Природно виникає питання, чому появилось слово "лізинг", і чим він відрізняється від оренди, добре відомої в нашій країні.

Нагадаємо, що під орендою розуміють передачу майна в тимчасове володіння і користування за відповідну плату. Оренда передбачає двосторонні відносини (орендодавець - орендар).

Введення терміну "лізинг" було спричинено бажанням виділити новий вид оренди - фінансовий. При фінансовій оренді між виробником майна і користувачем виникає фінансовий посередник, який береться фінансувати лізингову операцію. Лізинг передбачає багатосторонні відносини.

Лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Сублізинг - це форма лізингової діяльності, за якою лізингоодержувач за договором сублізингу передає іншим лізингоодержувачам за згодою лізингодавця майно, яке є об'єктом лізингу.

Лізингові компанії (фірми) - це комерційні організації, що створюються у формі акціонерного товариства або інших організаційно-правових формах, виконуючих у відповідності з установчими документами і ліцензіями функції лізингодавців.

Класичному лізингу властивий тристоронній характер взаємовідносин, який передбачає участь в лізинговій угоді наступних трьох сторін: лізингодавця, лізингоодержувача, продавця (постачальника) майна.

Суть лізингової операції полягає в наступному. Майбутній лізингоодержувач, у якого відсутні власні кошти, звертається в лізингову компанію з пропозицією про укладання лізингової угоди.

Склад учасників угоди скорочується до двох, якщо продавець і лізингодавець або продавець і лізингоодержувач є однією тією ж особою.

При реалізації проекту з великою вартістю число учасників збільшується. Це відбувається за рахунок залучення лізингодавцем до угоди нових джерел: чи джерел фінансових коштів, банків, страхових компаній, інвестиційних фондів і такого іншого.

Лізингова операція - це господарська операція, яка включає комплекс взаємопогоджених дій лізингодавця, лізингоодержувача і продавця майна, направлених на виконання лізингового договору, а також врегулювання такої кількості відносин, які дають можливість передати лізингове майно в тимчасове користування на визначений термін за відповідну плату.

Лізинг - це одна із альтернативних форм кредитування. Лізинг і кредит функціонують на одних і тих же принципах: терміновості, зворотності та платності. Отже, за своїм змістом лізинг відповідає кредитним відносинам і зберігає сутність кредитної операції. Відмінна особливість лізингу полягає в тому, що учасники договору оперують не грошовими коштами, а майном. Іноді лізинг кваліфікують як товарний кредит в основні фонди, тобто він є формою майнового кредиту.

Лізинговий кредит - це відносини між юридичними і фізичними особами, які виникають з приводу передачі майна в тимчасове користування і супроводжується укладенням лізингового договору.

Переваги лізингу перед купівлею продукції:

- відсутність необхідності в одноразовій оплаті всій вартості;

- фіксованість лізингових платежів;

- оперативне реагування на зміни ринкової кон'юнктури;

- обов'язки лізингодавця по післягарантійному обслуговуванню та ремонту обладнання;

- купівля лізингового обладнання за оптимальними ринковими цінами;

- низька викупна вартість лізингового майна;

- зниження податкового тягаря (лізингові платежі відносяться на собівартість продукції, застосування методу прискореної амортизації дозволяє скоротити податки на майно, мито завжди нижче на залишкову вартість).

Об'єктом лізингу може бути будь-яке рухоме і нерухоме майно, яке за діючою класифікацією відноситься до основних засобів, крім майна, забороненого до вільного обігу на ринку. Всі об'єкти лізингу можна класифікувати в залежності від наступних ознак.

Головною умовою лізингу є те, що майно, яке передається в лізинг, повинно бути використане тільки в підприємницьких цілях. В агропромисловому комплексі до об'єктів лізингу відносяться основні засоби, що використовуються в сфері виробництва, заготівлі, переробці сільськогосподарської продукції, громадському харчуванні та інших видах діяльності.

Об'єктом лізингу може бути сукупність предметів, в якій є головна річ, наприклад, приміщення і прибудова до нього.

Суб'єктами лізингової угоди, є сторони, які мають безпосереднє відношення до об'єкта лізингового договору. При цьому їх можна поділити на прямих і непрямих учасників.

До прямих учасників лізингової угоди відносяться:

* лізингові фірми і компанії - лізингодавці;

* виробничі підприємства й населення - лізингоодержувачі;

* постачальники об'єктів угоди - обладнання, техніки, іншого майна, тобто продавці.

Непрямими учасниками лізингової угоди є комерційні та інвестиційні банки, які кредитують лізингодавця і виступають гарантами угод, страхові компанії, брокерські та інші посередницькі фірми.

Класичному лізингу властивий тристоронній характер взаємовідносин, оскільки в лізинговій угоді беруть участь три суб'єкти.

Першою стороною є власник майна, що надає матеріальні цінності на умовах лізингової угоди, яка називається лізингодавець.

Лізингодавець - юридична особа, що здійснює лізингову діяльність, тобто передачу в лізинг за договором спеціально придбаного для цього майна, або громадянин, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстрований в якості індивідуального підприємця.

Ним можуть бути:

* установи банку або його філія, в статуті яких передбачений цей вид підприємницької діяльності;

* фінансово-лізингова компанія, яка створюється спеціально для здійснення лізингових операцій, основною і фактично єдиною функцією якої є оплата майна, тобто фінансування лізингової операції;

* спеціалізована лізингова компанія, яка в додаток до фінансового забезпечення лізингової операції бере на себе весь комплекс послуг нефінансового характеру:

* утримання, ремонт майна, заміну зношених деталей, консультації щодо його використання і т.д.;

* будь-яка фірма або підприємство, для яких лізинг не є профілюючою діяльністю, але й не заборонена статутом сфера підприємництва, і які мають фінансові джерела для проведення лізингових операцій.

Другою стороною, яка називається лізингоодержувачем, є користувач майна. Лізингоодержувач - юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність, або громадянин, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстрований в якості індивідуального підприємця, що отримують майно в користування за лізинговим договором. Ним можуть бути юридичні особи будь-якої форми власності або громадянин: державне підприємство, організація, кооператив, громадянин, акціонерне товариство і т.д.

Третій учасник лізингової операції - продавець лізингового майна, яким може бути будь-яка юридична особа або громадянин і підприємство-виробник майна, кооператив, торговельна організація, постачально-збутова або громадянин, що продають лізингове майно.

Міжнародний лізинг (окремо).

2. Види лізингу та їх класифікаційна характеристика

До основних видів лізингу відносяться фінансовий і оперативний. Критерієм їх розмежування служать ознаки за обсягом зобов'язань лізингодавця і строками використання лізингового майна. Всі останні види лізингу - це різновиди основних видів лізингу і в залежності від ознак, вони можуть бути віднесені до оперативного чи фінансового лізингу.

Фінансовий лізинг - це комплекс економічних і майнових відносин, що виникає у зв'язку з придбанням майна у власність з подальшою його передачею в тимчасове володіння і користування за відповідну плату на строк, наближений за тривалістю до строку його експлуатації і амортизації всієї або більшої частини вартості майна. Основними ознаками, що характеризують фінансовий лізинг, є:

* участь в лізинговій угоді крім лізингодавця і лізингоодержувача третьої сторони (виробника або постачальника лізингового майна);

* лізингодавець придбає майно не для власного використання, а спеціально для передачі його в тимчасове володіння і користування лізингоодержувачу;

* право вибору майна і його продавця належить лізингоодержувачу;

* продавець майна знає, що майно придбається спеціально для передачі його в тимчасове володіння і користування лізингоодержувачу;

* майно безпосередньо доставляється лізингоодержувачу і приймається ним в експлуатацію;

* претензії щодо якості майна, його комплектності, виправлення дефектів в гарантійний строк лізингоодержувач направляє безпосередньо продавцю майна;

* ризик випадкової гибелі і пошкодження майна переходить до лізингоодержувача після підписання акту приймання-передачі майна в експлуатацію.

Оперативний лізинг - характеризується тим, що строк, на який майно передається в тимчасове володіння і користування, набагато менший нормативного строку служби майна. Для оперативного лізингу характерні такі ознаки:

* внаслідок того, що строк лізингового договору значно менший нормативного строку служби майна, лізингодавець не розраховує відшкодувати вартість майна за рахунок платежів від одного лізингового контракту;

* майно передається в лізинг багаторазово;

* в лізинг передається не спеціально придбане майно за замовленням лізингоодержувача, а наявне в лізинговій компанії;

* лізингова операція має двосторонній характер (лізингодавець - лізингоодержувач);

* обов'язки щодо технічного обслуговування, ремонту, страхування покладаються на лізингову компанію;

* лізингоодержувач може розірвати договір, якщо майно через непередбачені обставини виявиться непридатним до використання;

* ризик випадкової гибелі, втрати, пошкодження лізингового майна покладається на лізингодавця;

* після закінчення строку лізингового договору майно, як правило, повертається лізингодавцю.

В залежності від форми організації і техніки проведення лізингової операції лізинг ділиться на:

- прямий лізинг, при якому власник майна (виробник, постачальник) самостійно без посередника здає об'єкт в лізинг;

- посередній лізинг, коли майно в лізинг передає не постачальник, а фінансовий посередник, в якості якого виступає лізингова компанія;

- зворотній лізинг, є різноманітністю двосторонньої лізингової угоди і однією із форм прямого лізингу. Зміст взаємовідносин, що складається при цьому виді лізингу, полягає в наступному. Підприємство-власник обладнання продає останнє лізинговій компанії і одночасно укладає угоду про довгострокову оренду своєї колишньої власності на умовах лізингу. Зворотній лізинг застосовується у випадку, коли власник об'єкта угоди має гостру потребу в грошових коштах і за допомогою даного виду лізингу хоче покращити свій фінансовий стан;

- лізинг постачальнику відрізняється від зворотного тим, що постачальник, хоча і виступає в якості продавця і орендатора одночасно, але не є користувачем майна, яке він обов'язково передає в сублізинг третій особі.

За ознаками тривалості угод, обсягу зобов'язань лізингодавця і ступені окупності об'єктів виділяють два основних види лізингу: фінансовий і оперативний.

Фінансовий лізинг являє собою взаємовідносини сторін, які передбачають на протязі дії терміну угоди виплату лізингових платежів, які покривають повну вартість амортизації машин і обладнання або більшу частину, додаткові витрати і прибуток лізингодавця.

Оперативний лізинг представляє собою взаємовідносини при яких витрати лізингодавця, пов'язані з придбанням і утримуванням лізингового майна, що не покриваються орендними платежами на протязі одного лізингового контракту.

Стосовно обсягу обслуговування лізинг ділиться на:

- чистий, коли всі витрати з обслуговування майна бере на себе лізингоодержувач;

- повний, тобто з повним набором послуг, або його ще називають "мокрий лізинг", коли лізингодавець бере на себе всі витрати з обслуговування об'єкта угоди (комплексну систему технічного обслуговування, ремонту, страхування, підготовки кваліфікованого персоналу, поставки необхідної сировини, реклами, маркетингу, податку на майно і т.д.);

- частковий (з частковим набором послуг) передбачає погоджений розподіл функцій щодо технічного обслуговування об'єкта лізингу між сторонами угоди;

- генеральний лізинг дає можливість при постійному і перевіреному співробітництві лізингоодержувача з лізинговою компанією укладати загальну угоду по наданню лізингової лінії, після якої лізингоодержувач може при необхідності брати додаткове обладнання без укладення нових контрактів.

За типом майна розрізняють:

- лізинг рухомого майна (робочі машини і обладнання, обчислювальна техніка, транспортні засоби і т.д.), в тому числі нове і бувше у використанні);

- лізинг нерухомого майна (виробничі приміщення і споруди) :

В залежності від сектора ринку, де здійснюються лізингові операції, розділяють:

- внутрішній лізинг, коли всі учасники угоди представляють одну країну;

- зовнішній (міжнародний) лізинг, до нього відносяться угоди, в яких хоча би одна із сторін належала різним країнам.

В свою чергу зовнішній лізинг підрозділяється на імпортний, коли зарубіжною стороною є лізингодавець, і експортний, коли зарубіжною стороною є лізингоодержувач.

Міжнародний транзитний лізинг має місце в тих випадках, коли лізингодавець однієї країни, бере кредит або придбає обладнання в другій країні і передає його лізингоодержувачу, який знаходиться в третій країні.

В залежності від умов амортизації майна виділяють лізинг з повною і неповною амортизацією:

- лізинг з повною (або близько до повної) окупністю, коли на протязі строку дії лізингового договору відбувається повна або близька до повної амортизація майна і, відповідно, виплата лізингодавцю вартості майна;

- лізинг з неповною окупністю, при якому на протязі строку дії одного лізингового договору відбувається окупність тільки певної частини вартості майна і часткова його амортизація.

Прискорена амортизація є різновидом повної амортизації і є методом більш прискореного перенесення балансової вартості основних фондів на затрати виробництва і обігу в порівнянні з нормативними строками їх служби.

По відношенню до податкових і амортизаційних пільг лізинг ділиться на фіктивний і дійсний.

Фіктивний лізинг має спекулятивний характер і розрахований на отримання прибутку за рахунок діючих в країні пільг (по оподаткуванню майна, прибутку, ПДВ, прискореної амортизації і т. і.)

Дійсний лізинг в правовому відношенні повинен відповідати діючому законодавству і економічному змісту лізингової форми підприємницької діяльності.

За характером лізингових платежів розрізняють грошовий, компенсаційний і змішаний лізинг.

Грошовий лізинг має місце у випадку, коли всі платежі здійснюються в грошовій формі.

Компенсаціиний лізинг передбачає платежі в формі поставок товарів, які надають один одному лізингодавець і лізингоодержувач.

Змішаний лізинг передбачає поєднання грошового і компенсаційного платежів.

3. Правове регулювання лізингу і практика його застосування в Україні

Правове забезпечення лізингових відносин є надійною гарантією успішного розвитку лізингової діяльності. І навпаки, правова неврегульованість сторін договору підвищує ступінь ризику і стає одним із факторів, що стримує розвиток лізингової діяльності.

Предметом регулювання фінансового лізингу є тристоронні відносини між лізингодавцем, лізингоодержувачем і продавцем майна з приводу умов передачі об'єкта договору, переходу до лізингоодержувача ризику випадкової загибелі, принципу розподілу між ними прав і обов'язків, а також відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань.

В становленні організаційних форм управління лізингом і формуванні його правового середовища в Україні можна виділити декілька етапів.

Для першого етапу (до прийняття в 1997 р. Закону України "Про лізинг") характерна відсутність спеціального законодавства і нормативних актів про лізинг, нерозвиненість цієї форми підприємницької діяльності, а також відсутність достатнього практичного досвіду. В таких складних умовах учасникам лізингових угод доводилось застосовувати закони і нормативні акти, які регулюють подібні відносини. Найбільш близькі в юридичному і економічному значенні договір оренди і договір майнового найму. Однак ці договори мають суттєві відмінності, пов'язані з виконанням зобов'язань і способом ведення бухгалтерського обліку. Тому сторони стикалися з певними труднощами при реалізації лізингових угод. Все це стримувало розвиток лізингу в Україні. На цьому етапі майже весь обсяг лізингових операцій припадав на комерційні банки.

Другий етап (після прийняття в 1997 р. Закону України "Про лізинг") - характеризується активним формуванням спеціальної нормативної бази для регулювання лізингових відносин.

В цей період в лізингову, діяльність поряд з комерційними банками включились спеціалізовані компанії створені як з участю, так і без участі банківського капіталу.

Лізингові відносини в Україні регулюються законами і нормативними документами: Законами України "Про лізинг", "Про власність", "Про оренду майна державних підприємств", "Про підприємство", "Про підприємництво", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про податок на додану вартість", Указом Президента України "Про справляння податку на добавлену вартість з імпортних товарів", "Інструкцією з бухгалтерського обліку орендних операцій", затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 25.07.95 р. № 128 та ін.

Доленосним для розвитку лізингу в Україні необхідно вважати прийняття в 1997 р. Верховною Радою України Закону "Про лізинг". Цей Закон визначає поняття лізингу, загальні правові та економічні засади його здійснення, а саме: об'єкти і суб'єкти лізингу, види та форми лізингу, істотні умови та строки лізингового договору, передача та повернення об'єкта лізингу, право власності на об'єкт лізингу, права і обов'язки суб'єктів лізингу, лізингові платежі та інші засади, що регулюють лізингові відносини.