Законодавчо-правові аспекти зовнішньоекономічній діяльності (ЗЕД)

16

ЛЕКЦІЯ 2

Тема: Законодавчо-правові аспекти зовнішньоекономічній діяльності (ЗЕД)

ПЛАН

1. Загальна характеристика правових норм, що регламентують ЗЕД.

2. Органи регулювання ЗЕД

2. Принципи, суб'єкти та види ЗЕД

3. Розвиток міжнародного маркетингу

1. Інтеграція України у світове господарство потребує спеціальних норм і правил, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність. Вони створюють цілу систему законодавчих актів.

До законодавчих документів, що регулюють процеси участі України у міжнародних економічних стосунках, належить Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність”. Структурно Закон містить 7 розділів і 39 статей.

У ньому передбачені:

- загальні положення;

- регулювання ЗЕД;

- спеціальні правові режими ЗЕД;

- економічні стосунки України з іншими державами, міжнародними і міжурядовими організаціями;

- захист прав і законних інтересів держави і інших суб'єктів зовнішньоекономічної і господарської діяльності України;

- відповідальність і порядок розгляду спорів у ЗЕД

У Законі визначені правові норми щодо принципів, суб'єктів, видів зовнішньоекономічної діяльності

Головна мета Закону - забезпечення правового регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності. Закон спрямований на регулювання зовнішньоекономічної діяльності в інтересах забезпечення збалансованості економіки і рівноваги внутрішнього ринку, створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці.

До найчастіше застосовуваних нормативних актів, що регулюють ЗЕД належать:

І. Закони України:

1. „Про вступ України у Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), Міжнародну асоціацію розвитку (МАР) і Міжнародне агентство по гарантіях інвестицій (МАГІ)”;

2. „Про загальні основи створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”;

3. „Про іноземні інвестиції”;

4. „Про режим іноземного інвестування”;

5. „Про лізинг”;

ІІ. Декрети Кабінету Міністрів України:

1. „Про вивізне (експортне) мито”;

2. „Про єдиний митний тариф України”;

3. „Про податок на прибуток підприємств і організацій”;

4. „Про оплату праці”;

5. „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”;

ІІІ. Постанови Верховної Ради України:

1. „Митний кодекс України”;

2. „Про Арбітражний процесуальний кодекс України”;

ІV. Укази Президента України:

1. „Про заходи здійснення єдиної державної політики регулювання імпорту”;

2. „Про заходи лібералізації експортної політики в Україні”.

Законодавчі акти повинні постійно вдосконалюватися внаслідок зміни дійсності на світовому рівні.

2. Суть системи державного і місцевого регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в основному визначається Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та Указом Президента України "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" (1999).

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До компетенції Верховної Ради України належать:

* прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;

* затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;

* розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

* укладання міжнародних договорів України;

* затвердження напрямів дій щодо валютних надходжень та умов оподаткування, митного тарифу, митних зборів і митних процедур України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

* встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України.

Кабінет Міністрів України:

* вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної діяльності України відповідно до законів України;

* здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;

* приймає нормативні акти управління;

* відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств -- органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які вона має згідно із законами України;

* забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України;

* здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонд України.

Виходячи з необхідності впорядкування системи центральних органів виконавчої влади та з метою поетапного здійснення адміністративної реформи в Україні видано Указ Президента України "Про систему центральних органів виконавчої влади" (1999). Цим Указом передбачено, що до складу Кабінету Міністрів України входять прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр міністри, міністри.

Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів:

* через Міністерство екології та природних ресурсів України -- Державні комітети України: по водному господарству; по земельних ресурсах; лісового господарства;

* через Міністерство економіки України -- Державні комітети: будівництва, архітектури та житлової політики; з енергозабезпечення; промислової політики; стандартизації, метрології та сертифікації;

* через Міністерство праці та соціальної політики -- Державний комітет у справах ветеранів;

* через Міністерство фінансів України -- Головне контрольно-ревізійне управління, Державне казначейство України;

* через Міністерство юстиції України -- Державний комітет України у справах релігій.

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади у забезпеченні реалізації державної політики у визначеній сфері діяльності.

Національний банк України:

* здійснює збереження і використання золотовалютного резерву України та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;

* представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками й іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;

* регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;

* веде облік по наданих і одержаних державних кредитах і позиках, проводить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України.

Державний експортно-імпортний банк України:

* представляє інтереси України у відносинах з банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами й укладає відповідні міжбанківські угоди;

* виконує кредитні та розрахункові функції від імені уряду, як надзвичайно важливі чинники у зовнішньоекономічному процесі.

Крім органів державного регулювання, окремий блок становлять органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю, до яких належать:

* місцеві ради народних депутатів України, їхні виконавчі та розпорядчі органи;

* територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.

3. Важливим методичним і практичним засобом вивчення проблеми зовнішньоекономічної діяльності є наукове з'ясування змісту такого поняття, як принцип. Принципи не можуть бути довільними, їхні складові повинні узгоджуватися з розвитком самої дійсності. Принципи жорстко визначають режим і рамки діяльності зовнішньоекономічної системи. Їм необхідно слідувати, їм не притаманна альтернативність.

Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами.

1. Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

* винятковому праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України;

* обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин.

2. Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємства, що полягає у:

* праві добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

* праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

* обов'язку дотримуватися при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

* винятковому праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі отримані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

3. Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

* рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

* забороні будь-яких, крім передбачених законами, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

* неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених законом.

4. Принципом верховенства закону, що полягає у:

* регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

* забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлено законами України.

5. Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

* забезпечує рівний захист інтересів усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території так і за її межами згідно з законами України;

* здійснює рівний захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

6. Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

* фізичні особи -- громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно із законами України і постійно проживають на території України;

* юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання усіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультативні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно або капітал який є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

* об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно із законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

* іноземні суб'єкти господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

* спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

* інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Реєстрація суб'єкта ЗЕД має бути здійснена протягом 25 робочих днів з моменту подання документів. У разі зміни відомостей, зазначених у документах, поданих для реєстрації, суб'єкт ЗЕД повинен повідомити про це у 14 денний термін Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків України.

Україна в особі її органів, місцеві органи та управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно з законодавством.

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

Вилучення результатів зовнішньоекономічної діяльності у власника у будь-якій оплаті або неоплатній формі без його згоди забороняється, за винятком випадків, передбачених законами України.

Здійснення видів зовнішньоекономічної діяльності за межами України підлягає регулюванню також законами відповідних держав.

Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право па відкриття своїх представництв на території України. Реєстрацію зазначених представництв здійснює уповноважений орган протягом шістдесяти робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію. Для реєстрації представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності на території

України необхідно подати:

* заявку з проханням про реєстрацію представництва, яка складається у довільній формі;

* виписку з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний суб'єкт господарської діяльності має офіційно зареєстровану контору;

* довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок продавця;

* довіреність на здійснення представницьких функцій, оформлену згідно з законом країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб'єкта господарської діяльності.

Реєстрацію зазначеного представництва здійснює Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків України протягом 60 робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом документів на реєстрацію.

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать:

* експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили;

* надання суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності, в тому числі виробничих, транспортно-експлуатаційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних та інших, що прямо і винятково не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

* наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності, навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

* міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

* кредитні й розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

* спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

* підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

* організація і здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що відбуваються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

* товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземними суб'єктами господарської діяльності;

* орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

* операції щодо придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;

* робота на конкретній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній сплатній основі із суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

* інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у винятковій формі законами України.

Все наведене свідчить про те, що види зовнішньоекономічної діяльності характеризуються широким аспектом, можуть відбуватися з різною інтенсивністю у тих чи інших країнах. Щоб дати простір зовнішньоекономічній діяльності, слід усунути нестабільність у сфері експортно-імпортних операцій, економічних і політичних відносинах.

4. Вислів "передумови виходу на зовнішній ринок", що винесений у заголовок, можна перефразувати у речення "Кому продати?", "У кого купити?", "Які товари потрібні?", "Якої якості і стандарту потрібні товари?", "Коли і де будуть потрібні товари?", "Скільки потрібно товарів?". Бажаючи продати або купити який-небудь товар, продавці та покупці стикаються саме з такими питаннями. Опрацювання передумов виходу на зовнішній ринок, пошук і вибір партнерів на зовнішньому ринку -- це складний і комплексний напрям господарської діяльності, що об'єднується під назвою міжнародний маркетинг.

Міжнародний маркетинг - це система цілеспрямованого регулювання виробничої і експортно-імпортної діяльності підприємства, що забезпечує виявлення потреб споживачів на зовнішньому та внутрішньому ринках, виробництво відповідно до цих потреб продукції і послуг, просування товарів до споживачів та одержання на цій основі максимального прибутку. Міжнародний маркетинг передбачає, з одного боку, дослідження зовнішнього і внутрішнього ринків, попиту, смаків та потреб споживачів, а з іншого, -- активний вплив на такі ринки, на формування потреб і експортно-імпортних пропозицій.

Міжнародний маркетинг - це система організації діяльності підприємств, яка сприяє оптимізації функціонального сполучення виробничих цілей і поточних потреб національних споживачів, стикування окремих інтересів в усіх сферах інтернаціонального економічного життя - виробничого, посередницького, споживчого. Завдяки йому можливе досягнення оптимальних показників підприємницької, експортної й імпортної діяльності: прибутку, рентабельності, технічного і ресурсного забезпечення тощо. Іншими словами, міжнародний маркетинг являє собою важливу умову з'ясування дійового зворотного зв'язку між попитом і пропозицією у міжнародному масштабі, постає своєрідним гарантом того, що виготовлена продукція пройде усі стадії виробничого процесу, знайде свій шлях до кінцевого споживача за кордоном.

Міжнародний маркетинг являє собою концепцію, філософію і стратегію підприємства, відповідно до чого здійснюється регулювання руху товарів, що експортуються або імпортуються. Він виступає в ролі важливого інструмента опрацювання напрямків експорту й імпорту товарів; здійснення рекламної та виставкової роботи; аналізу сприятливої кон'юнктури й існуючих економічних загроз та втрат, що можуть статись унаслідок необачливих дій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Міжнародний маркетинг передбачає вирішення питання щодо найвигідніших темпів експорту й імпорту товарів і найповнішого виконання умов контракту про купівлю-продаж товарів, функціонування міжнародного маркетингу означає регулювати експорт та імпорт товарів з чітко визначеною стратегією, тобто орієнтувати на конкретну країну-експортера чи країну імпортера.

Важливо наголосити, що міжнародний маркетинг постає як якісно нова економічна теорія і практика, зумовлена загостренням міжнародних відносин, конкуренції, кон'юнктури, дефіциту енергетичних та інших ресурсів. Щодо міжнародного маркетингу, то з'ясування потреб імпортера вважається первинним, а експортера товарів вторинним.

Експорт повинен бути спрямований на задоволення вимог країни-імпортера стосовно товарів, географічного розташування, торговельного режиму і ціни на товар.

Категорії якості товару, ціни і кредитного забезпечення експорту й імпорту -- основні складові механізму опанування світового ринку. Методичним підґрунтям міжнародного маркетингу постають: розвиток і стабільність економіки; митно-тарифні обмеження; торговельний режим з огляду політичної ситуації; зовнішньоторговельний баланс; розрахунковий баланс; платіжний баланс та його дефіцит; стабільність валютного ринку; страховий захист операцій; транспортне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

Маркетингова орієнтація на зовнішній ринок істотно змінює вимоги до підприємства, ставить підвищені вимоги до рівня реалізації міжнародних угод. Міжнародний маркетинг передбачає сегментацію зовнішнього ринку, тобто класифікацію країн-імпортерів за характером їхнього попиту, географічним положенням, національними ознаками. Важливою ланкою міжнародного маркетингу є визначення найбільш впливового конкурента і його частки на світовому ринку, а також з'ясування, чому саме країни імпортери надають перевагу товарам конкурента, тобто мова йде про аналіз конкурентних переваг.

Водночас слід зазначити, що новостворені структури з проблем міжнародного маркетингу на ряді підприємств нерідко здебільшого виконують суто експортно-імпортні функції, а аналітична робота з питань всебічного вивчення світового ринку, його кон'юнктури залишається поза увагою, що зрозуміло не сприяє ефективному використанню експортного потенціалу. Не треба забувати, що для міжнародного маркетингу характерні як позитивні риси, так і негативні ознаки. При взаємному узгодженні інтересів великих компаній щодо світового ринку часто провокується тиск на слабкі фірми, що функціонують на такому ринку з допомогою важелів так званого дикого маркетингу.

Щодо проблематики передумов виходу, наприклад, країни-експортера на зовнішній ринок, то її можна окреслити блоком питань з тим, щоб стосовно країни-імпортера дізнатися, чи не: спостерігається сповільнення темпів росту валового національного продукту; послабилися можливості експорту; змінилась кон'юнктура в гірший бік; виникли додаткові тарифні і нетарифні бар'єри; погіршилися переваги вітчизняних товарів з огляду споживчих властивостей над товарами зарубіжних країн; зникли найбільш типові групи споживачів щодо вітчизняних товарів; знизилась купівельна спроможність населення тієї або іншої країни. Щоб прийняти рішення про початок експортних операцій, необхідно володіти достатньо обґрунтованими припущеннями в плані перспектив експорту власних товарів. Для з'ясування як найкращого, так і найгіршого ставлення споживачів до товару, наприклад, А.І. Кредісов рекомендує застосовувати бальну систему.

Щодо загальної або логіко-схематичної уяви про пошук і вибір партнерів на світовому ринку, то, наприклад, В.Е. Новіцький розглядає три стадії формування інтересів: пошук партнера на ринку; вибір партнера і початок переговорів, завершення переговорів. Отже, стадії пошуку і вибору партнерів на світовому ринку можуть змінюватися відповідно до інтересів і стратегії.