Зовнішня економіка України

5. Забезпечення економічної безпеки України. Особливе значення на нинішньому етапі реформування умов зовнішньоекономічної діяльності має забезпечення національної безпеки. В цьому відношенні існує три основні сфери регулювання, надзвичайно важливі для забезпечення національної безпеки, валютний контроль, експортно-імпортний контроль і регулювання вивозу стратегічних видів сировини та завезення продукції критичного імпорту (що передусім обумовлює невідкладну необхідність диверсифікації джерел надходження і енергоносіїв). Тому одне з чільних місць ї у зовнішньоекономічній стратегії України має займати визначення напрямів формування науково-технічного і прогресу, структурної перебудови (на макро- і мікрорівнях), пошук перспективних експортних галузей і найбільш раціональних підходів до проблем, пов'язаних із занепадом традиційних галузей.

Українська економіка має навчитись швидко реагувати на непередбачені зміни у світовому господарстві, абсорбувати різного роду ”шоки” (ресурсні, валютні тощо), виявляти і використовувати можливості (спричинені кон'юнктурними змінами на зовнішніх ринках) по створенню нових плацдармів для товарної експансії. В цьому відношенні особливо повчальним може стати світовий досвід.

У багатьох країнах державна політика тепер спрямовується на формування експорту капіталів із галузей, що занепадають (як засіб згортання цих галузей у даній країні і переміщення у економічно відсталіші регіони). Водночас стимулюється імпорт капіталу у ті високонаукові та високотехнологічні галузі економіки, які поки що недостатньо розвинені, але мають значній експортний потенціал.

Важливою ланкою стратегії України е формування і розвиток перспективних нових експортних галузей, що грунтуються на науково-технічній монополії, яка (на відміну від монополії, що базується на концентрації і централізації виробництва) за сучасних умов має короткостроковий, нестійкий характер. Реалізація такого напряму вимагає не тільки оперативного поєднання фундаментальних і прикладних наукових досягнень з високим технологічним потенціалом, а й здатності до крупномасштабного і швидкого господарського маневру, надзвичайної прагматичності, агресивності у формуванні, захопленні і насиченні як національного, так і світового ринку.

Оскільки нині центр ваги економічних реформ перенесено в регіони і сам розвиток зовнішньоекономічних зв'язків України майже в усьому залежить від ділової активності на місцях то одним з головних стратегічних напрямів роботи на цьому рівні є правове забезпечення й координація зовнішньоекономічної діяльності регіонів, формування регіональних програм її розвитку, створення підприємств з участю українського капіталу за кордоном. Першочергове стратегічне завдання розвитку цих зв'язків на рівні області має бути спрямоване на формування умов, що сприяють розвитку експорту продукції, передусім високого ступеня обробки (машинобудування тощо) і надходженню іноземних інвестицій в економіку регіону.

На рівні підприємства, як головного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України стратегічно визначальним напрямом є максимально можливе на рівні регіонів залучення їх до зовнішньоекономічних зв'язків. А це обумовлює необхідність підтримки та стимулювання з боку держави технічного переозброєння, а в багатьох випадках і перепрофілювання підприємств, допомоги в пошуку нових перспективних ринків за рубежем, зняття дискримінаційних обмежень щодо експорту вітчизняної продукції на світових ринках.

Дуже важливу роль у розгортанні зовнішньоекономічної діяльності на регіональному рівні відіграє розробка облдержадміністраціями разом з управліннями митної служби планів спільних заходів по відкриттю нових митних пунктів (переходів), створення спеціальних фондів розвитку інфраструктури, відкоригування режимів оформлення декларацій для низки крупних підприємств тощо. Водночас у зовнішніх зв'язках вітчизняних партнерів особливе значення також має вирішення питань щодо страхування експортно-імпортних операцій, надання гарантій зарубіжним інвесторам кредитів для вітчизняних експортерів розвитку інфраструктури, інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності тощо (3, с. 39).

Резюмуючи, слід підкреслити, що для досягнення успіху у діяльності з зарубіжними партнерами стратегічне значення має вирішення таких проблем:

- формування прогресивної структури експорту, створення системи його державної підтримки, включаючи фінансування, кредитування і страхування;

- просування вітчизняних товарів та послуг на зарубіжні ринки при інформаційній і фінансовій підтримці держави;

- вдосконалення імпортного тарифу;

- постійний контроль за обгрунтованістю цін та напрямами використання валютних коштів;

- досягнення сприятливого торгового режиму у відносинах із зарубіжними країнами та їх торгово-економічними організаціями й союзами, зняття дискримінаційних обмежень на поставки товарів з України

- врегулювання валютно-фінансових проблем з кредиторами та боржниками України;

- координація і регулювання діяльності учасників зовнішньоекономічних зв`язків України, контроль за дотриманням з їх боку інтересів держави;

- створення умов для залучення іноземних інвестицій і успішної роботи зарубіжних інвесторів.

ВИСНОВКИ

Базуючись на аналізі складових економічного розвитку України за останнє десятиріччя, можна зробити висновок, що, незважаючи на спади та підйоми, в цілому, в економіці країни зберігається тенденція до зростання.

Серед ключових напрямків сталого економічного зросту країни необхідно виділити наступні:

прагнення до концентрації і централізації капіталу, його експорту та імпорту;

інтернаціоналізація виробництва з одночасним скороченням впливу держави на всі рівні економіки;

імпорт технологічних розробок.

Україна грунтовно інтегрується у світове господарство. Основними сферами зовнішньоекономічної діяльності є експорт послуг і сільськогосподарської продукції та експорт товарів (переважно важкої промисловості), з одночасним зміцненням позицій цілого ряду українських компаній у світовому виробництві.

Рівень торгово-економічних відносин між Україною та країнами Європи та світу має реальні потреби та можливості для росту. Перспективи розвитку українських ділових зв'язків об'єктивно існують, і безсумнівно великі. Вони можуть бути значно більшими, якщо Україна зуміє використати деякі елементи досвіду розвинених країн у виборі свого власного шляху розвитку, розв'язання складних економічних проблем, неминучих при створенні національної ринкової економіки.

Формування ринкових відносин в Україні дозволить їй поступово наблизитися до рівня промислово розвинених країн. На цьому етапі досвід Франції, що спирається на власні сили в боротьбі за життєво важливі інтереси національної економіки, винятково важливий для України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 25,06,97 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991 - № 44 - 575 с.

2. Про порядок розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23,09,94 р. № 185.

3. Кондратюк Т.В. Нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності / / Економіка України. - 2002. - № 2. - с. 80-82.

4. Мале підприємництво в Україні (збірник нормативно-правових актів). Під редакцією О.В. Кужель, А.К. Кінаха, В. В. Костицького)

5. Міжнародна економіка: Навч. Посіб. - К.: Знання, 2005. - 397 с. - («Вища освіта XXI століття»)

6. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. - Київ:Центр начальної літератури, 2004. - 384 с.

7. Основи світогосподарських зв'язків: (Учб. посіб. для екон. вузів и фак.) Під ред. В.Н. Гриневой, В.В. Парамонова. Х.: Основа, 2001р.

8. Оподаткування зовнішньоекономічної діяльності в Україні / / За заг. ред. М.Я. Азарова. - К.: Дія, 2000.

9. “Проблеми структурної перебудови економіки України”. Національна академія наук України. Київ 2004р.

10. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні :Навч. Пос. / / За заг. ред. А.А. Мазаракі. - К.: КНТЕУ, 2003. - 272 с.

11. Румянцев А.П. Зовнішньоекономічна діяльність. - К.: Центр учбової літератури, 2003. - 300 с.

12. Терещенко С. Основи митного законодавства України: Питання теорії та практики зовнішньоекрнрміної діяльності. - К.: АТ «Август», 2001. - 427 с.