Зовнішньоторгові контракти

План

Структура зовнішньоторгового контракту

Особливості підрядних контрактів і контрактів оренди

3. Особливості контрактів оренди

4. Контракти при зустрічній торгівлі

5. Контракти із зустрічними закупками

6. Контракти на переробку давальницької сировини

7. Контракти з комплектацією закупленого обладнання

Висновок

1. Структура і зміст зовнішньоторгового контракту купівлі-продажу

1.Контракт починається з визначення сторін, тобто з назви фірми або організації, що являється продавцем і покупцем.

2.Предмет контракту визначає вид договору і короткий опис товару.

Базисні умови позначення визначають розподіл між продавцями та покупцями зобов'язань, зв'язаних з здійсненням постачання товарів.

Строки постачання. У контрактах найчастіше вказуються календарні строки постачань, застерігається право продавців на дострокове постачання, або порядок одержання дозволу покупців на дострокове постачання.

Кількість товару звичайно вказується у метричних одиницях, штуках, парах, комплектах. У цьому розділі контракту часто передбачається, які організації визначають кількість товару і якими документами вони засвідчуються.

Ціна і загальна сума контракту. У контрактах установлюється ціна за одиницю кількості товару і вказується загальна сума контракту. Ціни звичайно установлюються у грошових одиницях вільно конвертуючи або клірингових валют.

У зовнішньоторгових контрактах використовуються середньосвітові ціни, які визначаються на основі конкурентних матеріалів. За такі матеріали можуть бути використовані копії комерційних пропозицій, контрактів, рахунків та інших документів іноземних фірм. Прейскуранти іноземних постачальників можуть бути використані тільки коли відомі дані з них знижки.

Ціни контрактів підраховуються шляхом внесення у ціни конкурентних матеріалів поправок, різницях вказаних в них технічних характеристик і комерційних умов з технічними показниками товарів, і комерційними умовами, які мають бути імпортними і експортними операціями.

Умови платежів. Контракти звичайно містять докладний виклад порядку взаємних рахунків.

Найбільш розповсюдженою формою рахунків з контрагентами являється акредитив. Виплати авансів, неустойок, й гарантій часто проводяться банківськими переказами.

Гарантування платежів по кредитах здійснюються наданням покупцями банківських гарантій, видачею векселів з акцентом трат.

З метою запобігання витрат від можливої зміни курсів валют контракти з довгими строками постачання товарів мають валютні застереження, тобто прив'язку курсів валют, ціни і платежу до курсу кількох валют (валютне застереження) до курсів міжнародної валютної одиниці СДР і регіональної ЕКЮ.

Упаковка і манкіровка. Вид упаковки визначається базисними умовами постачання. Так при умовах, які передбачають перевозку товарів морем, продавець зобов'язаний забезпечити морську упаковку вантажу, а при інших базисних умовах - сухопутну. Спеціальні вимоги до упаковки викладаються у контрактах.

Манкіровка вантажів виконується у співвідношенні з загальноприйнятими міжнародними нормами і спеціальними вимогами покупців. Нерідко упаковка й манкіровка товарів, особливо споживчих, використовується як ефективний спосіб реклами.

9.Якість товару. Більшість контрактів комерційні гарантії якості, які являють собою зобов'язання продавця поставити покупцю товар, маючи на протязі установленого (гарантійного) строку певні власності. Виявивши на протязі гарантійного періоду не співвідносність товару гарантійним характерам, покупець має право пред'явити продавцю претензію. Сторони шляхом листування або переговорів намагаються знайти взаємо припустимі способи задоволення претензій.

З метою підвищення якості товарів і зниження можливих витрат продавців і покупців з-за можливих дефектів, контракти часто передбачають перевірку якості, або приймання товарів на підприємствах постачальників спеціалістами покупців, або залученими, або контрольними фірмами.

Перевірка якості звичайно ведеться вибірково і не позбавляє покупців права пред'явити претензії до дефектів, виявленим протягом гарантійного періоду. Прийомка товарів позбавляє покупців права пред'явити претензії по якості, за винятком претензій по схованих дефектах.

Страхування. У ході виконання контракту купівлі-продажу здійснюється страхування товарів від транспортних рисків. Страхування являється добровільним актом, а сторона визначається вибором базисних умов поставок. Звичайно груд страхується на користь покупців або одержувачів товарів на 110 % його вартості.

У контракті вказуються види страхування, або перелічуються риски, від яких товар має бути застрахований. Якщо у контракті риски не перелічені, то зовнішнє страхування звичайно здійснюється експортом на умовах «з відповідальністю за всі риски», що, однак, не включає витрат в наслідок навмисних дій або грубої необережності, а також ушкоджень внутрішніх властивостей товарів воєнних дій.

11.Обставини непоборної сили. У ході виконання контракту можуть виникнути надзвичайні обставини, заважаючи нормальному виконанню контракту, які неможливо було передбачити при його підписанні й запобігти.

Такі обставини називаються форс-мажорними. До них відносяться землетруси, поводі, пожежі, епідемії, воєнні дії, урядові заходи, заважаючи виконанню зобов'язань. Щоб уникнути суперечностей у контрактах треба перелічити обставини, які сторони вважають форс-мажорними.

При настанні фарс-мажорних обставин виконання контракту може бути призупинене без будь-яких санкцій на час її дії і ліквідації наслідків.

Контракти передбачають обов'язок сторони, для якої наступили такі обставини подати в обмовлений строк свідоцтво до торгової палати, яка стверджує наявність форс-мажору. У контрактах звичайно обумовлюється, що якщо виконання з-за форс-мажорних обставин стає економічно не можливим, вони можуть бути анульовані без взаємних претензій.

Санкції. У більшості випадків контракти передбачають матеріальну відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. Така матеріальна відповідальність може бути передбачена у формі, як плата штрафів, так і відшкодування збитків.

Штрафні санкції звичайно установлюються до процентів за порушення строків постачання, затримки надання технічної документації, постачання недоброякісних товарів. Покупці штрафуються за порушення платіжних зобов'язань.

Найбільше розповсюдження у міжнародній практиці одержало прогресивне нарахування штрафних санкцій у таких розмірах : протягом перших 30-ти днів по 0,05 % за кожен день, протягом наступних 30-ти днів по 0,08 % , а надалі - по 0, % за кожен день про строчки. Остання величина штрафних санкцій складає 8 % вартості непоставлених у строк товарів.

За поставку недоброякісних товарів звичайно нарахування таких штрафних санкцій на час, протягом якого товар не може бути використаний по призначенню з-за виявлених дефектів.

Контракти можуть передбачати відшкодування збитків, викликаних порушенням договірних зобов'язань. Під збитками розуміються витрати або ушкодження майна, упущення вигоди. У деяких контрактах сторони установлюють останні строки у постачанні, за закінченням якого покупець має право відмовитися від виконання контракту, стягнувши с постачальника або штраф, або збитки.

13.Арбітражні або судові розгляди суперечок. Звичайно сторони намагаються вирішити суперечності що викликали, шляхом переговорів. Однак контракти завжди передбачають, що якщо сторонам не вдається вирішити суперечності шляхом переговорів, то суперечності передаються на розгляд арбітражі, рішення яких являється остаточним і скарженню не підлягає.

Інші умови контрактів. Їх може бути незлічима сила, але найчастіше можуть зустрічатися такі:

порядок складання, і припинення контрактів;

зобов'язання експортерів у часті надання технічної документації на товар;

відвантажені інструкції і сповіщання про постачання товарів;

порядок та строки пред'явлення і розгляду претензії;

строки іскрової давності і порядок їх обчислення;

спеціальні умови випробувань;

зобов'язання сторін по оплаті мито, податків та зборів;

умови виконання шефмонтаж них робіт;

взаємні зобов'язання по організації технічного обслуговування і забезпечення запасними частинами.

Особливості підрядних контрактів

На відміну від контрактів купівлі-продажу, по яким відбувається передача товарів, виготовлених, як правило, у відповідності з загальними вимогами ринку, по контрактам одна сторона (підрядчик) зобов'язується передати другій стороні (замовнику) товар і виконати комплекс супровідних робіт у відповідності з індивідуальними вимогами замовника. Товар може виступити і у вигляді роботи, яку підрядчик зобов'язується виконати у відповідності з індивідуальними вимогами замовника.

Підрядні контракти охоплюють широкий діапазон зобов'язань підрядчиків, у число яких можуть увійти вимогливі і прості роботи, конструкторські розробки і виготовлення машин і устаткування по індивідуальним замовленням, спорудження промислових та інших об'єктів, надання консультаційних та інших індивідуальних послуг.

Предметом підрядних контрактів являється робота, яку виконує підрядчик, причому завжди установлюється, в якій формі ця робота буде виконана й прийнята замовником.

У зв'язку з суворою індивідуалізацією робіт, виконаних по підрядних контрактах, вони одержують найширше розповсюдження при оформленні науково-виробничих та інших коопераційних зв'язків.

Важливою особливістю підрядних контрактів являється повна відповідальність підрядчика, включаючи здачу виконаної роботи замовнику. Незалежно від того, використовує підрядчик свої матеріали чи матеріали замовника, виконує роботу сам чи залучає до її виконання постачальників, тільки він несе відповідальність за строки і якість виконання робіт.

Особливістю багатьох підрядних контрактів являються фіксація поетапних строків виконання робот, право замовника контролювати хід робіт і здійснювати прийомку їх окремих етапів.

Ціни підрядних контрактів мають свої особливості. Оскільки строки виконання підрядних робот звичайно тривалі, ніж строки постачання товарів по контрактах купівлі-продажу, в підрядних контрактах частіше застосовуються змінні ціни, враховуючи зміни цін на сировину і ставок заробітної плати у період виконання підрядчиком своїх зобов'язань.

У складних контрактах, передбачаючи виконання підрядчиками великих за обсягом робот, приймаються глобальні ціни, й одиничні розцінки на окремі види робот. Оплата таких робот ведеться по угоджених розцінках за мірою їх виконання.

У підрядних контрактах, частіш ніж у других, застосовуються ціни системи «пласт», по яких замовники оплачують фактичну вартість виконаних робот, збільшену на узгоджену величезну винагороди підрядчика. При установлені цін на підрядні роботи нерідко визначаються трудовитратами, необхідних для їх виконання і враховується заробітна платня спеціалістів різної кваліфікації.

3. Особливості контрактів оренди

У міжнародній торгівлі застосовуються : короткострокова оренда - рейтинг, середньострокова - хай ринг, й довгострокова-лізинг.

Контрактом на оренду оформляється причетність майнової позики, при якій орендодавець з однієї сторони, передає орендатору другої сторони, майно у тимчасове користування за узгоджену платню. Такі контракти завжди містять широкий діапазон обов'язків з орендними операціями.

Контракти на рейтинг у міжнародній практиці заключають відносно рідко. Предметами таких контрактів бувають транспортні засоби та інші товари короткострокового користування. Звичайно такі контракти передбачають зобов'язання орендодавців здійснювати страхування і технічне обслуговування предметів оренди. Договори на оренду на час використання транспортних засобів з екіпажем і водієм називаються «тайм-гартер», без екіпажа«бербоут». Рейтингові ставки складаються під діянням попиту і пропозиції на світовому ринку і звичайно достатньо добре відомі. У міжнародній більш часто заклечаються контракти на середньострокову оренду. Предметом хайренга можуть бути транспортні засоби, дорожні - будівельні машини, монтажне обладнання, сільськогосподарські машини. Ставки на середньострокову оренду також складаються під діянням попиту й пропозицій. В залежності від домовленості, страхування і технічне обслуговування здійснюють орендодавці або орендатори. Здача у середньострокову оренду може відбуватися з експлуатаційним персоналом або без нього.

Найбільше застосування у міжнародній практиці одержала довгострокова оренда. Предметом лізингу являється конторське, будівельно-монтажне й технологічне обладнання. У лізинг можуть здаватися цілі промислові підприємства.

Більш типовою схемою лізингової операції е наступна . Орендодавець заключає орендний контракт з орендатором і підписує з виробником контракт купівлі-продажу або підряду. Виробник виготовляє й передає орендатору предмет оренди. Лізингова компанія одержує кредит від банку або другої фінансової організації, розплачується з виробником і гасить кредит з орендних платежів.

При лізингу страхування і технічне обслуговування здійснює сам орендатор. Якщо роль орендодавця зводиться в основному до фінансування орендної операції, такий лізинг називається фінансовим. Враховуючи, що оренда сприяє прискоренню науково-технічного прогресу, уряди промислово розвинених країн заохочують розвиток шляхом надання лізинговим компаніям сприятливих кредитів, зниження податків, збільшення нормативів амортизаційних відрахувань, тощо. Довгострокова оренда з використанням державного стимулювання називається «ліверидж-лізинг».

Предмет лізингового контракту завжди суворо індивідуалізований. Лізинговий контракт заклечається на строк і містить право орендатора або продовжити строк оренди, або купити предмет оренди. У контракті встановлюється строк, протягом якого ні орендатор, ні орендодавець не мають права перервати його діяння, за винятком грубих порушень умов постачання ; вимог до технічного рівня і якості, зобов'язань по платежах.

Претензії по технічних гарантіях розглядаються сторонами також, як і при договорах купівлі-продажу. На рівні, з правом стягати штрафні санкції і збитки за несвоєчасне постачання предметів оренди, орендатори мають право затримувати орендні платежі.

У лізингові контракти нерідко включається зобов'язання орендодателя заміняти до закінчення строку оренди машини, устаткованих та інші предмети на більш удосконалені, і це може викликати зміни орендних ставок.

По орендних контрактах право власності на предмет оренди завжди зберігається за орендодавцем. Ці контракти містять умови, які стосуються порядку експлуатації і обслуговування предметів оренди, зобов'язань орендаторів не розголошувати технічних секретів оренди, а також інші умови, наприклад, форс-мажорні обставини, які в принципі не відрізняються від умов контрактів купівлі-продажу.

4. Контракти при зустрічній торгівлі

Характерною ознакою зустрічної зовнішньоторгової операції е те, що основні та зустрічні зобов'язання партнерів фіксуються в одному документі. В угоді або контракті.

Включення в імпортні контракти зустрічних зобов'язань іноземних експортерів економить валюту на імпорт товарів . Однак реалізація переваг зустрічної торгівлі можлива тільки при вмілому використанні конкуренції між іноземними постачальниками.

Бартерні контракти передбачають без валютний, але оцінений обмін товарами. Оцінка робиться для того, щоб забезпечити еквівалентність обміну, дати можливість визначити суму страхування, розрахувати штрафи при запізненнях при постачаннях і уцінці при постачаннях недоброякісних товарів.

Бартерні контракти передбачають здійснення розрахунків по взаємних претензіях до постачанням або зменшенням постачань раніш оцінених товарів. Інші умови бартерних контрактів дуже близькі з контрактами купівлі-продаж.

5. Контракти із зустрічними закупками

Зобов'язання іноземних експертів по зустрічних закупках складають частину вартості імпортних товарів і фіксуються у Тому імпортному контракті. Виконання зустрічних зобов'язань іноземними експортерами забезпечується або наданням ними банківських гарантій, або правом імпортерів удержувати гарантійні суми з чергових платежів. Розміри гарантій або гарантійних удержань звичайно не менші суми зустрічних зобов'язань.

Іноземний експортер може одержати виконання зустрічних зобов'язань третій фірмі, яка повинна бути вказана у зустрічних зобов'язаннях. Відповідальність за виконання зобов'язань завжди несе іноземний експортер. У зустрічних зобов'язаннях може бути указаний конкретний товар і його постачальник або передбачена можливість вибору товару і постачальника.

Інші умови контрактів з зустрічними закупками вельми близько до умов контрактів купівлі-продажу.

6. Контракти на переробку давальницької сировини

Такі контракти заклечаються у тих випадках, коли одна країна має можливість добути сировину в обсягах, перевищуючих існуючі потужності для його переробки, а друга країна має резерви таких потужностей.

Умовами цих контрактів передбачаються постачання за кордон сировини в кількостях, забезпечуючи одержання запланованих обсягів продукту його переробки, а також покриваючих витрат на його переробку і його транспортування. З цією метою у контрактах указуються світові ціни на сировину, на продукт переробки, вартість транспортування і вартість переробки. Кількість поставленої сировини являється похідним від запланованої кількості одержаного продукту переробки, сполучення цін і затрат.

Розрахунки по претензіях, зв'язаних із запізненням у постачаннях, неналежними якостями сировини або продукту його переробки робляться зміни кількості поставленої сировини.

7. Контракти з комплектацією закупленого обладнання

Якщо при закупці обладнання імпортер зуміє використати конкуренцію між іноземними постачальниками, то він зможе зобов'язати їх передбачати комплектацію закупленого обладнання вузлами, деталями й частинами вітчизняного виробництва. Це дозволить імпортеру знизити витрати як на імпорт самого обладнання, так і на придбання запасних частин і на далі. По суті, це вже перехід до виробничої кооперації з іноземним постачальником, який мусить пристосувати свій проект або обладнання під комплектацію місцевими вузлами й частинами.

Зобов'язання іноземного постачальника по комплектації включається в основу імпортний контракт, який набуває підрядний характер. У таких контрактах зобов'язання постачальника не вимагає будь-яких фінансових гарантій, оскільки воно являється одним із головних технічних умов закупки обладнання імпортером.

Такі контракти дуже розповсюджені у міжнародній торгівлі, і ряд країн прийняли спеціальні законодавства, передбачаючи обов'язкове часткове комплектування закупок і споруджених іноземними фірмами об'єктів обладнання національного виробництва.

Підрядний характер таких контрактів проявляється також і у тому, що іноземний постачальник несе технічну гарантію на весь комплект, включаючи комплектуючі вузли й частини місцевого виробництва. Звичайно, у контракті оговорюється, які комплектуючі частини і вузли, в які строки і якими національними виготовлювачами повинні бути поставлені іноземній фірмі для стиковки з ії обладнанням і перевірки. Такі постачання можуть оформляться окремим експортним контрактом.

При імпорті кількох предметів обладнання сторони можуть передбачати, що іноземному постачальнику будуть передані тільки зразки комплектуючих частин та вузлів для стиковки і випробувань, а останнє буде відвантажене в середині країни імпортера для комплектації закупленого обладнання на місці установки. Більш того, контракт може передбачати надання іноземному постачальнику технічної документації на комплектуючі частини та вузли, а самі вони будуть поставлятися на місце монтажу.

Такі постачання комплектуючих вузлів та частин зараховуються місцевому постачальнику як експорт.

Висновок

Зараз заключати експортні та імпортні контракти мають право міністерства та відомства країн СНД, а також всі державні, акціонерні, кооперативні та громадські підприємства, їх об'єднання, асоціації і організації, зареєстровані як учасники зовнішньоекономічних зв'язків.

Перед укладанням експортних контрактів у більшості випадків необхідно провести комплексне дослідження ринків з метою визначення попиту на товари, передбачені до експорту, оцінку гостроти конкуренції, рівня і тенденцій змін, вияснення перспективних вимог споживачів для удосконалення конструкції і технології виробництва товарів. В наслідок такого дослідження визначається найбільш перспективний для збитку товару сегмент ринку, в межах якого вивчаються застосовані конкурентами форми і методи торгівлі, види, засоби і насиченість реклами.

При імпорті товарів також необхідне попереднє дослідження зовнішнього ринку, для того, щоб визначити найбільш перспективних постачальників, оцінити технічний рівень їх продукції, вияснити оптимальні рівні світових цін і тенденції їх змін. Імпортери нерідко зацікавлені у рекламі, яка представляючи їх як солідних покупців, дозволяє їм притягти більш увагу потенціальних постачальників з метою загострення конкуренції між ними і , відповідно, придбання товарів на найбільш вигідних умовах.

Комплексні дослідження дозволяють зовнішньоторговим організаціям розробити і реалізувати заходи по виходу на зовнішні ринки. У ці заходи можуть входити плани розробки, освоєння і випуску конкурентноздатних товарів, підшукування посередників і створення збутової сіті, проведення рекламних компаній, направлення комерційних пропозицій і підписання контрактів. У цілому дослідження ринків і заходи по виходу на них представляють основні елементи маркетингу товарів.

Перспективним покупцем товарів направляються ініціативні пропозиції з обов'язковим вказуванням таких істотних умов, як технічні характеристики товарів, ціни, строки постачання. В ініціативних пропозиціях зазначений строк їх дії.

Зовнішньоторгова організація веде облік відповідні іноземних фірм на відіслані пропозиції, забезпечує оперативну приробітку технічних і комерційних питань покупців, шукає припустимі компроміси і докладає усіх зусиль для контрактів.

Завершальною стадією підготовки експортної операції являється проведення переговорів, на яких методах уторування узгоджуються комерційні умови контракту.

Імпортери також на основі вивчення ринку розсилають запити потенційним продавцям, вивчають одержані пропозиції і узгоджують їх із замовниками.

Завершальною стадією підготовки імпортних операцій також являються ділові переговори.

Експортери і імпортери звичайно виходять на переговори з складеними проектами контрактів, попередньо узгодженими службами зовнішньоторгових організацій, спеціалізованих на розрахунках цін, транспортних операцій, юридичних і валютних проблемах.

Кожна сторінка остаточно узгодженого проекті контракту парафірується (візується) сторонами. Парафіновані контракти підписуються повноважними представниками сторін.

Виконання контрактних зобов'язань зв'язано з здійсненням допоміжних операцій, виконаних іншими організаціями на договірних началах. До них відносяться транспортно-експедиторські, страхові, банківські операції тощо.