Світова організація торгівлі

СВІТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ (СОТ)

Місце розташування: Женева, Швейцарія. Заснована: 1 січня 1995 р.

Створена: за результатами переговорів Уругвайського раунду (1986-94). Членство: 150 країн (за станом на червень 2008 року.). Планується, що Україна стане 151 країною після прийняття у 2006 році В'єтнаму.

Бюджет: 134 млн. швейцарських франків (приблизно 90 млн. дол. США). Штат Секретаріату: 500 співробітників. Глава: генеральний директор.

Мета і принципи. Світова організація торгівлі (СОТ), що є спадкоємицею діючої з 1947р. Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), почала свою діяльність з 1 січня 1995 р. СОТ покликана регулювати торговельно-політичні відносини учасників Організації на основі пакета Угод Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів (1986-1994 р.). Дані документи є правовим базисом сучасної міжнародної торгівлі.

Угода про заснування СОТ передбачає створення постійно діючого форуму країн-членів для врегулювання проблем, які впливають на їх багатосторонні торговельні відносини, і контролю за реалізацією угод і домовленостей Уругвайського раунду. СОТ функціонує багато в чому так само, як і ГАТТ, але при цьому здійснює контроль за більш широким спектром торговельних угод (включаючи торгівлю послугами і питання торговельних аспектів прав інтелектуальної власності) і має значно більші повноваження у зв'язку з удосконалюванням процедур прийняття рішень і їхнього виконання членами організації. Невід'ємною частиною СОТ є унікальний механізм врегулювання торговельних суперечок.

З 1947 р. обговорення глобальних проблем лібералізації і перспектив розвитку світової торгівлі проходить у рамках багатосторонніх торговельних переговорів (БТП) під егідою ГАТТ. До 2002 р. проведено 8 раундів БТП, включаючи Уругвайський, і вже почався дев'ятий. Головним завданням цієї впливової міжнародної економічної організації є лібералізація світової торгівлі.

Основними принципами і правилами ГАТТ/СОТ є:

- торгівля без дискримінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі і взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження;

- регулювання торгівлі переважно тарифними методами;

- відмова від використання кількісних і інших обмежень;

- транспарентність торговельної політики;

- врегулювання торговельних суперечок шляхом консультацій, переговорів і т.д.

Найважливішими функціями СОТ є:

- контроль за виконанням угод і домовленостей пакета документів Уругвайського раунду;

- проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами;

- врегулювання торговельних суперечок; огляд національної торговельної політики країн-членів;

- технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, що стосується компетенції СОТ;

- співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями.

Загальні переваги від членства у СОТ можна підсумовувати в такий спосіб:

- створення більш сприятливих умов доступу на світові ринки товарів і послуг на основі передбачуваності і стабільності розвитку торговельних відносин із країнами-членами СОТ, включаючи транспарентність їхньої зовнішньоекономічної політики;

- доступ до механізму СОТ врегулювання суперечок, що забезпечує захист національних інтересів і в такий спосіб усунення дискримінації;

- можливість реалізації своїх поточних і стратегічних торговельно-економічних інтересів шляхом ефективної участі у БТП при виробленні нових правил міжнародної торгівлі.

Усі країни-члени СОТ приймають зобов'язання щодо виконання основних угод і юридичних документів, об'єднаних терміном "Багатосторонні торговельні угоди" (БТУ). Таким чином, із правової точки зору система СОТ являє собою своєрідний багатосторонній контракт (пакет угод), нормами і правилами якого регулюється приблизно 97% усієї світової торгівлі товарами і послугами.

Пакет угод Уругвайського раунду поєднує за сукупністю більш 50 БТУ й інших правових документів, основними з який є Угода про створення СОТ і додані до неї БТУ:

Багатосторонні угоди:

- Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 р. Визначає основи режиму торгівлі товарами, права і зобов'язання членів СОТ в цій сфері

- Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1947 р. Визначає основи режиму торгівлі товарами, права і зобов'язання членів СОТ в цій сфері

- Угода про сільське господарство. Визначає особливості регулювання торгівлі сільськогосподарськими товарами і механізми застосування мір державної підтримки виробництва і торгівлі в цьому секторі

- Угода про текстиль та одяг. Визначає особливості регулювання торгівлі текстилем і одягом

- Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів. Визначає умови застосування мір санітарного і фітосанітарного контролю

- Угода про технічні бар'єри у торгівлі. Визначає умови застосування стандартів, технічних регламентів, процедур сертифікації

- Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи. Угода містить обмеження застосування мір, що заохочують споживання вітчизняних товарів у зв'язку з капіталовкладенням

- Угода про застосуванню статті VII ГАТТ 1994 (митна оцінка товарів). Визначає правила оцінки митної вартості товарів

- Угода про передвідвантажувальну інспекцію. Визначає умови проведення передвідватнажувальних інспекцій

- Угода про правила визначення походження. Визначає принципи походження товарів

- Угода про процедури ліцензування імпорту. Установлює процедури і форми ліцензування імпорту

- Угода про субсидії та компенсаційні заходи. Визначає умови і процедури застосування субсидій і заходів, спрямованих на боротьбу із субсидуванням

- Угода про застосування статті VI ГАТТ 1994 (антидемпінг). Визначає умови і процедури застосування заходів протидії демпінгу

- Угода про захисні заходи. Визначає умови і процедури застосування заходів протидії зростаючому імпорту

- Генеральна угода про торгівлю послугами. Визначає засади режиму торгівлі послугами, права і зобов'язання членів СОТ в цій сфері

- Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. Визначає права і зобов'язання членів СОТ в області захисту інтелектуальної власності

- Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок. Встановлює умови і процедури врегулювання суперечок між членами СОТ у зв'язку з виконанням ними зобов'язань по всіх угодах СОТ

- Механізм по огляду торговельної політики. Визначає умови і загальні параметри огляду торговельної політики членів СОТ

Багатосторонні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників:

- Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою (визначає зобов'язання сторін по лібералізації торгівлі в цьому секторі)

- Угода про державні закупки (установлює процедури допуску іноземних компаній до національних систем закупок відповідно до державних потреб)

Друга частина пакета документів Уругвайського раунду (крім Додатків 1-4) складається з рішень і декларацій міністрів, прийнятих за підсумками міністерської наради в Марракеші (1994 р.), а також інших Домовленостей. У цих документах формулюються додаткові умови і правила, які приймають країни-члени СОТ.

З урахуванням переліків національних зобов'язань щодо доступу на ринки товарів і послуг, повний пакет документів СОТ в даний час складає близько 30 тис. сторінок. Існують також т.зв. секторальні тарифні ініціативи ("нульовий варіант", "гармонізація торгівлі хімічними товарами", "інформаційні технології"), у яких на добровільний основі бере участь лише частина країн-членів СОТ (в основному це розвинені держави). Пакет документів Уругвайського раунду не є догмою, у рамках СОТ постійно йде робота з удосконалювання угод з урахуванням практичного досвіду їхньої імплементації і тенденцій розвитку світової торгівлі з метою вирішення проблем, що виникають. СОТ постійно еволюціонує і у її діяльність включаються нові актуальні питання.

Вищим органом СОТ є Конференція міністрів, що поєднує представників всіх учасників організації. Сесії конференції проходять не рідше одного разу в два роки, на них обговорюються і приймаються рішення щодо принципових питань, пов'язаних з пакетом угод Уругвайського раунду.

Структура і функції. Між сесіями Конференцій міністрів по мірі необхідності (8-10 разів у рік) для рішення поточних і процедурних питань скликається Генеральна Рада, що складається з представників всіх учасників організації. Крім того, Генеральна рада адмініструє діяльність Органу з врегулювання суперечок та Органу з огляду торговельної політики. Конференція міністрів СОТ засновує Комітет з торгівлі і розвитку, Комітет з обмежень з метою забезпечення рівноваги платіжного балансу, Комітет з бюджету, фінансів і адміністрації, а також Комітет з торгівлі і навколишнього середовища, Комітет з регіональних торговельних угод і низку інших органів. Конференція міністрів (чи Генеральна рада) призначає Генерального директора СОТ. З 1999р. по вересень 2002 р. їм був Майк Мур, екс-прем'єр-міністр Нової Зеландії. Однак термін повноважень Гендиректора скорочений до трьох років і у вересні 2002 р. його замінив Супачай Паничпакді, який був віце-прем'єр Таїланду. Під керівництвом Генеральної ради працюють Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами і Рада з ТРІПС, а також ряд інших органів. У рамках цих Рад засновані Комітети з Угод і переговорні групи, членство в яких відкрито для всіх учасників СОТ. Також функціонують інші спеціалізовані органи. Виконавчим органом організації є Секретаріат СОТ в Женеві (Швейцарія), у структурних підрозділах якого зайнято 500 чоловік. Робочі мови СОТ - англійська, французька і іспанська. Бюджет організації на 2001 р. складав 134 млн. швейц. франків (близько 90 млн. $).

Прийняття рішень. У СОТ практикується прийняття рішень на основі консенсусу, хоча де-юре передбачене голосування. Тлумачення положень угод щодо товарів, послуг, ТРІПС, звільнення від прийнятих зобов'язань (вейвер) приймаються 3/4 голосів. Виправлення, що не торкаються прав і зобов'язань учасників, а також прийняття нових членів вимагають 2/3 голосів (на практиці, як правило, консенсусом).

Членство. Відповідно до Угоди про створення СОТ, країнами-засновниками організації стали всі Договірні Сторони - учасники ГАТТ (128 держав), що надали списки зобов'язань щодо товарів і послуг і ратифікували пакет угод Уругвайського раунду. В даний час повноправними учасниками СОТ є 148 держав. Більше тридцяти держав мають статус спостерігача у СОТ. Переважна більшість з них, у тому числі Росія, Саудівська Аравія, Алжир, Україна, Казахстан, інші держави СНД (крім Туркменії) знаходяться на різних стадіях приєднання до СОТ. Крім цього, понад 60 міжнародні організації мають статус спостерігача в різних структурах СОТ, у т.ч. ООН, ЮНКТАД, МВФ, МБРР, регіональні угруповання, товарні асоціації. Під егідою ЮНКТАД/СОТ діє Міжнародний торговий центр (МТЦ), що сприяє країнам, що розвиваються, у сфері світової торгівлі.

Процедура приєднання до Світової організації торгівлі, вироблена за півстоліття існування ГАТТ/СОТ, багатопланова і складається з декількох етапів. Як показує досвід країн-здобувачів, цей процес займає в середньому 5-7 років. Усі зазначені нижче процедури приєднання цілком поширюються і на Україну. На першому етапі в рамках спеціальних Робочих груп відбувається детальний розгляд на багатосторонньому рівні економічного механізму і торговельно-політичного режиму країни, що приєднується, на предмет їхньої відповідності нормам і правилам СОТ. Після цього починаються консультації і переговори про умови членства країни-здобувача в даній організації. Ці консультації і переговори, як правило, проводяться на двосторонньому рівні з усіма зацікавленими країнами-членами РГ. Насамперед переговори стосуються "комерційно значущих" поступок, що країна, яка приєднується, буде готова надати членам СОТ щодо доступу на її ринок товарів і послуг, а також щодо формату і термінів прийняття на себе зобов'язань по Угодах, що випливають із членства у СОТ. У свою чергу країна, яка приєднується, як правило, дістає права, якими володіють і всі інші члени СОТ, що практично буде означати припинення її дискримінації на зовнішніх ринках. (Хоча, наприклад, Китай не зміг домогтися одержання всіх цих прав у повному обсязі). У випадку протиправних дій з боку будь-якого члена організації, будь-яка країна зможе звертатися з відповідною скаргою до Органу з врегулювання суперечок (ОВС), рішення якого обов'язкові для безумовного виконання на національному рівні кожним учасником СОТ.

Відповідно до встановленої процедури результати всіх проведених переговорів щодо лібералізації доступу до ринків і умови приєднання оформляються наступними офіційними документами:

- Звіт Робочої групи, у якій викладено повний пакет прав і зобов'язань, що країна-здобувач прийме на себе за підсумками переговорів;

- Список зобов'язань по тарифних знижках в області товарів і за рівнем підтримки сільського господарства;

- Перелік специфічних зобов'язань по послугах

- Список вилучень із РНС;

- Протокол про приєднання, що юридично оформляє досягнуті домовленості на дво- і багатосторонньому рівнях

Однією з головних умов приєднання нових країн до СОТ є приведення їхнього національного законодавства і практики регулювання зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до положеннями пакета угод Уругвайського раунду. На заключному етапі приєднання відбувається ратифікація національним законодавчим органом країни-здобувача всього пакета документів, погодженого в рамках Робочої Групи і затвердженого Генеральною радою. Після цього зазначені зобов'язання стають частиною документів СОТ і національного законодавства, а сама країна-кандидат одержує статус члена СОТ.

УКРАІНА-СОТ

Під час зустрічі на найвищому рівні між ЄС та Україною 1 грудня 2005 року лідери ЄС «ще раз підтвердили, що метою є продовження поглиблення економічної інтеграції між ЄС та Україною та, задля досягнення цього, очікують на якнайскоріший початок переговорів щодо Зони вільної торгівлі щойно Україна приєднається до СОТ».

В лютому 2008 року закінчується строк дії Угоди між Україною та ЄС «Про партнерство і співробітництво» і очікується підписання нової угоди на десять наступних років і очікується, що за умов входження України до СОТ до кінця 2007 року відкриває перспективи формування між ЄС та Україною зони вільної торгівлі (Free Trade Area - FTA).

Переговори України щодо вступу до СОТ є наразі головною причиною реформ у торгівельній політиці, адже важливий сам собою вступ до СОТ також допоможе Україні у вирішенні деяких поточних питань двосторонньої торгівельної політики, таких, наприклад, як припинення дії квоти ЄС на імпорт сталі з України.

Україна крок за кроком провадить переговори про вступ до СОТ, а керівництво країни тепер вважає найвищим пріоритетом їх швидке завершення, що стало б головною передумовою для початку переговорів щодо вільної торгівлі з ЄС. Проте, продовження опору в парламенті щодо СОТ означає, що терміни вступу до цієї організації залишаються невизначеними.

Нагальною потребою стала розробка стратегії лібералізації торгівлі та економічної інтеграції між ЄС та Україною.

Форми вільної торгівлі. Під вільною торгівлею традиційно розуміють просту річ, а саме скасування тарифів і квот на торгівлю товарами. Щодо вільної торгівлі між ЄС та Україною обидві сторони розуміють, що, в будь-якому разі першочерговим кроком є вступ України до СОТ. Одразу ж після досягнення цього подальший рух до найпростіших форм вільної торгівлі з ЄС був би доволі поміркованим кроком, оскільки в середньому тарифи, пов'язані зі вступом до СОТ, будуть порівняно низькими, а правила СОТ виключають обмеження через квоти як загальний принцип.

Точніше вступ до СОТ означає:

* фіксацію тарифів, переважно на низькому рівні;

* ліквідацію обмежень через квоти;

* відкриття для вільної торгівлі багатьох секторів послуг;

* правила для митних процедур;

* правила стосовно безтарифних бар'єрів за принципом без дискримінаційного «національного режиму».

Вступ до СОТ означає:

* застосування принципу недискримінації між партнерами СОТ;

* встановлення митних тарифів на низькому рівні;

* скасування квот;

* забезпечення відкритості сфери послуг;

* встановлення правил для митних процедур;

* усунення нетарифних бар'єрів, які діють за принципом захисту

національних режимів.

Процес вступу до СОТ

Імовірно, задля вступу до СОТ в Україні середня тарифна ставка на промислові товари має становити не більше 5%, на сільськогосподарські продукти - близько 11%. Пропозиція України щодо лібералізації сфери послуг досить смілива і не має аналогів за весь час існування СОТ.

Водночас ухвалення парламентом законодавства, що відповідатиме вимогам СОТ, можна назвати головною проблемою в Україні.

Вступ до СОТ є передумовою для вільної торгівлі між ЄС та Україною. Однак з часу першої заявки України на вступ до СОТ 1993 року, цей процес був уповільнений вже на стадії обговорення стандартів вступу. З 1995 року проводилася щонайменше одна щорічна зустріч членів Робочої групи з питання вступу України. Пропозицію про доступ на ринок для імпорту послуг вперше було представлено 1997 року, пропозицію про товари - 1999 року. Представлення першого проекту звіту Робочої групи, яке зазвичай означає досягнення згоди за всіма суттєвими суперечливими питаннями, відбулося 16 березня 2004 року, новий проект звіту представлено 24 серпня 2005 року.

Під час дво- та багатосторонніх переговорів досягнено згоди практично з усіх видів митних тарифів на імпорт товарів. І хоча остання комплексна пропозиція України щодо тарифів, яка консолідує результати цих переговорів, є формально конфіденційною, її ключові положення вже широко відомі. Для країн, що користуються режимом найбільшого сприяння, тарифи на імпорт сільськогосподарської продукції знизяться з середньої ставки у 15%, яка діє зараз, до майже 11% наприкінці періоду імплементації, приблизно 2010 року. Середня тарифна ставка на промислові товари для цих країн залишатиметься приблизно сталою, близько 5%, оскільки хоча зв'язані ставки митного тарифу зазнають незначних зменшень упродовж періоду імплементації, вони досі в середньому залишаються вищими за наявні ставки. Цю інформацію цілком можна віднести і до середньозважених, і до незважених середніх тарифів. Той факт, що, ймовірно, не знадобиться суттєвих зменшень середнього тарифу, відображає достатню помірні митні тарифи на імпорт товарів упродовж останніх років в Україні.

2004 року Україна представила пропозицію щодо сфери послуг, яка є переліком досить ліберальних правил доступу на ринок у широкому спектрі секторів сфери послуг, в якому не передбачаються обмеження для (I) іноземних пропозицій, (II) споживання за кордоном та (III) комерційної присутності у 139 з 155 підсекторів сфери послуг (докладніше див. Таблицю 3).

Україна не обмежуватиме пересування фізичних осіб, за винятком високопосадовців, які можуть перебувати в країні упродовж п'яти років, а також широко визначеної групи провайдерів послуг, перебування яких в країні становитиме 180 днів будь-якого календарного року. Ця пропозиція щодо сфери послуг, прийнята Робочою групою з питання вступу України до СОТ, незважаючи на деякі незначні питання, що залишилися для вирішення, є винятково ліберальною порівняно зі стандартами багатьох держав - членів СОТ, а багато обмежень (згідно з Таблицею 3) мають регламентуючий характер і не обмежують доступу на ринок.

Пропозиція України для СОТ щодо сфери послуг.

Сектори, в яких згідно із стандартів немає обмежень для іноземних пропозицій, споживання за кордоном і комерційного перебування:

* Послуги у професійній галузі: юридичні, консультативні, звітність, оподаткування та ін.

* Послуги у комп'ютерній галузі та супутні послуги: обробка даних, програмне забезпечення, ремонтні послуги

* Послуги в галузі розробок і досліджень у природничих і соціальних науках

* Послуги у сфері нерухомості

* Послуги у галузі оренди та лізингу

* Інші послуги в галузі підприємництва: реклама, консалтинг, кадрові питання та ін.

* Послуги в галузі телекомунікацій: телефонний, мобільний зв'язок, електронна пошта, орендовані канали зв'язку та ін.

* Послуги у галузі будівництва для проведення інженерно-будівельних робіт

* Послуги з продажу товарів: оптова торгівля, роздрібна торгівля, франчайзинг, агенції

* Послуги у сфері екології

* Послуги в банківській і фінансовій сферах

* Послуги у сфері туризму та подорожей

* Послуги у сфері оздоровлення, культури та спорту

* Послуги у сфері транспортування: морем, внутрішніми водними шляхами, залізницею, трубопроводами

Сектори з обмеженнями

* Послуги у сфері охорони здоров'я та супутні послуги

* Сільськогосподарські угіддя: право власності може належати тільки громадянам України

* Нотаріальні послуги: здійснюються тільки громадянами України

* Послуги у сфері аудиту: результати, надані іноземним аудитором мають бути підтверджені українським аудитором

* Послуги у сфері медицини та стоматології: наявність професійної кваліфікації згідно з українським законодавством

* Поштове обслуговування: система надання ліцензій для універсальних провайдерів послуг з обробки поштової кореспонденції та посилок

* Послуги в галузі освіти: очолювати освітянські заклади мають право тільки громадяни України

* Послуги у сфері страхування: ліцензія необхідна для філіалів (але не для дочірніх підприємств)

* Послуги у сфері лікарняного обслуговування: наявність професійної кваліфікації згідно з українським законодавством

* Агенції новин: інвестиції обмежено до 30%

* Аудіовізуальний сектор

* Автомобільний транспорт

Останнім часом уряд ухвалив низку необхідних, але складних з політичного погляду змін до урядових постанов, зокрема про стимулювання капіталовкладень і регулювання цін на алкогольні напої. Парламент впровадив необхідні зміни щодо митних тарифів, знявши обмеження на імпорт вживаних машин, лібералізувавши спектр послуг у галузі фінансів та аудиту і зменшивши експортні обмеження на брухт чорного металу та деякі сільськогосподарські продукти.

Незважаючи на впровадження кількох суттєвих змін у законодавстві щодо аспектів, які певною мірою відображають технічний бік питання, наприклад, санітарні та фітосанітарні стандарти, технічні обмеження здійснення торгівлі, затримка в ухваленні проектів законів, необхідних для вступу до СОТ, досі триває щодо таких конкурентних секторів, як сільське господарство (обмеження на експорт шкіряної сировини, зниження обмежень на імпорт цукру) та металургія (зниження, але не скасування експортного мита на металобрухт). У зв'язку з постійним тиском, що його здійснюють впливові металургійні лобі, залишається незрозумілим, чи можливо впровадити необхідні зміни і вступити до СОТ.