Напрямки діяльності ООН визначаються в більшій мірі профілем тих або інших органів і установ в системи. Тому варто роздивитися напрямки діяльності не ООН у цілому, а роздивитися повноваження і діяльність кожного з них, а також ті питання який не ставляться до їхньої компетенції, або в питаннях у який існують обмеження повноважень.

Генеральна асамблея ООН - має широкі повноваження. Відповідно до Статуту вона може обговорювати будь-які питання або справи, у тому числі стосовні до повноважень і функцій любого з органів ООН, і, за винятком ст.12, давати рекомендації членам ООН і (або), Раді Безпеки ООН по будь-яких таких питаннях і справам.

Генеральна Асамблея ООН уповноважена розглядати загальні принципи співробітництва в справі підтримки міжнародного миру і безпеки, у тому числі принципи, що визначають роззброювання і регулювання озброєнь, і пропонувати у відношенні цих принципів рекомендації. Вона також уповноважена обговорювати будь-які питання, що ставляться до підтримки міжнародного миру і безпеки, поставлені перед нею будь-якими державами, у тому числі державами членами і не членами ООН, або Радою Безпеки ООН, і робити у відношенні будь-яких таких питань рекомендації зацікавленій державі або державам або Раді Безпеки до і після обговорення. Проте будь-яке таке питання, по якому необхідно “почати дію”, передається Генеральною Асамблеєю ООН Раді Безпеки до і після обговорення .

Генеральна Асамблея ООН не може висувати рекомендації, що стосуються якоїсь суперечки або ситуації, коли Рада Безпеки виконує стосовно них покладені на нього Статутом ООН функції, якщо сама Рада Безпеки не попросить про це.

Генеральна Асамблея ООН організує дослідження і складає рекомендації з метою сприяння співробітництву в області економічної, соціальної, культури, освіти, охорони здоров'я, сприяє здійсненню прав людини й основних свобод для усіх, без розходження раси, статі, мови і релігії.

Генеральна Асамблея одержує і розглядає щорічні і спеціальні доповіді Ради Безпеки, а також доповіді інших органів ООН, розглядає і підтверджує бюджет ООН. Вона має право виносити тільки рекомендації, що, за винятком рішень із питань бюджету і процедури, не мають обов'язкової сили для членів ООН. За рекомендацією Ради Безпеки вона призначає Генерального секретаря ООН, робить прийом до ООН нових членів, вирішує питання призупинення здійснення прав і привілеїв держав-членів, їхнього винятки з ООН. Генеральна Асамблея ООН обирає непостійних членів Ради Безпеки, членів ЭКОСОС, Ради по Опіці, Міжнародного Суду ООН.

Структура Генеральної Асамблеї:

1.Голова;

2. Заступники голови (17);

3. Головні комітети:

- по політичним питанням і питанням безпеки;

по економічних і фінансових питаннях;

по соціальних, гуманітарних і культурних питаннях;

по опіці і територіям, що не сесамоуправляются;

по правових питаннях.

4. Комітети:

по адміністративних і бюджетних питаннях;

по внесках;

по деколонизации;

по питанню про політику апартеїду;

по атомній енергії;

по використанню космічного простору;

по роззброєнню тощо.

5. Сесійні органи:

Генеральний комітет;

комітет по перевірці повноважень.

6. Комісії:

ревізійна;

міжнародного права;

по правах людини й ін.

Генеральна Асамблея проводить щорічні регулярні сесії, що відчиняються в третій вівторок вересня, а також спеціальні (скликаються по будь-якому питанню, якщо вимоги надходять від Ради Безпеки) і надзвичайні, що скликаются протягом 24 часів із моменту одержання Генеральним Секретарем вимоги від Ради Безпеки і підтриманого голосами будь-яких членів Ради у випадках:

1) якщо існує погроза миру;

2) відбулося порушення миру або акт агресії і члени Ради Безпеки не прийшли до рішення питання.

Відповідно до Статуту ООН Генеральна Асамблея грає істотну роль у діяльності ООН. Вона вносить значний внесок у розробку і підготування ряду важливих міжнародних документів і кодификації принципів і норм міжнародного права.

Генеральна Асамблея - демократичний орган. Кожний член незалежно від розмірів території, чисельності населення, економічної і військової мощі має 1 голос.

Рішення по важливих питаннях приймаються більшістю в 2/3 присутніх і що беруть участь у голосуванні членів Асамблеї. У роботі Генеральної Асамблеї можуть брати участь держави - не члени ООН, що мають статус постійних спостерігачів при ООН (Ватикан, Швейцарія).

Очолює Генеральну Асамблею Генеральний Секретар, що призначається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки на 5-річний термін, після закінчення якого може бути призначений знову. Першим Генеральним Секретарем ООН став у 1946 р. норвежец Трюгве Чи. Генеральний Секретар починає зусилля по врегулюванню конфліктів між державами і має право доводити до Ради Безпеки звіти про суперечки, що загрожують, на його думку, міжнародному миру і безпеці.

Також він дає директивні вказівки департаментам, керуванням і ін.організаційним підрозділам Секретаріату ООН і координує всю діяльність системи ООН. Як головна посадова особа Секретар бере участь у всіх засіданнях Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки, а також виконує інші функції, покладені на нього цими органами.

Рада Безпеки ООН - головний постійно існуючий політичний орган ООН, на який, відповідно до Статуту ООН, покладена головна відповідальність за підтримку міжнародного миру і безпеки. Рада наділена широкими повноваженнями в справі мирного врегулювання міжнародних суперечок, недопущення військових сутичок між державами, припинення актів агресії й інших порушень миру і відновлення міжнародного миру.

Відповідно до Статуту ООН, тільки Рада Безпеки і ніякий інший орган або посадова особа ООН має право приймати рішення про проведення операцій із використанням Збройних сил ООН, а вирішувати питання, пов'язані зі створенням і використанням Збройних сил ООН, зокрема, такі, як визначення задач і функцій збройних сил, їхнього складу і чисельності, структури командування, термінів перебування в районах операцій, а також питання керівництва операціями і визначення порядку їхнього фінансування.

Для тиску на державу, дії якої, створюють погрозу міжнародному миру або являють собою порушення миру, Рада може вирішити і зажадати від членів ООН застосування мір, не пов'язаних із використанням збройних сил, наприклад, таких як повна або часткова перерва економічних відносин, залізничних, морських, повітряних, поштових, телеграфних, радіо - і інших засобів повідомлення, а також розірвання дипломатичних відносин. Якщо такі міри будуть недостатніми, Рада уповноважена починати дії, пов'язані з використанням повітряних, морських і сухопутних збройних сил.

Рада вносить рекомендації про прийом держав у члени ООН, про виключення членів ООН, що систематично порушують принципи Статуту ООН, про призупинення здійснення прав і привілеїв, що належать члену ООН, якщо проти цього члена він починає дії превентивного або примусового характеру. Рада робить рекомендації Генеральної Асамблеї ООН щодо призначення Генерального секретаря ООН, вибирає разом із нею членів Міжнародного Суду ООН і може вжити заходів для виконання рішення цього Суду, що та або інша держава відмовилася виконати.

Відповідно до статуту, Рада може приймати крім рекомендацій юридично обов'язкові рішення, виконання яких забезпечується примусовою силою всіх держав - членів ООН.

РБ складається з 15 членів. П'ять - постійні (Росія, США, Великобританія, Франція і Китай), а інші 10 місць розподіляються в такий спосіб:

3 місця - Африка;

2 - Азія;

2- Латинська Америка;

2- Зах. Європа, Канада, Австралія, Нова Зеландія

1- Східна Європа.

Рішення по процедурних питаннях рахуються прийнятими, якщо за них подані голоси будь-яких 9-ти членів Ради. Для прийняття рішень по всім інших питаннях потребує не менше дев'ятьох голосів, включаючи голоса всіх постійних членів. Це означає, що достатньо 1-му або декільком постійним членам РБ проголосувати проти якогось рішення - і воно рахується відхиленим. У цьому випадку говорять про накладення вето постійним членом. Утримання постійного члена або неучасть його в голосуванні по загальноприйнятому правилу як вето не розглядається.

Відповідно до Статуту ООН РБ має винятково великі повноваження в справі запобігання війни і створення умов для мирного і плідного співробітництва держав. За останній час не було практично жодної важливої міжнародної події (виняток складає бомбардування американськими військовими силами Іраку без санкції ООН у грудні 1998 р.), що поставив під погрозу світ і викликав спори між державами, на який не оберталося би увага РБ.

РБ може приймати юридичні акти двоякого роду: рекомендації, тобто акти, що передбачають визначені методи і процедури, із якими державі пропонується координувати свої дії, і юридично обов'язкові рішення, виконання яких забезпечується примусовою силою всіх держав - членів ООН. Основною формою прийнятих РБ рекомендацій і обов'язкових рішень є резолюції, яких прийнято більш 700. Усе більш помітну роль останнім часом стали грати заяви голови Ради (їхнє число перевищило 100).

Економічна і Соціальна Рада ООН (ЕКОСОС) також є одним із головних органів ООН, що під керівництвом Генеральної Асамблеї ООН координує економічну і соціальну діяльність ООН, спеціалізованих установ ООН, а також численних органів ООН. На ЕКОСОС покладені широкі різноманітні функції координації і розвитку співробітництва держав із різноманітним соціальним ладом в таких важливих економічних і соціальних областях їхніх взаємовідносин, як економічний розвиток, світова торгівля, індустріалізація.

Освоєння природних ресурсів, міжнародний захист прав і свобод людини, положення жінок, народонаселення, соціальне забезпечення, наука і техніка, попередження злочинності і багато чого іншого. ЕКОСОС покликаний, відповідно до Статуту ООН, починати дослідження, складати доповіді, виносити рекомендації з питань міжнародного, економічного, соціального, культурного співробітництва держав, сприяти дотриманню і повазі прав людини, скликати міжнародні конференції і симпозіуми, підготовляти проекти конвенцій із питань своєї компетенції для представлення їх Генеральній Асамблеї, укладати угоди зі спеціалізованими установами ООН, що визначають їхні відносини з ООН, вживати заходів для одержання доповідей від них і інформації від членів ООН із питань, що входять у її компетенцію.

Вона повинна служити центральним форумом для обговорення міжнародних економічних і соціальних проблем глобального і міжгалузевого характеру і виробітку рекомендацій у відношенні політики по цих проблемах, контролювати й оцінювати здійснення загальної стратегії і виконання першочергових задач встановлених Генеральною Асамблеєю в зазначених областях, забезпечувати загальну координацію діяльності організацій і системи ООН у таких областях і проводити всебічні огляди політики в області оперативної діяльності у всій системі ООН, з огляду на необхідність забезпечення рівноваги, сумісності і відповідності першочерговим задачам, встановленим Генеральною Асамблеєю для системи ООН у цілому.

Міжнародний Суд ООН це головний судовий орган ООН.

Відповідно до Статуту ООН у 1945 році був заснований новий судовий орган - Міжнародний Суд. Відповідно до статті 92 Статуту ООН, Міжнародний Суд є головним судовим органом Організації Об'єднаних Націй. Його заснування означало реалізацію пункту 1 статті 33 Статуту ООН у тій частині, що передбачала в якості одного з мирних засобів дозволу міжнародних суперечок можливість організації судового розгляду. [4, ст.162]

Статут Міжнародного Суду разом із главою ХIV Статуту ООН, невід'ємною частиною якого він є, був розроблений на конференції в Думбартон-Оксе (1944 рік), у Комітеті юристів у Вашингтонові і на конференції в Сан-Франциско 1945 року.

За винятком незначних змін, велика частина яких носить чисто формальний характер, Статут Міжнародного Суду тотожний Статуту Постійної Палати Міжнародного Правосуддя.

Відповідно до Статуту, підписаному 26 червня 1945 року і вступили в силу 24 жовтня того ж року, Міжнародний Суд є головним судовим органом ООН. [5, ст.71]

Всі члени ООН є одночасно учасниками Статуту Суду, а не члени ООН можуть стати такими учасниками на умовах, обумовлених Генеральною Асамблеєю ООН за рекомендацією Ради Безпеки (стаття 13 Статуту ООН). Суд відкритий для кожної окремої справи і для інших держав-неучастников Статуту на умовах, обумовлених Радою Безпеки (стаття 35 Статуту).

Компетенція Міжнародного Суду визначена в главі II (статті 34-38), а також у главі IV (статті 65-68) Статуту Суду. Ці глави Статуту встановлює межі компетенції Міжнародного Суду.

Компетенція Суду поширюється лише на суперечки між державами. Суд не може розглядати суперечки між приватними особами і державою і тим більше спори між приватними особами. Але і суперечки між державами можуть розглядатися лише за згодою всіх сторін. Таким чином, компетенція Суду є для держави не обов'язковою, а факультативною. Рішення про надання Суду лише факультативної компетенції було прийнято після дуже напруженої боротьби з достатньо численними прихильниками обов'язкової компетенції Суду на конференції в Сан-Франциско в першому комітеті 4-тій комісії більшістю голосів (31 проти 14).

Відповідно до статті 38 Статуту Міжнародний Суд застосовує:

а) міжнародні конвенції і договори;

б) міжнародний порядок;

в) загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;

г) судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих спеціалістів у якості допоміжного засобу для визначення правових норм.

Крім того, Суд може розв'язати справу ex aequo et bono, тобто відповідно до принципів справедливості, а не по формальному законі, якщо сторони з цим згодні. [7, ст.121]

Секретаріат ООН це орган ООН, покликаний обслуговувати роботу інших органів ООН і здійснювати їхній рішення і рекомендації. Секретаріат ООН виконує адміністративно-технічні функції ООН, зокрема, готує деякі матеріали, перекладає, друкує і поширює доповіді, резюме й інші документи тощо.

3 СПЕЦІАЛІЗОВАНІ УСТАНОВИ ООН

ВИСНОВОК

Таким чином ми розглянули ООН як складний багатоступінчатий механізм, поява якої була зумовлена зростанням взаємозв'язків і взаємозалежності країн і народів, що особливо відчутно почало проявлятися вже у роки бурхливого розвитку капіталізму в другій половині XIX ст. Формування світових економічних відносин, технічний прогрес, розвиток залізничного і морського транспорту та міжнародних контактів породили проблему регулювання і стандартизації міжнародних зв'язків.

Питання про необхідність утворення спеціалізованих установ вперше обговорювалося на конференції в Думбартон-Оксі (1944 р.). Тут було вирішено, що ООН сприятиме розв'язанню міжнародних економічних, соціальних та інших гуманітарних проблем через певні міжурядові організації.

На цьому грунті між 1944 і 1948 рр. виникли міжнародні фінансові організації, які почали відігравати важливу роль у міжнародних економічних відносинах: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР), який очолив фінансову групу, куди увійшли Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК). Важливе місце у світовій торгівлі посіла також Генеральна угода про тарифи й торгівлю (ГАТТ). Ця міжнародна організація, утворена 1948 р., не вважається формально Спеціалізованою установою, хоча за своїми рисами і цілями дуже схожа зі спеціалізованими установами ООН.

Хоча спеціалізовані установи ООН функціонують у певних сферах, діапазон деяких із них достатньо широкий і багатоплановий, що ускладнив завдання їх чіткої класифікації. І все ж щодо сфер діяльності можна виділити такі основні групи:

1. Фінансові: МВФ, МБРР, МФК, МАР, БАГІ, МФСР.

2. Економічні: ФАО, ЮНІДО.

3. Технічні: ІКАО, МСЕ, ІМО, ВПС, ВМО.

4. Соціальні: МОП, ВООЗ.

5.Гуманітарні: ЮНЕСКО, ВОІВ.

МОП, ФАО, ВООЗ та ЮНЕСКО умовно називали "Великою четвіркою". Після надання статусу спеціалізованої установи ЮНЇДО її також включили в цю групу провідних міжнародних організацій.

Також, прийом до членів Організації відкритий для всіх миролюбних держав, що приймуть на себе зобов'язання за Статутом і який можуть і бажають ці зобов'язання виконувати. Прийом здійснюється постановою Генеральної Асамблеї за рекомендацією Ради Безпеки.

Що до України то із 1994 p. почала реалізовуватися Програма економічних реформ в Україні, що прискорило налагодження співпраці з Світовим Банком. Світовий Банк зможе надавати Україні фінансову допомогу у розмірі 1 млрд.дол. США щорічно.

Нині фінансова допомога Україні здійснюється за такими на-прямками:

1.Реабілітаційна позика. Кошти спрямовуються на здійснення основних економічних реформ, включаючи лібералізацію цін і торгівлі; приватизацію державних підприємств; реформи сільського господарства та енергетики; підтримку макроекономічної стабілізації, а також фінансування потреб імпорту української економіки.

2.Позики на розвиток виробництва. Кошти спрямовуюгься на фінансування критичного імпорту, поточні затрати органів влади при передачі їм підприємств об'єктів соціальної інфраструктури.

3.Проекти інституційної перебудови. Кошти спрямовуються на підготовку спеціалістів, придбання обладнання, надання консультацій ключовим державним установам, включаючи - Міністерство фінансів, Національний банк, Фонду державного майна та Антимонопольному комітетові.

4.Проект фінансування фінансових установ. Кошти спрямовуються у вигляді кредиту окремим фінансовим установам для перекредитування приватним підприємствам, яким необхідні кошти, орієнтовані на експорт та інші види першочергової діяльності, поліпшення законодавства у цій сфері.

Резюмуючи вищевикладене, стає зрозумілим, що ООН - є дійсно найвпливовішою організацію у світі. Її механізм та численні органи є “регуляторам” економічних, соціальних, військових та ін. відносин без яких неможливо, на сьогодні, гармонійний розвиток усіх держав світу.