Сучасний міжнародний ринок лісових ресурсів

Курсова робота

з дисципліни Міжнародні ринки

на тему:

„Сучасний міжнародний ринок лісових ресурсів”

Зміст

Вступ

І. Світовий ринок лісу, його стан на період 1990-2004 роки

1. Світова торгівля товарами лісового комплексу

2. Об'єми світової торгівлі товарами лісового комплексу

3. Географічна структура торгівлі

4. Ліси та лісове господарство України

Висновки.

ІІ. Становище ринку лісу на сучасному етапі.(2005-2008рр.)

1.Маркетинг та біржова торгівля деревиною

2.Загальні тенденції ринку лісо- та пиломатеріалів, що відображають сучасний світовий стан розвитку виробництва продуктів з деревини

3. Лісова сертифікація в Україні: стан і перспективи

Висновки

ІІІ. Перспективи розвитку лісового сектору

Висновки

Додатки

Список використаної літератури

Вступ

Світовий ринок деревини відіграє одну з головних ролей ефективного, функціонального, раціонального розподілу світових ресурсів. Ліс забезпечує нашу планету головним - повітрям. Тому дуже доцільно роздивитись його більш детально і зрозуміти головні проблеми та перспективи розвитку.

Велику кількість урядових і міжнародних організацій в цей час контролюють питання, пов'язані з лісами і, отже, впливають на лісову промисловість і ціноутворення в даній галузі. Серед таких організацій можна назвати Міжурядову комісію з лісів (Intergovernmental Panel on Forests, IPF),утворену в квітні 1995 року Конференцією ООН по навколишньому середовищу і розвитку (The United Nations Conference on Environment and Development, UNCED). Завданням IPF є проходження рекомендаціям UNCED по управлінню світовими лісами, вплив на світову спільноту в питаннях, що стосуються лісу. IPF проводить роботу спільно з міжнародними організаціями, урядами, неурядовими організаціями і приватним сектором, що впливає на стан лісів і лісової промисловості.

Загальна втрата лісів в світі в 1990-1995 роках оцінювалася як 56,3 мільйони га, загалом, зменшення територій лісу найбільш помітно в країнах, що розвиваються, хоч об'єми їх зменшення виявилися меншими, ніж спрогнозовані на 1980-1990 рр., в даний момент вони продовжують йти вниз.

Продукція лісового комплексу, обсяг її виробництва, кон'юнктура даного ринку, ціни і інші показники безпосередньо пов'язані з положенням світових лісових масивів на конкретний момент часу, екологічною обстановкою і, відповідно, світовою і державною політикою конкретних країн з питання управління лісами.

Економічні, політичні, демографічні і соціальні тенденції задають напрямки управління лісами і впливають на формулювання національної політики з цього питання і формування відповідних установ. Основний вплив на площу лісів і їх кількість надають демографічні зміни (зростання) і урбанізація населення, потреби в продукції лісової промисловості, а також здатність лісів виконувати важливі екологічні функції. Політичні тенденції, що впливають на лісовий сектор - це децентралізація, приватизація, лібералізація торгівлі і глобалізація світової економіки .

І. Світовий ринок лісу, його стан на перід 90-2004 роки

1. Світова торгівля товарами лісового комплексу і її структура

На галузі лісового комплексу припадала приблизно десята частина усього промислового виробництва в країнах з розвиненою ринковою економікою. У цей комплекс входять вельми різноманітні і несхожі один на одного виробництва, які об'єднує використання єдиної унікальної за своїй природою сировини, яким є деревина.Незважаючи на активну конкуренцію нових матеріалів і технологій, її частка практично не знижується. По цьому показнику лісова промисловість приблизно рівна хімічній індустрії, дещо перевершує харчову і майже вдвічі більш значна, ніж легка промисловість або металургія.Товарна структура світового лісового ринку досить складна.(див.додатки Табл.1 «Товарна структура світового лісового ринку»).

Дані таблиці 1 % показують частку виробів у вартості світової торгівлі деревиною, їх можна співвіднести з даними таблиці 2 за 1989-1992 роки. Дані таблиці 1 % показують відношення до витраченої в експортному виробництві деревини.

В результаті ми бачимо, що в структурі світового лісового експорту переважають напівфабрикати і сировина, а до готової продукції можна віднести не більше за чверть світової торгівлі продуктами лісового комплексу. У лісовому експорті СРСР в 1990 році, об'єм якого склав тоді біля 2 млрд. крб., частка напівфабрикатів і сировини складала ще більше до 97 %. Для найбільш повного розуміння товарної структури ринку можна розглянути товарний набір експорту найбільш забезпечених лісом держав, які є ведучими продавцями на даному ринку.

У Фінляндії з 9 млрд.дол. лісового експорту приблизно 7 припадає на целюлозно-паперову продукцію, 1 на пиломатеріали, тоді як вироби з деревини дають всього лише 2 % виручки, вироби з паперу 5 %, меблі 2 %.

У Швеції з 10 млрд.дол., зароблених на лісовому ринку, 7 припадає на целюлозно-паперові товари, 1,5 млрд. доларів на пиломатеріали; вироби з деревини дають лише 4 %, з паперу 5%, меблі 9 %.

Лісопромисловий комплекс Канади дає 20 млрд. дол. всієї експортної виручки, в т.ч. від продажу целюлозно-паперової продукції 13 млрд., пиломатеріалів 5 млрд., вироби і меблі приносять 1,5 млрд.

США заробляють на даному ринку 15 млрд.дол., з яких 3 забезпечують продаж сировини, 2 пиломатеріали, майже 7 млрд. дають целюлозно-паперові товари і по одному вироби і меблі.

Тільки у декількох великих експортерів з середньою лісозабезпеченістю вироби і меблі в сумі дають вагому частину виручки: в Німеччині приблизно 50 %, у Франції 40 %, в Австрії біля 30 %.

2. Об'єми світової торгівлі товарами лісового комплексу

У торгівлі сировиною останнє десятиріччя панували три постачальники США, Малайзія і бувший СРСР. США продають за рубіж 25-27 млн. куб.м високоякісного хвойного дерева, технологічної тріски і фанери листяних порід помірної кліматичної зони. Малайзія спеціалізується на постачанні листяного дерева цінних тропічних порід (приблизно 20 млн. куб.м в рік до 1993 року, коли був заборонений експорт круглого лісу з малайзійського штату Сабах, що відвантажував за кордон 6-8 млн. куб.м), а колишній СРСР вивозив дешевий маломірний ліс (більше за 9 млн. куб.м). Помітними експортерами деревної сировини виступають також Франція, Німеччина, Канада (ці три країни звичайно продають за кордоном по 6-8 млн. куб.м необробленого лісу), Чілі (4 млн. куб.м), Австралія (технологічні тріски приблизно 8 млн. куб.м).

Оборот світової торгівлі продукцією деревини в цей час перевищує 140 000 мільйонів американських доларів (див.додатки табл. 2). При цьому економічна значущість промисловості продовжує зростати. Це забезпечує продукції лісопромислового комплексу важливе місце в міжнародній торгівлі всіма товарами приблизно 3,5 %, а якщо врахувати вироби з деревини і паперу, а також меблі, біля 4%.

З 100 млн. куб.м експорту деревини більше за 40 % припадає на Канаду. Великими експортерами виступають також США 7-9 млн., країни колишнього СРСР, Швеція 7-8, Фінляндія 5 і Австрія 4. Ведучими постачальниками листяної деревини виступають Малайзія 5 млн. куб.м і США 2 млн. куб.м.

На ринку фанери домінує Індонезія, з 16 млн. куб.м світового експорту на неї припадає більше за 9. Інші великі постачальники: Малайзія 1 млн. куб.м, США до 2 млн., Канада і країни колишнього СРСР по 200-400 тис. куб.м.

На ринку деревних плит, місткість якого досягає 13 млн. куб.м немає вираженого переважання одного або декількох експортерів. Більше інших плити вивозять Канада і Бельгія майже по 2 млн. куб.м, Німеччина 1,3 млн., США і Австрія звичайно більше за 1 млн. куб.м. За ними звичайно слідував СРСР до 700 тис. куб.м, але на останні роки об'єми значно знизилися.

Майже дві третини всієї целюлози, що реалізовується у зовнішній торгівлі відвантажується на світовий ринок з трьох країн: Канади 8,2 млн.т , США 5,6 млн.т і Швеції 2,9 млн. т. Другими великими експортерами виступають Фінляндія 1,7 млн., а також Бразілія, Португалія по 1 млн. т.

Паперовий ринок характеризується великим числом експортерів. Але і по цій продукції з 50 млн.т світової торгівлі на Канаду припадає 11 млн., на Фінляндію 7, на Швецію 6,5, на США 5, на Німеччину 4, на Австрію, Францію і Нідерланди по 2 млн. т. Приблизно по 1 млн.т постачають за рубіж Бразілія, Італія, Норвегія.

Положення першої десятки лісоекспортерів на ведучих товарних ринках (Табл. 3 у додатках).

3. Географічна структура торгівлі

По імпорту і експорту

Канали міжнародної лісової торгівлі з'єднують між собою переважно промислово-розвинені країни Північної півкулі. Дві третини світового експорту забезпечують постачання всього з семи країн світу, в т.ч. (%): Канада 19, США 13 (див.додаток, табл. 1 і табл. 2), Фінляндія і Швеція по 9, Австрія 3, держави на території колишнього СРСР 2. Ще по 4 % дають два ведучих лісоеспортери “третього світу" Індонезія і Малайзія. Понад мільярда доларів експортної виручки заробляють на деревині фірми Бразілії, Португалії, Югославії і Норвегії, а також Нідерландів, Японії, Італії, Бельгії, Великобританії і Швейцарії (останні шість країн виготовляють багато паперу і виробів з неї). У сумі на ці 20 продавців припадає більше за 90 % світового лісопромислового експорту по вартості.

Приблизно така ж картина спостерігається і в лісопромисловому імпорті. Приблизно 30 промислово розвинених країн, розташованих майже виключно в Північній півкулі, забезпечують більше за 80 % світового імпорту. Першим по значенню покупцем виступають США 16% світового імпорту. Далі слідують: Японія 14 %, Великобританія і Німеччина по 10 %, Франція і Італія 6 %. Імпорт перевищує мільярд доларів також у Нідерландах, Бельгії, Австрії, Данії, Іспанії, Швеції, Швейцарії, Китаї, Південній Кореї, Канаді, Австралії і Гонконзі (перепродаж в Китай). Всі країни “третього світу" купують лісопромислових товарів на ту ж суму, що і Японія. Частка в світовому імпорті всіх колишніх соціалістичних країн (включаючи колишній СРСР) аналогічна частці Франції.

По географічних ринках

Світовий лісовий ринок ділиться на декілька регіональних секцій. Вони розрізнюються по рівню лісозабезпеченості, вимогам до якості і асортименту, по практиці в торгівлі, а також по рівню цін. Особливо виражена ця відособленість регіональних ринків по сировині і пиломатеріалам. Чим вища міра обробки, тим менша різниця в специфічних вимогах цих секцій ринків, тим ближче за ціну на різних регіональних ринках.

Основними регіональними секціями є північноамериканська, тихоокеанська і європейська.

Торгівля всередині північноамериканської секції представлена майже виключно міжнародним обміном між фірмами США і Канади. На неї припадає до 20% всієї місткості світового лісового ринку. Обидві ці країни порівняно добре лісозабезпечені, тому ціни тут звичайно низькі. Від багатьох постачальників ринок відгородений високими митними і нетарифними бар'єрами. І США і Канада на інших ринках виступають традиційно найбільшими продавцями і, здавалося б, затвердитися тут новому експортеру практично неможливо. Однак поступово лісозабезпеченість на ринку США міняється. На заході континенту, який традиційно виступав як основний район-постачальник і для експорту і для інших районів США, наростає дефіцит деревини. У цих умовах американські фірми активно шукають зарубіжні джерела постачання і для себе, і для постачання своїх традиційних імпортних клієнтів в басейні Карібського моря.

Повну протилежність північноамериканської представляє тихоокеанська секція, на яку припадає трохи більше за 20 % кількості світового лісового ринку. Ця секція лісодефіцитна бо заготівлі лісу тут обмежені жорсткими лісогосподарськими нормами. Основний покупець Японія, другий по кількості Китай. Багато лісової продукції купують Південна Корея, Тайвань, Сингапур, Гонконг, Таїланд. Ще порівняно недавно цей ринок пред'являв попит майже виключно на деревну сировину і виступав великим споживачем круглого лісу і технологічної тріски з районів, розташованих на периферії Тихого і Індійського океанів. В другій половині 80-х років по курсах валют таких ведучих покупців, як Японія, Південна Корея і Тайвань, імпорт напівфабрикатів став вигідний і зараз на даний ринок припадає не тільки 55 % кількості світового ринку по сировині, але і 15 % по матеріалах, 30 % по фанері, 20 % по целюлозі і 12 % по паперу і картону. Важливим доповненням до постачання деревної сировини з США, Канади, колишнього СРСР, країн Південно-Східної Азії, Чілі, Австралії і Новій Зеландії стала закупівля пиломатеріалів в цих країнах (крім території СРСР і Австралії), фанери в Індонезії, целюлозно-паперових товарів в Північній Америці, Чілі, Новій Зеландії Північній Європі. Висока привабливість даного ринку для російських експортерів, особливо розташованих в Сибірі і на Далекому Сході.

На європейську секцію припадає приблизно половина вартості світового лісового імпорту. Ринок цей характеризується середньою лісозабезпеченістю. Своїх ресурсів тут в принципі майже досить, щоб покрити потреби економічного розвитку, але вони часто не вигідні бо не дають при виробництві продукції необхідної якості. Тому на рівні з найширшим асортиментним обміном між собою держави Західної Європи закуповують великі об'єми якісної сировини і напівфабрикатів. За них європейці згодні платити досить високі ціни, нерідко помітно перевершуюча вартість продукції свого власного виробництва. У сумі, включаючи взаємну торгівлю, на Європу припадає зараз біля 40 % світового ринку по деревній сировині, пиломатеріалам і фанері, більше за 70 % по деревних плитах, більше за 50 % по целюлозі, паперу і картону. Однак зростаюча частина цих потреб задовольняється за рахунок випереджального розвитку торгівлі між власне європейськими країнами.

З Скандінавії в країни Європи прямують пиломатеріали, плити, масові целюлозно-паперові товари, з східної Європи і країн колишнього СРСР сировина і пиломатеріали, з Північної Америки масові целюлозно-паперові товари, фанера, дешеві будівельні і дорогі столярні пиломатеріали, з Південно-Східної Азії пиломатеріали цінних порід і фанера, з Африки цінна тропічна сировина, з Південної Америки целюлоза, картон, пиломатеріали. Найбільшими імпортерами лісових товарів в Європі виступають Великобританія і Німеччина, які закуповують їх на суми, що перевищують 10 млрд.доларів. З великим відривом за ними слідують Італія і Франція, які платять за лісовий імпорт звичайно 5-6 млрд.доларів.

Середній рівень цін тут досить високий, хоч і звичайно трохи нижчий, ніж в тихоокеанській секції. Однак на ці ціни може розраховувати тільки постачальник якісної продукції, що відвантажує її в достатньому асортименті.

В принципі європейський ринок низько монополізований, тарифні і інші бар'єри по лісових товарах порівняно легко переборні в тому випадку, якщо експортер не впливає на інтереси місцевих виробників.

Самі європейські країни вивозять за межі регіону в основному дорогі високоякісні напівфабрикати і вироби.

Ці три секції охоплюють приблизно 90 % світового лісового ринку. З тих, що залишилися найбільший інтерес представляє близькосхідна секція. Частка практично малозабезпечених лісом країн Північної Африки, Ближнього і Середнього Сходу в цьому світовому лісопромисловому імпорті складає біля 3 %, але по окремих товарах вона помітно вище: по пиломатеріалах більше за 5%, по фанері 10%. Близькосхідний ринок порівняно дорогий, вимоги до якості тут не такі високі, як в Європі. Але діяти на ньому експортеру непросто через специфічні умови, поширене втручання державної влади, політичної і економічної нестабільності.

4. Ліси та лісове господарство України

Ліси України за призначенням і розміщенням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та інші) функції, мають обмежене експлуатаційне значення.

Лісова промисловість України сформувалась під впливом цілої низки факторів. Обмеженість лісових ресурсів України помітно впливає на розміри та внутрішньогалузеву структуру деревообробної підгалузі, що посідає провідне місце в межах лісової, деревообробної та целюлозно-паперової індустрії. На неї припадає більша частина виробничників та товарної продукції. Ліс заготовляють у Карпатах, у Лісостепу й на Поліссі. Величезних збитків лісовій промисловості завдала аварія на Чорнобильській АЕС, що вивела з народногосподарського обігу більш як половину лісових ресурсів України. Тепер найбільше лісозаготівля розвинута у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Чернівецькій, Волинській та Рівненській областях.

Серед деревообробних галузей перед веде меблева промисловість, на яку припадає понад половина товарної продукції. Вона є в усіх великих містах: Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Львів, Мукачеве, Житомир, Чернігів та ін.

Ліси та лісове господарство України мають певні особливості порівняно з іншими європейськими країнами:

· відносно низький середній рівень лісистості території країни;

· зростання лісів у різних природних зонах (Полісся, Лісостеп, Степ, Українські Карпати та гірський Крим), що мають істотні відмінності щодо лісорослинних умов, методів ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та корисних властивостей лісу;

· переважно екологічне значення лісів та висока їх частка (до 50%) з обмеженим режимом використання;

· високий відсоток заповідних лісів (13,7%), який має стійку тенденцію до зростання;

· історично сформована ситуація із закріпленням лісів за численними постійними лісокористувачами (для ведення лісового господарства ліси надані в постійне користування підприємствам, установам і організаціям більш ніж п'ятдесяти міністерств і відомств);

· значна площа лісів зростає у зоні радіоактивного забруднення;

· половина лісів України є штучно створеними і потребують посиленого догляду. (див.додаток №4)

Загальна площа земель лісового фонду становить 10,8 млн га, з яких вкрито лісовою рослинністю 9,5 млн га, що становить 15,7 відсотка території України. За 50 років лісистість зросла майже в 1,5 рази, а запас деревини -- в 2,5 рази і досяг 1,8 млрд м³. Середній щорічний приріст у лісах Держкомлісгоспу дорівнює 4,0 м³ на 1 гектар і коливається від 5,0 м³ в Карпатах до 2,5 м³ у Степовій зоні. (див.додаток №5)

Ліси по території України розташовані дуже нерівномірно. Вони сконцентровані переважно в Поліссі та в Українських Карпатах. Лісистість у різних природних зонах має значні відмінності й не досягає оптимального рівня, за якого ліси найпозитивніше впливають на клімат, ґрунти, водні ресурси, пом'якшують наслідки ерозійних процесів, а також забезпечується одержання більшої кількості деревини. (див.додаток №6).

Ліси України сформовані понад ЗО видами деревних порід, серед яких домінують сосна (Pinus silvestris), дуб (Quercus robur), бук (Fagus silvatica), ялина (Рісеа abies), береза (Betula pendula), вільха (Alnus glutinosa), ясен (Fraxinus excelsior), граб (Carpinus betulus), ялиця (Abies alba). Хвойні насадження займають 42 % загальної площі, зокрема сосна -- 33 %. Твердолистяні насадження становлять 43 %, зокрема дуб і бук -- 32 %. (див.додаток №7).

Україна, незважаючи на невелику лісистість території, за площею та запасами лісу є європейською лісовою державою. За площею лісів Україна посідає восьме місце в Європі (не враховуючи Росію). (див.додаток №8).

Україна має великі перспективи використання дуже цінної сировини для паперової галузі -- каолінів. Каоліни використовують для наповнення паперу і його поліпшення з метою забезпечення відповідної білизни і естетичності. В Україні відкрито 28 родовищ каолінів, розміщених у Вінницькій, Дніпропетровській, Запорізькій і Донецькій областях.

Лісовий моніторинг в Україні розвивається як багаторівнева система спостережень і нині перебуває у стадії формування. Перший рівень моніторингу (екстенсивний) -- гармонізований із Міжнародною Спільною Програмою оцінки та моніторингу впливу забруднення повітря на ліси в регіоні Європейської Економічної Комісії ООН (ІСР РОКЕ5Т5).

У 1989 році було розпочато закладання мережі постійних ділянок моніторингу за методами, гармонізованими з ІСР РОКЕ5Т5.

Зараз спостереженнями охоплені ліси Держкомлісгоспу в 18 областях (закладено понад 1100 постійних ділянок моніторингу), де систематично визначаються показники стану лісів за методами, гармонізованими з міжнародною програмою ІСР Forest I рівня. Цим забезпечується виконання міжнародних зобов'язань України щодо моніторингу. Закладена мережа ділянок моніторингу є базовою, її оптимізація здійснюється у процесі розвитку. У подальшому передбачається розширення мережі на всю територію країни.

Базовим показником, за яким оцінюється стан лісів у програмі ІСР Forest, є дефоліація крон дерев, яка щорічно визначається на ділянках моніторингу. Дефоліація (передчасна втрата листя чи глиці) свідчить про погіршення загального фізіологічного стану дерев і сигналізує про наявність проблем зі станом дерев навіть на початкових стадіях дії шкідливих факторів. Згідно з критеріями оцінки стану крон, прийнятими в ІСР Forest, дефоліація до 25% не розглядається як показник погіршення стану насаджень, оскільки допускається, що вона є в межах природних коливань фітомаси.

Висновок

Зібравши всі дані в одне ціле Ми зробили деякі висновки про стан світового лісового ринку і ціни на цьому ринку, а також стан лісового господарства України на даний перід часу.

По-перше, в сучасних умовах спостерігається тенденція про збільшення ролі різних державних і добровільних природоохоронних організацій на внутрішній арені основних країн-виробників лісової продукції, а також і на світовому рівні. З цим можна зв'язати наступні тенденції. Нарощування площ лісів, на яких відбувається лісозаготівля. Приблизно до 2005 року ці площі можуть скоротитися на 74 % порівнюючи з 1980 роком тільки на території США, які найбільш схильні до впливу природоохоронних організацій на громадську думку і уряд країни. Однак, ситуація може змінитися з приходом нової адміністрації. У зв'язку з тим, що в багатьох інших країнах вводяться квоти на вирубку і експорт лісу, можна спрогнозувати значне зниження територій лісозаготівлі по всьому світу.

По-друге, рівень і динаміка цін на світовому ринку продукції з деревини багато в чому підлеглі чинникам циклічного розвитку всієї економіки. При цьому, у відносно багатьох випадках зміни в цінах лісоматеріалів випереджають за часом фазовий зміни класичного загальногосподарський циклу. Навпаки, ціни целюлозно-паперових товарів частіше змінюються паралельно показникам загальноекономічного розвитку або навіть трохи відстають від них. . У останні роки кон'юнктура лісових ринків знаходилася на підйомі, а ціни відповідної продукції росли. У 1990 р. і кон'юнктура і ціни більшості лісобумажних товарів пройшли циклічний максимум. У 1991 році настав період циклічного спаду.

На рівень і динаміку цін лісових товарів помітно впливає також і державно-монополістична практика регулювання ринку. Для світового лісового ринку характерна множинність цін на ньому оцінюються і реалізо- вуються різні, часто не взаємозамінні сорти,види, типи одного і того ж товару. Ця множинність породжує певні проблеми при виборі представницьких, так званих світових цін.

По-третє, важливе значення має розподіл лісів в багатьох країнах на державні і приватні. Справа в тому, що припинення вирубки лісів в країнах з таким розподілом може відбуватися за рішенням уряду тільки на землях, якими воно володіє. Уряд не має право обмежувати вирубку і експорт лісу на приватних територіях, так як це заборонене законом більшості країн, а також Генеральною угодою по тарифах і торгівлі, однак цілком можливе застосування недискримінаційних експортних податків, які в більшості країн заборонені законодавством, але можуть бути застосовані по узгодженню з різними державними органами (наприклад, Конгресом США).При значному зниженні площ вирубки державних лісів і переході на вивіз лісу з регіонів, що належать приватним власникам, можливий серйозний вплив згаданих експортних податків на ціни.

Таким чином, динаміка цін, що гарантує їх стабільне зростання дуже важлива для даної промисловості в зв'язку з тим, що вона стимулює її ріст і гарантує відшкодування вкладених витрат і можливості розширеного відтворювання. В найближчі роки така динаміка ймовірніше усього збережеться у вигляді вище викладених чинників, а також того, що на сьогоднішній момент характерний попит на більш якісну сировину і більш широкий його асортимент.

Лісистість України та вікова структура лісових насаджень має значні регіональні відмінності і не є оптимальною, тобто такою, при якій створюються можливості для найбільш повного задоволення господарських потреб у деревині, ресурсах недеревинного походження та забезпечення соціальних і екологічних функцій лісу. Зменшується захисна роль лісу при формуванні несприятливих природних і техногенних явищ і процесів.

Реформування лісових відносин має передбачати створення багатоукладної системи виробництва за умови переважання державної форми власності на ліси, як основного засобу праці. На думку спеціалістів та враховуючи світовий досвід, приватна власність на ліси також має право на існування. Для цього, в залежності від економічних та екологічних функцій мають бути чітко визначені лісові угіддя які можуть бути передані у приватну власність. У будь-якому випадку мають бути розроблені основні принципи та засади збалансування планових і ринкових механізмів економічного регулювання відносин у лісовому господарстві.

ІІ. Становище ринку лісу на сучасному етапі (2005-2008 рр.)

1. Маркетинг та біржова торгівля деревиною

Думка про те, ще деревині маркетинг не потрібен, виникла тому, що ринок цього матеріалу довший час залишався ринком продавця, і в деяких сферах ще ним залишається. Окрім того, деревина є відновлювальною сировиною, і тому на ринок з боку пропозиції впливають лише довгострокові чинники. Вони спричиняють таку ситуацію на ринку, коли пропозиція характеризується невеликою еластичністю.

Загалом, пропозиція задовольняє попит, однак це часто відбувається за доволі значного коливання цін. При цьому прозорість ринку деревини є досить невеликою, порівняно з іншими галузями. Під час збору статистичних даних в деревообробній промисловості існують труднощі у зведенні балансу.

Останнім часом докладається багато зусиль, щоб за допомогою електронних засобів масової інформації, зокрема Інтернету, створити прозорі біржі деревини. Але всі ці намагання перебувають ще в зародковому стані і є досі малоістотними для ринку. Адже деревина - це жива натуральна сировина, а її породи та асортимент мають стільки різноманітних специфічних характеристик, що їх дуже важко відобразити на екрані монітора.

Доволі важко зробити сьогодні реалістичні прогнози щодо майбутньої ситуації. Якщо брати до уваги розпорошеність та поділеність ринкових структур, не варто очікувати швидких змін. Наприклад, в Німеччині, лише в деревинному ремеслі, тобто меблярстві, теслярстві та будівельній столярці, функціонує близько 50 000 фірм з дуже різним сировинним попитом, який характеризується сезонними коливаннями. Важко повірити, що протягом наступних років всі ці підприємства зможуть долучитися до електронної біржі деревини, навіть якщо вони матимуть велике бажання.

Щодо України, то в нас біржова торгівля товарами та сировиною перебуває на стадії становлення. І тому говорити про електронний її варіант, справді, доволі рано. Хоча така альтернатива має багато перспектив в майбутньому, особливо, якщо брати до уваги швидкість глобалізаційних процесів.

Вилучення стадії торгівлі

Торгівля деревиною та деревопохідними продуктами відбуватиметься традиційним способом, водночас переживаючи суттєві зміни.

За прогнозами, з боку переробних підприємств зросте безпосередня закупівля деревини, напівфабрикатів та готових виробів у виробників. Посередницька торгівля частково втратить свої позиції. Не слід забувати про можливість продажу продукції підприємств безпосередньо кінцевому споживачу з метою боротьби з ринковою монополією торгівлі.

За оцінками, кількість торговельних підприємств зменшиться, відповідно зростуть обороти кількох найбільших торговельних фірм, що скуповуватимуть практично половину гуртової деревини. Водночас, ще більше нівелюються вже нині нечіткі межі між гуртовою та роздрібною торгівлею. Багато гуртівень нині мають міцні позиції в роздрібній торгівлі завдяки дочірним підприємствам.

Конкуренція на будівельних ринках

Конкуренція з боку будівельних супермаркетів сприяє концентрації торгівлі, оскільки продаж деревини здійснюється не тільки для індивідуальних клієнтів, а й для ремісничих та інших переробних підприємств. Загалом, будівельні супермаркети пропонують дуже добрі умови. Там можна придбати як необхідний матеріал, так і інструмент для його обробки. Окрім того, в будівельних супермаркетах ціни є нижчими, а асортимент більшим, ніж в традиційних постачальників, і часто можна отримати різноманітні торгові знижки. Будівельні супермаркети завдячують ремісничим підприємствам близько 25 відсотками обороту деревинними виробами.

Інтернаціоналізація торгівлі

Інтернаціоналізація торгівлі найбільше стосується нині ринку країн Європейського Союзу. Нині складно говорити про суто національні ринки Італії, Швейцарії, Німеччини чи Франції. Так чи інакше вони взаємопов'язані між собою.

Протягом останніх років доволі суттєво (на 40 відсотків) зріс експорт американської деревини листяних порід до Італії. Однак, частина цієї деревини у вигляді сировини, напівфабрикатів чи так званих генуезьких меблів транспортується потім до Швейцарії та Німеччини. Глобалізаційні процеси переживають також багато багатонаціональних компаній: Egger, Kronopol, Schieder, Forbo.

Постійно обговорюється питання сертифікації деревини. На думку науковців, ця дискусія є найбільш характерною для того ринку, який, з точки зору представників пропозиції, мав би залишатися ринком продавця, хоча він вже давно перетворився на ринок покупця. Таким чином, ця проблема найбільше дискутується лише серед продавців, а не покупців, а широкі кола суспільства цим не цікавляться. Сертифікація - це взагалі доволі складний процес, який вимагає багато затрат часу. Для України він поки що залишається перспективою на майбутнє і масштабно розпочнеться лише після того, як сертифікація досягне реальних позитивних результатів в Європі.

Звичайно, прихильники сертифікації керуються добрими намірами. Вони хочуть зробити щось добре для деревини, виробів з неї та покупців. Однак, нині в більшості випадків клієнт має чітку позицію, він знає, що для нього є добрим і що він хоче купити. Потреба ж гарантування певної кількості деревини та її відповідної якості декларується як проблема збуту, хоча, фактично, це є проблемою виробника та деревообробної галузі.

Дуже часто клієнт не хоче знати, за якими критеріями сертифікується деревина, чи вислуховувати розповіді про те, що деревина, яку він купить, відповідає його вимогам, оскільки вона виросла у відповідно доглянутих деревостанах. Всю цю інформацію, в набагато коротшій та змістовнішій формі, він може отримати на ринку, що користується торговими марками. Так, наприклад, всім відомо, що пиво “Львівське” чи “Славутич” - це гарантія доброї якості. І в даному випадку клієнт не мусить турбуватися щодо технічних показників цього стандарту та їх відповідності його суб'єктивним критеріям. Створення торгових марок, на думку багатьох дослідників ринку деревини, є набагато важливішим для збуту, аніж дискусія про сертифікацію. Принаймні, нині.

Наскільки важливим є створення торгової марки, можна побачити нині в меблярстві. Той, хто сьогодні не репрезентує свою продукцію під маркою, що гарантує відповідний дизайн, добру якість та обслуговування, має доволі суттєві проблеми зі збутом. Торгова марка повинна виконувати дві функції: містити інформацію про те, що товар являє собою відповідну якість та стандарт; спричинятися до диференціації ринку. Ринки будуть тим більш відмінними, чим розмаїтішими будуть смаки в суспільстві.

Загалом, прогнози зростання збуту деревини та деревопохідних продуктів нерозривно пов'язані з розвитком будівництва. Оскільки спеціалізований ринок деревини через витрати на складування та низьку динаміку оборотів, не може мати широкого асортименту, як того вимагає регіональний ринок, відбудеться суттєва концентрація в торгівлі деревиною.

Завдяки визначеній пропозиції, а також послугам, яких не пропонують інші учасники ринкового процесу, торговельні підприємства мають можливість впливати на попит на деревину. Це особливо характерно для ринків, що розвиваються, зокрема, східноєвропейських.

В майбутньому найбільшу роль на ринках деревини відіграватиме активний маркетинг, який водночас є найбільш результативним.

2. Загальні тенденції ринку лісо- та пиломатеріалів, що відображають сучасний світовий стан розвитку виробництва продуктів з деревини

Після спаду 2003 року на ринку лісових товарів з початку 2004 року був помічений поступовий підйом і навіть вдалось досягти деяких рекордних показників. Проте кон'юнктура ринку лісних товарів у західній Європі і надалі залишалась в'ялою, за виключенням сектора пиломатеріалів хвойних порід, де ситуація, після відміченого в 2003 році спаду, покращилась, а показники виробництва і експорту досягли рекордного рівня.

Висока активність в житловому будівництві Сполучених Штатів сприяла росту попиту на пиломатеріали хвойних порід і конструкційні плити, значна частина яких нині імпортується до країни. В зв'язку із збільшенням частини імпортованих пиломатеріалів на ринок США та достатньої їх пропозиції, продовжували діяти квоти і тарифи на імпорт пиломатеріалів з Канади до США. Також країни Західонї Європи підвищили поставки деревини до США,що і зумовило підйом у 2005 році.

В той час, коли показники споживання, виробництва та торгівлі деревиною хвойних порід в 2005 році досягли свого максимуму, попит на листяні пиломатеріали, після досягнення свого піку 2002 року, продовжує знижуватись.

В 2005 році на ринку Росії, України та Білорусії продовжував спостерігатись значний підйом. При цьому деякі показники досягли рівня, що існував до 1990 року. В основному ріст відбувався за рахунок експорту круглої деревини та пиломатеріалів. Рівень внутрішнього споживання залишався низьким, проте варто відмітити поступовий ріст і на цьому ринку.

Розвиток міжнародної торгівлі меблями і надалі створює більш широкі експортні можливості для країн центральної і східної Європи, незважаючи на те, що імпорт великими країнами в 2003 році скоротився на 2-3%. Німеччина та Канада, які займають після Італії відповідно друге і третє місця в світі з виробництва меблів поступово здають свої позиції Китаю. Імпорт більш дешевих меблів з Азії призвів до того, що деякі з виробників в Сполучених Штатах були змушені закрити підприємства та зосередити увагу на своїх маркетингових перевагах.

Ринок листяних порід в 2005 році та першій половині 2006 характеризувався трьома важливими факторами:

По-перше, змінилась структура торгівлі лісоматеріалами листяних порід. Збільшилась частка імпорту напівготової та готової продукції, і відповідно, зменшився імпорт кругляка та пиломатеріалів (див. табл.9 у додатку). Імпорт кругляка і пиломатеріалів до Європейського Союзу спадав, при чому падіння імпорту кругляка відбувалось більш стрімко, ніж пиломатеріалів.

По-друге, існують помітні зміни у вподобаннях щодо порід деревини, хоча поки жодного дослідження ринку не було проведено і ці теорії ґрунтуються лише на анекдотичних доведеннях. Зокрема, існує думка, що після десятиліття панування світлої деревини у Європі більшим попитом зараз почали користуватись темніші породи. Це відображається в більшому інтересі споживачів до тропічних порід та поверненні до дубу.

По-третє, нещодавня зміна курсу між доларом та євро, спричинила зміну динаміки на ринку, додаючи “фори” експортерам із Сполучених Штатів. США стикається із збільшенням конкуренції від європейських виробників. Наприклад, італійських компаній, що імпортують деревину з Балканських країн, переробляють та експортують до США готову продукцію.

Протягом останніх 10 років виробництво пиломатеріалів листяних порід у ЄС знаходилось на більш-менш одному рівні, досягши максимуму у 2003 році - 46,8 млн. м³ і ледь знизившись до 43,6 млн. м³ у 2004 та відповідно 42,7 млн. м³ у 2005.

Виробництво пиломатеріалів традиційних листяних порід дуба та бука у Франції та Німеччині дещо знижувалось, це відбувалось у відповідності до потреб ринку. Ціни на пиломатеріали листяних порід також продовжували падати.

Імпорт первинних продуктів листяних порід - кругляку, пиломатеріалів, шпону, фанери - зменшується, в той час як імпорт продуктів вторинної переробки: вікон, дверей, меблів - продовжує зростати. За даними (hardwoodmarkets.com), в проміжку між 2005 та 2006 роком, імпорт пиломатеріалів бука до ЄС знизився на 5%, дуба на 6%, а пиломатеріалів інших листяних порід на 8%. І навпаки, імпорт вікон та віконних рам збільшився на 15%, а меблів (переважно зроблених не з тропічної деревини) на 6%.

Виробництво паркету та паркетної дошки, яке впевнено зростало останні 15 років, у 2005 та 2006 сповільнилося. Дані Європейської федерації паркетної промисловості (FEP) свідчать, що в 2005 році в ЄС вперше було зафіксовано падіння на рівні 1,3% , а в 2006 - 2,2%. В 2003 році FEP прогнозує ріст 0,7%, проте все рівно це не дозволить досягти показників пікового 2000 року.

У 2005 році експорт Румунії зріс на 21%. Також експорт збільшили Литва, Латвія на рівні 15% та країни СНД.

Зростання експорту продуктів переробки деревини листяних порід з країн Східної Європи та Азії, особливо з Китаю, значно впливає на виробників кінцевої продукції і на торговців пиломатеріалами з деревини листяних порід як в Європі, так і в Сполучених Штатах.

Отже, у висновку Ми зупинилися тільки на важливих моментах, які відбуваються на ринку деревини. На жаль, неможливо знайти подібних статистичних даних по Україні, але можна констатувати той факт, що ціни на деревину в Україні протягом останніх років зросли в середньому на 30-40 відсотків, що потягнуло за собою ріст цін на продукцію з деревини. Така ситуація змушує наших виробників продукції з деревини більш раціонально підходити до її переробки.

3. Лісова сертифікація в Україні: стан і перспективи

Понад три десятиліття існують системи сертифікації управління природними ресурсами, які застосовуються в багатьох галузях, зокрема, вирощуванні екологічно чистої сільськогосподарської продукції, виробництві якісних продуктів харчування тощо.

Власне, лісова сертифікація завдячує своїм виникненням екологічним природоохоронним організаціям: в середині 80-х років минулого століття, стурбовані винищенням тропічних лісів, вони вдалися до бойкоту продаж продукції, виробленої з такої деревини.

Велика кількість лісових компаній, в тому числі такі гіганти, як Weyerhauser, McMillanBloedel, Loisiana Pacific та інші, стали об'єктом нищівної критики екологічних організацій внаслідок чого почали втрачати екологічно чутливі ринки Європи. Пошук шляхів підвищення довіри до політики й практики лісокористування призвів до формулювання основних ідей лісової сертифікації на початку 90-х як процедури встановлення відповідності системи ведення лісового господарства заздалегідь визначеним екологічним, соціальним та економічним вимогам (стандартам).

Серед низки схем лісової сертифікації слід виділити Лісову Наглядову Раду (Forest Stewardship Council). Лісова Наглядова Рада (ЛНР) є міжнародною недержавною організацією, яка розробила десять міжнародних принципів лісоуправління, що описуються відповідними критеріями і містять екологічні, економічні і соціальні стандарти. Відповідність встановленим вимогам засвідчується документально у вигляді сертифікату, а продукція, яка отримується з таких лісів (не обов'язково деревина або вироби з неї) підлягає маркуванню зареєстрованим торговим знаком. Ліси, сертифіковані за схемою ЛНР, розташовані в понад 60 країнах світу. Нині площа сертифікованих лісів складає понад 50 мільйонів гектарів. Переважна більшість сертифікованих лісів розташована в Європі (понад 30 млн. га), а саме Швеції, Польщі, Хорватії, Латвії, Великобританії (див.табл. 10).

Слід звернути увагу на відсоток сертифікованих лісів. Він вказує на зорієнтованість лісового господарства в цих країнах саме на виробництво сертифікованої лісопродукції. Понад 40 відсотків сертифікованих лісів, як видно з табл. 11(у додатку), є в Швеції, країнах Балтії, Великобританії та Польщі. Швеція є традиційною лісоекспортною країною, проте екологічно орієнтований розвиток лісового сектору Польщі та країн Балтії дозволив потіснити її на ринках Європи. Інша лісова країна - Фінляндія пішла шляхом запровадження власної системи лісової сертифікації, однак нині змушена розпочати процес гармонізації до міжнародних вимог ЛНР.

Нині понад 400 компаній, які працюють на ринку лісоматеріалів, об'єдналися в міжнародну мережу закупівельних груп. Закупівельні групи - це компанії, які створюють добровільні об'єднання і зобов'язуються закуповувати деревину і лісоматеріали, одержані із сертифікованих лісів. Виконуючи роль містка між виробниками деревини, покупцями лісових товарів та громадськими організаціями, вони підвищують рівень інформованості і довіри суспільства до сертифікації за схемою ЛНР.

Просування сертифікованої деревини та виробів з неї на ринок передбачає необхідність сепарації джерел походження деревини на усіх етапах виробництва, а також уникнення їхнього змішування. Таким чином, виникла необхідність проведення окремих процедур лісової сертифікації щодо оцінки походження деревини як на лісогосподарських, так і деревопереробних підприємствах, яка отримала назву сертифікації ланцюжка від виробника до споживача.

Концентрація сертифікатів на ланцюжок від виробника до споживача вказує на розвиненість ринку сертифікованої лісопродукції (табл..12 у додатку).

Найбільш розвиненими та привабливими є ринки збуту Швейцарії, Нідерландів, Німеччини та Великобританії. Саме на ринках цих країн велика увага приділяється екологічно чистому походженню деревини та соціальним гарантіям її отримання. Незважаючи на велику кількість сертифікатів у Польщі, переважна більшість сертифікованої продукції експортується.

Приємно, що цього року в Україні також з'явився перший деревопереробний завод, який отримав сертифікат на ланцюжок від виробника до споживача. Це підприємство „ОДЕК Україна” на Рівненщині, яке є сучасним підприємством з виробництва фанери в Україні. Поява окремого сертифікованого заводу надає потужний імпульс до формування тісних партнерських зв'язків між лісової та переробною промисловістю, виходу, спільними зусиллями, на нові ринки збуту, створення передумов щодо розвитку внутрішнього ринку сертифікованої продукції.

Висновок

У висновку по цьому питанню Ми можемо звернути увагу ,що для того, щоб у майбутньому ліси продовжували давати різноманітну продукцію і виконувати властиві їм функції, необхідно забезпечити в них збалансоване господарювання. При такому господарюванні обсяги рубки деревини не повинні перевищувати обсяги приросту, а при організації та плануванні лісогосподарської діяльності враховуються як економічні, так і соціальні та екологічні аспекти.

В розвинутих країнах сьогодні все більше й більше покупців, а також торговельних компаній та промислових підприємств вимагають саме сертифіковану деревину і продукцію з неї, як гарантію того, що деревина, яку вони використовують, отримана з лісів, де господарювання здійснюється належним чином. Наприклад, уряд Голландії ставить за мету максимально збільшити частку сертифікованої деревини на ринках країни, а Голландська асоціація торгівлі деревиною до 2009 року очікує забезпечити поставки сертифікованої деревини обсягом не менше ніж 75% від загальної кількості.

Одним із шляхів забезпечення та документального підтвердження сталого ведення лісового господарства є сертифікація лісів, в рамках якої незалежна третя сторона перевіряє, чи господарювання у лісі є екологічно безпечним, соціально корисним і економічно доцільним. При сертифікації здійснюється не лише оцінка діяльності лісогосподарського підприємства, але й проводяться консультації щодо стану ведення лісового господарства з різними зацікавленими сторонами - представниками урядових та неурядових організацій, профспілками, громадськістю.

Щодо України.

Сьогодні інує «Концепція реформування та розвитку лісового господарства». Що передбачає:

Ш розроблення критеріїв (показників) ефективного управління лісами;

Ш збільшення лісистості території до науково обґрунтованого рівня;

Ш нарощування ресурсного та екологічного потенціалу лісів;

Ш збереження біологічного різноманіття лісових екосистем;

Ш підвищення стійкості лісових екосистем до впливу негативних факторів навколишнього середовища, зростаючого техногенного навантаження, змін клімату;

Ш ефективне використання лісових ресурсів в умовах ринкових відносин;

Ш удосконалення фінансово-економічного механізму;

Ш забезпечення самоокупності та прибутковості ведення лісового господарства в лісозабезпечених регіонах;

Ш сприяння розв'язанню соціально-економічних проблем територіальних громад;

Ш посилення правового захисту працівників лісової охорони.

Міжнародна діяльність, що проводиться з метою поглиблення міжнародного співробітництва шляхом реалізації таких міжнародних проектів:

v спільний швейцарсько-український проект розвитку лісового господарства у Закарпатті «FORZA» (реалізація 2-ї фази, 2006 - 2008 роки);

v Шведсько-український проект «Стратегічний план розвитку лісового сектору України» (реалізація 3-ї фази, 01.11.05 - 01.11.07);

v Підготовка проекту „Створення захисних лісових насаджень на забруднених радіонуклідами землях в умовах Полісся” (17.03.05 - 31.11.2006).

v Залучення міжнародних експертів для розробки напрямків вдосконалення управління лісовим господарством України:

v аналіз досвіду проведення реформ в лісовому секторі зарубіжних країн і використання цього досвіду при реформуванні лісового господарства України (досвід Польщі, Литви та інших країн);

v розвиток лісової сертифікації та лісовпорядкування;

v моніторинг лісів, прогнозування та дистанційні методи обліку;

v організація і проведення (разом з Держспоживстандартом) міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми стандартизації лісоматеріалів», 26.06.06 - 01.07.06 /за участю 68 країн/.

Щорічно в лісах Держкомлісгоспу приростає більше 24 млн. куб. м. деревини. Рівень ведення лісового господарства характеризується як достатньо зважений. Використовується лише до 50% щорічного приросту. Цей показник для більшості європейських країн становить від 50 до 75%.

ІІІ. Перспективи розвитку лісового сектору

СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА 2007 І ПОДАЛЬШІ РОКИ

Підвищення ефективності управління лісовим господарством передбачає:

- довести до 2010 року обсяги лісопосадок до 100 тис. гектарів на рік;

- запровадження принципів невиснажливого лісокористування та екосистемного підходу в процесі реформування та збалансованого розвитку лісового господарства;

- передачу для ведення лісового господарства лісів, що знаходяться у державній власності, крім тих, що використовуються для потреб оборони, до сфери управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі лісового господарства - Держкомлісгоспу України;

- забезпечення охорони та відтворення лісів в межах населених пунктів та лісів, які створені або створюються на землях приватної форми власності;

- організацію ефективного моніторингу за станом лісів та результативністю управлінських рішень.

Реформування економічної та фінансової системи ведення лісового господарства передбачає:

- створення конкурентних засад надання послуг лісовому господарству;

- удосконалення механізму плати за лісові ресурси;

- розробку методики розрахунку рівня плати за використання земель лісового фонду для потреб рекреації, мисливського господарства, промислової заготівлі грибів, ягід, лікарської сировини тощо;

- оптимізацію структури та кількості лісогосподарських підприємств з ведення лісового господарства залежно від лісорослинної зони та експлуатаційного чи екологічного значення лісів;

- стимулювання розвитку в лісах рекреаційної та туристичної інфраструктури, еколого -- просвітницької діяльності.

Удосконалення ведення лісового господарства передбачає:

- забезпечення екологічно орієнтованого ведення лісового господарства та комплексного використання лісових ресурсів з врахуванням ландшафтно -водозбірних принципів ведення лісового господарства, перегляд принципів розподілу лісів за екологічним і господарським значенням та залежно від переваг виконуваних ними функцій, розробка методики кадастрової оцінки лісів, зменшення обсягів суцільних рубок, заміна їх на поступові і вибіркові, особливо в лісах зелених зон навколо населених пунктів;

- забезпечення збереження біологічного різноманіття лісів;

- інвентаризацію та оптимізацію лісових природно-заповідних територій та об'єктів на землях лісового фонду;

- розв'язання проблеми захисного лісорозведення на державному рівні шляхом інвентаризації полезахисних лісових смуг, закріплення полезахисних лісових смуг за землекористувачами, відновлення агролісомеліоративних служб, законодавчого урегулювання вирішення питання цільового виділення земель під захисне лісорозведення;

- забезпечення державної підтримки створення захисних насаджень та полезахисних лісових смуг на еродованих землях, що знаходяться у приватній і комунальній власності;

- вдосконалення системи лісокористування (вік, види, способи рубок та їх планування) по природних зонах;

- проведення лісогосподарських заходів з врахуванням регіональних еколого -- економічних та соціальних особливостей, що зокрема передбачають: запровадження технології гірських лісозаготівель на базі природозберігаючих систем машин та механізмів, заміну похідних ялинників на корінні деревостани, проведення робіт на радіоактивно забруднених лісових територіях, спрямованих на реабілітацію лісів, здійснення постійного радіологічного моніторингу, створення та вирощування стійких до екстремальних природних умов Степу лісових біогеоценозів з врахуванням необхідності переведення господарювання на ландшафтно-екологічні принципи;