2

Кафедра міжнародної економіки

Контрольна робота

з дисципліни: Митне регулювання

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Зміст

1. Адміністративне регулювання (заборони, ліцензування, дозвільна система, сертифікація) зовнішньоекономічної діяльності в Україні

2. Сутність і принципи застосування митними органами методів визначення митної вартості

3. Практичне завдання

Список літератури

1. Адміністративне регулювання (заборони, ліцензування, дозвільна система, сертифікація) зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Зовнішньоекономічна діяльність - це сукупність напрямів, форм і методів торговельно-економічного, науково-технічного співробітництва, а також кредитних і валютно-фінансових відносин даної країни із зарубіжними державами з метою ефективного використання переваг міжнародного поділу праці. Торговельно-економічні відносини охоплюють торгівлю і послуги.

Управління зовнішньоекономічною діяльністю - це системний вплив на об'єкт, тобто виробничі структури, фірми, організації, колективи людей з метою забезпечення їх життєздатності, узгодженості в роботі і досягнення кінцевого результату. Одним із важливих елементів управління зовнішньоекономічною діяльністю, що визначає вид цільової системи, її формування, є цілепокладання, котре виступає як передбачення результатів управлінської діяльності.

При ринковому типі відносин підприємства і організації зовнішньоекономічної діяльності перестають бути лише об'єктом управління, вони стають і суб'єктом управління зовнішньоекономічної діяльності, носієм управлінських функцій.

Метод управління - це спосіб здійснення управлінської діяльності, внаслідок якої досягаються цілі управління зовнішньоекономічною діяльністю. Методи управління тісно пов'язані з принципами управління. Методи управління виступають в ролі способів реалізації принципів. Принцип не вибирають - їм наслідують. Методи мають більш альтернативний характер, можливий їх вибір, заміна одного іншим. Для зовнішньоекономічної діяльності характерні два методи управління - економічний і адміністративний.

Основним інструментом економічного методу управління є митний тариф на товари, що ввозяться або вивозяться з території України; митні збори; ціни на експортовані і імпортовані товари; акцизний збір; норми прискореної амортизації на імпортне обладнання; ставки надання і одержання кредитів, ставки страхування експортних кредитів, позик, окремих контрактів на поставку машин і обладнання; іноземні інвестиції як на території України, так і за її межами та інші.

Основними інструментами адміністративного методу управління є ліцензування і квотування експорту і імпорту товарів, заборона окремих видів експорту та імпорту товарів, застосування спеціальних правових режимів, заходи у відповідь на дискримінаційні та недружні дії іноземних держав, заходи проти недобросовісної конкуренції, розгляд спорів, що виникають у процесі зовнішньоекономічної діяльності. Ліцензія - дозвіл на експорт (імпорт) товару з визначенням його загального обсягу. Квота - граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати (імпортувати) протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях.

Адміністративні методи включають державні правила, нормативи, заборони, за допомогою яких держава здійснює безпосередній вплив на суб'єктів ЗЕД, регламентує різні сторони їхньої діяльності в інтересах суспільства. Адміністративні методи в більшості випадків суперечать природі ринкових відносин і тому сфера їхнього застосування поступово звужується. Але найсуттєвіший захід адміністративного впливу -- контроль, у тому числі й митний, зберігає свою актуальність та значення і тепер.

Можна передбачати, що управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні в найближчі 10-15 років матиме такі основні орієнтири: прогресуюча інтеграція країни у світове господарство на основі поступового збільшення ступеня відкритості національної економіки (доведення обсягу експорту до 45-50 відсотків вартості валового внутрішнього продукту); послідовна перебудова товарної структури експорту та імпорту і її наближення до структурних співвідношень, характерних для розвинутих країн; створення потужного експортного потенціалу країни у складі міжнародно спеціалізованих галузей і видів виробництва; впровадження в практику найбільш сучасних форм економічної взаємодії з зарубіжними країнами на основі використання мобільності товарів, послуг, капіталів і робочої сили; диверсифікація географічної структури зовнішньоекономічної діяльності країни; забезпечення стабільної збалансованості зовнішньоторговельного обороту.

Управління зовнішньоекономічною діяльністю має виходити з об'єктивної необхідності існування якісно різних етапів її здійснення. На найближчі 10-15 років можна передбачити такі три етапи: етап кризового розвитку - неминуче певне скорочення експорту та імпорту товарів і послуг, зумовлене загальносистемною кризою в країні; етап стабілізації - буде охоплювати період від моменту припинення кризового падіння обсягів зовнішньоекономічного обороту до створення передумови для стійкого і тривалого підйому; етап інтенсивного розвитку почнеться орієнтовно після 2000р. Він буде характеризуватись швидким нарощуванням обсягів зовнішньоекономічної діяльності.

До видів управління зовнішньоекономічною діяльністю, яку здійснюють в Україні суб'єкти і об'єкти цієї діяльності, належать:

- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили. Експорт (експорт товарів) - продаж товарів іноземним об'єктом господарської діяльності та вивезення товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів, крім передачі майна об'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземному об'єкту господарської діяльності за кордоном як натуральної частки участі у формуванні статутного капіталу при спільній господарській діяльності. При цьому термін “реекспорт” означає продаж іноземним об'єктам зовнішньоекономічної діяльності на вивезення за межа України товарів, раніше імпортованих на територію України. Імпорт (імпорт товарів) - закупка в іноземних об'єктів зовнішньоекономічної діяльності товарів та їх ввезення на територію України, включаючи закупку товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Експорт (імпорт) капіталу - вивезення за межі України капіталу у будь-якій формі (валютний кошт, продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав) з метою одержання прибутків від виробничої та інших форм господарської діяльності;

- надання об'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземних об'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експлуатаційних, брокерських, агентських, консигнаційних (особливі умови продажу товарів), управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними об'єктами господарської діяльності об'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними об'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

- кредитні та розрахункові операції між об'єктами зовнішньоекономічної діяльності України та іноземними об'єктами господарської діяльності; створення об'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських та страхових установ за межами України; створення іноземними об'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

- спільна підприємницька діяльність між об'єктами зовнішньоекономічної діяльності України та іноземними об'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

- підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних об'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність об'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

- організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній (умові) основі за участю об'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

- товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між об'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними об'єктами господарської діяльності;

- орендні, в тому числі лізингові, операції між об'єктами зовнішньоекономічної діяльності України та іноземними об'єктами господарської діяльності;

- операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку. Іноземна валюта - валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законними платіжними засобами на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу;

- роботи на конкретній основі фізичних осіб України з іноземними об'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами, роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з об'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

- інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Для управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств і організацій України, як і для всіх країн світу, характерно те, що зміст його принципів, методів, функцій і процедури значною мірою визначаються під впливом світових організацій і, зокрема, таких як Організація Об'єднаних Націй (ООН), Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та опрацьовані так звані міжнародні стандарти управління світовою торгівлею і зовнішньоекономічною діяльністю. Врахування таких стандартів в національній економіці є важливою умовою ефективного управління зовнішньоекономічною діяльністю. Проте слід відзначити, що стандарти управління світовою торгівлею можуть бути корисними лише тоді, коли одночасно використовуватимуться як визначені ними права, так і обов'язки.

2. Сутність і принципи застосування митними органами методів визначення митної вартості

Митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі. У разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

- за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

- за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

- за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

- на основі віднімання вартості (метод 4);

- на основі додавання вартості (метод 5);

- резервного (метод 6).

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Введення правил визначення митної вартості дозволяє митним органам успішно реалізувати одну з основних своїх функцій - фіскальну, оскільки це забезпечує повноту надходжень прибутків від стягнення митних платежів в державний бюджет.

З іншого боку, наявність загальновстановленої методики і суворо встановлених правил визначення митної вартості ставить всіх учасників зовнішньоекономічної діяльності в рівні умови з точки зору розрахунку підлягаючих до сплати митних платежів, і дозволяє істотно підвищити міру визначеності при організації зовнішньоторгівельних операцій, заздалегідь прорахувати всі необхідні економічні параметри операцій.

Визначення митної вартості товарів повинно починатися декларантом з спроби застосування методу 1. І тільки в тому випадку, якщо не виконуються умови застосування методу 1, послідовно застосовуються методи 2-6. Виключення допускається тільки відносно методів 4 і 5, які можуть застосовуватися в будь-якій послідовності, тобто можливе застосування методу 5 після методу 3.

Основним методом визначення митної вартості товару є метод 1 (по ціні операції з товарами, що ввозяться ).

Досвід країн, що застосовують дану систему оцінки з 1981 року, свідчить, що 90-98% всіх експортно-імпортних операцій оцінюються в митних цілях по даному методу.

Суть методу визначення митної вартості по ціні операції з товарами, що ввозяться, полягає в тому, що митною вартістю товару, що ввозиться на митну територію України є ціна операції, фактично сплачена або що підлягає сплаті за товар, що ввозиться на момент перетину ним митного кордону України. У цьому випадку мова йде про продаж товару (сплата за товар, що ввозиться, що передбачає його переміщення з країни експорту в країну імпорту), тобто про зовнішньоторгівельну операцію купівлі-продажу, яка вимагає наявності продавця, бажаючого передати право власності на товари, що ввозяться в Україну за певну суму, і покупця, згідного отримати дані товари у власність за цю суму.

При експорті товару, запропонованого для розрахунку в даній дипломній роботі, право власності на товар переходить від продавця до покупця, отже розрахунок митної вартості буде проводиться на основі методу 1.

Далі розглянемо, як визначається митна вартість відповідно до перелічених вище методів.

Метод 1. Митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.

Метод 2. Для визначення митної вартості за методом оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів за основу береться ціна угоди щодо ідентичних товарів. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з товарами, що оцінюються.

Метод 3. Для визначення митної вартості за методом оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів за основу береться ціна угоди щодо подібних (аналогічних) товарів, які ввозяться (імпортуються) на митну територію України . При цьому під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому вони виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Метод 4. Визначення митної вартості товарів за методом оцінки на основі віднімання вартості здійснюється у тому разі, якщо оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари продаватимуться (відчужуватимуться) на митній території України у незмінному стані.

Для визначення митної вартості товарів за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення, але не пізніше ніж через 90 днів з дати ввезення товарів, що оцінюються, покупцю, що не є взаємозалежною з продавцем особою.

Від ціни одиниці товару віднімаються, якщо вони можуть бути виділені, такі компоненти:

1) витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду;

2) суми ввізного (імпортного) мита, податків, зборів та інших платежів, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів;

3) звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування.

Метод 5. Для визначення митної вартості товарів за методом оцінки на основі додавання вартості за основу береться ціна товарів, розрахована шляхом додавання:

1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником у зв'язку з виробництвом оцінюваних товарів;

2) загальних витрат, характерних для продажу (відчуження) в Україну з країни вивезення товарів того ж виду, у тому числі витрат на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування до місця перетинання митного кордону України, та інших витрат;

3) прибутку, що його звичайно одержує експортер у результаті поставки в Україну таких товарів.

Метод 6. Якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених вище, або митний орган аргументовано вважає, що ці методи визначення митної вартості не можуть бути використані, митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової практики.

3. Практичне завдання

Ситуація: У лютому 2004 р. підприємство “Ріал” уклало договір із зарубіжним контрагентом, за яким йому (зарубіжному контрагенту) було експортовано товар (дата оформлення експортної вантажної митної декларації ? 15.02.2004) на умовах відстрочення платежу терміном на 2 місяці (до 15.04.2004). Нерезидент розрахувався за товар лише у червні 2004 р., що призвело, по-перше, до порушення валютно-фінансових умов контракту, по-друге, до порушення вимог чинного валютного законодавства.