Інкасова форма розрахунків. Операції з давальницькою сировиною

11

Кафедра міжнародної економіки

Контрольна робота

з дисципліни: Основи зовнішньоекономічної діяльності

Інкасова форма розрахунків. Операції з давальницькою сировиною

Зміст

1. Інкасова форма розрахунків за експортно-імпортними операціями. Порядок відкриття і використання документарного інкасо

2. Операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності підприємства. Зміст, механізм реалізації, правова регламентація

Задача 1. Розрахування імпортної ціни контракту

Задача 2. Визначення правомірності вимоги на включення в умови договору переходу права власності на товар

Список використаної літератури

1. Інкасова форма розрахунків за експортно-імпортними операціями. Порядок відкриття і використання документарного інкасо

Міжнародні розрахунки - це регулювання платежів по грошовим вимогам та зобов'язанням, які виникають в зв'язку з економічними, політичними, науково-технічними та культурними відносинами між державами, підприємствами та громадянами різних країн.

Розрахунки здійснюються через банки безготівково за допомогою записів на рахунках банків. Для цього банки використовують свій закордонний апарат та кореспондентські відносини із іноземними банками, що супроводжується відкриттям кореспондентських рахунків "лоро" (від латинського "Іого" - їх) іноземних банків у даному (вітчизняному) банку та "ностро" (від латинського "nostro" - наш) даного банку в іноземному. Кореспондентські відносини визначають порядок розрахунків; розмір комісії, методи поповнення витрачених коштів.

Зовнішньоторгові контракти передбачають передачу товару або товаророзпорядчих документів, які пересилаються банками-експортера банку-імпортера або банку країни-платника для сплати у встановлений термін. Розрахунки здійснюються за допомогою різних засобів платежу, використовується у міжнародному обігу: векселів, чеків, платіжних доручень, телеграфних переказів, акредитивів. На вибір форм міжнародних розрахунків впливає ряд факторів:

- вид товару, який є об'єктом зовнішньоторгової угоди (форми розрахунків відрізняються при поставках машин і обладнання або, наприклад, продовольства), а при поставках деяких товарів-деревини, зерна -застосовуються традиційні форми, які визначилися практикою;

- наявність кредитної угоди;

- платоспроможність і репутація контрагентів за зовнішньо-економічною угодою, які визначають характер капіталу між ними;

- рівень попиту і пропозиції на даний товар на світових ринках.

Однією з поширених форм міжнародних розрахунків є інкасо. Використання даної форми розрахунків регулюється "Уніфікованими правилами по інкасо", прийнятими Міжнародною торговою палатою в 1978 році (редакція 1995 року) .

Інкасо - це банківська розрахункова операція, засобом якої банк за дорученням свого клієнта одержує на основі розрахункових документів належні йому кошти від платника за відвантаженні на його адресу товари або за надані йому послуги і зараховує ці кошти на його рахунок в банку.

В здійсненні інкасової операції при міжнародних розрахунках приймають участь: імпортер (платник); експортер (довіритель); банк імпортера (інкасуючий чи представницький банк); банк імпортера (банк ремітент).

Експортні інкасо використовуються для розрахунків за експортовані товари та надані послуги та направляються банком за дорученням українських експортерів на адресу іноземного банку для подальшої їх оплати.

Імпортні інкасо використовуються для розрахунків за імпортовані товари та/або надані послуги та направляються іноземними банками банку імпортера для здійснення оплати.

Інкасова форма розрахунків об'єднується з акцептною формою.

Акцепт - згода платника на оплату документів рахунку. При акцептній формі розрахунків товари відвантажуються негайно, не чекаючи оплати покупцем товару. Покупець оплачує товар після одержання розрахункових, документів, на випадок порушення постачальником умов договору, вокупцеві може відмовитися від оплати товару. При порушенні договору постачальник має право застосувати до нього санкції.

Інкасо в міжнародних розрахунках має такі особливості:

- як правило, має документальний характер, тобто банки приймають на інкасо доручення експортерів за наявності комерційних документів;

- розрахункові документи акцептуються імпортером у попередньому порядку;

- широко застосовується кредит:

- експортеру - у вигляді дисконту векселя;

- імпортеру - у вигляді під товарних позичок.

Існують два основні різновиди інкасового доручення:

- документи видаються платнику під платіж (Д/П);

- під акцепт (Д/А).

Умови інкасо мають бути зазначені у контракті та передбачати:

- назву та адресу банка експортера;

- назву та адресу банка платника;

- валюту та суму;

- умови видачі документів;

- перелік документів;

- розподіл банківських комісій;

- посилання на те, що інкасо підпорядковується Уніфікованим правилам по інкасо;

- та інше.

Загальна схема проведення операції з використанням інкасо така:

1. Експортер відвантажує товари на адресу покупця у відповідності до умов договору.

2. Експортер підготовляє своєму банку пакет товаросупроводжуючих документів та інкасове доручення.

3. Банк-ремітент, перевіривши відповідність наданих документів, перерахованих в інкасовому дорученні, відправляє їх разом з інкасовим дорученням банку імпортера.

4. Банк імпортера віддає одержані документи імпортеру.

5. Інкасуючий банк одержує платіж від імпортера.

6. Сума платежу переводиться банком покупця банку продавця.

7. Банк - ремітент зараховує гроші на рахунок експортера. Інкасо може бути простим (чистим) і документарним (комерційним).

Чисте інкасо - це інкасо фінансових документів, не супроводжене комерційними документами (переказні й прості векселі, чеки та ін.).

Документарне інкасо - це інкасо фінансових документів, супроводжених комерційними документами (рахунки, страхові документи та ін.), а також інкасо тільки комерційних документів.

Документарне інкасо в міжнародній торгівлі являє собою зобов'язання банку одержати за дорученням експортера від імпортера суму платежу за контрактом проти передачі останнього товарних документів і перерахувати її експортеру.

Важливою ознакою документарного інкасо є те, що якщо банку дана вказівка обробляти комерційні документи, до яких входить і коносамент, експортер має можливість зберегти контроль над своїм товаром, поки імпортер (покупець) не заплатить за них або не акцептує переказний вексель. Це обумовлено тим, що коносамент є документом на право власності і тому банк контролює це право на поставлені товари і має право їх передавати покупцю, після того як він виконує всі умови експортера, зазначені в інкасовому дорученні.

Існує кілька видів операцій по застосуванню документарного інкасо. Це так називані «документи проти платежу», «документи проти акцепту» і «акцепт із платежем проти документів».

Інкасові операції порівняно прості і недорогі для контрагентів. Разом з тим вони мають серйозні недоліки, які різко знижують переваги в розрахунках по експорту. Одним з таких недоліків являється розрив у часі між відвантаженням товару, передачею документів у банк імпортера й одержанням платежу (інколи від кількох тижнів до кількох місяців), що, звичайно, затримує оборотність коштів експортера.

Документарне інкасо являє собою деякий компроміс між авансовим платежем та торгівлею за відкритим рахунком (коли експортер покладається на покупця, котрий повинен сплатити відправлений йому товар). Інкасова форма розрахунків з точки зору експортера має деякі недоліки, а саме: експортер несе ризик, пов'язаний з можливою відмовою імпортера від платежу при неприйнятті документів імпортером; експортер повинен здійснювати раніше виробництво та транспортування товару, ніж одержати платіж.

Така форма розрахунків більш вигідна імпортеру, оскільки імпортер впевнений, що платіж буде проведений тільки за його наказом, тобто лише після того, як він прийме документи; імпортер здійснює платіж проти документів, що дають йому право розпорядження товаром і при цьому немає необхідності відволікати кошти з обороту; витрати на проведення інкасової операції невеликі у порівнянні з витратами на акредитив. Недоліками для імпортера є те, що, здійснюючи платіж чи акцепт, імпортер не має можливості перевірити якість товару (у випадку перевезення на великі відстані або тривалого проходження митних процедур).

Таким чином, інкасова форма розрахунків застосовується в тому випадку, коли: експортер не сумнівається у своєму контрагенті за договором, оскільки між двома боками діють перевірені часом відносини; політичні, економічні і правові умови в країні імпортера, розглядаються як стабільні; у країні покупця немає імпортних обмежень або якщо є такі, останній завчасно одержав усі необхідні дозволи на здійснення угоди; у країні експортера немає твердих обмежень термінів здійснення розрахунків за отриманий товар.

2. Операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності підприємства. Зміст, механізм реалізації, правова регламентація

Згідно зі статтею 1 ЗУ «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» зі змінами і доповненнями від 4 жовтня 2001 p. N 2761-III давальницька сировина -- це «сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції з подальшим поверненням усієї продукції або її частини до країни власника (чи реалізацією в країні виконавця замовником або за його дорученням виконавцем) або вивезенням до іншої країни.

Готова продукція може бути реалізована в Україні, якщо давальницька сировина, з використанням якої вироблено цю продукцію, ввезена іноземним замовником на митну територію України чи закуплена іноземним замовником за іноземну валюту в Україні. Право власності на імпортовану давальницьку сировину та вироблену з неї готову продукцію належить іноземному замовнику».

Законом визначено, що замовник -- це суб'єкт господарської діяльності, який надає давальницьку сировину, а виконавець -- це суб'єкт господарської діяльності, який здійснює переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини.

Операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах -- це операції з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників та виконавців), а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини), ввезеної на митну територію України (чи закупленої іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезеної за її межі з метою отримання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менше 20 відсотків загальної вартості готової продукції. Винятком з цього правила є конкретний перелік видів давальницької сировини, що врегульований відповідними постановами Кабміну. КМУ має право регулювати розміри питомої ваги сировини у продукті переробки. Урядом поставлено обмеження питомого вмісту сировини у готовій продукції тільки щодо сировини українського походження, що направляється на переробку за кордон. До сировини закордонного замовника застосовується загальна норма у 20%.

Відповідно до пунктів 2 -- 4 статті 2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» при ввезенні на митну територію України давальницької сировини іноземного замовника ввізне мито, податок на додану вартість та акцизний збір (на підакцизні товари) сплачуються видачею простого векселя, авізованого державною податковою адміністрацією, терміном на 90 календарних днів з моменту оформлення ввізної митної декларації. Вексель погашається у разі вивезення готової продукції в повному обсязі, також у разі часткового вивезення готової продукції, якщо український виконавець документально підтверджує оплату ввізного мита, податку на додану вартість та акцизного збору (на підакцизні товари) на частину сировини чи невивезеної з України готової продукції. Продукція, що вироблена з давальницької сировини іноземного замовника і вивозиться за межі України, не обкладається вивізним митом, податком на додану вартість та акцизним збором. При невивезенні готової продукції стягується пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка митної вартості давальницької сировини, але не більше контрактної вартості невивезеної готової продукції. Митні збори сплачуються на загальних підставах.

Статтею 3 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» передбачається можливість реалізації готової продукції на території України, виготовленої з сировини, ввезеної іноземним замовником. Така реалізація проводиться на загальних підставах після сплати митних зборів, ввізного мита, податку на додану вартість, акцизного та митного збору аналогічно до режиму звичайного імпорту.

Вивезення продукту переробки давальницької сировиниш, закупленої за валюту іноземним замовником на території України.

При вивезенні готової продукції,виготовленої з давальницької сировини, закупленої на території України іноземним замовником за іноземну валюту, митні платежі (вивізне (експортне) мито, податок на додану вартість, акцизний збір) не нараховуються, крім митних зборів, що передбачено статтею 4 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах».

При вивезенні давальницької сировини українського замовника за межі митної території України та повернення в Україну готової продукції:

--сировина, що не обкладається експортним митом, податком на додану вартість та акцизним збором, вивозиться під письмове зобов'язання, терміном на 90 календарних днів з моменту оформлення, митні збори сплачуються на загальних підставах.

До 1 січня 1999 року готова продукція ввозилася без нарахування податку на додану вартість, якщо така давальницька сировина повністю або частково була вивезена за межі митної території України до 1 жовтня 1997 року.

Готова продукція, що ввозиться за договорами, згідно з якими давальницька сировина повністю або частково вивезена за межі митної території України до набрання чинності Законом України від 17.07.97 р. №468/97-ВР (з 7 жовтня 1997 року), звільняється від сплати ввізного мита та режиму ліцензування і квотування;

--сировина, що обкладається експортним митом, податком на додану вартість та акцизним збором, вивозиться з наданням простого векселя терміном на 90 календарних днів, митні збори сплачуються на загальних підставах. У разі ввезення готової продукції вексель погашається. При неввезенні готової продукції або непоступлення валютної виручки у випадку реалізації продукції за кордоном, український замовник зобов'язаний оплатити вексель. Продовження терміну (більше ніж 90 календарних днів) здійснення операцій з давальницькою сировиною відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України. У разі відсутності такого рішення уряду митне оподаткування проводиться як при ввезенні товарів у режимі імпорту з справлянням усіх належних платежів.

У випадку повернення продукту переробки давальницької сировини з простроченням встановлених термінів, її оформлення проводиться на загальних підставах, у режимі звичайного імпорту зі справлянням всіх належних платежів.

Оформлення частини сировини українського замовника, що йде у рахунок оплати за роботу.

За частину давальницької сировини або готової продукції, що використовується для оплати виконаної роботи, український замовник сплачує митні збори, вивізне (експортне) мито, акцизний збір, податок на додану вартість аналогічно до порядку, що застосовується при бартерних (товарообмінних) операціях, згідно з пунктом 13 статті 5 ЗУ Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах».

До державного регулювання проведення операцій з давальницькою сировиною відносяться:

- запровадження обліку та реєстрації окремих контрактів;

- ліцензування та квотування;

- застосування до порушників законодавства про зовнішньоеконо-мічну діяльність режиму індивідуального ліцензування;

- встановлення нормативів терміну переробки сировини;

- обмеження мінімальної питомої ваги сировини у загальній вартості продукту після переробки;

- тимчасові обмеження на вивезення (ввезення) окремих видів сировини.

Задача 1. Розрахування імпортної ціни контракту

Розрахувати імпортну ціну контракту, який буде укладено у 2006 р. на базі ціни комерційної пропозиції (2500 $), що діяла на 2004 p., приймаючи до уваги зміни індексів експортних цін постачальників (таблиця 1).

Таблиця 1

Індекси експортних цін

Розв'язок.

Для розрахунку ціни 2006 року необхідно визначити базову експортну ціну:

Ц_базова = Ц₂₀₀₄/І₂₀₀₄*100%,

Де Ц_базова - базова ціна;

Ц₂₀₀₄ - ціна 2004 року , що становить 2500 $;

І₂₀₀₄ - індекс цін у 2004 році, що становить 125.

Отримуємо:

Ц_базова = 2500/125*100% = 2000$.

Знаходимо ціну 2006 року:

Ц₂₀₀₆=Ц_базова *І200б/100%

Отримуємо ціну 2006 р:

Ц_200б = 2000*131/100% = 2620 $.

Таким чином, імпортна ціна контракту, який буде укладено у 2006 р. становить 2620 $.

Задача 2. Визначення правомірності вимоги на включення в умови договору переходу права власності на товар

Договір на поставку продукції укладено на умовах CIF (порт Одеса з Мілану). Покупець наполягає на включенні в умови договору наступного: право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент вивантаження товару в порту призначення - Одесі.

Чи є ця вимога правомірною? Які варіанти рішення в такій ситуації?

Розв'язок.

Згідно «Incoterms 2000», за базисних умов CIF (CIF - Cost, Insurance, Freight (ціна, страхування, фрахт) продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування й оплатити страхові внески. Покупець повинний брати до уваги, що відповідно до умов терміна CIF, від продавця потрібно забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з великим покриттям, він повинний або спеціально домовитися про це з продавцем, або сам ужити заходів по висновку додаткового страхування. За умовами терміна CIF на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водяним транспортом.

Також важливо зазначити, що умови CIF означають, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов поручні судна в порту відгрузки.

Отже, вимога покупця про перехід прав власності в порту призначення (Одеса) не є правомірною, оскільки умови CIF обмежують відповідальність продавця лише портом відгрузки (Мілан).

Якщо покупцю важливі саме такі умови, тоді договір на поставку мав би укладатися на умовах DES Delivered Ex Ship (Поставка із судна (... назва порту призначення). Термін Постачання із судна означає, що продавець виконав постачання, коли він надав не минуле митне очищення для імпорту товар у розпорядження покупця на борті судна в названому порту призначення. Продавець повинний нести усі витрати і ризики по доставці товару в названий порт призначення до моменту його розвантаження. Якщо сторони бажають, щоб продавець узяв на себе видатки і ризики по вивантаженню товару, повинний застосовуватися термін DEQ. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення морським чи внутрішнім водяним транспортом чи у змішаних перевезеннях, коли товар прибуває в порт призначення на судні.

Також можна було б підписати контракт на умовах DEQ Delivered Ex Quay (Поставка з пристані (... назва порту призначення)). Термін Постачання з пристані означає, що продавець виконав свої обов'язки по постачанню, коли товар, що не пройшов митне очищення для імпорту, наданий у розпорядження покупця на пристані в названому порту призначення. Продавець зобов'язаний нести усі витрати і ризики, зв'язані з транспортуванням і вивантаженням товару на пристань. Термін DEQ покладає на покупця обов'язок митного очищення для імпорту товару, також як і сплату податків, пошлин і інших зборів при імпорті. Однак, якщо сторони бажають, щоб продавець узяв на себе всі чи частина витрат по імпорті товару, те це повиннео бути чітко обговорене у відповідному доповненні до договору закупівлі-продажу. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення морським чи внутрішнім водяним чи транспортом у змішаних перевезеннях, коли товар вивантажується із судна на пристань у порту призначення.

Список використаної літератури

1. Бахрамов Ю. Организация внешнеэкономической деятельности. -СПб., 2000.

2. Боринець С. Міжнародні валютно-фінансові відносини. Підручник. -К.: Знання, 2000.- 305 с.

3. Внешнеэкономическая деятельност : Учеб-практ .пособие: 2-е изд. /Е.Ф.Прокушев. - М.:, ЮНИТИ 1999.

4. Внешнеэкономическая деятельность предприятия /Под ред. Л.Е.Стровского - М.: ЮНИТИ, 2001. - 823с.

5. Грачев Ю.Н. Внешнеэкономическая деятельность. Организация и техника внешнеэкономических операций: Учеб.-практ. пособие. - М: ЮНИТИ, 2000.

6. Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» зі змінами і доповненнями від 4 жовтня 2001 p. N 2761 -III.

7. Между народные валютно-кредитные и финансовые отношения/Под ред. Красавиной.-М., 2000.

8. Международные экономические отношения. Учебник. /Под общей ред.проф. В.Е. Рыбалкина. - М.: ЮНИТИ, 2001.

9. Мировая экономика. Учебник. /Под ред. д.э.н., проф. А.С. Булатова.- М.: Юристъ, 2002.

10. Світова економіка: Підручник /А.С.Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. -К.: Либідь,2000. Н.Смирнов В.В. Экспортно-импортные операции в международном бизнесе. Правила "ИНКОТЕРМС-90", условия договора, риски и перевод их на страховщика. - М.: ЮНИТИД 1997.

11. http://www.djerelo.com

12. http://www.kontrakty.com.ua

13. http://www.refine.org.ua