1

23

Кафедра Міжнародної економіки

Контрольна робота

з дисципліни «Міжнародна економіка»

Міжнародна валютно-фінансова система

Зміст

1. Розвиток міжнародних валютно-фінансових відносин. Поняття валютно-фінансової системи та її види

2. Основні елементи національної та світової валютних систем, їх характеристика

3. Еволюція світової валютної системи

Список літератури

1. Розвиток міжнародних валютно-фінансових відносин. Поняття валютно-фінансової системи та її види

Міжнародні валютні відносини - це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв'язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Міжнародні валютні відносини складаються і розвиваються на основі експорту товарів, капіталів, робочої сили та новітньої технології, спільного підприємництва. Основною цільовою функцією цих відносин є забезпечення необхідних умов для процесу відтворення у рамках світового господарства та обслуговування світогосподарських зв'язків. Сам процес міжнародних валютних розрахунків належить до сфери розподілу та обміну, проте разом з тим тісно пов'язаний з процесом відтворення в сфері матеріального виробництва. Причому між процесом відтворення і валютними відносинами існує як прямий, так і зворотний зв'язок. Адже, з одного боку, розвиток процесу відтворення виступає об'єктивною основою валютних відносин, оскільки породжує експорт капіталу, міжнародний обмін товарами та послугами, передачу технології та ін. і відповідно визначає весь комплекс валютних відносин, що пов'язані з міжнародним оборотом останніх. З другого боку, хоча валютна сфера - вторинна щодо сфери матеріального виробництва, вона не лише пасивно відбиває перебіг виробничих процесів, а й активно на них впливає.

Отже, міжнародні валютні відносини - одна з головних складових міжнародних економічних відносин. Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система. Розрізняють національну та світову валютні системи. Світова валютна система розвивається на регіональному та глобально-світовому рівнях. У свою чергу регіональні, світові та національні валютні системи активно взаємодіють між собою, утворюючи єдину цілісну систему міжнародних валютних відносин.

Валютні відносини тісно пов'язані з внутрішніми грошовими відносинами. Тому еволюція міжнародних валютних відносин у специфічному вигляді повторює, як ми побачимо нижче, розвиток внутрішнього грошового обігу країн. Разом з тим валютні відносини не виключають національного характеру грошового механізму окремих країн. У процесі поглиблення міжнародного поділу праці та розвитку економічних зв'язків відбувається інтеграція систем національних грошових та світових валютних відносин і функціональні відмінності між ними практично нівелюються.

Національна валютна система - це форма організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави. Основні елементи національної валютної системи визначаються національним законодавством.

Її структурними елементами є:

* національна валюта - грошова одиниця країни;

* валютний паритет як основа валютного курсу;

* режим курсу національної валюти;

* організація валютного ринку;

* національні органи, що обслуговують та регулюють валютні відносини країни;

* умови обміну національної валюти на золото та інші валюти - конвертованість валюти.

Національна валютна система є органічною частиною системи грошових відносин окремих держав. Її функціонування регулюється національним законодавством кожної країни. На основі такого законодавства встановлюється механізм взаємодії національних і світових грошей, спосіб їх конвертованості, рейтинг та регулювання валютних курсів, формування та використання міжнародної ліквідності, золотовалютного запасу, кредитних ресурсів та ін. До складу національних валютних систем входять відповідні інфраструктурні ланки - банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, інші державні та приватні інститути.

Світова валютна система - це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий оборот у рамках світового господарства.

Світова валютна система включає ряд конструктивних елементів - світовий грошовий товар, валютний курс, валютні ринки та міжнародні валютно-фінансові організації.

Світовий грошовий товар є першим елементом валютної системи, виступає носієм міжнародних валютно-грошових відносин і приймається кожною країною як еквівалент вивезеного з неї багатства. Історично першим міжнародним грошовим товаром було золото, пізніше в міжнародних розрахунках стали використовувати кредитні гроші (векселі, банкноти, чеки та депозити). В 70-х роках з'являються спеціальні міжнародні та регіональні платіжні одиниці - СДР та ЕКЮ.

Сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані в міжнародних розрахунках, називають міжнародною ліквідністю. Це золото, вільно оборотні валютні запаси держав та міжнародні гроші.

Другим елементом світової валютної системи є валютний курс. Це мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн. Існують фіксовані (тверді) та плаваючі (гнучкі) валютні курси. В основу фіксованого валютного курсу покладено монетний паритет (ваговий вміст золота в національних грошових одиницях), плаваючі валютні курси не зв'язані з монетними паритетами, а визначаються через зіставлення паритетів купівельної спроможності валют, тобто оцінки в національних грошах вартості однойменного «кошика» товарів.

Третім елементом світової валютної системи виступають валютні ринки. Першим таким ринком був ринок золота як грошового товару, де золото продавалось на основі офіційної ціни, що була закріплена міжнародним договором. Сьогодні ціна на золото складається під впливом попиту і пропозиції, а ринок золота функціонує як звичайний товарний ринок.

Розширення кредитних відносин привело до необхідності формування власне валютних ринків, які існують на основі розгалуженої системи банківських взаємозв'язків провідних країн розвинутої ринкової економіки та міжнародних і регіональних валютно-фінансових установ. У своїх функціях продавця та покупця іноземної валюти, з одного боку, та органів, які здійснюють розрахунки з закордонними контрагентами, - з другого, банки та інші валютно-фінансові установи в своїй сукупності складають міжнародний валютний ринок. Поряд з ним функціонує євровалютний ринок, який виник на основі транснаціоналізації спеціальних рахунків приватних банків провідних країн світу.

Четвертий елемент світової валютної системи - це міжнародні валютно-фінансові організації: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), який разом із своїми філіями - Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК), Міжнародною асоціацією розвитку (МАР), Багатостороннім агентством з гарантій інвестицій (БАГІ) та Міжнародним центром із врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС) - створюють групу Світового банку, Банк міжнародних розрахунків у Базелі, регіональні банки розвитку та ін.

Світова валютна система базується на функціональних формах світових грошей. Світовими називають гроші, які обслуговують міжнародні економічні, політичні та культурні відносини, а грошова операція, завдяки якій в даній країні можна придбати платіжні засоби, що є дійсними і можуть бути використані за кордоном, є операцією валютною.

Еволюція функціональних форм світових грошей повторює з певним відставанням шлях розвитку національних грошей - від золотих до кредитних грошей. Підтвердженням цього є той факт, що в умовах, коли золото виконувало всі функції грошей, грошова і валютна системи - національна і світова - були тотожні з тією лише різницею, що монети, виходячи на світовий ринок, скидали, за висловом К. Маркса, «національні мундири» і приймались до оплати на вагу. Іншим прикладом дії такої закономірності е базування світової валютної системи в XX ст. на одній або кількох валютах провідних країн світу.

Головне завдання світової валютної системи полягає в ефективному опосередкуванні платежів за експорт і імпорт товарів, капіталу, послуг та інших видів міждержавної господарської діяльності, створенні сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці, забезпечення безперебійного функціонування економічної системи вільного підприємництва. Через світову валютну систему здійснюється перелив економічних ресурсів з однієї країни в іншу або блокується цей процес, розширюється чи звужується ступінь національної самостійності країни, а також переміщуються економічні труднощі (інфляція, безробіття) із одних країн до інших.

Отже, світова валютна система виступає однією з головних рушійних сил, які можуть або сприяти розширенню міжнародних економічних відносин, або, навпаки, - обмежувати їх інтенсивність. Тому розвиток міжнародних економічних відносин значною мірою залежить від характеру світової валютної системи і дієвості функціонування її інститутів.

2. Основні елементи національної та світової валютних систем, їх характеристика

На рисунку 1 подано структурно-логічну схему світової валютної системи. Слід звернути увагу на специфіку світової валютної системи як форми МЕВ, що, з одного боку, є самостійною складовою сучасних світогосподарських зв'язків, а з другого - взаємопов'язує та опосередковує функціонування всіх інших форм міждержавного економічного спілкування.

Типовим визначенням поняття «світова валютна система» стало її трактування як форми організації міжнародних грошових відносин, сукупності правил та механізмів, за допомогою яких здійснюється валютне регулювання і координація валютних політик різних держав. Оскільки історично первинними субстанціями світової валютної системи, які спочатку функціонували автономно, а згодом об'єдналися в єдиний організм, є національні валютні системи, то доцільно дати визначення і цій категорії.

Під національною валютною системою розуміють форму організації валютних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави. Глибше розуміння сутності та характеру національних валютних систем можливе за з'ясування основних (типових) їхніх елементів, аналізу кожного з них та визначення ступеня їхньої розвинутості в окремих країнах.

У процесі гармонізації національних валютних систем різних країн ці елементи трансформуються в універсальні компоненти світової валютної системи: резервні валюти, міжнародні рахункові одиниці; умови взаємної конвертованості валют; уніфікований режим валютних паритетів; регламентація режимів валютних курсів; міждержавне регулювання валютних обмежень; міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності; уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів обігу; уніфікація основних форм міжнародних розрахунків; режим світових валютних ринків і ринків золота; міжнародні організації, які здійснюють міждержавне валютне регулювання.



Рис. 1. Структурно-логічна схема світової валютної системи

Місце і роль світової валютної системи у сучасному світовому господарстві можна з'ясувати її функції, які зводяться до:

- обслуговування товарообмінних операцій та інших видів міжнародної економічної діяльності через здійснення платежів за експорт та імпорт товарів, послуг і факторів виробництва;

- реалізації механізмів встановлення курсових співвідношень між національними грошовими одиницями різних країн;

- забезпечення безперебійного функціонування економічної системи та ін.

На функціонування світової валютної системи суттєво впливають процеси міжнародної економічної інтеграції, розвиток інтеграційних союзів. У рамках інтеграційних союзів формуються валютні системи регіонального типу, що кваліфікуються як специфічна організаційно-економічна форма відносин у валютній сфері між країнами-членами угруповання з наявністю спільної валюти, механізмом валютної координації та регулювання, регіональними банківськими і валютно-фінансовими установами та інституціями кредитного сприяння тощо. Регіональні валютні системи властиві найрозвиненішим інтеграційним угрупованням, яким є, зокрема, Європейський Союз.

Міжнародні валютні відносини - сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв'язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає

Валютна система - Форма організації міжнародних грошових відносин; сукупність правил та механізмів, що забезпечують співвідношення між валютами.

В економічній літературі (Рязанова, Мороз) виділяють національну, міжнародні (регіональну) і світову валютні системи. Боринець «Міжнародні фінанси» виділяє тільки національну та світову.

Національна валютна система - це форма організації валютних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави.

Міжнародна (регіональна) валютна система - це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн (Мороз, с. 46). Прикладом такої системи є створена.

Валютна система країн ЄС - це специфічна організаційно-економічна форма відносин країн ЄЕС у валютній сфері, спрямована на стимулювання інтеграційних процесів, зменшення амплітуди коливання курсів національних валют та їх взаємну ув'язку.

Світова валютна система

- це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це сукупність способів, інструментів, міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий оборот у рамках світового господарства.

- це спеціально розроблена державами та закріплена міжнародними угодами форма організації валютних відносин між всіма чи значною кількістю країн світу.

Світова валютна (грошова) система діє як грошова система окремої країни і виконує подібні функції.

Призначенням (функціями) будь-якої валютної системи є:

- сприяння розвитку товарообмінних операцій

- встановлення правил та механізмів для забезпечення співвідношень між національними грошовими відносинами

- здійснення платежів для покриття угод

- забезпечення стійкої одиниці вартості і стандарту відкладених платежів

Головне завдання світової валютної системи:

- ефективне опосередкування платежів за експорт і імпорт товарів, капіталу, послуг та інших видів міжнародної діяльності;

- створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці;

- забезпечення безперебійного функціонування економічної системи вільного підприємництва.

Ключові вимоги, які необхідні для успішного функціонування світової валютної системи:

- Забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору.

- Дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.

- Впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системі платежів. Вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того, щоб викликати довіру до системи.

Основна відмінність функціонування світової та міжнародної (регіональної) валютної системи від національної - це те, що міжнародні розрахунки звичайно припускають існування операцій з іноземною валютою мінімум для однієї зі сторін, яка приймає участь в угоді.

Основні елементи національної і світової валютних систем наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Основні елементи національної і світової валютних систем

Національна валютна система	Світова та міжнародна валютні системи
Національна валюта	Резервні валюти, міжнародні рахункові валютні одиниці
Умови конвертування національної валюти	Умови взаємного конвертування валют
Паритет національної валюти	Уніфікований режим валютних паритетів
Режим курсу національної валюти	Регламентація режимів валютних курсів
Наявність чи відсутність валютних обмежень, валютний контроль	Міждержавне регулювання валютних обмежень
Національне регулювання міжнародної валютної ліквідності країни	Міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності
Регламентація використання міжнародних кредитних засобів обігу	Уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів обігу
Регламентація міжнародних розрахунків країни	Уніфікація основних форм міжнародних розрахунків
Режим національного валютного ринку та ринку золота	Режим світових валютних ринків та ринку золота
Національні органи, що керують та регулюють валютні відносини країни	Міжнародні організації, які здійснюють міждержавне валютне регулювання

Основні складові світової валютної системи:

- світовий грошовий товар;

- валютний курс;

- валютні ринки;

- міжнародна валютна ліквідність;

- міжнародні валютно-фінансові організації.

Поняття валюти та її класифікація. Конвертованість валюти.

Світовий грошовий товар:

- носій міжнародних валютних відносин (обслуговує міжнародні економічні, політичні та культурні відносини)

- приймається кожною країною як еквівалент вивезеного нею багатства (першим було золото; далі кредитні гроші (векселі, чеки, депозити).

Валюта. В широкому розумінні означає грошову одиницю будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів). Проте нерідко використовується для позначення коштів, виражених в грошових одиницях тільки іноземних держав чи міжнародних організацій - готівки, вкладів на банківських рахунках, платіжних документів (векселів, чеків тощо), тобто як грошей інших країн.

Класифікація видів валют в залежності від:

1) емітента валютних коштів валюта поділяється на:

Національна валюта

Грошова одиниця певної країни та той чи інший її тип (грошова, срібна, паперова).

Іноземна валюта

Грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються в міжнародних розрахунках.

Міжнародна (регіональна) валюта

Міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, засіб платежу: СДР, ЕКЮ (з 1 січня 1999 року замінена на євро).

СДР (SDR - Special Drawing Right) (спеціальні права запозичення (СПЗ) - міжнародні платіжні засоби, які використовуються МВФ для безготівкових міжнародних розрахунків через записи на спеціальних рахунках та як розрахункова одиниця МВФ. ЕКЮ - регіональна міжнародна розрахункова одиниця, що була введена в 1979 р. у межах Європейської валютної системи і пізніше стала розрахунковою одиницею Валютного союзу країн ЄС (сьогодні це ЄВРО).

2) ступеню конвертування валют

- Вільно конвертовані валюти (обмін без обмежень на будь-які іноземні валюти - це долар, ієна, французький франк, англійський фунт стерлінгів, німецька марка - використовуються для здійснення платежів за міжнародними угодами, активно купуються і продаються на головних валютних ринках).

- Частково конвертовані валюти (у країнах, де зберігаються валютні обмеження - це валюти, які обмінюються тільки на деякі інші валюти і мають валютні обмеження не за всіма валютними операціями або тільки для нерезидентів). Вона поділяється на зовнішньо конвертовану і внутрішньо конвертована.

- Неконвертовані валюти (замкнуті валюти, у країнах, де для резидентів та нерезидентів уведена заборона обміну валют).

3) матеріально-речової форми

- Готівкова (банкноти)

- Безготівкова (форекс)

4) відношення до курсів інших валют

- Сильна (тверда) - стабільний валютний курс, рух якого відбувається відповідно фундаментальним макроекономічним закономірностям

- Слабка (м'яка)

5) принципу побудови

- кошикового типу (СДР) складається з декількох валют

- звичайна

6) відношення до валютних запасів країни

- резервна валюта

- інші валюти

7) видів валютних операцій

- Валюта ціни контракту

- Валюта платежу

- Валюта кредиту

- Валюта клірингу

- Валюта векселя

Конвертованість валюти - це здібність резидентів та нерезидентів вільно без обмежень обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами.

Конвертованість за поточними операціями - відсутність обмежень на платежі і трансферти по поточним міжнародним операціям, пов'язаними з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переказами доходів та трансфертів (вимога МВФ до країн-членів).

Конвертованість за капітальними операціями - відсутність обмежень на платежі та трансферти по міжнародним операціям, пов'язаними з рухом капіталу - прямі та портфельні інвестиції, кредити та капітальні гранти.

Повна конвертованість - відсутність будь-якого контролю та яких-небудь обмежень за поточними та капітальними операціями.

Внутрішня конвертованість - право резидентів купувати, мати і робити операції в країни з активами у формі валюти та банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті (в країнах з перехідною економікою) (обмежена на Україні)

Зовнішня конвертованість - право резидентів робити операції з іноземною валютою з нерезидентами (існує на Україні).

Валютний паритет - відносно стійка величина, що визначається співвідношенням між валютами різних країн або економічних угруповань, яке встановлюється в законодавчому порядку. При монометалізмі - золотому чи срібному - базою валютного курсу був монетний паритет як співвідношення грошових одиниць різних країн за їх металічним вмістом. Цей вміст чистого золота чи срібла в грошовій одиниці країни встановлювався державою і законодавчо фіксувався, який збігався з поняттям валютного паритету.

Валютним ринком називають систему стійких економічних і організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів, виражених у них. В інституційному плані валютний ринок являє собою сукупність банків, брокерських фірм, ТНК, фінансових закладів та ін., котрі пов'язані між собою мережею сучасних засобів зв'язку і здійснюють обмінні операції з валютними цінностями та платіжними документами в іноземних валютах, забезпечуючи функціонування валютних ринкових механізмів.

Аналізуючи систему чинників, які сприяли становленню
(у ХІХ ст.) та подальшому розвитку світового валютного ринку, особливу увагу слід акцентувати на таких найголовніших, як:

- поглиблення міжнародних економічних зв'язків;

- широке поширення кредитних засобів міжнародних розрахунків;

- посилення концентрації і централізації банківського капіталу, розвиток кореспондентських відносин між банками різних країн, поширення практики ведення поточних кореспондентських рахунків в іноземній валюті;

- вдосконалення засобів зв'язку - телеграфу, телефону, телексу, що спростили контакти між валютними ринками та знизили ступінь валютного і кредитного ризиків;

- розвиток інформаційних технологій, швидкісна передача повідомлень про курси валют, банки, стан їхніх кореспондентських рахунків, тенденції в економіці та політиці та ін.

Стосовно суб'єктів валютного ринку необхідно виділити, зробити порівняльну характеристику та проаналізувати діяльність таких із них, як: державні установи (особливе місце серед них посідають центральні банки й казначейства різних країн); юридичні та фізичні особи різних країн, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю; комерційні банківські установи, що обслуговують зовнішні зв'язки своїх клієнтів; транснаціональні банки; валютні біржі та валютні відділи товарних і фондових бірж тощо.

Щоб зрозуміти й усвідомити сучасне місце та роль валютних ринків у світогосподарських процесах, необхідно розкрити їхні функції, які полягають у:

- реалізації валютної політики держав;

- формуванні попиту і пропозиції на іноземні валюти;

- забезпеченні виконання міжнародних розрахунків;

- регулюванні валютних курсів;

- страхуванні валютних та кредитних ризиків;

- диверсифікації валютних резервів банків, підприємств та держав;

- забезпеченні ефективного функціонування світових кредитних та фінансових ринків;

- поєднанні світових валютних, кредитних і фінансових ринків тощо.

Глибоке розуміння проблематики, пов'язаної з функціонуванням світового валютного ринку, неможливе без розкриття його структури. В даному доцільно з'ясувати, що залежно від обсягу, характеру валютних операцій та валют, які використовуються, валютні ринки поділяються на міжнародні, регіональні та національні, зв'язок між якими показано на рис. 2.

Рис. 2. Валютні ринки та їх структура

Крім того, під час аналізу основних сегментів валютного ринку, не слід ототожнювати і такі поняття, як міжбанківський та біржовий валютні ринки, котрі виокремлюються залежно від суб'єктів, що діють на них. Так на міжбанківському валютному ринку (який, у свою чергу, поділяється на брокерський і прямий ринки) операції здійснюють банки за допомогою технічних засобів зв'язку, і така форма організації валютного ринку - найпоширеніша (на неї припадає близько 90% усіх валютних угод). А що стосується біржового ринку, то його суб'єктами є представники центральних банків держав, які фіксують курси іноземних валют, що стають орієнтиром для всіх суб'єктів національного валютного ринку.

Що стосується видів валютних операцій, то залежно від курсів обміну валют і термінів поставки, виділяють касові та термінові (строкові) валютні угоди. Касові (готівкові) валютні операції в основному здійснюються на умовах спот (sроt), що означає розрахунок у момент укладання угоди або не пізніше, ніж на другий робочий день після здійснення угоди за курсом, зафіксованим у момент її укладання. Такі угоди укладаються усно або з використанням автоматичного зв'язку, аби забезпечити валютою зовнішньоторговельні операції та отримання банками курсового прибутку.

Під час строкових (форвардних) валютних операцій сторони домовляються про поставку зумовленої суми іноземної валюти через певний строк після здійснення угоди за курсом, зафіксованим у момент її укладання. Найпоширеніший строк від одного тижня до 6 місяців. Курс за форвардними угодами може бути як вищим, так і нижчим від курсу спот. Курси валют, зумовлені в даний час для обміну усіх валют пізніше, називаються строковими (форвардними). Їх не слід ототожнювати з майбутнім курсом спот. Курс спот - це той курс, який встановився на ринку на певну дату. Форвардний курс може бути вищим, нижчим або дорівнювати курсу спот на цю дату. Якщо він вищий, то різниця плюсова - премія (ажіо), а якщо нижчий, то різниця мінусова (дисконт).

У валютних котируваннях сам курс форвард, як правило, не вказується, а зазначається лише розмір премії чи дисконту, які додаються або віднімаються від курсу спот (наприклад, премія 0,0210 євро). Форвардні угоди укладаються для страхування капіталовкладень за кордоном від можливих збитків, для конверсії валюти в комерційних цілях, для отримання прибутку за рахунок курсової різниці.

Іншими різновидами термінових операцій, механізм яких слід уяснити, є ф'ючерсні та опціонні операції. Ф'ючерсна операція являє собою купівлю-продаж валюти за зафіксованими в момент укладання угоди цінами з виконанням операції через певний період. Основна їхня особливість - це торгівля стандартними контрактами, в яких детально регламентовані всі умови: сума, термін, метод розрахунку тощо. В момент укладання угоди вноситься невелика сума - гарантійний депозит.

Об'єктом опціонних угод стало право купити (опціон «кол») або продати (опціон «пут») валюту в майбутньому за курсом, зафіксованим на момент укладання угоди. Це угода з незафіксованою датою поставки валюти. За придбання права купити або продати валюту платиться невелика премія. Якщо за період дії угоди опціон був невигідний, тоді оплачена премія втрачається і валютна операція не здійснюється. Опціон вигідний, якщо курсові коливання вищі, ніж розмір премії.

Валютною угодою, яка поєднує готівкову і строкову операції, є операція своп (swap). Це валютна операція, що передбачає купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контругодою на визначений строк з тими ж валютами. Під час операцій своп готівкова угода здійснюється за курсом спот, який у строковій контругоді коректується з урахуванням премії або дисконту залежно від руху валютного курсу. Клієнт економить на різниці між курсами продавця і покупця за готівковою угодою.

Міжнародна валютна ліквідність (МВЛ)

- Здатність країни (чи групи країн) забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов'язань прийнятними для кредитора платіжними засобами

- Сукупність джерел фінансування та кредитування світового платіжного обігу.

- Сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані у міжнародних розрахунках

МВЛ визначається відношенням золотовалютних резервів центральних банків країн світового співтовариства (BP) до загальної суми річного імпорту товарів та послуг (IP):

МВЛ=ВР:ІР *100%

Основні компоненти МВЛ

- Офіційні золоті резерви країни-запаси золота у злитках та монетах

- Валютні резерви країни - іноземна валюта резервна для міжнародних розрахунків

- Резервна позиція в МВФ (право країни - члена на автоматичне отримання безумовного кредиту в іноземній валюті в межах 25% від її квоти)

- Розрахунки в СДР та євро

Стан МВЛ виражається такими показниками:

- Якість резервів, що визначається часткою золота у ліквідних резервах, темпами знецінення резервних валют, динамікою їхнього курсу та попиту на них на світових ринках, зовнішньою заборгованістю країн-емітентів резервної валюти;

- Відповідність обсягу резервів потребам у них, що визначається кількістю ліквідних резервів порівняно з обсягом міжнародних операцій певної країни, сальдо платіжного балансу, в тому числі поточного, зовнішнім боргом, рухом короткострокових і довгострокових капіталів.

Міжнародна ліквідність виконує такі головні функції:

- виступає засобом міжнародних платежів, що використовуються головним чином для покриття дефіциту платіжного балансу;

- є засобом валютних інтервенцій.

Резервна валюта - національна валюта провідних країн світу, яка накопичується центральними банками інших країн як резерв коштів для міжнародних розрахунків

Об'єктивні посилки для здобуття статусу резервної валюти

- Домінуючі позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів і капіталів, в золотовалютних резервах.

- Розвинена мережа кредитно-банківських установ, в тому числі за кордоном.

- Організований та місткий ринок позичкових капіталів.

- Лібералізація валютних операцій.

- Вільна оборотність валюти, що забезпечує попит на неї в інших країнах

- Активна зовнішня та валютно-кредитна політика.

- Упровадження валюти в міжнародний оборот через банки та міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації.

Резервні валюти (світові гроші) це:

- Національні валюти ведучих промислово розвинених країн - долар США, фунт стерлінгів, японська ієна, німецька марка, французький франк (дві останні були такими до 1 січня 2002 р.)

- Міжнародні валюти (СДР)

- Регіональні (ЕКЮ, з 1 січня 1999 р. - євро).

Міжнародні валютно-фінансові організації - інституціональний елемент валютної системи.

- Регламентація діяльності національних органів управління та регулювання валютних відносин країни (центральний банк, міністерство економіки, міністерство фінансів; в деяких країнах - органи валютного контролю)

- Міждержавне валютне регулювання здійснює МВФ (1944 р.), а в Європейській валютній системі - Європейський фонд валютного співробітництва (1973-1993 рр.), замінений Європейським валютним інститутом (1994-1998 рр.), а з 1 червня 1998 р. - Європейським Центральним банком.

3. Еволюція світової валютної системи

Основні етапи створення світової валютної системи

- Становлення, формування передумов, визначення принципів нової системи; при цьому зберігається її спадкоємний зв'язок з попередньою системою.

- Формування структурної єдності, завершення побудови, поступова активізація принципів нової системи.

- Створення повноцінно функціонуючої нової світової валютної системи на базі закінченої цілісності та органічної зв'язки її елементів.

У XVI-XVIII ст. Панівною формою функціонування національних валютних систем був біметалізм - грошова система в якій роль загального еквівалента закріплюється за двома благородними металами (як правило, за золотом та сріблом), передбачається вільне карбування монет з обох металів та їх необмежений обіг.

Форми біметалізму:

система паралельної валюти - це коли законодавство не встановлює певного співвідношення між золотом та сріблом; золоті та срібні монети приймаються під час купівлі, продажу та інших операцій відповідно до ринкової вартості цих металів;

система подвійної валюти - коли держава фіксує певне співвідношення між обома металами; карбування золотих та срібних монет, прийняття їх населенням мають здійснюватися за цим співвідношенням.

Законодавче закріплення за обома металами ролі грошей суперечить природі грошей. Гроші - це єдиний особливий товар, який покликано виконувати функцію загального еквівалента. (Рязанова, с. 21)

Наступною формою функціонування національних валютних систем став монометалізм - грошова система, за якою один метал (золото або срібло) є загальним еквівалентом та основою грошового обігу.

Срібний монометалізм існував у Росії (1843-1852), Індії (1852-1893) Нідерландах (1847-1875) Китаї (до 1935 р.). У більшості країн в кінці XIX ст. срібний монометалізм і біметалізм було замінено золотим монометалізмом.

Різновиди золотого монометалізму:

золотомонетний стандарт - як класична форма золотого монометалізму передбачає вільний обіг золотих монет і виконання золотом всіх функцій грошей;

золотозлитковий стандарт - перехідна форма золотого стандарту. Національні валюти провідних західних країн (Великої Британії, Франції, Бельгії, Нідерландів та ін.) прирівнювалися до певної кількості золота, тобто мали золотий вміст, а отже, були розмінні на валютний метал, але вже не в будь-якій кількості, як це було за класичного золотого стандарту, а на золоті зливки вагою не менш ніж 12,4 кг. Кожний, таким чином, обмін національних грошових знаків на золото був обмежений певними, досить великими, сумами (у Франції, наприклад, один золотий зливок коштував 215 тис. франків). (Боринець, с. 90-91)

золотодевізний стандарт - базувався на золоті та провідних валютах світу. Платіжні засоби в іноземній валюті призначені для міжнародних розрахунків, почали називати девізами.

Девізи - платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків.

1820 р. Золотий стандарт.

Встановлено тверде співвідношення між паперовими грошима і золотом. Вартість однієї грошової одиниці визначається у чистому золоті, наприклад 1RM (рейхсмарка)=0.3584229 г. чистого золота. Емісійні банки зобов'язуються в будь який час обмінювати паперові гроші на золото. Увесь грошовий обіг забезпечений золотом, інфляція неможлива.

Паризька валютна система (1867 р.) - система золотомонетного стандарту

- Перша валютна система

- Стихійно сформувалася у ХІХ ст. після промислової революції на базі золотого монометалізму у формі золотомонетного стандарту.

- Юридично оформлена міждержавною угодою на Паризькій конференції у 1867 році, яка визнала золото єдиною формою світових грошей.

- В цих умовах не було відмінностей між національною та світовою валютними системами (тільки монети приймались до платежу за своєю вагою)

- Структурні принципи:

- Основа - золотомонетний стандарт

- Склався режим вільно плаваючих курсів валют з врахуванням ринкового попиту та пропозиції, але в межах золотих крапок. Якщо ринковий курс валюти падав нижче паритета, що був заснований на їх золотому вмісту, то боржники розраховувались золотом по міжнародним зобов'язанням, а не іноземними валютами.

- Кожна валюта мала золотий вміст. Встановлювались золоті паритети. Вільна конвертованість валют в золото. Золото використовувалось як загальновизнані світові гроші.

1914 р. Державне регулювання валютних відносин.

На початку першої світової війни більшість країн переходить до регулювання валютних відносин; увесь платіжний оборот всередині країни і валютні перекази підлягають контролю та регулюванню.

У роки першої світової війни золотомонетний стандарт було відмінено більшістю країн. У багатьох країнах впроваджується золотозлитковий стандарт (Великобританія, Франція).

Після першої світової війни. на початку 20-х років XX ст., було рекомендовано перейти до золотодевізного стандарту.

Генуезька світова валютна система (1922 р.)

- Друга світова валютна система

- Юридично оформлена міждержавною угодою на Генуезькій міжнародній економічній конференції у1922 р.

- Принципи:

- Основа - золото і девізи (іноземні валюти для міжнародних розрахунків) (Грошові системи 30 країн базувались на золотодевізному стандарті. Національні кредитні гроші стали використовуватись як міжнародні платіжно-резервні кошти. Однак у міжвоєнний період статус резервної валюти не був офіційно закріплений ні за однією валютою. Фунт стерлінгів і долар США сперечалися за лідерство в цій сфері.

- Збережені золоті паритети. Конверсія валют у золото стала здійснюватись не тільки безпосередньо (США, Франція, Великобританія), а й побічно, через іноземні валюти (Німеччина та ще 30 країн)

- Відновлений режим валютних курсів, що вільно коливаються. Вільне коливання курсів без золотих точок (в 30-х роках)

- Валютне регулювання здійснювалось у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій та нарад.

На відміну від попередньої системи золото служить тільки для часткового забезпечення грошового обігу, обмін паперових грошей на золото для приватних осіб не проводиться.

Криза валютної системи: поняття, види.

Закономірності розвитку валютної системи визначаються відтворювальним критерієм, відображають основні етапи розвитку національного і світового господарства. Цей критерій проявляється в періодичній невідповідальності принципів світової валютної системи змінам у структурі світового господарства, а також у розстановці сил між його основними центрами. Тому періодично виникає криза світової валютної системи.

Криза світової валютної системи - загострення валютних протиріч, різке порушення її функціонування, що проявляється у невідповідності структурних принципів організації світового валютного механізму зміненим умовам виробництва.

Дане поняття виникло з кризою першої світової валютної системи. Криза золотомонетного стандарту - 10 років (1913-1922), Генуезька в.с. - 8 років (1929-1936), Бреттон-Вудська - 10 років (1967-1976).

Криза світової валютної системи веде до руйнування старої системи та заміни її новою, яка забезпечує відносну валютну стабілізацію.

Види валютних криз

Локальні валютні кризи

Вражають окремі країни чи групу країн навіть при відносній стабільності світової валютної системи. (Після другої світової війни періодично виникали локальні валютні кризи у Франції, Великобританії, Італії та інших країнах.

Циклічні валютні кризи (Прояв економічних криз)

Спеціальні валютні кризи. Викликані іншими факторами: криза платіжного балансу, надзвичайними обставинами і т.д. (При золотому стандарті валютні кризи виникали звичайно в періоди війн та циклічних економічних криз, але не доходили до гострих форм).

Немає чіткої межі між циклічними та спеціальними валютними кризами

Головні особливості світової валютної кризи (1929-1936 рр.)

- Циклічний характер, оскільки валютна криза була наслідком глибокої економічної і грошово-кредитної кризи.

- Структурний характер, адже основні принципи світової валютної системи, що ґрунтувалися на золотому стандарті, зазнали поразки.

- Велика тривалість: з 1929 р. до осені 1936 р.

- Виключна глибина та гострота: курс деяких валют знизився на 50-84%; міжнародний кредит, особливо довгостроковий, був паралізований у наслідок масового банкрутства іноземних боржників, включаючи 25 держав: Німеччина, Австрія, Туреччина і ін., які припинили зовнішні платежі; створилась маса «гарячих» грошей, що стихійно переміщувались з країни в країну у пошуках спекулятивний прибутків.

- Значна нерівномірність розвитку: криза вражала то одні то інші країни, в різний час і з різною силою.

У 1943 році було розроблені та опубліковані два плани щодо вдосконалення валютної системи: британський, підготовлений лордом Кейнсом, та американський, складений Генрі Вайтом, який і було взято за основу на Бреттон-Вудській конференції.

Бреттон-Вудська валютна система (липень 1944 р.), яка базувалась на золотодевізному стандарті: (золото та долар і фунт стерлінг)

- Створена на валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі (США) під головуванням міністра фінансів США Моргентау.

- На конференції було створено Міжнародний валютний фонд (МВФ), який мав допомогти стабілізації курсів валют країн-учасниць шляхом надання коштів для вирівнювання їхніх платіжних балансів - як орган міждержавного валютного регулювання.

- Засновано Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) з метою надання допомоги країнам-членам у реконструкції та розвитку їхнього господарства шляхом полегшення інвестування капіталу.

У Статуті Міжнародного валютного фонду закріплювалися основні принципи Бреттон-Вудської валютної системи, за якими:

- функції світових грошей зберігалися за золотом, але масштаби його використання у міжнародних фінансах і регулювальна роль суттєво зменшувалися;

- у ролі міжнародних платежів використовується нарівні із золотом - долар США та фунт стерлінгів Великобританії. Долар декларативно прирівнювався до золото в ролі еталона цінності валюти. Далеко менше в цій ролі виступав фунт стерлінгів;

- резервні (ключові) валюти обмінювалися на золото таким чином:

а) долар США могли обмінювати центральні банки та урядові установи інших країн у Казначействі США за офіційно встановленим 1934 року співвідношенням (35 доларів за 1 тройську унцію, тобто 31,1035 г. золота);

б) долар США та фунт стерлінгів Великобританії могли обмінювати центральні банки, урядові установи та приватні особи з метою тезаврації на ринках золота (передусім Лондонському). Ціна золота на ринках складалася на базі офіційної (до 1968 року вона майже не відхилялася від останньої);

- прирівнювання валют одна до одної та їх взаємний обмін здійснювалися на основі офіційно узгоджених країнами-членами з МВФ валютних паритетів, виражених у золоті та в доларах США. Ці паритети були стабільними, їх зміна могла відбуватися тільки з санкції МВФ і за певних умов, що на практиці траплялося дуже рідко;

- ринкові курси валют не повинні були відхилятися від фіксованих доларових паритетів цих валют більш як на +0,75%.У разі значних відхилень національні банки зобов'язувались засобом покупки чи продажу валюти відновити співвідношення курсів. Тобто всі валюти міцно «прив'язувалися» до долара США, а через нього - до золота;

- оборотні національні валюти вільно обмінювалися на валютних ринках на долари та одна на одну за курсами, що могли коливатися у зазначених вище межах. Контроль за функціонуванням механізму міжнародних розрахунків і приватним валютним оборотом здійснювали державні органи країн-членів МВФ;

- міждержавне регулювання валютних відносин здійснювалось головним чином через МВФ;

- з метою пом'якшення кризи окремих валют держави-члени МВФ (149 країн) вдавалися до взаємодопомоги. Вона здійснювалася наданням країнами одна одній через механізм МВФ та іншими шляхами кредитів в іноземній валюті для фінансування дефіцитів платіжних балансів.

Створена система повинна була відновити порядок у міжнародних валютних відносинах, а також ввести відповідальність країн-членів цієї системи за політику обмінних курсів і валютних обмежень.

Криза Бреттон-Вудської валютної системи (1967-1976)

- Загострення протиріч між інтернаціональним, глобальним характером міжнародних економічних відносин та використанням для їх здійснення національних валют, які схильні до знецінення (переважно долара)

Причини:

- Нестійкість та протиріччя економіки.

- Посилення інфляції негативно вплинуло на світові ціни та конкурентну здатність фірм, заохочувало спекулятивні переміщення «гарячих» грошей.

- Нестабільність платіжних балансів.

- Невідповідність принципів Бреттон-Вудської валютної системи зміненому співвідношенню сил на світовій арені.

- Активізація ринку євродолара.

- Дезорганізуюча роль транснаціональних корпорацій (ТНК).

Наплив доларів в країни Західної Європи і Японію викликав масовий перехід до плаваючих валютних курсів і тим самим спекулятивну атаку їх валют на долар.

Франція ввела подвійний валютний ринок по прикладу Бельгії, де він функціонував з 1952 р. Країни Західної Європи стали відкрито виступати проти привілейованого стану долара в світовій валютній системі. Пошуки виходу з валютної кризи завершилися компромісною Вашингтонською угодою групи «десяти» 18 грудня 1971 р.

Смітсонівська (Вашингтонська) угода (1971 р.)

- між промислово розвиненими країнами (була чинна трохи більш року, нею було покладено початок реформи існуючої світової валютної системи)

- переглянуто паритети провідних валют: долар девальвовано на 7,89%; підвищена офіційна ціна золота на 8,57% (з 35 до 38 долара за унцію) (*) ревальвація ряду валют;

- пом'якшився принцип фіксованих паритетів: межі можливих відхилень курсів валют від їх фіксованих паритетів були тимчасово розширені з + 1 до + 2,25%.

- міжнародна розрахункова грошова одиниця СДР (див. початок лекції питання 1 та кінець), яка рішенням сесії МВФ (вересень-жовтень 1969 року) вводилась в дію з 1 січня 1970 року, розглядалась як можлива основа валютної системи нарівні із золотом.

Переплетення валютної кризи з енергетичною та світовою економічною кризами.

Пошуки виходу з валютної кризи велися довго спочатку в академічних, а потім в урядових колах та численних комітетах. «Комітет двадцяти» МВФ підготував у 1972-1974 рр. проект реформи світової валютної системи.

Ямайська валютна система (Кінгстонська)

Угода (січень 1976 р.) країн-членів МВФ в Кінгстоні (Ямайка) і ратифікована більшістю членів у квітні 1978 р. Прийнято поправки до Статуту МВФ, які нині та визначають порядок світової валютної системи.

Принципи системи:

- Базою валютної системи було проголошено міжнародну розрахункову одиницю - СДР, яка в перспективі мала стати основою паритетів і курсів валют і основним платіжно-розрахунковим засобом. До 1985 року в СДР встановлювались курси валют лише 12 країн із 149 членів МВФ. Фактично зберігався доларовий стандарт.

- Окрім СДР країнам дозволялось встановлювати валютний паритет до будь-якої валюти, крім золота. Тобто закріплювалися тенденції до багатовалютного стандарту та поділ світової валютної системи на регіональні угрупування: США - Західна Європа - Японія.

- Юридично було завершено демонетизація золота: відмінено офіційну ціну золота та золоті паритети, золото перестало бути мірою вартості та базою золотих паритетів, США припинили обмін доларів на золото для іноземних центральних банків та урядових установ. Але золото й далі використовувалося для формування фонду ліквідних активів з метою придбання резервних валют.

- Було знято обов'язковість обмежень щодо офіційних валютних резервів

- Поняття «оборотна(конвертована) валюта» замінено терміном «валюта, що вільно використовується» (тобто ринкова валюта.

- Країни отримали право вибору будь-якого режиму валютного курсу.

- Узаконювався режим плаваючих валютних курсів замість фіксованих.

- МВФ, який зберігся на уламках Бреттон-Вудської системи, закликав посилити міждержавне валютне регулювання

Спеціальні права запозичення - СДР (резервна валюта кошикового типу) - це безготівкові гроші у вигляді запису на спеціальних рахунках у МВФ. Складалась до 1 січня 2002 р. з 5-ти валют - долара США, марки ФРН, ієни, французького франку, фунту стерлінгів; зараз, відповідно, прив'язується до курсу 4-х валют - євро (визначає курс СДР на 37,4%), долару США (37,2%), британського фунту стерлінгів (12,4%), японської ієни (13%). Курс розраховується на базі курсу щоденно вищеназваних валют.

СДР - це штучно створені міжнародні резервні кошти для регулювання сальдо платіжних балансів, поповнення офіційних резервів, розрахунків з МВФ:

- не мають реального забезпечення (на відміну від золота вони не мають власної вартості - з 1970 року одиниця СПЗ - одиниця дорівнювалась до 0,888671 г. золота, а потім стала розраховуватись як валюта кошикового типу);

- безпосередньо не виконують ролі платежу;

- у чистому вигляді не використовуються для регулювання державних зобов'язань;

- Їх наявність у країні дає їй право на придбання вільно конвертованої валюти (право на отримання кредиту);

- як ліквідний компонент, збільшує офіційні резерви країни-члена МВФ.

В таблиці 3 приведена структура еволюції світової валютної системи.

Таблиця 3. Еволюція світової валютної системи

Критерії	Паризька валютна система з 1867 р.	Генуезька валютна система з 1922 р.	Бреттон-Вудська валютна система з 1944 р.	Ямайська валютна система з 1976-1078 рр.	Європейська валютна система з 1979 р. (регіональна)
1. База	Золотомонетний стандарт	Золото-девізний стандарт	Золото-девізний стандарт	Стандарт СДР	Стандарт ЄКЮ (1979-1998 рр.); євро (з1999 р.)
2. Використання золота як світових грошей	Золоті паритети Золото як резервно-платіжний засіб Конвертованість валют в золото	Офіційна демонетизація золота	Об'єднання 20% офіційних золото-доларових резервів Використання золота для часткового забезпечення емісії ЕКЮ, переоцінка золотих резервів по ринковій ціні

Подобные документы

• Регулювання валютно-фінансових та валютно-кредитних відносин

  Форми конвертованості валюти, елементи валютної системи. Регулювання валютно-фінансових відносин за допомогою міжнародного права, міжнародних угод, кредитної та податкової політики. Фактори, які впливають на валюту, суму та термін міжнародного кредиту.
  
  реферат [30,2 K], добавлен 20.03.2014
  

• Міжнародна економіка

  Економічне поняття та структура платіжного балансу. Особливості його складання за методикою подвійного рахунку. Сутність та основні етапи розвитку світової валютної системи. Принципи функціонування Бреттон-Вудської та Ямайської фінансових систем.
  
  реферат [22,7 K], добавлен 24.11.2010
  

• Ямайська (Кінгстонська) валютна система

  Реальна практика валютних відносин. Особливості застосування, позитивні риси та недоліки Ямайської валютної системи. Спеціальні права запозиченя. Акредитив та його види. Схема організації розрахунків акредитивами. Крах Бреттон-Вудської валютної системи.
  
  контрольная работа [230,9 K], добавлен 09.08.2009
  

• Світові валютно-фінансові системи

  Валютна система та її елементи. Умови конвертування національної валюти та функціонування національних ринків валют і золота. Еволюція валютних систем. Регіональні валютно-фінансові угрупування. Валютний союз країн ЄС. Режим світових ринків валют.
  
  лекция [27,6 K], добавлен 10.08.2011
  

• Роль міжнародних організацій системи ООН в управлінні економічною політикою

  ООН як універсальна система міжнародного співробітництва. Глобальна міжнародна співпраця та ООН. Валютно-фінансові, економічні та соціальні організації системи ООН. Переваги участі України в міжнародних спеціалізованих економічних організаціях системи.
  
  курсовая работа [37,2 K], добавлен 12.01.2012
  

• Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин

  Світове господарство, його сутність та етапи розвитку. Міжнародні економічні відносини і поділ праці, форми міграції. Теорії зовнішньої торгівлі. Особливості її сучасного розвитку. Міграція робочої сили. Еволюція світової валютно-фінансової системи.
  
  презентация [179,8 K], добавлен 24.09.2015
  

• Міжнародна торгівля фінансовими інструментами

  Сутність і основні тенденції розвитку світової валютної системи, її сучасний стан і подальші перспективи. Специфіка та головні принципи міжнародних кредитних відносин. Міжнародні фінансові організації, напрями, перспективи співробітництва України з ними.
  
  контрольная работа [24,2 K], добавлен 10.09.2010
  

• Міжнародна економіка та національні інтереси

  Міжнародна економіка як система міжнародних економічних відносин, її структура. Особливості національної економічної політики. Сутність національної валютної системи. Режим формування та використання державних золотовалютних резервів. Основи інвестування.
  
  доклад [35,1 K], добавлен 05.03.2014
  

• Валютна система. Функції офшорної системи

  Реформування світової фінансової і валютної системи. Причини виникнення і розширення офшорних центрів: їх сутність, класифікація, типи; способи використання, вимоги клієнтів; охорона таємниці банківських рахунків; відсутність обмежень операцій з валютою.
  
  курсовая работа [30,0 K], добавлен 27.04.2011
  

• Світова валютна система

  Характеристика світової валютної системи, етапи її становлення. Основні види валют. Поняття валютного курсу. Трикутник несумісності грошово-кредитної політики. Система золотовалютного стандарту. Валютна система України: проблеми та перспективи розвитку.
  
  реферат [582,0 K], добавлен 02.06.2015
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам