Литва в сучасному світі

Реферат на тему:

«Литва в сучасному світі»

ПЛАН

ВСТУП

1. Історія виникнення Литви, як самостійної республіки

2. Владні структури Литви

3. Вступ країни до НАТО та ЄС

4. Економіка країни

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Литовська Республіка після розпаду Союзу РСР намагається знайти своє місце в Європейському економічному співтоваристві, переорієнтувати свою промисловість на нестатки Заходу. Однак у силу надзвичайно твердої конкуренції на західному ринку успіхи по просуванню литовських товарів більш ніж скромні. Тому в останні роки промисловість республіки починає усе активніше співробітничати зі своїми старими партнерами в рамках екс-СРСР. Всі обіцянки по якнайшвидшій інтеграції литовської промисловості в Загальний Ринок до останнього часу так і залишаються обіцянками.

Небажання Уряду і Парламенту Литви приєднатися до СНД істотно ускладнює і без того непросту економічну обстановку в країні. Великий потік російськомовної еміграції привів до того, що значна частина високотехнологічних виробництв, включаючи Інгалинську АЕС, знаходяться на грані зупинки. Уміли спрямовані дії на підйом націоналістичних настроїв литовців, що з'явилися основною причиною хвилі еміграції з республіки, останнім часом пішли на збиток. Уряд навіть уживає напівофіційних заходів для того, щоб запобігти від'їзд у Росію висококваліфікованих кадрів. Однак ці півзаходи не є досить ефективними.

1. Історія виникнення Литви, як самостійної республіки

Литва - перша республіка Радянського Союзу, яка розпочала вихід із тенет СРСР і взяла курс на Європу. Ця країна дуже близька нам за духом, адже багато років спільної історії та поневірянь об'єднали Україну, Литву й інші пострадянські країни в неписаний, власний союз - підневільних колишнього СРСР, які сьогодні прагнуть вступити в ЄС і НАТО, щоб у такий спосіб отримати бодай якусь гарантію безпечного та стабільного майбутнього.

Литомвська Радянська Соціалістична Республіка -- одна з республік СРСР, створена після окупації Литви у липні 1940 року Радянською армією і включення до складу СРСР 3 серпня 1940, в 1991 році стала незалежною від СРСР, акт проголошення незалежності Литви прийнято 11 березня 1990.

За пактом Молотова-Ріббентропа (серпень 1939) між нацистською Німеччиною та Радянським Союзом, Литва потрапляла до німецької сфери впливу, однак у вересні 1939 після розв'язання Другої світової війни Литва була передана Радянському союзу в обмін на Люблінське та частини Варшавського воєводств Польщі.

14 червня 1940 Радянський Союз висунув Литві ультиматум з вимогою відставки уряду, арешту декількох міністрів і посилення радянської військової присутності у республіці. В умовах окупації 14-15 липня у Литві були проведені вибори в Народний сейм (з єдиним списком блоку "Союз трудового народу Литви"), який 21 липня і проголосив утворення Литовської РСР й ухвалив просити Верховну Раду СРСР прийняти Литву до складу СРСР, що й було зроблено 3 серпня 1940.

В 1941-1944 територія Литви була окупована Німеччиною, в 1944 - відвойована радянськими військами. У ході бойових дій і партизанської боротьби (1945-1953) була фізично знищена або вивезена значна частина населення Литви.

За досягнення в комуністичному будівництві Литовську РСР нагороджували орденом Леніна (1965) і орденом Дружби народів (1972).

11 березня 1990 р. Верховна Рада Литви проголосила незалежність Литовської Республіки, відмінила дію конституції СРСР і конституції Литовської РСР на її території і заявила про вихід республіки із складу СРСР. 19 березня 1990 р. радянський уряд поставив вимогу, щоб Литва здійснювала свій суверенітет у рамках законів СРСР. У зв'язку з відмовою литовського уряду виконати цю вимогу 18 квітня 1990 р. СРСР почав економічну блокаду Литви, яка тривала до 2 липня 1990 р.

У січні 1991 року самопроголошений Комітет національного порятунку Литви оголосив про відновлення в республіці радянської влади. На прохання комітету, персональний склад якого так і не був опублікований, у Вільнюс, Каунас й інші міста республіки були уведені радянські війська, однак скинути уряд Литовської республіки Комітету так і не вдалося.

9 лютого 1991 р. відбувся референдум про майбутнє Литовської держави. 90,5 відсотка виборців, які брали участь у референдумі, висловились за незалежну демократичну Литву. 4 квітня 1991 р. відбулися переговори між делегаціями Литви і СРСР про шляхи виходу Литовської Республіки із складу СРСР. 6 вересня 1991 р. Державна Рада СРСР визнала незалежність Литовської Республіки.

2. Владні структури Литви

Президент є найвищою державною посадовою особою, який представляє Литву у внутрішніх і міжнародних відносинах, призначає при схваленні сейму прем'єр-міністра і доручає йому утворити уряд, затверджує його склад, повідомляє про чергові вибори сейму, приймає рішення про введення воєнного або надзвичайного стану і подає його на затвердження сеймом. Питання про усунення Президента від обов'язків вирішується сеймом в порядку процесу імпічменту. При неможливості виконання президентом своїх обов'язків тимчасово його обов'язки переходять до голови сейму, обов'язки якого в свою чергу тимчасово виконує один із його заступників. Президент не може бути депутатом сейму і займати інші посади, призупиняє свою діяльність в партіях і політичних організаціях.

Законодавча влада здійснюється сеймом (однопалатним парламентом), який складається з 141 депутата, який обирається згідно з конституцією терміном на 4 роки на підставі загальних, рівних і прямих виборів, шляхом таємного голосування за змішаним принципом: 71 депутат обраний за одномандатною системою, а друга половина - 70 депутатів - за партійними списками. Кожні два роки сейм оновлюється наполовину. Кандидатом у сейм можуть бути запропоновані громадяни Литви, які досягли 25 років і постійно проживають у Литві.

До компетенції сейму належать: обговорення і прийняття поправок до конституції, видання законів, прийняття постанов відносно референдумів, призначення виборів президента, затвердження кандидатури прем'єр - міністра, представленої президентом, встановлення адміністративно-територіального поділу, введення воєнного стану або оголошення надзвичайного стану, призначення виборів до Рад самоврядування.

Виконавча влада здійснюється урядом, який очолює прем'єр-міністр, до складу уряду входять міністри. Прем'єр-міністр призначається президентом при схваленні сейму. Міністри призначаються і звільняються президентом за поданням прем'єр - міністра. У відсутність прем'єр-міністра або в разі неможливості виконання ним своїх обов'язків президент за поданням прем'єр-міністра доручає одному з міністрів заміщувати його на цей період, але не більше ніж на 60 днів. Прем'єр-міністр і міністри не можуть займати ніяких інших виборних чи призначуваних посада також працювати у підприємницьких, комерційних або приватних організаціях.

Уряд складає свої повноваження перед президентом після парламентських або президентських виборів. Місцевими органами влади є Ради самоврядування, які стоять на чолі адміністративно-територіальної одиниці. Вони об'єднують і координують на своїй території діяльність виконавчих інститутів самоврядування, забезпечують додержання законів і виконання рішень уряду. Члени Ради самоврядування обираються терміном на три роки населенням відповідної адміністративно-територіальної одиниці на підставі загального, рівного і прямого виборчого права, таємним голосуванням.

Владні структури Литви розв'язують два центральні завдання, які, зрештою, є спільними для балтійських країн - виживання економіки і забезпечення національної незалежності.

На початку 1998 року президентом Литви обрано 72-річного В. Адамкуса -- людину, яка 40 років прожила у західному світі, має прогресивні погляди, не заангажоване уявлення про свободу і, головне, добре знає правила гри в цивілізованому світі. Президент чітко визначив пріоритети зовнішньої політики -- приєднання до НАТО і ЄС, підвищення іміджу держави, всебічний розвиток і зміцнення зв'язків з усіма сусідами, насамперед з Польщею і Росією. В. Адамкус підтвердив необхідність збереження добрих відносин з Україною. Дещо несподіваний, хоча, напевне, закономірний результат принесли президентські вибори на початку січня 2003 року. В. Адамкуса в другому турі переміг колишній прем'єр-міністр Литви і мер Вільнюса Р. Паксас. Новий глава держави на 30 років молодший за свого попередника. Після оголошення результатів виборів В. Адамкус визнав, що причиною його поразки став низький рівень життя в литовській провінції і значне соціальне розшарування серед громадян. Новий президент заявив, що дотримуватиметься зовнішньополітичного курсу Литви, яка за президентства його попередника дістала запрошення стати членом НАТО та ЄС. Р. Паксас заявляв про необхідність зміцнення зв'язків з Росією, підтвердження дружніх відносин з Україною.

Наприкінці 2003 року Сейм Литви заслухав висновок спеціальної комісії щодо порушень президентом конституції країни: його підозрювали у зв'язках з російською мафією, розголошенні державної таємниці та в незаконному втручанні в процес приватизації. Звинувачення підтвердив конституційний суд. Депутати Сейму визнали Р. Паксаса винним. Сам він, виступаючи в парламенті перед голосуванням, заявив, що не вважає себе винним: „Система мститься мені. Це вендета за мої зусилля в боротьбі з корупцією”. Главу держави було усунено з посади внаслідок імпічменту. Пізніше Р. Паксаса було виправдано.

29 червня 2004 року в другому турі президентських виборів В. Адамкус, змагаючись з депутатом Сейму, першим прем'єр-міністром пострадянської Литви К. Прунскене, переміг з суттєвим відривом - за нього проголосували 52,2 % виборців, за К. Прунскене - 47,8 %.

3. Вступ країни до НАТО та ЄС

Майже весь політичний спектр Литви підтримував вступ країни в НАТО, включаючи екс-комуністів. Це було підкреслено в угодах політичних партій щодо національної оборонної політики.

У травні 2001 р. представлені в парламенті країни політичні партії підписали угоду щодо оборонної політики Литви. Ця угода передбачала, що Литва прагне набути повноправного членства в НАТО, а довготермінову і стабільну безпеки країни може гарантувати лише участь у колективній оборонній системі НАТО. Політичні парті зобов'язалися створити ефективну правову базу для реалізації міжнародних договорів НАТО і забезпечити процес інтеграції відповідним фінансуванням з державного бюджету. Угоду підписали Союз центру, Союз нових націоналістів та політичних в'язнів, Виборча акція поляків Литви, Литовський ліберальний союз, литовські християн-демократи, Соціал-демократична партія Литви (колишні комуністи), Сучасна християн-демократична партія, Партія Нової демократії, Новий союз (соціал-ліберали), Союз Батьківщина (литовські консерватори), Литовський Союз політичних в'язнів і депортованих.

Лише деякі маленькі угруповання залишалися противниками членства. Вони включали лідерів організації національних меншин, Союзу росіян і окремих екстремістських націоналістів. Ці угруповання воліли бачити Литву нейтральною державою, оскільки їх головне занепокоєння полягало у тому, що вступ в НАТО може погіршити контакти з Росією.

Між різними гілками влади країни існувала абсолютна політична згода щодо вступу Литви до НАТО.

У співробітництві з неурядовими організаціями і ЗМІ уряд регулярно інформував литовську громадськість про політику НАТО, переваги членства Литви та майбутні обов'язки держави як члена Альянсу. Це забезпечило широку суспільну підтримку процесу інтеграції.

Опитування громадськості у лютому 2002 р. показало, що 21,1 відсоток литовського населення виражав заперечення вступу НАТО, основною причиною такого ставлення було занепокоєння щодо збільшення витрат на оборону. Опитування показали, що підтримка приєднання до НАТО стійко зростала, у той час як кількість невизначених зменшувалася. У 1999 р. суспільна підтримка становила 36%, у 2000 р. - 49%, а у 2002 р. вона досягла 75%. Переважна більшість населення сприймала НАТО як організацію, що зміцнює безпеку і надійний інвестиційний клімат.

А 1 травня Литва разом з дев'ятьма іншими державами стала членом Європейського Союзу.

4. Економіка країни

Основу промисловості Литви складають 580 підприємств. Основу індустріального розвитку республіки складають промислові об'єднання в області енергетики, машинобудування і металообробки, а також хімії. У Литві виробляється весь спектр будівельних матеріалів (цемент, шифер, гравій, цегла і т.д.). Оскільки значна територія республіки зайнята лісовими масивами, добре розвита лісова і деревообробна промисловість.

Близько 2/3 промислової продукції виробляється в п'ятьох найбільших містах, перерахованих вище.

Енергетика і паливна промисловості

Енергетичні ресурси Литви невеликі; великих рік ні, тому на частку ГЕС приходиться лише мала частина вироблення електроенергії. Велика частина вироблюваної електроенергії приходиться на ТЕС. Майже все паливо (в основному мазут і природний газ) увозиться з-за кордону,тому що своїх родовищ нафти і газу в Литві немає. Також як паливо використовується торф, що добувається в республіці.

Машинобудування і металообробка

На території Литви знаходиться 130 підприємств цієї галузі. Машинобудування є спеціалізованим; тут виробляються верстати, устаткування, прилади, вироби електротехнічної, електронної, радіоелектронної промисловості. Електротехнічна промисловість спеціалізується на виробництві електродвигунів малої і середньої потужності. Великим верстатобудівним підприємством є завод «Жальгеріс»; основні центри верстатобудування - Вільнюс і Каунас. Вільнюський завод свердлів є одним з найбільших підприємств цього профілю в Європі. Також розвите машинобудування і суднобудування.

Хімічна промисловість

Основні напрямки розвитку хімічної промисловості - виробництво мінеральних добрив для сільського господарства, хімічного волокна для легкої промисловості, пластмас для машинобудування. Центрами виробництва мінеральних добрив є міста Кедайаняй і Йонава. Тут роблять суперфосфат, аммофос, сірчану кислоту, фосфорну кислоту й ін.

На основі хімічної промисловості розвивається фармацевтична промисловість, що спеціалізується на виробництві різних засобів для ін'єкцій.

Харчова промисловість

Цю галузь формують близько 120 великих підприємств. У республіці існують 8 великих м'ясопереробних комбінатів, що поставляють продукцію не тільки на внутрішній ринок, але й у республіки СНД.

Молочна промисловість представлена 5 великими молочними комбінатами. Широко відомі литовські сири, що останнім часом усі частіше з'являються в магазинах Москви і З-Петербурга.

Основні рибопереробні підприємства знаходяться в Клайпеді. Вони роблять рибні консерви, копчену і солену рибу, кулінарні вироби.

Транспорт

Через невеликі розміри республіки в останні роки одержав розвиток автомобільний транспорт. Він дозволяє здійснювати доставку за принципом «від дверей до дверей». Велику роль тут грають вантажні автомобілі середнього класу (вантажопідйомність до 5 тонн). Пасажирські перевезення в Литві виробляються по 498 міжміських маршрутах.

Залізничний транспорт із недавнього часу здійснює тільки транзитні перевезення з Росії в Калінінградську область. Активно використовується залізнична вітка, що з'єднує Північно-Захід Росії і країни Балтії з Польщею. Загальна довжина залізниць не перевищує 2000 км.

Окрему велику роль у житті Литви грає морський транспорт. Литовські порти обслуговують потреби не тільки республіки, але і сусідніх регіонів у Росії і Білорусії. Найбільший порт - Клайпеда, усього в Литві мається близько 40 морських портів. Транзит через литовські порти приносить великий доход у бюджет держави.

Сільське господарство

У сільському господарстві зайняте близько 20% працездатного населення республіки. Сільськогосподарський угіддя займають близько 50% території республіки, орні площі займають близько 40%. Виробляється меліорація земель, осушення боліт.

Під зернові культури зайнято більш половини посівних площ (близько 1.2 млн га). Найбільші площі відведені під ячмінь. Також вирощують озиму пшеницю, овес, бобові. Частина землі відведена під вирощування льону і цукрового буряка. Картопля вирощується практично у всіх районах Литви. Великі простори займають посіви кормових культур, багаторічних і однолітніх трав. Під суспільні сади відведене близько 50 тис. га. Основні культури - районовані сорти яблунь, вишень і зливши.

Основні напрямки у тваринництві - молочне скотарство і беконне свинарство. Птахівництво спеціалізоване і сконцентроване - побудовано 5 великих птахофабрик.

Оскільки значну частину Литви займають озера і штучні водойми, то розвиток рибництва отримало широке поширення. Як основні види розводять дзеркального коропа, карася, ляща. У ріках і озерах у достатку водяться прісноводні раки, що у великій кількості вивозяться в Росію. У приморських населених пунктах активно діють рибальські кооперативи і приватні підприємства, орієнтовані на вилов оселедця і кільки.

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Пахарев А. Д. Политическое лидерство и лидеры: Монография. - К.: Знание Украины, 2001. - 270 с.; Батенко Т. Королі СНД: Портрети дванадцяти президентів.- Львів: Кальварія, 2000. - 216 с.

2. Див.: Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. - 2-е вид., доп. і перероб. - К.: Генеза, 2004. - С. 309 - 310.

3. Див.: Врублевський В. Портрет президентів в оправі історії. До річниці „режимної перезміни” // День. - 2005. - 9 грудня.

4. Батенко Т. Королі СНД: Портрети дванадцяти президентів.- Львів: Кальварія, 2000. - С. 103.

5. Див.: Новые конституции стран СНГ и Балтии. - С. 227, 237.