Україна у світовій економіці

1

17

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

Тернопільський національно економічний університет

ІНДЗ

“Україна в світовій економіці”

Тернопіль 2009

Зміст

Вступ

1. Правова та організаційна основа зовнішньоекономічної політики Ураїни

2.Тенденції розвитку економічних зв'язків з розвинутими країнами

3.Сучасні проблеми діяльності України в світовій економіці

Список використаної літератури

Вступ

Утвердження державної незалежності України започаткувало її фактичний вихід на світову арену як суб'єкта міжнародних економічних відносин. Кардинальні зміни в геополітичному становищі України, що відбулися після здобуття нею незалежності, та ситуаційні особливості сучасного стану трансформаційних процесів в економіці істотно підвищили роль зовнішньоекономічних відносин у розвитку країни. Посилення цього чинника об'єктивно диктується здійснюваними ринковими перетвореннями, які формують якісно нові засади подальшого економічного та соціального розвитку країни. Україна тільки входить в систему світового економічного простору і від того, як цей процес буде відбуватись залежить подальший економічний і соціальний розвиток держави, як органічної підсистеми світової економіки.

1. Правова та організаційна основа зовнішньоекономічної політики України

Здійснення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється з метою створення сприятливих умов для економічного розвитку країни і захисту її інтересів, збалансованого розвитку економіки, рівноваги внутрішнього ринку, стимулювання прогресивних структурних змін у зовнішньоекономічних зв'язках суб'єктами економічної діяльності і створення найсприятливіших умов для залучення власної економіки в систему світового поділу праці.

Особливим завданням процесу регулювання ЗЕД є підтримка загальнонаціональних пріоритетів у зовнішньоекономічної сфері і досягнення наміченої мети за допомогою певних заходів.

Основними складовими політики а галузі зовнішніх економічних зносин України є зовнішньоторговельна політика (що включає експортну та імпортну політику), політика у сфері залучення іноземних інвестицій і регулювання національних, капіталовкладень за кордоном, крім цього, ЗЕД має виконувати завдання щодо географічної збалансованості зовнішньоекономічних операцій з окремими державами та регіонами, що пов'язане з економічною безпекою країни.

В теперішній час Україна здійснює всі види зовнішньоекономічної діяльності, включаючи зовнішню торгівлю, на принципах правового регулювання на взаємовигідній основі. Це визначило відповідну інфраструктуру і систему регулювання ЗЄД. Управління зовнішньоекономічною діяльністю Україною як державою, в особі її органів і державних інститутів, недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговими палатами, асоціаціями, союзами), самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності (мал. 2.1). Регулююча роль Верховної Ради України складається в прийнятті законів в області ЗЕД. Виробітком і здійсненням зовнішньоекономічної політики України у відповідності з законодавством займає Кабінет Міністрів України. В його функції входить координація діяльністю міністрів, торгових представництв України за кордоном, прийняття нормативних актів по управлінню ЗЕД, укладення і контроль за виконанням міжурядових договорів, здійснення мір по раціональному використанню засобів валютного банку України. Зберігання і використання золотовалютного резерву і інших цінностей, які забезпечують платоспроможність країни, а також представлення інтересів України в взаємовідношеннях з банками інших держав , ведення розрахункових операцій з валютними ресурсами здійснює національний банк України. Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, координацію діяльності всіх її суб'єктів, контроль за дотриманням законів і умов міжнародних договорів, реєстрацію окремих видів зовнішньоекономічної діяльності , контрактів. Однією із сфер державного управління ЗЕД являється регулювання митних справ, здійснюване вищими органами влади і управління. Безпосереднім виконанням митної політики покладено на митні органи України: Державний митний комітет України, митниці, територіальні митні управління та інші митні організації.. Галузеве управління зовнішньоекономічної діяльності входить в функції відповідних Міністерств і відомств[4].

Основним нормативним актом, що регулює даний вид діяльності в Україні, є Закон “Про зовнішньоекономічну діяльність". згідно з яким зовнішньоекономічна діяльність -- це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце, як на території України, так і за її межами.

Формами державного регулювання є:

встановлення режиму здійснення валютних операцій. Такий режим встановлений Законом “Про порядок розрахунків в іноземній валюті". Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та іншими нормативно-правовими актами;

митне регулювання. яке здійснюється згідно із Законами “Про зовнішньоекономічну діяльність ”, “Про єдиний митний тариф”. Митним кодексом України тощо;

встановлення в окремих випадках, передбачених законодавством, режиму ліцензування та квотування.

Відповідно до ст. 16 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність" в Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій (належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом встановленого строку певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій та кредитування):

генеральна (відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по певному товару (товарах) та/або з певною кращою (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару (товарах);

разова (індивідуальна) разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції);

відкрита (індивідуальна) (дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу), причому по кожному виду товару встановлюється лише один вид ліцензії. Ліцензії на експорт (імпорт) товарів видаються Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі на підставі заяв суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліценцій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти.

Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється на підставі відповідних договорів. які укладаються між суб'єктами даного виду діяльності. Усі зовнішньоекономічні договори можна умовно об'єднати в такі групи:

купівлі-продажу (експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт);

зустрічних поставок (бартер, холдинг);

торгово-посередницькі (доручення, комісія, консигнація),

змішані тощо.

Чинним законодавством України строго регламентовані питання укладання та оформлення названих договорів. При їх укладанні сторонам слід керуватись: Законами “Про зовнішньоекономічну діяльність", “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”; Указом Президента України “Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів у редакції 1990р. (правила ІНКО-ТЕРМС)". Указом Президента України “Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності”; постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України “Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень щодо зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що передбачають розрахунки н іноземній валюті”; наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 5 жовтня 1995 р. ”Про затвердження положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)”тощо.[7]

Певна категорія зовнішньоекономічних Договорів (контрактів) підлягає державній реєстрації згідно з Указом Президента України від 31 листопада 1994 р. № 659 “Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні. Питання реєстрації таких договорів регулюється також наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України від 18 листопада 1994 р. № 210 “Про заходи Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків щодо забезпечення виконання Указу Президента України від 7 липня 1994 р. № 659/94”; наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України від 6 грудня 1994 р. № 221 “Про внесення змін і доповнень, уточнень та роз'яснень до наказу Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України № 210 віл 18 листопада 1994 р.; наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України від 19 січня 1995 р. № 3 “На виконання Указу Президента України від 13 січня 1995 р, .№ 35/95” тощо [7].

В даний момент з ціллю оперативного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, оптимального задоволення потреб населення в різних групах товарів, захисту вітчизняного виробника в Україні затвердженні Положення про порядок ліцензування і квотуванню експорту і імпорту. Ці захисні заходи прийняті в усіх країнах світу і вводяться на визначений період часу і по окремим товарам у випадках порушення законів, невиконання положень міжнародних договорів, експорту - імпорту неякісної продукції та інше.

2. Тенденції розвитку економічних зв'язків з розвинутими країнами

Питома вага України у світовій економіці досить помітна. За економічним потенціалом Україна входить до першої шістки країн Європи (окрім неї -- Росія, Німеччина, Франція, Італія, Великобританія). Об'єктивно це мало б визначити істотну роль нашої країни у міжнародному територіальному поділі праці. Проте частка України у світовій торгівлі досі не надто висока. Недостатньо використовуються можливості для міжнародної кооперації зовнішніх інвестицій тощо. Попри це українська продукція добре відома у багатьох країнах: для деяких країн та регіонів Україна є важливим партнером в економічній співпраці.

Загальний об'єм зовнішньої торгівлі товарами за 9місяців склав $19 685,1 млн. (приріст за місяць - 10,4%), у тому числі експорт -- $8 990,4 млн. (9,9%), імпорт -- $10 694,7 млн. (10,8%). Негативне сальдо за вересень збільшилося на 15,8% i досягло $1,704 млрд. (за аналогічний період минулого року -- $2,18 млрд.). За підсумками 9 мiсяцiв ц.р. об'єм експортних товарообмінних операцій склав $713,59 млн. (7,9% вiд загального об'єму експорту), імпортних -- $671,165 млн. (6,3% вiд загального об'єму імпорту)[9]. Незважаючи на побоювання з приводу негативного впливу фінансової кризи на зовнішню торгівлю вітчизняними товарами, дані Держкомстату свідчать про зріст у вересні ц.р. у порiвняннi з попереднім місяцем як об'ємів експорту, так i імпорту. Але при цьому треба звернути увагу, що зростає i торговий дефіцит. Торгові партнери Ринок збуту українських підприємств у нинішньому році розширився: за підсумками 9 мiсяцiв 1998 р. число країн торгових партнерів України досягло 181 (у сiчнi - травнi -- 164, сiчнi - серпнi -- 178). При цьому, в експорті спостерігається стійка тенденція переорієнтації з ринків країн СHД на iншi країни. Особливо чітко це видно на прикладі Російської Федерації. Потужний торговельний партнер України -- Росія, звідки ми одержуємо нафту, газ, руди кольорових металів, деревину, тканини, обладнання, вантажівки, електроніку. Україна експортує до Росії прокатне, гірничо-шахтове та енергетичне обладнання, тепловози, телевізори, залізну та марганцеву руду, кокс, прокат чорних металів, вугілля, а також цукор, соняшникову олію, м'ясо, плодоовочеві консерви. Хоча Росiя i залишається основним зовнішньоторговельним партнером України, її частка в загальному об'ємі зовнішньої торгівлі стрімко падає. Так, якщо за підсумками минулого року частка РФ в українському експорті складала 57%, а в iмпортi -- 62%, то за 5 мiсяцiв 1998 р. цi показники складали вiдповiдно 24% i 53,1%, а за 9 мiсяцiв -- вiдповiдно 23,9% i 47,7%. Hайвiдчутніше знизився експорт товарiв з України в Росiю. Зниження об'ємів вивозу українських товарiв у РФ багато в чому пояснюється важким фiнансовим положенням у Росiї. Крiм того, пiсля введення ПДВ iз 1 вересня 1996 р. на iмпорт українських товарiв був втрачений "ряд важливих сегментів російського ринку, що важко повернути". Також на двосторонній торгiвлi негативно відбилося падіння об'ємів виробництва ряду товарів, що відносяться до традиційного українського експорту (м'ясо ВРХ, вироби з м'яса), i висока собiвартiсть вітчизняної продукції. I все ж Росія поки ще залишаться для України торговим партнером "номер один".

Чимала частина зовнішньоторговельного обороту припадає на країни СНД і Балтії, питома вага експортно-імпортних операцій з якими включаючи послуги, склала у 1997р. 53% або 19,86 млрд. дол. Експорт становив 9,2 млрд дол., імпорт становив 10,7 млрд. дол, що відповідно -48,9%і 57,8% від загальних показників[8]. Сальдо з цими країнами від'ємне.

Наступним за обсягом торгівлі партнером є Білорусь. Вона постачає верстати, вантажівки, трактори, калійні добрива, продукцію легкої промисловості. Наш експорт складається переважно з прокату чорних металів, верстатів та обладнання, цукру, олії.

Значне позитивне сальдо торговельного балансу Україна має з країнами Середньої Азії (окрім Туркменістану), Казахстаном та країнами Закавказзя. Наш експорт до цих регіонів: прокат чорних металів, обладнання, металорізальні верстати, промислові товари широкого вжитку, цукор, борошно. Імпорт: газ, руди кольорових металів, бавовна, тканини.

Українські товари добре відомі на ринках розвинутих країн і країн, що розвиваються. Особливе місце у зовнішній торгівлі України займають країни Європи (таблиця 4.1) . Серед розвинутих країн цього регіону чільне місце посідає Німеччина і Італія. Товарообіг з Німеччиною в тому році склав 2,1 млрд. дол., з Ітілією-1млрд.дол. В порівнянні з іншими країнами Центральної і Східної Європи об'єми торгівлі між Україною і ЕС значно відстають(таблиця4.3). В 1998р.товарообмін Німеччини з Польщею склав 18 млрд DM, з Чехією - 14 млрд. DM, з Угорщиною - 10 млрд. DM[8]. Є тому і об'єктивні причини : Чехія, Польща, Угорщина підписали угоду з ЕС про вільну торгівлю, тому ці країни, маючи однаковий спектр товарів з Україною, користуються преференціальним режимом на риках ЕС. Значний товарообіг Україна має також з Великобританією, Нідерландами, Францією. Відновлюються торгівельні зносини також із країнами Східної Європи, насамперед, з Польщею, Угорщиною, Болгарією та Словаччиною. Істотно виросла торгівля з Китаєм.

Розгляньмо географію зовнішньої торгівлі з країнами Західної та Східної Європи за основними вантажопотоками. До країн Західної Європи, окрім руд чорних металів та феросплавів, Україна постачає кокс, скло, штучні алмази та алмазний інструмент, невелику кількість металообробних верстатів, металургійне обладнання, а також олію.

Таблиця4.1. Обсяг товарообігу України з деякими країнами в 1996р., млн. дол

Одержує Україна верстати та обладнання, хімічні продук-ти, засоби обчислювальної техніки, одяг, взуття, побутову електроніку.

Значно активізували торгівельні зв'язки з нами США, Канада, Японія та інші неєвропейські економічно розвинуті країни (мал. 4.1). У групі країн, що розвиваються, найбільше значення для України має Індія. Українські підприємства брали участь в поставках у цю країну комплектного обладнання для будівництва металургійних, енергетичних та машинобудівних об'єктів. Окрім того, здійснювались поставки сучасного озброєння. Україна одержує з Індії бавовняні тканини, одяг, чай, каву, фрукти, соки.

В останні роки активізувалась торгівля з Туреччиною та Республікою Корея.

Малюнок 4.1. Структура експорту та імпорту України з країнами далекого зарубіжжя

Основними експортними товарами (таблиця 4.2) є: залізна та марганцева руди, прокат чорних металів, чавун, кам'яне вугілля, - кокс, кальцинована сода, азотні добрива, прокатне та ковальсько-пресове обладнання, обладнання для хімічної промисловості, тепловози, екскаватори, літаки, енергетичне обладнання, цемент, віконне скло. У групі товарів народного споживання -- цукор, м'ясо, соняшникова олія, борошно, а також телевізори, побутові холодильники, мотоцикли. Підприємства ВПК експортують зброю.[1]

В імпорті переважають нафта, газ, руди кольорових металів, деревина, бавовна, одяг, взуття, калійні добрива, верстати та обладнання для легкої й харчової промисловості, свердловинні установки, засоби обчислювальної техніки, вантажівки, папір, целюлоза, риба, а також чимало кондитерських та плодоовочевих виробів, алкогольних напоїв.

Сальдо складається з різниці між експортом та імпортом. Багато товарних позицій одночасно фігурує і в експорті, і в імпорті, тому за окремими позиціями також обчислюється сальдо. Які ж товари дають Україні позитивне сальдо, а які -- від'ємне? Найбільше позитивне сальдо припадає на чорну металургію (залізна та марганцева руди, чавун, прокат). У торгівлі з країнами СНД, окрім чорної металургії, позитивне сальдо утворилось також за рахунок підприємств харчової промисловості та сільського господарства (цукор, олія, молоко, борошно), машинобудування. Найбільш негативне сальдо припадає на нафту й газ. (Треба врахувати, що нафтопереробні потужності України у 10 разів перевищують власне видобування нафти.) Від'ємне сальдо є також за деякими видами тканин, обладнанням для легкої промисловості, засобів обчислювальної техніки, риби. В 1997 р. експорт України становив 14,2 млрд. дол., імпорт -- 17,1 млрд. дол. Отже. від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі становило 2,9 млрд. дол.

Таблиця 4.2. Товарна структура зовнішньої торгівлі України в 1996 р. (в %)

Таблиця 4.3.Товарообіг України з прикордонними країнами в 1998 році

3.Сучасні проблеми діяльності України в світовій економіці

Розвиток економіки держави в цілому, як і окремих її галузей серед іншого визначається відношенням об'ємів експорту и імпорту. Більшість розвинутих капіталістичних країн мають додаткове сальдо торгового балансу з значним перевищенням експорту над імпортом. В Україні, в силу об'єктивних причин перехідного періоду, поки спостерігається зворотня тенденція.

Зовнішньоекономічним зв'язкам України властиві вагомі негативні риси, що виявляються у переважанні експорті сировинної групи товарів (майже 70%). у домінантно-монопольній залежності від практично одного імпортера таких енергоносіїв, як нафта й газ, у завезенні невиправдано великої кількості товарів споживчого призначення, незважаючи на скрутний економічний стан країни. Чималі суми капіталу осідають за рубежем у результаті бартерних операцій, які ще становлять в експорті та імпорті близько 10%, а у внутрішньому обороті - сягають 40%. Пасивне сальдо торгівлі товарами в матеріальній формі (що становить близько 2,9 млрд. доларів, а з країнами СНД - 4,3 млрд. доларів), перекіс у бік продукції сировинного характеру та з низьким ступенем переробки а структурі виробництва та експорту (що сягає близько 70%), зростаюча (під впливом конкурентних умов світового ринку) деградація переробних галузей та висока імпортозалежність їх від так званого критичного імпорту не залишають сумнівів у тому, що загальний вектор дії зовнішньоекономічної скла-дової не відповідає потребам стабілізації та розвитку економіки нашої держави. Сьогодні економіка України, в силу її важкого положення досить відкрита для зовнішньої торгівлі. Доля в ВНП коливається в межах 8-10%, а у розвинутих країн - 70-80%. Така ситуація тягне небезпеку для вітчизняної економіки, оскільки високий рівень її відкритості є наслідком безсистемної торгівлі на фоні глибокого кризису. Любе небажане коливання кон'юнктури світових товарних ринків може привести українських виробників на рівень банкрутства [9].

Товарна структура основною складовою українського експорту, як i раніше, є чорни метали. Питома вага цієї продукції в загальному об'ємі товарного експорту склала у поточному році 34,9%. Однак структура експорту чорних металів з України викликає побоювання. У ній невиправдано велика частка так званих напiвфабрикатiв -- продукції нижніх передiлiв (заготівки, сляби тощо). I хоча на цю продукцію завжди існує ширший попит, ніж на продукцію верхніх переділів (виробництво напiвфабрикатiв -- "брудне" виробництво, тому країни з високим рівнем вимог до екології не розвивають його), збільшення частки першого за рахунок другого веде до програшу. За даними французької компанії "СОФРЕС Консей" (ця компанiя разом iз Мiнпромполiтики i Українським інститутом чорної металургiї в рамках проекту "ПРУК 9503" розробляла стратегію реформування вiтчизняної чорної металургiї), експортер напiвфабрикатiв, що не має довгострокових контрактiв, у пiдсумку втрачає в грошах. Окрім переділів чорних металів, за кордоном постійним попитом користується продукція хімічної промисловості (насамперед, продукти неорганічної хiмiї i добрива), машини та устаткування, мiнеральнi продукти (руди, шлаки i зола). Таким чином, за винятком продукції машинобудування, в українському експорті переважає сировинна продукція. Аналогічна картина спостерігається і в iмпортi товарів в Україну, головним об'єктом якого є мiнеральнi продукти (42% вiд загального об'єму iмпорту). У свою чергу, серед iмпортованих мiнеральних продуктiв переважають мiнеральне паливо, нафта i продукти її перегонки (39,5% вiд загального об'єму iмпорту). Лiдером iмпорту, як i ранiше, залишається природний газ (22,3% вiд загального об'єму). За енергоносiями слідує продукцiя машинобудування (15,7% вiд загального об'єму). Бартер у зовнішньоторговельному обороті питома вага бартеру з року в рiк неухильно скорочується. Якщо в 1994 році він складав 43%, у 1995 р. -- 31%, у 1996 р. -- 20%, то торік -- менше 10%. За підсумками 9 мiсяцiв ц.р. питома вага бартерних операцій у загально у обсязі експорту країни склала 7,9%, у загальному об'ємі імпорту -- 6,3%.[9]

Підсумовуючи, можна виділити основні причини , що певною мірою стримують зростання українського експорту :

помітне посилення міжнародної конкуренції і зростання державної підтримки свого експорту у провідних зарубіжних країнах;

значно ускладнений вихід на світові ринки для українських підприємств внаслідок протекціоністських заходів з боку ряду країн по захисту власних ринків;

низька конкурентоспроможність значної частини української промислової продукції;

недостатній розвиток систем сертифікації та контролю якості експортної продукції при зростанні на світових ринках вимог не тільки до науково-технічних параметрів, а і до споживчих та екологічних характеристик, що примушує вітчизняних експортерів збувати свою продукцію за зниженими, а то і демпінговими цінами;

відсутність досвіду та спеціальних знань щодо виходу на світові ринки у більшості підприємств, низький рівень маркетингової діяльності, не координованість дій на державному рівні;

розрив традиційних виробничих та коопераційних зв'язків з підприємствами країн СНД та з Східної Європи;

низький рівень співробітництва з країнами, що розвиваються;

критично недостатнє інвестування експортно-орієнтованих проектів за рахунок внутрішніх ресурсів та обмежені можливості використання з цією метою іноземних інвестицій і кредитів внаслідок низького міжнародного рейтингу надійності України.

Гальмами у зростанні обсягів вітчизняного експорту є також такі чинники: низька ефективність виробництва, висока енерго- та металомісткість продукції, високий ступінь старіння основних виробничих фондів, відсталість технологічної бази більшості галузей народного господарства. До цього слід додати велику залежність від імпорту енергоносіїв, проміжної продукції , машин та устаткування, невиправдане ввезення багатьох споживчих товарів, фактичну відсутність фінансової, організаційної та інформаційної структури державної підтримки експорту, слабкий експортний та валютний контроль.

Обсяги експорту, імпорту та сальдо зовнішньоекономічної діяльності по товарах і послугах у 1994-1998р. наведені в таблиці 2.3 приведеного аналізу випливає такий основний висновок: для стабілізації і подальшого зміцнення економіки України, досягнення майбутнього значного позитивного сальдо зовнішньої торгівлі необхідні докорінна перебудова структури зовнішньої торгівлі, удосконалення всієї системи зовнішньоекономічної діяльності країни.

Cписок використаної літератури

“Розміщення продуктивних сил” за редакцією В.В. Ковалевського та інших. Київ “Знання” 1998р.

“Розміщення продуктивних сил України” за редакцією Є.П. Качан. Київ “Вища школа” 1997р.

“Формування економічних відносин в умовах ринку” збірник наукових праць під редакцією професора І.Д. Фаріона. Тернопіль 1998.

“Правові аспекти здійснення зовнішньоекономічної діяльності в Україні”. Журнал “Право України” 1998р.

Основи світогосподарських зв'язків: [Учб. посіб. для екон. вузів и фак./ В.Н. Гринева, В.В. Мамонова, В.В. Парамонов ]: Під ред. В.Н. Гриневой, В.В. Парамонова. Х.: Основа, 1993.

Журнал “Провізор” серпень N20, 1998р.

WWW.RADA.KIEV.UA :офіційний сервер Верховної Ради України.

“Проблеми структурної перебудови економіки України” національна академія наук України, Рада по вивченню продуктивних сил України. Київ 1999р.

“ТОРГУЄМО, ЯК I РАHIШЕ, ПЕРЕВАЖHО СИРОВИHОЮ” ВЛАДИСЛАВ МІХАЛЬОВ. Журнал “УКРАїHА-BUSINESS” N48/98. Інтернет.