- розвитком сучасних інформаційно-комунікаційних систем з включенням їх до міжнародних систем. Інформаційне забезпечення має неймовірно велике значення в питаннях міжнародних економічних зв'язків.

Зрозуміло, що деякі з передумов інтеграції реалізуються більш вдало, а деякі - менш, але тільки повна їх реалізація сприятиме вирішенню всього комплексу проблем, які стоять на шляху інтеграції України з країнами ЄС.

Також необхідною передумовою розвитку інтеграційних процесів є вступ України в Світову Організацію Торгівлі (ГАТТ/СОТ). Так як Україна не є членом даної організації, тому українські експортери не можуть користуватися перевагами, які дає членство в СОТ. Як наслідок не розвиваються недискримінаційні торгівельно-економічні відносини та товаропотоки в країну знижені, а українські товари не мають шансу зайняти вигідну позицію на світовому ринку.

В загальному виді тактика інтеграції України в ЄС може виглядати так, як зображено на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Тактика реалізації євроінтеграційного вектору зовнішньої стратегії України [25, c.8]

Вступ України до СОТ сприятиме уніфікації її правової бази з європейськими стандартами. Крім того, вступ України до СОТ вигідне ще й тому, що кожна країна з країн-учасниць має права на певні гарантії національної безпеки, охорони життя, здоров'я та майна її громадян, захист навколишнього середовища. В Україні ведеться активна робота по здійсненню заходів, що можуть прискорити отримання членства в СОТ. К числу таких заходів належать: формування концепції трансформації тарифної системи України та плану-графіку товарних уступок відносно вимогам Уругвайського раунду переговорів ГАТТ; створюються деякі законопроекти. Також переглядаються вже існуючі закони та нормативні акти відповідно вимогам СОТ [26, c. 36-37].

Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (УПС) передбачено проведення самітів та утворення двох спільних органів України та ЄС: Ради і Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС, Міжпарламентського комітету Україна-ЄС [27, c. 5]. Для більш ефективного вирішення питань, пов'язаних з інтеграцією України в систему світової та європейської економіки, Постановою КМУ від 17.12. 2005 р. № 1214 було створено Урядовий комітет з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, як показано на рис. 3.3.

Задачами цього комітету є:

- входження України в європейський політичний, економічний, без пековий і правовий простір, створенням передумов для набуття Україною членства в ЄС та НАТО;

– розробка стратегічних цілей і пріоритетних напрямів державної політики у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції (Стратегія та Програма інтеграції України до ЄС, План дій Україна - ЄС, міжнародні зобов'язання України, пов'язані із її вступом до ЄС;

– розробка рекомендацій з питань співробітництва України з ЄС та НАТО;

- вдосконалення національного законодавства з питань європейської та євроатлантичної інтеграції;

- взаємодія органів законодавчої та виконавчої влади у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції;

- підвищення ефективності залучення та використання допомоги ЄС та НАТО;

- інформування громадськості, а також координація діяльності з навчання державних службовців, фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції.

Таким чином, для прискорення євроінтеграційних процесів Україні необхідно реалізувати цілий ряд економічних, соціальних, інфраструктурних та інших передумов.

Рис. 3.3 Система управління та координації процесу європейської інтеграції в Україні

96

3.2. Аналіз сучасних показників та тенденцій розвитку економічної взаємодії України з ЄС

З урахуванням того факту, що більшість країн Центральної та Східної Європи стали повноправними членами Європейського Союзу, і серед них найзначніші економічні партнери України, сучасну економічну співпрацю нашої держави у цьому географічному напрямку доцільно буде дослідити вже в рамках взаємодії з ЄС.

Підвищення ефективності діяльності України на ринку ЄС виходить далеко за межі суто комерційної утилітарності. Це - важливий компонент загальної стратегії інтеграції країни до ЄС і водночас - індикатор, що дає змогу оцінювати результативність внутрішніх економічних реформ в Україні та її євроінтеграційного курсу.

Присутність України на ринках ЄС регулюється як спільними для всіх країн елементами торговельного режиму, так і численними вибірковими регуляторами, що застосовують до країн не членів СОТ, до яких належить наша держава.

Загалом ринок ЄС має досить ліберальний торговельний режим, який характеризується невисоким рівнем середнього імпортного тарифу (4,4% в 2002 р. і 4,1% в 2005 р.) та чималою часткою (близько 1/4) імпорту без стягнення мита, що посилюється дією Генеральної системи преференцій (ГСП), якою може (хоч і обмежено) користуватися й Україна [37, c. 4].

Водночас в деяких секторах, що становлять інтерес для українських експортерів (сільське господарство, рибальство, металургійна промисловість), застосовуються протекціоністські заходи. Зокрема в галузі сільського господарства спостерігається чимала частка так званих пікових (тобто вище 15%) тарифів, які подекуди сягають 75%. Стосовно України діють кількісні обмеження імпорту деяких сталеливарних виробів [38, c. 8].

Безумовно, за останні роки відбувалися певні позитивні зрушення в аспекті присутності України на ринку Євросоюзу. У 2004 р. спостерігалося зростання обсягів зовнішньої торгівлі між Україною і країнами-членами ЄС та прямих іноземних інвестицій з країн ЄС в Україну (в тому числі і за рахунок розширення кількості членів). У 2005 р. у зовнішній торгівлі товарами між Україною і країнами-членами ЄС спостерігалися протилежні тенденції: зменшення обсягів експорту товарів супроводжувалося суттєвим зростанням їх імпорту. Одночасно відбувалося зростання обсягів зовнішньоторговельних послуг та прямих іноземних інвестицій між ними. А вже у 2007 р. тенденції зростання спостерігаються знову.

Зовнішньоторговельний оборот товарами України з державами-членами ЄС за 2007 р. становив $36,1 млрд., що на 28% більше, ніж за 2006 р.

Експорт товарів до країн ЄС склав $13916,4 млн., імпорт - $22218,7 млн. Порівняно з 2006 р. експорт збільшився на 15%, імпорт збільшився на 37%. Позитивне сальдо спостерігалось лише у 2004 р. у сумі $405,7 млн. далі ж було лише негативним - у 2007 р. у розмірі $8,3 млрд. [39, c. 141].

Динаміку експортно-імпортних операцій з товарами між Україною та країнами ЄС наведено на рис. 3.4. Дані рис. 3.4. свідчать, що позитивна динаміка зовнішньої торгівлі товарами між Україною та ЄС спостерігалася увесь період з 2000 р. Різке зростання цих показників у 2004 р. практично у 2 рази пояснюється саме розширенням ЄС.

Проте, в 2005 р. спостерігалось зменшення українського експорту до країн ЄС, на яке вплинуло зменшення експорту за товарними позиціями «Електричні машини і устаткування», «Котли, машини, апарати і механічні пристрої», «Ефірні олії, косметичні препарати».

Рис. 3.4 Динаміка показників зовнішньої торгівлі України товарами з країнами ЄС в період 1996-2007 рр., млн. дол. США [42]

У загальному обсязі експорту країни доля ЄС становила - 26,9%, імпорту - 32,9% (у 2004 р. відповідно 29,9% і 32,3%). Але частка України у зовнішньоторговельному обороті ЄС становить близько 0,4%. Навіть досягнута частка ЄС в торгівлі України є абсолютно недостатньою для інтеграції до Євросоюзу, адже для інтеграції необхідно досягти мінімум 60% [41, c. 36].

Для торгівлі України з ЄС характерна значна концентрація на невеликій групі країн. Головними партнерами, як в експорті, так і в імпорті товарів залишаються Італія (відповідно $1893,9 і $1030,3 млн. в 2005 р.), Німеччина ($1286,2 і $3384,2 млн.). та Польща ($1010,9 і $1406,7 млн.), як показано на рис. 3.5 [42, c. 137].

Обсяг експорту товарів до Італії збільшився проти 2004 р. на $273,4 млн. (на 16,9%), Словаччини - на $110,5 млн. (на 27,8%), Чеської Республіки - на $78,3 млн. (на 26,2%), Австрії - на $68 млн. (на 27,3%), Іспанії - на $51,6 млн. (на 9,9%). В той же час, зменшився обсяг експорту до Німеччини на $604,8 млн. (на 32%), Литви - на $259,1 млн. (у 2,2 раза), Естонії - на $153,2 млн. (у 2,2 раза), Угорщини - на $116,9 млн. (на 14,5%), Бельгії - на $80,6 млн. (на 29%), Латвії - на $65,6 млн. (на 17,4%).

Рис. 3.5. Найбільші країни-партнери серед країн ЄС в 2007 р. [43, c. 89].

Обсяги імпорту товарів збільшились з усіх країн ЄС, крім Мальти. При цьому, обсяг імпорту з Німеччини збільшився на $611,7 млн. (на 22,1%), Польщі - на $398,5 млн. (на 39,5%), Угорщини - на $176,5 млн. (на 37,4%), Чеської Республіки - $163,3 млн. (на 37,9%), Італії - на $150,6 млн.(на 17,1%).

Товарна структура торгівлі України та країн ЄС свідчить про надзвичайну вузькість її асортименту. Вагому частку товарної структури українського експорту до країн ЄС складали чорні метали - 21,2%, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки - 19,3%, руди, шлаки та зола - 6,9%, одяг текстильний - 5,7%, деревина та вироби з деревини - 4%, вироби з чорних металів - 3,9%, як показано на рис. 3.6 [44, c. 67].

Рис. 3.6. Товарна структура українського експорту до країн ЄС в 2007 р.

Найбільші обсяги експорту чорних металів здійснювались до Італії, Польщі, Німеччини; енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки - до Італії, Німеччини, Кіпру; руд, шлаків та золи - до Словаччини, Чеської Республіки, Австрії; одягу текстильного - до Німеччини, Франції, Сполученого Королівства; деревини та виробів з деревини - до Угорщини, Польщі, Італії; виробів з чорних металів - до Іспанії, Німеччини, Італії.

Основу товарного імпорту з країн ЄС складали механічне обладнання - 18,2%, електричні машини і устаткування - 11,8%, наземні транспортні засоби, крім залізничних - 10,6%, полімерні матеріали, пластмаси - 7,1%, фармацевтична продукція - 6%, папір та картон - 4,8%, як показано на рис. 3.7.

Рис. 3.7 Товарна структура українського імпорту з країн ЄС у 2007 р.

Найбільші імпортні надходження механічного обладнання здійснювались з Німеччини, Італії, Франції; електричних машин і устаткування - з Німеччини, Швеції, Чеської Республіки; наземних транспортних засобів, крім залізничних - з Німеччини, Польщі, Угорщини; полімерних матеріалів, пластмас - з Німеччини, Польщі, Угорщини; фармацевтичної продукції - з Німеччини, Франції, Угорщини; паперу та картону - з Польщі, Фінляндії, Німеччини.

Слід звернути увагу на нестійкість ключових товарних груп українського експорту на ринку ЄС, тоді як структура імпорту досить стала, і це, на мій погляд, вказує на нестійкість конкурентних позицій українських експортерів на ринку ЄС.

Експорт та імпорт Україною послуг з 2000 р. має позитивну динаміку (рис. 3.8). Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами становило у 2005 р. $441,9 млн.

Рис. 3.8 Динаміка показників зовнішньої торгівлі України послугами з

країнами ЄС в період 1994-2007 рр., млн. дол. США [42]

Питома вага українського експорту послуг до країн ЄС у загальному обсязі складала 28,1%, імпорту - 43,8% (у 2004 р. відповідно 28,7% і 43%). Найбільшу питому вагу в загальному обсязі українського експорту до країн ЄС займали транспортні (74,6%), різні ділові, професійні та технічні ( 10,2%) послуги, імпорту - транспортні (19,4%), різні ділові, професійні та технічні (15,4%), фінансові (13,4%), роялті та ліцензійні (11,1%), будівельні (8,7%), комп'ютерні (8%) послуги, як показано на рис. 3.9.

Порівняно з 2004 р. експорт послуг зріс на $378,5 млн., у тому числі трубопровідного транспорту на 140,8 (в 2,1 рази), морського - на 46,3 (на 20%), повітряного - на 55,4 (на 24,6%), послуг зв'язку - на 21,7 (в 1,8 рази), різних ділових, професійних та технічних послуг - на 54,6 (в 1,7 рази), будівельних послуг - на 8,4 (в 6,1 рази), роялті та ліцензійних послуг - на $15,8 млн. (в 9,3 рази).

Обсяг експорту послуг збільшився до всіх країн ЄС крім Мальти, Люксембургу та Ірландії. При цьому до Нідерландів він збільшився на $12,1 млн. (на 30,4%), Німеччини - на 30 (на 27%), Сполученого Королівства - на 86,2 (на 39,2%), Угорщини - на 136,6 (в 2,9 рази), Кіпру - на 35,1 (на 30,5%), Франції - на $11,2 млн. (на 33,7%).

Рис. 3.9 Експорт Україною послуг в країни ЄС в 2007 р. [44, c. 64]

Імпорт послуг зріс на $377,6 млн., у тому числі. транспортних - на 49,5 (в 1,4 раза), послуг зв'язку - на 17,6 (в 1,6 раза), будівельних послуг - на 34,3 (в 2,3 раза), страхових послуг - на 44,9 (в 2,3 раза), фінансових послуг - на 29,2 (в 1,7 раза), комп'ютерних послуг - на 35,2 (в 2,5 раза), роялті та ліцензійних послуг - на 41,5 (в 3,7 раза), різних ділових, професійних та технічних послуг - на $85,7 млн. (в 2,1 раза). Збільшився обсяг одержаних послуг з Австрії - на $36,7 млн. (в 2,1 раза), Кіпру - на 87,2 (в 4,5 раза), Литви - на 29,7 (в 2,6 раза), Нідерландів - на 14,5 (в 1,6 раза), Німеччини - на 43,8 (в 1,4 раза), Сполученого Королівства - на 59 (в 1,7 раза), Угорщини - на 26,3 (в 3 рази), Швеції - на $22,7 млн. (в 1,6 раза) [45].

Головними партнерами, на які припадало більше половини обсягу експорту, є - Сполучене Королівство, Кіпр, Німеччина, Бельгія, Угорщина, імпорту - Сполучене Королівство, Кіпр, Німеччина, Австрія, Швеція. Найбільшу питому вагу в експорті послуг до Сполученого Королівства займали транспортні (68,3%), різні ділові, професійні та технічні (16,4%) послуги, у імпорті - різні ділові, професійні та технічні (21,8%), фінансові (34,1%), роялті та ліцензійні (9,5%) послуги. Найбільшу питому вагу в експорті послуг до Кіпру займали транспортні послуги (85%), в імпорті - роялті та ліцензійні (42,5%), різні ділові, професійні та технічні (14,3%) послуги, операційний лізинг (20,1%). У експорті послуг до Німеччини найбільшу питому вагу становили транспортні (56,3%), різні ділові, професійні та технічні послуги (19,9%); в імпорті - різні ділові, професійні та технічні послуги (21,3%), послуги приватним особам та в галузі культури та відпочинку (18,1%), транспортні (17,8%), фінансові послуги (11,2%). У експорті послуг до Бельгії та Угорщини найбільшу питому вагу становили транспортні послуги. В імпорті послуг з Австрії переважали будівельні, фінансові, транспортні послуги, зі Швеції - комп'ютерні послуги [51, c. 22].

Отже, імпорт Україною послуг є значно більш диверсифікованим, а експорт - монокультурним. Присутність України в найбільш динамічних сферах послуг - туристичних, інформаційних, інженерних, науково-технічних, фінансових, управлінських - незначна.

Загалом структурні особливості зовнішньої торгівлі України, що відбивають структуру конкурентних можливостей вітчизняної економіки, стратегічно програшні для країни. Така структура торгівлі є несприятливою для прискореного входження України до економічного простору ЄС і потребує істотних змін.

Більш динамічному та ефективному розвитку торгівлі України на ринку ЄС перешкоджає складний комплекс нижченаведених проблем. Ключову роль серед них відіграє відсутність позитивних зрушень у галузевій структурі української економіки. Сьогодні товарний обмін між Україною та ЄС відбувається переважно на міжгалузевій основі, що великою мірою обмежує реальну економічну інтеграцію, яка, як свідчить світовий досвід, розвивається переважно на основі внутрішньогалузевих економічних зв'язків.

Для України характерними є вкрай низькі показники експорту високотехнологічних товарів і послуг, зумовлені формуванням типу міжнародної конкурентоспроможності, що базується на цінових факторах та порівняльних перевагах у вартості природних ресурсів і робочої сили. Наявні передумови для формування високотехнологічного типу конкурентоспроможності не використовуються належним чином, про що свідчать розриви в рівнях патентування та роялті, ліцензійних платежів і високотехнологічного експорту. Так, якщо за рівнем патентної активності резидентів (у розрахунку на 100 тис. населення), яка відбиває відносний рівень розвитку науково-технологічного потенціалу, Україна поступається країнам ЄС у середньому лише в чотири рази, то за рівнем розвитку високотехнологічного експорту - в 36 разів. Отже, в Україні одне запатентоване технологічне рішення створює у середньому в дев'ять разів меншу вартість високотехнологічного експорту, ніж у країнах ЄС.

Істотними є інфраструктурні проблеми. Так, у розвитку інформаційної інфраструктури відставання виглядає надкритичним: в 2004 р. в Україні на 100 тис. населення припадали лише 1222 користувачі Інтернетом та 0,1 надійних інтернет-сервери, тоді як у ЄС, відповідно, 32315 та 5,2; тобто відставання становило 26,4 та 52 рази [52, c. 31].

Існують численні проблеми і в галузі вантажоперевезень з регіоном ЄС. Великі українські компанії, що мають 50 і більше сучасних автопоїздів та за якістю надання транспортних послуг наближаються до європейських стандартів, поки що займають ледве п'яту частину ринку.

Рейтинги міжнародної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму у Давосі свідчать про значне відставання України як за індексом конкурентоспроможності зростання, так і конкурентоспроможності бізнесу. За цими показниками Україна у 2005 р. займала відповідно 84 (із 102 країн, що кваліфікувалися) та 71 (з 95) місця у світі, тоді як найгірші позиції серед членів ЄС - відповідно 45 та 47 (обидві - за Польщею).

За даними Мінекономіки, в нашій державі лише трохи більше 1400 національних і міждержавних стандартів гармонізовані з міжнародними та європейськими - з близько 8 тисяч існуючих у ЄС. Сьогодні в Україні немає жодної лабораторії стандартизації, яка б відповідала світовим вимогам.

Невідповідність стандартам ЄС матиме дедалі більший обмежувальний вплив на торговельно-економічну діяльність України на ринку Євросоюзу. Так, Рада ЄС підготувала проект Регламенту із здійснення офіційного контролю над виробництвом харчових продуктів і сировини та їх імпортом із третіх країн. Відтак український уряд повинен буде систематично оприлюднювати звіти про контроль над харчовими продуктами та сировиною на своєму веб-сайті, а також передавати їх до Єврокомісії, інакше ЄС відмовиться від харчового імпорту з України.

Процес розвитку торговельно-економічних відносин України з ЄС стримується і комплексом проблем, пов'язаних із режимом доступу українських експортерів до ринку ЄС. Хоча у жовтні 2000 р. було укладено Угоду про торгівлю текстильною продукцією, що передбачає її здійснення на безквотній основі, але у сфері постачання окремих металургійних виробів квоти застосовуються й дотепер. Ситуація ускладнюється тим, що у 2001 р. попередня Угода про торгівлю деякими сталеливарними виробами втратила чинність, а нову, що передбачала регулювання торгівлі на період 2002-2005 рр. в обсягах, збільшених на 35%, не підписано через звинувачення на адресу України з боку ЄС у запровадженні обмежень на експорт металобрухту.

Серйозною перешкодою на шляху до ринку ЄС стали антидемпінгові заходи. За період з 1 січня 1995 р. по 30 червня 2005 р. на ЄС припадали 8 із 48 (17%) ініційованих проти України антидемпінгових розслідувань і 9 із 43 (21%) запроваджених проти неї антидемпінгових заходів. Загалом на Україну припадає 3% ініційованих ЄС проти інших країн антидемпінгових розслідувань та 5% запроваджених ЄС антидемпінгових заходів, що за нашої частки в торгівлі ЄС у 0,4% є надзвичайно високим показником. Загальний обсяг української продукції, що підпадала під антидемпінгові заходи з боку ЄС оцінювався у 2005 р. в $46 млн. В результаті антидемпінгових заходів український виробник отримує загороджувальне мито в 100-200%. На сьогодні антидемпінгові заходи діють відносно імпорту до ЄС сіми видів продукції походженням з України, зокрема:

– карбаміду, ставки мита складають €8,85 за тону (для ВАТ «ДніпроАзот»), €16,27 за тону (для ВАТ «Азот», м. Черкаси), €16,84 за тону (для решти українських підприємств);

– нітрату амонію, ставка мита складає €33,25 за тонну;

– суміші карбаміду та нітрату амонію, ставка мита складає €27,17 за тонну;

– карбіду кремнію, ставка мита складає 24%;

– труб безшовних, чинна ставка мита складає 38,5%;

– труб зварних, ставки мита складають 30,9% (для ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод») та 44,1% (для решти українських підприємств);

– сталевих канатів та тросів, ставка мита складає 51,8% [53, c. 10].

– Окрім того, з початку 2006 р. Європейська Комісія розпочала дві нових антидемпінгових процедури відносно імпорту, у тому числі, української продукції (щодо пентаеритритолу, прасувальних дощок) та перегляд по нітрату амонію.

Останнім часом виникли нові дискримінаційні протекціоністські тенденції в галузі аграрного імпорту у зв'язку з тим, що в 2003 р. Єврокомісія запровадила нові імпортні тарифи на зернові. При цьому на пшеницю середньої та низької якості (яку за нинішніх умов виробництва Україна може експортувати на ринок ЄС) і ячмінь вони значно зросли - до 93-95 євро за тонну, якщо поставки здійснюються за межами встановленої ЄС тарифної квоти.

Однією з серйозних вад торговельної діяльності України на ринку ЄС можна вважати надзвичайно слабкий зв'язок власне експортних операцій з інвестиційними процесами.

Обсяг прямих інвестицій в економіку України з країн ЄС на 01.01.2006 становив $11746,3 млн., що складає 71,7% загального обсягу інвестицій в Україну (на 01.01.2005 - 4946,3 млн.дол., 54,7%), як показано в табл. 2.10.

Таблиця 3.1

Прямi iноземнi iнвестицiї в Україну з країн ЄС [54, c. 6]

Головними країнами-інвесторами, на які припадає 88,2% загального обсягу інвестицій з ЄС, є Німеччина - $5505,5 млн. (46,9% загального обсягу інвестицій з країн ЄС), Кіпр - $1562,0 млн. (13,3%), Австрія - $1423,6 млн. (12,1%), Сполучене Королівство - $1155,3 млн. (9,8%), Нідерланди - $721,8 млн. (6,1%).

Обсяг інвестицій з України в економіку країн ЄС на 01.01.2006 склав $58,6 млн., що становить 26,9% загального обсягу інвестицій з України. [43, c.212].

Найбільші обсяги інвестицій здійснені в Польщу - $20,3 млн. (34,6% загального обсягу інвестицій в країни ЄС), Сполучене Королівство - $13,9 млн. (23,7%), Іспанію - $13,8 млн. (23,6%) та Австрію - $4,6 млн.(7,8%).

Українські інвестиції до Польщі здійснювались з підприємств оптової торгівлі і посередництва в торгівлі (98,8% обсягу інвестицій в країну), Сполученого Королівства - з установ фінансової діяльності (99,2%), Іспанії - з підприємств транспорту (100,0%), Австрії - з підприємств оптової торгівлі і посередництва в торгівлі (62,3%) та установ фінансової діяльності (36,1%).

Частка України в сукупному обсязі експортованого ЄС капіталу становить лише 0,06%, а частка її легально вивезеного капіталу до ЄС - 0,0007%. Практично немає масштабних інвестицій в економіку України з боку провідних західноєвропейських ТНК, а отже, не йдеться про будь-яке входження України до їх міжнародних розподільчих систем [55, c. 254].

У відносинах з ЄС Україна програє конкурентам через наявність візової політики, встановленої Шенгенськими угодами. Слід очікувати значного загострення цієї проблеми внаслідок розширення ЄС, що може спричинити зростання трансакційних витрат (особливо для сфери малого та середнього бізнесу, що діятиме на ринку нових членів ЄС), впровадження жорстких заходів контролю при перетині кордону, а також обмежень доступу до ринків праці ЄС.

Ефективному регулюванню торгівлі українських компаній на ринках ЄС заважає тіньовий характер певної її частини. Так, вітчизняні статистичні показники обсягів українського експорту та імпорту постійно занижуються: експорт, як правило, на 10-22%, імпорт - на 15-30% [56, c. 23]. Це свідчить про тенденцію нелегального експорту капіталу через маніпулювання експортними цінами та про масштабне використання імпортних операцій для нелегального вивезення капіталу й уникнення їх оподаткування через навмисне заниження митної вартості товарів.

У сфері послуг існують такі ж, якщо не більші, тенденції приховування реальних обсягів операцій з огляду на їх тіньовий характер. Важко оцінити обсяги надання послуг суб'єктам економічної діяльності в країнах ЄС працюючими в них мігрантами з України, оскільки більшість із них є нелегалами. Наприклад, у Португалії, за оцінками експертів, на сезонних роботах зайняті майже 100 тис. громадян України, і лише 45 тис. із них отримали дозвіл на роботу. Є підстави стверджувати, що в країнах ЄС на сезонних роботах зайняті кількасот тисяч українців, а можливо, і понад 1 млн. чоловік.

Таким чином, ефективній діяльності українських компаній на ринку ЄС перешкоджає складний комплекс негативних чинників торговельно-політичного і структурно-економічного плану, що вкорінені в проблемах міжнародної конкурентоспроможності українських виробників та стратегіях їх корпоративного розвитку. Їх подолання вимагає системного підходу та стане можливим в разі здійснення докорінних структурних перетворень в українській економіці, якісного поліпшення її державного регулювання.

3.3. Перспективи та проблеми поглиблення економічних відносин України з країнами Європейського Союзу

Аналіз торговельно-економічних відносин України та ЄС свідчить про недостатнє використання в цих відносинах наявного в обох сторін потенціалу, а також про існування ряду серйозних проблем, що гальмують їх поступальний розвиток. Ці проблеми набувають особливої актуальності після розширення Європейського Союзу, що поширив на його нових членів чинний у ЄС єдиний торговельний режим. Це ставить на порядок денний нові питання стосовно виведення торговельно-економічних відносин України та ЄС на якісно вищий рівень, надання їм реальної, а не декларативної інтеграційної спрямованості.

Успішному розвитку торговельно-економічної діяльності українських компаній на ринку ЄС сьогодні перешкоджає складний комплекс негативних внутрішніх і зовнішніх чинників. До них належать насамперед наступні.

1. Відсутність необхідних структурних перетворень в українській економіці, через що товарний обмін між Україною та ЄС відбувається переважно на міжгалузевій основі, що істотно звужує матеріальну базу реальної економічної інтеграції.

2. Обмеженість надійного джерела та потенціалу розвитку експортних можливостей - стійкого платоспроможного внутрішнього ринку.

3. Слабкі позиції України у сфері високих технологій: одне запатентоване технологічне рішення створює в середньому в дев'ять разів меншу вартість високотехнологічного експорту, ніж у країнах ЄС.

4. Недостатній рівень розвитку сучасної інфраструктури, особливо інформаційної і транспортної, та видів діяльності, що підтримують присутність українських виробників на зарубіжних ринках.

5. Невисокий рівень конкурентоспроможності вітчизняних виробників, їх товарів і послуг та економіки країни в цілому.

6. Недостатня гармонізованість національних стандартів України з міжнародними та європейськими: лише близько 17% національних стандартів гармонізовані зі стандартами ЄС.

7. Тінізація значних обсягів зовнішньої торгівлі: вітчизняні статистичні дані про обсяги українського експорту та особливо імпорту постійно занижуються - експорт, як правило, на 10-22%, імпорт - на 15-30%. Це свідчить про тенденції до нелегального експорту капіталу під прикриттям торговельних угод і про масштабне уникнення оподаткування імпортних операцій через навмисне заниження митної вартості товарів.

8. Обмежувальний режим доступу українських експортерів до окремих сегментів ринку ЄС, що значною мірою зумовлюється ненаданням Україні статусу країни з ринковою економікою: застосовуються обмеження на імпорт українських сталеливарних виробів, окремих видів сільськогосподарської продукції, вживаються за дискримінаційними процедурами антидемпінгові заходи, практично закритий доступ українських виробників до європейських ринків високотехнологічної продукції.

9. Відсутність належного зв'язку торговельної, особливо - експортної, діяльності з експортом капіталу до країн-членів ЄС та залученням капіталу провідних європейських ТНК: частка України в сукупному обсязі експортованого ЄС капіталу складає лише 0,06%, а частка її легально вивезеного капіталу в ЄС - 0,0007%. За таких обсягів легального інвестування за кордон неможливо створювати там ефективно діючі збутові та сервісні мережі, вкрай необхідні для діяльності на ринках складних технічних виробів, засновувати постійні точки комерційної присутності для надання послуг зарубіжним споживачам, розвивати виробничу кооперацію.

10. Відсутність масштабних інвестицій в економіку України з боку провідних європейських ТНК, що унеможливлює входження українських виробників до їх міжнародних розподільчих систем, а відтак - ефективне проникнення на висококонкурентні ринки найбільш розвинутих країн, особливо в сегментах, пов'язаних з високотехнологічними виробами.

11. Неврегульованість проблем міграції робочої сили і свободи пересування людей (застосування обмежень, які випливають із Шенгенської угоди), що призводить до підвищення вартості здійснення угод у торгівлі з ЄС.

Загалом ефективній діяльності українських компаній на ринку ЄС перешкоджає складний комплекс негативних чинників як торговельно-політичного, так і структурно-економічного плану. Ці недоліки вкорінені в проблемах міжнародної конкурентоспроможності українських виробників та стратегіях їх корпоративного розвитку. Отже, подолання зазначених недоліків вимагає системного підходу та може бути досягнуте лише внаслідок докорінних структурних перетворень в українській економіці, якісного поліпшення державного регулювання економіки, її зовнішньоекономічних зв'язків і корпоративного управління, значної активізації торговельної політики, спрямованої на захист національних економічних інтересів на зарубіжних ринках і насамперед - на пріоритетному для неї ринку ЄС [25].

З огляду на розширення ЄС, перед Україною відкриваються потенційні можливості забезпечити в перспективі нову якість своєї присутності на ринку Європейського Союзу - повну інтеграцію до структур його єдиного ринку із застосуванням режиму чотирьох свобод (вільного пересування людей, товарів, послуг і капіталів) та спільної політики в ряді ключових галузей економіки.

Водночас розширення ЄС створило не тільки нові можливості, але й нові ризики, зокрема:

1. скорочення обсягів торговельних операцій внаслідок денонсації договорів між Україною і країнами Балтії про вільну торгівлю після їх вступу до ЄС;

2. послаблення конкурентних позицій (зокрема, в сегменті сільськогосподарської продукції) українських експортерів на ринках нових членів ЄС через поширення на останніх торговельного режиму ЄС стосовно імпорту з третіх країн.

Ефективними інструментами запобігання небажаним наслідкам розширення ЄС для позицій України мають стати:

- набуття Україною членства в СОТ;

- якнайшвидше отримання статусу країни з ринковою економікою;

- активна підготовка до укладення Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС;

- прискорення процесу сертифікації та стандартизації українських товарів відповідно до норм і стандартів ЄС;

- надання Україні більших преференцій на основі Генеральної системи преференцій Європейського Союзу.

Процес руху до режиму вільної торгівлі у відносинах України та ЄС повинен бути поетапним та асиметричним, тобто лібералізація ринку ЄС має випереджати лібералізацію імпорту з боку України.

З метою підвищення ефективності присутності України на ринку ЄС, необхідно кардинально змінити нинішні структурні характеристики вітчизняної економіки; особливо важливим є значне піднесення рівня розвитку високих технологій та включення України до глобального високотехнологічного обміну; важливу роль може відіграти реалізація потенціалу в галузі транзиту енергоносіїв, авіаційних транспортних перевезень та ін.

Реалізація цих можливостей значною мірою залежатиме від їх конкретизації у спільному Плані дій України та ЄС, успішності врегулювання торговельних суперечностей у відносинах України з Європейським Союзом.

ВИСНОВКИ