Міжнародні торги
Актуальність застосування оптимальних методів формування контрактних зобов'язань у сфері міжнародних торгів. Загальна характеристика ти етапи проведення торгів, специфіка, види. Особливості взаємодії сторін, методи впливу на конкуренцію в ході торгів.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 07.04.2009 |
| Размер файла | 30,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
28
реферат
Тема роботи - міжнародні торги.
Мета роботи - отримати загальне уявлення про міжнародні торги, методи та способи проведення тендерів, а також виявити сучасний стан організації міжнародних торгів.
актуальність роботи: раціоналізація зовнішньоторгових, особливо імпортних, операцій в Україні викликає необхідність переогляду традиційних форм перед контрактної роботи. Один з нових методів, для України, вступання в імпортну угоду - конкурсний відбір закордонних поставників та підрядчиків. Саме цей різновид укладання міжнародної угоди (тендер) розглядається в цій роботі.
Об'єкт дослідження - міжнародні відносини, міжнародна торгівля.
Суб'єкт дослідження - міжнародні торги.
Метод дослідження: огляд сучасної літератури по міжнародним відносинам.
Задачі:
- дослідити дану тему курсової роботи;
- проаналізувати її;
- виділити особливості проведення міжнародних торгів та укладення тендерних угод;
- зробити висновки.
зміст
- реферат
- зміст
- вступ
- 1 Загальне уявлення про міжнародні торги
- 1.1 Етапи проведення міжнародних торгів
- 1.2 Необхідність проведення торгів
- 2 види торгів
- 3 специфіка міжнародних торгів
- 3.1 Відмінність тендеру від двосторонньої угоди
- 3.2 Принцип рівності часу
- 3.3 Роль консультантів при укладанні тендерних угод
- 3.4 Вторинні торги
- 3.5 Фінансування виконання заказу
- 4 особливості взаємодії сторін на різних етапах проведення міжнародних торгів
- 4.1 Етап вивчення тендерної документації
- 4.2 Етап подачі пропозицій
- 4.2.1 Доцільність участі в торгах
- 4.2.2 Терміни розробки пропозицій
- 4.2.3 Технічна частина тендерної пропозиції
- 4.3 Визначення переможця торгів
- 5 Методи впливу на конкуренцію в ході торгів
- 6 РОЛЬ МІЖНАРОДНИХ ТОРГІВ У СУЧАСНІЙ СВІТОВІЙ ТОРГІВЛІ
- висновок
- Перелік літератури
вступ
В умовах різкого зростання числа учасників зовнішньоекономічних зв'язків в Україні, велику актуальність набуває застосування оптимальних методів формування контрактних зобов'язань у даній сфері.
Одним з таких методів, що одержали широке поширення як у що розвиваються, так і в розвитих капіталістичних країнах, є проведення міжнародних торгів. Торги і властиві їм так називані тендерні (tender - пропозиція, оферта) методи формування контрактних зобов'язань дотепер не зайняли належного місця в імпортних операціях українських організацій. Разом з тим видача замовлення шляхом проведення міжнародних торгів володіє, з погляду замовника, поруч серйозних переваг: розширюється представлення про коло потенційних контрагентів, мінімізується ціна, підвищується рівень гарантії від укладення угоди з несумлінним продавцем або підрядчиком.
Упровадження тендерних методів укладення контрактів при імпорті в Україну може стати джерелом додаткової економії валютних засобів і підвищення якості імпортованої технології в цілому.
Сучасні дослідження показали, що основними факторами, що сприяють виникненню і широкому поширенню торгів, є розвиток товарно-грошових відносин і продуктивних сил, а також розширення економічних функцій держави.
Історично виникнувши як суспільна форма пошуку відповідності між ціною і величиною вартості товару, торги здобували регулюючу (у міру прискорення розвитку продуктивних сил) і контрольно-адміністративну (у міру посилення господарської діяльності держави) функції.
При здійсненні імпортних операцій міжнародні торги виступають важливим інструментом захисту інтересів національних виробників. Дана функція торгів придбала настільки широке поширення, що стала в 1978-1979 роках предметом переговорів ГАТТ у рамках групи „нетарифні обмеження". Вироблений групою документ „угода про урядові закупівлі" являє собою не що інше, як погоджену країнами -- членами ГАТТ уніфіковану процедуру проведення міжнародних торгів при розподілі державних замовлень. Основною ідеєю угоди стало забезпечення іноземним учасникам торгів таких же, як і для місцевих оферентів, умов.
Тенденції світової практики використання методів формування контрактних зобов'язань шляхом оголошення міжнародних торгів (тендерів) свідчать про те, що торги з повним правом можуть бути віднесені до одному з ефективних методів регулювання договірних відносин у міжнародній торгівлі. За даними закордонної преси, зниження цін у результаті проведення торгів може досягати 20--40 %.
Оскільки набирають силу тенденції розширення участі організацій України в світових зв'язках, упровадження тендерних процедур, особливо в області імпорту, у значній мірі сприяло б якнайшвидшому переходові України до міжнародних ринкових відносин.
1 Загальне уявлення про міжнародні торги
1.1 Етапи проведення міжнародних торгів
З погляду організації і техніки зовнішньої торгівлі торги являють собою одну з різновидів угоди з використанням механізму пропозиції й акцепту. На відміну від двосторонніх угод, де ці два акти найчастіше бувають необхідного і достатніми для здійснення угоди, практика проведення міжнародних торгів містить у собі, принаймні, чотири етапи, на кожнім з яких відбувається складання або підписання відповідних документів.
На першому етапі замовник повідомляє претендентів на виконання замовлення про свій намір вступити в угоду. При цьому складається документ, іменований у різних країнах як „пропозиція указати свою ціну", „запрошення до торгів", „тендерна специфікація" або „тендерна документація".
На наступному етапі претенденти представляють замовникові свої тендерні пропозиції, іменовані також як „оферта" або „тендер".
Третій етап настає при визначенні переможця торгів. Документально це відбиває оформленням протоколу тендерного комітету, однак не є актом юридичного скріплення угоди, а веде до подальших переговорів між замовником і оферентом.
На останньому етапі у випадку успішних переговорів полягає формальна угода і підписується контракт.
1.2 Необхідність проведення торгів
Найбільше часто до тендерних методів укладення контрактів прибігають при необхідності укладення таких угод, при яких виникають складності з визначенням контрактної ціни. У закордонній економічній літературі до таких угод відносять, насамперед, такі, котрі утягують товарні групи з низьким ступенем стандартизації, високими ціновими показниками, а також великі партії товарів. Особливе поширення одержали тендерні методи укладення контрактів при комплексних замовленнях, що охоплюють як постачання товарів, надання технічних або інженерно-будівельних послуг, так і тривале технічне сприяння на стадії експлуатації предмета угоди.
Широкому поширенню торгів у сучасних умовах сприяє те, що збільшення масштабів державних замовлень вимагає об'єктивності у виборі тієї або іншої фірми як постачальника або підрядчика. У практиці світової торгівлі відомі випадки, коли видача урядових замовлень, минаючи торги, приводила до серйозних політичних наслідків. Подібна тенденція поширилася останнім часом і на акціонерні товариства, чиї правління неодноразово залучалися до судової відповідальності за висновок прямих двосторонніх угод с дружніми фірмами" по позові акціонерів.
Таким чином, сучасна практика розвиває основні тенденції в становленні й еволюції тендерних методів комерційної діяльності. Основним мотивом залишається прагнення мінімізувати ціну угоди й аргументувати неупереджений вибір постачальника або підрядчика.
2 види торгів
Виходячи з мотивів, цілей і статусу замовників, найбільш розповсюдженими видами торгів у даний час є:
відкриті торги, відкриті торги з попередньою кваліфікацією;
закриті торги („торги за запрошенням");
одиничні торги.
При проведенні двох перших видів торгів оголошення про них публікуються в офіційних органах печатки, „торги за запрошенням" припускають участь тільки тих оферентів, до яких звернувся замовник, а одиничні торги здійснюються при наявності одного оферента (наприклад, власника патенту) для проведення спеціальних робіт або постачань.,
Приведена класифікація міжнародних торгів є узагальнюючої -- у різних джерелах міжнародно-правового регулювання торгів маються розбіжності. Так, в основному документі по питанню торгів ГАТТ указуються три види торгів:
відкриті, у яких можуть взяти участь усі зацікавлені постачальники;
торги „з добором учасників", у яких можуть брати участь лише запрошені постачальники;
одиничні торги.
Інше трактування питання представлено в документах ЄС. Тендерні процедури підрозділяються в них на відкриті, обмежені, до яких допускаються тільки запрошені організаторами; „процедури з попереднім конкурсним добором", у яких після загального запрошення відбувається попередня кваліфікація оферентів, і, нарешті, „процедури переговорів без попереднього конкурсного добору", тобто вступ у торговельні переговори з підприємцем, обраним замовником. "
3 специфіка міжнародних торгів
3.1 Відмінність тендеру від двосторонньої угоди
Основними елементами тендерної процедури, що відрізняють її від механізму двосторонньої угоди, є її публічний (голосний) характер, спільність вимог організаторів торгів для всіх учасників і попередня кваліфікація (добір) претендентів. Остання носить у тендерній практиці більшості країн диспозитивний характер. Це означає, що по розсуду замовника в одних випадках до торгів запрошуються всі бажаючі претенденти, а в інші -- число учасників торгів може бути обмежено замовником тими претендентами, що відповідають, з його погляду, визначеним критеріям, зазначеним у кваліфікаційному переліку вимог до потенційного оференту. Звичайно ці вимоги розбиваються на двох груп: технологічні, зв'язані зі здатністю оферентів виконати замовлення на високому науково-технічному рівні, і фінансові, що включають такі питання, як надійне фінансове становище оферента, масштаби здійснюваної їм підрядної або торговельної діяльності, здатність дотримувати національні вимоги, зв'язані зі здійсненням фінансових операцій в іноземній валюті.
Публічне повідомлення про намічувані торги дозволяє організаторам обнародувати свої потреби і запросити всіх кваліфікованих претендентів до подачі своїх пропозицій. Після опублікування оголошень, де вказується адреса організаторів торгів, представники претендентів прибувають до організаторів і викуповують за визначену плату тендерну документацію, у якій докладно описані вимоги замовника, пропоновані до предмета торгів. Результати більшості торгів, особливо в державному секторі, що включають ім'я і ціну переможця торгів, а також ціни, запропоновані всіма іншими учасниками, оголошуються.
Важливим моментом, що відрізняє процедуру торгів від звичайних двосторонніх переговорів, прийнятих у комерційній практиці, є те, що після одержання пропозицій претендентів більшість замовників, особливо в державному секторі, обнародує перелік оферентів і запропоновані ними ціни. Іноді це віддається повної гласності шляхом публікації в печатці, іноді - шляхом поштових відправлень кожному з учасників.
У країнах, що розвиваються, превалює практика оголошення переліку оферентів і їхніх цін на заздалегідь оголошених спеціальних зборах учасників торгів.
Третім специфічним елементом тендерної процедури є спільність вимог, пропонованих замовниками до кожного з учасників, що виражається в одержанні ними єдиних для всіх технічної специфікації, контрактних умов і, нарешті, загального для всіх періоду часу для підготовки своїх пропозицій.
Технічні специфікації і контрактні умови звичайно готуються замовником з докладною деталізацією: це не тільки сприяє більш точному розумінню оферентом потреб і умов замовника, але і полегшує останньому процес вибору оптимального контрагента.
3.2 Принцип рівності часу
Принцип рівності часу дотримується в тендерних процедурах особливо строго. Його реалізація починається з загальних для всіх учасників дати і часу, починаючи з яких вони можуть одержати тендерну документацію. Ця ж вимога поширюється на момент припинення прийому пропозицій замовником. Ще одною можливістю застосування даного принципу є поширення додаткового часу, що може бути надано замовником для підготовки тендерної пропозиції одному з учасників на його прохання, на всіх інших учасників торгів.
3.3 Роль консультантів при укладанні тендерних угод
Для складання тендерної документації більшість замовників, особливо в країнах, що розвиваються, звертається до послуг консультантів, роль яких найчастіше виконують спеціалізовані інженерно-консультаційні фірми. Функцією консультантів на першому етапі є складання технічної специфікації і контрактних умов для проведення торгів. На наступних етапах консультанти беруть участь в оцінці тендерів, що надійшли від учасників, виявленні їхніх переваг і недоліків, а також у переговорах, що передують висновкові контрактів. Нерідкі випадки, коли консультанти, притягнуті замовником для проведення торгів, поширюють свої послуги і на нагляд за належним виконанням переможцем торгів своїх контрактних зобов'язань.
Таким чином, консультант є стороною, що грає значну роль у формуванні вимог до предмета торгів, виборі переможця торгів і функціонуванні придбаного замовником майна. Виконання консультантами всіх цих функцій вимагає значної кількості висококваліфікованого персоналу і розглядається інженерно-консультаційними фірмами як важлива самостійна стаття доходу.
3.4 Вторинні торги
Особливістю сторони, що експортує, виступаючої в міжнародних торгах, є те, що вона може складатися як з одиничної фірми або зовнішньоторговельної державної організації, так і з тимчасового об'єднання (консорціуму) фірм або організацій однієї або декількох країн. Для ведення своїх справ у країні імпортера експортер, як правило, призначає свого представника, через який до нього надходить інформація про майбутні торги. При проведенні торгів представник експортера може виконувати різні функції: закуповувати для нього тендерну документацію, вручати від імені експортера його тендер, представляти його на нарадах, забезпечувати організаційно-технічне обслуговування при веденні переговорів, а також консультувати експортера по юридичних і комерційних питаннях, зв'язаним з особливостями країни проведення торгів.
Зростаючі обсяги разових угод, здійснюваних на міжнародних торгах у сучасних умовах, привели до того, що одиничні і групові оференти, що виступають як генеральних підрядчиків, не завжди здатні виконати всі контрактні зобов'язання власними силами. Унаслідок цього немаловажне значення для перемоги в торгах придбав правильний вибір субпоставників і субпідрядників. Цей вибір іноді здійснюється шляхом оголошення торгів самим оферентом. Такі торги одержали назва вторинних. У свою чергу, субпідрядник або субпоставник, що виграв подібні торги, може передавати частину своїх зобов'язань іншим фірмам, оголосивши третинні торги.
3.5 Фінансування виконання заказу
Значні вартісні обсяги замовлень, видавані через систему торгів, у даний час виводять у число одного з головних діючих у процедурі торгів осіб, сторону, що забезпечує фінансування виконання замовлення. У значному числі випадків сторона, що фінансує, визначається ще до проведення торгів. Це може бути банк або державна організація країни проведення торгів, а також закордонної національної і міжнародної економічної організації і банки. У випадках, коли джерело фінансування до торгів не знайдений, оферта замовника на подачу пропозицій включає пункт про необхідність супроводжувати тендерні пропозиції учасників торгів умовами фінансування, обумовленими на практиці можливостями банків і урядових фінансових інститутів країни походження оферента. У будь-якому випадку сторона, що фінансує, є важливим учасником тендерного змагання, значною мірою визначальний результат конкурентної боротьби.
У силу цього більшість експортерів, що постійно беруть участь у торгах, підтримують тісні контакти з урядовими закладами своїх країн. У рамках зусиль, спрямованих на стимулювання експорту, урядові органи роблять своїм фірмам і організаціям значну підтримку. Вона виражається в наданні замовникові (особливо в державному секторі) безоплатної фінансової допомоги або кредитів, наданні гарантій приватним банкам своєї країни, що фінансує будівництво об'єктів торгів за рубежем, прямих субсидій національним експортерам, їхньому страхуванні від усіляких ризиків і т.д.
Роль виконавчих і законодавчих органів країни замовника при проведенні торгів визначається, насамперед, тим, що вони формують нормативно-правову базу для тендерних процедур і проводять строгий контроль за дотриманням тендерного законодавства в країні. Крім того, у відношенні великих тендерних угод у всіх країнах прийнята процедура їхнього твердження урядовими органами.
4 особливості взаємодії сторін на різних етапах проведення міжнародних торгів
4.1 Етап вивчення тендерної документації
На етапі вивчення тендерної документації або передквалифікаційних вимог замовника у потенційних учасників торгів виникають дві основні проблеми: проходження передквалифікаційного добору, а також відповідності технічних і класифікаційних норм, прийнятих у країні експортера, умовам тендерних специфікацій.
Перша проблема виникає у випадку, якщо до торгів допускаються не всі бажаючі. Мотивами замовників при проведенні торгів з попередньою кваліфікацією учасників можуть бути прагнення обмежитися невеликим колом претендентів з визначеним професійним досвідом, обмеження числа іноземних учасників з метою підтримки місцевих, обмеження кола учасників за умовами сторони, що фінансує, і, нарешті, торгово-політичні преференції стосовно визначеної групи країн. До рішення проблеми попереднього добору експортери приступають на підготовчому етапі, вступаючи в попередні контакти з замовниками з метою з'ясування, у яких планованих торгах буде проводитися попередня кваліфікація учасників.
При проведенні попередньої кваліфікації підрядчиків замовник пропонує потенційним підрядчикам представити великий обсяг інформації про свою поточну діяльність. Сюди відносяться зведення про структуру і профіль діяльності фірми, її керівництві, історії, виробничих потужностях, матеріально-технічному забезпеченні і клієнтах. Окремо представляються засвідчені копії документів, що відносяться до статуту і правил внутрішнього розпорядку фірми і її фінансовому становищу, включаючи копію останнього балансу, зведення про оборот капіталу і чистого прибутку за визначене число років і дані про банки, що фінансують.
Технічна кваліфікація претендентів повинна бути підтверджена документацією про об'єкти, споруджених ними в минулому. При цьому вказуються найменування об'єктів і їхнє місцезнаходження, основні технічні характеристики, частка участі фірми в створенні об'єкта, його вартість, а також дані про осіб, що можуть підтвердити представлену про це інформацію. Крім того, запитуються фотографії, брошури, статті, довідкові матеріали і будь-які інші документи і свідчення, що характеризують здатність претендента виконати визначені роботи.
При оголошенні торгів з попередньою кваліфікацією замовник запрошує до подачі тендерних пропозицій тільки претендентів, що представили вищевказану інформацію і пройшли конкурсний добір.
Друга проблема (проблема відповідності норм і стандартів) експортерів на даному етапі не може бути вирішена в попередньому порядку і залежить насамперед від консультанта, що складає тендерну специфікацію.
Факторами, що впливають на, що закладаються в тендерну документацію концепції, є насамперед рівень науково-виробничого й економічного розвитку країни перебування інженерно-консультаційної фірми. До них відносяться: масштаби й інтенсивність проведених у країні науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, стан виробничих потужностей і їхня відповідність структурі світового попиту в області предметів торгів, рівень продуктивності праці і витрат у галузі, що відповідає тематиці торгів. До суб'єктивного фактора, зв'язаному з внутрішньою обстановкою в країні консультанта, відноситься стан його ділових взаємозв'язків з ведучими національними продуцентами машинно-технічної продукції й інженерно-будівельних послуг.
Перша група факторів безпосередньо впливає на типи і технічні характеристики устаткування, що закладається в тендерну документацію, терміни виконання і постачань, передбачені в документації.
При розвитому суб'єктивному факторі національні підрядчики і виробники країни консультанта виявляються в переважному положенні перед іншими учасниками торгів, яким, у випадку розбіжності з вимогами тендерних специфікацій, приходиться доводити замовникові обґрунтованість відхилень від вимог специфікацій.
У практиці проведення міжнародних торгів тендерна пропозиція учасника торгів вважається офертою продавця. У цій якості вона може бути прийнята замовником (покупцем) і обов'язкова для виконання претендентом. Це загальне положення, однак, може бути модифіковане в тих випадках, коли в пропозиції оферента чітко зафіксоване положення про те, що "пропозиція не є обов'язковою, підлягає обговоренню на наступних переговорах або оформленню у виді формального контракту.
У силу даної обставини важливого значення набуває право, застосовуване до тендерних угод, що звичайно обмовляється в тендерній документації. Матеріальна відповідальність оферента на цьому етапі виражається в тім, що подача пропозиції супроводжується представленням документа, що підтверджує внесення в банк країни -- організатора торгів застави „серйозності пропозиції", що може доходити до 5 % від загальної ціни пропозиції. Застава не повертається, якщо претендент відзиває свою пропозицію до закінчення терміну його дії або виявляється нездатним виконати замовлення відповідно до контракту, підписаному в результаті виграшу торгів.
4.2 Етап подачі пропозицій
4.2.1 Доцільність участі в торгах
На етапі подачі пропозицій основною проблемою експортера стає ухвалення рішення про доцільність участі в конкретних торгах. Згідно даним спеціальної літератури, основними факторами, що впливають на рішення потенційного претендента, є:
1) розмір замовлення;
2) співвідношення обсягів постачань і послуг;
3) терміни виконання замовлення;
4) власні можливості експортера і частка предмета торгів у загальному обсязі замовлень, розташовуваних організаторами торгів;
5) вартість підготовки тендерних пропозицій;
6) ступінь можливої конкуренції;
7) прогнозований прибуток;
8) засобу, виділювані замовником для виконання замовлення;
9) перспектива одержання наступних замовлень, зв'язаних із предметом торгів.
Як відзначає ряд дослідників, останній фактор на практиці може виявитися вирішальної для експортерів, що часто йдуть на заниження цін пропозицій по оголошених торгах у розрахунку на одержання більш вигідних замовлень надалі.
4.2.2 Терміни розробки пропозицій
Наступним проблематичним моментом на етапі підготовки тендерних пропозицій є оцінка оферентами своїх можливостей укластися в терміни розробки пропозицій. При цьому не є виключенням випадки, коли претенденти звертаються до замовника з проханням про збільшення часу, спочатку виділеного для підготовки оферти. У практиці проведення міжнародних торгів подібні дії оферентів не розглядаються як непрестижні при наявності в претендентів вагомих причин обґрунтувати своє прохання, наприклад необхідністю розробки більш ретельного і науково обґрунтованої техніко-комерційної пропозиції.
У західній концепції головними критеріями успіху при складанні оферентами тендерних пропозицій є: найменше відхилення від вимог тендерної документації, включення в пропозицію найбільш передових технологій, конкурентноздатна ціна і „розумний" термін виконання замовлення.
4.2.3 Технічна частина тендерної пропозиції
Найбільш важливою частиною тендерної пропозиції вважається його технічна частина. У ній не тільки розкриваються професійні можливості потенційного контрактора, але й обмовляються ціни і терміни виконання замовлення. Як правило, технічна частина пропозиції складається з двох частин: що констатує і переліку відхилень. У частині, що констатує, часто іменованої „технічний опис", наводяться дані про властивості пропонованих товарів і послуг відповідно до вимог тендерних специфікацій. У переліку технічних відхилень утримуються пояснення причин невідповідності пропозиції по ряду технічних параметрів вимогам тендерної документації. Даний перелік дозволяє замовникові оцінити переваги або недоліки пропонованих технологій, товарів або послуг у порівнянні з моделлю, закладеної в первісних специфікаціях.
Аналогічна структура властива також комерційної частини пропозиції, що включає опис комерційних умов контракту і перелік пунктів, по яких у претендента маються розбіжності з контрактними умовами, записаними в тендерній документації.
Як вважають західні економісти, контрактні умови тендерних пропозицій мають підлегле значення на першому етапі торгів, тому що їхнє остаточне узгодження відбувається на етапі переговорів замовників з переможцями торгів. У міжнародній практиці, однак, зустрічаються випадки, коли при наявності достатнього часу оферти додають до пропозиції свій варіант контрактних умов, що може розглядатися замовником як прийнятний для претендента без додаткових переговорів.
При відсутності достатнього часу або повних вихідних даних для розробки детального варіанта контрактних умов на даному етапі оферти керуються наступними двома принципами формування умов контракту: прийняття або заперечення в цілому формулювань замовника.
Приймаючи в цілому варіант контрактних умов, записаних у тендерній документації, оферент вказує у своїй пропозиції, що вони підлягають обговоренню на переговорах з наступним підписанням формального контракту. При цьому мається на увазі, що контрактні умови тендера є прийнятною основою для таких переговорів, під час яких претендент вважає себе вправі запропонувати ряд змін, доповнень або скорочень.
Заперечуючи в цілому контрактні умови, запропоновані замовником у тендері, оферент указує, що основою для наступних переговорів можуть служити лише стандартні умови угод, прийняті в його організації.
У сучасних умовах багато оферентів, приймаючи в цілому контрактні умови замовника, додають до пропозиції окремий список виправлень до цих умов і вказують, що, у випадку їхнього прийняття, пропозиція може бути акцептовано замовником. При негативному підході до пропозиції оферента додаються його стандартні контрактні умови і вказується можливість акцепту пропозицій при згоді замовника з даними умовами.
Одним із проблематичних питань сучасної тендерної практики є термін дії пропозиції оферента, тобто термін, протягом якого замовник вправі присудити йому перемогу в торгах. Звичайно цей термін вказується в тендерній документації і складає від 30 до 120 днів з дати прийому пропозицій. При відсутності посилання на термін дії рік пропозицій у тендерній документації оферти вправі призначити його самостійно і зафіксувати у своєї оферті. У практиці проведення великомасштабних торгів відзначаються також випадки звертання замовників до оферентів із проханням продовжити термін дії пропозицій останніх. У цих випадках оферти, даючи свою згоду, вправі переглянути ціни своїх пропозицій з урахуванням ескалації цін за відповідний період.
Для сучасних торгів характерне прагнення міжнародних підрядчиків і постачальників вручати свої пропозиції в останній момент перед витіканням терміну подачі пропозицій. Для зниження ризику випадкових затримок при доставці пропозицій у країну проведення торгів часто практикується відправлення двох і більш груп з дублікатами тендерних пропозицій, що доставляються різними маршрутами і видами транспорту.
4.3 Визначення переможця торгів
На наступному етапі міжнародних тендерних процедур, де визначається переможець торгів, найбільш актуальною проблемою є питання про статус переможця. У більшості випадків присудження замовлення оференту, що виграв торги, не є достатньою підставою для того, щоб вважати угоду зробленої. Як указувалося вище, умовами самих тендерних пропозицій передбачається проведення послідуючих переговорів, для остаточного узгодження ціни й інших умов контракту. По нашій оцінці, у даний час не більш 80% переможців торгів стають фактичними виконавцями замовлень.
Сучасна практика показує, однак, що можливі випадки, коли замовник звертається до переможця торгів із проханням приступити до виконання замовлення, не чекаючи проведення остаточних переговорів і підписання формального контракту. Погоджуючись на таке прохання, переможець торгів піддає себе ризикові необоротних втрат у випадку, якщо переговори, що ведуться паралельно з початком виконання замовлення, закінчаться безрезультатно в силу розбіжності думок сторін про ціну й інші умови контракту.
Для подібних ситуацій у даний час характерні вимоги переможців торгів до замовника про надання письмової гарантії оплати виконаної частини замовлення навіть, у випадку відмовлення сторін підписати формальний контракт. При цьому розцінки на виконання робіт або постачань залишаються на рівні, зафіксованому в пропозиції переможця, або узгоджуються між сторонами додатково.
Таким чином, що переважає тенденцією в сучасній тендерній практиці є розгляд присудження виконання замовлення на торгах переважно як запрошення до подальших переговорів, що можуть проводитися не тільки з переможцями торгів, але і з оферентами, що зайняли наступні місця. Іноді такі рівнобіжні переговори можуть проводитися одночасно, що змушує оферентів йти на усі великі поступки.
Іншими методами впливу на переможців торгів з боку замовників, є спроби змінити в останній момент у свою користь погоджені протягом тривалих переговорів умови контракту перед його підписанням офіційним представником оферента, що прибув у країну замовника спеціально з цією метою. Зустрічаються також випадки повної зміни складу делегації замовника на заключному етапі переговорів, що викликає необхідність повторного розгляду раніше погоджених питань.
Фактором, що сприяє успішній роботі представників оферентів у країні замовника, є залучення до переговорів місцевих посередницьких фірм, субпідрядників, субпоставників і представників сторони, що фінансує. За останнім часом при тендерних переговорах значно зросла роль висококваліфікованих перекладачів. Однієї з причин цього є тенденція трактувати розбіжності в текстах контрактів мовою оферента і замовника на користь останнього.
5. Методи впливу на конкуренцію в ході торгів
У прагненні знизити рівень конкурентної боротьби в міжнародних торгах оферти часто прибігають до різного роду секретним угодам між собою. Найбільш розповсюдженою угодою такого роду є встановлення черговості між оферентами в представленні найбільш низької ціни пропозиції. При цьому, відповідно до домовленості, інші учасники торгів завищують свої ціни, надаючи явну перевагу учасникові-фаворитові. Особливо розповсюдженим даний вид змови претендентів є в тих випадках, коли замовник, повідомляючи торги, указує, що вони є лише частиною наступних подібних замовлень.
Іншим видом змови оферти є обмін інформацією між експортерами щодо їхньої дійсної зацікавленості у виграші конкретних торгів і цінах своїх тендерних пропозицій. Зацікавлена сторона розкриває мнимим конкурентам свою ціну, у результаті чого передбачається, що інші незацікавлені учасники торгів штучно підвищать свої ціни вище зазначеного рівня. У той же час незацікавлені експортери запитують в інших учасників змови передбачувані ціни їхніх пропозицій і добровільно завищують ціни власних пропозицій. У міжнародній тендерній практиці такі дії одержали найменування „передачі цін".
Подібна практика змови оферентів засуджується в країнах ОЕСР, однак не у всіх її формах. Так, у Канаді допускається угода між учасниками в тих випадках, коли вони ставлять про це в популярність організаторів торгів до подачі своїх пропозицій або коли такі оферти є асоційованими членами однієї організації.
У міжнародній тендерній практиці існує ряд форм юридично припустимих угод між учасниками майбутніх торгів. Найбільш розповсюдженим є представлення замовникові спільної тендерної пропозиції від двох або більш оферентів. Звичайно це відбувається в ситуаціях, коли в окремих учасників бракує ресурсів для виконання всього замовлення або яка-небудь частина замовлення є для них більш кращої. У таких випадках співробітництво між учасниками торгів може бути оформлене як створення нової компанії, товариства, тимчасового об'єднання (консорціуму) або як домовленість про виконання субпідрядних робіт або постачань.
Іншою формою угоди потенційних оферентів є утворення спільних торговельних агентств, що виконують всі операції по збуті, включаючи участь у торгах. При виграші торгів і підписанні контракту замовлення розподіляється між членами агентства по заздалегідь погодженій формулі. Така комбінація типова для фірм, що контролюють незначну частину визначеного ринку.
Ще одною формою відкритих угод між компаніями, що робить непрямий вплив на рівень конкуренції в міжнародних торгах, є взаємне зобов'язання фірм, що беруть участь, не конкурувати один з одним у будь-яких майбутніх торгах. Ці угоди типові для фірм, що працюють в області архітектури, інжиніринга, реклами й інших професійних послуг.
6. РОЛЬ МІЖНАРОДНИХ ТОРГІВ У СУЧАСНІЙ СВІТОВІЙ ТОРГІВЛІ
Проведений вище короткий аналіз економічних передумов розвитку торгів дозволяє переосмислити феномен торгів, розглядаючи його не тільки і не стільки як елемент організації і техніки зовнішньої торгівлі, але і як діючий метод державного і міжнародного регулювання процесу формування договірних відносин у міжнародній торгівлі. Торги одержали широке поширення в зовнішній торгівлі як розвиваються, так і розвитих капіталістичних країн. Активізація застосування тендерних методів укладення контрактів зв'язана з посиленням ролі господарських і адміністративно-контрольних державних органів в умовах прискорення науково-технічного прогресу. Разом з тим причини активного використання торгів, як було показано раніше, лежать більш глибоко і зв'язані з виникненням товарно-грошових відносин і розвитком продуктивних сил. Зіставивши генетичні корені і шляхи еволюції тендерних методів укладення контрактів, можна прийти до висновку про те, що універсальний характер і широке поширення таких методів у сучасних умовах є об'єктивно обумовленим процесом, що пояснюється в першу чергу тим, що торги покликані служити своєрідною організаційною формою прояву закону вартості. Дана концепція дозволяє зробити практичний висновок про те, що торги і далі будуть відігравати істотну роль у державному регулюванні зовнішньоекономічних зв'язків.
Для країн, що розвиваються, широке застосування міжнародних торгів зв'язано насамперед з реалізацією планів економічного розвитку при обмеженості власних можливостей. Це визначає закономірний характер залучення іноземних фірм, у тому числі й організацій України, до будівництва об'єктів національної економіки на конкурсній основі. При цьому здійснюються цільові постачання значного обсягу машин, устаткування і транспортних засобів на об'єкти капітального будівництва різного призначення, по деяким даним, у країнах, що розвиваються, такі постачання досягають 70% від загального імпорту цієї категорії товарів.
Розширюючи представлення про світовий ринок технології й устаткування, міжнародні торги в той же час дозволяють замовникам із країн, що розвиваються, пред'являти більш тверді вимоги до їх учасників у частині високого науково-технічного рівня проектних і технологічних рішень, пільгового фінансування і стислих строків будівництва. В даний час ринок об'єктів капітального будівництва в країнах, що розвиваються, перетворився в яскраво виражений „ринок замовника", на якому умовою одержання замовлення є обов'язкове виконання вимог, закладених у тендерній документації.
Торги на видачу замовлень і підрядів у капіталістичних країнах носять в основному антимонопольний характер і розглядаються як один із засобів протидії обмежувальній діловій практиці.
Вивчення даного питання показує, що в цілому використання механізму торгів при формуванні контрактних зобов'язань як у сфері створення об'єктів капітального будівництва, так і в сфері світової торгівлі машинно-технічною і будівельною продукцією має тенденцію зроста. Так, щорічний приплив замовлень для монополій США і Західної Європи, одержуваних на торгах, оцінюється в 35 млрд. дол. У країнах, що ж розвиваються, де проводиться до 80 % від загального числа торгів на створення об'єктів капітального будівництва, проведених на світовому капіталістичному ринку, від 20 до 40% вартості всіх імпортованих товарів приходиться на товари, замовлення на які видані в результаті проведення торгів.
З огляду на значні перспективи, що відкриває для українських організацій оволодіння тендерними методами укладення контрактів для розвитку вітчизняного експорту й імпорту необхідно цілком розвивати дану галузь зовнішньої торгівлі.
висновок
Торги на видачу замовлень на постачання або підряди є традиційною формою міжнародної торгівлі. Однієї з найважливіших особливостей їхнього проведення в сучасних умовах є універсальний характер торгів. У географічному плані це виражається включенням у число країн -- організаторів торгів держав усіх регіонів світу, у соціально-економічному -- присутністю серед цих держав усіх без винятку груп країн, що враховуються статистичними апаратами міжнародних економічних організацій.
Універсальність торгів виражається також і в тім, що їхнє проведення носить розповсюджений характер у країнах, що належать до всіляких суспільно-політичних формацій. Спостерігається розширення практики проведення торгів не тільки в зовнішньої, але і у внутрішній економічній сфері діяльності різних держав, причому предметами торгів є замовлення на підряди і постачання найрізноманітніших товарів і послуг -- від унікальних до масових. Так, серед предметів угоди, що фігурують на міжнародних торгах, можна знайти постачання декількох пачок шурупів і спорудження „під ключ" найбільших об'єктів сучасності.
Зростаюча конкуренція на світовому ринку при фінансовому положенні країн, що розвиваються, погіршується в умовах НТП і що збільшує наукоємність товарів, що беруть участь у міжнародній торгівлі, викликала наступні особливості в сучасній практиці проведення торгів:
-- ріст кількості фірм -- учасників торгів;
-- збільшення числа торгів на нові види машин і устаткування, технологій і послуг;
-- загальне збільшення кількості торгів на спорудження комплектних об'єктів;
-- переорієнтація пріоритетів з цінових факторів конкуренції на техніко-економічні показники і пільговість умов фінансування;
-- розширення торгів на інженерно-консультаційні послуги, у тому числі по експлуатації об'єктів;
-- ріст числа консорціумів (як постійних, так і тимчасових);
-- розширення практики проведення торгів з розбивкою об'єктів на частині для виявлення вузькоспеціалізованих фірм-учасників;
-- розвиток багатобічного співробітництва по спорудженню об'єктів;
-- розширення участі в торгах місцевих фірм країни-замовника;
-- розвиток методів кількісного аналізу міжнародної тендерної діяльності (облік економічних і політичних ризиків, створення автоматизованих методів розрахунків і банків даних).
Зростаюча роль торгів, особливості їхнього проведення в сучасних умовах викликають необхідність більш глибокого аналізу цієї форми виникнення контрактних зобов'язань, розгляду генезису, змісту і форм проведення торгів у конкретних історичних умовах, виявлення їх економічної сутності.
Таким чином, аналіз сучасного механізму функціонування міжнародних торгів показує ряд істотних відмінностей тендерних і двосторонніх методів укладення контрактів. До них можна віднести багатоетапність здійснення угоди за допомогою торгів, розходження в характерних для обох видів предметах угоди і контрагентах, властивим торгам елементи гласності, спільності вимог і попереднього добору претендентів.
Відмітною рисою сучасних тендерних методів є висока питома вага інженерно-консультаційних фірм у формуванні рішень замовника, а також державних органів -- у встановленні нормативно-правової бази для проведення внутрішніх і міжнародних торгів. Тендерні процедури викликають значні витрати як з боку замовника, так і з боку оферентів; це вимагає додаткової оцінки економічної доцільності проведення або участі в торгах.
Участь у торгах є складним і динамічним процесом, що пред'являє до експортерів максимально тверді організаційні, науково-технічні і комерційні вимоги. Успіх у подібних конкурсних доборах можуть одержати тільки ті оферти, що добре орієнтуються на ринку й у стані укластися в стислий термін підготовки тендерних пропозицій.
Перелік літератури
1. Стровский В.И. Внешнеэкономическая деятельность предприятия - М.: 1996 г.
2. Герчикова И.Н. Менеджмент и международно-коммерческое дело - М.: 1990 г.
3. Фомичев Б.И. Международная торговля - М.: 2001 г.
4. Гафман Н.Ф. Основы внешнеэкономической деятельности - Харьков, 2001 г.
5. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения - М.: Маркетинг, 2001 г.
6. Максимова Л.М. Международные экономические отношения - М.: Маркетинг, 1995 г.
7. Недужий И.И. Международные торги - М.: Международные отношения, 1991 г.
Подобные документы
Механізм проведення міжнародних торгів. Міжнародна зустрічна торгівля та її форми: бартерні, компенсаційні операції, зустрічні закупки, викуп застарілого обладнання. Міжнародні аукціони. Стадії загальної технології проведення міжнародних торгів.
контрольная работа [22,9 K], добавлен 23.11.2011Види міжнародних торгів. Способи зовнішньої торгівлі товарами. Особливість зовнішньої торгівлі продовольчими та споживчими товарами. Міжнародна зустрічна торгівля, її форми. Строки виконання взаємних зобов'язань контрагентів. Договори франшизи в туризмі.
контрольная работа [23,5 K], добавлен 17.11.2011Визначення сутності міжнародних торгів (тендерів), їх основні види (відкриті, закриті) та об'єкти. Розділи тендерної документації. Мотиви використання міжнародних тендерів країнами з різним рівнем економічного розвитку. Особливості проведення торгів.
реферат [1,0 M], добавлен 28.11.2013Загальні характеристики, поняття та сутність міжнародних тендерів, їх види та основні етапи проведення. Порядок подачі пропозицій, визначення переможця тендеру та укладання угоди. Роль міжнародних торгів у розвитку сучасної зовнішньоекономічної торгівлі.
курсовая работа [64,6 K], добавлен 02.04.2011Поняття та класифікація зовнішньоекономічних операцій, їх різновиди т а характеристика, порядок розрахунків. Організація та принципи діяльності міжнародних торгів, учасники та їх взаємодія. Особливості формування митного режиму держави в сучасних умовах.
лекция [19,4 K], добавлен 26.01.2010Розгляд результатів порівняння ключових аспектів обліку зобов’язань відповідно до вимог міжнародних і національних стандартів бухгалтерського обліку. Визначення необхідності та важливості гармонізації обліку зобов’язань в сучасних умовах ведення бізнесу.
статья [21,9 K], добавлен 22.02.2018Характеристика напрямків міжнародної зовнішньоторговельної діяльності. Методика проведення торгів. Товарна біржа як форма міжнародної торгівлі, організація роботи, біржових операцій. Переваги біржі порівняно з іншими формами торгівлі. Міжнародні аукціони.
реферат [39,7 K], добавлен 07.06.2010Значення та види гарантії. Використання акредитивів у практиці міжнародних розрахунків. Особливості Конвенції Організації Об'єднаних Націй про незалежні гарантії та резервні акредитиви. Види міжнародних зобов'язань та їх основні характеристики.
реферат [30,0 K], добавлен 17.03.2011Специфіка товарів та організації торгів на ринку золота. Попит на золото як технологічну сировину промисловості та приватну тезаврацію золотих виробів. Динаміка пропозицій і попиту світового ринку золота. Формування добичі та торгівлі золотом в Україні.
дипломная работа [6,9 M], добавлен 06.07.2010Суттєвість, значення, класифікація, засоби та методи діяльності міжнародних організацій та їхня роль у регулюванні МЕВ. Україна в міжнародних організаціях. Україна та міжнародні економічні організації.
реферат [36,4 K], добавлен 09.08.2007
