Зовнішньо-економічна діяльність

Останнім часом, з ініціативи США, активно створюються системи внутріфірмового експортного контролю. Багаторазові ліцензії, що полегшують ведення торговельних справ, видаються в них лише «надійним» фірмам для експорту в «надійні країни». Наявність внутріфірмової програми експортного контролю -- обов'язкова ознака «надійності». У цих цілях міністерство торгівлі США розробило для іноземних фірм -- імпортерів американської стратегічної продукції і технології спеціальні документи, що вони повинні надавати експортерові. Якщо покупець американської технології згодом продає її (цілком або частково), то він несе пряму відповідальність за її кінцевого споживача. Тепер американські контрагенти самі заповнюють анкети на ті, від кого вони одержують замовлення, щоб не порушувати правила експортного контролю США.

Створювана система внутріфірмового контролю включає звичайно наступні елементи:

- список співробітників, що займаються питаннями експортного контролю;

- програму навчання цих співробітників;

- механізм контролю за тим, щоб товари не продавалися компаніям, занесеним у «чорні списки»;

- систему контролю за підозрілими клієнтами (ведення відповідних досьє).

До заявки на вивіз необхідно тепер додавати копію внутрі-фірмової інструкції про заходи для запобігання незаконного експорту. У компаніях створюються відповідні відділення або відділи контролю за стратегічними товарами, очолювані одним з її керівників. Фірмові програми розповсюджуються на дочірні компанії і філії, значна кількість яких знаходиться за рубежем, і, таким чином, положення програми мають силу і на території інших держав. Іншими словами, тягар контролю (у тому числі матеріальних витрат) стало все більше перекладатися на плечі компаній і організацій. [21]

3. ФІСКАЛЬНІ ФУНКЦІЇ МИТНИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ ТА НІМЕЧЧИНИ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

В історії людства мито є одним із найдавніших податків. І до сьогодні митні податки існують у всіх країнах світу. Як фіскальні вони слугують отриманню прибутків державою, а як протекціоністські -- захисту внутрішньої вітчизняної економіки від небажаної конкуренції. Водночас країни, що підписали Генеральну угоду про тарифи та торгівлю (ГАТТ), а тепер входять до Світової організації торгівлі (СОТ), досягли угоди про скасування митних податків, які використовуються з торговельно-політичними намірами. [22]

Як відомо, Україна проводить планомірну роботу щодо вступу в СОТ. Зокрема, Державна митна служба України поступово уніфікує митне законодавство відповідно до вимог COT. Оскільки фіскальна функція є однією з основних для митних органів, вона й першочергово потребує такої уніфікації. В цілому над уніфікацією митних правил країн, які беруть участь у світовій торгівлі, а значить, і контролюють переміщення товарів через кордони та стягують митні податки, працює Всесвітня митна організація (ВМО).

З часу створення ВМО Німеччина є її членом, активно здійснює гармонізацію митного права, намагається спростити митні формальності, полегшити міжнародний товарообіг. А якщо взяти до уваги, що вона є найвпливовішою країною Європейського союзу, членом якого Україна також прагне стати, то порівняльний аналіз економічних інструментів щодо здійснення фіскальних функцій митними органами України та Німеччини, викликає неабиякий інтерес.

Основними інструментами митної служби щодо виконання нею фіскальних функцій насамперед є митний тариф, порядок визначення митної вартості, митні режими, преференції відповідно до походження товарів тощо.

Митний тариф Німеччини забезпечує класифікацію товарів та визначення розмірів мита. За номенклатурою та величиною ставок мита цей тариф цілком відповідає Спільному митному тарифу Європейського союзу, який, в свою чергу, ґрунтується на Гармонізованій системі найменування та кодування товарів (ГС), створеній в межах ВМО. ГС є міжнародною системою класифікації товарів, котру використовують понад 100 держав, яким належить 90% від усього обсягу світової торгівлі. [23, 24]

Указом Президента України від 06.04.96 №255/96 затверджено концепцію трансформації митного тарифу України на 1996--2005 роки відповідно до системи ГАТТ/СОТ. Згідно з цією концепцією ухвалені подальші рішення щодо коригування ставок мита. Найповніше вона реалізована в проекті нового Митного кодексу України, в якому, зокрема, поєднано та уніфіковано два основних нині діючих законодавчих документи -- Митний кодекс та Закон України "Про Єдиний митний тариф".

Проектом нового Митного кодексу передбачено запровадження системи побудови митного тарифу України відповідно до вимог ГАТТ та визначено заходи щодо реформування системи управління зовнішньоторговельним механізмом України. Для більшої гнучкості та оперативності цього механізму проект передбачає надання права Кабінету Міністрів України змінювати ставки мита у визначених Верховною Радою України межах.

Структури митних тарифів України та Німеччини, базуючись на Гармонізованій системі опису та кодування товарів, в основному збігаються. Так, митний тариф Німеччини розподілений на 21 розділ, 96 глав та понад 5000 позицій. Крім точного визначення ставок мита вони є підґрунтям для складання уніфікованої зовнішньоторговельної статистики. За допомогою такої торговельної системи можна замовити, продати та купити, застрахувати та перевезти будь-який товар без зміни коду від виробника до кінцевого споживача. Отже, експортно-імпортні операції проводяться оперативніше, що спрощує процес міжнародної торгівлі. Крім того, аби підприємства могли покладатися на однозначне використання митного тарифу, митні органи Німеччини на замовлення видають "офіційну митно-тарифну довідку", яка є чинною в межах всього Європейського союзу. Правильна класифікація будь-якого товару є важливим показником щодо не тільки визначення суми імпортних митних платежів, а й для заборони на експорт, повернення стягнених за експорту сум чи визначення походження товарів. Офіційні митно-тарифні довідки при цьому є засобом правового захисту.

Ставки мита згідно з митним тарифом Німеччини є переважно адволорними. Відповідно, сума нарахованого мита залежить від митної вартості товарів, методи визначення якої можуть бути різними. Звичайна конкурентна ціна, ціна угоди чи фактично заплачена ціна є різним вартісним втіленням будь-якого товару. Для забезпечення найтиповішої процедури в межах ГАТТ був розроблений Кодекс про митну вартість, який використовується як Європейським союзом, так і багатьма іншими країнами. Крім того, в Митному кодексі Європейської співдружності питанням митної вартості товарів виділено розділ 2, який цілком узгоджений із 7 статтею ГАТТ. У Законі України "Про Єдиний митний тариф" питанню митної вартості присвячена лише стаття 16. На практиці митні органи України керуються десятками нормативних документів, які тією чи іншою мірою регулюють порядок визначення митної вартості. Найбільша розбіжність цих документів із 7 статтею ГАТТ простежується у питаннях індикативних цін чи мінімальної митної вартості.

У проекті нового Митного кодексу України питанню митної вартості та методам її визначення присвячено окремий XI розділ з п'ятнадцятьма статтями. Усі методи визначення митної вартості товарів, що оцінюються, відповідають принципам та положенням 7 статті ГАТТ. Основним із них є метод за ціною угоди. І лише як виняток передбачається, що в окремих випадках із метою захисту економічних інтересів держави Кабінетом Міністрів України може встановлюватися мінімально допустимий рівень ціни щодо окремих товарів, переміщуваних через митний кордон України. Крім того, новим Митним кодексом України передбачено законодавче закріплення методів визначення митної вартості експортних та імпортних товарів й запровадження декларування митної вартості. Останнє повністю відповідає світовим нормам і сприятиме значному поповненню державного бюджету України.

Митні режими, що використовуються Україною та Німеччиною, за змістом та охопленням напрямків митної діяльності цілком збігаються. Однак є й відмінності. Найсуттєвіша різниця полягає насамперед у формах митного контролю. Зокрема, до нього за німецьким законодавством, крім форм, які властиві нашій митній практиці, належить контроль бухгалтерії підприємства -- суб'єкта ЗЕД та здійснення офіційного розслідування за результатами такого контролю та митного контролю загалом.

Режиму активного вдосконалення, зокрема контролю, можуть піддаватися на території Євросоюзу:

-- товари країн-виробників, які не є членами Євросоюзу, що призначені для зворотного вивезення з митної території Євросоюзу як продукції переробки, а саме без стягнення імпортних податків чи застосування засобів нетарифного регулювання;

-- товари, переведені в режим вільного використання, для яких імпортні податки повертаються чи скасовуються, якщо ці товари у вигляді переробленої продукції вивозяться за межі митної території країн Євросоюзу.

Важливо, що процесами вдосконалення є:

-- обробка товарів і монтаж;

-- переробка товарів;

-- ремонт і регулювання.

Термін, протягом якого продукція вдосконалення повинна експортуватись чи отримати інше митно-правове призначення, визначається митними органами. Цей термін враховує необхідні витрати часу для здійснення процесу вдосконалення та збуту такої продукції.

У процедурі пасивного вдосконалення товари країн Євросоюзу можуть тимчасово вивозитися для здійснення процесів вдосконалення з їхньої митної території, і продукція, що отримана завдяки таким процесам, за повного чи часткового звільнення від сплати імпортних податків спрямовується в митно-правове вільне використання.

Помітними є тенденції щодо спрощення митних режимів. Так, наприклад, митні органи Німеччини надають можливість підприємствам об'єднувати імпорт протягом певного періоду -- як правило, це місяць -- у вільній митній декларації. Отже, відпадає потреба пред'являти митному органові кожний окремий вантаж, через що витрачається багато часу і створюються незручності. Вантажі доставляються безпосередньо на підприємство і щомісяця вільно заявляються до митного органу.

Критерії визначення країни походження товару за нормативними документами України ідентичні з аналогічними європейськими. Щоправда, є розбіжності в критеріях достатньої переробки товару.

Так, у Митному кодексі Євросоюзу товар, у виготовленні якого брали участь дві чи більше країн, має походження країни, в якій він був підданий останній значній та економічно виправданій переробці на обладнаному для цього підприємстві, що призвело до виготовлення нової продукції чи істотної зміни ступеня її виготовлення.

У проекті нового Митного кодексу України, враховуючи як зарубіжний, так і вітчизняний досвід, основним критерієм достатньої переробки товару визначено зміну його вартості, якщо при цьому додана вартість становить не менше 50%.

Отже, як свідчить аналіз українських і німецьких інструментів здійснення митними органами фіскальних функцій, помітною є тенденція щодо уніфікації митного законодавства України з європейським зокрема та світовим законодавством загалом. Однак перспективи такої трансформації значною мірою стримуються через зволікання з прийняттям нового Митного кодексу України, проект якого розроблено відповідно до вимог ГАТТ та Всесвітньої митної організації. А суперечності між застарілою законодавчою базою та підзаконними актами, якими на практиці керуються митні органи України, не дають їм змоги виконувати свої фіскальні функції повною мірою, що негативно впливає на процеси наповнення державного бюджету. [25]

ВИСНОВОК

Державне регулювання ЗЕД в Україні повинне забезпечувати таке:

- захист економічних інтересів країни та інтересів суб'єктів цієї діяльності;

- створення однакових можливостей для суб'єктів ЗЕД у розвитку всіх видів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та самостійному визначенні напрямів використання доходів та вкладення інвестицій;

- заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері ЗЕД.

У кінцевому результаті регулювання повинне підпорядковувати цю діяльність розвитку економіки країни, насамперед забезпечити її збалансованість і рівновагу на внутрішньому ринку, сприяти структурним змінам у виробництві, створювати сприятливі умови для входження країни в міжнародний поділ праці.

Регулюючи зовнішньоекономічне співробітництво, держава та її органи не можуть безпосередньо втручатися у зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів, що діють у цій сфері, за винятком випадків, коли таке втручання передбачене законами.

Важливим напрямом державного регулювання ЗЕД є регулювання ввезень і вивезень капіталу. Воно спрямоване на ефективне використання іноземного капіталу для розвитку національної економіки. Регулювання ввезень капіталу з-за кордону має двоякий характер. З одного боку, держава зацікавлена у залученні іноземного капіталу, особливо інвестицій, а тому створює для цього відповідний клімат за допомогою гарантій від націоналізації, переведення прибутків, репатріації капіталу, надання різних пільг, а з іншого - провадить політику обмеження впливу закордонного капіталу на національну економіку.

Здійснення зовнішньоекономічної політики припускає визначення стратегічних цілей держави в зовнішньоекономічних відносинах в цілому і з окремими країнами і групами країн, а також вироблення методів і засобів, що забезпечують досягнення поставлених цілей і збереження згодом досягнутих результатів.

Зовнішньоекономічна політика регулює всю сукупність зовнішньоекономічної діяльності, відмітною ознакою якої є міжнародна купівля-продаж товарів і послуг, а також міжнародне переміщення матеріальних, грошових, трудових і інтелектуальних ресурсів. Існуючий у більшості держав великий арсенал інструментів зовнішньоекономічної політики дозволяє їм впливати як на формування структури і напрямків розвитку власних зовнішньоекономічних зв'язків, так і на ВЄС і зовнішньоекономічну політику інших держав.

Зовнішньоекономічна політика нерозривно зв'язана з внутрішньою економічною політикою держави. Тому її зміст обумовлений тими задачами розширеного відтворення, що країна вирішує в рамках свого національного господарства. Головною задачею зовнішньоекономічної політики є створення сприятливих зовнішніх економічних умов для розширеного відтворення всередині країни.

перелік посилань

1. Храмов В.О Зовнішньоекономічна політика - К.: 2002 р.

2. Стровский В.И. Внешнеэкономическая деятельность предприятия - М.: 1996 г.

3. Герчикова И.Н. Менеджмент и международно-коммерческое дело - М.: 1990 г.

4. Фомичев Б.И. Международная торговля - М.: 2001 г.

5. Гафман Н.Ф. Основы внешнеэкономической деятельности - Харьков, 2001 г.

6. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения - М.: Маркетинг, 2001 г.

7. Максимова Л.М. Международные экономические отношения - М.: Маркетинг, 1995 г.

8. Внешнеэкономическая деятельность. Общ.ред. Кумок С.И., АОЗТ "ВЕЧЕ",М.: 1994 г.

9. Международная торговля: финансовые операции, страхование и другие услуги. Перевод/ под ред. Гольберца М.А., Вороновой А.В., Киев: 1994 г.

10. Международные расчеты по коммерческим операциям. Часть 1: Аккредитив. Перевод под ред. Носко А.П., М.: 1994 г.

11. Международные экономические отношения. Учебное пособие. Под ред. Супруновича Б.П., М.: 1995 г.

12. Григорьев Ю.А. Практика внешнеэкономической деятельности - Москва "Паимс" 1993г.

13. Сергеев П.В. Мировое хозяйство и международные экономические отношения на современном этапе - М.: 1998г.

14. Кузнецова Н.В. Регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине - Киев.: 1998г.

15. Основы внешнеэкономических знаний : Словарь-справочник / С.И. Долгов, В.В. Васильев, С.П.Гончарова и др. - М.: 1990 г.

16. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Внешнеэкономические связи: Учеб. пособие. - М.: Финансы и статистика, 1998 г.

17. Камаев В.Д. и колл. авторов. Экономическая теория: Учебник / М.: Гуманитарный издательский центр Владос, 1998 г.

18. Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. - Ч. 1. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства. Учебное пособие для вузов. - М.: 1998 г.

19. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л.Н. Красавиной. - М.: Финансы и статистика, 1994 г.

20. Носкова И.Я. Международные валютно-кредитные отношения: Учеб. пособие. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995 г.

21. Современная экономика. /Ростов-на-Дону.: Феникс, 1999г.

22. Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений: Учебник / Научн. Ред. Д-р эконом. Наук, профессор В.Вкруглов - М.: ИНФРА-М-1998 г.

23. Петров Ю., Кудрявцева И. Практика таможенного регулирования - М.: 2002 г.

24. Дубчак В.І, Мартинюк В.І Митна справа - К.: 1999 р.

25. //Фінанси України № 3, 2002 р.