Іноземні кредити під державні гарантії можна одержати з двох джерел:

1) Від міжнародних фінансових установ -- на підставі міжнародних договорів за участю Мінфіну як фінансового агента уряду.

2) Від іноземних країн та їх інтеграційних економічних об'єднань -- згідно з міждержавними і міжурядовими домовленостями по кредитних лініях, де агентом визначено Ексімбанк (ЕІБ) України. Індивідуальні кредитні угоди укладаються в рамках базової кредитної угоди уряду України і НБУ з конкретним відомим зарубіжним банком чи консорціумом банків, через яких відкриваються кредитні лінії за схемою: іноземна держава чи міжнародна фінансова установа -- уряд України -- НБУ -- ЕІБ -- певний одержувач кредиту в Україні.

Основними критеріями відбору і розгляду Мінекономіки, МЗЕЗТом, Мінфіном, Державним ЕІБ проектів, фінансування яких здійснюватиметься за рахунок іноземних кредитів під гарантії або інші зобов'язання уряду України згідно з постановою Кабінету Міністрів від 03.04.95 р. № 234 мають бути: валютна самоокупність; відповідність пріоритетним напрямкам іноземного кредитування: сприяння розвитку експортного потенціалу і виробництва імпортозамінної продукції: забезпечення критичного імпорту; впровадження інноваційних проектів: забезпечення енерго- та ресурсозбереження; можливість швидкого здійснення технічного переозброєння і модернізації, а також забезпечення розвитку інфраструктури За постановою Кабміну від 17.08.95 р. № 655 ВКР має розглядати питання про надання гарантій або інших зобов'язань уряду України іноземним кредиторам для забезпечення погашення заборгованості українських юридичних осіб за кредитами в іноземній валюті, наданими на умовах валютної самоокупності, тільки тоді, коли є договори застави.

Показник ефективності іноземних кредитів комплексний. Його складовими є:

1) ефективність залучення;

2) ефективність використання;

3) ефективність погашення.

Ефективність залучення віддзеркалює умови, за яких можна одержати зовнішні фінансові ресурси. До них належать процентні ставки за кредит, строки його погашення, пільговий період тощо. Додатковими умовами, що 'їх висувають передусім міжнародні фінансові установи, є загальноекономічні умови, такі, як жорсткі параметри дефіциту Держбюджету, з чого випливає потреба скорочення у ньому соціальних витрат, прискорення приватизації, структурної трансформації економіки, в тому числі через закриття багатьох існуючих підприємств, та, по суті, політичні умови, коли в державні органи країни-позичальниці посилають радників-контролерів.

Ефективність використання іноземних кредитів є найважливішою складовою серед показників ефективності зовнішніх фінансових ресурсів. Вона відображає цільове призначення іноземних кредитів. По-перше, використання їх на виробничі потреби (придбання засобів праці, в тому числі енергоносіїв та сировини) і на закупівлю предметів споживання. По-друге, загальний розподіл іноземних кредитів за галузевим принципом. По-третє, використання зовнішніх кредитів для макроекономічної стабілізації. В цілому ефективність використання іноземних кредитів має загальнонаціональний, загальноекономічний, споживновартісний, вартісний, екологічний та соціальний аспекти.

Ефективність погашення іноземних кредитів, своєчасне повернення визначається ефективним їх використанням (спрямування в пріоритетні галузі та реальна їх робота).

Суб'єктами іноземного кредитування української економіки реально стали: міжнародні фінансові організації, головним чином такі, як МВФ, СБ, ЄБРР, провідні держави розвинутої ринкової економіки -- в першу чергу США як сила, що домінує в міжнародних фінансових організаціях, Німеччина, з якою вже склалися особливо тісні економічні відносини, зокрема кредитні, Франція, Швейцарія, Італія, Японія та ін., а також таке найвагоміше у світі регіональне інтеграційне угруповання, як ЄС. Поглиблення ринкових реформ в Україні веде до активного розгортання процесу надання їй кредитів дедалі більшою кількістю іноземних суб'єктів, до числа яких на основі переговорів різного ступеня завершеності починають входити Канада, Греція, Чехія, Бельгія, Ізраїль та ін. Основи організаційно-правового механізму економічних відносин України з іншими державами та міжнародними міжурядовими організаціями започатковані в Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Щодо відношення заборгованості до експорту країни та ВВП визначають 3 групи [107, с. 11]:

1) З надмірною заборгованістю, коли ці показники перевищують відповідно 220% і 80%.

2) З помірною заборгованістю, коли обидва показники нижчі від зазначених, але вищі за 60%.

3) З низьким рівнем заборгованості, коли обидва показники менші за 60%.

За класифікацією країн світу, щодо зовнішньої заборгованості Україна належить до третьої групи держав, які мають порівняно низький рівень її, який, однак, швидко зростає.

Залучення зовнішніх фінансових ресурсів в Україну мас свою етапність, де кожний з етапів характеризується основними джерелами й умовами залучення іноземних кредитів, головними цільовими функціями їх використання, масштабами залучення та погашення. Цілком закономірним є те, що першим етапом залучення в незалежну Україну іноземних кредитів стало надання їх нашому урядові під його гарантії. Це початковий етап входження України у світовий кредитний простір, домінування характеристик якого має бути короткотерміновим -- щонайбільше 5 років. Наступним етапом, який уже починає намічатися, переплітаючись із першим, має стати широке залучення іноземних кредитів на приватній не гарантованій державою основі. Становлення і розвиток цього етапу пов'язані з формуванням ринкової економіки в Україні, на що й має бути націленим виконання завдань першого етапу.

Таким чином, незважаючи на виробничу спрямованість кредитів іноземних держав та ЄС, ще досить значна частка їх іде на закупівлю за кордоном продуктів харчування і предметів особистого споживання. Саме собою це нормальне явище, але за умов нестачі відповідних аналогів в Україні. Кредити передусім треба брати під розвиток національного виробництва. А ще з точки зору ефективного використання таких кредитів для економіки України конче необхідно, щоб на певну їх частину купувалися товари і у національного товаровиробника. Для цього під час переговорів про угоди із зовнішнього фінансування слід домагатися від іншої сторони і ставити обов'язком для української сторони, щоб не весь наданий кредит ішов на закупівлю товарів у іноземних товаровиробників, як це має місце. Отже, на даній стадії розвитку України виникає потреба жорсткого державного регулювання, диригування процесом зовнішнього фінансування підприємств, тим більше під державні гарантії перед наймодавцем. Етапи становлення і розвитку залучення іноземних інвестицій представлені на рис. 1.6

Із загального обсягу інвестицій, спрямованих за кордон, за підсумками першої половини 2005 року найбільша частка у Харківській області (26,4%), далі йдуть місто Київ (20,2%) та Одеська область (17,3%). Загалом 94,3% прямих інвестицій за кордон, що становить 193,4 млн. дол. США, були вкладені з 7 регіонів -- крім зазначених, це Дніпропетровська, Вінницька, Донецька області та Севастополь. Порівняно з серединою 90-х років, відбулася ще більша концентрація експортованих інвестиційних ресурсів: якщо на початок 1996 року на 7 регіонів припадало 87,3% таких ресурсів, то у 2003 р. -- 94,2%, 2004 р. -- 93,1%, 2005 р. -- 93,1% [107, с. 11-12].

Головними причинами, що зумовлюють подальшу деформацію показників інвестиційної діяльності у регіонах та невисоку інвестиційну привабливість України, є:

1) вузькість внутрішнього ринку;

1

Рис. 1. Етапи становлення і розвитку залучення іноземних інвестицій

2) надмірний податковий та адміністративний тиск на бізнес;

3) слабка розвиненість ринкових інститутів -- корпоративного сектору, ринку цінних паперів, ринку землі, ринку нерухомості;

4) низька конкурентоспроможність багатьох українських товарів, що робить невигідними вкладення в їх випуск;

5) недостатня інтегрованість у світову економіку;

6) відсутність чіткої інвестиційної політики з відповідними механізмами реалізації на державному та місцевому рівнях;

7) нестача оперативної інформації і внаслідок цього зменшення ефективності співпраці між суб'єктами ринку;

8) інертність місцевої влади при залученні інвестицій, відсутність стимулів і механізмів для залучення інвестицій.

Незважаючи на прийняті законодавчі акти, нормативно-правовій базі, що регламентує процеси інвестиційної діяльності, не вистачає системності. Головним її недоліком є відсутність законодавчих актів, які б чітко прописували роль центральних та місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування у процесі залучення інвестицій. Такі повноваження є розмитими і визначаються у різних законодавчих актах, що зменшує ефективність їх виконання.

Позитивну роль у збільшенні обсягів інвестування економіки регіону відіграли, створення в області ефективної системи стимулювання розвитку малого підприємництва, цілеспрямована діяльність обласних органів управління щодо реалізації можливостей, які надані Законом України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова", скорочення немонетарних розрахунків і платежів у межах регіонального господарства [109].

Загальний обсяг іноземних інвестицій в економіку області на початок 2006 р. складав 211,75 млн.дол. США, які надійшли з 71 країни світу і були вкладені в 344 підприємства та організації області. У тому числі обсяг прямих іноземних інвестицій становив 164,15 млн.дол. США (збільшення за 2005 р. на 9,3%), що складає 57 дол. США на одного мешканця регіону (12 місце серед регіонів України); для порівняння - відповідний загальнодержавний показник складає 111 дол. США. У загальному обсязі прямих іноземних інвестицій у цілому по Україні питома вага інвестицій, вкладених в економіку Харківської області, знизилася до 3,1% проти 3,3% за 2005 р., і по обсягах прямих іноземних інвестицій область посідає серед регіонів України лише дев'яте місце (її випереджають місто Київ, Київська, Донецька, Запорізька, Дніпропетровська, Одеська, Львівська області, Автономна Республіка Крим). Разом з тим варто підкреслити, що за останні два роки до економіки Харківської області залучено 127 млн.дол.США, а за 1998-2005 рр. загалом іноземними інвесторами було вкладено лише 116 млн.дол.США [107, с. 11-12].

Досить привабливими для інвесторів, включаючи іноземних, стали такі галузі, як видавнича справа, оптова і роздрібна торгівля, операції з нерухомістю, здавання під найм і послуги юридичним особам, харчова промисловість і перероблення сільськогосподарських продуктів, сільське господарство, хімічна і нафтохімічна промисловість та інші.

З метою поліпшення інвестиційної діяльності активізувалася робота щодо створення сприятливих умов для розширення контактів харківських підприємств з підприємствами країн близького та дальнього зарубіжжя. У регіоні проводяться презентації, зустрічі, форуми, видаються інвестиційні бюлетені, на офіційному сайті Харківської облдержадміністрації висвітлюється інформація щодо економічної діяльності в регіоні. Активізовано роботу по залученню підприємств області до міжнародних виставкових заходів за межами України.

Таким чином, для активізації інвестиційної діяльності потрібна інвестиційна політика з чіткими механізмами реалізації на державному та регіональному рівнях. Необхідна загальна стратегія інвестиційного розвитку регіонів, яка б визначала пріоритети інвестування на основі врахування їх економічного ефекту, але не сьогоденного й одноразового, а перспективного і стабільного [107, с. 11-12].

Окреслюються два напрями впливу органів влади та органів місцевого самоврядування на інвестиційну привабливість окремої території: через законодавчі акти і через громадський сектор.

1) Зміни у нормативно-правовій базі мають передбачати:

розробку й ухвалення декількох рамкових нормативних актів, зокрема про роль центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у підвищенні інвестиційної привабливості територій, про оцінку діяльності органів влади та місцевого самоврядування через зміну показників інвестиційної діяльності;

внесення доповнень до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації» стосовно розширення прав і зобов'язань місцевих органів щодо регулювання інвестиційної діяльності;

розробку та ухвалення законодавчих актів, що регулюють проведення реального дерегулювання підприємницької діяльності, розвиток пенсійної системи у напрямі збільшення інвестиційних ресурсів на фінансовому ринку України, розвиток іпотечного кредитування, а також удосконалюють механізми амортизаційної політики;

ухвалення Податкового кодексу України.

2) Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають посилити свою роль у створенні умов для покращення інвестиційної привабливості регіону через співпрацю з громадськими організаціями та підприємствами шляхом:

сприяння підприємствам у розробці інвестиційних проектів;

проведення тренінгів для службовців місцевого рівня, зокрема, щодо формування інвестиційної карти регіону;

рекламно-інформаційної підтримки внутрішнього ринку, активного рекламування природно-ресурсного та економічного потенціалів території;

створення рад з питань залучення іноземних інвестицій, які мають розробляти паспорти територій із зазначенням виробничих ланцюжків;

проведення опитування керівників компаній з метою виявлення їхніх інвестиційних уподобань;

розвиток ринкової інфраструктури (консалтингових груп, юридичних, аудиторських фірм, маркетингових компаній);

створення агентств регіонального розвитку, що надаватимуть іноземним інвесторам інформаційні, консультаційні послуги, допомагатимуть в отриманні дозволів для реалізації проектів, акумулюватимуть інвестиційні пропозиції.

Таким чином, ми визначили, що інвестиційна привабливість регіонів -- незаперечний чинник стабільного соціально-економічного розвитку регіону і країни. Держава в цьому процесі відіграватиме роль координуючого центру, запобігаючи економічній відокремленості регіонів. Тільки у співпраці виробничих структур та органів влади центрального та місцевого рівнів і органів місцевого самоврядування можливо досягти максимально ефективних результатів.

1.4 Техніко-економічна характеристика ВАТ «Корпорація «ФЕД»

Історія виникнення заводу “ФЕД” починається з майстерні дитячої трудової комуни ім. Ф.Е. Дзержинського. У 1927 р. у Харкові з'явилась дитяча трудова комуна ім. Ф.Е. Дзержинського. У післявоєнний період почали випускати нові види продукції, такі як фотоапарати, паливні насоси для літаків, гідромотори, гідронасоси та ін. Поступово виробництво було зорієнтовано на машинобудування і було перейменовано у державне підприємство Харківський машинобудівний завод “ФЕД”.

На початку 1993 р. була створена «Корпорація «ФЕД» з ініціативи керівництва заводу “ФЕД”. Корпорація - це союз, об'єднання, створене на базі єдиних інтересів. А єдиний інтерес був один - вистояти за умов економічної кризи. При створенні корпорації і для її функціонування були одержані такі документи: Свідоцтво про реєстрацію юридичної особи, Довідка з єдиного державного реєстру, Виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (додаток А).

Юридичною основою корпорації є установчий договір та статут До неї увійшли як самостійні юридичні особи, так і Харківський машинобудівний завод “ФЕД”, агрегатно - конструкторське бюро, Первомайський машинобудівний та Вовчанський агрегатний заводи. Відповідно з умовами договору корпорацію очолює президент.

Серед багатьох задач корпорації з часу її виникнення актуальними по цей час залишаються пошук нових замовлень, централізоване матеріально - технічне забезпечення, реалізація продукції, рішення різноманітних економічних та фінансових питань, поглиблення кооперації заводів, вироблення єдиної політики поведінки на ринку, сумісні маркетингові дослідження та ін.

Корпорація зуміла заключити договори про співпрацю більш ніж з двадцяти підприємствами та організаціями авіаційної галузі України та Росії, налагоджені серйозні виробничі взаємовідносини з авіаремонтними підприємствами Міністерства оборони України.

Підприємство активно бере участь в реалізації майже всіх російських та українських проектів з виробництва літаків та вертольотів.

Корпорація “ФЕД” уперше в Україні у 2001 р. організувала проектування топливорегуляторної апаратури, виробництво генераторів постійного струму, реалізовані інші перспективні проекти.

Важко сьогодні перерахувати усі завдання та питання якими займається корпорація. Теперішня діяльність корпорації “ФЕД” в ринкових умовах дає впевненість, що колективи підприємства і в майбутнім зможе успішно працювати. Діяльність Корпорації згідно з планом проведення перевірок перевіряє Державна податкова інспекція.

Згідно з виробничою й загальною структурою підприємства ВАТ «Корпорація «ФЕД» формуються конкретні органи управління ним. Водночас поділ праці у сфері управління зумовлює групування однорідних за функціями робіт і зосередження таких робіт у підрозділах апарату управління.

Це означає, що управлінський персонал підприємства ВАТ «Корпорація «ФЕД» поділяється на лінійний та функціональний (штабний, апаратний). Лінійний персонал забезпечує безпосереднє керівництво виробництвом (діяльністю фірми). Функціональний же персонал допомагає лінійним керівникам виконувати функції управління своїми підрозділами (службами, відділами). При цьому між лінійними керівниками та посадовими особами апарату управління виникають певні організаційні відносини. Сукупність лінійних та апаратних органів управління і відносини між ними утворюють систему управління фірмою.

Організаційна структура управління «Корпорація «ФЕД» -- це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів (додаток Б).

В організаційній структурі управління тим чи тим суб'єктом господарювання кожний її елемент (виробничий або управлінський підрозділ) має певне місце й відповідні зв'язки з іншими елементами. Зв'язки названих елементів системи управління поділяються на лінійні, функціональні та між функціональні.

У практиці господарювання можуть застосовуватися кілька типів організаційних структур залежно від масштабів діяльності, виробничо-технологічних особливостей, стратегічних і поточних завдань діяльності підприємства.

Корпорація має лінійно-функціональну організаційну структуру управління. Вона обумовлена на розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі. Вона дає змогу організувати управління за лінійною схемою (директор--начальник цеху--майстер), а функціональні відділи апарату управління підприємства лише допомагають лінійним керівникам вирішувати управлінські завдання. При цьому лінійних керівників не підпорядковано керівникам функціональних відділів апарату управління.

Така структура управління завдяки своїй ієрархічності забезпечує швидку реалізацію управлінських рішень, сприяє спеціалізації і підвищенню ефективності роботи функціональних служб, уможливлює необхідний маневр ресурсами. Вона є найдоцільнішою за масового виробництва зі сталим асортиментом продукції та незначними еволюційними змінами технології її виготовлення. Проте за умов частих технологічних змін, оновлення номенклатури продукції використання цієї оргструктури уповільнює терміни підготовки і прийняття управлінських рішень, не забезпечує належної злагодженості в роботі функціональних відділів (підрозділів).

Формування ринкових відносин, різноманітність форм власності, зміна економічних відносин, прийняття та впроваджування Положень (стандартів) бухгалтерського обліку вимагає внесок змін у систему бухгалтерського обліку з метою отримання інформації користувачам для прийняття економічно обґрунтованих рішень та попередження риску в фінансовій діяльності підприємства.

Форми організації бухгалтерського обліку підприємство обирає самостійно. Корпорація “ФЕД” створила бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером.

Самостійно й обрана форма бухгалтерського обліку - автоматизована система обліку із застосуванням 1С-Бухгалтерії.

Важливе значення для одержання різнобічної інформації, необхідної для управління і контролю, має застосування науково обґрунтованого плану рахунків, який розробляється для потреб підприємства.

Під час списання постійних загально виробничих витрат базою розподілу вважати обсяг випуску продукції, що планується.

Виходячи з даних техніко-економічних показників табл. 1.1 спостерігається зменшення балансового прибутку підприємства за 2005 - 2007 рр., але разом з цим збільшується обсяг виготовленої продукції, яка надалі зможе приносити корпорації прибуток. Зменшення рівня рентабельності може бути викликана ростом витрат. Корпорації треба приділити увагу основним фондам, тому що їх знос поступово збільшується.

Резерв дебіторської заборгованості не нараховується.

Накладні витрати розподіляються пропорційно вартості продукції, випущеної у звітний період.

Чисельність - економічний, статистичний показник, що визначає кількість людей, які належать до певної категорії, згрупованої за певними ознаками. На протязі трьох років змінювався у такому напрямку: 147 чол. - у 2005 р., 168 чол. - у 2005 р. і на останню дату склав 114 чоловік. Можна зробити висновок, що чисельність робочих збільшувалась, а на останню дату зменшилась.

Первісна вартість основних засобів - сукупність грошових витрат, пов'язаних з виготовленням або придбанням основних фондів, включаючи витрати на транспортування і монтаж. Первісна вартість поступово збільшується і на останню дату складала 13512,8 т.грн.

Залишкова вартість основних засобів - вартість основних фондів, яка вирахувана з урахуванням їх зносу, відповідна первісної вартості за винятком амортизації на протязі усього строку експлуатації.

Остаточна вартість теж поступово збільшується і на останню дату складала 8570,3 т. грн.

Таблиця. 1.1 Техніко-економічні показники діяльності підприємства

Назва показника	Одиниця виміру	По стану на початок двох минулих років	По стану на 1.01.2007	Абсолютне відхилення за період з 2005 року
		1.01.2005	1.01.2006
1	2	3	4	5	6
1. Чисельність працюючих	чол.	147	168	114	-33
2. Первісна вартість основних засобів, усього:	т. грн.	8896,0	11702,6	13512,8	4616,8
2.1. Також виробничого призначення	т. грн.	8896,0	11702,6	13512,8	4616,8
1	2	3	4	5	6
3. Залишкова вартість основних засобів, усього:	т. грн.	7645,6	9080,8	8570,3	924,7
3.1. Також виробничого призначення	т. грн.	7645,6	9080,8	8570,3	924,7
4. Знос основних засобів	%	14,1	22,4	28,2	14,1
5. Балансовий прибуток (збиток)		3505,2	782,7	8661,4	5156,2
5.1. Ефективність роботи:		34.37	751,89	123,16	88,79
5.1.2. Продуктивність праці	т. грн.	34,37	50,19	33,06	-1,31
5.1.3. Поточна ліквідність	т. грн.		701,7	90,1	90,1
6. Дебіторська заборгованість, усього	т. грн.	7391,1	13213,3	3971,4	-3419,7
7. Кредиторська заборгованість, усього:	т. грн.	10712,6	25248,1	16216,1	5503,5
8. Кредиторська заборгованість:	т. грн.	245	246	383,9	138,9
8.1. З заробітної платні:	т. грн.	86,1	171,2	217,2	131,1
8.2. З платежів у бюджет:	т. грн.	125,9	35,2	109,9	-16
8.3. У державні цільові фонди:	т. грн.	33,0	39,6	56,8	23,8
9. Об'єм виготовленої продукції	т. грн.	5051,7	8432,2	3769,1	-1282,6
10. Основні види продукції:		3985.9	8218.2	3638	-347,9
10.1. Крани-змішувачі		3985,9	8218,2	1549,6	-2436,3
10.2. Ремонт двигунів літальних апаратів		-	-	2088,4	2088,4

Знос - старіння, знос основних засобів (будинків, устаткування тощо) в процесі їх виробничого використання. Розрізняють фізичний знос, що характеризується зносом матеріалів, з яких створені основні засоби, та моральний знос, через їх поступове відставання від технічного рівня, який постійно зростає. Знос поступово збільшився і досяг рівня 28,2 %.

Балансовий прибуток - показник результативності (ефективності) виробничої, торговельної (комерційно-підприємницької) діяльності за певний період, що знаходить відображення у бухгалтерському балансі. Це загальна сума прибутку установи, одержана від усіх видів підприємницької (виробничої або невиробничої) діяльності за певний час. На протязі трьох років підприємство отримувало прибуток і на останню звітну дату він склав -8661,4 т. грн.

Рентабельність - ефективність, прибутковість, дохідність підприємства або підприємницької діяльності. Кількісно рентабельність обчислюється діленням прибутку на витрати. На підприємстві спостерігається така динаміка: спочатку рентабельність спадала (від 16,6% до 7%, потім до 3%), а потім, на останню дату зросла до 10%.

Продуктивність праці - показник ефективності використання ресурсів праці. Вимірюється кількістю продукції в натуральному або грошовому виразі, виробленої одним працівником за певний час. Продуктивність праці поступово зменшується.

Дебіторська заборгованість - сума боргів, що належить підприємству і виникла внаслідок невиконання комерційно-господарських, фінансово-грошових зобов'язань з боку юридичних чи фізичних осіб, які є боржниками (дебіторами). Дебіторська заборгованість поступово збільшується і на 2006 р. становила 3971,4 т. грн.

Заборгованість кредиторська - гроші, що підлягають поверненню підприємством (фірмою) юридичним чи фізичним особам, у яких позичені і яким вони не виплачені. Кредиторську заборгованість складають в основному нездійснені платежі постачальникам за відвантажені товари, невиплачені податки, нарахована, але невиплачена заробітна плата, невнесені страхові внески, несплачені борги. Найбільша заборгованість на підприємстві - це невиплачена заробітна плата, потім йдуть платежі в бюджет, потім - у цільові фонди.

Продукція - продукти виробництва у речовій чи інформаційній формі, найчастіше у предметному вигляді, що кількісно вимірюється в натуральному і грошовому обчисленні.

Основною продукцією підприємства є крани - змішувачі та послуги з реконструкції двигунів літальних апаратів.

До 2008 року підприємство ВАТ «Корпорація «ФЕД» було закритим акціонерним товариством, а в травні 2008 року переназвалось у відкрите акціонерне товариство.

Техніко-економічні показники показують прибуткове направлення.

Таким чином, можна зробити висновок, що управлінський персонал підприємства ВАТ «Корпорація «ФЕД» поділяється на лінійний та функціональний (штабний, апаратний).

Лінійний персонал забезпечує безпосереднє керівництво виробництвом (діяльністю фірми).

Функціональний персонал допомагає лінійним керівникам виконувати функції управління своїми підрозділами (службами, відділами).

Між лінійними керівниками та посадовими особами апарату управління виникають певні організаційні відносини, та сукупність лінійних та апаратних органів управління і відносини між ними утворюють систему управління фірмою.

На протязі трьох років підприємство отримувало прибуток. Остаточна вартість поступово збільшується. Дебіторська заборгованість теж поступово збільшується

2. ІСНУЮЧА СИСТЕМА ОБЛІКУ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ НА ВАТ «КОРПОРАЦІЇ «ФЕД»

2.1 Організація зовнішньоекономічної діяльності на ВАТ «Корпорації «ФЕД»

Організація ЗЕД - дуже складна і клопітка робота. Вона вимагає уважного опрацювання таких питань як кон'юнктура ринку, пошук потенційних покупців і продавців, встановлення ділових контактів з ними, проведення переговорів, підписання угод і т.д.

Тому, для ефективного керівництва ЗЕД на рівні підприємства, необхідна адекватна до умов його роботи структура управління. Слово "структура" означає каркас, основу. Будь-яке підприємство має відповідний каркас, що пов'язує всі його підрозділи, служби, органи.

Структура управління ЗЕД відображає побудову системи управління в даній сфері, тобто органи, служби, апарат, що здійснює управління ЗЕД.

Організаційна структура управління ЗЕД як складова частина внутрифірмового управління визначається, насамперед, загальною стратегією підприємства, а також стратегією ЗЕД як її складової. Загальноприйнято вважати стратегію засобом виживання фірми шляхом адаптування до середовища, а структуру - конструкцією, що її підтримує. Ланки ланцюга "середовище - стратегія - структура" взаємопов'язані і взаємозумовлені. Якщо вони не відповідають одне одному, то під загрозу ставиться саме існування фірми.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» з метою забезпечення єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку 10 [2]:

Головному бухгалтеру Губаренко Олені Івановні забезпечити протягом 2007 р. незмінність облікової політики незалежно від застосовуваного Плану рахунків.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів вести за групами:

1) програмні продукти для ПЕВМ;

2) права на здійснення визначеної діяльності.

Термін корисного використання програмних продуктів - три роки з дати введення в експлуатацію. Термін використання ліцензії встановити відповідно до терміну її дії - п'ять років з дати видачі.

Амортизацію основних засобів з метою бухгалтерського обліку нараховувати методами згідно Стандарту 7 „Основні засоби" [66]::

Установити вартісну межу предметів, що відносяться до малоцінних необоротних матеріальних активів, у сумі 1000 гривень. Знос малоцінних необоротних активів нараховувати в сумі 100% суми, що амортизується, у першому місяці використання.

Запаси, одержувані для виробництва або в адміністративних цілях, враховувати за собівартістю. У балансі на звітну дату запаси відображати за найменшою з двох оцінок: початковою вартістю або чистою вартістю реалізації.

При вибутті запаси оцінювати за такими методами, встановленими ПБО 9 «Запаси»:

1) у роздрібній торгівлі - за ціною продажу, націнку розраховувати за середнім відсотком;

2) у оптовій торгівлі - за ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів;

3) під час передавання матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів у виробництво - за методом ФІФО.

Під час списання постійних загальновиробничих витрат базою розподілу вважати обсяг випуску продукції, що планується.

Організаційна структура управління ЗЕД визначається тією метою і завданнями, які вона покликана вирішувати. ЇЇ мета - максималізація прибутку на довготривалий період за рахунок ефективної участі в міжнародному підприємництві. Організаційна структура управління ЗЕД, як і внутріфірмового управління, повинна постійно розвиватися і вдосконалюватися, пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі і сфері управління. Її форми і методи не можуть залишатися незмінними.

На формування організаційної структури управління ЗЕД значний вплив здійснюють такі фактори:

1) розмір фірми;

2) значення і характер зарубіжної діяльності;

3) ступінь диверсифікації і складність продукції, що випускається;

4) характер експортної і виробленої на іноземних підприємствах продук-ції;

5) специфіка ринків приймаючих країн і рівень конкуренції на них та ін.

Організаційні форми управління ЗЕД на виробничих підприємствах в Україні багато в чому індивідуалізовані. Разом з тим можна виділити деякі загальні риси.

Сектор маркетингу як ведуча служба підприємства вивчає кон'юктуру світових товарних ринків, приймає участь у визначенні цін на експортну продукцію, в розробці і здійсненні рекламних міроприємств, аналізі конкурентів, можливостей руху товару і т. ін. Завдання науково-технічного сектору: вивчати діючі на світовому ринку технічні вимоги до товару; аналізувати технічний рівень і якість продукції, її конкурентноздатність; брати участь в розробці пропозицій по оновленню виробництва, випуску нової продукції; забезпечувати технічне обслуговування експортної продукції та ін.

Основними завданнями зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Корпорації «ФЕД» являються:

1) планування, організація і регулювання зовнішньоторгових угод;

2) збільшення об'єму експорту і вдосконалення його структури;

3) підвищення ефективності імпортних закупок у відповідності до стратегії підприємства;

4) підвищення конкурентноздатності продукції за кордоном, сприяння покращенню її якості;

5) вивчення кон'юнктури товарних світових ринків і виявлення критеріїв та вимог, які ставляться до конкурентноздатності товарів;

6) вивчення діяльності конкурентів, їх сильних і слабких сторін;

7) організація після продажного обслуговування за кордоном;

8) вироблення рекламних заходів з метою розширення експорту;

9) забезпечення правового захисту зовнішньоекономічних інтересів підприємства;

10) участь разом з іншими підрозділами в організації транспортування і збереження продукції;

11) участь в купівлі-продажу патентів і ліцензій, "ноу-хау";

12) участь в здійсненні протокольних заходів і т. д.

Вирішення цих та інших завдань, що стоять перед ВАТ «Корпорацією «ФЕД», визначає її функції і організаційну структуру управління.

Директор ВАТ «Корпорації «ФЕД», як правило, підлягає директору підприємства чи його заступнику по зовнішньоекономічних зв'язках.

Основними функціональними підрозділами ВАТ «Корпорації «ФЕД» являється бухгалтерія, відділ управління по виробництву, по управлінню комерційними справами, експортним контролем, по сбуту, по матеріально-технічному забезпеченню, по управлінню технічним розвитком, управління розвитком.

Кожна із даних служб виконує відповідні функції. В компетенцію відділу управління по виробництву входять:

1) участь фірми в розробці стратегії і планів ЗЕД підприємства;

2) вивчення ринків збуту і можливостей виходу на них;

3) забезпечення реклами і руху товару;

4) підготовка конкурентних матеріалів і конкурентного листа, необхідних для формування базисних умов контракту;

5) прогнозування кон'юнктури товарних ринків і динаміки цін;

6) аналіз ефективності експортно-імпортних операцій і окремих угод;

7) збирання, накопичення і обробка необхідної інформації;

8) методичне забезпечення роботи по вивченню зовнішніх ринків і вимог до якості продукції;

9) забезпечення участі фірми у виставках, ярмарках, аукціонах, торгах та ін.

Функціями відділу управління по комерційним справам являються:

1) проведення переговорів з іноземними фірмами;

2) підготовка комерційних розрахунків по базисних і валютно-фінансових умовах контракту;

3) організація поставок (перевезення, страхування зовнішньоторгових вантажів) відповідно до контракту і контроль за їх виконанням;

4) забезпечення технічного і гарантійного обслуговування експортної та імпортної продукції;

5) перегляд рекламацій по експорту й імпорту;

6) ведення комерційної переписки з іноземними фірмами та ін.

Відділ управління експортного контролю здійснює свою роботу в галузі організації митного контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, які підлягають експортному контролю, в тому числі організовує оперативне вирішення, в необхідних випадках, питань, що виникають в митних установах під час здійснення ними митного контролю за вищезгаданими товарами.

Основними завданнями відділу є:

1) контроль за діяльністю підрозділів митних органів, які здійснюють митне оформлення вантажів, що підлягають експортному контролю, в тому числі і виконання робіт разом з працівниками митних установ з огляду транспортних засобів;

2) організація роботи і контроль за додержанням режиму таємності в митних органах при здійсненні митного оформлення та перевезень товарів, що підлягають експортному контролю; - взаємодія з заінтересованими міністерствами і відомствами з питань організації перевезень через митну територію України всіма видами транспорту товарів, що підлягають експортному контролю;

3) розробка нормативних документів, що регламентує порядок митного оформлення при переміщенні через митний кордон України товарів, що підлягають експортному контролю.

Основними функціями відділу є:

1) підготовка та винесення на розгляд керівництва ДМК України пропозицій та висновків з питань організації митного контролю за товарами та іншими предметами, що підлягають експортному контролю;

2) координація діяльності митних органів з питань здійснення митного оформлення товарів та інших предметів, що підлягають експортному контролю;

3) розробка нормативних митних документів, регламентуючих порядок пропуску через митний кордон України товарів, що підлягають експортному контролю;

4) узагальнення пропозицій та інформації, що надходить від митних установ, направлених на вдосконалення діючих митних правил;

5) накопичення оперативної інформації з питань організації митного контролю за товарами та іншими предметами, що підлягають експортному контролю, вирішення яких відноситься до компетенції Держмиткому;

6) доведення до митних органів інформації стосовно прийнятих законодавчих та інших нормативних державних документів, а також документів Держмиткому з питань організації митного контролю та порядку пропуску через митний кордон України товарів, що підлягають експортному контролю;

7) взаємодія, при вирішенні питань оперативного характеру, віднесених до компетенції відділів, з відповідними міністерствами та відомствами України;

8) здійснення контролю за дотриманням митними органами режиму таємності при митному оформлені товарів, що підлягають експортному контролю;

9) здійснення контролю за дотриманням митного законодавства уповноваженими суб'єктами при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з товарами, що підлягають експортному контролю;

10) ведення діловодства відділу (в тому числі таємної документації), тиражування документів та інших друкованих матеріалів для потреб відділу.

Основні функції та напрямки діяльності:

1) участь у розробці законодавчих актів і нормативних документів з питань вдосконалення національної системи експортного контролю;

2) підготовка та внесення на розгляд керівництва ДМК України пропозицій та висновків з питань організації митного контролю за товарами та іншими предметами, що підлягають експортному контролю;

3) розробка нормативних митних документів, регламентуючих порядок пропуску через митний кордон України товарів, що підлягають експортному контролю;

4) узагальнення пропозицій та інформації, що надходять від митних установ, направлених на вдосконалення діючих митних правил;

5) доведення до митних органів інформації стосовно прийнятих законодавчих та інших нормативних державних документів, а також рішень Держмиткому з питань організації митного контролю та порядку пропуску через митний кордон України товарів, що підлягають експортному контролю.

Документи з обліку зовнішньоекономічної діяльності лежать у:

1) документи по обліку зовнішньоекономічної діяльності лежать у юридичному відділі;

2) копії документів знаходяться у відділі збуту;

3) усі прибуткові документи (ВТД, акти) знаходяться у відділі бухгалтерії.

Відділ збуту на ВАТ «Корпорації «ФЕД» має наступні завдання та обов'язки:

1) організує комплексне вивчення і аналіз вітчизняних та зарубіжних ринків, перспектив їх розвитку з метою одержання інформації щодо співвідношення попиту і пропозиції, рівня цінна продукцію, можливих замовлень, розвитку виробництва підприємств-конкурентів, стратегії і тактики їх діяльності, реакції на появу нової продукції;

2) здійснює розроблення коротко-, середньо- та довготермінової стратегії маркетингової діяльності, орієнтує проектувальників та виробництво на виконання вимог споживачів щодо продукції, що виробляється підприємством;

3) організує дослідження споживчої властивості продукції та факторів, що визначають структуру і динаміку споживчого попиту на продукцію підприємства, ринкової кон'юнктури;

4) розроблює рекомендації щодо удосконалення асортименту і якості продукції, обґрунтованості та доцільності випуску нової продукції, орієнтованої на задоволення потреб споживачів;

5) визначає стратегію і тактику збуту продукції;

6) організує роботи з аналізу ефективності використання каналів збуту, найбільш ефективних форм і методів реалізації продукції, послуг посередників;

7) бере участь в організації виставок, ярмарків, рекламуванні продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках, розповсюдженні інформації про виробника та його можливості;

8) бере участь у внесенні відповідних коректив до діяльності підприємства в разі зміни зовнішнього середовища чи зіткнення з певними проблемами, в розробленні заходів захисту від конкурентів;

9) здійснює організацію збуту продукції підприємства згідно з плановими завданнями та укладеними договорами, вчасного її відвантаження споживачам у встановлених обсягах реалізації;

10) забезпечує участь відділу в підготовці проектів перспективних і річних планів виробництва та реалізації продукції, виконання робіт щодо вивчення попиту на продукцію підприємства, одержання замовлень, узгодження умов і укладання договорів на її постачання, розрахункових нормативів запасів готової продукції, планування її постачання споживачам;

11) вживає заходів щодо виконання плану реалізації продукції, своєчасного одержання нарядів, специфікацій та інших документів на постачання, а також реалізації продукції, яка не розподілена за планом і не знаходить збуту за нарядами;

12) забезпечує контроль за виконанням підрозділами підприємства замовлень, договірних зобов'язань у встановлені строки, за обсягом реалізації продукції, номенклатурою, комплектністю та якістю, за станом запасів готової продукції на складах;

13) організує приймання готової продукції від виробничих підрозділів на склади, раціональне зберігання і підготовку до відправлення споживачам, визначення потреби в транспортних засобах, механізованих навантажуючих засобах, тарі та робочій силі для відвантаження готової продукції;

14) здійснює розробку і упровадження стандартів підприємства щодо організації зберігання, збуту та транспортування готової продукції, а також заходів удосконалення роботи зі збуту, скорочення транспортних витрат, зниження понаднормативних залишків готової продукції та прискорення операцій у збуті;

15) вживає заходів щодо забезпечення своєчасного надходження коштів за реалізовану продукцію;

16) бере участь у розгляданні претензій споживачів, які надходять на підприємство, у підготовці відповідей на заявлені позови, а також претензій споживачам за порушення ними умов договорів;

17) забезпечує облік виконання замовлень і договорів, відвантаження та залишків нереалізованої готової продукції, своєчасне оформлення документації зі збуту, складання передбаченої звітності зі збуту (постачання), виконання плану реалізації;

18) бере участь в організації обслуговування реалізованої продукції;

19) координує діяльність складів готової продукції, керує працівниками відділу.

Відділ по матеріально-технічному забезпеченню має такі завдання:

1) організація укладання договорів стосовно постачання матеріально-технічних ресурсів на утримання апарату Головного управління юстиції у Сумській області, районних, міськрайонних та міського управлінь юстиції та їх відділів;

2) організація роботи щодо поліпшення умов праці працівників Головного управління юстиції у Сумській області та його установ;

3) здійснення збору та систематизації інформації про потреби апарату Головного управління юстиції у Сумській області, працівників районних, міськрайонних управлінь юстиції, відділів державної виконавчої служби, відділів реєстрації актів цивільного стану в засобах оргтехніки, засобах зв'язку, технічного та програмного забезпечення та інших матеріально-технічних ресурсів, здійснює постачання матеріально-технічних ресурсів, забезпечує контроль за зберіганням, витрачанням матеріальних цінностей та надання пропозицій бухгалтерії відділу для складання проекту кошторису видатків на утримання апарату Головного управління юстиції у Сумській області, районних, міськрайонних управлінь юстиції та їх відділів.

В бухгалтерському обліку на підприємстві при реалізації товарів на експорт виникає прибуток, порядок визначається П(С)БО 15.

Дохід признається доходом при здійсненні таких умов:

1) покупцеві передані ризики та вигоди, пов'язані із правом власності на продукцію;

2) підприємство не здійснює в наступному управління та контроль за реалізованою продукцією;

3) сума прибутку може буту достовірно визначена;

У відповідності до умов поставки прибуток від здійснення експортної операції може признаватися:

1) у момент відвантаження продукції зі складу продавця;

2) при передачі продукції вантажною організацією для доставки покупцеві;

3) при передачі продукції покупцеві за кордонами митної території України.

Прибуток на ВАТ «Корпорації «ФЕД» пов'язаний із наданням послуг, визнається відповідно із ступеня завершеності операцій по наданню послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінне результат цієї операції.

Таким чином, розглянувши даний розділ ми бачимо, що ВАТ «Корпорація «ФЕД» чітко прописує усі обов'язки своїх підлеглих та веде відповідну до чинного законодавства облікову діяльність.

2.2 Організація облікового процесу експортних операції на ВАТ «Корпорації «ФЕД»

Експорт - це один з видів міжнародної торгівлі.

Відповідно до Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність в Україні" [1] під експортом розуміється продаж товарів, робіт та послуг українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (в тому числі з оплатою у негрошовій формі), з вивозом чи без вивозу цих товарів, робіт та послуг за митну територію України, включаючи реекспорт.

Для цілей оподаткування під експортом розуміють операції по продажу товарів, робіт та послуг вивезених за митну територію України з наміром їх споживання за її межами.

Наявність факту споживання робіт та послуг за межами митної території України при вивозі товару, підтверджене ВМД несе вирішальне значення при оподаткуванні. Тому продаж товарів нерезидентом на митній території України не розцінюється як експортна операція та підлягає оподаткуванню в порядку, вживаному до операцій з продажу товарів і послуг на митній території України, тобто ПДВ нараховується по ставці 0%. Експорт товарів передбачає нарахування ПДВ по ставці 0 %.

Відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону про ПДВ при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг податкова ставка складає 0% від бази оподаткування, та товари вважаються експортованими платником податку, якщо їх експорт засвідчений належним чином оформленою ВМД.

Експортер має право на бюджетне відшкодування тільки в разі підтвердження експорту належним чином оформленої ВМД, при цьому товар вважається експортованим та правило першої події не працює.

Нульова ставка ПДВ не застосовується, якщо товари, що експортуються, і супутні послуги звільнені від оподаткування у відповідності с п. 5.1 ст. 5 Закону про ПДВ.

При експорті товарів на умовах бартеру сума ПДВ сплачена та нарахована за придбання товару по експортній частині бартерного контракту до бюджетного відшкодування не включається, а відноситься до складу валових витрат експортерів.

Бюджетне відшкодування, пов'язане із застосуванням нульової ставки ПДВ може бути отримане як в грошовій, так і не грошовій формі.

Розрахувати бюджетне відшкодування можна шляхом визначення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом. В разі виникнення позитивної різниці платежів, він сплачується до бюджету, якщо від'ємне - рахується в погашення податкового боргу по ПДВ попередніх років. Якщо податкового боргу немає, то в податковій декларації (додаток В), яка йде слідом за розрахунковим періодом, дана сума включається до податкового кредиту. Якщо при цьому різниця між податковим зобов'язанням вказаним у декларації та податковим кредитом буде мати від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню буде підлягати частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товару у попередньому податковому періоді постачальникам українських резидентських товарів експортуємих продавцем. Залишок від'ємного значення включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У разі коли платник податку експортує товари (супутні послуги) за межі митної території України, отримані від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (супутні послуги), від такого іншого платника податку до експортера, право па отримання бюджетного (експортного) відшкодування має інший платник податку.

Комісійна винагорода, отримана платником податку -- експортером від іншого платника податку, включається в базу обкладення цим податком по ставці 20 % і не включається в митну вартість товарів, що експортуються (супутніх послуг).

Максимальний термін в розрахунках між українськими і іноземними партнерами складає 90 календарних днів.

Облік продажу товарів (робіт, послуг) (у тому числі і по експортних операціях) платники податку на додану вартість ведуть в Реєстрі отриманих і виданих податкових накладних.

Підставою для занесення записів в Реєстр товарів (робіт, послуг) є належним чином оформлені податкові накладні.

Організація облікового процесу експортних операцій організується на ВАТ «Корпорації ФЕД» при виході на зовнішній ринок передує вивченню:

1) попиту на зовнішньому ринку на товар, призначений для експорту;

2) рівня конкуренції на ринку;

3) рівня та тенденції зміни цін;

4) вимог споживачів з метою удосконалення технології виробництва товарів.

Потім на ЗОА «Корпорації ФЕД» розробляється план розробки, освоєння та випуску продукції, вибір форм та методів виходу на зовнішній ринок, проведення рекламної компанії, пошук та вибір контрагентів, розробка комерційних пропозицій, далі йде етап переговорів, укладання угоди (контракту) в письмовій формі та сам процес реалізації контракту.

Вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає:

1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України;

2) сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів;

3) дотримання експортером вимог, передбачених чинним законодавством.

Митне оформлення товарів та інших предметів на ВАТ «Корпорації ФЕД» здійснюється поетапно, як приведено у додатку Д.

Для декларування товарів митному органу слід надати документи, що засвідчують підстави та умови переміщення товарів через митний кордон.

Розглянемо контракт на експорт № 194Ф/07 від 16 жовтня 2007 року. Замовником є Гянджинський авіаційний ремонтний завод. Предметом договору є проведення ремонтних робіт з перерегуліровки та модифікації виробів та випробовування продукції виробничо-технічного призначення, що приведена у специфікації (додаток Е2).

Замовник здійснює поставку продукції авіаційним транспортом по залізничній дорозі на умовах FCA до міста Баку. ВАТ «Корпорація ФЕД» повертає відремонтовані вироби на умовах CPT до міста Гянджа, відповідно до умов Інкотермс 2000.

ВАТ «Корпорація ФЕД» має надати Гянджинському авіаційному заводу наступні документи: