Інвестиційний режим в Україні

Поступово, із формуванням в Україні основ ринкових відносин починають змінюватися наукові світогляди сутності інвестицій (капітальних вкладень), виникають та розвиваються чисто ринкові підходи до їх оцінки та прогнозуванню форм, методів та принципів здійснення інвестиційної діяльності.

На відміну від бухгалтерського обліку, історія якого нараховує не одне тисячоліття, інвестування як самостійна наука сформувалась відносно недавно. Окремі розробки з теорії велись ще до другої світової війни. Проте вважається, що початком цього процесу була перша половина 50-х років, коли М. Марковіц у своїх роботах заклав основи сучасної теорії інвестиційного портфеля. Таким чином, по суті, була викладена методологія прийняття рішень в області інвестування, а також був запропонований відповідний науковий інструментарій.

Варто зауважити, що формування західної наукової думки щодо інвестування здійснювалось на основі вчення про фінанси. Саме в рамках теорії фінансів сформувалась прикладна дисципліна інвестиційний менеджмент як наука, яка присвячена методології та техніці управління інвестиціями компанії та, яка включає три взаємопов'язаних напрямки, які складають серцевину процесу управління інвестиціями компанії: інвестиційна політика (тобто дії, пов'язані з розміщенням інвестиційних ресурсів); управління джерелами коштів (тобто звідки брати кошти і якою повинна бути оптимальна структура джерел фінансування); дивідендна політика (у яких обсягах та в якому вигляді виплачувати дивіденди).

У свою чергу на Україні значний імпульс для розвитку теорії інвестицій був даний становленням системи приватного підприємництва та конкуренції. Піком досліджень можна назвати 90-ті роки, коли проблемам теоретичного осмислення категорії „інвестиції” та пов'язаних із цим поняттям процесам приділялося особливо багато уваги. В Україні теоретичне пізнання категорії інвестицій знайшло своє відображення в Законі України від 18.09.91 р. «Про інвестиційну діяльність» та в Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (від 22.05.97 р.). Проте, варто відмітити, що в цих Законах визначення «інвестиція» вкладається різний зміст. Так у Законі України «Про інвестиційну діяльність - «…інвестиціями є усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

У Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - «Інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяють на капітальні, фінансові та реінвестиції». Отже, інвестиції - це складне та змістовне поняття, що інтегрує в собі різні економічні процеси, які впливають на виробництво, розподіл, обмін і споживання національного продукту, тобто вони є фундаментальною основою суспільного відтворення.

4. ПРОГРАМА РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙ НА 2002 - 2010 РР.

4.1 Мета та основні завдання програми. Роль держави в інвестиційній діяльності

Метою Програми є створення привабливого інвестиційного клімату та розвиток інфраструктури інвестиційної діяльності для забезпечення сталого економічного зростання та підвищення життєвого рівня населення.

Основними завданнями Програми є: у сфері створення привабливого інвестиційного середовища для приватного непозичкового капіталу: дерегулювання підприємницької діяльності та лібералізація ділової активності; завершення формування стабільної нормативно-правової бази, яка б ґрунтувалася на принципах рівності всіх інвесторів; забезпечення прозорості процедур прийняття рішень центральними та місцевими органами виконавчої влади; удосконалення механізмів управління корпоративними правами, в тому числі тими, що належать державі, посилення захисту прав дрібних акціонерів; підвищення ефективності процедур банкрутства; забезпечення подальшого реформування податкової системи, в тому числі шляхом зниження податкового навантаження, оптимізації та підвищення прозорості процедури адміністрування податків, безумовного додержання прав платників податків; підвищення інвестиційної привабливості об'єктів приватизації; подальше проведення адміністративної реформи з метою вдосконалення та підвищення ефективності державного управління, усунення бюрократизму та проявів корупції; зміцнення банківської системи України, сприяння концентрації банківського капіталу, практичне запровадження іпотечних механізмів; пожвавлення інвестиційної діяльності у спеціальних економічних зонах; сприяння судовій реформі та безумовному виконанню судових рішень; створення додаткових стимулів для залучення інвестицій у пріоритетні галузі української економіки; у сфері розвитку інвестиційної діяльності держави: усунення структурних деформацій в економіці України шляхом випереджаючого нарощування темпів розвитку споживчих галузей та сфери послуг; розширення і модернізація транспортної інфраструктури, зокрема газотранспортної системи, створення умов для зростання обсягів транзитних перевезень, створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів на основі залучення інвестицій у розвиток транспортної інфраструктури, дорожнього господарства, з використанням механізмів концесії та лізингу; сприяння збільшенню обсягу інвестицій у галузі зв'язку та телекомунікаційних послуг; стимулювання залучення інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність.

Роль держави в інвестиційній діяльності. Визначальним завданням державної політики в інвестиційній діяльності є створення рівних умов для ведення бізнесу та інвестування економіки України суб'єктами господарювання різної форми власності, здійснення процесу інвестування на прозорих та цивілізованих засадах, поліпшення структури інвестиційних джерел.

Політика держави буде сконцентрована на: прискоренні темпів економічного зростання на власній відтворювальній (інвестиційній) базі та на достатній ринковій основі; запровадженні відкритих консультацій органів виконавчої влади з представниками суб'єктів господарювання, поширенні інформації про реальну економічну ситуацію, внутрішні та зовнішні ринки, кон'юнктурні процеси, нормативну базу; значному зниженні рівня тінізації вітчизняної економіки; створенні рівних умов для діяльності суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та походження капіталу; формуванні ефективного конкурентного середовища; зміцненні фондового ринку, розвитку інститутів спільного інвестування, страхових та пенсійних фондів, ринку корпоративних цінних паперів, його інтегруванні у міжнародні ринки капіталу; створення додаткових економічних стимулів для залучення інвестицій в пріоритетні галузі економіки; утворенні ефективної системи захисту інтелектуальної власності.

4.2 Напрями виконання програми. Фінансове забезпечення виконання програми

Дерегулювання підприємницької діяльності, лібералізація ділової активності та створення ефективного конкурентного середовища. Економічна політика держави спрямовується на створення сприятливого середовища для розвитку підприємництва, усунення бюрократизму та проявів корупції, звуження тіньового сектору економіки з метою створення умов для: проведення єдиної державної регулятивної політики у сфері підприємництва, спрямованої на досягнення оптимального рівня регулювання державою підприємницької діяльності, визначення правових засад державної підтримки малого підприємництва, регулювання процедури ліцензування; перегляду нормативно-правових актів з регулювання підприємницької діяльності в окремих секторах економіки з метою підвищення ефективності та конкурентоспроможності суб'єктів господарської діяльності; удосконалення та спрощення системи реєстрації підприємств; удосконалення процедури реалізації інвестиційних проектів; створення системи регламентації перевірок підприємницької діяльності; запровадження механізму реалізації майнової відповідальності за порушення умов договору підряду (контракту) при виконанні інвестиційних проектів; узгодження зовнішньої торговельної і конкурентної політики з метою забезпечення для вітчизняних суб'єктів господарської діяльності рівних умов конкуренції на зовнішніх ринках; розширення участі в міжнародному співробітництві у сфері конкурентної політики з метою запобігання обмеженню конкуренції внаслідок дій, учинених за межами території держави.

Одним з найважливіших чинників поліпшення інвестиційного клімату в Україні є створення адекватного ринковій економіці правового поля. З цією метою: проводитиметься робота, пов'язана з укладенням міждержавних угод про заохочення і захист інвестицій та уникнення подвійного оподаткування, обміном інформацією про нормативно-правові акти в сфері інвестиційної діяльності, формуванням стабільної законодавчої бази та умов провадження підприємницької діяльності; розширюватиметься співробітництво з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, Європейським інвестиційним банком і Європейським банком реконструкції та розвитку в питаннях надання фінансової допомоги Україні. Для поступової адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу та до вимог СОТ повинні бути прийняті нормативно-правові акти, що регулюватимуть питання: подальшого реформування податкової системи; формування нормативно-правової бази, що сприятиме функціонуванню фондового ринку; захисту внесків громадян із страхування їх життя, здоров'я, на недержавне пенсійне забезпечення, реформування податкової системи. Стратегічною метою податкової політики є створення стабільної податкової системи, яка забезпечувала б достатній обсяг надходжень до бюджетів усіх рівнів, ефективне функціонування економіки, створення умов для подальшого інтегрування України до світової економіки. Основним завданням податкової реформи є: зниження податкового навантаження шляхом скорочення переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці для формування солідарних соціальних фондів та перехід до формування персоніфікованих фондів; розширення бази оподаткування шляхом скасування пільг, які безпосередньо не пов'язані з інноваційною та інвестиційною діяльністю; запровадження механізму декларування податкових пільг суб'єктами - платниками податків; запровадження оподаткування нерухомості; стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств з удосконаленням умов оподаткування, що стимулюють поновлення основних виробничих фондів та розвиток малого бізнесу; підвищення рівня сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); недопущення подвійного оподаткування нерезидентів.

Розвиток корпоративного управління здійснюватиметься з метою поліпшення інвестиційного клімату, забезпечення ефективної діяльності акціонерних товариств і спрямовуватиметься на: поступове наближення нормативно-правової бази з питань корпоративного управління до законодавства Європейського Союзу; удосконалення стандартів корпоративного управління; визначення та розмежування повноважень органів виконавчої влади у сфері корпоративних відносин; розроблення та запровадження правил корпоративного управління на основі загальноприйнятих принципів ефективного корпоративного управління.

Удосконалення приватизаційного процесу передбачає: розширення кола підприємств, що підлягають приватизації, скорочення переліку заборонених до приватизації підприємств; підвищення інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності підприємств у процесі їх передприватизаційної підготовки, забезпечення реструктуризації підприємств, відокремлення об'єктів соціальної інфраструктури; упровадження сучасного механізму проведення оцінки майна; підвищення прозорості продажу об'єктів приватизації на конкурентних засадах та ін.

Однією з найважливіших складових адміністративної реформи є реформування державної служби, яке передбачає підвищення вимог до кадрового складу; становлення професійної, політично нейтральної та авторитетної державної служби. З цією метою необхідно: розробити більш досконалі і прозорі процедури прийняття на державну службу; запровадити єдиний порядок проведення відкритого конкурсу та стажування із складенням іспиту; утворити незалежну комісію з відбору кадрів на посади державних службовців I - III категорії; зменшити невиробничі витрати на державні послуги; (підрозділ розділу V доповнено новим абзацом сьомим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. N 1568, у зв'язку з цим абзаци сьомий і восьмий вважати відповідно абзацами восьмим і дев'ятим) активізувати роботу, спрямовану на запобігання проявам корупції та іншим правопорушенням; запровадити періодичну ротацію кадрів на окремих посадах.

Поліпшення інвестиційного клімату в державі залежить від розв'язання проблеми діяльності банківської системи, зокрема від забезпечення підвищення рівня концентрації банківського капіталу, збільшення обсягів довготермінового кредитування реального сектору економіки, залучення коштів населення. Основними причинами, що стримують надання банками довготермінових кредитів суб'єктам господарської діяльності, є високий рівень кредитних ризиків, неплатоспроможність більшості позичальників, відсутність реальної гарантії повернення ними кредитів та ліквідної застави, а також неефективна система оподаткування. Для стимулювання процесу інвестиційної діяльності із довготерміновим банківським кредитуванням слід: запровадити механізм ефективного захисту прав кредиторів, прозорий порядок реалізації заставного майна; забезпечити підвищення рівня концентрації банківського капіталу шляхом підвищення капіталізації та платоспроможності банків, запровадження процедури реорганізації та ліквідації фінансово нестійких банків; стимулювати залучення грошових вкладів населення; створити спеціалізовану фінансову установу для здійснення довго- та середньотермінового фінансування і кредитування пріоритетних інвестиційних проектів; запровадити механізм іпотечного кредитування; стимулювати надходження іноземного капіталу в банківську сферу.

Основними завданнями у сфері розвитку фондового ринку є: проведення сприятливої політики оподаткування на фондовому ринку України; створення умов для підвищення рівня капіталізації та ліквідності фондового ринку; розширення співробітництва з Організацією економічного співробітництва і розвитку, Міжнародною організацією комісій з цінних паперів та іншими міжнародними організаціями з питань запровадження міжнародних стандартів розкриття інформації; спрощення процедури проведення розрахунків за угодами з цінними паперами за участю нерезидентів та ін.

Усунення структурних деформацій в економіці Ключовим питанням розвитку країни є збереження темпів її економічного зростання. Інвестиційна політика спрямовується на формування раціональної структури економіки. У процесі структурних перетворень у галузях економіки відбуватимуться: зміни у напрямах спрямування капітальних вкладень шляхом переорієнтації інвестицій у високотехнологічні, наукоємні галузі, забезпечення державної підтримки виробництва високотехнологічної продукції та розвитку малого і середнього бізнесу за рахунок відшкодування з державного бюджету частини ставок за банківськими кредитами; розширення прав суб'єктів господарської діяльності з формування та використання власних амортизаційних коштів; спрямування державних інвестицій на поновлення основних фондів пріоритетних галузей економіки; інноваційне інвестування підприємств за рахунок коштів, одержуваних від приватизації об'єктів державної власності; впровадження ресурсо- та енергозберігаючих техніки і технологій; поглиблення ринкових перетворень, формування конкурентного середовища та зміцнення приватної власності, реформування аграрних відносин; розширення внутрішнього ринку, зміцнення ринкової інфраструктури, виконання регіональних програм забезпечення ефективного функціонування ринків, здійснення заходів, спрямованих на розвиток сфери побутового обслуговування населення, надання широкого спектру туристичних послуг; обґрунтований захист вітчизняного виробника; пропагування через засоби масової інформації позитивного досвіду залучення інвестицій в економіку країни та ефективних результатів використання інвестиційного капіталу.

Розвиток інфраструктури внутрішнього ринку. Усунення перешкод та запровадження стимулювання інвесторів на внутрішньому ринку розширить коло джерел формування інвестиційних ресурсів, спростить доступ до них і забезпечить зростання національної економіки. Основною метою розвитку транспортної інфраструктури є практична реалізація можливостей вигідного транспортно-географічного положення країни, активізація роботи із створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів та її інтегрування у транспортні системи країн Європи і Азії, Балтійського та Чорноморського регіонів, участь України в реалізації проектів з транспортування енергоресурсів на внутрішні та міжнародні ринки.

Удосконалення національної мережі зв'язку та телекомунікацій передбачає проведення структурних перетворень з метою розширення послуг зв'язку і підвищення їх якості; створення технічної бази інформатизації на основі новітніх технологій, інтеграції національної системи зв'язку в європейську та глобальну інформаційні інфраструктури; розвиток та модернізацію зональних і місцевих мереж на базі сучасних технологій. Активізації інвестиційної діяльності у галузі зв'язку сприятиме реалізація таких пріоритетних напрямів: продовження процесу реформування сектору телекомунікацій; забезпечення ефективного використання інвестицій, прискореного розвитку найбільш прибуткових сегментів ринку послуг зв'язку, впровадження нових мережевих технологій; формування правових засад регулятивної політики; упорядкування розрахунків за послуги електрозв'язку, надані бюджетним установам; удосконалення тарифного регулювання; реорганізація галузевих систем стандартизації та сертифікації, їх адаптація до міжнародних стандартів. Особлива увага приділятиметься розвитку готельного господарства і туризму.

Фінансове забезпечення виконання Програми

Фінансування Програми з державного та місцевих бюджетів здійснюватиметься у межах видатків на капітальні вкладення та капітальні видатки на проведення структурної перебудови економіки за пріоритетними напрямами. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади забезпечуватимуть виконання Програми за рахунок і в межах бюджетних видатків на відповідний рік. Підприємства та організації виконуватимуть Програму за рахунок власних коштів, кредитів банків, коштів іноземних інвесторів і населення, інших джерел фінансування.

4.3 Етапи виконання програми. Очікувані результати

На першому етапі (2002 - 2004 роки) основна увага приділятиметься лібералізації підприємницької діяльності, створенню оптимального правового середовища, гармонізації національного законодавства з європейським та світовим законодавством, забезпеченню політичної стабільності і консолідованих дій усіх гілок влади, розширенню внутрішнього купівельно-споживчого попиту, активізації інвестиційно-інноваційного впливу на вітчизняне виробництво, послабленню податкового тиску, переорієнтації з суто фіскальних цілей на стимулювання економічного зростання, збільшенню припливу іноземного приватного капіталу, інформуванню ділових кіл України та іноземних держав про конкретні можливості залучення інвестицій та найбільш привабливі можливості їх вкладення.

На другому етапі (2005 - 2010 роки) передбачається продовжити виконання завдань з оптимізації структури економіки та промислового виробництва, ефективного використання енергетичних та матеріальних ресурсів, оздоровлення економічного середовища, розвитку експорту наукоємної, високотехнологічної, з високим ступенем переробки продукції, забезпечення зміцнення фондового ринку, розвитку інститутів спільного інвестування, страхових, пенсійних фондів, ринку корпоративних цінних паперів, його інтегрування у міжнародні ринки капіталів, реалізації конкурентних переваг галузей національної економіки, презентації інвестиційних проектів, вітчизняних товарів та послуг на міжнародних виставках і ярмарках.

Очікувані результати виконання Програми. Виконання Програми забезпечить створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні, поліпшить її привабливість для іноземних інвесторів. Створення інститутів спільного інвестування забезпечить належні умови для діяльності інвесторів. Буде створено прозору систему реалізації прав усіх інвесторів шляхом удосконалення системи корпоративного управління.

Збільшення інвестиційних ресурсів передбачається досягти, зокрема, шляхом ефективного використання державних інвестицій, збільшення обсягів довготермінового кредитування реального сектору економіки, іноземних інвестицій. Надходження прямих іноземних інвестицій за період до 2010 року очікується у розмірі майже 31 млрд. доларів США. (абзац четвертий розділу VIII із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. N 1568)Реалізація механізму концесії сприятиме залученню інвесторів до модернізації об'єктів інфраструктури, а використання інвестицій у науково-технічній та інноваційній сфери - створенню нових робочих місць. Забезпечення комплексного підходу до формування сприятливого інвестиційного клімату в Україні, активізація інвестиційної діяльності дадуть змогу досягти у 2010 році прогнозного обсягу інвестицій в національну економіку в сумі близько 300 млрд. гривень (30 відсотків валового внутрішнього продукту). Унаслідок реалізації стратегії довготермінового економічного розвитку держави прогнозується збільшення видатків державного і місцевих бюджетів на інвестиції у виробничу та соціальну сферу, обсяг яких визначатиметься бюджетами відповідного рівня.

ВИСНОВОК

Умови економічної невизначеності, в яких змушені діяти інвестори, спричинять вплив тих чи інакших факторів ризику на їхні майбутні прибутки. Інвестиційні ризики загрожують зменшенням прибутків порівняно з можливими або навіть збитками. Тому при прийнятті рішень з питань щодо інвестиційної діяльності керівництво фірм, банків або інвестфондів має обов'язково враховувати вплив інвестиційних ризиків. В даній контрольній роботі інвестиційні ризики схарактеризовано відповідно до двох різних класифікацій. За одною з них, що ґрунтується на вужчому розумінні поняття “інвестиційні ризики”, їх поділяють на три великі групи : інвестиційні ризики від вкладення коштів у виробничу і невиробничу сфери економіки; інвестиційні ризики від діяльності фірми на фінансовому ринку; кредитні ризики. За іншою класифікацією до інвестиційних ризиків відносять і політичний, і загальноекономічний, і правовий, і технічний, і фінансовий, і екологічний, і маркетинговий ризики, і ризик учасників проекту, пов'язаний з усіма неочікуваними подіями в управлінні та фінансовому стані партнерів. Для кількісної оцінки інвестиційних ризиків застосовуються різні статистико-математичні методи, в яких обчислюють показники ефективності проекту в умовах несприятливих для інвестицій подій. Такими показниками є середньоквадратичне відхилення та коефіцієнт варіації.

Державна інвестиційна політика в Україні консервувала неефективну, здеформовану структуру економіки, що є однією з головних причин погіршення економічної ситуації. При структурній перебудові національної економіки неможливо уникнути того, що неефективні виробництва, нежиттєздатні види економічної діяльності, засновані на державному замовленні, державному постачанні й державному фінансуванні, опиняться за бортом, збанкрутують. Страх перед такою перспективою для багатьох державних підприємств важкої індустрії є одним з головних чинників, які гальмують структурну перебудову економіки, консервують її нинішню деформовану структуру. Панування протягом багатьох десятиліть одноманітних державно-монополістичних господарських структур позбавило економіку належного динамізму, гнучкості, орієнтації на попит, сприйняття інновацій, а відтак - і ефективності. Відмова від галузевого, вузьковідомчого державного управління економікою на користь функціонального, ефективного поєднання ринкового й державного регулювання, демонополізація відбуваються надто повільно, мляво; механізм банкрутства не діє. Це й гальмує позитивні структурні зрушення в економіці та перехід від економічного спаду до економічного зростання. Звичка до застарілих методів господарювання, до екстенсивного нарощування виробництва заради виробництва, відчуження від власності і результатів праці призвела до того, що попит на інвестиції, як правило перевищує можливість його задоволення. У стратегії інвестиційної діяльності важливу роль відіграють науково обґрунтоване визначення пріоритетних напрямів інвестування, їх відповідність державним інтересам, програмним цілям національного відродження України, швидкого подолання економічної кризи і досягнення стабілізації та зростання народного господарства. Саме на пріоритетні напрями науково-технічного прогресу слід максимально націлювати інвестиційну й інноваційну діяльність та ресурси. На розвиток сучасних і майбутніх високотехнологічних виробництв можуть претендувати тільки ті країни, які здатні забезпечувати високий рівень науки, техніки, освіти, культури, організації управління та трудової дисципліни. В економіці України у цьому відношенні склалася непроста ситуація. Держава, що збідніла внаслідок гострої економічної кризи, втрачає надійні джерела необхідного інвестування. І тепер, прагнучи, хоча б з чималим запізненням, відродити й активізувати політику відтворення як основу стабілізації та оновлення національного товаровиробництва, наразилася на протидію певних політичних і економічних сил. Концентрація фінансового капіталу у сферах нових структур, тіньового обігу та банківської системи, які не прагнуть до виробничого інвестування, по суті, гальмує відтворювальні процеси, економічну стабілізацію і зростання. Аналіз надходження іноземних інвестицій в Україну свідчить, що на сьогодні ця молода незалежна держава ще не створила належної бази для залучення капіталів з-за кордону. Тому найважливішими умовами залучення ПІІ є стабілізація макроекономічного середовища, а також удосконалення законів і нормативних актів. Але, водночас, дані питання не можуть бути розв'язані без загальної соціально-економічної стабілізації в країні. Найістотнішою перешкодою для діяльності іноземних інвесторів в Україні є недосконалість відповідного законодавства. Спроби вдосконалення нормативних актів згідно з цілями України, а також мотивації іноземних партнерів зумовили часті зміни в українському законодавстві. До останнього часу не запропоновано жодного законодавчого акта, який би був достатньо відпрацьованим, універсальним. Ускладнює ситуацію і практика коригування нормативних актів під час їх руху від верхніх рівнів управління до нижніх. Це пов'язано з тим, що закони і постанови мають нерідко декларативний характер. Тому органи управління нижчих рівнів трактують їх на свій розсуд. До головних факторів, що стримують формування економічного середовища, сприятливого для залучення ПІІ, можна віднести також і невизначеність пріоритетів ринкового трансформування економіки та повільність процесів приватизації. Проблеми соціально-психологічного характеру в залученні ПІІ пов'язані з відсутністю ринкового менталітету у вітчизняних бізнесменів, що проявляється у їх нездатності самостійно приймати відповідальні рішення, швидко орієнтуватись у мінливому економічному середовищі.

Політика України як молодої незалежної держави щодо активізації процесу залучення ПІІ, перш за все, пов'язана з ринковим соціально-економічним трансформуванням суспільства. Отже, створення загальнополітичних, правових та інституціональних умов, сприятливих для інвестування, є одночасно як передумовою, так і результатом успішних реформ у нашій державі. Говорячи про іноземні інвестиції треба враховувати світовий досвід, який показує, що найбільших успіхів у залученні іноземних інвестицій досягають ті країни, які, по-перше, ставлять таку мету, як пріоритетну в своїй економіці, по-друге, використовують при цьому можливо більший набір заходів. Головне тут: створення привабливого інвестиційного клімату; створення міжнародного образу країни як такої, що надає інвестору кращі, ніж інші країни, можливості. Підводячи підсумок, необхідно сказати, що загалом інвестиційно-підприємницький клімат України є складним. Залучаючи до країни іноземний капітал, не слід забувати, що з нинішньої кризи Україну виведуть лише власні зусилля. Не варто надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські, зайняті у тій же сфері діяльності. Як показав досвід, такий захід майже не впливає на інвестиційну активність іноземного капіталу, але призводить до виникнення на місці колишніх вітчизняних виробництв підприємств з формальною іноземною участю, які претендують на пільгове оподаткування. Необхідно намагатися створити сприятливий інвестиційний клімат не тільки для іноземних інвесторів, але й для вітчизняних. І мова не про те, щоб надати їм гроші на здійснення інвестицій. Українському приватному капіталу також потрібні гарантії від примусових вилучень і свавілля влади, система страхування від некомерційних ризиків, а також стабільні умови роботи при здійсненні довгострокових капіталовкладень.

Нинішня ситуація в Україні підтверджує ту відому істину, що коли назріла потреба у загальних змінах, тоді часткові перетворення зовсім нічого не дають, а то й ведуть до негативних результатів. Пожвавлення економічної, у тому числі інвестиційної та інноваційної, діяльності і поліпшення на цій основі соціальних умов можливе тільки шляхом рішучих, комплексних, швидких, прозорих і послідовних ринкових реформ, які (як показує досвід інших країн, що реально здійснюють такі реформи) вивільнять підприємницьку ініціативу, створять конкурентне середовище й нададуть економіці стимули ефективного розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Сивый В., Балыка С. Управление хозяйственным риском // Бизнес информ. - 1998. - № 12. - С.23-27.

Устенко О.Л. Теория экономического риска : Монография. - К.: МАУП, 1997. - 164 с.

Щукін Б.М. Інвестиційна діяльність:Методичний посібник. - К.: МАУП, 1998. - 68 с.

Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. К.: Видавництво „Наукова думка”, 1998. - 390 с.

Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. - К.: „Центр навчальної літератури”, 2004. - 376 с.

Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. - К.: Лібра, 2002. - 472 с.

Про інвестиційну діяльність. Закон України від 18 вересня 1991року.

Татаренко Н.О., Поручник А.М. Теорії інвестицій: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - 160 с.

В.П. Савчук, С.И. Прилипко Е.Г. Величко Аналіз и розробка інвестиційних проектів - К., 1999 р.

М.І. Хопчан Економіка підприємств - Львів, 1998 р.

М. Герасимчук “Джерела і структура капітальних вкладень.” - Економіка України, 1998 №12 10.

І. Лукінов “Інвестиційна політика в стабільному економічному розвитку.” - Економіка України, 1999 р.