Торгівля України як фактор регіонального економічного розвитку

У торговій політиці України з іншими країнами світу усе ще просліджується різного роду обмеження: ліцензії, квоти, податки й ін. міри, хоча перевага віддається політиці вільної торгівлі [24].

Аналіз особливостей розвитку зовнішньої торгівлі України в 2004 році показує, що поруч з такими визначеними позитивними змінами, як збільшення товарообігу, ріст обсягів зроблених послуг, зменшення бартеризації торгівлі - мають місце такі деструктивні процеси, як зменшення фізичних обсягів експорту й імпорту багатьох видів продукції, переважно сировинний характер збуту при подальшому витисненні з внутрішнього ринку вітчизняної продукції, утеча капіталу за кордон і т.д.

У третє тисячоліття Україна увійшла з великим, хоча і неповно працюючим у даний час економічним потенціалом. Проблеми його задіяти в більшій мірі є проблемами керівничими. Визначивши адекватну модель керування, можна в короткий термін провести реструктуризацію економіки і включити ще не розтрачені ресурси у творчу діяльність.

3.2. Система регулювання зовнішньої торгівлі України

Згідно закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території [4].

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинно забезпечити:

- захист економічних інтересів України і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- створення однакових можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з ціллю розвитку всіх видів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, використання доходів і здійснення інвестицій;

- розвиток конкуренції і ліквідацію монополізму.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється виходячи з наступних цілей:

- забезпечення збалансованості економіки і рівноваги внутрішнього ринку України;

- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

- створення найбільш сприятливих умов для введення економіки України в систему міжнародного поділу праці. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:

- Україною як державою в лиці її органів в межах їх компетенції;

- недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торгівельними палатами і ін.), які діють на основі своїх установчих документів;

- самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на основі відповідних угод, які заключаються між ними.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:

- законів України;

- передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

- економічних методів оперативного регулювання (валютних, фінансово-кредитних операцій та ін.) в рамках законів України;

- рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються згідно їх установчих документів в рамках законів України;

- договорів, які заключаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і не суперечать законам України.

Однією з форм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є встановлення режиму здійснення валютних операцій на території України. Такий режим встановлений Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 15-93 , яким водночас визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства [3].

Наступною формою є митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, яке здійснюється згідно із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність"[4], Митним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 12 грудня 1991 р.[5] і Декретом Кабінету Міністрів України "Про єдиний митний тариф України" від 11 січня 1993 p. № 4-93 [2].

Ліцензування та квотування експорту та імпорту як форми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності запроваджуються Україною самостійно у випадках, передбачених ст. 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" [4]. Відповідно до зазначеної статті в Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій:

- генеральна ліцензія - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції з певним товаром (товарами) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування цього товару (товарів);

- разова (індивідуальна) ліцензія - разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, не менший ніж необхідний для здійснення експортної (імпортної) операції;

- відкрита (індивідуальна) ліцензія - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.

Крім того, можуть встановлюватися ще такі ліцензії, як: антидемпінгова (індивідуальна), компенсаційна (індивідуальна) та спеціальна (індивідуальна).

Для кожного виду товару встановлюється лише один вид ліцензій.

Ліцензії на експорт (імпорт) товарів видаються Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі на підставі заяв суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти. В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) квот (контингентів):

- глобальні квоти (контингенти) - квоти, що встановлюються для товару (товарів) без зазначення конкретних країн (груп країн), в які товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;

- групові квоти (контингенти) - квоти, що встановлюються для товару із зазначенням групи країн, у які товар експортується або з яких він імпортується;

- індивідуальні квоти (контингенти) - квоти, що встановлюються для товару із зазначенням конкретної країни, у яку товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись.

Крім того, запроваджено антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні квоти.

Для кожного виду товару встановлюється лише один вид квоти.

Відповідно до чинного законодавства можуть застосовуватися й інші форми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності: використання спеціальних імпортних процедур, запровадження спеціальних економічних зон та інших спеціальних правових режимів, застосування спеціальних санкцій за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність тощо.

Крім того, в Україні забороняється:

- експорт з території України предметів, які становлять національне, історичне або культурне надбання українського народу, що визначається згідно із законами України;

- імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди здоров'ю або становити загрозу життю населення та тваринного світу, або призвести до руйнування навколишнього середовища;

- імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду і т. п, які суперечать відповідним нормам Конституції України; 

- експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності [2].



4.Стан, проблеми і перспективи розвитку зовнішньої торгівлі України

Україна належить до держав з відкритою економікою, на яку припадає 0,07% світового ВВП і 0,3% світового експорту.

Починаючи з 2002 року, намітилася негативна тенденція витіснення українських товарів з найпривабливіших ринків - ЄС і Північної Америки. Українські підприємства, які традиційно були орієнтованими в основному на російського споживача, перебувають на даний момент в особливо складному становищі через недосконалість цінової політики в нашій країні. Яскравим прикладом цього є сучасний кризовий стан таких вітчизняних промислових підприємств, як Львівський автобусний завод, Миколаївський глиноземний завод, Кременчуцький автомобільний завод. Через високі ціни неконкурентоспроможною є й продукція агропромислового комплексу України.

В Україні відносно розвинута промисловість, але її продукція може конкурувати головним чином на ринках СНД і країн, що розвиваються, де відзначається низька якість товарів. На світові ринки Україна має виходити з конкурентоспроможною продукцією, а не шукати невибагливих клієнтів.

Україна має значну сировинну базу, багаті родовища корисних копалин, але надмірний експорт мінеральної сировини за дешевими цінами не приносить їй належних прибутків.

Агропромисловий комплекс також має потужну базу розвитку і можливість швидкої експортної спеціалізації, але низька продуктивність сільського господарства, стан АПК стримують вихід України на світовий ринок. Крім того, Заходу сільськогосподарська продукція не потрібна. Росія та інші країни СНД також не купуватимуть сільськогосподарську продукцію в Україні за світовими цінами, оскільки за такими цінами вони знайдуть кращу продукцію на Заході. Іншими словами - товари АПК неконкурентоспроможні і ще довго продаватимуться за низькими цінами.

Україна володіє розвинутим науковим потенціалом, але коштів на його подальший ефективний розвиток немає.

Товарна структура експорту України носить чітко виражений сировинний характер (табл. 4.1, табл. 4.2).

Взагалі, у структурі українського експорту переважають товари з низьким ступенем обробки (близько 66%). Ця обставина зумовлює його вразливість до змін у зовнішній кон'юнктурі, яка залишається головним чинником динаміки експорту. Така структура свідчить, що формування зовнішнього сектору відбувається на основі використання природних конкурентних переваг. Зростання українського експорту досягається за рахунок чорних металів. Частка інших видів продукції незначна. Зміцнює свої позиції в експорті товарів машинобудівна галузь.

Особливістю зовнішньої торгівлі України є розвиток зустрічної торгівлі і перш за все бартерних операцій. Це є наслідком нескоординованих механізмів зовнішньоторгівельної, податкової та валютної політики. У зустрічній торгівлі широко використовуються експортно-імпортні операції на основі давальницької сировини. За своїм вартісним обсягом ці операції дорівнюють експорту до Франції. Найбільші обсяги такої сировини надходять до Росії, Литви, Польщі, Нідерландів.

Перероблення давальницької сировини на території України зростає. Основними постачальниками її є Ірландія, Росія, Німеччина, Казахстан, Швейцарія.

Сировинна спрямованість українського експорту свідчить про атрофію переробної промисловості. Вітчизняні виробники мають обмежені можливості в закупівлі необхідної сировини і виготовленні відповідної продукції внаслідок низької платоспроможності. Не маючи попиту на внутрішньому ринку, сировина спрямовується за кордон для виготовлення з неї продуктів, які повертаються на ринки України, витісняючи вітчизняних виробників. Закони ринку вимивають вітчизняні товари, потребують інтенсивного використання природних конкурентних переваг.

У структурі експорту послуг домінуючу позицію посідають транспортні послуги (72,3%), особливо послуги трубопровідного транспорту; подорожі (16,8%); послуги с утриманням Чорноморського флоту Росії на території України (2,1%); послуги зв'язку(1,9%); а в структурі імпорту - подорожі (18,9%), наукові та конструкторські розробки (13,9%), транспорт (13,8%), технічна допомога (10,2%), будівельні послуги (6,1%).

Головними експортерами послуг є країни СНД (60,7%), країни ЄС (15,5%), країни Азії (7,5%), а імпортерами - країни Америки (26,5%), ЄС (23,9%), СНД (20,3%).

В цілому, український ринок послуг ще недостатньо розвинутий, на ньому досить вузький спектр секторів, у яких спостерігається активність і розвиток.

Україна має перспективи для розвитку таких секторів послуг, як:

- послуги зв'язку (телекомунікаційні, аудіовізуальні),

- фінансові послуги, у тому числі банківські і страхові,

- транспортні послуги (морський, річковий, авіаційний, космічний, автомобільний, залізничний, трубопровідний транспорт),

- комп'ютерні та пов'язані з ними послуги,

- науково-дослідницькі послуги,

- будівельні та пов'язані з ними інженерні послуги,

- послуги туризму,

- послуги, пов'язані з охороною здоров'я.

У секторах телекомунікаційних і фінансових послуг вагоме значення має наявність капіталів. У сфері фінансових послуг діє значна кількість відносно невеликих банків. Слабкість інститутів фінансового посередництва та інфраструктури у секторі телекомунікацій створює перешкоди для економічного зростання, не сприяє швидкому запровадженню новітніх технологій. Іноземні інвестиції у ці сектори можуть принести більш перспективні, економічні нові технології.

Україні, як транзитивній державі, необхідно приділяти більшу увагу, крім трубопровідного транспорту, розвитку інших видів транспортних послуг. Завдяки технологічним можливостям та потенціалу в галузях літакобудування і суднобудування, Україна має хороші перспективи у розвитку додаткових транспортних послуг, пов'язаних з розвитком і обслуговуванням [11].

Україна має також значний науково-технічний потенціал та напрацювання у багатьох наукоємних галузях (літако- і ракетобудування, супутникові технології, інформатика, біотехнології тощо). Розвиток секторів комп'ютерних, науково-дослідницьких та пов'язаних з ними послуг сприятиме стимулюванню технологічного прориву у різних секторах економіки, розширенню використання інформаційних технологій, розвитку національної інформаційної структури.



Висновки

Важливим фактором розвитку національної економіки є зовнішньоекономічні зв'язки. Для деяких країн зовнішня торгівля - це єдина можливість одержати той або інший товар, відсутній у її межах. Але завдяки міжнародному поділові праці кожна країна може зосередитися на виробництві тих товарів, що вона може робити ефективніше і дешевше в порівнянні з іншими країнами.

Кожна країна повинна жити і розвиватися, спираючи на свої засоби але все-таки жодна країна не може досягти яких-небудь серйозних результатів в економічному і соціальному розвитку, якщо вона не буде прибігати до використання вигод міжнародного обміну.

Україна займає своє місце у міжнародних економічних відносинах. Вона підтримує торговельні відносини із більшістю країн світу. Україна розвиває різноманітні форми міжнародних економічних стосунків із країнами партнерами у зовнішній торгівлі.

Географічна структура зовнішньої торгівлі України носить відносно стабільний характер. На початку 2004 р. домінуючу роль у цій галузі продовжують грати Російська Федерація (53% українського імпорту), Туркменістан, Білорусь, Казахстан, Китай, Туреччина, Німеччина, Польща, Італія й Угорщина. Однак у порівнянні з відповідним періодом попереднього року імпорт із країн СНД зменшився на 15,7%. Основними торгівельними партнерами України є Росія, Німеччина, Туркменістан, США. Україна експортує свої товари в 201 країну світу, при цьому лідирує Європа, частка якої в загальному обсязі експорту 35%. Товарна структура експорту України носить чітко виражений сировинний характер. Взагалі, у структурі українського експорту переважають товари з низьким ступенем обробки (близько 66%). Зростання українського експорту досягається за рахунок чорних металів. Частка інших видів продукції незначна. В Україні імпорт товарів збільшується вищими темпами, ніж експорт.

Особливістю зовнішньої торгівлі України є розвиток зустрічної торгівлі і перш за все бартерних операцій. Це є наслідком нескоординованих механізмів зовнішньоторгівельної, податкової та валютної політики. Бартерна торгівля має матеріалізовану форму збереження валютної виручки.

Розвита зовнішня торгівля загострює конкуренцію між товаровиробниками, змушуючи їх закривати неконкурентні і шукати прибуткові виробництва, поліпшувати організацію праці і т.п.. Тому хоча населення в цілому і виграє, положення якихось галузей виробництва може погіршитися. В ідеалі ринок повинний сам визначати які продукти будуть експортуватися і які імпортуватися. У цьому випадку немає необхідності в тім, щоб держава цілком регламентувала зовнішньоекономічну діяльність підприємств. У справі переходу до ринкових структур без сильного впливу держави не можна обійтися, тому що на цьому етапі важливо оптимізувати експортні й імпортні групи товарів і послуг.

Варто визнати, що домінуючим напрямком у відносинах між країнами світового співтовариства є шлях до найбільш вільної, що не визнає ніяких штучних перешкод і перепонів торгівлі.

У роботі була зроблена спроба розглянути особливості нинішньої міжнародної торговельної політики України, зовнішньоекономічні проблеми і можливі шляхи їхнього вирішення з максимальною вигодою для нашої держави. У підсумку я прийшов до висновку, що без наявності відповідних конкурентних переваг Україні і думати поки що рано про завоювання яких-небудь іноземних ринків, а тим більше про заняття лідируючого положення на світових ринках.



Список використаної літератури

1. Господарський кодекс України, Київ, 2004., 208 с. (с 187-197)

2. Декрет КМУ «Про єдиний митний тариф України» від 11 січня 1993р. №4-93

3. Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 . № 15-93

4. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р.

5. Митний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 12 грудня 1991 .

6. «Україна у цифрах у 2004 році» Державний комітет статистики України за редакцією Осауленка О.Г., Київ 2005. (с. 143, 149)

7. Бендерський Ю. Реалії світогосподарських процесів і місце в них України //Економіка України, №1. - 2005. - С. 70-75.

8. Багрова І.В., Редіна Н.І., Власик В.Є., Гетьман О.О. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: підручник для ВУЗів.- Київ, 2004.-580 с.

9. Міжнародна економічна діяльність України: навчальний посібник/ І.В. Багрова, О.О.Гетьман, В.Є.Власюк; За ред.. Багрової І.В.-Київ.: Центр навчальної літератури, 2004.- 384 с.

10. Ватманюк З.Г., Панчишин С.М., Грабинський І.М. Економіка: навчальний посібник.- Київ.: Центр навчальної літератури, 1999. -384с.

11. Вірван Л.А. Проблеми і перспективи України у міжнародній торгівлі //Фінанси України, 2003.-№5. - С.78-88.

12. Гальчинський А.С. , Єщенко П.С. Основи економічних знань: навчальний посібник.- 2-ге видання., перероблене і доповнене.- Київ.: Знання, 2002.- 543 с.

13. Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: підручник.- Київ.: Центр навчальної літератури, 2004 .- 384 с. (с. 43-68)

14. Дахно І.І. Міжнародна торгівля: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2003. - 296 с.

15. Жук М.В. Комерційні відносини України: підручник.- Чернівці.: Рута, 2003.-576 с.

16. Козак Ю.Г., Новацький В.М. Зовнішньоекономічна діяльність: навчальний посібник.- Одеса.: Астропринт, 2001. (с.10-23)

17. Козак Ю.Г., Лук'яненко Д.Г. , Макогон Ю.В. Міжнародна економіка: навчальний посібник.- 2-ге видання., перероблене та доповнене.- Київ.: Знання, 2004 .- 672с. (с.355-365, 584-611)

18. Кухарська Н.О., Харчіков С.К. Міжнародна економічна діяльність України: навч.посібник .- Х.: Одіссей, 2007.- 456 с.

19. Лазебник Л. Роль зовнішньої торгівлі для економічного розвитку країни в умовах глобалізації //Економічний часопис - XXI. - 2003. - №9. -С.8-10.

20. Мамалуй О. Основи економічної теорії: підручник.- Київ.: Юрінком Інтер, 2003. - 480 с.

21. Макогон Ю., Черниченко Г., Смірнов О. Зовнішні економічні зв'язки України та Росії: інвестиційно-екологічний аспект //Економіка України, №4. - 2006. - С. 78 - 83.

22. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник.-К.: КНЕУ, 2003. - 948 с.

23. Одягайло Б.М. Міжнародна економіка: навч. посібник.- К.: Знання, 2005.-397 с.

24. Рокоча В.В. Міжнародна економіка: теорія та політика: навчальний посібник.- Київ.: Таксон, 2000. - 320 с. (с.286- 294)

25. Румянцев А.П. Зовнішньоекономічна діяльність.- Київ.: Центр навчальної літератури, 2003р.- 300 с.

26. Румянцев А.П.,Башинська А.І.,Корнілова І.М., Коваленко Ю.О.-К.: Центр навчальної літератури, 2004.-376 с.

27. Радзієвський О. Інтеграція України у світову економіку і взаємовідносини з Росією// Економіка України.-2003.-№4.-с. 72-79

28. Філіпенко А.С. Світова економіка: підручник.- Київ.: Либідь, 2000.

29. Циганкова Т. М. , Петрашко Л. П., Кальченко Т. В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 488с.

30. Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини: середовище, форми, бізнес та інтеграція: Навчальний посібник.- Чернівці.: Рута. - 1996.



Додатки

Додаток А

Росія Китай Білорусь Туреччина Італія Німеччина США Туркменістан Молдова Ін. країни	Е К С П О Р Т	Україна	І М П О Р Т	Росія Туркменістан Німеччина Білорусь США Казахстан Італія Ін. країни

Рис. 3.1 Географічна структура зовнішньої торгівлі України

Додаток Б

Рис. 3.2 Аналіз експорту за 2004 рік (млн. дол. США)



Додаток В

Рис. 3.3 Аналіз імпорту за 2004 рік (млн. дол. США)

Додаток Г

Таблиця 2.1

Зовнішня торгівля України товарами по регіонах світу 2004 року

	Експорт	Імпорт	Баланс, тис. дол.
	тис. дол.	у % до 2003р.	тис. дол.	у % до 2003р.
СНД	4675411,34	103,95	8832203,87	109,85	-4156792,53
Європа	5720887,23	122,24	4981651,14	115,54	739236,09
Азія	3970255,13	115,48	970853,21	116,70	2999401,92
Африка	876958,97	119,89	198496,06	145,53	678462,91
Америка	1011871,51	83,11	740873,54	127,43	270997,97
Австралія та Океанія	7438,76	105,81	51009,66	93,19	-43570,90
Разом	16264734,34	111,61	15775092,66	113,03	489641,68



Додаток Д

Таблиця 4.1

Товарна структура зовнішньої торгівлі у 2004 році (млн. дол. США)

	Експорт	Імпорт
	всього	Частка у заг. обсязі, %	всього	Частка у заг. обсязі, %
Всього	32666,1	100,00	28996,8	100,00
Живі тварини та продукція тваринного походження	648,5	1,99	315,0	1,09
Продукти рослинного походження	1135,9	3,48	439,5	1,52
Жири та олії тваринного та рослинного походження	545,8	1,67	149,3	0,51
Готові харчові продукти	1140,7	3,49	1004,6	3,46
Мінеральні продукти	4324,3	13,24	10845,4	37,40
Продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості	2781,9	8,52	2248,4	7,75
Полімерні матеріали, пластмаси та каучук	439,2	1,34	1406,6	4,85
Шкіряна і хутряна сировина та вироби з них	207,2	0,63	72,9	0,25
Деревина та вироби з деревини	516,5	1,58	156,3	0,54
Маса з деревини або з інших целюлозних матеріалів	392,8	1,20	785,2	2,71
Текстиль та вироби з текстилю	882,6	2,70	992,2	3,42
Взуття, головні убори, парасольки	121,8	0,37	43,5	0,15
Вироби з каменю, гіпсу, цементу, кераміки, скла	280,9	0,86	391,2	1,35
Недорогоцінні метали,вироби з них	13048,0	39,94	1752,9	6,05
Механічне обладнання; машини та механізми, електрообладнання та їх частини	3031,6	9,28	4740,7	16,35
Транспортні засоби та шляхове обладнання	2034,8	6,23	2494,4	8,60
Прилади оптичні, для фотографування, медико-хірургічні, музичні інструменти	592,3	1,81	559,6	1,93
Різні промислові товари	170,9	0,52	241,9	0,83
Твори мистецтва	0,1	0,00	0,9	0,00
Товари, придбані в портах	9,3	0,03	140,1	0,48
Різне	360,9	1,10	216,3	0,75
2005р. (січень - листопад)	31140,6	---	3248,8	---



Додаток Е

Таблиця 4.2

Структура експорту-імпорту послуг у 2004 році (млн. дол. США)

	Експорт	Імпорт
	всього	Частка у заг. обсязі, %	всього	Частка у заг. обсязі, %
Всього	5307,9	100,00	2058,6	100,00
Транспортні послуги:	4041,8	76,1	457,2	22,2
морського транспорту: пасажирського вантажного інші	653,2 3,3 64,2 585,7	16,2 0,5 9,8 89,7	44,4 1,4 3,8 39,2	9,7 3,2 8,5 88,3
повітряного транспорту: пасажирського вантажного інші	458,1 226,4 84,8 146,9	11,3 49,4 18,5 32,1	137,6 32,7 1,5 103,4	30,1 23,8 1,1 75,1
залізничного транспорту: пасажирського вантажного інші	717,3 124,7 336,9 255,7	17,7 17,4 47,0 35,6	226,3 84,3 25,0 117,0	49,5 37,2 11,1 51,7
трубопровідного транспорту	1887,1	46,7	4,0	0,9
іншого транспорту: пасажирського вантажного інші	326,1 15,1 185,0 126,0	8,1 4,7 56,7 38,6	44,9 3,0 21,7 20,2	9,8 6,8 48,3 44,9
Подорожі	162,3	3,1	100,4	4,9
Послуги зв'язку	125,3	2,4	106,1	5,1
Будівельні послуги	98,2	1,8	90,6	4,4
Страхові послуги	18,2	0,3	94,2	4,6
Фінансові послуги	23,9	0,4	125,3	6,1
Комп'ютерні послуги	21,1	0,4	74,7	3,6
Роялті та ліцензійні послуги	24,6	0,5	92,2	4,5
Інші ділові послуги	30,8	0,6	61,5	3,0
Різні ділові, професійні та технічні послуги	424,0	8,0	296,6	14,4
Послуги приватним особам та послуги в галузі культури та відпочинку	10,3	0,2	40,1	1,9
Державні послуги, не віднесені до інших категорій	1,6	0,1	499,5	24,3
Послуги з ремонту	325,8	6,1	20,2	1,0