Авансові розрахунки та розрахунки між сторонами за відкритим ринком

Поняття та види авансу. Авансові розрахунки в міжнародних та міжбанківських операціях. Авансові кредити та банківська гарантія, її класифікація. Визначення акредитива, платіжних карток, чеків, векселів, інкассо, банківського переказу, їх особливості.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 01.02.2009
Размер файла 34,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

- 22 -

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Європейський університет фінансів та інформаційних систем, менеджменту та бізнесу

Відокремлений підрозділ м. Житомир

Кафедра «Фінанси»

Контрольна робота

З дисципліни

«Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції»

Виконав:

студент V курсу,

групи Ф*-04-1

Ємченко В В

Перевірив:

Марчук В. П.

Житомир, 2009 Зміст

I. Авансові розрахунки та розрахунки між сторонами за відкритим ринком

1. Авансові розрахунки

2. Розрахунки між сторонами за відкритим ринком

Список використаної літератури

I. Авансові розрахунки та розрахунки між сторонами за відкритим ринком

II.

1. Авансові розрахунки

АВАНС (франц. avance)-- грошова сума чи інша майнова цінність, яка видається в рахунок домовленого платежу або в рахунок витрат, по яких звіт буде подано згодом.

Аванс у рахунок заробітної плати - кошти, видані працівникам за першу половину місяця в рахунок оплати праці. Сума авансу складає зазвичай 40% посадового окладу чи погодинної тарифної ставки, при відрядній оплаті праці сума авансу визначається, виходячи з заробітку за минулий місяць. Аванс у рахунок оплати праці може не видаватися, у цьому випадку за першу половину місяця нараховується заробітна плата за фактично відпрацьований час і виконані роботи.

Аванс купівельний - надається продавцю при оформленні покупки, якщо остаточний розрахунок здійсню-ється після одержання товару.

Аванс терміновий - процентний кредит, що повинний бути повернутий у визначений термін чи за вимогою з попереднім повідомленням.

Аванс цільовий - видається для закупівлі визначених товарів, для проведення визначених дій.

Авансовий платіж - виплата покупцем обумовлених у контракті сум до передачі товаророзпорядчих документів і самого товару у розпорядження покупця, а найчастіше під час і навіть до виконання замовлення. Авансовий платіж відіграє подвійну роль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, з іншого - забезпечує виконання зобов'язань, взятих імпортером за контрактом. Якщо після виконання замовлення покупець відмовляється від приймання замовленого товару, то експортер може використати аванс для відшкодування своїх збитків.

Аванс може надаватися у грошовій і товарній формі.

Аванс у товарній формі - надання замовником-імпортером сировини і комплектуючих, необхідних для виконання замовлення (давальна сировина).

Аванс у грошовій формі - визначається у процентах від контрактної вартості замовлення. Розмір авансу залежить від цілей авансу, характеру та новизни товару, його вартості, строку виготовлення тощо. Найчастіше аванс складає 15-20% від вартості поставки замовленого товару.

Авансові розрахунки в міжнародних операціях:

Авансові платежі або оплата вже отриманого товару здійснюються шляхом банківського переказу валюти імпортером експортеру. Ці перекази часто поєднуються з іншими формами міжнародних розрахунків з гарантією банку, який у випадку несплати вартості товару імпортером здійснює платіж проти товаророзпорядчих документів, одержаних від експортера. Використання банківських переказів сприяє прискоренню та спрощенню міжнародних розрахунків. Коли розрахунки ведуться з використанням відкритого рахунку, товар постачається на умовах його наступної оплати, а належна сума заноситься імпортером на рахунок експортера. Платежі здійснюються за згодою у встановлений період, а остаточне врегулювання заборгованості з відкритого рахунка - через банки, із застосуванням інших форм міжнародних розрахунків. Тому банки, як правило, не виділяють міжнародні розрахунки з відкритого рахунка, а включають їх в інкасо чи через банківські перекази. Імпортер платить ще до відвантаження продукції.

Переваги: експортер отримує гроші негайно без ризику несплати.

Недоліки: імпортер несе повний ризик, так як отримує товар тільки після оплати.

Аванс у банківських операціях

Депозитний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про внесення юридичною особою грошових коштів на депозит. Він може використовуватись його власником як платіжний засіб і мати обіг на фондовому ринку.

Можливий спосіб виплати відсотків: авансом.

За користування залученими коштами комерційні банки сплачують вкладникам відсотковий дохід, який може виплачуватись авансом, періодично (щомісяця, раз у квартал, за підсумками року) та після закінчення строку дії депозиту.

Відсотки авансом сплачуються одночасно із внесенням коштів на депозит. Тому номінал депозиту буде більшим, ніж отримана від депонента сума. Сума, що перераховується на депозитний рахунок, дорівнює сумі номіналу депозиту за мінусом відсотків.

Авансові кредити.

Розмір авансового кредиту розраховується на кожний місяць або квартал, виходячи з одноденної потреби в готівкових грошах для розрахунків з громадянами, господарських витрат у готівковій формі, пов'язаних з веденням цих закупок та потреби в готівкових грошах у днях. Ця потреба залежить від умов ведення заготівель, віддаленості заготівників від банку. Її розмір установлюється, як правило, в межах 1-7 днів.

Надається цей кредит у вигляді грошових авансів на придбання інвентаря, матеріалів, засобів малої механізації, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції на договірній основі.

Форми платежу авансу.

Безготівковий і готівковий

2. Розрахунки між сторонами за відкритим ринком

Відкритий ринок - ринок, торгувати на якому можуть всі бажаючі, а ціни встановлюється на основі кон'юнктури ринку.

Банківська гарантія.

Банківська гарантія є інструментом зниження ризиків неодержання постачальниками товарів (послуг) коштів при виконанні своїх зобов'язань за договорами.

Забезпечення гарантії -- результат домовленості сторін. Найчастіше зустрічаються такі форми забезпечення, як резервування коштів принципала на окремому рахунку і кредитування.

У розрахунках з використанням банківських гарантій беруть участь:

Ш бенефіціар (кредитор) -- особа, на користь якої відкривають гарантію;

Ш принципал (боржник) -- особа, за заявою якої відкривають гарантію;

Ш банк-гарант -- банк, що надає гарантію на користь бенефіціара;

Ш банк бенефіціара -- банк, що обслуговує бенефіціара за гарантією.

Головні умови надання гарантії:

Ш забезпеченість (недопущення збитків банком-гарантом через невиконання регрес них вимог принципалом);

Ш терміновість (у договорі закріплюють строк, на який надано гарантію);

Ш зворотність (повернення боргу принципалом за регресною вимогою гаранта у разі виконання банком платежу за гарантією);

Ш цільове використання (наявність документів, що підтверджують зобов'язання принципала, забезпечення яких гарантується).

Класифікація банківських гарантій.

Ш платіжна - забезпечує платіжні вимоги продавця щодо покупця з приводу своєчасної оплати поставлених товарів (наданих послуг);

Ш повернення авансового платежу - забезпечує виконання вимог покупця щодо продавця у частині авансового платежу у разі невиконання продавцем своїх зобов'язань;

Ш тендерна (забезпечення пропозиції) - забезпечує одержання грошової компенсації замовником (організатором тендера) у разі дострокового зняття заявки учасником тендера або відмови переможця тендера прийняти замовлення до виконання;

Ш виконання - забезпечує своєчасну поставку товару (послуг);

Ш повернення позики - гарантує погашення платіжних вимог кредитора до боржника, якщо останній не може виконати свої зобов'язання.

Залежно від необхідності узгоджувати зміни з бенефіціаром:

Ш відкличні - може бути відкликана або її умови змінені банком-гарантом без узгодження з бенефіціаром;

Ш безвідкличні - не може бути відкликана або змінена без попереднього узгодження з бенефіціаром. Гарантію вважають безвідкличною, якщо в ній не зазначено інше)

За способом виконання зобов'язань:

Ш умовні - банк-гарант виконує свої зобов'язання перед бенефіціаром після одержання його вимоги, у якій він має зазначити її причину;

Ш безумовні - банк-гарант виконує свої зобов'язання перед бенефіціаром після одержання її простої, нічим не обумовленої вимоги.

Акредитив

Акредитив - це письмове зобов'язання банку виплатити продавцеві товарів (послуг) (бенефіціару) певну суму в разі, якщо останній виконає всі умови акредитива, тобто пред'явить вчасно документи про підтвердження відправки товару (виконання послуги), названі в акредитиві.

Класифікація акредитивів

Ш безвідкличний - умови не можуть бути змінені без узгодження з бенефіціаром (згода у письмовій формі);

Ш відкличний - може бути змінений або анульований банком-емітентом без згоди бенефіціара;

Ш покритий - кошти бронює платник на окремому рахунку;

Ш непокритий - оплату гарантує банк-емітент (наприклад, за рахунок надання короткострокового кредиту платникові)

Ш підтверджений - якщо постачальник не впевнений у платоспроможності банку покупця (банку-емітента), він може наполягати на підтвердженні акредитива іншим банком

Ш непідтверджений - при його відкритті діє тільки зобов'язання банку-емітента

Ш трансферабельний (переказний) - якщо посередник не може надати постачальнику власний акредитив, він доручає банку переказати постачальнику акредитив, випущений на його користь покупцем;

Ш компенсаційний - випускається за заявкою посередника. Забезпечення -- інший акредитив, виставлений покупцем на користь посередника;

Ш резервний - зобов'язання банку здійснити на користь клієнта платіж при невиконанні контрактних зобов'язань.

У розрахунках за акредитивами беруть участь:

Ш заявник акредитива -- платник коштів;

Ш бенефіціар -- одержувач коштів;

Ш банк-емітент -- банк, який відкриває акредитив;

Ш виконуючий банк -- банк, який за дорученням банку-емітента здійснює платіж проти документів, за-значених в акредитиві.

Під час операцій з акредитивами сторони мають справу тільки з документами, виключаючи з поля зору все інше.

В акредитиві обов'язково фіксують:

ь строк дії. Його контролюють два банки: емітента та виконавця. За невиконаними покритими акредитивами заявникові повертають кошти і закривають акредитив;

ь місце подання документів для оплати.

У сфері ЗЕД застосовують так звані документарні акредитиви. Це умовні грошові зобов'язання, що надаються банком-емітентом за дорученням наказодавця (заявника) акредитива провести платіж на користь бенефіціара або ж акцептувати й оплатити виставлені бенефіціаром переказні векселі (тратти). У такому ж порядку банк-емітент може уповноважити інший банк:

Ш здійснити платіж;

Ш акцептувати й оплатити переказні векселі (тратти);

Ш передати повноваження іншому банку здійснити негоціацію, тобто купити та/або врахувати переказні векселі (тратти) та/або передбачені акредитивом документи.

Документарні акредитиви поділяють:

ь з негайною оплатою по пред'явленню;

ь з оплатою в розстрочення;

ь з акцептом;

ь що передбачають негоціацію.

Безумовно, розрахунки за акредитивами -- дороге задоволення. Однак є беззаперечна перевага -- додаткові гарантії обом сторонам розрахунків. Наказодавець (заявник) акредитива має гарантію, що гроші не опиняться в одержувача (бенефіціара) раніше, ніж він, наприклад, виконає умови поставки. Постачальник (бенефіціар) упевнений у наявності коштів для розрахунку з ним при виконанні умов акредитива.

Документарне інкасо

Дану операцію застосовують переважно у сфері ЗЕД. її суть полягає в тому, що банк за дорученням клієнта (експортера) одержує на підставі розрахункових документів кошти (акцепт1) від імпортера за відвантажені йому товари (надані послуги). Це має такий вигляд: продавець (експортер), відвантаживши товар, направляє до свого банку документи з інструкціями інкасувати (одержати оплату) суму документів через банк у країні покупця (імпортера). Інкасуючий банк (банк імпортера) виконує у такому випадку роль посередника, тобто не бере на себе додаткових платіжних зобов'язань перед постачальником (експортером), забезпечуючи видачу покупцеві (імпортерові) документів, за якими товар може бути отриманий, тільки після платежу (документи проти платежу) або акцепту (документи проти акцепту). Механізм інкасо не надає можливості покупцеві отримати у свою власність неоплачені товари. Цю форму розрахунків радять застосовувати клієнтам, які працюють за договорами, умовами яких передбачено оплату після відвантаження товару. Банки можуть обслуговувати як імпортні, так й експортні інкасо. Останні використовують для розрахунків за експортовані товари (надані послуги) -- їх направляє банк за дорученням українських експортерів на адресу іноземного банку для подальшої оплати. Імпортні застосовують для розрахунків за імпортовані товари (надані послуги) і навпаки надсилаються іноземними банками в банк українського імпортера для здійснення оплати.

Згідно з інкасо можуть брати участь такі сторони:

Ш довіритель -- клієнт, який доручає операцію з інкасування своєму банкові;

Ш банк-ремітент -- банк, якому доручають інкасування;

Ш інкасуючий банк -- будь-який банк (крім банку-ремітента), який бере участь в операції з інкасування;

Ш представляючий банк -- пред'являє документи покупцеві (платникові) для оплати чи акцепту. Цей банк часто буває в т. ч. й інкасуючим;

Ш платник -- особа, якій має бути зроблено подання згідно з інкасовим дорученням.

Імпортеру розрахунки за інкасо вигідні, оскільки:

а) інкасуючий банк провадить платіж тільки за згодою клієнта, надавши йому можливість ознайомитися з документами;

б) вартість операції невелика;

в) можна одержати фінансування у вигляді комерційного кредиту від експортера або у формі акцепту строкового векселя (якщо такий варіант платежу передбачено контрактом).

Експортера документарне інкасо зацікавить з огляду на такі причини:

а) контроль над товаром зберігається до моменту їх оплати або акцепту документів покупцем;

б) є можливість одержати фінансування у своєму банку на строк оплати документів покупцем при акцепті документів.

Розрахунки за допомогою інкасо провадять з тими фірмами, з якими довіритель підтримує тривалі ділові стосунки.

Вексель.

Вексель - це безумовне грошове зобов'язання, що підтверджує зобов'язання боржника оплатити після настання терміну певну суму грошей власнику векселя. Вексель широко використовується в міжнародній торгівлі при здійсненні платежів. При цьому специфіка міжнародної торгівлі сприяє, в першу чергу, використанню переказного векселя.

Банки здійснюють операції з переказними векселями за умови заповнення чітко визначених реквізитів, а саме:

Ш назви "переказний вексель", яка включена до тексту документа і написана тією мовою, якою цей документ складений (вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб зазначається тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах);

Ш безумовного наказу сплатити визначену суму грошей;

Ш найменування особи, яка має сплатити (трасат);

Ш строку платежу;

Ш місця, у якому має здійснюватися платіж;

Ш найменування особи, якій або за наказом якої має здійснюватися платіж;

Ш дати і місця видачі векселя;

Ш підпису особи, яка видає вексель (трасант).

Ш Банки не здійснюють операції з переказними векселями, якщо немає будь-якого з реквізитів:

Ш переказний вексель, строк платежу в якому не зазначений, уважається таким, що підлягає сплаті за пред'явленням;

Ш якщо немає особливої вказівки, то місце, позначене поруч з найменуванням трасата, уважається місцем платежу і разом з тим місцем проживання трасата;

Ш переказний вексель, у якому не зазначене місце його видачі, уважається виданим у місці, позначеному поруч з найменуванням трасанта.

У переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити те, що на суму, яка підлягає сплаті, нараховуватимуться відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною.

Відсоткова ставка має зазначатися у векселі, якщо її немає, то умова вважається ненаписаною.

Відсотки нараховуються від дати видачі переказного векселя, якщо не зазначена інша дата.

Кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо він заплатить, то матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке саме правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.

Трасант відповідає за акцепт і за платіж. Він може зняти з себе відповідальність за акцепт, будь-яка умова, за якою він знімає з себе відповідальність за платіж, уважається ненаписаною.

Якщо сума, яка підлягає сплаті за переказним векселем, виражена словами і цифрами, то в разі розбіжності між цими позначеннями підлягає сплаті сума, позначена словами.

Якщо в переказному векселі сума виражена кілька разів словами або цифрами, то в разі розбіжностей між цими позначеннями підлягає сплаті менша сума.

Банки здійснюють операції з простими векселями за умови заповнення чітко визначених реквізитів, а саме:

Ш назви "простий вексель", яка включена до тексту документа і написана тією мовою, якою цей документ складено;

Ш безумовного зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

Ш строку платежу;

Ш місця, у якому має бути здійснений платіж;

Ш найменування особи, якій або за наказом якої має здійснюватися платіж;

Ш дати і місця видачі простого векселя;

Ш підпису особи, яка видає документ (векселедавець).

Ш Банки не здійснюють операції з простими векселями, якщо немає будь-якого з реквізитів, крім випадків:

Ш простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, уважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням;

Ш якщо немає особливого зазначення, місце, у якому видано документ, уважається місцем платежу і разом з тим місцем проживання векселедавця;

Ш простий вексель, у якому не зазначено місце його видачі, уважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Ш Банки здійснюють операції з векселями, виданими від імені фізичної особи, за умови зазначення додаткових реквізитів, а саме:

Ш прізвища, ім'я, по батькові;

Ш паспортних даних векселедавця-трасанта (серія та номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання);

Ш індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, наданого органом державної податкової служби (крім випадків відсутності індивідуального ідентифікаційного номера в осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття індивідуального ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи);

Ш підпису, власноручно зазначеного фізичною особою або уповноваженою нею особою. Підпис скріплюється відбитком печатки (у разі її наявності).

Підпис на векселі (переказному або простому) від імені юридичної особи здійснюють власноручно керівник та головний бухгалтер або уповноважені ними особи. Підписи скріплюються відбитком печатки.

У разі підписання векселя на підставі довіреності у векселі обов'язково зазначається, що він підписаний на підставі довіреності (також можуть зазначатися дата її складання і номер) від імені визначеного банку - юридичної особи.

Надпис, вказівка або застереження на векселі, здійснені банком, які призводять до зміни права власності, володіння, користування або розпорядження векселем або ж впливають на порядок та обсяг відповідальності за векселем, мають бути підписані банком.

Унесення змін до тексту векселя здійснюється за ініціативою векселедержателя виключно векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням.

У разі зміни строку платежу за переказним векселем векселедержатель має одержати згоду (акцепт) трасата на сплату векселя відповідно до нового строку.

Якщо акцепт уже було здійснено раніше, то векселедержатель має одержати додаткову згоду акцептанта відповідно до нового строку.

Якщо векселедержатель, який погодився на внесення змін до тексту векселя, бажає зберегти відповідальність попередніх індосантів, то він має одержати їх згоду. У противному разі попередні індосанти несуть відповідальність таку, як і до внесення змін.

Переказний вексель може бути виданий у двох або більше тотожних примірниках, які мають містити порядкові номери в самому тексті векселя. В іншому разі кожний з них розглядається як окремий переказний вексель.

Платіж, здійснений за одним примірником векселя, звільняє від зобов'язання, навіть якщо не було обумовлено, що цей платіж анулює дію інших примірників. Однак трасат є зобов'язаним за кожним акцептованим ним і не повернутим йому примірником векселя.

Фізична або юридична особа, яка надіслала один примірник векселя для акцепту, має зазначити на інших примірниках найменування тієї особи, у якої зберігається цей примірник. Ця особа зобов'язана вручити примірник законному держателю іншого примірника.

Якщо ця особа відмовляється це зробити, то векселедержатель не може використати своє право регресу до тих пір, поки векселедержатель не здійснить протест про те, що:

Ш примірник, що надісланий для акцепту, не був вручений йому на його вимогу;

Ш акцепт або платіж не могли бути отримані за іншими примірниками.

Кожний держатель переказного векселя та простого векселя має право знімати з них копії.

Копія векселя має точно відтворювати оригінал, уключаючи індосаменти і всі інші позначки, що містяться в ньому. Вона передається шляхом індосаменту і забезпечується авалем так само і з такими самими наслідками, що й оригінал.

У копії векселя зазначається особа, у якої зберігається оригінал векселя.

До операцій за розрахунками векселями щодо погашення кредиторської заборгованості банку належать вексельні платежі на користь кредитора. Їх суть полягає в тому, що кредитор банку погоджується прийняти від банку-боржника виконання іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом передавання векселя, придбаного банком-боржником, кредитору банку.

До операцій за розрахунками векселями з погашення дебіторської заборгованості перед банком належать вексельні платежі боржника на користь банку. Їх суть полягає в тому, що банк-кредитор погоджується прийняти від клієнта-боржника виконання іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом передавання векселя, придбаного клієнтом-боржником, банку-кредитору.

У разі погашення дебіторської заборгованості перед банком вимоги до векселів і порядку їх приймання встановлюються ті самі, що і для куплених векселів.

Використання векселів для розрахунків за заборгованістю за банківським кредитом не допускається.

Приймання або передавання банком векселів під час проведення вексельних платежів здійснюється з використанням реєстрів.

Зобов'язання банку, який передав вексель для розрахунку, вчинив індосамент і не склав із себе відповідальність безоборотним застереженням, припиняється в разі сплати векселя банком у порядку регресу.

Відповідальність такого банку-індосанта припиняється у разі:

Ш оплати векселя платником;

Ш оплати векселя особою, яка поставила свій підпис раніше банку;

Ш закінчення строку позовної давності.

Банківський переказ.

Банківський переказ - це доручення одного банка іншому виплатити переказоотримувачу певну суму. В міжнародних розрахунках банки найчастіше виконують перекази по дорученню своїх клієнтів.

В цих операціях беруть участь:

a) переказодатель-боржник;

b) банк переказодателя, що прийняв доручення;

c) банк, що здійснює зарахування суми переказу на рахунок переказоотримувача;

d) переказоотримувач.

Чек.

Чек - це паперовий розрахунковий документ установленої форми, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження чекодавця платнику про сплату чекодержателю зазначеної в ньому суми коштів протягом установленого строку.

Використання чека як засобу платежу дозволяє економити витрати на обіг дійсних грошей і прискорює платежі, після чого чеки оплачуються після подання.

Види чеків:

а) іменний, або чек, виписаний на користь певної особи. Такий документ не може бути переданий за допомогою звичайного індосаменту.

Тут передача здійснюється цесією, тобто шляхом здійснення передаточного надпису з зазначенням: «не наказу», завіреним у нотаріальному порядку у відповідності з нормами цивільного права. При передачі шляхом цесії його держатель набуває тільки тих прав по чеку, які мав попередній чекодержатель.

б) ордерний чек, тобто чек, виписаний на користь певної особи або за наказом. Передається такий чек за допомогою індосаменту з записом «Наказу» або без нього. Цей вид чека найчастіше застосовується в міжнародному платіжному обігу;

в) чек на пред'явника виписується пред'явнику і може бути переданий другій особі як з індосаментом, так і без нього. Як правило, цей чек виставляється клієнтом на свій банк. Чекодавець висилає його своєму партнеру кордоном, який при одержанні чека виставляє його своєму банку для кредитування свого рахунка.

Банківський чек -- це чек, виписаний банком на свій банк-кореспондент. У тексті таких чеків немає найменування фірми-чекодавця, а чекодавцем виступає банк боржника. Оплата за такими чеками здійснюється за рахунок коштів банку чекодавця на його рахунках у банку-кореспонденту за кордоном. У міжнародному платіжному обігу найчастіше засто-совуються банківські ордерні чеки.

Фірмовий чек -- це чек, виписаний фірмою на одержувача. В більшості випадків такі документи виписуються в національній валюті на пред'явника і виставляються фірмою на свій банк. Оплата за ними проводиться за рахунок коштів чекодавця.

Чек має чітко визначену форму письмового документа і виписується на спеціальному бланку, що видається чекодавцю банком або подібною кредитною установою.

Текст іменного чека повинен містити такі основні елементи:

Ш назву документа - «чек», що зазначено в тексті документа тією мовою, якою його складено (або без назви, якщо чек виписаний у таких країнах, як Великобританія, США, Канада, Австралія, Німеччина та ін.);

Ш розпорядження сплатити певну суму чекодержателю;

Ш назву та реквізити емітента та платника;

Ш назву для юридичної особи або прізвище, ім'я для фізичної особи чекодержателя, на користь якого здійснюється платіж;

Ш зазначення валюти та суми чека;

Ш дату складання та номер чека;

Ш підпис особи, яка видає чек (чекодавець).

У разі відсутності цих реквізитів чек вважається недійсним, повертається чекодержателюта не приймається банком на інкасо.

Чекодавець володіє правом виписувати чек і в національній, і в іноземній валюті, але для цього він повинен мати валютний рахунок в своєму банку. Банки, як правило, виписують чеки в тій іноземній валюті, яку мають за кордоном на рахунках у банках-кореспондентах. Однак при виставленні чека в іноземній валюті необхідно враховувати законодавство як місця виставлення чека, так і місця платежу, оскільки хоча б в одному з них чек може попадати під дію валютних обмежень.

Чек заповнюється як від руки, так і за допомогою технічних засобів. Використання факсиміле дозволяється при підписуванні чеків, що призначені для виплати пенсій або в інших випадках, що передбачені законодавством країни чекодавця.

Чек не може бути акцептований. Напис на чеку про акцепт вважається недійсним.

Будь-яке зазначення про проценти, що міститься на чеку, вважається недійсним і не приймається банком до виконання.

Чек, сума якого написана і словами, і цифрами, є дійсним. У разі виявлення розбіжностей між цими позначеннями чек є дійсним на суму, що зазначена словами. Чек, сума якого зазначена кілька разів словами або цифрами, є дійсним. Уразі виявлення розбіжностей між цими позначеннями чек дійсний лише на меншу суму, що зазначена словами.

Відповідальність чекодавця перед чекодержателем за сплату іменного чека настає лише в разі пред'явлення чека до сплати в банк у встановлений строк.

Чеки сплачуються за пред'явленням за рахунок коштів чекодавця. Банк на території України приймає від чекодержателя іменні чеки до сплати лише на інкасо.

Приймання чеків на інкасо до банку для одержання платежу вважається пред'явленням чека до сплати.

Інкасо чеків, пред'явлених банком на інкасо до іноземних банків, здійснюється відповідно до вимог законодавства держави, де здійснюється платіж (покриття).

Відкликання іменного чека чекодавцем до закінчення терміну дії чека до пред'явлення, якщо цей строк зазначено в чеку, не дозволяється. Недієздатність та смерть чекодавця, що сталися після пред'явлення чека, не впливають на дійсність чека.

Чек має пред'являтися до банку України, назва якого зазначена в чеку. У разі відсутності такої відмітки чек приймається до сплати в будь-якому банку.

Зарахування коштів та видача готівки за інкасованим чеком здійснюються банками (установами) після одержання відшкодування за чеком від платника. їх зарахування на рахунок чекодержателя або на рахунок банку (установи), з якого здійснюється виплата коштів за чеком чекодержателю, якщо останній не має рахунка в банку (установі), здійснюється не пізніше ніж на третій банківський день після надходження їх на кореспондентський рахунок банку (установи).

Про відмову платника від сплати чека на чеку має ставитися відповідна відмітка про це із зазначенням дати пред'явлення чека до сплати, а також причин відмови. Факт відмови має засвідчуватися платником до закінчення строку сплати чека.

Спори щодо несплати чека вирішуються між чекодавцем та чекодержателем у порядку, визначеному відповідним законодавством країни за місцезнаходженням платника.

Платіжні картки

Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором операції з платіжними картками здійснюються з урахуванням вимог, встановлених законами України та нормативно-правовими актами НБУ.

Платіжна картка є власністю емітента і надається ним клієнту відповідно до умов договору.

Емісія платіжних карток у межах України проводиться виключно банками, що уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій (крім одноемітентних внутрішньобанківських платіжних систем).

Порядок проведення емісії платіжних карток та здійснення з ними операцій, у т.ч. обмеження щодо цих операцій, визначаються нормативно-правовими актами НБУ, прийнятими на виконання вимог законів України.

Вид платіжної картки, що емітується банком, тип її носія ідентифікаційних даних (магнітна смуга, мікросхема тощо), реквізити, що наносяться на неї в графічному вигляді, визначаються платіжною організацією відповідної платіжної системи, в якій ця картка застосовується.

Обов'язковими реквізитами, що наносяться на платіжну картку, є реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента.

Платіжні картки внутрішньодержавних платіжних систем повинні містити ідентифікаційний номер емітента, визначений в порядку, встановленому НБУ.

НБУ веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів банків - емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем.

Еквайрінг у межах України здійснюється виключно юридичними особами - резидентами, що уклали договір з платіжною організацією.

У межах України переказ за операціями, які ініційовані із застосуванням платіжних карток, виконується тільки у грошовій одиниці України.

Видача готівки через банківські автомати в межах України здійснюється в національній валюті, а через банківські автомати уповноважених банків-емітентів - у валюті рахунка платіжної картки.

Список використаної літератури

1. Петрук О.М. «Банківські справа»: Навчальний посібник // за ред. д.е.н., проф. Ф.Ф. Бутинця. - К.: Кондор, 2004. - 461стор.

2. Румянцева А.П. «Міжнародна економіка» Підручник // Румянцев А.П., Климко Г.Н., Рокоча В.В.. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2006. - 479 стор.

3. Моринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. - К.: Знання-Прес, 2002. - 311 с.

4. Багрова І.Б., Гетьман О.О., Власик В.Є. «Міжнародна економічна діяльність України» - К.: «Центр навчальної літератури», - 2004. - 384 с.

5. Іфтемічук В.С., Григор'єв В.А., Маниліч М.І., Шутак Г. Д. за наук. ред. Башнянина Г.І. «Ґенеза ринкової економіки (політекономія, мікроекономіка, макроекономіка, економічний аналіз, економіка підприємства, маркетинг, фінанси, банки, інвестиції, біржова діяльність): Терміни, поняття персоналії» - К.: «Магнолія Плюс», 2004. - 688 с.


Подобные документы

  • Поняття і структура платіжного балансу, особливості його розрахунку. Характеристика міжнародних валютних операцій. Порядок розрахунків при відкритому рахунку. Поняття та сутність банківського переказу. Розрахунки з використанням векселів і чеків.

    реферат [482,1 K], добавлен 01.04.2013

  • Поняття й сутність акредитива як міжнародної форми розрахунків. Форми та види акредитиву. Нормативно-правова база для регулювання акредитивної форми розрахунків на Україні. Використання акредитива ЗАТ "НКМЗ" у міжнародних рахунках, проблеми, перспективи.

    курсовая работа [52,4 K], добавлен 30.04.2011

  • Євро як важлива складова міжнародної валютної системи, передумови перетворення евро на ключову валюту та причини зовнішньої нестабільності. Міжнародні розрахунки з використанням пластикових карток. Загальна характеристика міжнародного ринку акцій.

    реферат [20,7 K], добавлен 30.10.2011

  • Теорія порівняльних переваг в міжнародній торгівлі. Види зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Механізм валютного регулювання і валютного контролю в Україні. Поняття і види зовнішньоекономічних договорів. Розрахунки. Експортно-імпортні операції.

    контрольная работа [27,3 K], добавлен 27.11.2008

  • Сутність та визначення валютних відносин. Методологічні та практичні аспекти організації та механізму міжнародних розрахунків та валютних операцій з урахуванням світового та вітчизняного досвіду. Основи діяльності комерційних банків на валютних ринках.

    учебное пособие [3,2 M], добавлен 20.12.2009

  • Міжнародні розрахунки: поштові, телеграфні перекази через систему СВІФТ. Проектування, впровадження й регулювання міжнародної телеграфної мережі. Інкасо та доцільність його використання, схема документообороту, документи, за якими здійснюються операції.

    контрольная работа [84,7 K], добавлен 28.09.2009

  • Значення та види гарантії. Використання акредитивів у практиці міжнародних розрахунків. Особливості Конвенції Організації Об'єднаних Націй про незалежні гарантії та резервні акредитиви. Види міжнародних зобов'язань та їх основні характеристики.

    реферат [30,0 K], добавлен 17.03.2011

  • Суть міжнародних розрахунків, вживання їх основних форм. Механізм здійснення і чинники, що впливають на вибір тієї або іншої форми розрахунків. Акредитив і інкасо найбільше задовольняють вимоги проведення розрахунків як експортерів, так і імпортерів.

    контрольная работа [24,2 K], добавлен 12.04.2009

  • Сутність, правила, види, механізм операцій дорожніх чеків, його необхідні реквізити, види індосаментів. Необхідність та принципи кредитування зовнішньоекономічної діяльності, класифікація кредитів. Єврооблігації як альтернатива банківському кредитуванню.

    контрольная работа [55,7 K], добавлен 28.09.2009

  • Загальні характеристики, поняття та сутність міжнародних тендерів, їх види та основні етапи проведення. Порядок подачі пропозицій, визначення переможця тендеру та укладання угоди. Роль міжнародних торгів у розвитку сучасної зовнішньоекономічної торгівлі.

    курсовая работа [64,6 K], добавлен 02.04.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.