Феномен транснаціональних корпорацій

Міністерство освіти і науки України

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Кафедра міжнародного менеджменту

Реферат на тему:

«Феномен ТНК»

Виконала студентка:

Абдіркіна Інна Олександрівна,

5 курсу, УЄІ.

Київ - 2008

План

Вступ………………………………………………………………… 1 - 2

1. Теоретичні та методологічні аспекти функціонування ТНК в

економічній системі…………………………………………………………..2

1.1. Поняття, типологія та структура ТНК…………………………….. 2 - 9

1.2. Причини виникнення та еволюція ТНК…………………………… 9-12

2. Проблематика ТНК в умовах глобалізацій них процесів……13

2.1.Плюси та мінуси феномену ТНК……………………………………13-16

2.2.Україна, як приймаюча ТНК країна…………………………………17-19

Висновки………………………………………………………………19-21

Список використаних джерел……………………………………….. 22

„Світ ще не перевернувся, але він вже не той. Нова сила зародилася в надрах країн і рветься назовні, з-під контролю держав. Старі гравці арени - держави, що сотні років кроїли і перекроювали світ поміж собою - сходять з арени. Мабуть, кажуть, не вони вже гранди-гравці. Сьогодні інша, молода і завзята сила ділить світ. ЇЇ ім'я - великі підприємства, компанії, корпорації. Вони нападають і захищаються, вони завойовують нові простори й приносять додому дедалі більшу здобич”.(Ернст Заграва, економіст-аналітик) [9]

Широке поширення і ріст ТНК у період після Другої світової війни є одним з найважливіших феноменів останнього часу, що породило численні їх дослідження. По-різному оцінюється роль ТНК у світовому економічному розвитку й міжнародних відносинах, але загальновизнаним є факт широких можливостей і неухильного розширення їх діяльності поза національними кордонами. На межі 20 - 21 століть спостерігається безпрецедентний розмах зовнішньоекономічної діяльності (міжнародних економічних операцій), в якій ТНК виступають торговцями (комерсантами), інвесторами, розповсюджувачами сучасних технологій та стимуляторами міжнародної трудової міграції. Вони багато в чому визначають динаміку та структуру, рівень конкурентоспроможності на світовому ринку товарів та послуг, а також міжнародний рух капіталу та передачу технологій (знань). Оцінка діяльності ТНК складається по-різному, починаючи від вкрай позитивної і закінчуючи вкрай негативною. Широко обговорюється проблема впливу ТНК на зміну добробуту місцевого населення, причому думки висловлюються амбівалентні. Обговорюється їх взаємодія з профспілковими організаціями в країнах, дискутується роль ТНК у формуванні і реалізації інтересів споживачів, якості і ціни товарів, ними вироблених.

Сьогодні немає жодного значного процесу в світовій економіці, що відбувався би без участі ТНК. Вони приймають як пряму, так і опосередковану участь у світових економічних, а також політичних процесах. Хоча ТНК здійснюють свою діяльність у системі світового господарства, їх вплив поширюється і на політичну сферу, що дозволяє розглядати ТНК поряд із державами і міжнародними організаціями. [4]

Ще на стадії виникнення ТНК стали об'єктом бурхливих економічних дискусій, а на сучасному етапі розвитку міжнародних економічних відносин вони займають панівне положення загалом завдяки своїй економічній могутності, яка формує сучасний і майбутній вигляд світу. Феномен ТНК і досі є дискусійним питанням як у спеціалістів, що займаються дослідженнями сучасних міжнародних відносин, так і у керівників держав та політичних діячів.

Отже, метою даної роботи виступають ТНК, як суб'єкти світового економічного процесу, та дослідження феномену їх діяльності.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТНК В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ

1.1. Поняття, типологія та структура ТНК

Концептуальні підходи до вивчення різних аспектів діяльності ТНК сформувалися в другій половині 20-го століття, автори яких намагалися пояснити феномен транснаціональної корпорації, особливості його розвитку та впливу на різноманітні сфери міжнародних економічних відносин та національну економіку. Тим не менш, внаслідок складності та багатоаспектності даного явища, єдиного поняття транснаціональної корпорації досі не існує. [4]

Термін «транснаціональна корпорація», «багатонаціональна компанія» (multinational corporation - MNC, multinational enterprise), як загальноприйнятий, вживається з 1960 року. За визначенням Комісії з транснаціональних корпорацій ООН, ТНК - це компанія, яка:

· включає одиниці (підрозділи) в двох або більше країнах, незалежно від юридичної форми і сфери діяльності;

· оперує у рамках системи прийняття рішень, що дає змогу проводити узгоджену політику і загальну стратегію через один або більше керівних центрів;

· у якій окремі одиниці (підрозділи) пов'язані спільною власністю таким чином, що одна (або більше) із них можуть впливати на діяльність інших (зокрема, розподіляти інтелектуальні та інші ресурси, відповідальність за результати функціонування і ін.). [9]

В зарубіжній економічній літературі, як правило, при визначенні суті категорії транснаціональної корпорації підвищену увагу приділяють її монополістичній природі. Так, Ч.П. Кіндлебергер безпосередньо пов'язує теорію росту фірми з теорією монополії і приходить до висновку про необхідність виходу діяльності корпорації за межі національних кордонів, т.я. фірма повинна постійно зростати за рахунок посилення своїх монополістичних переваг. Дж. Гелбрейт пов'язує необхідність транскордонних операцій ТНК з технологічними причинами і відмічає, що внаслідок підвищеної складності сучасної продукції порівняно з традиційною, її виробництво, збут та обслуговування вимагають створення за кордоном відповідних мереж виробничих, збутових та інших функціональних філіалів. Вирішення даного завдання під силу лише транснаціональним корпораціям. Дж. Данінг представляє ТНК як підприємство, що здійснює прямі зарубіжні інвестиції та володіє або контролює механізми отримання понадприбутку більш ніж в одній країні.
На думку західних економістів Уолтерса та Блейка, транснаціональними корпораціями є такі економічні підприємства (виробничі, добувні, обслуговуючі, фінансові), які мають штаб-квартиру в одній країні, а бізнес організовують в іншій, або декількох інших зарубіжних країнах. Маються й інші точки зору . ( Табл.1.1 ) [11]

Табл.1.1 Підходи російських та зарубіжних дослідників до визначення категорії «транснациональна корпорація»

Як помітно з вищенаведеної таблиці підходів до розуміння ТНК, кожне з них має свій акцент і внаслідок відсутності єдиної точки зору, науковці продовжують пропонувати нові формулювання.

На даний момент прийнято поділяти ТНК на інтернаціональні, багатонаціональні та глобальні. Названі три типи відображають в дійсності етапи їх розвитку. При порівнянні особлива увага звертається на принципи взаємовідносин між материнською компанією та дочірніми підприємствами.(Табл. 1.2 ) В залежності від цього в теорії ТНК виділяють наступні типи взаємовідносин (або навіть типи ТНК): етноцентричний, поліцентричний, регіоцентричний та геоцентричний. [4]

Табл. 1.2 Порівняльна типологічна структура ТНК

Інтернаціональні корпорації - це національні монополії з зарубіжними активами. Їх виробнича та торгово-збутова діяльність виходить за межі однієї країни. Це початкова і найбільш проста форма ТНК. Створені за кордоном філіали таких компаній не мають юридичної самостійності, а зарубіжні ринки розглядаються як продовження національного ринку. Тому такі компанії мають дуже високий рівень централізації прийняття управлінських рішень та контролю за діяльністю філіалів зі сторони материнської компанії. Для компаній характерний етноцентричний тип взаємовідносин, за якого вище керівництво орієнтується на абсолютний пріоритет базової (материнської) фірми.

Мультинаціональні корпорації - це власне міжнародні корпорації, які об'єднують національні компанії ряду країн на виробничій та науково-технічній основі. МНК дозволяє великий ступінь незалежності при проведенні операцій в кожній з країн. Має місце поліцентричний або регіоцентричний типи взаємовідносин материнської та дочірніх компаній. В даних ТНК зарубіжні філіали крупніші та диверсифікованіші, вони в більшій мірі виробляють продукцію на місці згідно потреб ринку. Спостерігається досить високий рівень децентралізації функцій управління, делегування повноважень дочірнім фірмам.

До глобальної корпорації відносять таку, яка інтегрує в єдине господарську діяльність, яка здійснюється в різних країнах. Схожа компанія проектує виріб або схему здійснюваних послуг, що належить окремому сегменту світового ринку або в різних країнах виготовляє складові частини одного виробу. Для найбільш зрілого типу ТНК - глобальних корпорацій - характерний геоцентричний підхід до взаємовідносин між материнською компанією та її філіалами. Ці ТНК є децентралізованою федерацією регіональних філіалів. Материнська компанія розглядає себе не як центр ТНК, а лише як одну з її частин. Ареною діяльності геоцентричної ТНК виступає увесь світ.

Взагалі, межі між цими групами міжнародних компаній рухливі, тому можливим є перехід однієї форми в іншу.

У всіх ТНК головна компанія (материнська) є оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної спеціалізації та кооперування вона здійснює техніко-економічну політику і контроль за діяльністю закордонних філій. Закордонні філії та дочірні фірми становлять регіональну структуру ТНК. Останніми роками в ній відбуваються істотні зміни, пов'язані із здійсненням так званої комплексної стратегії, яка заснована на глобальному підході, що передбачає оптимізацію результату не для кожної окремої ланки, а для корпорації в цілому, Її суть полягає в децентралізації управління міжнародним концерном і значному підвищенні ролі регіональних управлінських структур. Така політика стала можливою завдяки досягненням техніки в галузі зв'язку та інформації, розвитку національних і міжнародних банків даних, повсюдній комп'ютеризації. Вона дає змогу ТНК координувати виробничу і фінансову активність зарубіжних філій і дочірніх фірм. Комплексна інтеграція в рамках ТНК потребує і комплексної організаційної структури, що виражається у створенні регіональних систем управління та організації виробництва.

Регіональні системи управління сучасної ТНК побудовані у трьох основних видах:

1) головні регіональні управління, які несуть відповідальність за діяльність концерну у відповідному регіоні. Вони наділені всіма правами щодо координації та контролю за діяльністю філій у цьому регіоні;

2) регіональні виробничі управління, які координують діяльність підприємств по лінії руху продукту, тобто відповідному виробничому ланцюжку. Такі управління відповідають за забезпечення ефективної діяльності відповідних підприємств, безперебійне функціонування всього технологічного ланцюжка, вони підпорядковані безпосередньо головному регіональному управлінню концерну;

3) функціональні регіональні управління, які забезпечують специфічні види діяльності концерну: збут, постачання, обслуговування споживачів після продажу їм товару, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи.

Ці управління відповідальні за результати діяльності всіх відповідних структур у регіональному або глобальному масштабі. [3]

Таким чином, ТНК є домінуючою формою функціонування міжнародного капіталу. Вони являють собою мережу взаємопов'язаних підприємств, які походять з однієї країни і мають свої складові та філії в інших країнах.

Причини виникнення та еволюція ТНК

Загальним чинником появи ТНК був розвиток процесів інтернаціоналізації, в основі якого - поглиблення міжнародного поділу праці та міжнародної спеціалізації, що дають змогу поліпшити економічне становище господарюючих суб'єктів і країн, які беруть участь у цих процесах. [5] Конкретні причини виникнення ТНК можуть варіюватися. Це існування обмежень на шляху розвитку міжнародної торгівлі, сильна монопольна влада виробників, валютний контроль, транспортні витрати, відмінності в податковому законодавстві тощо. [7]

Перші компанії, що вийшли за межі національних кордонів шукали саме джерела сировини. Британські, голандські, французькі, вест-індські компанії, які виросли на протекціоністському грунті Британії, Голландії, Бельгії та Франції, вийшли на міжнародні ринки в пошуках ресурсів. Сучасні послідовники цих підприємств, міжнаціональні нафтові та вугільні конгломерати, були першими компаніями, які здійснювали на початку 20 століття великомасштабні зарубіжні інвестиційні вклади. Серед перших ТНК були такі як British Petroleum та Standard Oil. Більшість сучасних компаній виходять за межі національних кордонів задля виробництва та продажу на зарубіжних ринках. Основна маса таких ТНК сформувалася після Другої Світової війни за рахунок великих інвестиційних потоків, до 1960-х років направлених з США в Західну Європу. Отже, більшість ТНК виникло в результаті експансії американських компаній.

Трансформація національної компанії в міжнародну відбувається поступово і поетапно. На першому етапі зарубіжна діяльність компанії є лише частиною її загальногосподарської діяльності. Вона тільки розпочинає реалізовувати зовнішньоекономічну діяльність, яка зазвичай виступає у формі експорту. Юридично компанія залишається прив'язаною до країни базування. На другому етапі зовнішня господарська діяльність компанії набуває рис самостійності. Експорт компанії перетворюється на іноземне виробництво, внаслідок цього зовнішня діяльність відмежовується від функціонування на внутрішньому ринку. Це вимагає проведення якісних змін в організаційній структурі та діяльності компанії в цілому. На третьому етапі зростає значення іноземної діяльності компанії. Внутрішній ринок втрачає свою пріоритетність і становиться поряд із зовнішніми ринками. Саме на цьому етапі компанія отримує статус транснаціональної. Наведені етапи є типовими для процесів інтернаціоналізації бізнесу в усіх країнах, починаючи з США. [3]

Простежити еволюцію ТНК можна, спираючись на бізнес-видання Fortune, що вже понад 40 років публікує список найбільших за доходами корпорацій світу. Рейтинг Fortune 500 з'явився в 1955 р., коли журнал уперше опублікував список 500 найбільших промислових корпорацій США (у добувних та виробничих галузях) за доходами. У 1957 р. Fortune оприлюднив список 100 найбільших неамериканських промислових корпорацій. У 1963 р. його було розширено до 200, у 1972-му - до 300, а в 1976 р. - до 500 компаній з усіх континентів. У 1990 р. списки американських та неамериканських корпорацій було об'єднано, що знаменувало перехід від міжнародного до глобального рейтингу.

Табл. 1.3 Корпорації з НІК Східної Азії (Тайвань, Сінгапур, Гонконг, Південна Корея), НІК Латинської Америки (Бразілія, Мексика,Аргентина) Та решти країн Третього Світу у рейтингу Fortuno

Розширення ТНК, безумовно, свідчить про успішні фінансові результати діяльності цих структур. Розвиток форм і методів міжнародної діяльності ТНК є діалектичним процесом, що веде до виникнення в них якісно нових рис і водночас потребує подальшої зміни форми методів з метою пристосування до умов і потреб світового ринку. ТНК стали все ширше використовувати спеціалізацію і кооперування виробництва як важливу форму, що забезпечує підвищення прибутковості виробництва в глобальному масштабі. Це здійснювалося, зокрема, шляхом розмежування виробничих програм між закордонними дочірніми компаніями, підвищення їхньої конкурентоздатності в результаті впровадження на їхніх підприємствах передових науково-технічних досягнень, отриманих в материнській компанії. [6] Важливим стимулом до розширення закордонної виробничої діяльності ТНК було також зростання об'єктивної потреби величезного за масштабами виробництва на значних ринках збуту. Така потреба посилювала їхнє прагнення до зовнішньоекономічної експансії, бажання обминути митні й інші бар'єри і розширити свої позиції на ринках інших країн шляхом наближення до безпосереднього споживача з метою більш повного врахування його вимог і попиту. Це викликало необхідність виникнення і розвитку відповідних форм міжнародної діяльності ТНК.

2. Проблематика ТНК в умовах глобалізацій них процесів

2.1 Плюси та мінуси феномену ТНК

Об'єктивні природні процеси глобалізації за масштабами та силою впливу вже цілком визначають характер і закони світового, глобального розвитку. Вони породжують як реальні позитивні наслідки - глобальну інтеграцію та економічну синергію, так і негативні наслідки - внутрішньо конфліктну силову систему нового, корпоративно-конкурентного глобалізму, який є найбільшою загрозою нинішнім регіональним та національним структурам і, особливо, націям-державам.

Діючи відповідно до законів нової глобальної конкуренції, жодна ТНК не спроможна поділитися з "людством" своїми досягненнями, бо в сучасних умовах це означало б підрив корпоративної конкурентоспроможності. Єдиним винятком, за М. Делягіним, можуть бути зусилля, спрямовані на забезпечення мінімальної стабільності спільної для всіх конкурентів "сфери виживання", тобто на відвернення глобальних системних катастроф. Потенціал ТНК в умовах нестабільної економічної кон'юнктури здатний здійснювати позитивний вплив на стан економіки приймаючих країн. . Це пов'язано зі здійсненням ТНК виробничих, торгівельних, науково-технічних та інших міжнародних операцій при більш вільному (в порівнянні з національними фірмами) використанні фінансово-кредитних ресурсів. В той самий час посилення присутності ТНК у ряді випадків посилює кризові явища в країнах базування. Відповідно, виникають проблеми узгодження стабільності розвитку економіки в умовах глобалізації, її національних інтересів з позитивними результатами функціонування ТНК. [4]

Розвиток національної економіки в значній мірі визначається розвитком ТНК. Ця обставина визначає спів падіння стратегічних інтересів держави та ТНК, які реалізуються через систему державно-корпоративного регулювання. Союз адміністративної планомірності, носієм якої виступає національний уряд, та економічної планомірності, носієм якої виступають ТНК, є новою формою державно-корпоративного регулювання.

Міжнародні операції, що здійснюються ТНК, загострюють конкурентну боротьбу на світовому ринку. Вони сьогодні є головними постачальниками ресурсів та валюти, визначають масштаби і темпи науково-технічного прогресу, забезпечують ріст податкових надходжень в бюджет країни. ТНК виступають силою, з якою не може не рахуватися будь-який уряд. Більш того, державна політика в розвинених країнах вже не може здійснюватися без підтримки на фінансово-технічну підтримку корпорацій. Тісні зв'язки держави і ТНК - добре відомий феномен, що визваний до життя потребами національної економіки та інтересами ТНК. [12]

У найбільш узагальненому вигляді позитивний вплив ТНК на економіку приймаючих країн можна подати так: широке залучення іноземного капіталу за допомогою ТНК сприяє зменшенню безробіття у приймаючій країні.З організацією виробництва в країні тих виробів, які раніше ввозилися, відпадає необхідність в їх імпорті. Компанії, що випускають конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію й орієнтовані переважно на експорт, значною мірою сприяють зміцненню зовнішньоторговельних позицій країни. Приплив іноземних капіталовкладень сприяє розвитку внутрішньорегіональної торгівлі, оскільки значну частину своїх потреб у комплектуючих виробах і обладнанні філії іноземних компаній задовольняють за рахунок імпорту з країни-інвестора. ТНК підривають позиції місцевих монополій і, незважаючи на свої великі розміри, нерідко підвищують ступінь конкурентності національних ринків. Здійснюючи прямі іноземні інвестиції, ТНК переміщують через національні кордони великі виробничі ресурси.
Таке переміщення з країн, де вони є в надлишку, в країни, що відчувають їх нестачу, сприяє ефективному розміщенню світових факторів виробництва і як наслідок - зростанню виробництва у світі. Світова спільнота отримує істотну вигоду від ефективнішого розміщення ресурсів, переміщуючи з країни в країну кваліфіковану робочу силу, капітал, технології та ін. Вони мають потужний науково-виробничий і ринковий потенціал, що забезпечує високий динамізм розвитку. Діяльність ТНК змушує адміністрацію місцевих компаній вносити корективи в технологічний процес, практику виробничих відносин, що склалася, виділяти більше коштів на підготовку і перепідготовку працівників, більшу увагу звертати на якість продукції, її дизайн, споживчі властивості. Найчастіше за іноземними інвестиціями стоять впровадження нових технологій, випуск нових видів продукції, новий стиль менеджменту, використання всього кращого з практики зарубіжного бізнесу.

ТНК продемонстрували свою здатність порушувати ізоляцію національних економік, залучаючи їх до єдиного процесу зі світовою економічною спільнотою. Водночас не йдеться про рух до повної інтеграції світової економіки під керівництвом ТНК. Насправді діяльність ТНК зумовлює інтеграцію, інтернаціоналізацію лише в рамках і кордонах, визначених отриманням компанією максимального прибутку.
Таким чином, крім позитивних сторін функціонування ТНК в системі світового господарства і міжнародних економічних відносин, спостерігається і їх негативний вплив на економіку країн, у яких вони функціонують. Він виявляється, по-перше, в тому, що іноземні фірми захоплюють найбільш розвинуті й перспективні сегменти промислового виробництва і науково-дослідних структур приймаючої країни. ТНК, що навіть у періоди потрясінь мають значні фінансові ресурси, (а) активно використовують слабку кон'юнктуру для захоплення інших фірм, (б) мають можливість нав'язувати компаніям приймаючої країни неперспективні напрями в системі розподілу праці в рамках ТНК, (в) несуть із собою небезпеку перетворення приймаючої країни на місце скидання застарілих і екологічно небезпечних технологій. По-друге, ТНК у своїй стратегічній політиці зорієнтовані, як правило, на поглинання місцевих компаній і таким чином спричиняють посилення нестійкості інвестиційного процесу. Великі інвестиційні проекти, пов'язані з реальними капіталовкладеннями, характеризуються стійкістю - вони не можуть бути розпочаті без тривалої підготовки і раптово завершені без значних втрат. Політика захоплень, навпаки, передбачає фінансову рухливість, яка негативно позначається на стабілізації економічного розвитку приймаючих країн.

В наступній таблиці подано порівняльну характеристику типових плюсів і мінусів для приймаючої країни та країни, яка вивозить капітал. (Табл.2.1)

Табл. 2.1 Плюси та мінуси ПК та ВК

Загалом, вчені-економісти схиляються до думки про те, що усі ТНК проводять широку зовнішньоекономічну експансію.[2]

2.2 Україна, як приймаюча ТНК країна

Більшість транснаціональних корпорацій (ТНК) з'явилися в Україні на початку 90-х. Відбувалося це так: відкривалося представництво з двома-трьома працівниками, які супроводжували пробні поставки товару. Маленькі офіси перетворилися на повноцінні представництва наприкінці минулого десятиріччя, коли внаслідок зростання внутрішнього споживання збільшився й імпорт продукції ТНК. Найбільш сміливі й розважливі транснаціонали взялися купувати і навіть будувати фабрики із заводами. Сьогодні в Україні діють кілька десятків великих за світовими масштабами ТНК. [1]

Україна, як приймаюча ТНК країна, не посіла належного місця в їх діяльності. Незважаючи на певні природні переваги, вона має один із найнижчих показників залучення прямих іноземних інвестицій серед країн Центральної та Східної Європи, СНД. Консорціумом Flemings/SARS було проведено дослідження стосовно індивідуальної привабливості приватизації підприємств. Для визначення причин низького рівня прямих іноземних інвестицій у 1999 році було опитано 65 компаній, що мають представництва в Україні та здійснюють інвестиції в українську економіку. Серед них - транснаціональні компанії, міжнародні фінансові організації, приватні інституційні інвестори та підприємці. Особливу увагу було приділено ТНК, оскільки вони мають найкращі стандарти ведення бізнесу і їхні ресурси набагато більші порівняно з іншими групами інвесторів. Найбільше коштів зарубіжні ТНК інвестують у харчову промисловість України, відтак у сільське господарство і в телекомунікації. Іншими значними напрямами іноземного інвестування є машинобудування, роздрібна торгівля, підприємства громадського харчування, банківський сектор, підприємства легкої промисловості. Визначальна причина вкладення інвестиції в Україну - пошук нових ринків збуту. Більшість іноземних інвесторів приваблює передусім великий внутрішній ринок України (близько 50 млн. споживачів).Наявність дешевої робочої сили є істотним фактором лише для інвесторів-підприємців. Однак найнижчі серед країн Східної Європи витрати на оплату праці часто обертаються її низькою продуктивністю, нестачею капіталу, слабким менеджментом та регуляторними перепонами, що робить собівартість продукції вищою, ніж у сусідніх країнах. [10]

Процес іноземного інвестування в Україні гальмується численними чинниками. Основні серед них: (а) нестабільне й надмірне регулювання; (б) нечітка правова система; (в) мінливість економічного середовища; (г) корупція; (ґ) великий податковий тягар; (д) проблеми щодо встановлення чітких прав власності; (е) низький рівень доходів громадян; (є) труднощі у спілкуванні з урядовими та приватизаційними органами; (ж) мінливість політичного середовища; (з) відсутність матеріальної інфраструктури; (і) проблеми виходу на внутрішній і зовнішній ринки.
Практика свідчить, що пріоритетами державної політики мають бути лібералізація руху капіталу, валютного ринку та репатріації прибутків; зняття обмежень на частку іноземної власності в українських компаніях, мінімізація бюрократичних обмежень і зниження податкових ставок та зменшення кількості податків.

Як приклад можна навести діяльність відкритого акціонерного товариства "Укрнафта". AT "Укрнафта" є монопольною нафтовидобувною компанією, види її діяльності - геолого-розвідувальні роботи, експлуатаційне буріння, видобуток нафти, конденсату, супутнього нафтового і природного газу, підготовка нафти і переробка. За підсумками 1999 року на компанію припадало 78% видобутої в Україні нафти. [8]

Загалом, перспективи створення українських ТНК поки що не визначено. Але стояти осторонь інтеграційних процесів, які сьогодні охоплюють всю планету, ще не вдалося жодній країні. Хочемо ми чи ні, але крім внутрішньополітичних ритмів, наше життя все більше підпорядковується глобалізованим ритмам, хвилям інтернаціоналізації та інтеграції.

ВИСНОВКИ

На мою думку, феномен ТНК полягає в зростанні впливу транснаціональних корпорацій (ТНК) і фінансових груп на економічний і суспільно-політичний розвиток світу в цілому й національних держав зокрема. Економічна експансія ТНК фактично «вимиває» суверенітет економічно слабких країн, посилює їхню залежність від глобальної економічної кон'юнктури. Транснаціональні корпорації, по суті, є аналогом світового міністерства економіки і торгівлі. Жодна з держав не займає такого домінуючого положення у виробництві, що безперечно спостерігається в транснаціональних корпораціях, які розміщують свої активи за кордоном. Глобальні ТНК все більш виразно виявляють тенденцію до утворення великих груп, що об'єднують промислові, торгові і фінансові компанії. Результатом глобальних стратегій стає формування інтегрованої міжнародної торгово-індустріальної системи, у порівнянні з якою національні території та держави іноді виступають як другорядні величини. Справді, річні обсяги продажів деяких ТНК - величини одного порядку у порівнянні з обсягами ВНП деяких країн. Останнім часом в західному науковому та періодичному друці стали використовувати термін «глобальні корпорації», який застосовують до міжнародних корпорацій, що ведуть свою ділову активність в масштабах всього світу. Великі транснаціональні компанії стали рушієм глобалізації, потенціал яких ґрунтується переважно на використанні найсучасніших технологій. Вони здатні швидко насичувати товарною продукцією та сучасними послугами як внутрішні, так і зовнішні ринки. Тому постійним прагненням транснаціонального капіталу є додаткове розширення ринків для своїх товарів за рахунок експансії на континентальному та глобальному економічному просторі. Окрім того, зазначені транснаціональні компанії для свого динамічного розвитку також змушені постійно задовольняти потреби у нарощуванні ресурсної бази, у тому числі за рахунок залучення загальносвітових джерел природних ресурсів.

Серед транснаціональних фірм є чимало тих, які володіють десятками та навіть сотнями великих  заводів, розташованих в багатьох країнах світу. Перехід до багатогалузевої структури підсилює їх економічні позиції . Навчившись вести багатогалузеву справу в своїй країні, транснаціональні корпорації потім використовують цей досвід для впровадження в декілька галузей зарубіжних країн, що дозволяє їм проводити успішніше конкурентну боротьбу з іншими фірмами на території приймаючих країн. Не дивлячись на те, що на світовому ринку функціонують десятки тисяч ТНК, та до того ж багато хто з них випускає однорідну продукцію, проте чітко виявляється тенденція до монополізації. Вона особливо помітна в наукоємних галузях виробництва, що вимагають величезних інвестицій і висококваліфікованих працівників.

Особливості сучасного етапу розвитку транснаціональних корпорацій виявляються не тільки в загостренні конкуренції між ними, але, як свідчить практика, і у виникненні взаємних відносин співпраці, які отримали назву стратегічних альянсів. В рамках цих формувань транснаціональні корпорації можуть вирішувати і , як правило, завжди вирішують найрізноманітніші завдання, що встають перед ними на всіх трьох основних ринках миру. [3]

Ми бачимо, як насувається новий невідомий світ, де організуючу і структуруючу роль держав заступають транснаціональні корпорації. Можна лише говорити, що для колишніх вершителів доль - держав все виразніше проступає на обрії перспектива, відведена їм у майбутньому - це роль покірного спостерігача.

Подібне вже мало місце одного разу в історії людства. Історія повторюється знов.

Хочеться сподіватися, що у протиборстві між національною державою та корпорацією людина почуватиметься не жертвою молота та наковальні, а арбітром, іще одним міжнародним суб'єктом. Як зазначив Томас Фрідман у сучасному глобалізованому світі „компанії, уряди та активні громадяни можуть виступати у одній із двох ролей: тих, хто встановлює правила, і тих, хто живе за цими правилами (shapers or adaptors)” /Friedman Thomas L. The Lexus and the Olive Tree/.

Отже, в інтересах і в силах людей, не забуваючи про свої національні особливості, знехтувати культурними розбіжностями, і таким чином діяти спільно в умовах глобалізації. Адже глобалізація є об'єктивним явищем, якого неможливо уникнути чи подолати. Проте кожен - і держава, і корпорація, й людина - годен використати її у власних інтересах. [1]

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Паламарчук В. М., Литвиненко О.В. Глобалізація як ознака вичерпаності учасної моделі суспільного розвитку. - Віче, 2003, № 2, стор. 33-37.

2. Делягин М. Г. Мировой кризис. Общая теория глобализации. М., 2003. - 768 с.

3. Білорус О. Г. Глобалізація і національна стратегія розвитку. К., 2001. - 301 с.; Білорус О. Г. та ін. Глобальні трансформації і стратегії розвитку. К., 2001 - с.34-78.

4. Иноземцев В. На рубеже эпох. Экономические тенденции и их неэкономические последствия. М.: Экономика, 2006, С. 38-41.

5. Щетинин В.Д. Международные экономические отношения: Курс лекций.- М.: Научная книга, 1996.- С. 77-78.

6. Юданов А.Ю. Секреты финансовой устойчивости международных монополий. - М: Финансы и статистика, 2001.-С.7-8.

7. Зубарев И.В., Ключников И.К. Механизм экономического роста транснациональных корпораций. - М.: Высш. шк.,2000.-С. 15.

8. Економіка знань: виклики глобалізації та Україна / За заг . ред. А.П.Гальчинського, С.В. Льовоч-

9. кіна, В.П.Семиноженка. - К.: НІСД, 2004. - 261 с.

10. http://www.strana-oz.ru/?numid=17&article=808

11. Економіка знань: виклики глобалізації та Україна / За заг . ред. А.П.Гальчинського, С.В. Льовочкіна, В.П.Семиноженка. - К.: НІСД, 2004. - 261 с.

12. Мовсесян А, Либман А. Современные тенденции в развитии и управлении ТНК // «Проблемы теории и практики управления» 2004.-№1. - с.34

13. Миронов А.А “Концепции развития транснациональных корпораций” - М.: Мысль, 1981.-185с