Особливості та цілі західноєвропейскої інтеграції

11

• План
• 1. Особливості та цілі західноєвропейскої інтеграції.
• 2. Етапи формування та механізми управління ЄС.
• 3. Європейська валютна система.
• 4.Взаємодія України та Європейського Союзу.
• Список використаної літератури:
•  1. Особливості та цілі західноєвропейскої інтеграції.
• Початок процесам інтеграції в Західній Європі поклало підписання 18 квітня 1951 p. ФРН, Францією, Італією та країнами Бенілюксу Паризької угоди про створення Європейського об'єднання вугілля та сталі (ЄОВС), яке почало функціонувати у серпні 1952 p. Воно мало на меті утворення спільного ринку продуктів горнорудної промисловості (вугілля, залізної руди, криці й металобрухту). Передбачалося колективне регулюван-ня обсягів виробництва, рівня цін та інвестиційних про-грам у цих галузях.
• 25 березня 1957 p. у Римі ФРН, Франція, Італія та країни Бенілюксу уклали Угоду про створення Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом) та Європейського економічного співтовариства. Перша організація мала на меті створення спільного ринку сировини та обладнання для атомної енергетики, об'єднання зусиль в галузі ядерних досліджень.
• Метою Європейського Економічного співтовариства (ЄЕС) проголошувалося:
• · поступова ліквідація обмежень у торгівлі між країнами-учасницями;
• · ліквідація перешкод для пересування людей, капіталів та послуг між державами ЄЕС;
• · зближення законодавств країн ЄЕС;
• · розробка принципів узгодженої економічної політики;
• · спільна політика в галузі транспорту та сільського господарства.
• 2. Етапи формування та механізми управління ЄС.
• Економічна та валютна інтеграції в Європейському Союзі відбувалися одночасно і були між собою тісно пов'язані. Неможливо вести мову про повну інтеграцію економік держав-членів без спільної валюти, або, хоча б сталих курсів валют. Так само, запровадження спільної європейської валюти і проведення єдиної грошової політики не завершиться успіхом, якщо не буде співпраці в економічній площині, не відбудеться усунення бар'єрів для руху товарів, осіб, послуг та капіталів, а економіки окремих держав не досягнуть подібного рівня розвитку.
• Економічна та валютна інтеграція держав Європейського Союзу охоплює п'ять основних етапів:
• · Зона вільної торгівлі (відсутність мита на торгівлю всередині угрупування)
• · Митний союз (відсутність мита на торгівлю всередині угрупування, спільний митний тариф)
• · Спільний ринок (відсутність мита на торгівлю всередині угрупування, спільний митний тариф, вільний рух капіталу, послуг, робочої сили)
• · Економічний Союз (відсутність мита на торгівлю всередині угрупування, спільний митний тариф, вільний рух капіталу, послуг, робочої сили, гармонізація економічної політики)
• · Повна інтеграція - Економічний та Валютний Союз (відсутність мита на торгівлю всередині угрупування, спільний митний тариф, вільний рух капіталу, послуг, робочої сили, гармонізація економічної політики, спільна валюта, єдина грошова політика).
• Економічна та валютна інтеграції в Європейському Союзі відбувалися одночасно і були між собою тісно пов'язані. Неможливо вести мову про повну інтеграцію економік держав-членів без спільної валюти, або, хоча б сталих курсів валют. Так само, запровадження спільної європейської валюти і проведення єдиної грошової політики не завершиться успіхом, якщо не буде співпраці в економічній площині, не відбудеться усунення бар'єрів для руху товарів, осіб, послуг та капіталів, а економіки окремих держав не досягнуть подібного рівня розвитку.
• Економічна та валютна інтеграція держав Європейського Союзу охоплює п'ять основних етапів:
• · Зона вільної торгівлі (відсутність мита на торгівлю всередині угрупування)
• · Митний союз (відсутність мита на торгівлю всередині угрупування, спільний митний тариф)
• · Спільний ринок (відсутність мита на торгівлю всередині угрупування, спільний митний тариф, вільний рух капіталу, послуг, робочої сили)
• · Економічний Союз (відсутність мита на торгівлю всередині угрупування, спільний митний тариф, вільний рух капіталу, послуг, робочої сили, гармонізація економічної політики)
• · Повна інтеграція - Економічний та Валютний Союз (відсутність мита на торгівлю всередині угрупування, спільний митний тариф, вільний рух капіталу, послуг, робочої сили, гармонізація економічної політики, спільна валюта, єдина грошова політика)
•  Об'єднання Європи не було б можливим, якби не було створено міцного фундаменту для будівництва спільної європейської економіки. У 1955 р., на конференції у Мессині міністри закордонних справ шести держав: Бельгії, Франції, Голландії, Люксембургу, Німеччини та Італії, прийняли рішення про початок підготовки плану економічної інтеграції європейських держав. У результаті подальших переговорів, 25 березня 1957 р. шість вищезгаданих держав підписали в Римі договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства (Римський договір). Цей договір став основою для тривалого процесу економічної інтеграції Європи.
• Згідно з положеннями Договору, метою Співтовариства є підтримка:
• · гармонійного розвитку економічної діяльності на території всього Співтовариства,
• · сталого і рівномірного розвитку держав-членів,
• · зміцнення стабільності,
• · швидкого зростання рівня життя,
• · зміцнення стосунків між державами, що входять до Співтовариства.
• Для досягнення цих цілей, діяльність Спільноти повинна включати:
• · ліквідацію митних та кількісних обмежень на ввіз і вивіз товарів та всіх інших подібних засобів у торгівлі між державами-членами,
• · встановлення спільного митного тарифу і проведення спільної торговельної політики щодо третіх країн,
• · усунення всіх перешкод для руху осіб, капіталу та послуг між державами-членами,
• · спільну політику в галузі сільського господарства,
• · спільну політику в галузі транспорту,
• · встановлення системи, що попереджує порушення конкуренції в межах спільного ринку,
• · створення механізму для координації економічної політики держав-членів і запобігання виникненню дефіцитів їх платіжних балансів,
• · гармонізацію законодавства держав-членів у тих сферах, які необхідні для нормального функціонування спільного ринку.
• Римський договір не містив положень про валютну інтеграцію. Його положення стосувалися лише реалізації цілей держав-членів, а не цілей Співтовариства. Кожен член Співтовариства проводить таку економічну політику, яка є необхідною для забезпечення рівноваги його платіжного балансу, а також зміцнення довіри до його валюти, не забуваючи при цьому про забезпечення високого рівня зайнятості та стабільності цін. Для полегшення реалізації вищезгаданих цілей члени Співтовариства координують свою економічну політику та організовують співпрацю між відповідними відділами своїх адміністрацій та центральних банків. Кожен член Співтовариства зобов'язується також дозволити проводити платежі, пов'язані з обміном товарів та послуг, рухом капіталів та платежів, у валюті тієї держави, у якій мешкає платник чи одержувач, до тієї міри, до якої Договором є лібералізований рух товарів, послуг, капіталів та осіб між державами-членами Співтовариства. Отже, Римський договір передбачав лише такий рівень лібералізації руху капіталів, який був необхідний для функціонування спільного ринку. Щодо валютної політики, то Договір зобов'язував держав-членів трактувати ведені ними політики валютних курсів як справу, що цікавить всіх членів Співтовариства.
• Детальна регуляція валютної сфери на рівні Співтовариства не була необхідною, оскільки заснована на доларі Бреттон-Вудська валютна система, до якої належали і країни Співтовариства, працювала добре і без серйозних недоліків. Це була система фіксованих валютних курсів, з періодичним пристосуванням. У рамках ЄЕС координацією грошової політики та співпрацею у монетарній сфері займалися: Валютний комітет, створений у 1958 р., а також Комітет голів центральних банків, який було створено у 1964 р.. Це був т.зв. координаційний підхід, який став вихідним пунктом для вироблення концепції Економічного та Валютного Союзу.
• 3. Європейська валютна система.
• Економічна криза 1970-их рр. (зростання безробіття та інфляції) негативно вплинула на функціонування тогочасної міжнародної валютної системи (ревальвація німецької марки, девальвація французького франка). Виникла необхідність захистити від регресу досягнуту економічну інтеграцію і розвиток торгівлі між країнами Співтовариства. Держави-члени вирішили розпочати підготовку до тіснішої економічної інтеграції та утворення єдиного економічного та валютного простору.
• У 1969 р., на самміті в Гаазі, глави держав та урядів країн ЄЕС прийняли рішення про створення Економічного та Валютного Союзу (ЕВС). Створення такого Союзу мало зміцнити позиції Співтовариства у світі, а також вплинути на зростання добробуту у державах-членах. Було створено групу експертів, котрі в рамках Комітету Вернера підготували доповідь про поступову реалізацію ЕВС. Доповідь Вернера, що визначала форму Союзу, була прийнята Європейською Радою у 1971 р.. Згідно з доповіддю він мав бути створений у три етапи, до 1980 р. Суттю цього плану була координація економічної політики, яка мала створити основи для валютної інтеграції.
• Проте, економічні труднощі у державах-членах (розвал Бреттон-Вудської валютної системи, коливання курсу долара, нафтовий шок, часті зміни курсів валют) спричинили сповільнення процесу економічної та валютної інтеграції. Єдиним результатом тогочасних прагнень до валютної інтеграції була "валютна змія", тобто механізм, що обмежував коливання ринкових курсів валют країн Співтовариства між собою до 2,25 %. Коли зміна курсу даної валюти відносно валют інших держав-членів перевищувала допустиму межу, центральні банки повинні були здійснювати інтервенції на валютних ринках, щоб повернути курс на попередню позицію.
• Оскільки для інтервенцій на валютних ринках з метою утримання бажаного курсу валюти потрібні були значні кошти, у 1973 році країни ЄЕС створили Європейський Фонд Валютної Співпраці (ЄФВС). Метою цього Фонду було надання національним центральним банкам кредитів для інтервенцій, а також координація політики, яку проводили центральні банки держав-членів. ЄФВС існував до кінця 1993 р., тобто до утворення Європейського Валютного Інституту.
• Створена система функціонувала, на жаль, далеко не ідеально (часті зміни центральних курсів), тому необхідність стабілізації курсів валют у рамках економічної інтеграції наштовхнула на пошуки нових розв'язків.  Європейська Валютна Система почала свою роботу у 1979 р. і замінила тогочасну "валютну змію". Її головною метою було забезпечення стабільності курсів валют держав-членів Співтовариства.
• Європейська Валютна Система спиралася на три елементи:
• · Європейська валютна одиниця - ЕКЮ
• · Курсово-інтервенційний механізм
• · Кредитний механізм
•  Головним елементом ЄВС була Європейська валютна одиниця (ЕКЮ). ЕКЮ було лише розрахунковою одиницею, воно не мало матеріальної форми (банкноти, монети). ЕКЮ було кошиком, який складався з валют держав-членів Співтовариства.
• Кількість валюти держав-членів у кошику ЕКЮ залежала в першу чергу від:
• · частки ВВП держави-члена в сукупному ВВП Співтовариства,
• · частки експорту та імпорту держави-члена у внутрішній торгівлі Співтовариства,
• · значення даної валюти як деномінатора інструментів ринків капіталу та грошей (кількість операцій у даній валюті на обох ринках).
• Вага валюти в кошику - це відношення між кількістю даної валюти, що входила до кошика ЕКЮ і вартістю ЕКЮ, вираженій у цій валюті. Натомість, вартість ЕКЮ виражена в одній з валют кошика дорівнювала сумі кількості цієї валюти в кошику ЕКЮ і кількості решти складових валют ЕКЮ, перерахованій на цю валюту за чинним тоді центральним курсом.
  
• 4.Взаємодія України та Європейського Союзу.
• Європейське співтовариство визнало Україну як незалежну державу у 1991 році. Україна відкрила представництво і посольство у Брюсселі, а Європейська комісія, відповідно, -- представництво в Києві. Україна стала правонаступницею Угоди про торгівлю та комерційне й економічне співробітництво, укладеної між СРСР та Європейським співтовариством у грудні 1989 р. У Люксембурзі 14 червня 1994 р. була підписана Угода про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС (УПС). Вона була ратифікована Верховною Радою України 10 листопада 1994 р. Процес ратифікації Угоди парламентами країн--членів ЄС тривав набагато довше, і тому вона набула чинності тільки 1 березня 1998 р. У зв'язку із затягуванням процесу ратифікації 1 червня 1995 р. сторони уклали Тимчасову угоду, що набула чинності 1 лютого 1996 р. і містила всі положення основної угоди щодо доступу на товарний ринок, правил конкуренції та розв'язання спорів. Уже в листопаді 1994 р. держави--члени ЄС погодили спільну позицію щодо України. З березня 1995 р. почав діяти спільний комітет, утворений сторонами і призначений для моніторингу економічного і торговельного співробітництва. 6 грудня 1996 р. Радою міністрів ЄС був прийнятий План дій щодо України. У розв'язанні складного завдання перетворення України Євросоюз відіграє лише роль «каталізатора», що сприяє здійсненню трансформації суспільства».
• УПС визначає наміри та зобов'язання сторін щодо забезпечення партнерства та взаєморозуміння, викладені в 109 статтях, 5 додатках, одному протоколі та декількох спільних деклараціях.
• Цілями партнерства, проголошеними Угодою між Співтовариством і Україною, є:
• --забезпечення у відповідних межах політичного діалогу між сторонами, який сприятиме розвитку тісних політичних відносин;
• --сприяння розвиткові торгівлі, інвестицій і гармонійних економічних відносин між сторонами;
• --створення основ взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, цивільного, науково-технічного та культурного співробітництва;
• --підтримка зусиль України до зміцнення демократії й розвитку її економіки та завершення переходу до ринкової економіки.
• В Угоді сформульовані положення щодо доступу на товарний ринок, правил конкуренції та розв'язання спорів. Вона визначає 28 напрямів розвитку співпраці, серед яких: сприяння інвестиціям та їх захист, державні закупівлі, видобувна промисловість і виробництво сировини, наука та технології, космічна промисловість, ядерна безпека, транспорт, фінансові послуги і грошово-кредитна політика, боротьба з відмиванням грошей, регіональний розвиток, малі та середні підприємства, освіта і професійна підготовка, захист споживачів, митна справа. Угода регламентує і поліпшує умови торгівлі товарами, визначає положення, що впливають на підприємницьку діяльність та інвестиції, зокрема створення і діяльність компаній, транскордонні послуги, рух капіталів, конкуренцію, захист інтелектуальної, промислової і комерційної власності тощо. Згідно з Угодою утворена Рада з питань співробітництва, засідання якої проводяться раз на рік або в разі потреби.
• УПС укладено на початковий період тривалістю 10 років. По завершенні цього терміну її дія продовжується, якщо одна або обидві сторони не захочуть припинити дію Угоди.
• Список використаної літератури:
• 1. Геген Д. У лабіринті Європейського Союзу: Довідник: Наукове видання: фр: - К.: Основи, 1995.- 116 c.
• 2. Копійка В.В., Шинкаренко Т.І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення: Навчальний посібник.- К.: Ін Юре, 2001.- 448 c.
• 3. Коваль В. Становлення парламентаризму в Європейському Союзі // Право України (укр.).- 2002.- № 2.- C.143-147.
• 4. Лукьянова Г., Цысина Г. Тенденции развития рынка труда в странах Европейского союза (90-е годы) // Мировая экономика и международные отношения (рус.).- 1999.- № 11.- C.19-28.
• 5. Разумнова Л., Балтенкова О. Расширение Европейского союза: "Северное измерение" // Мировая экономика и международные отношения (рус.).- 2000.- № 12.- C.84-91.
• 6. Расширение членства в ЕС: фактор времени, затраты и выгоды // Проблемы теории и практики управления (рус.).- 2000.- № 3.- C.109-115.