Земляцтва як дієва форма молодіжних об'єднань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ізмаїльський державний гуманітарний університет

ЗЕМЛЯЦТВА ЯК ДІЄВА ФОРМА МОЛОДІЖНИХ ОБ'ЄДНАНЬ

Наталія Гончарова кандидат історичних наук, доцент

Анотація

Дослідження історії студентських об'єднань є достатньо актуальним для сучасного періоду за умов активізації національної самосвідомості, освоєння нових форм молодіжного руху, вироблення нових форматів у державній політиці щодо молоді. Актуальність теми зумовлена також і тим, що студентські земляцтва уособлювали концентроване вираження прагнень різних суспільних верств. До того ж студенти, будучи доволі радикальною та прогресивною (у плані новацій) частиною суспільства, відтворювали навіть ті тенденції в суспільстві, що були завуальовані у діях решти соціальних груп. Аналіз новітніх розвідок свідчить, що чимало аспектів діяльності земляцьких організацій презентовані в науковій літературі. Однак, попри розмаїття існуючої наукової літератури недостатньо дослідженими залишаються форми активності студентської молоді, різновиди молодіжних організацій. Метою статті є висвітлення позитивного досвіду студентських об'єднань Наддніпрянської України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Методологія даного дослідження ґрунтується на загальнонаукових принципах (історичність, об'єктивність, науковість) та історико- наукових методах (історико-типологічному, історико-порівняльному, хронологічному), які дали змогу об'єктивно охарактеризувати основні форми земляцьких організацій, висвітлити аспекти їхньої діяльності. Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що земляцтва виникли у другій половині ХІХ ст. як об'єднання вузівської молоді за територіальною ознакою. Ці організації відігравали важливу роль у формуванні майбутньої національно свідомої інтелігенції. Вони ставали осередками наукового й товариського життя молоді, допомагали їй соціалізуватися, призвичаїтися до непростих умов життя. Земляцтва як одна з форм самоврядних організацій старалися вирішувати різноманітні питання життєдіяльності студентства - від побутових до наукової діяльності. Основою їхньої діяльності була консолідація студентів, матеріальна підтримка членів товариства, інтелектуальний розвиток та моральний рівень.

Ключові слова: земляцтво, студентська організація, союзна рада земляцтв, академічний рух, політичні вимоги.

Annotation

COMMUNITIES AS AN EFFECTIVE FORM OF YOUTH ASSOCIATIONS

Nataliia Goncharova PhD of Historical Science, Associate Professor Izmail State University of Humanities, Ukraine

The study of the history of student associations is quite relevant for the modern period under the conditions of the activation of national self-awareness, the development of new forms of the youth movement, the development of new formats in the state policy regarding youth. The topicality of the topic is also due to the fact that student communities represented a concentrated expression of the aspirations of various social strata. In addition, students, being a rather radical and progressive (in terms of innovations) part of society, reproduced even those trends in society that were veiled in the actions of other social groups. The analysis of the latest intelligence shows that many aspects of the activities of community organizations are presented in the scientific literature. However, despite the diversity of the existing scientific literature, the forms of activity of student youth and the types of youth organizations remain insufficiently researched. The purpose of the article is to highlight the positive experience of the student associations of Trans-Dnieper Ukraine at the end of the XIXth and the beginning of the XXth centuries. The methodology of this research is based on general scientific principles (historicity, objectivity, scientficity) and historical- scientific methods (historical-typological, historical-comparative, chronological), which made it possible to objectively characterize the main forms of country organizations, highlight aspects of activity. The conducted analysis allows us to state that the zemljats emerged in the second half of the 19th century. as an association of university youth on a territorial basis. These organizations played an important role in the formation of the future nationally conscious intelligentsia. They became centers of scientific and social life of young people, helped them to socialize and get used to difficult living conditions. As one of the forms of self-governing organizations, Zemlyastva tried to solve various issues of students' daily life - from everyday to scientific activities. The basis of their activity was the consolidation of students, material support of society members, intellectual development and moral level.

Key words: community, student organization, union council of communities, academic movement, political requirements.

Постановка проблеми

Процес розбудови громадянського суспільства в Україні супроводжується таким невід'ємним чинником, як інтенсивний розвиток різноманітних форм самоорганізації різних категорій населення. Саме такі утворення є найефективнішою організаційною варіацією для захисту прав та інтересів мікросоціальних груп.

Становлення громадянського суспільства в Україні є найважливішою основою демократичного будівництва. Громадянське суспільство є системою організацій, що залучають громадян до взаємодії. Відповідно, громадські спільноти України, інші інститути громадянського суспільства спроможні брати участь в управлінні національним, регіональними та місцевими утвореннями в спільній роботі комітетів громадського самоврядування, товариств власників житла, забезпеченні громадської безпеки, пропаганді здорового способу життя, патріотичному вихованні, благоустрої території та вирішенні багатьох інших питань (Рубан, 2021: 30). Крім того, в Україні реалізуються умови не лише для всебічного розвитку різних етнонаціональних груп, а й для динамізації їхніх соціально - економічних, політичних і культурних зв'язків з материнськими етносами (Гриневич, 2010: 165). Зазначене передусім об'єктивно протидіє процесам асиміляції й денаціоналізації.

В сучасних реаліях ми спостерігаємо тенденції до поширення мережевої організації соціуму, раціоналізації діяльності і мислення. Це спричиняє порушення локальності територіальної громади, зміни людської життєдіяльності в локальних спільнотах. В таких умовах відбувається не розпад локальних спільнот, а їхня трансформація в ході змін структури і функцій та пристосування до сучасного суспільного розвою. «Територіальна громада є необхідним елементом, який опосередковує соціально-економічний розвиток і зберігає регіональну самість «великого будинку» з високим рівнем територіальної ідентифікації її мешканцями (Сосуновський, 2017: 124). За умов зовнішнього впливу та виникнення кризових ситуацій захисна функція територіальної громади зростає. Отже, актуальність теми очевидна.

Дослідження історії студентських об'єднань є достатньо актуальним для сучасного періоду за умов активізації національної самосвідомості, освоєння нових форм молодіжного руху, вироблення нових форматів у державній політиці щодо молоді. Актуальність теми зумовлена також і тим, що студентські земляцтва уособлювали концентроване вираження прагнень різних суспільних верств. До того ж студенти, будучи доволі радикальною та прогресивною (у плані новацій) частиною суспільства, відтворювали навіть ті тенденції в суспільстві, що були завуальовані у діях решти соціальних груп.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз новітніх розвідок свідчить, що чимало аспектів діяльності земляцьких організацій презентовані в науковій літературі. Так, статтю І. Бабій присвячено вивченню історії студентських організацій другої половини ХІХ століття. В дослідженні визначено основні чинники залучення молоді до участі в молодіжних об'єднаннях; з'ясовано їхнє значення; розглянуто проблему діяльності земляцтв як однієї з найефективніших форм самоврядування; висвітлено їх мету та основні завдання, описано участь у справах культурного та суспільного характеру; виявлено роль земляцтв у поліпшенні добробуту та всебічному розвитку молодого покоління (Бабій.

Розвідка В. Македон висвітлює діяльність вірменських та грузинських національно - культурних об'єднань у громадському та культурному житті Одеси кінця ХІХ - початку ХХ століття. Автором на матеріалах документів з фондів Державного архіву Одеської області та преси визначені різновиди (товариство, земляцтво), етапи, напрямки діяльності (національна консолідація та взаємодопомога) та особовий склад цих об'єднань. (Македон.

У роботі А. Чуткого розкривається тема самоорганізації студентів Київського комерційного інституту, котрі були вихідцями з Чернігівщини. Питання досліджується на прикладі діяльності двох подібних організацій - Чернігівського та Новозибківського студентських земляцтв. З'ясовуються напрями їхньої діяльності та коло осіб, які брали в них участь (Чуткий, 2013). Інше дослідження А. Чуткого побудоване в рамках вивчення студентства Київського комерційного інституту, адже його архів становить цінне джерело вивчення українського суспільства початку XX ст. У цій розвідці досліджуються документи з архіву Київського комерційного інституту, що пов'язані з навчанням у ньому греків та справою заснування ними Еллінського (грецького) земляцтва (Чуткий, 2021). Однак, попри розмаїття існуючої наукової літератури недостатньо дослідженими залишаються форми активності студентської молоді, різновиди молодіжних організацій. Метою статті є висвітлення позитивного досвіду студентських об'єднань Наддніпрянської України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Виклад основного матеріалу дослідження

В основі зазначених молодіжних гуртків був покладений територіальний принцип. Враховуючи цю істотну ознаку, земляцькі організації розподілялися на 3 основні групи: 1) територіальні земляцтва, які складалися зі студентів певного міста, губернії чи області, що навчалися в усіх закладах вищої освіти Російської імперії; 2) територіально-академічні земляцтва, що об'єднували мешканців певної території, які навчалися в усіх вузах даного університетського центру; 3) вузькоакадемічні земляцтва, до котрих належали особи, об'єднані не тільки рідним містом, але й навчанням в одному закладі вищої освіти (Труды совещания..., 1909: 10).

Територіальні і територіально-академічні земляцтва були близькі за своєю суттю. Третій тип виникав як результат специфічних особливостей життя окремого закладу освіти та функціонував виключно у даному університетському центрі. Крім того, останні два типи, у наступну чергу, поділялися на обласні та міські (вузько-територіальні) земляцтва. У роботі обласних земляцтв існували певні організаційні труднощі, оскільки в якості таких вони могли існувати тільки в межах університетського міста. Під час канікулярного періоду обласні об'єднання одразу розпадались на окремі міські групи.

Студент Київського університету А. Заславський, зокрема, згадував: «Хоча все студентство підписувало обіцянку не брати участі у земляцтвах, але більшість вступало до них ще раніше, ніж до університету» (Історія Київського університету, 1959: 271). Дійсно, наприклад, у Київському університеті лише за 1894-1896 рр. виникло 19 земляцтв (серед них Полтавське, Київське, Волинське, Катеринославське, Чернігівське, Тамбовське та ін.). Причина значної популярності земляцтв полягала в їхньому практичному призначенні - наданні матеріальної допомоги (підтримка малозабезпечених студентів, організація бюджетних їдалень і спільних студентських помешкань), а також створенні умов для самоосвіти - влаштуванні бібліотек та читалень тощо. Систематичні заняття самоосвітою сприяли неконтрольованому вивченню та поширенню у молодіжному середовищі соціальних вчень. Адміністрація університетів, розуміючи, що земляцтва стають тим середовищем, в котре легко проникають революційні ідеї, вже з кінця 80-х рр. ХІХ ст. прагнула проводити політику «розсіювання» земляцтв (Киевский університет, 1984: 44).

Статути земляцьких організацій кінця ХІХ ст. визначали наступні завдання: консолідація студентів, матеріальна підтримка членів товариства, піднесення інтелектуального й морального рівня студентства, участь у справах культурного та суспільного характеру. Зауважимо, що на даному етапі члени земляцьких груп ще не обирали конкретного керівника (голову) земляцтва, але при кожному з них були касир та бібліотекар. Скликання зборів відбувалося, як правило, п'ять разів на рік, на них обговорювалися економічні та політичні проблеми вузівської молоді (погане харчування в їдальні, тиск з боку адміністрації тощо) (ЦДІАК, ф. 442, оп. 842, спр. 21: 11). Діяльність організацій поступово набувала неофіційного характеру.

У 90-х рр. ХІХ ст. у закладах вищої освіти українських університетських міст відбувається процес об'єднання окремих земляцтв у загальновузівські формування - «Союзні ради об'єднаних земляцтв», «Організаційні комітети», «Виконавчі комітети». Земляцтва обирали делегатів для участі в засіданнях «Виконавчого комітету», який діяв у межах закладу вищої освіти. Власний уповноважений представляв інтереси кожного земляцького гуртка у «Союзній Раді», яка об'єднувала студентські організації усіх закладів освіти даного міста (Енциклопедія українознавства, 1976: 3080). Так, у 1894 р. студентські земляцтва м. Києва об'єдналися у «Союзну раду київських земляцтв та організацій», до складу якої увійшли 20 організацій (близько 900 студентів) (ЦДІАК, ф. 274, оп. 1, спр. 165: 354). Статут новоствореної спілки своєю метою визначав консолідацію студентства і проведення у разі необхідності спільних виступів молоді київських та харківських закладів вищої освіти (ДАХО, ф. 3, оп. 287, спр. 957: 115). В цілому, до кінця століття намічається тенденція до відходу земляцьких організацій від суто просвітницької діяльності. Так, у березні 1897 р. Київською «Союзною радою об'єднаних земляцтв та організацій» були проведені «вєтровські демонстрації». Приводом до них послужило самоспалення курсистки Марії Вєтрової, яка зазнала знущань під час утримання у Петропавловській фортеці. Земляцькі організації Київського університету звернулися до губернатора з вимогою звільнити Б. Ейдельмана, П. Тучапського й ін., заарештованих через участь у з'їзді соціал - демократичних організацій, що відбувся у 1898 р. у Мінську (Слабченко, 1927: 212).

Загострення політичної ситуації у суспільстві на початку ХХ ст. радикалізувало настрої студентської молоді. У цих умовах загальновузівські земляцькі організації набувають функцій координувальних центрів боротьби проти свавільних дій з боку адміністрації. Так, 15 листопада 1900 р. з ініціативи «Союзної ради об'єднаних студентських земляцтв і організацій» м. Києва було скликано загальностудентську сходку. На зборах студенти, зокрема, говорили про те, що «весь університет перетворений на в'язницю» і що «тільки боротьба з темними силами, які нищать корпоративну честь студентства», зможе піднести ідейний і моральний рівень молоді (Спицький, 1978: 53).

На початку 1901 р. Російську імперію сколихнув студентський страйк всеросійського масштабу: 11 січня було опубліковано постанову про віддання у солдати 183 -х студентів Київського університету. Київська «Союзна рада» відреагувала на застосування «Тимчасових правил про відбування військової повинності вихованцями вищих навчальних закладів, виключених з цих закладів за здійснення масових заворушень» від 29 липня 1899 р. відозвою «З приводу студентських безпорядків». У ній віддача студентів у солдати характеризувалася як прояв урядової сваволі й безчинства, а «Тимчасові правила» - як варварські (Премислер, 1958: 148).

Починаючи з лютого 1901 р., студентський рух вийшов за стіни закладів освіти, набираючи демонстративного характеру і зливаючись із рухом робітників за загальнополітичні вимоги. До чергової річниці Маніфесту 19 лютого у закладах освіти українських університетських міст відбулися демонстрації, підготовлені загальновузівськими земляцькими формуваннями. Так, в Харкові у цей день пройшла студентсько-робітнича демонстрація, в ході якої поліція заарештувала близько 200 осіб. Для найактивніших учасників-студентів участь у заворушеннях закінчилася виключенням з вузів (ДАХО, ф. 3, оп. 287, спр. 1095: 16). У відповідь «Союзна рада» м. Києва закликала київських студентів 11 березня вийти на Хрещатик з протестом проти урядових розправ. 26 лютого 1901 р. у «Русских ведомостях» з'явилося звернення до вузівської молоді 57 реакційних професорів, у котрому, зокрема, зазначалося: «люди, непричетні до науки, нав'язали студентам невластиву їм дію і слово «страйк», примусили молодь дивитися на університет як на фабричну установу». «Організаційний комітет» політехнічного інституту м. Харкова та Київська «Союзна рада» виступили з негативною оцінкою викладацького звернення (Спицький, 1978: 55-56).

Восени 1901 р. студентський рух спалахнув з новою силою, набравши відверто політичного забарвлення. Так, у вересневій прокламації «Союзної ради об'єднаних земляцтв та організацій» м. Києва говорилося, що у попередньому академічному році саме життя визначило, якою має бути боротьба студентів, академічною чи політичною, виводячи студентство на вулицю разом з робітниками. У відозві Харківської «Союзної ради об'єднаних земляцтв і організацій», виданій 16 жовтня, говорилося, що «тільки виведений з вузьких рамок боротьби за академічну свободу і поставлений на широку арену політичної боротьби, студентський рух може розраховувати на підтримку населення» (ДАХО, ф. 770, оп. 1, спр. 448: 17-18).

З 1902 року серед вузівської молоді поширюється гасло: «Без політичної волі неможлива воля академічна», вирішення проблем вищої школи тепер пов'язується з необхідністю зміни існуючого політичного режиму. 2-3 лютого 1902 р. на вулицях Києва пройшла демонстрація студентів і робітників з революційними гаслами: «Геть самодержавство!», «Хай живе політична свобода!». У підготовці акції діяльну участь взяла Союзна студентська рада (Енциклопедія українознавства, 1976: 11).

24 серпня 1902 р. були затверджені чергові «Тимчасові правила». Вони передбачали запровадження у закладах вищої освіти Міністерства народної освіти професорських дисциплінарних судів та інституту кураторів. Уже у вересні «Союзна рада об'єднаних земляцтв» м. Києва випустила відозву з протестом проти нововведень, в якій закликала університетську молодь до боротьби з урядом. Її підтримав «Організаційний комітет» Київського політехнічного інституту, а також студенти Новоросійського університету (Спицький, 1978: 92-93). Члени земляцтв та створених на їхній основі загальновузівських формувань не обмежувалися боротьбою лише за свої інтереси, реагували на всі суспільно - політичні події, що відбувалися в країні. Так, восени 1902 р. Київська союзна рада відгукнулася прокламацією на втечу з Лук'янівської тюрми групи соціал-демократів. Дещо пізніше вона закликала студентів помститися самодержавству за розстріл робітників Ростова-на-Дону і боротися за звільнення політичних в'язнів аж до повалення царизму.

Поступово земляцтва втрачають свої позиції, роль лідера у процесі консолідації вузівської молоді переходить до політизованих структур. З 1903-1904 рр. у вузах Києва та Харкова замість традиційних земляцьких організаційних форм утворюються т.зв. Коаліційні збори (Ради), які складалися з учасників земляцтв та студентських партійних фракцій. Коаліційні ради були своєрідним студентським парламентом, в якому студенти утворювали представництво пропорційно від чисельності сформованих об'єднань. Однак, зазначимо, що в м. Одесі відповідні процеси відбувалися з певним запізненням; там «Союзна рада об'єднаних земляцтв і організацій» розпочала свою роботу лише з листопада 1904 р. (Самойлов, Скрипник, Ярещенко, 1998: 108-109).

У ході першої російської демократичної революції у закладах вищої освіти Києва, Харкова, Одеси знову посилюється роль українських земляцтв. Крім підвищення рівня освіти та матеріальної підтримки членів, ці організації прагнули до активної участі у громадському житті України (Рада, 7 листопада 1906). Впродовж 1905-1907 рр. в університетах проводилися зібрання, на яких заслуховувалися реферати й відбувалися дискусії щодо можливих шляхів вирішення національного питання в Україні. Національні молодіжні об'єднання виступали за перебудову Російської держави у федеративну демократичну республіку з наданням Україні автономії, вимагали введення української мови у школах (Рада, 9 грудня 1906).

У революційний період розмаху набула боротьба за створення українських кафедр та започаткування викладання українознавчих курсів у вищій школі України. Очолила цей рух революційно-демократична студентська молодь, яка в переважній більшості і складала актив земляцьких організацій. Так, у травні 1906 р. з вимогою створення у вузі кафедр історії України, української мови і літератури, етнографії з викладанням українською мовою до ректора Харківського університету звернулися члени Чернігівського, Харківського, Полтавського земляцтв (Політична історія України..., 2002: 207).

Реакція, що наступила в Російській імперії після поразки революції, призвела до помітного згасання політичної активності вузівської молоді. 11 липня 1907 р. були затверджені «Правила про студентські організації», що стали певним доповненням до «Правил про товариства та союзи», проголошених у березні 1906 р. Їхня поява дала поштовх до поновлення у закладах вищої освіти діяльності земляцьких організацій. Згідно з вищезгаданими правилами, у члени земляцтв приймалися студенти певного вузу, діяльність організацій могла поширюватися лише у межах закладу вищої освіти. Заборонялося створення філій земляцтв у місцях проживання членів цих організацій у канікулярний час. Наприклад, у провідних закладах м. Харкова лише протягом листопада 1907 р. Навчальними комітетами були затверджені статути 10 студентських земляцтв (Харківське, Південно-Західне, Сумське, Приозерне та ін.) (ДАХО, ф. 3, оп. 287, спр. 2994: 7-7 зв.).

Статути земляцтв складались за однаковим планом і визначали мету земляцтва, права та обов'язки членів, засади діяльності правління, загальних зборів, ревізійної комісії, бібліотеки та каси. Земляцтва ставили собі за мету задовольняти духовні потреби своїх членів влаштуванням співбесід, лекцій тощо, а також надавати матеріальну допомогу у вигляді грошових позик, посібників та ін. Для реалізації своєї мети земляцтво влаштовувало платні танцювальні вечори, вистави та інші заходи. Кошти земляцтв складалися з членських внесків (50 коп. на семестр), сум від влаштування різноманітних заходів та приватних пожертв. До правління входило 6 членів: голова, товариш голови, секретар, касир, 2 бібліотекарі, яких обирали на 1 рік. Члени земляцтва були зобов'язані відвідувати загальні збори; своєчасно сплачувати членські внески; підпорядковуватися постановам загальних зборів; посильно сприяти успіху та розширенню діяльності земляцтва. Члени земляцтва мали право на усі види матеріальної підтримки від організації. До складу земляцьких організацій входили дійсні й почесні члени та змагателі. Дійсними членами могли стати студенти відповідного закладу вищої освіти. Так, до складу Південно -Західного земляцтва Харківського технологічного інституту приймали молодих людей, які закінчили заклади середньої освіти в Київській, Подольській або Волинській губерніях чи мешкали у цих місцевостях (ДАХО, ф. 770, оп. 1, спр. 809: 30).

Дійсними членами Катеринославського земляцтва могли бути студенти названого інституту, які закінчили заклади середньої освіти Катеринославської губернії або проживали у ній. Дійсними членами Полтавського земляцтва - мешканці Полтави або ті, що закінчили заклади середньої освіти м. Полтави і Полтавських повітів. У почесні члени приймалися особи, які надали земляцтву важливу послугу. Змагателями вважалися особи, котрі матеріально підтримали земляцтво. Окремі земляцькі об'єднання іноді вносили доповнення до своїх статутів. Для вступу в дійсні члени Катеринославського земляцтва харківських студентів-технологів була необхідна рекомендація 2 членів земляцтва (ДАХО, ф. 770, оп. 1, спр. 745: 5-7 зв.]. Почесним членом Полтавського земляцтва можна було стати, якщо одночасно внесеш у касу не менш, ніж 10 крб. Для вступу в дійсні члени цієї організації необхідно було подати заяву, затвердження кандидатів проходило на загальних зборах (ДАХО, ф. 770, оп. 1, спр. 743: 2-7).

Процес активної організації земляцьких організацій у вузах Києва, Харкова та Одеси тривав і надалі. Зокрема, керівництво Харківського технологічного інституту звітувало перед губернатором станом на листопад 1915 р. про діяльність у закладі освіти 13 земляцтв, з яких 3 - виникло в 1909 р., 6 - в 1913 р., 2 - в 1914 і по одному в 1911 та 1915 рр. (ДАХО, ф. 770, оп. 1, спр. 809: 42). Серед них згадаємо Кременчуцьке, Катеринославське, Полтавське, Чернігівське, Орловське, Таврійське земляцтва. До того ж з 1911 р. популярності набуває ідея «союзу українських земляцтв» (Щёголев, 1912: 283).

З початком Першої світової війни форми прояву опозиційного руху української вузівської молоді дещо змінилися. Багатьох студентів не обминув царський указ від 8 жовтня 1914 р. про призов на військову службу осіб, які користувалися відстрочкою до закінчення закладу вищої освіти. Мобілізація торкнулася, передусім, учасників заворушень та студентських організацій (Самойлов, Скрипник, Ярещенко, 1998: 117). Загальна активізація студентської молоді виражалася тепер у створенні та діяльності організацій передусім політичного спрямування.

Висновки

Таким чином, земляцтва виникли у другій половині ХІХ ст. як об'єднання вузівської молоді за територіальною ознакою. Ці організації відігравали важливу роль у формуванні майбутньої національно свідомої інтелігенції. Вони ставали осередками наукового й товариського життя молоді, допомагали їй соціалізуватися, призвичаїтися до непростих умов життя. Земляцтва як одна з форм самоврядних організацій старалися вирішувати різноманітні питання життєдіяльності студентства - від побутових до наукової діяльності. Основою їхньої діяльності була консолідація студентів, матеріальна підтримка членів товариства, інтелектуальний розвиток та моральний рівень.

Однак, навіть у таких далеких від політики організаціях, уряд та місцева адміністрація вбачали загрозу державі, вважали їх «готовими таємними гуртками», нерідко вимагаючи їхнього розпуску. В останнє десятиліття ХІХ ст. на основі земляцьких організацій утворюються загальновузівські формування, які із загостренням суспільної ситуації, радикалізацією молодіжного руху перетворюються на керівні центри опозиційних виступів студентства. На етапі розгортання революційних подій 1905-1907 рр. члени земляцьких організацій взяли участь у русі за українізацію вищої освіти. Період реакції характеризувався збільшенням чисельності та легалізацією земляцтв у вузах Україні, однак їхня діяльність на цьому етапі обмежувалася економічним та просвітницьким аспектами. Перша світова війна змінила сутність українського молодіжного руху, значно політизувавши його. Земляцькі організації на цьому етапі втрачають свою актуальність.

Джерела і література

1. Бабій І. Земляцтва як ефективна форма студентських самоврядних організацій в Україні (друга половина ХІХ століття). Проблеми підготовки сучасного вчителя. 2014. № Ч. 2. С. 231-237.

2. Гриневич М. С. Етнонаціональні особливості політичної участі молоді в сучасній Україні. Політичний менеджмент. 2010. № 5. 161-167.

3. Державний архів Харківської області (далі - ДАХО), ф. 3, оп. 287, т. 1, спр. 957. О распространении харьковскими студентами книг революционного содержания и использовании получаемых за них денег на содержание нелегальной студенческой столовой. 1891. 4 арк.

4. ДАХО, ф. 3, оп. 287, т. 1, спр. 1095. Сведения об участии студентов высших учебных заведений Харькова в революционных студенческих выступлениях. 1903-1904. 38 арк.

5. ДАХО, ф. 3, оп. 287, т. 3, спр. 2994. Переписка Харьковского губернатора с ректором Харьковского университета о предоставлении отчётов о деятельности студенческих землячеств и кружков за 1909-1910 гг. 1910-1911. 7 арк.

6. ДАХО, ф. 770, оп. 1, спр. 448. Секретные бумаги о лицах, уволенных из учебных заведений за проступки и политическую неблагонадёжность и об обратном приёме уволенных. 1902 -1904. 21 арк.

7. ДАХО, ф. 770, оп. 1, спр. 743. Об обратном приёме в число студентов, уволенных за участие в сходках. 1913. 7 арк.

8. ДАХО, ф. 770, оп. 1, спр. 745. Устав Екатеринославского землячества. 1913-1914. 10 арк.

9. ДАХО, ф. 770, оп. 1, спр. 809. Список всех студенческих землячеств и других организаций, сведения о составе их правления, правила о них Высочайше утверждённые, и также об открытии новых организаций и о разрешении собраний. 1915. 73 арк.

10. Енциклопедія українознавства. В 10 т. Т. 8. Словникова частина / НТ ім. Шевченка. Париж - Нью-Йорк: Молоде життя, 1976.

11. Історія Київського університету. 1834-1959. (1959). Київ: Видавництво Київського університету. 629 с.

12. Киевский университет. 1834-1984. Киев: Издательство при КГУ Издательского объединения «Вища школа», 1984. 202 с.

13. Македон В. В. Національно-культурні об'єднання народів Кавказу (вірменів та грузинів) у громадському та культурному розвитку Одеси кінця ХІХ - початку ХХ ст. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. 2015. Вип. 43. С. 125-130.

14. Політична історія України ХХ ст.: У 6 т.. Т. 1: На зламі століть (кінець ХІХ ст. - 1917 р.) / Ю. А. Левенець (кер.), Л. П. Нагорна, М. С. Кармазіна. Київ: Ґенеза, 2002. 424 с.

15. Премислер І. Революційний рух на Україні на початку ХХ століття (1900-1903 рр.). Київ: Держполітвидав, 1958. 167 с.

16. Рубан Ю. Ю. Основи функціонування громадських організацій в умовах демократизації. Держава та регіони. Серія: Публічне управління і адміністрування. 2021. № 4 (74). С. 29-33.

17. Самойлов Ф. О., Скрипник М. О., Ярещенко О. Т. Одеса на зламі століть (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). Одеса: Маяк, 1998. 229 с.

18. Слабченко М. Є. Матеріали до економічно-соціальної історії України ХІХ століття. Т. 2. Харків: Державне видавництво України, 1927. 278 с.

19. Сосуновський В. С. Ґенеза територіальної громади як соціокультурного явища. Актуальні проблеми філософії та соціології: Науково-практичний журнал. 2017. Вип. 18. С. 123-126.

20. Спицький В. Є. Назрівання революційної кризи на Україні в 1901-1904 рр. Київ: Вища школа, 1978. 124 с.

21. Студенти-українці і автономія України. Рада. 1906. 9 грудня.

22. Труды совещания об экономических нуждах студенчества г. Санкт-Петербурга 26-31 марта 1908 г. Спб.: Типография В. Я. Мильштейна. 1909. 64 с.

23. Українське земляцтво. Рада. 1906. 7 листопада.

24. Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі - ЦДІАК України), ф. 274, оп. 1, спр. 165.

25. ЦДІАК України, ф. 442, оп. 842, спр. 21.

26. Чуткий А. І. Греки в Київському комерційному інституті: дослідження біографій студентського періоду та спроби самоорганізації. Сторінки історії. Збірник наукових праць. 2021. Вип. 52. С. 121-153.

27. Чуткий А. І. Студентські земляцтва чернігівців у Київському комерційному інституті. Література та культура Полісся. Серія: Історичні науки. 2013. Вип. 73. С. 191-201.

28. Щёголев С. Н. Украинское движение как современный этап южнорусского сепаратизма. Киев: Типография товарищества И. Н. Кушнерёв и К. 1912. 588 с.

References

1. Babii I. (2014). Zemliatstva yak efektyvna forma studentskykh samovriadnykh orhanizatsii v Ukraini (druha polovyna ХІХ stolittia) [Compatriots as an effective form of student selfgovernment organizations in Ukraine (second half of the ХІХШ century)]. Problemy pidhotovky suchasnoho vchytelia [Problems of modern teacher training]. № 9. Ch. 2. Р. 231-237. [in Ukrainian].

2. Hrynevych M. S. (2010). Etnonatsionalni osoblyvosti politychnoi uchasti molodi v suchasnii Ukraini [Ethno-national features of youth political participation in modern Ukraine]. Politychnyi menedzhment [Political management]. № 5. Р. 161-167. [in Ukrainian].

3. Derzhavnyi arkhiv Kharkivskoi oblasti (dali - DAKhO), f. 3, op. 287, t. 1, spr. 957. O rasprostranenyy kharkovskymy studentamy knyh revoliutsyonnoho soderzhanyia y yspolzovanyy poluchaembikh za nykh deneh na soderzhanye nelehalnoi studencheskoi stolovoi. 1891. 4 ark. [in Russian].

4. DAKhO, f. 3, op. 287, t. 1, spr. 1095. Svedenyia ob uchastyy studentov vbisshykh uchebnbkh zavedenyi Kharkova v revoliutsyonnbikh studencheskykh vbistuplenyiakh. 19031904. 38 ark. [in Russian].

5. DAKhO, f. 3, op. 287, t. 3, spr. 2994. Perepyska Kharkovskoho hubernatora s rektorom Kharkovskoho unyversyteta o predostavlenyy ot^tov o deiatelnosty studencheskykh zemliachestv y kruzhkov za 1909-1910 hh. 1910-1911. 7 ark. [in Russian].

6. DAKhO, f. 770, op. 1, spr. 448. Sekretnbie bumahy o lytsakh, uvolennbikh yz uchebnbikh zavedenyi za prostupky y polytycheskuiu neblahonadёzhnost y ob obratnom p^me uvolennbikh. 1902 -1904. 21 ark. [in Russian].

7. DAKhO, f. 770, op. 1, spr. 743. Ob obratnom p^me v chyslo studentov, uvolennbikh za uchastye v skhodkakh. 1913. 7 ark. [in Russian].

8. DAKhO, f. 770, op. 1, spr. 745. Ustav Ekaterynoslavskoho zemliachestva. 1913-1914. 10 ark. [in Russian].

9. DAKhO, f. 770, op. 1, spr. 809. Spysok vsekh studencheskykh zemliachestv y druhykh orhanyzatsyi, svedenyia o sostave ykh pravlenyia, pravyla o nykh Vbisochaishe utverzhdёnnыe, y takzhe ob otkrbityy novbikh orhanyzatsyi y o razreshenyy sobranyi. 1915. 73 ark. [in Russian].

10. Entsyklopediia ukrainoznavstva [Encyclopedia of Ukrainian Studies]. (1976). V 10 t. T. 8. Slovnykova chastyna / NT im. Shevchenka. Paryzh - Niu-Iork: Molode zhyttia. [in Ukrainian].

11. Istoriia Kyivskoho universytetu [History of Kyiv University]. 1834-1959. (1959). Kyiv: Vydavnytstvo Kyivskoho universytetu. 629 s. [in Ukrainian].

12. Kyevskyi unyversytet [Kyiv University]. 1834-1984. (1984). Kyev: Yzdatelstvo pry KHU Yzdatelskoho obъedynenyia «Vyshcha shkola». 202 s. [in Russian].

13. Makedon V. V. (2015). Natsionalno-kulturni ob'iednannia narodiv Kavkazu (virmeniv ta hruzyniv) u hromadskomu ta kulturnomu rozvytku Odesy kintsia XIX - pochatku XX st. [National and cultural associations of the peoples of the Caucasus (Armenians and Georgians) in the social and cultural development of Odessa in the late XIXth and early XXth centuries]. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu [Scientific works of the Faculty of History of Zaporizhzhya National University]. Vyp. 43. P. 125-130. [in Ukrainian].

14. Politychna istoriia Ukrainy XX st. [Political history of Ukraine of the XXth century]: 6 t. (2002). T. 1: Na zlami stolit (kinets XIX st. - 1917 r.) / Yu. A. Levenets (ker.), L. P. Nahorna, M. S. Karmazina. Kyiv: Geneza. 424 s. [in Ukrainian].

15. Premysler I. (1958). Revoliutsiinyi rukh na Ukraini na pochatku XX stolittia (1900-1903 rr.) [The revolutionary movement in Ukraine at the beginning of the XXth century (1900-1903)]. Kyiv: Derzhpolitvydav. 167 s. [in Ukrainian].

16. Ruban Yu. Yu. (2021). Osnovy funktsionuvannia hromadskykh orhanizatsii v umovakh demokratyzatsii [Basics of functioning of public organizations in the conditions of democratization.]. Derzhava ta rehiony [State and regions]. Seriia: Publichne upravlinnia i administruvannia. № 4 (74). P. 29-33. [in Ukrainian].

17. Samoilov F. O., Skrypnyk M. O., Yareshchenko O. T. (1998). Odesa na zlami stolit (kinets XIX - pochatok XX st.) [Odesa at the turn of the century (end of the XIXth - beginning of the XXth century)]. Odesa: Maiak. 229 s. [in Ukrainian].

18. Slabchenko M. Ye. (1927). Materialy do ekonomichno-sotsialnoi istorii Ukrainy XIX stolittia [Materials for the economic and social history of Ukraine in the XIXth century]. T. 2. Kharkiv: Derzhavne vydavnytstvo Ukrainy. 278 s. [in Ukrainian].

19. Sosunovskyi V. S. (2017). Geneza terytorialnoi hromady yak sotsiokulturnoho yavyshcha [The genesis of the territorial community as a sociocultural phenomenon]. Aktualni problemy filosofii ta sotsiolohii [Actual problems of philosophy and sociology]: Naukovo-praktychnyi zhurnal. Vyp. 18. S. 123-126. [in Ukrainian].

20. Spytskyi V. Ye. (1978). Nazrivannia revoliutsiinoi kryzy na Ukraini v 1901-1904 rr. [The ripening of the revolutionary crisis in Ukraine in 1901-1904]. Kyiv: Vyshcha shkola. 124 s. [in Ukrainian].

21. Studenty-ukraintsi i avtonomiia Ukrainy [Ukrainian students and the autonomy of Ukraine]. Rada [Council]. 1906. 9 hrudnia. [in Ukrainian].

22. Trudbi soveshchanyia ob эkonomycheskykh nuzhdakh studenchestva Sankt -Peterburha 26- 31 marta 1908 [Proceedings of the conference on the economic needs of students in St. Petersburg, March 26-31, 1908] (1909). Spb.: Typohrafyia V. Ya. Mylshteina. 64 s. [in Russian].

23. Ukrainske zemliatstvo [Ukrainian community]. Rada [Council]. 1906. 7 lystopada. [in Ukrainian].

24. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u m. Kyievi (dali - TsDIAK Ukrainy), f. 274, op. 1, spr. 165. [in Ukrainian].

25. TsDIAK Ukrainy, f. 442, op. 842, spr. 21. [in Ukrainian].

26. Chutkyi A. I. (2021). Hreky v Kyivskomu komertsiinomu instytuti: doslidzhennia biohrafii studentskoho periodu ta sproby samoorhanizatsii [Greeks at the Kyiv Commercial Institute: study of biographies of the student period and attempts at self-organization]. Storinky istorii [Pages of history]. Zbirnyk naukovykh prats. Vyp. 52. P. 121-153. [in Ukrainian].

27. Chutkyi A. I. (2013). Studentski zemliatstva chernihivtsiv u Kyivskomu komertsiinomu instytuti [Student fellowships of Chernihiv residents at the Kyiv Commercial Institute]. Literatura ta kultura Polissia [Literature and culture of Polissia]. Seriia: Istorychni nauky. Vyp. 73. P. 191201. [in Ukrainian].

28. Sh^holev S. N. (1912). Ukraynskoe dvyzhenye kak sovremennbii эtap yuzhnorusskoho separatyzma [The Ukrainian movement as a modern stage of South Russian separatism]. Kyev: Typohrafyia tovaryshchestva Y. N. Kushnerev y K. 588 p. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru