Система роботи національно-патріотичного виховання мережі військово-історичних музеїв незалежної України 1991

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

Система роботи національно-патріотичного виховання мережі військово-історичних музеїв незалежної України 1991

Шкорубська Віта Петрівна, ад'юнкт штатний

Анотація

Актуальність статті пов'язана з тим, що сучасні воєнні дії на території України спричинили проблему у мобілізації цивільного населення для захисту територіальної цілісності української держави на виконання вимог Основного Закону України. Сучасна українська армія потребує вмотивованих, патріотично свідомих воїнів, які готові зі зброєю захищати свою державу. В умовах трансформації та кризового стану українського суспільства, спричиненого політичними, соціально-економічними та воєнними чинниками, постала проблема підходу до формування та вибору ціннісних орієнтирів, що гарантують суспільну рівновагу, визначення національної ідентичності та цінності воєнної історії для самовизначення громадян які готові до збройного захисту в лавах Збройних Сил України. Постає питання у важливості ефективного забезпечення, визначеного державою, системи національно-патріотичного виховання уже діючих військовослужбовців та майбутніх призовників, громадян України.

Стаття присвячена аналізу створення системи національно-патріотичного виховання в Україні та її реалізація мережею військово-історичних музеїв. В статті досліджуються етапи становлення системи національно-патріотичного виховання як, де-юре, на державному рівні, та, де-факто, - у практичній її реалізації військовою музейною мережею.

В статті проаналізовано важливі заходи військово-патріотичного виховання в роботі військово-історичних музеїв та музейних утворень військових частин Збройних Сил України, які виконували функцію формування патріотизму у військовослужбовців та цивільної молоді. Розкрито важливість діяльності військових музеїв у заходах з військово-патріотичного виховання воїнів. Наведено приклади ефективності такої роботи, результатом якої стала престижність проходження військової служби у відповідному роді (виді) військ та підрозділі, створення нових традицій та ритуалів українського війська, шанобливого відзначення пам'ятних історичних дат, днів пам'яті полеглих воїнів, екскурсійні роботи зі школярами та відвідувачами військових частин під час проведення Дня відкритих дверей.

Ключові слова: музейна справа, експозиція, військово-історичний музей, музейні утворення, військово-патріотичне виховання, національно- патріотичне виховання, воєнна історія, Збройні Сили України, військова частина.

Shkorubska Vita Petrivna postgraduate Department of Humanities, The Hetman P. Sahaidachny National Army Academy, Lviv

SYSTEM OF WORK OF NATIONAL AND PATRIOTIC EDUCATION OF THE NETWORK OF MILITARY-HISTORICAL MUSEUMS OF INDEPENDENT UKRAINE 1991

Abstract

The relevance of the article is due to the fact that modern military operations on the territory of Ukraine have caused a problem in the mobilization of the civilian population to protect the territorial integrity of the Ukrainian state in order to fulfill the requirements of the Basic Law of Ukraine. The modern Ukrainian army needs motivated, patriotically conscious soldiers who are ready to defend their country with weapons. In the conditions of the transformation and crisis state of Ukrainian society, caused by political, socio-economic and military factors, the problem arose of the approach to the formation and selection of value guidelines that guarantee social balance, the definition of national identity and the value of military history for the self-determination of citizens who are ready for armed protection in ranks of the Armed Forces of Ukraine. The question arises as to the importance of effective support, determined by the state, of the system of national and patriotic education of already active military personnel and future conscripts, citizens of Ukraine.

The article is devoted to the analysis of the creation of a system of national- patriotic education in Ukraine and its implementation by a network of military- historical museums. The article examines the stages of formation of the system of national-patriotic education both de jure at the state level and de facto in its practical implementation by the military museum network.

The article analyzes the important measures of military-patriotic education in the work of military-historical museums and museum formations of military units of the Armed Forces of Ukraine, which performed the function of forming patriotism in servicemen and civilian youth. The importance of the activities of military museums in measures for the military and patriotic education of soldiers has been revealed. There are examples of the effectiveness of such work, the result of which was the prestige of completing military service in the appropriate type (type) of troops and units, the creation of new traditions and rituals of the Ukrainian army, respectful commemoration of memorable historical dates, days of remembrance of fallen soldiers, excursion work with schoolchildren and visitors of military units during the Open Day.

Keywords: museum business, exposition, military-historical museum, museum formations, military-patriotic education, national-patriotic education, military history, Armed Forces of Ukraine, military unit.

Вступ

Постановка проблеми. Вивчення воєнної історії своєї держави є важливим та актуальним завданням у військовому музеєзнавстві. В свою чергу, експозиції та виставки цих музеїв є каталізатором української ідентичності. Історія України супроводжується низкою бойових дій за незалежність та самостійність держави і її народу. В умовах чергової збройної агресії проти України важливим стає національно-патріотичне виховання молоді, яка, в свою чергу, готова стати на захист своє держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Пропонованій темі присвячено дослідження, документальні публікації, фондові архівні дані, висвітлення проблеми в ЗМІ, Закони та нормативно-правові-акти, що регулюють діяльність як військово-історичних музеїв так забезпечення національно-патріотичного виховання ними.

Зазначена тематика наукового дослідження у недостатній мірі висвітлена в сучасному історіографічному дискурсі. Н. Гавриш та К. Крутій досліджували національно-патріотичне виховання у ситуації соціального неспокою надавши пропозиції на зміну підходів. В. Моісєєв досліджував визначення сутності поняття військово-патріотичного виховання, дотичного студентській молоді. В. Футулуйчук опублікував результати дослідження військово-патріотичного виховання у Галицькій армії як позитивний історичний приклад для генези даного поняття. Серед сучасних вітчизняних досліджень особливої уваги заслуговують праці: В.Машталіра, Л.Міненко, О.Пашкової. Науковці досліджували становлення, діяльність та роль військових музеїв для сучасної України.

Мета статті - дослідження виконання заходів з національно патріотичного виховання молоді військово-історичними музеями та їх ефективність у формуванні патріотизму українського громадянина який готовий стати до збройного захисту своєї держави.

Виклад основного матеріалу

військовий історичний музей виховання

Державна політика України визначила одним із пріоритетних завдань - національно-патріотичне виховання молоді. Як одним із засобів забезпечення визначеної політики стають військово-історичні музеї. Самі форми роботи військових музеїв у своїй діяльності вже виконують функцію виховання української молоді.

Із здобуттям Україною незалежності 1991 настав новий етап в історії музейництва. У процесі реорганізації майже зникли заклади, присвячені історії комуністичної партії і комсомолу, які активно визначали цензуру і подачі воєнної історії в музеях. Натомість виникли музеї з історії Української революції 1917-1921 присвячені українському національному руху, Організації українських націоналістів (як загальноісторичні, так і меморіальні - персональні та монографічні). З 1990-х рр. 28 провідним музеям та заповідникам надано статус "національних" [7].

Проте як і в інших державних галузях так і в музейній справі процеси законодавчого забезпечення розпочались не одночасно з роком проголошення Незалежності України. У період початку демократичних реформ основними пріоритетами культурної політики держави стало збереження історичної й культурної спадщини народів України, забезпечення доступу громадян до його використання в неупередженому вигляді та розвиток національної культури (Концепція розвитку культури до 1995 р.). Лише у червні 1995 Верховна Рада України ухвалила перший в історії держави Закон України "Про музеї та музейну справу". А станом на 2008 музейна мережа України налічувала 478 державних музеїв, які є юридичними особами. В їх складі діють 110 музейних установ на правах філіалів і 918 - на правах відділів. Музеїв, що перебувають у віданні підприємств, установ та організацій, в яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України [8].

Слід відзначити той факт, що в початковій редакції чинного Закону серед видів музеїв не було передбачено військово-історичних. Такий вид музеїв, серед історичних, був передбачений лише у редакції Закону 2009 р. Військово-історичні музеї розглядаються як підвид історичних музеїв [5]. Військово-історичні, як і інші музеї, можуть мати різну форму власності, передбачену законами.

На рівні державної політики, система національно патріотичного виховання та заходи з її забезпечення були озвучені 3 квітня 2006. При Апараті Ради національної безпеки і оборони було створено робочу групу з питань патріотичного виховання молоді, яка ініціювала розробку загальнодержавної концепції патріотичного виховання молодих людей. До її складу входили провідні спеціалісти державних органів України, зокрема, Міністерство молоді та Міносвіти, представники громадських, у тому числі молодіжних організацій та творчої інтелігенції, відомі науковці. Крім того, до роботи групи було залучено широкий загал вітчизняних теоретиків та практиків, які працюють у сфері виховання [9].

Реальні ж кроки до затвердження програми на державному відбулись після подій, пов'язаних з окупацією Східної території України та АР Крим 2014 року. 2015 року У Каневі презентували основні засади молодіжної політики та національно-патріотичного виховання, яке було визначено одним з пріоритетних напрямів діяльності Уряду та Міністерства та напрямки роботи зі створення нормативної бази для реалізації цього пріоритету. Також тут була визначена розробка Концепції державної цільової програми «Молодь України» на 2016-2020 роки, одним з головних пунктів стало національно-патріотичне виховання [10].

Важливим твердженням є положення про те, що діяльність музеїв є складовою військово-історичної та виховної роботи у Збройних Силах України. Одним з найважливіших їх завдань є надання дієвої допомоги командирам та їхнім заступникам щодо військово-патріотичного виховання підлеглих військовослужбовців для виконання поставлених завдань як в мирний так військовий час. [4.Водночас, сприяти розвиткові музейної справи та пропагування воєнної історії як серед військовослужбовців так і цивільної молоді.

Зі створенням Збройних Сил України, військово-патріотичне виховання забезпечувалось офіцерами, заступниками командирів роти (батареї) та вище відповідних структур. Починаючи з першої з новостворених структур, Соціально-психологічної служби Міністерства оборони України на чолі з полковником В.С. Мулявою, який же і керував нею, в основу було покладено принцип «порядність, патріотизм та професіоналізм» [ 7 ].Реформи та зміни цих структур передбачали вдосконалення виховних процесів військовослужбовців, проте залишали принцип виховання воїна, гідного громадянина України який стане на захист своєї держави та виконання свого конституційного обов'язку.

Військово-історичні музеї поступово ставали осередком проведення вихідного дня для військовослужбовців підрозділів Збройних Сил України та організації дозвілля членів їх сімей. При проходженні громадянами України обов'язкової строкової військової служби, саме ця категорія військовослужбовців становила більшість та на неї орієнтувались основні заходи військово-патріотичної роботи. Так, заступники командирів включали відвідування музеїв, за наявності їх у місці проходження військової служби, до заходів Плану вихідного дня. Проте практично неможливо відтворити комплексну статистику таких відвідувань та якість проведення даних заходів. Більшість планувань здійснювались виключно з ініціативи заступників командирів та дозволу командування. Місце дислокації військових частин не завжди знаходиться біля військово-історичного музею. І це зумовлено географією розташувань самих музеїв та їх кількістю, що, відповідно, не забезпечує повноцінне виконання заходів національно-патріотичного виховання засобами військових музеїв.

В свою чергу, більшість військових частин Збройних Сил України зберігали, доповнювали та відтворювали свою воєнну історію в музейних кімнатах, кімнатах бойової слави, народознавчих світлицях, які мали статус музейних утворень. Керівництво діяльністю військових музеїв (музейних утворень) здійснюють командири, в підпорядкуванні яких вони знаходяться. Задача сьогодення полягає у зміні поглядів командирів військових частин на роль музеїв у вихованні особового складу на засадах зразкового виконання військового обов'язку, підтримці високого стану військової дисципліни та бойової готовності військ.

Як свідчить практика, музейні утворення військових частин в основному використовувались для проведення військово-патріотичних занять з військовослужбовцями. Також слугували для ознайомлення з історією військової частини для учасників екскурсій до військової частини для школярів, майбутніх військовослужбовців та членів їх сімей.

Експозиції таких музейних утворень військових частин Збройних Сил України в основному складались із колекцій нагород, макетів карт відтворення бойових дій (в більшості радянська спадщина), особистих речей військовослужбовців які відзначились в бойових діях, біографічних даних командирів які очолювали військову частину тощо. Зібрання цих предметів документують історію війн, військового мистецтва, будівництва Збройних Сил України, зброї, військової техніки, обмундирування, спорядження та знаків розрізнення, військової думки, а також бойовий (трудовий) шлях військових частин, установ та організацій, життєвий шлях і діяльність визначних воєначальників, національних героїв, заслужених діячів в області військової науки, техніки і технологій. Проте у військових частинах більшості музейних предметів залишились у спадщину періоду радянщини та комуністичної ідеології і не виконували функцію патріотичного виховання саме українського воїна. Багато цих предметів пропагували ідею «єдності армії з російською», апелюючи історичними витоками створення військової частини та виконанням бойових завдань які здійснювались в період існування СРСР.

Та відомі випадки, де музейне утворення військової частини, яке навіть не має статусу музею, відігравало роль не просто місця проведення занять та ознайомлення з історією військової частини, а й досить потужним чинником створення традиції вшанування пам'яті та престижу служби в підрозділі, роду та виду військ Збройних Сил незалежної України 1991 року. Так, 25 окрема повітряно-десантна бригада в музейній кімнаті має експозицію, присвячену пам'яті військовослужбовців 8 парашутно-десантної роти. Авіакатастрофа 8-ї парашутно-десантної роти 217-го парашутно-десантного полку під Баку -- авіаційна катастрофа, яка трапилася 18 жовтня 1989 року з особовим складом 8-ї парашутно-десантної роти 217-го парашутно-десантного полку (м.Болград) та екіпажем військово-транспортного літака Іл-76 (м. Арциз), що трагічно загинули під час виконання завдання в Азербайджанській РСР [13]. Військова частина зберегла оригінал штатного розпису особового складу роти, фото та документи, які вже стали історичними предметами пам'яті. Заступники командирів 25 опдбр доповнювали пам'ятки медіа фільмами, працювали із родичами загиблих воїнів та постійно доповнювали експозицію особистими речами полеглих, спогадами друзів та побратимів. Ця робота водночас створила свою традицію в бригаді. Кожен офіцер, який мав честь бути командиром 8 парашутно-десантної роти вивчав не просто історію трагедії та її сам факт, а свій підрозділ, який загинув, підтримуючи гасло військових «назавжди в строю». А для кожного військовослужбовця, який проходив службу саме у 8 парашутно-десантній роті стало престижним бути в цьому підрозділі.

Схожу традицію пам'яті полеглих воїнів продовжив Мелітопольський гарнізонний будинок офіцерів. Зокрема, трагічна подія збитого незаконними збройними формуваннями військового літака Іл-76 14 червня 2014 року неподалік міста Луганськ відтворена у невеликому музеї 44-го гарнізонного будинку офіцерів міста Мелітополь Запорізької області. Створення такого музею саме в Мелітополі є дуже символічним, адже в авіакатастрофі окрім загинувших 40 десантників на той час 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади також загинули 9 членів екіпажу 25-ї гвардійської військово-транспортної авіабригади з Мелітополя. Музей створений у розрізі фюзеляжа та кабіни пілотів з манекенами екіпажу у військовій формі, що була передана до музею родичами загиблих. Оригінальність, ідейність, креативний підхід до створення такого військового музею та відповідне експозиційне наповнення надають навіть містичності даній музейній кімнаті. Роль цього музею виконується повноцінно і навіть створила традицію вшанування пам'яті загинувших військовослужбовців. До початку збройного повномасштабного вторгнення російської федерації 2022 року, щороку 14 червня, в день авіакатастрофи, до музею приїжджали родичі, друзі загиблих, представники органів місцевого самоврядування, військових структур, приходять місцеві мешканці. Також музей був відкритий не тільки для військовослужбовців, а й для школярів, студентів та мешканців і гостей міста [12]. Станом на сьогодні, місто Мелітополь знаходиться в тимчасовій окупації, доля музею невідома.

З початком російської агресії у 2014 р. в Україні особливо гостро постало питання національної ідентичності, та пов'язаний з цим процес так званої декомунізації - усунення з публічного простору та суспільної свідомості політичної, ідеологічної і культурної спадщини комуністичного (радянського) періоду в нашій історії [1].

До забороненої пропаганди в музеях законодавці віднесли виправдання злочинів радянського режиму у ЗМІ, в ході виборчих кампаній, у програмах і символіці політичних партій тощо. До тоталітарних символів віднесено не лише свастику, серп і молот, а й радянські герби та прапори, пам'ятники та топоніми - із винятками для пам'ятників та топонімів, «пов'язаних з опором і вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури. [3].

В. Машталір у статті «Діяльність українських військово-історичних музеїв в умовах тоталітарного режиму» зазначив, що в радянський період було деформовано основний зміст військово-історичного музею як науково- просвітницької установи, нівельовано його науково-дослідний потенціал, з військово-музейних фондів було вилучено унікальні пам'ятки національної військово-історичної спадщини, в експозиційній роботі насаджувався схематизм і вульгарний соціологізм. В музейній практиці це вилилося у «режисований» підбір музейного матеріалу для визначеної та наперед сфальсифікованої теорії й заміни автентичного матеріалу на спеціально створені та ідеологічно підібрані предмети, а музейна діяльність жорстко контролювалася та регламентувалася директивами вищих органів державної влади, що поглиблювало деформації у процесі формування музею як суспільного організму, знищувало його сутнісний зміст, віддаляло від нього громадськість [2].

Варто згадати статтю А. Ільєнка, Є. Шупіка та Є. Шатілова «Експозиція національного військово-історичного Музею України як втілення сучасної державницької Концепції військової історії України». Автори аналізують структуру і наповнення експозиції Національного військово-історичного музею України. у контексті відповідності актуальній державницькій концепції української військової історії та її практичного значення у сфері національно-патріотичного виховання військовослужбовців та молоді. У 2014-2019 рр. в музеї було проведено масштабну реекспозицію задля актуалізації чинного музейного наративу. Зараз у музейній експозиції відображено всі ключові періоди становлення української державності крізь призму військового будівництва, велика увага надається подіям російсько-українського збройного конфлікту. Виставка, що висвітлює події російської агресії, функціонує в музеї з 2016 року та досі залишається одним з наймасштабніших виставкових проектів, присвячених історії участі українського війська в АТО/ООС. [6]. Цей приклад можна вважати зразком для декомунізації інших музеїв.

Заслуговує схвалення ініціатива музейників, зокрема заступника директора з наукової роботи кандидата історичних наук Ярослава Тинченка щодо започаткування електронного закритого проекту «Книга пам'яті полеглих за Україну», матеріали якої можна буде оприлюднити публічно після завершення російсько-української війни. 8 травня 2022 р. у вказаному київському музеї відкрито тимчасову виставку, присвячену російсько- українській війні, яку регулярно відвідують офіційні делегації, представники силових структур, школярі. За участю адміністрації та науковців музею організовано виставку знищеної військової техніки російських окупантів у центрі Києва, яку регулярно відвідують міжнародні офіційні делегації (для них науковці музею проводять оглядові екскурсії).

Науковці музею започаткували підготовку історичних нарисів про основні з'єднання Сухопутних військ Збройних сил України. Серед перших написано історичний нарис про 72-у ОМБр. ім. Чорних запорожців. Популярними є відеолекції (відеокурси), які присвячуються окремим сторінкам української військової історії (Перша, Друга світові війни, сучасна агресія Російської Федерації проти України; сучасна військова геральдика), презентації наукових та науково-популярних книг, документальних фільмів з минувшини та сучасної військової історії України.

У вказаному музеї та його філіях регулярно відбуваються заходи присвячені пам'ятним Дням - Незалежності України; Соборності України; українського козацтва; перемоги над нацизмом у Другій світовій війні; пам'яті і примирення; пам'яті захисника України; українського політв'язня; музейного селфі; європейського музею; українського політв'язня; піхотних військ; зенітних і ракетних військ; Військово-Морських Сил України, Військово-Повітряних Сил України та ін.

Загалом, простежується тенденція збільшення ролі військово-історичних музеїв у забезпеченні заходів з національно-патріотичного виховання, про що свідчать річні звіти у Донесеннях про роботу військових музеїв (музейних утворень). Кількісне збільшення заходів культурно-просвітницької роботи, креативність підходів керівників музеїв та музейних працівників до реалізації цих заходів підвищує ефективність популяризації воєнної історії України.

До створення нових виставок присвячених сучасній російсько- українській війні активно долучаються не тільки військово-історичні музеї та музейні утворення, а й місцеві державні та приватні музеї, популяризуючи героїзм українських воїнів та українського народу у боротьбі з агресором та окупацією.

Висновки

Система виховання військовослужбовців та української молоді постійно отримує виклики у нових підходах для її забезпечення. Аналіз діяльності структур військової музейної мережі та забезпечення нею заходів з національно-патріотичного виховання показав, що до 2014 року діяльність відбувалась відповідно до вимог законодавства про музейну справу в Україні та ініціативі керівників музейних установ, командирів та їх заступників. Повноцінно дослідити ефективність та недоліки такої роботи практично не можливо.

Існують приклади позитивного впливу роботи військово-історичних музеїв на свідомість військовослужбовців, готовності їх до участі в бойових діях. Це довели події в Україні 2014 року. Активна фаза бойових дій антитерористичної операції на Сході України показала героїзм командирів, військовослужбовців та цілих підрозділів Збройних Сил України які відзначились в бою з незаконними збройними формуваннями. Водночас, не варто відкидати і комуністичну ідеологію, яка десятками років закладала свою пропаганду в експозиціях військово-історичних музеїв та могла впливати на свідомість громадян які здійснили дезертирство та стали сепаратистами.

Загострення збройного конфлікту з російською федерацією поставило першочерговим національно-патріотичне виховання на державному рівні. Створена нова законодавча база забезпечення заходів з національно-патріотичного виховання дозволила розшити роботу військової музейної мережі та робити її актуальною не тільки серед військовослужбовців Збройних Сил України, а й цивільної молоді. Популяризація воєнної історії України та сучасних подій які вже входять і в світову історію стає дедалі більше затребуваною.

Література

1. Бойко В.Д. Пам'ятки українського війська: втрати і спадок / В.Д. Бойко// Наукові записки. - Вип. VII. - 1998. - 128 с.

2. Військово-історичне музейництво в Україні: від витоків до сучасності: монографія / В. В. Машталір:Центр пам'яткознавства НАН України і Укр. т-ва охорони пам'яток історії та культури. - Ніжин, 2020. - 356 с.

3. Гриценко О.А. Декомунізація в Україні як державна політика і як соціокультурне явище / О.А Гриценко // Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України; Інститут культурології НАМ України - 2019. - 320 с.

4. Закон України «Про затвердження Інструкції з організації діяльності військових музеїв, музеїв (кімнат) бойових традицій у Збройних Силах України» [Електронний ресурс]. - Режим доступу https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/z0864-19#Text

5. Закон України «Про музеї та музейну справу» / Відомості Верховної Ради України // - 1995- № 25 - 191 с.

6. Ільєнко А. Експозиція національного військово-історичного Музею України як втілення сучасної державницької Концепції військової історії України / А. Ільєнко, Є. Шупік, Є. Шатілов // Воєнно-історичний вісник. - Вип. 4. - 2021. - 184 с.

7. Кисіль В.В. Проблеми діяльності органів з виховної та соціально-психологічно (виховної) роботи в Збройних Силах України / В.В. Кисіль // Вісник Національного університету оборони України. - Вип. 4 (23) - 2011. - 214 с.

8. Піскова Е.М. Музейна справа в Україні / Е.М. Піскова, Л.Д. Федорова // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О /. - 2010.. - 728 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU& S21 STN= 1&S21 REF= 10&S21FMT=eiu all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02= 0&S21P03=TRN=& S21 COLORTERMS=0& S21 STR=Muzej na_sprava

9. Робоча група з питань патріотичного виховання молоді при апараті РНБО ініціює розробку загальнодержавної концепції патріотичного виховання молодих людей [Електронний ресурс]. - Режим доступу https://web.archive.org/web/20070423040331/http:// www.president.gov.ua/news/data/ 4_7279.html

10. У Каневі презентували основні засади молодіжної політики та національно- патріотичного виховання [Електронний ресурс]. - Режим доступу https://www.kmu.gov.ua/ news/248198363

11. Міненко Л.М. Формування мережі військових музеїв у Збройних Силах України (1995-2013 рр.) / Л.М. Міненко// Воєнно-історичний вісник. №4(38) - 2020. - 128 с.

12. Shkorubska V. Activities of military historical museums at the garrison officers' clubs of the Armed Forces of Ukraine / V. Shkorubska // Military Scientific Journal. - 2021. - p. 152.

13. 33 роки пам'яті - у Болграді вшанували пам'ять загиблих воїнів Восьмої парашутно-десантної роти, яка розбилась над Каспійським морем [Електронний ресурс]. - Режим доступу https://bessarabiainform.com/2022/10/33-roki-pam-yati-u-bolgradi-vshanuvali- pam-yat-zagiblih-voiniv-vosmoi-parashutno-desantnoi-roti-yaka-rozbilas-nad-kaspiyskim-morem/

References

1. Boyko V.D. (1998) Pam"yatky ukrayins'koho viys'ka: vtraty i spadok [Sights of the Ukrainian army: losses and legacy] [in Ukrainian].

2. Mashtalir V.V. Viys'kovo-istorychne muzeynytstvo v Ukrayini: vid vytokiv do suchasnosti (2020) [Military-historical museology in Ukraine: from the origins to the present].Nizhyn [in Ukrainian].

3. Hrytsenko O.A. (2019) Dekomunizatsiya v Ukrayini yak derzhavna polityka i yak sotsiokul'turne yavyshche [Decommunization in Ukraine as a state policy and as a socio-cultural phenomenon]. [in Ukrainian].

4. Zakon Ukrayiny «Pro zatverdzhennya Instruktsiyi z orhanizatsiyi diyal'nosti viys'kovykh muzeyiv, muzeyiv (kimnat) boyovykh tradytsiy u Zbroynykh Sylakh Ukrayiny» [Law of Ukraine on the approval of instructions on the organization of military museums] Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0864-19#Text [in Ukrainian].

5. Zakon Ukrayiny «Pro muzeyi ta muzeynu spravu» Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny (1995) [Law of Ukraine on museums and museum business] [in Ukrainian].

6. Il'yenko A. (2021) Ekspozytsiya natsional'noho viys'kovo-istorychnoho Muzeyu Ukrayiny yak vtilennya suchasnoyi derzhavnyts'koyi Kontseptsiyi viys'kovoyi istoriyi U^ay^ [Exposition of the National Military Historical Museum of Ukraine as an embodiment of the modern state Concept of Military History of Ukraine] [in Ukrainian].

7. Kisil' V.V.(2011) Problemy diyal'nosti orhaniv z vykhovnoyi ta sotsial'no-psykholohichno (vykhovnoyi) roboty v Zbroynykh Sylakh Ukrayiny [Problems of educational and socio- psychological work in the Armed Forces of Ukraine] [in Ukrainian].

8. Piskova E.M. Muzeyna sprava v Ukrayini [Museum affairs in Ukraine] Retrieved from http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN =1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S& S21CNR=20& S21P01=0& S21P02=0& S21 P03=TRN=& S21 COLORTERMS=0& S21 STR=Muzej na_sprava

9. Robocha hrupa z pytan' patriotychnoho vykhovannya molodi pry aparati RNBO initsiyuye rozrobku zahal'noderzhavnoyi kontseptsiyi patriotychnoho vykhovannya molodykh lyudey [The working group on issues of patriotic education of youth at the NSDC apparatus initiates the development of a national concept of patriotic education of young people] Retrieved from https://web.archive.org/web/20070423040331/http://www.president.gov.ua/news/data/4_7279.html

10. U Kanevi prezentuvaly osnovni zasady molodizhnoyi polityky ta natsional'no- patriotychnoho vykhovannya [The basic principles of youth policy and national-patriotic education were presented in Kanev] Retrieved from https://www.kmu.gov.ua/news/248198363

11. Minenko L.M. (2020) Formuvannya merezhi viys'kovykh muzeyiv u Zbroynykh Sylakh Ukrayiny (1995-2013 rr.) [ Formation of a network of military museums in the Armed Forces of Ukraine] [in Ukrainian].

12. Shkorubska V. (2021) Activities of military historical museums at the garrison officers' clubs of the Armed Forces of Ukraine [Military Scientific Journal] p. 152.

13. 33 roky pam"yati - u Bolhradi vshanuvaly pam"yat' zahyblykh voyiniv Vos'moyi parashutno- desantnoyi roty, yaka rozbylas' nad Kaspiys'kym morem [33 years of memory - in Bolgrad, the memory of the fallen soldiers of the Eighth Parachute Company, which crashed over the Caspian Sea] Retrieved from https://bessarabiainform.com/2022/10/33-roki-pam-yati-u-bolgradi-vshanuvali- pam-yat-zagiblih-voiniv-vosmoi-parashutno-desantnoi-roti-yaka-rozbilas-nad-kaspiyskim-morem/

Размещено на Allbest.ru