Місце раціоналізму в трансформаціях світоглядів японців першої третини XX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Місце раціоналізму в трансформаціях світоглядів японців першої третини XX ст.

Громік Олександр Володимирович, здобувач освіти, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Анотація

Стаття пропонує інтерпретацію ролі раціоналістичних ідей, висловлюваних публічно деякими японцями в першій третині ХХ ст., у трансформації світоглядних систем японців, а також факторів та особливостей розвитку відповідних ідей у цей час. Робота ґрунтується здебільшого на японських публіцистичних джерелах означеного періоду. Актуальність дослідження полягає в тому, що вивчення розвитку світогляду колективів, зокрема історії проникнення певних ідей до свідомості суспільств, може продемонструвати вплив відповідних змін на дії індивідів та встановити невідомі раніше фактори розвитку цих суспільств на певному історичному етапі.

Зважаючи на масштаб трансформацій, яких зазнали світоглядні системи японського суспільства в першій третині XX ст., результати їх дослідження, зокрема виокремлення певних закономірностей їхнього розвитку, зможуть стати суттєвим доробком для історичної науки, не кажучи вже про те, що вони, імовірно, дадуть можливість по-іншому поглянути на причини таких важливих явищ історії Японії XX ст., як поширення націоналізму, утвердження мілітаризму та агресивну зовнішню політику, а також безпрецедентну підтримку останньої з боку населення країни.

Було зроблено висновок, що раціоналізм міг зіграти певну роль у зміні ставлення тодішніх японців до певних аспектів практики (ведення господарства, бізнесу тощо), а проте не міг охопити всі складники світоглядів індивідів та зустрів ірраціоналістичну реакцію, пов'язану з набуттям більшого впливу ідеологічною доктриною «кокутай» і антизахідними настроями, і подальшим своєрідним синтезом цих двох тенденцій, за якого ірраціональні за змістом ідеї діставали наукової форми. Дослідження поступово стало сприйматися як головне джерело знання, але згодом його було супроводжено «східним» чуттєвим досвідом. Останній мислився як частина національної культури, а тому його реалізація залежала від ступеню віри індивіда в національні міти (і відповідні поняття про святість нації, особи імператора тощо). Влада могла сприйматися багатьма як джерело істинного знання.

Ключові слова: Японія, Захід, світогляд, ідеї, ресентимент, раціоналізм, реакція.

Abstract

The place of rationalism in the transformations of the world views of the Japanese in the first third of the XX century

Hromik Oleksandr Volodymyrovych seeker of Taras Shevchenko National University of Kyiv

The article offers an interpretation of the role of rationalist ideas, expressed publicly by some Japanese in the first third of the 20th century, on the transformation of the worldview systems of the Japanese, factors and features of the development of the relevant ideas at this time. The work is based mostly on Japanese journalistic sources of the specified period. The relevance of the research lies in the fact that the study of the development of the worldview of collectives, in particular the history of the penetration of certain ideas into the consciousness of societies, can demonstrate the impact of relevant changes on the actions of individuals and establish previously unknown factors of the development of these societies at a certain historical stage. Taking into account the scale of transformations that the worldview systems of Japanese society underwent in the first third of the 20th century, the results of their research, in particular the identification of certain patterns of their development, can become a significant addition to historical science, not to mention that they are likely to provide an opportunity to look in a different way at the causes of such important phenomena in the history of Japan in the 20th century as the spread of nationalism, the establishment of militarism and aggressive foreign policy, as well as the unprecedented support of the latter by the country's population.

It was concluded that rationalism could play a certain role in changing the attitude of Japanese people at that time to certain aspects of practice (management of the economy, business, etc.), but could not cover all the components of the worldviews of individuals and met an irrationalist reaction associated with the acquisition of greater influence by ideological doctrine "kokutai" and anti-Western sentiments, and the subsequent peculiar synthesis of these two trends, during which ideas irrational in content acquired a scientific form. Research gradually began to be perceived as the main source of knowledge, but later it was accompanied by "oriental" sensory experience. The latter was thought of as part of the national culture, and therefore its implementation depended on the degree of an individual's belief in national myths (and corresponding notions of the sanctity of the nation, the person of the emperor, etc.). Power could be perceived by many as a source of true knowledge.

Keywords: Japan, the West, worldview, ideas, resentment, rationalism, reaction.

Постановка проблеми

Однією з помітних тенденцій у розвитку сучасної історичної науки є звернення до вивчення типів поведінки індивідів. Як відомо, одним із факторів дій індивідів є їхні інтерпретації сприйнятої інформації, найвагоміші та найінертніші з яких можна вважати складниками світоглядних систем. Ця обставина актуалізує вивчення історичного розвитку останніх. Щоб зрозуміти такий макрофеномен, як трансформації світоглядів колективу, необхідним видається дослідити світогляди індивідів - членів цього колективу. Застосувавши означений підхід у вивченні процесів трансформації світоглядних систем японського суспільства в першій третині XX ст., натрапляємо на певні тенденції в розвитку явища, зокрема поширення раціоналістичних ідей. На наш погляд, потрібно звернутися до розгляду виявів цієї тенденції на рівні індивідів, щоб з'ясувати конкретні механізми закріплення певної ідеї у свідомості та (якщо обсяг джерельної інформації в кожному окремому випадку буде достатнім) розкрити сутність її впливу на діяльність індивіда.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Означена тема є доволі новою як для української, так і для зарубіжної історіографії. У своїй попередній публікації ми вже згадали основні праці схожої та дотичної тематики [1].

Мета статті - з'ясувати можливий вплив раціоналістичних ідей, поширених в японському інформаційному полі першої третині ХХ ст., на трансформації світоглядних систем індивідів, залучених у це поле, а також фактори та особливості розвитку відповідних ідей у цей час.

Виклад основного матеріалу

У першій третині ХХ ст. частиною дискурсу побудови нової японської цивілізації, якому загалом була властива прогресистська телеологія, беззаперечно, були високі оцінки важливості науки: «Оскільки багатство країни походить головним чином від розвитку промисловості, а розвиток промисловості і прогрес цивілізації - від винаходів і відкриттів, то повага до дослідників повинна бути визнана народом в цілому як одна з найвищих моральних цінностей» [2]. В умовах, коли прогрес було чітко поставлено в залежність від розвитку науки в межах суспільної дискусії, трансформації на епістемологічному рівні світоглядних систем автоматично впливали на ціннісні системи і практику індивідів: «Я сподіваюся <...>, що таких людей, як вчений, який шукає істину, ризикуючи життям <...>, будуть підтримувати багаті своїми статками, а газетний репортер - своїми статтями <...>. Страхові компанії мають пропонувати знижки на страхові внески для науковців, не кажучи вже про уряди та органи самоврядування, і тільки так ефект буде відчутним» [2].

Дехто писав, що «чим молодша цивілізація країни, тим активнішою вона повинна бути в дослідженнях» [3]. «Як країна з низьким рівнем розвитку науки, ми не маємо іншого вибору, окрім як думати про те, як західні країни опинилися там, де вони є сьогодні, і йти слідами їхнього розвитку. Наша країна має покликання реалізувати культуру Азії поряд із культурою Заходу. Для цього необхідно пересадити і культивувати західну науку, доповнивши її унікальними новими ідеями. Дорога до Європи та США не є такою, яку можна пройти одним махом. Існує послідовність у сприянні національному процвітанню. Для того, щоб чогось досягти, неодмінною умовою є проходження певного шляху. Цей шлях, звичайно, полягає в тому, щоб зробити науковий дух народу країни енергійним і поставити перед собою грандіозний план перетворення країни на наукомістку державу» [4].

Звернімо увагу й на те, які приклади були для японців показовими. Те, що Німеччина мала змогу довго воювати, один дописувач уважав наслідком розвитку тамтешньої науки [4], з чого робив висновок: «вкрай важливо поширювати наукові знання серед населення нашої країни» [4]. Того-таки року дехто інший писав: «Для того, щоб імпортувати культурні системи розвинених країн, ми повинні провести певні дослідження і відсіяти те, що є шкідливим для суспільства й нашої національної політики» [5]. Певні імпортовані принципи, відповідно до такого підходу, мали тепер бути застосовані щодо західних «культурних систем», а іноді - у ґрунті речі, - проти них.

Розглядати іноземні теорії «у світлі реальної ситуації в країні» рекомендував і інший автор: «Впроваджуючи іноземні теорії, ми не повинні приймати їх за чисту монету, але повинні також враховувати звичаї свого народу і додавати до них свою власну думку» [2]. На практиці «підлаштовування» західних ідей до японських реалій означало, що деякі з останніх володіли імунітетом, коли справа доходила до запровадження принципів науковості та раціональності. До них належали насамперед ідеологічні складники кокутаю.

Наука мала ліквідувати відсталість Японії тією мірою, якою це було можливо: «Рівень наукових знань широких верств населення все ще значно поступається західним, і ми повинні покладатися на силу науки» [6]. Через бажання принести науку «в народ» раціоналізація стосувалася не лише сфери ідей. Люди інтелектуальної праці піддавали критичним оцінкам поширені в Японії практики, застосовувані в повсякденні. Дехто відзначав «брак оригінального мислення» [2]. «У всякому разі, серед японців відносно мало людей, які винаходять і відкривають нові та прибуткові істини і способи їх застосування, і які готові зробити все можливе для блага нації і людства. Оскільки цивілізація є організованим і прогресивним поєднанням винаходів і відкриттів, що є істиною на думку фахівців широкого профілю, ці речі повинні бути поширені серед широкої громадськості...». Пишучи про деякі господарські підходи японських фермерів, дехто вказував насамперед на те, що «навіть китайці не практикують таких антисанітарних умов» [2]. Важливо, що автори оцінювали самі способи мислення тодішніх японців: «у магазинах часто говорять, що тьмяне світло - це найкращий спосіб заробити гроші, і це лише один з прикладів того, наскільки дитячими є уявлення японців...» [2]. Поширюючись у пресі, ці та схожі думки сприяли рефлексіям членів суспільства над своїм способом життя, що врешті сприяло трансформаціям праксеологічної складової світоглядних систем.

Раціоналістична культура охопила всі рівні суспільного життя. Урядові комітети носили назву «дослідницьких», причому їх було настільки багато, що дехто іронічно пропонував називати уряд «дослідницьким» [7], уважаючи, що така ситуація була вигідна «бездіяльним бюрократам, що хотіли мати додатковий заробіток [7].

Соціальні коментатори не завжди позитивно оцінювали діяльність японської інтелігенції: «Мислителі не мають жодних визначеностей. Коли приходить натуралізм, вони йдуть за натуралізмом, коли приходить марксизм, вони йдуть за марксизмом. Вони просто йдуть за течією і пливуть за нею. Вони роблять це не тому, що можуть заробити багато грошей на своїх журналах і книжках, а тому, що насправді захоплені новими ідеями, які увійшли в моду, і не переймаються долею нації та її суспільства» [8].

Деякі японці, як видається, пропонували якось поєднати раціоналізм і чуттєве сприйняття, що його багато авторів пропонували розуміти як одну з головних рис не лише японської, а східної цивілізації: «Якщо ми хочемо досягти національного процвітання і розвитку, ми повинні докладати як наукові, так і духовні зусилля в тандемі. Японія відстає в духовних зусиллях, але ще більше відстає в наукових зусиллях. Ми повинні докладати як духовних, так і наукових зусиль, щоб зробити нашу японську імперію гідною світової слави. Для цього ми повинні спочатку збільшити нашу перевагу над іншими країнами, і в той же час максимально зменшити нашу неповноцінність, щоб ми могли бути вірними своїй нації за прикладом наших предків» [2]. 1920-ті роки, на загал, відзначилися поступовим поглибленням впливу кокутаю на свідомість японців. Йому симпатизувала влада, і - що важливіше - він був близьким традиційній ментальності, позиції окремих елементів якої у світоглядних системах були ще доволі сильними. Прикладом відповідного способу мислення можуть слугувати ці сентенції: «Ми повинні звеличити силу духу, силу віри та силу релігійної моралі. Справжня цивілізація -- це така цивілізація, де розум і дух єдині, внутрішнє й зовнішнє - єдине ціле, а дух і тіло повністю активні <...>. Намагання підкорити життя матеріалізації, механізації <...> є найжахливішим і найогиднішим злом» [9]. Довільне тлумачення західних ідей в одного автора призвело до висновку, що справжня свобода і демократія у випадку Японії полягатиме в реалізації «ультраяпонського духу» [10].

Виникнення відповідних наведеним прикладам способів мислення могло бути наслідком поширеного в досліджуваний період у Японії страху перед соціалізмом. Оскільки його наукова форма приваблювала молодь, дехто пропонував «сформулювати ідеал здорової соціальної реформи, яка б глибоко відповідала національному характеру і базувалася на принципах науки» [8]. Хоча якої-небудь значущої соціальної реформи вироблено так і не було, сформулювався новітній спосіб мислення, сутність якого полягала в тому, що раціоналізм був поставлений на службу консерватизму, був покликаний захистити основні елементи національної ідентичності, яка, однак, містила в собі чимало ірраціонального. Раціоналізм не мав загрожувати національним мітам, а тому його застосовували доволі обмежено.

Тут доречно навести опис одного прикметного розумування: «Коли генерал Тоґо пояснив перемогу в битві на Японському морі природними причинами і благословенням предків Імператорської сім'ї та духів предків народу, це викликало подив серед британських і американських студентів. Вони не розуміли, що мається на увазі під природними причинами, а що під благословенням предків і духів предків, уважаючи, що війна залежить від зусиль самого генерала, виграє він чи програє, і що приписувати результати війни природним причинам і духам предків - це дуже забобонно. Фактично, вони інтерпретували слова генерала Тоґо як безпідставне марновірство і безглузду оману, що не відповідає науці, і на деякий час це стало предметом неабиякого занепокоєння американської академічної спільноти.

Не випадково західні люди поставили під сумнів словосполучення "природна допомога". У них основою є наука, і вони надають великого значення реальним спостереженням, фактам і фактичним знанням. Якщо щось не відповідає знанням, розуму і реальній логіці, це вважається смішним, забобонним і відкидається. Ця тенденція є так званою західною науковою думкою, і якщо розуміти її з цієї точки зору, то не випадково слова генерала Того про природні ресурси правильно інтерпретуються як слова безглузді. Але підімо на крок далі й поміркуймо. Якщо ви подивитеся на історію Японії за останні 3000 років, то побачите, що національний дух і національне тіло, які передавалися між усіма людьми протягом останніх 3000 років, викристалізувалися, об'єдналися і згуртувалися, щоб створити своїх генералів, і що дух і тіло були виплекані і натреновані.

Фізичні та ментальні аспекти полководця - це не просто втілення та альтер-его зусиль народу протягом останніх 3 000 років. Духи предків Імператорських батьків і предків народу кристалізуються і поєднуються, щоб створити генералів, а генерали є альтер-его цих духів. Самі генерали є втіленням цих героїчних духів. Боротьба генералів - це боротьба батьків нації і батьків народу. Крім того, ми повинні усвідомити, що слова Тоґо Хейхачіро, який стверджував, що перемога у великій битві була досягнута завдяки духам батьків і прабатьків нації, не були безглуздою оманою. Східна думка не є науковою чи логічною, але характеризується інтуїтивним світоглядом, який дозволяє людині прийти до єдності з істиною Всесвіту і осягнути сутність життя. Цей світогляд породив буддизм, даосизм, конфуціанство, шінто та унікальну етику, філософію, релігію і мистецтво Сходу, і цю тенденцію слід відчути і зрозуміти у всіх сферах. Західну науку слід дуже поважати, в той час як східне осяяння слід культивувати» [11]. На подібні логічні побудови у публіцистиці періоду можна натрапити дуже часто.

раціоналістичний японський світогляд

Висновки

З певних причин японці здебільшого ревно захищали свої уявлення про святість нації. Вона фактично була найвищою цінністю для деяких груп населення (як видається, для більшості). Міркування учасників суспільної дискусії ставали все більш націоналістичними у міру того як у суспільстві накопичувався антизахідний ресентимент, пов'язаний із невиправданими очікуваннями щодо місця Японії в післявоєнному світовому порядку. Хоча під впливом західних ідей в Японії сформувався запит на наукову істину й раціоналізм міг зіграти певну роль у зміні ставлення тодішніх японців до певних аспектів практики (ведення господарства, бізнесу тощо), загалом раціоналістичні ідеї не змогли охопити всі складники світоглядів індивідів та зустріли ірраціоналістичну реакцію, пов'язану з набуттям більшого впливу ідеологічною доктриною «кокутай» і антизахідними настроями, і подальшим своєрідним синтезом цих двох тенденцій, за якого ірраціональні за змістом ідеї діставали наукової форми.

Дослідження поступово стало сприйматися як головне джерело знання, але згодом його було супроводжено «східним» чуттєвим досвідом. Останній мислився як частина національної культури, а тому його реалізація залежала від ступеню віри індивіда в національні міти (і відповідні поняття про святість нації, особи імператора тощо). Прикметний висновок у цьому контексті полягає в тому, що влада могла сприйматися багатьма як джерело істинного знання.

Література

1. Громік О. Характер перцепції західних ідей японським суспільством у першій третині ХХ століття. Актуальні питання у сучасній науці, 2024, №6(24). С. 1106-1113.

2. ЖВНЖІЛМ. 1920. 26 березня.

3. ЖВНЖІЛМ. 1920. 23 січня.

4. ЖЖННІЛМ. 1921. 7 квітня.

5. ЖВНЖІЛМ 1921. 10 вересня.

6. ЖВНЖІЛМ 1921. 11 серпня.

7. ІИНІШ. 1916. 19 травня.

8. ІШКІЛМ. 1930. 12 липня.

9. ЖВНЖІЛМ 1919. 27 травня.

10. ЖВНЖІЛМ 1919. 23 травня.

11. ІИНІШ. 1929. 5 вересня.

References

1. O. Hromik (2024). Kharakter pertseptsii zakhidnykh idei yaponskym suspilstvom u pershii tretyni KhKh stolittia [The nature of the perception of western ideas by japanese society in the first third of the 20th century]. Aktualni pytannia u suchasnii nautsi - Relevant issues in modern science, 6, 1106-1113

2. Kyoto Nisshutsushinbun [Kyoto Nisshutsu Newspaper] (1920). March 26 [in Japanese].

3. Taisho Nichinichishinbun [Taisho Nichinichi Newspaper] (1920). January 23 [in Japanese].

4. Tokyo Nichinichishinbun. [Tokyo Nichinichi Newspaper] (1921). April 7 [in Japanese].

5. Osaka Shinpo [Osaka shinpo] (1921). September 10 [in Japanese].

6. Yorozu Choho [Yorozu Choho]. (1921). August 11 [in Japanese].

7. Osaka Asahishinbun [Osaka Asahi Newspaper] (1916). May 19 [in Japanese].

8. Kokumin Shinbun [National Newspaper] (1930). July 12 [in Japanese].

9. Yokohama boeki shinpo [Yokohama Trade News] (1919). May 27 [in Japanese].

10. Osaka shinpo [Osaka shinpo] (1919). May 23 [in Japanese].

11. Osaka Asahishinbun [Osaka Asahi Newspaper] (1929). September 5 [in Japanese].

Размещено на Allbest.ru